Постанова

від 15.04.2020 по справі 453/634/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 453/634/18

провадження № 61-15720 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - відділ культури Сколівської районної державної адміністрації Львівської області,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу відділу культури Сколівської районної державної адміністрації на постанову Львівського апеляційного суду від 25 червня 2019 року в складі колегії суддів Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І., Савуляка Р. В.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

22 травня 2018 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Відділу культури Сколівської районної державної адміністрації Львівської області та просила:

- поновити строк звернення до суду з даним позовом як такий, що пропущений з поважних причин,

- поновити ОСОБА_1 на посаді завідувача Народним домом с. Погар Сколівського району Львівської області,

- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 28 лютого 2018 року й по день поновлення на роботі.

В обґрунтування своїх вимог позивач указувала, що 18 липня 1987 року була призначена на посаду завідувача клубу с. Погар Сколівського району Львівської області, після чого 13 травня 2011 року переведена на посаду завідувача Народним домом с. Погар Сколівського району Львівської області.

Наказом Відділу культури Сколівської РДА Львівської області від 21 лютого 2018 року № 4-о ОСОБА_1 звільнена з роботи з 28 лютого 2018 року на підставі пунтку 4 статті 40 КЗпП України за прогул без поважних причин, а саме відсутність на роботі 14 лютого 2018 року з 15:06 год до 19:20 год.

Позивач уважала своє звільнення незаконним, оскільки в указаний час вона проводила організаційну роботу щодо підготовки відзначення пам`яті Героїв Небесної Сотні.

Указувала, що місячний строк на звернення до суду з даним позовом вона пропустила з поважних причин, оскільки наказ про її звільнення вручений їй лише 04 квітня 2018 року, а в період з 02 травня 2018 року по 21 травня 2018 року вона перебувала на лікарняному та не могла звернутися в суд.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 23 січня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції посилався на те, що позовні вимоги є обґрунтованими, однак позов поданий із пропуском тримісячного строку для звернення до суду й поважність причин пропуску такого строку не підтверджена позивачем у встановленому законом порядку, а тому наявні правові підстави для відмови в задоволенні позову в зв`язку з пропуском строку для звернення до суду з даним позовам.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Постановою Львівського апеляційного суду від 25 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Сколівського районного суду Львівської області від 23 січня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким поновлено ОСОБА_1 строк на звернення до суду, позов задоволено, поновлено ОСОБА_1 на посаді завідувача Народного Дому с. Погар Сколівського району Львівської області з 28 лютого 2018 року та стягнуто з відділу культури Сколівської РДА на користь ОСОБА_1 50 414,4 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 28 лютого 2018 року по 25 червня 2019 року.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та виплати місячного заробітку за вимушений прогул.

Апеляційний суд виходив із того, що строк на звернення до суду пропущений позивачем із поважних причин, а звільнення здійснене роботодавцем із порушенням установленого законом порядку, оскільки працівник була відсутня на роботі менше, ніж 3 години, а тому такі дії не можуть бути кваліфіковані як прогул.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

14 серпня 2019 року відділ культури Сколівської районної державної адміністрації з пропуском строку на касаційне оскарження подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 25 червня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року поновлено відповідачеві строк на касаційне оскарження та відкрито касаційне провадження в даній справі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2019 року позивач подала до Верховного Суду відзив на дану касаційну скаргу, в якому просила залишити скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Апеляційний суд установив, що 18 липня 1987 року ОСОБА_1 призначена на посаду завідувача клубу с. Погар Сколівського району Львівської області та з 13 травня 2011 року переведена на посаду завідувача Народним домом с. Погар Сколівського району Львівської області.

Наказом начальника Відділу культури Сколівської районної державної адміністрації Львівської області від 21 лютого 2018 року № 4-О ОСОБА_1 звільнена з посади з 28 лютого 2018 року на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України за прогул без поважних причин, а саме 14 лютого 2018 року з 15:06 год. до 19:20 год.

Відповідно до графіка роботи Народного дому с. Погар Сколівського району Львівської області по середах робочий день завідувача Народного дому становить із 11:00 год. до 18:00 год. із обідньою перервою з 14:00 год. по 15:00 год.

Згідно з підписом позивача на оригіналі наказу про звільнення ОСОБА_1 ознайомлена з ним і отримала його копію 04 квітня 2018 року.

Довідкою Орявської лікарської амбулаторії загальної практики сімейної медицини від 21 травня 2018 року № 51 підтверджується, що з 02 до 21 травня 2018 року ОСОБА_1 перебувала на лікарняному.

Відповідно до довідки Відділу культури Сколівської РДА від 03 грудня 2018 року середній заробіток ОСОБА_1 на місяць становить 3150,9 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ , тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.

Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Оскаржувана постанова апеляційного суду відповідає зазначеним вимогам закону.

Відповідно до статті 43 Конституції України, статті 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, правовий захист від незаконного звільнення, сприяння у збереженні роботи. Право громадян на працю забезпечується тим, що трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбаченому трудовим законодавством.

При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 статті 40 КЗпП України суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу.

Суди правильно встановили, що 14 лютого 2018 року робочий день ОСОБА_1 був із 11:00 год до 18:00 год. із перервою з 14:00 год. до 15:00 год., а тому її відсутність на роботі з 15:06 год. до 19:20 год.є меншою, ніж 3 години й не може бути кваліфікована як прогул.

Частиною першою статті 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - у місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Передбачені у положеннях статей 228, 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін.

За необґрунтованості вимог суд відмовляє в позові з цих підстав без посилання на строки звернення до суду, оскільки вони стосуються захисту порушеного права. При обґрунтованості вимог і поважності причин пропуску строку звернення до суду суд поновлює пропущений строк на звернення за вирішенням трудового спору і вирішує його по суті.

Установивши, що копію наказу про звільнення ОСОБА_1 отримала 04 квітня 2018 року, а з 02 до 21 травня 2018 року перебувала на лікарняному, а тому строк на звернення до суду пропущений позивачем із поважних причин, а позовні вимоги є обґрунтованими, оскільки ОСОБА_1 була відсутня на роботі менше трьох годин і такі дії не можуть бути кваліфіковані як прогул, апеляційний суд зробив правильний висновок про наявність правових підстав для задоволення позову.

Обґрунтованим є також висновок апеляційного суду про наявність правових підстав для виплати працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки таке питання відповідно до КЗпП України вирішує суд при прийнятті рішення про поновлення на роботі.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судами обставин і незгоди з оскаржуваним судовим рішенням, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться за межами повноважень касаційного суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У контексті вказаної практики Верховний Суд уважає наведене обґрунтування цієї постанови достатнім.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваної постанови - без змін.

Керуючись статтями 400 , 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу відділу культури Сколівської районної державної адміністрації залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного суду від 25 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді : Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

М. М. Русинчук