Постанова

від 17.01.2019 по справі 188/947/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

17 січня 2019 року

м. Київ

справа № 188/947/17-ц

провадження № 61-20327св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_4,

відповідачі: приватне підприємство Октан-Плюс , ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до приватного підприємства Октан-Плюс , ОСОБА_5 про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним за касаційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі судді Лаченкової О. В. від 31 січня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4) звернувся до суду з позовом до приватного підприємства Октан-Плюс (далі - ПП Октан-Плюс ), ОСОБА_5 про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області у складі судді Місюра К. В. від 19 жовтня 2017 року позов ФОП ОСОБА_4 задоволено.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, що розташована на території Лозівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, площею 5, 60 га, укладений 10 квітня 2017 року між ОСОБА_5 та ПП Октан-Плюс .

Стягнуто з ПП Октан-Плюс на користь ФОП ОСОБА_4 3 200 грн на відшкодування сплаченого судового збору.

Задовольняючи позов ФОП ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив із того, що укладення договору оренди між ОСОБА_5 та ПП Октан-Плюс щодо того самого об'єкту оренди під час дії договору оренди, укладеного між ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_4, є незаконним та порушує права останнього.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2017 року визнано неподаною та повернуто заявнику.

Апеляційний суд, визнаючи неподаною та повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_5, виходив із того, що заявником не виконано вимоги ухвали апеляційного суду від 21 листопада 2017 року про залишення апеляційної скарги без руху, а саме не сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги у повному розмірі .

У березні 2018 року ОСОБА_5 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просила скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного суду та направити справу на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що ухвала апеляційного суду незаконна і підлягає скасуванню. Суд невірно визначив розмір судового збору, який їй необхідно було доплатити.

Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.

05 грудня 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до вимог статей 121 , 297 ЦПК України 2004 року суддя, встановивши, що апеляційну скаргу подано без додержання вимог статті 295 ЦПК України , постановляє ухвалу про залишення її без руху, про що повідомляє відповідну особу і надає строк для виправлення недоліків.

Якщо особа у встановлений строк виправить недоліки, скарга вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше скарга вважається неподаною та повертається суб`єкту звернення.

Судом установлено, що у листопаді 2017 року ОСОБА_5 звернулась до суду з апеляційною скаргою на рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2017 року у справі.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишено без руху для усунення недоліків, зобов'язавши її доплатити судовий збір у розмірі 2 816 грн і надати квитанцію про сплату судового збору протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Відповідно до поштового повідомлення копію ухвали апеляційного суду від 21 листопада 2017 року ОСОБА_5 отримала 28 листопада 2017 року (а.с. 113).

У силу вимог частини третьої статті 27 ЦПК України 2004 року особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Проте ОСОБА_5 не виконала вимоги ухвали апеляційного суду від 21 листопада 2017 року про залишення апеляційної скарги без руху, будь-яких заяв, клопотань щодо незгоди з розміром доплати судового збору до суду не подала.

Частиною другою статті 357 ЦПК України визначено, що апеляційна скарга, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Відповідно до частини шостої статті 357 ЦПК України, питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Отже, висновки суду апеляційної інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону та узгоджуються з нормами права, які судом правильно застосовані, оскільки ОСОБА_5 не виконала вимоги ухвали апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху .

Посилання касаційної скарги на те, що апеляційний суд неправильно визначив розмір судового збору, який їй необхідно було доплатити, не заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_5 не була позбавлена можливості доплатити судовий збір у розмірі, який вважала правильним, надавши відповідний розрахунок.

Таким чином, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Крім того, повернення позовної заяви (апеляційної скарги) не перешкоджає повторному зверненню із заявою (скаргою) до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви (скарги) (частина сьома статті 357 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палатиКасаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Ю. В. Черняк