Рішення

від 23.01.2019 по справі 453/634/18

СКОЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 453/634/18

№ провадження 2/453/19/19

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23 січня 2019 року Сколівський районний суд Львівської області у складі: головуючого - судді Микитина В.Я. ,

секретаря судових засідань ОСОБА_1 ,

з участю позивача ОСОБА_2 ,

її представника - адвоката ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Сколе Львівської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Відділу культури Сколівської районної державної адміністрації Львівської області про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_2 22.05.2018 року з пропуском строку, визначеного ст. ст. 150, 233 КЗпП України, звернулася у суд за вирішенням трудового спору з позовною заявою до відповідача - Відділу культури Сколівської районної державної адміністрації Львівської області, в якій просить поновити такий строк, як пропущений з поважних причин, а за результатами розгляду справи по суті поновити її на посаді завідувача народним домом с. Погар Сколівського району Львівської області та стягнути на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 28.02.2018 року і по день поновлення на роботі.

Ухвалою судді Сколівського районного суду Львівської області від 24.05.2018 року (головуючий - суддя Ясінський Ю.Є.) вказану позовну заяву ОСОБА_2 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Ухвалою судді Сколівського районного суду Львівської області від 19.10.2018 року (головуючий - суддя Микитин В.Я.) дану справу прийнято до провадження у зв'язку із закінченням п'ятирічного терміну повноважень судді Ясінського Ю.Є.. Розгляд справи ухвалено проводити 23.11.2018 року за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою судді Сколівського районного суду Львівської області від 23.11.2018 року (головуючий - суддя Микитин В.Я.) справу призначено до розгляду з повідомленням (викликом) сторін на 16.01.2019 року.

Розгляд справи по суті відбувся у судовому засіданні 16.01.2019 року із оголошенням перерви, після чого продовжувався у судовому засіданні 23.01.2019 року, за участі позивача, його представника та представника відповідача.

Позов обґрунтовано тим, що позивач з 18.07.1987 року була призначена на посаду завідувача клубу с. Погар Сколівського району Львівської області, після чого 13.05.2011 року, з урахуванням наказу від 03.01.2015 року, була переведена на посаду завідувача народним домом с. Погар Сколівського району Львівської області, де і працювала до часу звільнення. Наказом керівника відповідача № 4-о від 21.02.2018 року позивача було звільнено з роботи з 28.02.2018 року за прогул без поважних причин, котрий мав місце 14.02.2018 року у період з 15 год. 06 хв. по 19 год. 20 хв., за п. 4 ст. 40 КЗпП України. Своє звільнення позивач вважає незаконним, виходячи з того, у день, коли їй у провину ставиться прогул, вона проводила організаційну роботу щодо підготовки відзначення пам'яті ОСОБА_5 Сотні, у зв'язку з чим була відсутня на робочому місці, однак проводила підготовчі заходи у селі, пов'язані із залученням учасників культурного заходу. Крім того, на переконання позивача, її робочий день у середу, оскільки 14.02.2018 року була середа, після обідньої перерви становить з 15 год. 00 хв. по 18 год. 00 хв., у зв'язку з чим три години прогулу у даному випадку не мають місця. Щодо строку на звернення до суду за вирішенням трудового спору, то позивач стверджує, що такий пропустила з поважних причин, так як наказ про її звільнення відповідачем вручено лише 04.04.2018 року, а у період з 02.05.2018 року по 21.05.2018 року вона перебувала на амбулаторному лікуванні, а тому вважає, що місячний строк для подачі позову до суду пропустила з поважних причин, так як до 04.04.2018 року виконувала надалі свої посадові обов'язки, хоча й не за місцем праці.

Позивач та її представник - адвокат ОСОБА_3 у судовому засіданні щодо розгляду справи по суті позов підтримали повністю з підстав, що викладені у ньому, а також у відповіді на відзив на позовну заяву вх. № 3528 від 20.07.2018 року, просили такий задовольнити.

Уповноважений представник відповідача - начальник Відділу культури ОСОБА_4 у судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву вх. № 2808 від 14.06.2018 року та письмових поясненнях по суті спору вх. № 4207 від 06.09.2018 року. Додатково відповідачем подано заяву про застосування у справі позовної давності вх. № 2809 від 14.06.2018 року, оскільки позивачем пропущено строк звернення до суду за вирішенням трудового спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши присутніх учасників справи, показання свідків, давши належу оцінку доказам у справі, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід'ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд. У пункті 35 рішення від 12 березня 2009 року у справі Плахтєєва та Плахтєєв проти України (заява № 20347/03; рішення від 12 березня 2009 року) Європейський суд з прав людини вкотре наголосив на гарантованому кожній особі праві на звернення до суду з позовом щодо її прав та обов'язків цивільного характеру.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови Про судове рішення у цивільній справі від 18 грудня 2009 року № 11 роз'яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.

Виходячи із наведених вище процесуальних норм, практики та роз'яснень, суд, перевіривши порушення прав та обов'язків позивача трудового характеру у межах заявлених позовних вимог, а також причини пропуску строку звернення у суд за вирішенням трудового спору, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Згідно положень ст. 233, що міститься у главі XV КЗпП України, працівник може звернутись з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатись про порушення свого права, а у справах про звільнення - у місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Як роз'яснюється у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів , встановлені ст. 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини

пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений ст. 233 КЗпП України місячний строк поширюється на усі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.

Предметом оскарження у даній справі є звільнення позивача з посади завідувача народного дому с. Погар, котре мало місце з 28.02.2018 року на підставі наказу відповідача № 4-о Про звільнення ОСОБА_2С. від 21.02.2018 року, який позивачем не оспорюється.

На оригіналі вищевказаного наказу відповідача міститься відмітка із підписом позивача про те, що копію такого наказу нею отримано 04.04.2018 року (належно засвідчена копія - а. с. 98).

Разом з тим, у матеріалах справи міститься належно засвідчена копія комісійного акта відповідача від 21.02.2018 року (а. с. 114), згідно якого позивача зазначеного числа об 09 год. 42 хв. запрошено до кабінету начальника Відділу культури Сколівської районної державної адміністрації Львівської області, де їй оголошено наказ № 4-о від 21.02.2018 року Про звільнення ОСОБА_2С. і запропоновано поставити підпис про ознайомлення із таким наказом та отримати його копію, однак від вчинення таких дій та від отримання копії наказу позивач відмовилась.

Допитані у судовому засіданні в якості свідків - провідний спеціаліст Відділу культури ОСОБА_6 та директор Районного народного дому Бескид ОСОБА_7, які входили до складу комісії 21.02.2018 року, у судовому засіданні під присягою підтвердили викладені вище обставини щодо відмови позивача від підпису на наказі про її звільнення та отримання копії такого наказу.

Судом встановлено, що у зв'язку з відмовою позивача від підпису на наказі про її звільнення та від отримання його копії, примірник такого наказу був надісланий відповідачем позивачу поштою супровідним листом від 22.02.2018 року за вих. № 68, із одночасним роз'ясненням про необхідність з'явитися для отримання трудової книжки. Конверт із зазначеним вмістом був доставлений позивачу 27.02.2018 року, однак 01.03.2018 року повернувся відповідачу із довідкою відділення поштамту про причини невручення - відмовилась . Запечатаний конверт із вмістом всередині відповідачем було надано суду в оригіналі, котрий було відкрито у судовому засіданні 16.01.2019 року у присутності сторін, після чого усі вищевикладені обставини підтвердились повністю. До того ж, сама позивач у судовому засіданні не заперечувала тієї обставини, що дійсно 27.02.2018 року відмовилась від одержання конверту, котрий був адресований їй відповідачем, так як вважала, що її звільнення є незаконним.

Крім того, як вбачається з належно засвідченої копії скарги позивача від 26.02.2018 року, написаної нею власноручно та адресованої Президенту України та Прем'єр-міністру України (а. с. 32-36), у такій вона скаржилась на своє незаконне звільнення та просила вжити заходів до винних у її звільненні посадових осіб, а також з приводу її поновлення на роботі, що додатково свідчить про те, що позивачу оголошувався наказ про її звільнення і про такий їй було відомо ще до дати відмови від отримання поштового відправлення, у котрому містилась належно засвідчена копії такого наказу.

У матеріалах справи також наявна належно засвідчена копія комісійного акта відповідача від 28.02.2018 року (а. с. 133), згідно якого позивача зазначеного числа об 09 год. 35 хв. у телефонному режимі запропоновано з'явитися до народного дому с. Погар Сколівського району Львівської області, для передачі матеріальних цінностей, на що позивач також відмовилась.

За таких встановлених обставин суд вважає, що днем вручення позивачу наказу № 4-о від 21.02.2018 року Про звільнення ОСОБА_2С. є не дата 04.04.2018 року, а 27.02.2018 року, коли вона відмовилась у встановленому порядку від отримання поштового відправлення, у котрому містилась належно засвідчена копії вищевказаного наказу. При цьому, позивачу було достовірно відомо, що у такому поштовому відправленні міститься копія саме наказу про її звільнення, чого вона не заперечувала у судовому засіданні.

Як вбачається із поданої позовної заяви, така зареєстрована судом 22.05.2018 року, тобто більш, ніж за один місяць з дня вручення позивачу наказу у № 4-о від 21.02.2018 року Про звільнення ОСОБА_2С. і самого звільнення. Таким чином, встановлений законом строк звернення до суду за вирішенням трудового спору пропущений.

Позивачем при зверненні до суду із даним позовом одночасно заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду за вирішенням трудового спору з тих підстав, що такий пропущений з поважних причин, зокрема через її перебування у період з 02.05.2018 року по 21.05.2018 року на амбулаторному лікуванні з діагнозом (дані про діагноз не розголошуються в силу положень ст. 286 ЦК України), що стверджується наданою позивачем суду довідкою Орявської лікарської амбулаторії загальної практики сімейної медицини 21.05.2018 року за вих. № 51 (а. с. 167).

Відповідно до ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст. 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки.

Вирішуючи питання про поновлення строку, установленого ст. 233 КЗпП України, а також перевіряючи у судовому засіданні причини пропуску такого строку, наведених позивачем та її представником, суд вважає за необхідне відмовити у поновленні такого строку, так як поважних причин для цього позивачем суду не наведено, а матеріали справи містять належні та допустимі докази на підтвердження того, що такий строк пропущений позивачем внаслідок своєї власної недбалості, без поважних причин. Так, зокрема у період з дати відмови позивача від отримання копії наказу про звільнення (27.02.2018 року) і по 01.05.2018 року включно, позивачем не надано жодного вагомого аргументу на підтвердження неможливості звернення до суду за захистом своїх трудових прав, а перебування позивача у період з 02.05.2018 року по 21.05.2018 року включно на амбулаторному лікуванні не підтверджується належним доказом, так як вищевказана довідка Орявської лікарської амбулаторії загальної практики сімейної медицини 21.05.2018 року за вих. № 51 на підтвердження зазначеної обставини не відповідає вимогам чинного законодавства щодо форми документів, які засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, що, зокрема, стверджується листом-відповіддю КЗ Сколівської РР Сколівська центральна районна лікарня , якому підпорядковується Орявська лікарська амбулаторія, на запит відповідача за вих. № 01-14/989 від 13.06.2018 року (а. с. 60), котрий береться судом до уваги. Не заслуговують також на увагу суду і посилання позивача на ту обставину, що вона у період з 28.02.2018 року до 04.04.2018 року надалі виконувала свої посадові обов'язки поза робочим місцем, оскільки затвердженим 21.09.2009 року Положенням КЗ Народний дім с. Погар Сколівського району Львівської області (а. с. 24-28), а також планами роботи на 2018 рік та іншими письмовими доказами, виконання посадових обов'язків завідувача народним домом передбачено як поза роботою, так і на робочому місці, а більша частина таких обов'язків може виконуватись виключно на робочому місці. Крім того, позивачу після 29.02.2018 року не нараховувалася заробітна плата, про що їй не могло бути невідомо.

Як роз'яснюється у вже згаданій вище Постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів (п. 4), якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав. Оскільки при пропуску місячного і тримісячного строкуу позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з'ясовує не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи, права і обов'язки сторін.

Відтак суд, незважаючи на пропуск позивачем встановленого місячного строку для звернення до суду за вирішенням трудового спору, а також з'ясування відсутності поважних причин пропуску такого строку, вважав за необхідне перевірити усі обставини справи, у тому числі права і обов'язки сторін щодо пред'явлених позовних вимог.

По суті спору у судовому засіданні встановлено, що позивач з 18.07.1987 року була призначена на посаду завідувача клубу с. Погар Сколівського району Львівської області, після чого 13.05.2011 року, з урахуванням наказу від 03.01.2015 року, була переведена на посаду завідувача народним домом с. Погар Сколівського району Львівської області, де і працювала до часу звільнення.

Наказом начальника Відділу культури Сколівської районної державної адміністрації Львівської області ОСОБА_4 № 4-о від 21.02.2018 року Про звільнення ОСОБА_2С. позивача було звільнено з роботи з 28.02.2018 року за прогул без поважних причин, котрий мав місце 14.02.2018 року у період з 15 год. 06 хв. по 19 год. 20 хв., за п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Відповідно до ст. 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Відповідно до ст. ст. 148, 149 КЗпП України, дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Аналізуючи у судовому засіданні підстави накладення на позивача заходу дисциплінарного стягнення у виді звільнення, суд дійшов висновку, що вищевказаний наказ відповідача хоча і застосований за порушення трудової дисципліни у визначений строк, із попереднім зажаданням від позивача письмових пояснень, надати котрі позивач відмовилась, що було зафіксовано у встановленому законом порядку (а. с. 22), а також з урахуванням численних скарг від мешканців села з приводу виконання позивачем свої посадових обов'язків (а. с. 38, 39, 40), однак без з'ясування усіх обставин, зокрема чи мав місце прогул без поважних причин, а також обставин, за яких такий був вчинений і чи винна позивач у його вчиненні.

Зокрема матеріалами справи встановлено, що прогул, котрий ставиться у провину позивачу, мав місце у середу - 14.02.2018 року, у період з 15 год. 06 хв. по 19 год. 20 хв.. Однак, згідно наданого відповідачем належно засвідченого графіку роботи народного дому с. Погар Сколівського району Львівської області (а. с. 30), по середах робочий день зазначеного народного дому становить з 11 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв., з обідньою перервою з 14 год. 00 хв. по 15 год. 00 хв.. Тобто, на переконання суду, у період прогулу не міг зараховуватись час після 18 год. 00 хв., а, відтак, період з 15 год. 06 хв. по 18 год. 00 хв. не становить більше трьох годин, що виключає наявність дисциплінарного проступку, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Хоча матеріали справи містять письмові докази про те, що у середу 14.02.2018 року робочий день позивача мав бути продовженим (понаднормовим), так як у цей день був запланований захід - ОСОБА_8 ОСОБА_3. Розваги, танці, ігри (а. с. 103), а у табелі обліку робочого часу за лютий 2018 року (а. с. 101) взагалі наявні дані про те, що позивач 14.02.2018 року була відсутня на робочому місці упродовж цілого дня, однак, виходячи з періоду, котрий зазначено у наказі про звільнення як прогул, а також відсутності доказів на підтвердження того, що позивач дійсно проводила вищевказаний культурний захід і за це їй було проведено додаткову оплату, наведені обставини не спростовують встановлених судом обставин що відсутності прогулу. Відповідно, дисциплінарне стягнення у виді звільнення позивача з роботи, суд вважає таким, що застосоване до неї без законної на те підстави.

Разом з тим, хоча судом і встановлено безпідставність накладення на позивача відповідачем заходу дисциплінарного стягнення у виді звільнення, однак, враховуючи встановлення судом пропуску позивачем строку для звернення до суду за вирішенням трудового спору без поважних причин, у задоволенні позовних вимог слід відмовити за пропуском строку звернення до суду за вирішенням трудового спору без поважних причин.

Оскільки позивач при зверненні з позовом до суду була звільнена від оплати судового збору, то судові витрати у справі слід віднести за рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 4-5, 12-13, 81, 89-90, 95, 141, 258-259, 264-265, 268, 274-275, 279 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Відділу культури Сколівської районної державної адміністрації Львівської області про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Сколівський районний суд Львівської області.

Повне найменування сторін у справі:

Позивач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1; зареєстроване місце проживання фізичної особи: 82640, Львівська область, Сколівський район, с. Погар, вул. Лісна, буд. 5; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1.

Відповідач: Відділ культури Сколівської районної державної адміністрації Львівської області; місцезнаходження юридичної особи: 82600, Львівська область, м. Сколе, вул. Д. Галицького, буд. 56; ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 02229439.

Суддя В.Я. Микитин

Повне рішення суду складене 25 січня 2019 року.