Рішення

від 08.02.2019 по справі 923/868/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2019 року Справа № 923/868/18

Господарський суд Херсонської області у складі судді Павленко Н.А. при секретарі судового засідання Борхаленко О.А.,

за участю представників сторін:

від позивача: Магда М.А.- адвокат, ордер від 07.02.2019

від відповідача: ОСОБА_2. - адвокат, ордер від 26.10.2018

розглянувши у відкритому судовому засіданні вимоги ТОВ Торговельна компанія "Сінтекс", ЛТД про стягнення з ТОВ "Дунапак Таврія" витрати на професійну правничу допомогу по справі №923/868/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунапак Таврія", м.Олешки Херсонської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Торговельна компанія "Сінтекс", ЛТД, м.Херсон

про стягнення коштів

Описова частина: Товариство з обмеженою відповідальністю "Дунапак Таврія" (надалі по тексту рішення - позивач, ТОВ "Дунапак Таврія") у жовтні 2018р. звернулось до господарського суду Херсонської області з позовними вимогами про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговельна компанія "Сінтекс", ЛТД (надалі по тексту рішення - відповідач, ТОВ Торговельна компанія "Сінтекс", ЛТД) 211 320,69 грн., з яких 168300грн. боргу, 5533,15грн. в якості 3% річних, 19620,07грн. втрат від інфляції, 17867,47грн. пені у правовідносинах за договором поставки №ТА 001321-16 від 29.08.2016р.

Позовні вимоги було обґрунтовано твердженням про невиконання відповідачем обов'язку зі сплати вартості поставленого товару.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 24.01.2019р. було ухвалено закрити провадження у справі за позовною вимогою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунапак Таврія" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговельна компанія "Сінтекс", ЛТД 168300грн. боргу, у правовідносинах за договором поставки №ТА 001321-16 від 29.08.2016р. Рішенням суду також було відмовлено в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунапак Таврія" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговельна компанія "Сінтекс", ЛТД 5533,15грн. в якості 3% річних, 19620,07грн. втрат від інфляції, 17867,47грн. пені у правовідносинах за договором поставки №ТА 001321-16 від 29.08.2016р.

Означеним рішенням суду на підставі ст. 221 ГПК України було задоволено заяву ТОВ Торговельна компанія "Сінтекс", ЛТД та було ухвалено призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 08 лютого 2019 року на 11год. 00хв. за адресою: м.Херсон, вул. Театральна, 18, зал судових засідань № 2 (третій поверх) та встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю Торговельна компанія "Сінтекс", ЛТД строк до 01 лютого 2019 року для подання доказів щодо розміру понесених судових витрат.

29.01.2019р. за вх.№913/19 від ТОВ Торговельна компанія "Сінтекс", ЛТД надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових доказів в обґрунтування розміру понесених судових витрат.

08.02.2019р. за вх.№2/300/19 від позивача надійшло клопотання, назване позивачем, мовою оригіналу: "про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката" , але за текстом якого позивач просить на підставі ст. 170 ГПК України клопотання відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу повернути відповідачу без розгляду.

Так, позивач зазначає, що подане 29.01.2019р. відповідачем клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу, містить лише прохання про стягнення відповідних витрат та перелік додатків, однак в порушення п.5 ч.1 ст.170 ГПК України дане клопотання не містить підстав клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу.

Суд вимогу позивача про повернення без розгляду клопотання відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу, викладену в клопотанні від 08.02.2019р. (вх.№2/300/19) залишає без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Судом встановлено, що відповідачем до закінчення судових дебатів по справі було зроблено заяву про вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог, у зв'язку з неможливістю на час ухвалення рішення по справі подати докази, що підтверджують розмір понесених ТОВ Торговельна компанія "Сінтекс", ЛТД судових витрат.

Означені обставини зазначені в рішенні суду від 24.01.2019р., яким також визнано поважними причини не можливості подати відповідачем до закінчення судових дебатів докази що підтверджують розмір понесених судових витрат. Вказаним рішенням суду, як зазначалося вище на підставі ст. 221 ГПК України було ухвалено призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 08 лютого 2019 року на 11год. 00хв. за адресою: м.Херсон, вул. Театральна, 18, зал судових засідань № 2 (третій поверх) та встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю Торговельна компанія "Сінтекс", ЛТД строк до 01 лютого 2019 року для подання доказів щодо розміру понесених судових витрат.

Враховуючи означене, подане 29.01.2019р. відповідачем клопотання, розцінюється як таке, що подане на виконання рішення суду від 24.01.2019р. та на виконання обов'язку, щодо подання доказів понесених витрат на правничу допомогу.

Заявлене 29.01.2019р. відповідачем клопотанням, не є самостійним клопотанням про стягнення витрат на правничу допомогу, а є клопотанням про залучення додаткових доказів на підтвердження понесених відповідачем витрат на правничу допомогу.

Окрім того, 08.02.2019р. за вх.№2/301/19 від позивача надійшло клопотання, яке також назване позивачем, мовою оригіналу: "про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката", за текстом якого позивач просить відмовити відповідачу у задоволенні клопотання про стягнення з ТОВ "Дунапак Таврія" судових витрат на оплату правничої допомоги.

За твердженнями позивача, з ордеру та договору про надання правничої допомоги від 11.10.2018р. відповідач сплачує адвокату гонорар в розмірі 21 тис. грн. за представництво ТОВ Торговельна компанія "Сінтекс", ЛТД у судах всіх інстанцій, а отже вартість гонорару адвоката ОСОБА_2 за надання правової допомоги ТОВ Торговельна компанія "Сінтекс", ЛТД у Господарському суді Херсонської області у справі №923/868/18 не може становити більше ніж 7 тис. грн.

Позивач також зазначає, що надані відповідачем квитанції до прибуткового касового ордеру не є допустимими доказами, оскільки не містять номеру, що є невід'ємним реквізитом та не містять відбитку штампу або напису "Оплачено" із зазначенням дати, що є порушенням вимог Постанови Правління Національного банку України "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" №148 від 29.12.2017р.

Позивач наголошує, що опис наданої правничої допомоги, який наданий адвокатом ОСОБА_2 із визначенням витрачених ним годин, не доводить, що він витратив саме такі години на надання правової допомоги, а години зазначенні на участь у судових засіданнях є перебільшеними.

На думку позивача, при встановленні розміру гонорару адвокатом ОСОБА_2 не враховувався фінансовий стан ТОВ Торговельна компанія "Сінтекс", ЛТД, а вартість правничої допомоги є завищеною.

ТОВ "Дунапак Таврія" вказує, що судові витрати на оплату правової допомоги не понесені відповідачем до дати ухвалення судом рішення по справі, а відтак і відсутні підстави для їх стягнення, оскільки відповідно ст. 123 ГПК України поняття судові витрати включає в себе лише фактично понесені сторонами на дату ухвалення відповідного судового рішення витрати, пов'язані з розглядом справи.

В судовому засіданні 08.02.2019р. відповідач підтримав заявлені вимоги про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Позивач в судовому засіданні 08.02.2019р. заперечував про задоволення вимог відповідача про стягнення з ТОВ "Дунапак Таврія" витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 21 тис.грн.

Дослідивши матеріали справи, подані ТОВ Торговельна компанія "Сінтекс", ЛТД докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, заслухавши представника позивача та представника відповідача, суд дійшов наступних висновків:

ТОВ Торговельна компанія "Сінтекс", ЛТД до закінчення судових дебатів по справі було зроблено заяву про неможливість до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених ТОВ Торговельна компанія "Сінтекс", ЛТД судових витрат.

Відповідно до ст.221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

В попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, які відповідач поніс і очікує понести у зв'язку із розглядом справи, ТОВ Торговельна компанія "Сінтекс", ЛТД зазначає, що планує понести судові витрати у розмірі 21 тис.грн., в якості витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.4 ст. 129 ГПК України у разі відмови в позові судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на позивача.

Окрім того, відповідно до ч.5 ст.130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Враховуючи, що рішенням господарського суду Херсонської області від 24.01.2019р. було ухвалено закрити провадження у справі за позовною вимогою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунапак Таврія" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговельна компанія "Сінтекс", ЛТД 168300грн. боргу, у правовідносинах за договором поставки №ТА 001321-16 від 29.08.2016р., а також враховуючи заяву відповідача про відшкодування за рахунок позивача понесених ним витрат на професійну правничу допомогу і з урахуванням того, що рішенням суду ухвалено відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунапак Таврія" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговельна компанія "Сінтекс", ЛТД 5533,15грн. в якості 3% річних, 19620,07грн. втрат від інфляції, 17867,47грн. пені у правовідносинах за договором поставки №ТА 001321-16 від 29.08.2016р., то витрати понесені ТОВ Торговельна компанія "Сінтекс", ЛТД на професійну правничу допомогу, покладаються на позивача.

В якості доказів розміру понесених судових витрат ТОВ Торговельна компанія "Сінтекс", ЛТД надано:

- квитанцію до прибуткового касового ордера від 25.01.2019р. на суму 10 тис.грн.;

- квитанцію до прибуткового касового ордера від 28.01.2019р. на суму 10 тис.грн.;

- квитанцію до прибуткового касового ордера від 22.01.2019р. на суму 1 тис.грн.;

- договір про надання правничої допомоги від 11.10.2018р. (а.с.63);

- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю;

- опис наданої правничої допомоги;

Згідно ч. 1-4 ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Судом встановлено, що гр. ОСОБА_2 на підставі рішення Херсонської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 25.06.2009р. №7 отримав право на заняття адвокатською діяльністю, що підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю №449.

11.10.2018р. між ОСОБА_2 (адвокат) та ТОВ Торговельна компанія "Сінтекс", ЛТД (клієнт) було укладено договір про надання правничої допомоги (а.с.63).

Відповідно до п. 1.1. договору адвокат зобов'язується представляти інтереси клієнта як відповідача в господарській справі №923/868/18

У п.2.1. договору сторони узгодили, що правова допомога клієнту надається шляхом:

- складання необхідних скарг, претензій, заяв, заперечень та інших документів правового характеру, з правом їх підпису від імені клієнта, а також правом посвідчення копій усіх необхідних документів;

- надання консультаційних послуг з приводу представництва інтересів клієнта в усіх підприємствах, установах та організаціях усіх форм власності;

- особистої участі та представництва інтересів клієнта в усіх підприємствах, установах та організаціях усіх форм власності та судах усіх юрисдикцій та інстанцій, пов'язаних з розглядом вказаної господарської справи з усіма правами, передбаченими законом для позивача, відповідача, третіх осіб, які заявляють та не заявляють самостійних вимог на предмет спору, в тому числі правом підпису усіх позовних та інших заяв, клопотань та інших процесуальних документів, та правом посвідчення своїм підписом усіх копій необхідних документів.

Вищенаведені види професійної правничої допомоги відповідають видам адвокатської діяльності, які безпосередньо передбачені у ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Умовами п.4.1. договору передбачено, що клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі 21 тис. грн.

Відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність": договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п.4 ч. 1 ст.1).

Згідно з ч. 2 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до ст. 6. ч. 1 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, відповідач та адвокат можуть вільно встановлювати в договорі про надання правової допомоги розмір гонорару адвоката. Це відповідає принципам вільного волевиявлення, свободи договору.

Поряд з цим, як зазначалося вище, відповідно до п.2 ч. 2 ст. 126 ГПК України, розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Отже, для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок позивача відповідно до ст. 129 ГПК України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до ч.3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (надання послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правичої допомоги.

ТОВ Торговельна компанія "Сінтекс", ЛТД в якості доказів було надано опис наданої правничої допомоги відповідно до договору про надання правничої допомоги від 11.10.2018р. по справі №923/868/18.

Відповідно до означеного опису адвокатом було виконано наступні послуги:

- підготовка до розгляду справи, визначення правової позиції, на яку адвокатом витрачено 6 год.;

- підготовка відзиву на позовну заяву, на що адвокатом витрачено 6 год.;

- участь у судовому засіданні 06.11.2018р., адвокатом витрачено 0,5 год.;

- участь у судовому засіданні 27.11.2018р., адвокатом витрачено 0,5 год.;

- складання заяви про забезпечення та попередню оплату судових витрат, адвокатом витрачено 2 год.;

- участь у судовому засіданні 11.12.2018р., адвокатом витрачено 1 год.;

- підготовка до розгляду справи по суті, адвокатом витрачено 2 год.;

- участь у судовому засіданні 26.12.2018р., адвокатом витрачено 1 год.

Витрати на правову допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання відзиву, заяв, надання консультацій тощо).

Склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Так, підпунктом 6.5 пункту 6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема, у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004, рішенням у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04 прямо передбачено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено , що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим а також те, що розмір таких витрат має бути документально обґрунтований.

За таких міркувань кожен пункт розрахунку витрат на правничу допомогу має бути засвідчений заявником певними доказами дійсності витрат (часових, фінансових).

Судом встановлено, що у вартість витрат на професійну правничу допомогу відповідачем включено суму 21 тис. грн., яка визначається як 10% винагороди від загальної суми позовних вимог. Таким чином, ці витрати не обумовлені виконанням адвокатом будь-яких конкретних послуг, тобто є гонораром, який був визначений лише на власний розсуд сторонами договору про надання правової допомоги, а тому не може бути визнаний судом як об'єктивно необхідні витрати позивача на правничу допомогу у зв'язку із розглядом цієї справи в суді.

Окрім того, як зазначалося вище відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Враховуючи статтю 28 Правил адвокатської етики (затверджені звітно-виборним з'їздом адвокатів України 09.06.2017) необхідно дотримуватись принципу "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

ТОВ Торговельна компанія "Сінтекс", ЛТД не доведено належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76, 77 ГПК України, що на підготовку до розгляду справи, визначення правової позиції та на підготовку відзиву на позовну заяву, адвокатом витрачено по шість години часу, а загалом 12 годин часу.

Відповідачем не доведено, що на підготовку до розгляду справи по суті адвокатом витрачено дві години часу, враховуючи також те, що відповідач не приймав участь в розгляді справи по суті.

Відповідач зазначає, що адвокат приймав участь у чотирьох судових засіданнях, на що ним було у сукупності витрачено три години часу.

Поряд з цим відповідно до протоколу підготовчого засідання від 06.11.2018р. підготовче засідання тривало 7 хвилин, відповідно до протоколу підготовчого засідання від 27.11.2018р. підготовче засідання тривало 6 хвилин, відповідно до протоколу підготовчого засідання від 11.12.2018р. підготовче засідання тривало 17 хвилин, відповідно до протоколу підготовчого засідання від 26.12.2018р. підготовче засідання тривало 20 хвилин, загалом підготовчі засідання у яких представник відповідача приймав участь тривали 50 хвилин, а не три години, як вказано відповідачем.

Суд також зазначає, що одиниці вимірювання часу передбачені Класифікатором системи позначень одиниць вимірювання та обліку ДК 011-96 затвердженим наказом Держстандарту України від 09.01.1997 №8.

Згідно класифікатора передбачено лише такі одиниці виміру часу - година, хвилина, секунда. Разом з тим, відповідачем, серед іншого вказано такі часові показники як 0,5 годин.

Таке обрахування часу не може сприйматися як належне та є порушенням. Нормативно визначеного поняття - півгодини(а), не існує, як і не може існувати такого розміру часу як 0,5 годин.

Не може сприйматися як належне і намагання сторони у справі здійснювати невизначене округлення витраченого часу до 1 години, в той час як кожна окрема дія має бути обґрунтована та доведена належними доказами. У разі участі у судовому засіданні це є протокол судового засідання де зазначено час в годинах та хвилинах. У разі очікування судового засідання час реєстрації на вхід та вихід з будівлі суду (крім випадків участі в іншій справі).

Відповідно до приписів ГПК України: судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 123); до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123); витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 126); обов'язок доведення неспіврозмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126); інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача (п. 2 ч. 4 ст. 129).

З огляду на ступінь складності справи, те, що адвокат ОСОБА_2 не приймав участь у судовому засіданні з розгляду справи по суті, кількість та обсяг підготовлених процесуальних документів і наданих сторонами доказів. - час, витрачений адвокатом та, відповідно, загальна вартість професійної правничої допомоги є не обґрунтованою та не співмірною.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, дослідивши матеріали справи та враховуючи заперечення позивача щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, категорію та складність справи, в межах якої ТОВ Торговельна компанія "Сінтекс", ЛТД отримано адвокатські послуги, об'єм роботи, проведеної адвокатом під час розгляду справи, суд вважає заявлену суму витрат на послуги адвоката в сумі 21 тис. грн. завищеною. Враховуючи зазначене, суд вважає за доцільне обмежити розмір покладених на позивача витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката сумою у 5000грн.

Вище викладене узгоджується з правовими позиціями визначених в постановах Верховного Суду від 11.12.2018р. по справі №910/2170/18 та від 04.12.2018р. по справі №911/3386/17.

Щодо тверджень позивача про те, що зазначене у ст.123 ГПК України поняття судові витрати за визначенням, включає в себе лише фактично понесені сторонами на дату ухвалення відповідного судового рішення витрати, суд зазначає наступне.

Так, за приписами п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою . Отже, наведеною нормою можливість відшкодування витрат на професійну правничу допомогу не ставиться в залежність від їх фактичної оплати відповідною стороною .

Суд критично оцінює твердження позивача про те, що надані відповідачем квитанції до прибуткового касового ордеру не є допустимими доказами, оскільки не містять номеру, що є невід'ємним реквізитом та не містять відбитку штампу або напису "Оплачено" із зазначенням дати, що є порушенням вимог Постанови Правління Національного банку України "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" №148 від 29.12.2017р.

Відповідно до п. 25. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України №148 від 29.12.2017р. приймання готівки в касу проводиться за прибутковим касовим ордером (додаток 2), підписаним головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником установи/підприємства. До прибуткових касових ордерів можуть додаватися документи, які є підставою для їх складання.

Про приймання установами/підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера), підписана головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником, підпис яких може бути засвідчений відбитком печатки цієї/цього установи/підприємства. Використання печатки установою/підприємством не є обов'язковим .

Відповідно до п.35. означеного Положення касові документи після складання касиром звіту та оброблення цього звіту комплектуються в хронологічному порядку, нумеруються , формуються в справи відповідно до номенклатури справ та зберігаються відповідно до законодавства України відповідальною особою, на яку керівником покладено обов'язок щодо їх зберігання.

З означених пунктів Положення не вбачається, що невід'ємним реквізитом квитанції до прибуткового касового ордеру є номер.

З приводу п.34. Положення, за яким, зокрема, касові ордери або видаткові відомості після їх одержання або видачі за ними готівки підписуються касиром, а на доданих до них документах проставляється відбиток штампа або напис "Оплачено" із зазначенням дати (число, місяць, рік), на який позивач посилається як на підставу того, що в квитанціях до прибуткового касового ордеру, наданих відповідачем, відсутній відбиток штампа або напис "Оплачено" із зазначенням дати, то означений пункт регулює саме відомості, які мають бути зазначені в касовому ордері або видатковій відомості, а не в квитанціях до прибуткового касового ордеру

Керуючись ст. ст. 123, 129, 221, 233, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Вимоги ТОВ Торговельна компанія "Сінтекс", ЛТД про стягнення з ТОВ "Дунапак Таврія" витрати на професійну правничу допомогу по справі №923/868/18 задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунапак Таврія" (75101, Херсонська обл., м.Олешки, вул.Гвардійська 103, код ЄДР 38045226) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговельна компанія "Сінтекс", ЛТД (73013, м.Херсон, вул.Ладичука 68-б, код ЄДР 22740909) 5000 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу.

3. Відмовити в задоволенні вимог ТОВ Торговельна компанія "Сінтекс", ЛТД про стягнення з ТОВ "Дунапак Таврія" 16000грн. витрат на професійну правничу допомогу по справі №923/868/18

Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Згідно з ч.1, 2 ст.241 ГПК України додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту додаткового рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано 11.02.2019р.

Суддя Н.А. Павленко