Рішення

від 17.01.2019 по справі 477/606/18

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №477/606/18

Провадження №2/477/50/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2019 року Жовтневий районний суд Миколаївської області

в складі: головуючого у справі судді - Глубоченка С.М.

за участі секретарів судових засідань - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

позивача - ОСОБА_3,

представника позивача - ОСОБА_4,

представників відповідачів - ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до ОСОБА_7 та ОСОБА_8, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на боці відповідача ОСОБА_7 - ОСОБА_9

про усунення перешкод у користуванні орендованою земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

02 квітня 2018 року позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3Г.) звернувся до суду із позовом до ОСОБА_7 та ОСОБА_8, в якому просить зобов'язати відповідачів усунути перешкоди в користуванні орендованою земельною ділянкою, кадастровий номер 4823382600:04:000:0310, площею 10,62 га, протягом дії договору оренди землі, укладеного між ним та ОСОБА_7, до закінчення терміну його дії, а саме - до 27 вересня 2022 року, шляхом заборони відповідачам здійснювати на цій земельній ділянці будь-які сільськогосподарські роботи.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що він займається вирощуванням сільськогосподарських культур, що є основним видом його діяльності. У 2012 році між ним, як фізичною особою-підприємцем та відповідачем ОСОБА_7 був укладений договір оренди земельної ділянки терміном на 10 років, площею 10,62 га ріллі в межах території Лиманівської сільської ради (Галицинівська об'єднана територіальна громада) Вітовського (Жовтневого) району Миколаївської області, кадастровий номер земельної ділянки - 4823382600:04:000:0310. Вказаний договір набрав чинності та пройшов державну реєстрацію 27 вересня 2012 року.

В жовтні 2017 року при плановому обробітку ґрунту земельної ділянки, яка знаходиться в оренді позивача він виявив, що дана земельна ділянка засіяна зерновою культурою (пшеницею). Дізнавшись про порушення своїх прав як користувача земельної ділянки він ініціював низку перевірок, за результатами яких складено відповідні документи. Під час однієї з перевірок ним з'ясовано, що ОСОБА_7 орендована ним земельна ділянка передана у користування на підставі договору оренди землі, який не зареєстрований відповідно до законодавства, відповідачу ОСОБА_8 Вважав, що відповідач ОСОБА_7 грубо порушила умови договору, передала у користування іншій особі орендовану ним земельну ділянку. Зазначив, що відповідачі чинять перешкоди у користуванні даною земельною ділянкою законному користувачеві.

Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, у задоволенні якої ухвалою суду від 04 квітня 2018 року відмовлено, оскільки обраний позивачем спосіб захисту своїх прав та вид забезпечення позову за змістом є тотожними.

Ухвалою суду від 04 травня 2018 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

29 травня 2018 року від відповідача ОСОБА_8 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач ОСОБА_8 просить у задоволенні позову відмовити.

Заперечуючи проти позову, відповідач ОСОБА_8 у відзиві зазначив, що в 2012 році між позивачем та відповідачем ФОП ОСОБА_3 дійсно укладений договір оренди земельної ділянки терміном на 10 років, однак умови договору належним чином не виконувалися, оскільки не було належного догляду саме за земельною ділянкою із метою можливості в майбутньому використовувати її за цільовим призначенням, також позивач не дотримувався екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунту, не виконував умови збереження стану земельної ділянки - дотримання вимог протиерозійної організації території. Зазначив, що нормами Закону України Про оренду землі передбачено право на дострокове розірвання договору з ініціативи орендодавця через нецільове та неналежне використання земельної ділянки. Вказав, що відповідач ОСОБА_7 як власник земельної ділянки має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать законодавству. Оскільки умови договору не виконувалися, змушені були діяти з метою збереження земельної ділянки та на обробку землі ним витрачено 28642,00 грн.

29 травня 2018 року від відповідача ОСОБА_7 надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просить у задоволенні позову відмовити.

Відзив умотивований тим, що до 2007 року земельна ділянка належала її матері, яка померла 03 липня 2007 року. Цей пай орендував ОСОБА_3 У 2012 році ОСОБА_3 уклав договір оренди земельної ділянки але вона його не підписувала і не була ознайомлена з умовами оренди. Умови договору належним чином не виконувалися, оскільки не було належного догляду саме за земельною ділянкою із метою можливості в майбутньому використовувати її за цільовим призначенням, також позивач не дотримувався екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунту, не виконував умови збереження стану земельної ділянки - дотримання вимог протиерозійної організації території. Орендна плата сплачувалась несвоєчасно, занижувалося вартість розрахунку. ОСОБА_3 спирався на неврожай, засуху, відсутність грошей. Вона має хворого чоловіка, який постійно потребує ліків, при цьому змушена була бігати за ОСОБА_3 щоб отримати свої зароблені гроші. Також у відзиві зазначено, що нормами Закону України Про оренду землі передбачено право на дострокове розірвання договору з ініціативи орендодавця через нецільове та неналежне використання земельної ділянки. Відповідач, як власник земельної ділянки має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать законодавству. Оскільки умови договору не виконувалися, змушені були діяти з метою збереження земельної ділянки.

30 травня 2018 року ухвалою суду за клопотанням позивача у відповідача ОСОБА_7 витребувано докази.

Щодо виконання ухвали про витребування доказів у підготовчому судовому засіданні 28 серпня 2018 року відповідач ОСОБА_7 повідомила про відсутність у неї витребуваних судом документів.

18 червня 2018 року від позивача ФОП ОСОБА_3 надійшли відповіді на відзиви, в яких позивач посилається на безпідставність та необґрунтованість мотивів відзивів відповідачів.

22 червня 2018 року відповідач ОСОБА_7 надіслала суду заперечення на відповідь на відзив, в якому повідомила, що крім неї, власником спірної земельної ділянки згідно свідоцтва про право на спадщину від 28 липня 2013 року є ОСОБА_9. Крім цього, у 2012 році спірна земельна ділянка мала двох власників - її та ОСОБА_10Ф, згідно свідоцтва про право на спадщину від 03 червня 2008 року. Тому, вона не розуміє яким чином пройшов державну реєстрацію договір оренди земельної ділянки. Просила перевірити законність реєстрації договору та відмовити у задоволенні позову.

13 листопада 2018 року ухвалою суду до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на боці відповідача ОСОБА_7 залучено ОСОБА_9.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до частини 6 статті 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Складання повного рішення судом відкладено до 25 січня 2019 року.

Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Крім обставин, які викладені в позовній заяві та відповідях на відзиви представник позивача ФОП ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_4 зазначив, що всі заперечення відповідачів та їх представників не ґрунтуються на нормах законодавства і є безпідставними. Наголосив на тому, що відповідач ОСОБА_8, стверджуючи, що ним були витрачені грошові кошти на обробіток землі в розмірі 28642,00 грн. підтверджує факт використання ним спірною земельною ділянкою.

Відповідач ОСОБА_8 у судове судове засідання не з'явився, про дату, місце та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача ОСОБА_8 ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснила, що за усною згодою відповідача ОСОБА_7 та третьої особи ОСОБА_9 відповідач ОСОБА_8 засіяв спірну земельну ділянку та обробляв її. Ніяких договорів відповідач ОСОБА_7 ні з ким не укладала, у тому числі й з позивачем ФОП ОСОБА_3, тому відсутні підстави для задоволення позову. Ніяких перешкод ОСОБА_8 власникам спірної земельної ділянки не чинив, оскільки користувався цією земельною ділянкою за їх згодою.

Відповідач ОСОБА_7 у судове засідання не з'явилася, про дату, місце та час розгляду справи повідомлена належним чином.

Представник відповідача ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_7 будь-яких договорів з ФОП ОСОБА_3 не укладала, а тому не може відповідати за позовом.

Крім цього, адвокат ОСОБА_5 не зміг пояснити вимогу відповідача ОСОБА_7, викладеної у запереченні на відповідь на відзив щодо перевірки законності реєстрації договору та відкликав її.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на боці відповідача ОСОБА_7 - ОСОБА_9 у судове засідання не з'явилася, про дату, місце та час розгляду справи повідомлена належним чином, 14 січня 2019 року надіслала письмові пояснення, з яких вбачається, що вона просить відмовити у задоволенні позову, оскільки з позивачем ніяких договорів оренди не має та не має намірів укладати їх.

Заслухавши вступні слова позивача та його представника, представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, оцінивши досліджені по справі докази в їх сукупності, суд встановив наступні факти та відповідні правовідносини.

Між ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_3 укладено договір оренди землі, який зареєстрований 27 вересня 2012 року, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис в книзі за №482330004002728 (далі - договір оренди землі) (а.с.7-8).

Згідно пунктів 1, 2, 8 договору оренди землі орендодавець ОСОБА_7 надає на підставі державного акту серії ЯЗ №136472 від 22 жовтня 2008 року, а орендар ФОП ОСОБА_3 приймає в строкове платне користування, строком на 10 років, земельну ділянку сільськогосподарського призначення із земель приватної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 10,62 га ріллі за кадастровим номером 4823382600:04:000:0310, яка знаходиться в межах території Лиманівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області.

Факт приймання-передачі земельної ділянки за договором оренди землі підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки (а.с.9).

З листа відділу у Вітовському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 21 листопада 2017 року №930/109-17 вбачається, що договір оренди землі зареєстрований, термін дії якого закінчується 27 вересня 2022 року (а.с.16).

Згідно акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки від 14 березня 2018 року №88-ДК/82/АП/09/01-18 державними інспекторами Томовим І.П., Кіро А.С. у присутності землевпорядника Галицинівської сільської ради Вітовського району встановлено факт використання земельної ділянки всупереч умовам укладеного договору оренди землі та наявність факту самоуправства з боку ОСОБА_7 (а.с.25).

Судом встановлено, що договір оренди землі станом на день розгляду справи є чинним, не розірваним та не є оспорюваним правочином.

Вказана обставина визнана сторонами, а тому в силу частини 1 статті 82 ЦПК України, доказуванню не підлягає.

З урахуванням зазначеного, не приймаються до уваги посилання відповідачів та їх представників щодо не укладення ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_3 договору оренди землі.

Згідно частин 1- 4 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Обов'язок доказування міститься й в приписах статті 81 ЦПК України.

Відповідно до положень, викладених в статті 13 ЦПК України суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як зазначає відповідач ОСОБА_7 у відзиві на позов, що підтримано у судовому засіданні її представником адвокатом ОСОБА_5, умови договору належним чином не виконувалися, оскільки не було належного догляду саме за земельною ділянкою із метою можливості в майбутньому використовувати її за цільовим призначенням, позивач не дотримувався екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунту, не виконував умови збереження стану земельної ділянки - дотримання вимог протиерозійної організації території, орендну плату сплачував несвоєчасно, занижував вартість розрахунку, спираючись на неврожай, засуху, відсутність грошей.

На думку суду, одночасне посилання відповідачем ОСОБА_7Ф у відзиві про не підписання нею договору оренди землі і не ознайомлення з його умовами разом з отриманням нею орендної плати та посиланням на неналежне виконання умов договору є взаємовиключними твердженнями.

Згідно розрахунково-платіжних відомостей видачі доходів за паї орендованої землі за 2015-2017 роки, ОСОБА_7, реєстраційний номер облікової картки платника податків якої НОМЕР_1, у 2015 році одержала 4305,05 грн., у 2016 році одержала 8000,00 грн., у 2017 році одержала 13000,00 грн. (а.с.70, 71, 72).

Одержання зазначених грошових коштів ОСОБА_7 у період 2015-2017 років, представником ОСОБА_7 - адвокатом ОСОБА_5 у судовому засіданні не спростовано, не містять належних та допустимих доказів спростування зазначеної обставини й матеріали справи.

Відповідачами у відзивах зазначено, що нормами Закону України Про оренду землі передбачено право на дострокове розірвання договору з ініціативи орендодавця через нецільове та неналежне використання земельної ділянки.

З вказаною позицію суд погоджується, оскільки Законом України Про оренду землі дійсно унормована процедура можливості дострокового розірвання договору оренди землі як за згодою сторін так і на вимогу однієї із сторін за рішенням суду, в порядку, встановленому законом (стаття 31).

Однак, як зазначалося судом вище, договір оренди землі є чинним.

Будь-яких судових рішень щодо дострокового розірвання договору оренди землі або договору про розірвання договору оренди землі суду не надано.

Відповідачами та їх представниками не доведено також належними і допустимими доказами факт неналежного догляду саме за земельною ділянкою із метою можливості в майбутньому використовувати її за цільовим призначенням, не дотримування позивачем екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунту, не виконання умов збереження стану земельної ділянки - дотримання вимог протиерозійної організації території.

Вказане не знайшло свого підтвердження у судовому засіданні та розцінюється судом як припущення.

Пояснення представників відповідачів щодо знаходження договору оренди землі в експертній установі для проведення експертизи справжності підпису відповідача ОСОБА_7 в рамках кримінального провадження судом до уваги не приймається, оскільки вказана обставина не підтверджена належними та допустимими доказами.

Натомість, наявність відомостей у Єдиному реєстрі досудових розслідувань по кримінальному провадженню №12018150230000737 за заявою ОСОБА_7 (а.с.117) та посилання на це, як на підставу недійсності договору оренди землі судом сприймається критично.

Відповідно до вказаних відомостей, у Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстрована заява ОСОБА_7, згідно якої невідома особа шляхом вільного доступу таємно викрала з поля, яке розташоване в межах Лиманівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області, посіви пшениці, спричинивши матеріальний збиток ОСОБА_7, сума якого встановлюється.

Правова кваліфікація діяння визначена за частиною 1 статті 185 КК України.

Даних щодо стадії кримінального провадження, які процесуальні дії проведені у зв'язку з вчиненням діяння, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, чи пов'язане кримінальне провадження з договором оренди землі, матеріали справи не містять.

Суд не приймає до уваги копію договору оренди землі укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (а.с.12-14) з огляду на наступне.

Вказаний договір не містить підписів усіх контрагентів, не має дати укладення та відомостей про його державну реєстрацію.

Представниками відповідачів не визнавався факт укладання письмового договору оренди землі між ОСОБА_7 та ОСОБА_8, однак не заперечувався факт усної домовленості про використання та обробіток спірної земельної ділянки.

Позиція представника позивача адвоката ОСОБА_4 про надання вказаного договору відповідачем ОСОБА_7 під час перевірки звернень позивача до державних органів, не знайшла свого підтвердження у судовому засіданні.

Матеріали справи не містять відомостей про походження вказаного договору та його правову природу.

На думку суду, наявність перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою позивачу підтверджуються поясненнями відповідача ОСОБА_8 які викладені ним у відзиві на позовну заяву, в якому він наголошує на понесених ним витратах, пов'язаних з обробкою спірної земельної ділянки в розмірі 28642,00 грн.

Також, спільна позиція відповідачів, викладена у відзивах стосовно їх дій з метою збереження земельної ділянки обумовленого невиконанням умов договору оренди землі, а також пояснення представників відповідачів щодо цього, підтверджує факт використання спірної земельної ділянки поза межами орендних відносин за договором оренди землі, у той час як власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частина 2 статті 319 ЦК України).

Позиція третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на боці відповідача ОСОБА_7 - ОСОБА_9 стосовно того, що вона ніяких договорів оренди з ФОП ОСОБА_3 не укладала та не має намірів укладати їх, ніякого правового значення в межах предмету спору не має. Так, договір оренди землі укладений між ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_3, в якому ОСОБА_9 не є стороною.

Крім цього, згідно частини 4 статті 32 Закону України Про оренду землі перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням викладеного, суд прийшов до висновку про наявність порушень матеріального права з боку відповідачів та констатує порушення прав позивача щодо користування спірної земельної ділянки, що підлягає судовому захисту.

У відповідності до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої 17 липня 1997 року, яка, згідно статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , застосовується як джерело права, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55 Конституції України).

Згідно частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судовий захист особистого немайнового або майнового права та інтересу кожної особи регламентований і частиною 1 статті 16 ЦК України.

Право користування чужою земельною ділянкою, відповідно до частини 1 статті 407 ЦК України, встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Відповідно до частини 1 статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Аналогічні положення містяться й в статті 1 Закону України Про оренду землі .

Землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право, зокрема, самостійно господарювати на землі. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом (стаття 95 ЗК України).

Згідно частини 1 та частини 2 статті 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно частини 1 та частини 2 статті 27 Закону України Про оренду землі орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об'єднаннями та організаціями.

Відповідно до частини 1 статті 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Главою 29 ЦК України передбачені правові механізми захисту права власності, однією із засад якої є забезпечення державою рівного захисту прав усіх суб'єктів права власності.

Згідно частини 2 статті 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (частина 1 статті 391 ЦК України).

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, що передбачені частиною 2 статті 16 ЦК України може бути припинення дії, яка порушує право.

Земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, у відповідності до частини 2 статті 158 ЗК України вирішуються виключно судом.

Судом не встановлено порушень з боку позивача приписів частин 2-5 статті 13 ЦК України, що визначають межі здійснення цивільних прав.

Ураховуючи вищевикладене суд прийшов до висновку про обґрунтованість позову, що є наслідком його повного задоволення та вважає за необхідне усунути перешкоди в користуванні фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 земельною ділянкою за договором оренди землі, які протиправно чиняться відповідачами.

Щодо розподілу судових витрат між сторонами суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України врегульовано порядок розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно частини 2 статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У відповідності до частини 3 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно частини 4 статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано ордер серії МК №84067 від 05 грудня 2017 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №753 від 06 березня 2012 року, виданого Миколаївською обласною Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури та договір від 05 грудня 2017 року про надання юридичних послуг (а.с.27, 28-1, 28).

Відповідно до додаткової угоди до договору про надання юридичних послуг та акту виконаних робіт від 30 березня 2018 року ФОП ОСОБА_3 адвокату ОСОБА_4 проведено повну оплату згідно договору від 05 грудня 2017 року про надання юридичних послуг в сумі 6500,00 грн., що складається з попередньої консультації щодо характеру спірних правовідносин, в сумі 500,00 грн., вивчення та правового аналізу матеріалів справи в сумі 1000,00 грн., підготовки процесуальних документів (листи до відповідачів, звернення до Держгеокадастру, позов, заява про забезпечення позову) в сумі 5000,00 грн. (а.с.29, 30).

Проаналізувавши матеріали справи, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу при розгляді справи в суді, суд приймає до уваги обставини справи, умови укладеного договору про надання правової допомоги, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи; час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт та вважає за можливе стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6500,00 грн.

Ураховуючи положення статті 141 ЦПК України та Закону України Про судовий збір, з відповідачів у рівних долях підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 704,80 грн.

Керуючись статтями 259, 265, 268 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Усунути перешкоди в користуванні фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 земельною ділянкою з кадастровим номером 4823382600:04:000:0310, площею 10,62 гектарів шляхом заборони ОСОБА_7, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 та ОСОБА_8, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 до 27 вересня 2022 року, тобто протягом дії договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_11, зареєстрований 27 вересня 2012 року за №482330004002728, здійснювати на цій земельній ділянці будь-які сільськогосподарські роботи.

Стягнути в рівних долях з ОСОБА_7, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 та ОСОБА_8, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3, понесені по справі судові витрати в сумі 7204,80, що складається з:

- 704,80 грн. судовий збір;

- 6500,00 грн. витрати на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У відповідності до підпункту 15.5 пункту 1 Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03 жовтня 2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3, зареєстрований за місцем проживання - с.Лупареве Вітовського району Миколаївської області, вул. Кооперативна, 9;

відповідач - ОСОБА_7, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстрована за місцем проживання - с. Лимани Вітовського району Миколаївської області, вул.Набережна, 61;

відповідач - ОСОБА_8, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, зареєстрований за місцем проживання - с.Лимани Вітовського району Миколаївської області, вул. Новобудівна, 20;

третя особа - ОСОБА_9, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4, зареєстрована за місцем проживання - м.Миколаїв, вул. Янтарна, 48.

Повний текст рішення складено 25 січня 2019 року.

СУДДЯ С.М. ГЛУБОЧЕНКО