Вирок

від 25.01.2019 по справі 753/7533/17

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/7533/17

провадження № 1-кп/753/260/19

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2019 р. м. Київ

Дарницький районний суд м. Києва у складі:

Головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

потерпілого ОСОБА_7 ,

представника потерпілого ОСОБА_8 ,

захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

обвинуваченого ОСОБА_11 ,

розглянувши у відкритомусудовому засіданнів м.Києві кримінальні провадження№ 12016100020007809від 14.07.2016;№ 12017100020002133від 24.02.2017;№12017100020006661від 22.06.2017; № 12017100020009086 від 21.08.2017 за обвинуваченням:

ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вітебськ, Республіки Білорусь, громадянина України, непрацюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у скоєннізлочинів,передбачених ч.1ст.125, ч. 2 ст. 197-1, ч. 4 ст. 358 КК України,

ВСТАНОВИВ:

28.05.2016 на засіданні членів правління Садового товариства «Південне» (далі - СТ «Південне») (код ЄДРПОУ 24936924) під головуванням голови правління ОСОБА_13 , прийнято рішення про прийняття в члени СТ «Південне» громадянина України ОСОБА_12 , який користується земельною ділянкою, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Садова 61, діл. 144-а, та видачу останньому членського квитка садівника вказаного садового товариства. Вказане питання розглянуто, прийнято та зафіксовано протоколом №84 засідання членів правління СТ «Південне» від 28.05.2016.

Так, ОСОБА_14 , 10.02.2017 у період часу з 16 години 00 хвилин по 17 години 00 хвилин, перебуваючи у приміщенні офісу приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_15 , що розташований за адресою: м. Київ, вул. Тарасівська, буд. 36, оф. 3, достовірно знаючи про те, що він є членом СТ «Південне» та прийнятий 28.05.2016 у вказане садове товариство за рішенням членів правління СТ «Південне», що зафіксовано протоколом засідання членів правління СТ «Південне» №84 від 28.05.2016, подав державному реєстратору - приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_15 , підроблену довідку, в частині неправдивих відомостей, видану на ім`я ОСОБА_16 , в якій вказано те, що він є членом садового товариства «Південне» згідно рішення загальних зборів (зборів уповноважених) членів садового товариства №78 від 28.06.2014 (вих.27 від 20.05.2016), для державної реєстрації об`єкта нерухомого майна (садовий будинок), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Тим самим, ОСОБА_14 використав завідомо підроблений невстановленою особою, відомості щодо якої виділено в окреме кримінальне провадження, офіційний документ (довідку СТ «Південне» вих. 27 від 20.05.2016), для реєстрації об`єкта нерухомого майна у приватного нотаріуса ОСОБА_15 .

Крім того, 10.02.2017 у період часу з 16 години 00 хвилини по 17 годину 00 хвилини, ОСОБА_17 , перебуваючи у приміщенні офісу приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_15 , що розташований за адресою: м. Київ, вул. Тарасівська, буд. 36, оф.3, маючи умисел на використання завідомо підробленого документа, достовірно знаючи про те, що він є членом СТ «Південне» та прийнятий у вказане садове товариство за рішенням членів правління СТ «Південне» 28.05.2016 що зафіксовано протоколом засідання членів правління СТ «Південне» №84 від 28.05.2016, тобто фактично користується земельною ділянкою АДРЕСА_2 з 28.05.2016, та те що будівництво садового будинку за вказаною адресою розпочато на початку червня 2016 року, а побудовано вказаний садовий будинок у листопаді 2016 року, подав державному реєстратору - приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_15 , підроблений технічний паспорт на садовий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , виготовлений ТОВ «УКРТЕХЕКСПЕРТ» (інвентаризаційна справа №21/0616-1), в частині неправдивих відомостей, щодо відомостей в графі «рік побудови об`єкта нерухомого майна» з вказанням 1991 року, для державної реєстрації об`єкта нерухомого майна (садовий будинок), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 за спрощеною процедурою відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Тим самим, ОСОБА_14 використав завідомо підроблений невстановленою особою офіційний документ (технічний паспорт на садовий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , виготовлений ТОВ «УКРТЕХЕКСПЕРТ» (інвентаризаційна справа №21/0616-1), відомості щодо невстановленої особи яка підробила вказаний документ виділено в окреме кримінальне провадження, для реєстрації об`єкта нерухомого майна у приватного нотаріуса ОСОБА_15 .

Таким чином, ОСОБА_14 використав завідомо підроблені документи, тобто вчинив злочин, передбачений ч. 4 ст. 358 КК України.

24.02.2017 року приблизно о 17 год. 00 хв. ОСОБА_14 перебував за місцем свого проживання, а саме на території приватного будинку за адресою: АДРЕСА_1 . В цей час ОСОБА_17 помітив за межами своєї прибудинкової території свого сусіда ОСОБА_7 , який за участю двох спеціалістів проводив геодезичні виміри належної ОСОБА_7 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . Після чого ОСОБА_17 з метою створення конфлікту, маючи умисел, спрямований на нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , усвідомлюючи та свідомо припускаючи настання наслідків у вигляді тілесних ушкоджень та, на фоні неприязних стосунків із ОСОБА_7 з приводу розподілу меж їх земельних ділянок, вийшов із території свого будинку, підійшов до останнього та розпочав словесний конфлікт.

Будучи поряд із ОСОБА_7 , в ході виниклого словесного конфлікту, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи та свідомо припускаючи настання наслідків у вигляді тілесних ушкоджень, ОСОБА_17 наніс ОСОБА_7 один удар кулаком правої руки в область лівого вуха, чим спричинив останньому тілесні ушкодження, у вигляді синця жовто-зеленого кольору продовженої форми в завушній ділянці зліва, що відноситься до легких тілесних ушкоджень.

Таким чином ОСОБА_14 вчинив умисне легке тілесне ушкодження, тобто скоїв злочин, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України.

У судовомузасіданні обвинувачений ОСОБА_17 свою провинуу вчиненніінкримінованих злочинівза ч.1ст.125, ч. 2 ст. 197-1, ч. 4 ст. 358 не визнав та від дачі показань відмовився в силу ст. 63 Конституції України.

Проте, вина обинуваченого ОСОБА_11 в об`ємі дій, зазначеному у мотивувальній частині вироку, підтверджується сукупністю наступних доказів, встановлених та досліджених у судовому засіданні.

Так, потерпілий ОСОБА_7 в судовому засіданні підтвердив, що між ним та його сусідом по суміжній ділянці на території масиву «Осокорки» ОСОБА_18 протягом тривалого часу склались неприязні відносини з приводу захоплення останнім прибрежної охоронної зони озера «Мартишів» біля земельних ділянок №№144-144а по АДРЕСА_3 . 24.02.2017 року приблизно о 17 год. 00 хв. він разом із геодезістами проводив виміри відстані від захопленої ОСОБА_19 земельної ділянки до озера. В цей час з теріторії свого домоволодіння на захопленій земельній ділянці вийшов ОСОБА_17 разом зі своєю дружиною та почав перешкоджати спеціалістам здійснювати заміри, агресивно себе поводжуючи та висловлюючись при цьому нецензурною лайкою. Він повідомив ОСОБА_20 , що якщо той буде їм заважати, то він викличе працівників поліції. Після цього ОСОБА_17 наніс йому удар кулаком в ділянку лівого вуха, внаслідок чого він на деякий час втратив рівновагу. Після цього ОСОБА_17 разом зі своєю дружиною повернулись до себе в будинок, а він одразу викликав працівників поліції. Потерпілий додав, що ОСОБА_17 захопив земельну ділянку в червні 2016 р. та в кінці 2016 р. розпочав будівництво на цій земельній ділянці.

Свідок ОСОБА_21 в судовому засіданні стверджував, що 24.02.2017 року у вечірній час він здійснював вимір земельної ділянки в масиві «Осокорки», де проживає потерпілий ОСОБА_7 . Приблизно о 17 год. 00 хв. з сусідньої земельної ділянки вийшов обвинувачений ОСОБА_17 , який спочатку заважав здійснювати виміри, чинив сварку з потерпілим ОСОБА_7 , який знаходився поряд. В його присутності ОСОБА_17 наніс удар в площину вуха ОСОБА_7 . Потерпілий не провокував ОСОБА_11 на удар, а навпаки, намагався заспокоїти обвинуваченого.

Свідок ОСОБА_22 підтвердив покази свідка ОСОБА_21 стосовно обставин нанесення ОСОБА_19 удару в ділянку вуха потерпілому ОСОБА_7 .

Представник потерпілого ОСОБА_8 в судовому засіданні підтвердив, що Департамент земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації проводив обстеження земельної ділянки, яка розташована біля земельної ділянки АДРЕСА_2 , та якою користується ОСОБА_23 . В ході обстедження було встановлено, що дана земельна ділянка є самовільно зайнятою, а також було встановлено, що частина даної земельної ділянки знаходиться в захисній прибережній смузі. Додав, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_11 щодо самовільного зайняття даної земельної ділянки настали суспільно-небезпечні наслідки, які полягають у відсутності можливості територіальної громади користуватись та розпоряджатись землями в прибережній захисній смузі.

Свідок ОСОБА_24 в судовому засіданні пояснила, що 25.06.2016 р. їй подзвонив сусід ОСОБА_7 та повідомив, що біля озера «Мартишів» на житловому масиві «Осокорки», де вони проживають, відбуваються будівельні роботи. Підійшовши до озера, вона побачила, як обвинувачений ОСОБА_17 знищував зелені насадження біля озера навколо земельної ділянки № НОМЕР_1 по АДРЕСА_3 , після чого біля озера під його керуванням був встановлений будівельний вагончик. На вимогу надати документи щодо законності забудови їй було відмовлено. 02.07.2016 р. на території біля озера був облаштований паркан. На численні запити до КМДА вона отримала відповідь про те, що вказана земельна ділянка на березі озера ОСОБА_20 у користування не надавалась.

Свідок ОСОБА_25 в судовому засіданні підтвердив покази свідка ОСОБА_24 стосовно обставин самовільного зайняття обвинуваченим ОСОБА_19 земельної ділянки біля діл. АДРЕСА_2 та розпочатку здійснення будівельних робіт на цій земельній ділянці.

Свідок ОСОБА_15 , приватний нотаріус, в судовому засіданні повідомила, що державна реєстрація на садовий будинок на земельній ділянці АДРЕСА_2 була здійснена нею за спрощеною процедурою як до будинків, що збудовані до 05.08.1992 р. без необхідності подання документа, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта. Для реєстрації будинку обвинувачений ОСОБА_17 особисто надав їй довідку про членство в садовому кооперативі та технічний паспорт на будинок, в якому рік будівництва будинку був вказаний як 1991 р. Зазначені документи подавались ОСОБА_19 в оригіналі. Сумнівів щодо достовірності поданих ОСОБА_19 документів для реєстрації у неї не виникало.

Крім того, вина обвинуваченого підтверджується наступними доказами.

З протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 29.06.2016 р. вбачається, що в цей день потерпілий ОСОБА_7 звернувся до Дарницького УП ГУНП у м. Києві із заявою про те, що 29.06.2016 р. приблизно о 18-30 год. за адресою: м. Київ, вул. Садова-61, діл. № 144 невідомі особи незаконно знесли паркан його земельної ділянки та почали незаконне захоплення землі \т.3 а.с.112\.

Протоколом огляду місця події від 03.08.2016 р. зафіксована ділянка місцевості за адресою: м. Київ, вул. Садова-61, діл. 122 та АДРЕСА_4 . Дана ділянка оснащена залізним парканом. На цій ділянці знахолиться МАФ у виді вагончика. В ході огляду виявлено, що даний паркан встановлений менш ніж 50 м. до водойми.\т.3 а.с. 113-115\

Відповідно до протоколу огляду місця події від 14.10.2016 р. зафіксована ділянка місцевості, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка має розмір 20х30 м., огороджена металевим парканом висотою 3 м. На цій ділянці розташований металевий конструктивний одноповерховий вагончик ближче до будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_5 . На відстані близько 6 м. від вагончика в сторону озера розташований фундамент, обмежений дерев`яною конструкцією висотою близько 1,5 м. розмірами 6х7 м. \т.3 а.с. 116-118\.

З протоколу огляду місця події від 27.10.2016 р. вбачається, що під час огляду земельної ділянки за згодою ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_1 встановлено, що на даній ділянці знаходиться одноповерховий каркас будівлі з фанери, в якій встановлені металопластикові вікна, будівля обшита листами з дерева (ОСБ). На момент огляду проводиться встановлення вікна. \т.3 а.с. 119-120\.

Даним протоколом підтверджується факт спорудження будівлі обвинуваченим на земельній ділянці в період часу, який зазначений в обвинувальному акті (2016 р.).

Протоколом огляду місця події від 14.11.2016 р. зафіксована ділянка місцевості ближче до ділянки АДРЕСА_2 , та яким зафіксовано факт огородження даної ділянки металевим парканом, в середині якої знаходиться споруда, зовні схожа на МАФ, до якої під`єднана електромережа \т.3 а.с. 122-129\.

Відповідно до припису № 1613863 від 16.08.2016 р., виданого ст. інспектором КП «Київблагоустрій» було встановлено порушення за адресою: м. Київ, вул. Садова-61 діл. № 144, а саме щодо встановлення тимчасової огорожі та запропоновано усунути порушення шляхом надання проектно-дозвільної документації та попереджено про вжиття заходів в рамках чинного законодавства у випадку ненадання вказаних документів \т.3 а.с.130, 239\.

З листа КП «Київблагоустрій» № 222-3276 від 27.10.2016 р. вбачається, що на виконання доручення Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища від 08.09.2016 р. № 064-8524 демонтаж огорожі за адресою: вул. 61-Садова, земельна ділянка № 144 у Дарницькому районі м. Києва буде здійснено виходячи з технічних можливостей КП «Київблагоустрій» \т.3 а.с.131\.

З листа директора ДП «Інститут генерального плану міста Києва № 251 від 20.12.2016 р. вбачається, що безпосередньо в районі вул. 61-Садова зовнішня межа прибрежної захисної смуги встановлена на відстані 9-17 м. від урізу води. Межі прибрежної захисної смуги оз. Мартишів поз. 103 затверджені у встановленому порядку у складі «Проекту прибережних захисних смуг водних об`єктів м. Києва. Дарницький район», рішення Київської міськради від 26.02.2010 р. № 33/3471. Відповідно до схеми функціонального зонування території за чинною містобудівною документацією, доданої до листа, вбачається що земельна ділянка № НОМЕР_2 , якою користується Мінкін Стів, частково розташована за межами прибережної захисної смуги \т.3 а.с. 132-137\.

Відповідно до замірів земельної ділянки, розташованої біля діл. АДРЕСА_2 на виконання запиту слідчого Дарницького УП ГУНП у м. Києві встановлено, що дана земельна ділянка огороджена металевим парканом та має площу 585 метрів квадратних. З них 195 метрів квадратних це прибрежно захисна смуга водойми (озеро Мартишев) \т.3 а.с.139-141\.

Рішенням Київської міської ради № 33/3471 від 26.02.2010 р. затверджено проект прибрежних захисних смуг водних об`єктів м. Києва \т.3 а.с.153-156\.

З Акту обстеження земельної ділянки біля діл. № 144 по вул. 61-шій Садовій в Дарницькому районі м. Києва № 16-1418-02 від 22.08.2016 р., складеного Департаментом земельних ресурсів вбачається, що в ході обстеження встановлено відсутність документів на користування земельною ділянкою. Дана земельна ділянка огороджена, на ній встановлено тимчасову споруду. Площа земельної ділянки складає 0,07 Га. Відповідно до бази даних міського земельного кадастру дана земельна ділянка не обліковується та не зареєстрована. Рішень щодо передачі земельної ділянки у власність Київською міською радою не приймалось та документів, що посвідчують право власності даною земельною ділянкою не зареєстровано. В зазаначених діях вбачаються ознаки порушення вимог земельного законодавства, а саме самовільне зайняття земельної ділянки орієнтовною площею 0,07 га \т.3 а.с. 169\.

З акту обстеження земельної ділянки біля діл. АДРЕСА_2 № 17-0501-02 від 06.04.2017 р., складеного Департаментом земельних ресурсів вбачається, що станом на 06.04.2017 р. виявлені порушення, які зафіксовані в акті обстеження земельної ділянки № 16-1418-02 від 22.08.2016 р. не усунені та додатково зазначено, що площа земельної ділянки, огородженої металевим парканом, складає 565 кв.м., а частина огородженої земельної ділянки, що складає 195 кв.м. знаходиться в межах прибрежної захисної смуги озера \т.3 а.с. 173-174\.

З листа департаменту земельних ресурсів № 057022-23160 від 13.12.2016 р. вбачається, що земельна ділянка за адресою: 61-ша Садова, діл. № 144-а, щодо якої складений акт обстеження від 22.08.2016 р. № 16-1418-02 згідно бази даних міського земельного кадастру знаходиться в межах прибрежної захисної смуги, затвердженої рішенням Київської міської ради від 26.02.2010 р. № 33/3471 \т.3 а.с. 159\.

З листа Департаменту земельних ресурсів № 057022-23737 від 22.12.2016 р. вбачається, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 в міському земельному кадастрі не обліковується, зовнішні межі та користувач земельної ділянки не встановлені. При цьому обстеженням, проведеним спеціалістами Департаменту земельних ресурсів 22.08.2016 р. було встановлено, що земельна ділянка орієнтовною площею 0,07 га біля діл. АДРЕСА_2 огороджена металевим парканом на ділянці розміщена тимчасова споруда (МАФ). Рішень Київська міська рада за поданням Департаменту земельних ресурсів щодо передачі зазначеної земельної ділянки у власність (користування) не приймала, документи, що посвідчують право власності (користування) земельною ділянкою в Департаментів земельних ресурсів не зареєстровані. \т.3 а.с.162\.

Аналогічні відомості містяться у листі Департаменту земельних ресурсів № 057022 574 від 12.01.2017 р. \т.3 а.с. 163-164\.

Крім того, з листа Департаменту земельних ресурсів № 057022-3687 від 01.03.2017 р. вбачається, що земельна ділянка орієнтовною площею 0,07 га біля діл. № 144 на вул. 61-шій Садовій в Дарницькому районі м. Києва самовільно зайнята в результаті встановлення огорожі та шляхом обмеження доступу до неї. Частина самовільно зайнятої земельної ділянки на вул. 61-шій Садовій (орієнтовною площею 0,02. га), щодо якої складений акт обстеження від 22.08.2016 р. № 16-1418-02 згідно бази даних міського земельного кадастру знаходиться в межах прибрежної захисної смуги затвердженої рішенням Київської міської ради від 26.02.2010 № 33/3471 \т.3 а.с. 167-168\.

Зазначеними листами Департаменту земельних ресурсів об`єктивно підтверджується відсутність правовстановлюючих документів на земельну ділянку АДРЕСА_6 , якою користується обвинувачений ОСОБА_17 , що свідчить про факт самовільного зайняття даної ділянки.

З технічного паспорта на садовий будинок СТ «Південне», розташований на вул. Садовій -61 № 144-а вбачається, що 21.06.2016 р. був виготовлений технічний паспорт на садовий будинок загальною площею 13,8 м.кв.та у графі «Рік побудови» зазначено, що будинок побудований у 1991 р. \т.3 а.с.176-179\.

З заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вбачається, що ОСОБА_14 звернувся до державного реєстатора для реєстрації речових прав на садовий булинок АДРЕСА_2 . На підставі цієї заяви 10.02.2017 р. приватним нотаріусом ОСОБА_15 було зареєстровано за ОСОБА_26 право власності на садовий будинок загальною площею 13,8 кв. м. в СТ «Південне» за адресою: АДРЕСА_1 \т.3 а.с. 180-183\.

З довідки СТ «Південне» № 27 від 20.05.2016 р. вбачається, що ОСОБА_17 є членом садового товариства «Південне» Дарницького району м. Києва та користується земельною ділянкою на АДРЕСА_1 згідно рішення загальних зборів членів садового товариства № 78 від 28.06.2014 р. \т.3 а.с.185\.

Разом з тим, з протоколу 84 засідання правління Садового товариства «Південне» від 28.05.2016 р. вбачається, що ОСОБА_17 був прийнятий в члени кооперативу «Південне», видано садову книжку на садову ділянку № НОМЕР_2 та надано дозвіл на підключення до електромережі \т.3 а.с.186\.

З заяви ОСОБА_11 вбачається, що останній 25.05.2016 р. звернувся до керівника СТ «Південне» ОСОБА_13 із письмовою заявою про ухвалення рішення щодо його прийняття до СТ «Південне» з метою підключення земельної ділянки АДРЕСА_2 до електромережі та користування дорогами товариства \т.3 а.с. 188-189\.

З протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 24.02.2017 р. вбачається, що в цей день потерпілий ОСОБА_7 звернувся до Дарницького УП ГУНП у м. Києві із заявою про заподіяння йому ОСОБА_19 тілесного ушкодження \т.3 а.с. 107\.

Покази потерпілого щодо механізму заподіяння тілесних ушкоджень обвинуваченим об`єктивно підтверджуються висновком судово-медичної експертизи № 376 від 27.02.2017 р, згідно якого за досліджених судом обставин потерпілому ОСОБА_7 були заподіяні тілесні ушкодження у виді синця жовто-зеленого кольору продовженої форми в завушній ділянці зліва, що відноситься до легких тілесних ушкоджень \т.3 а.с. 110-111\.

Аналіз наведених обставин та доказів у їх сукупності дозволяє суду зробити висновок про те, що ОСОБА_17 у зв`язку з неприязними відносинами зі своїм сусідом з приводу користування ОСОБА_19 сміжною земельною ділянкою, заподіяв умисне легке тілесне ушкодження потерпілому ОСОБА_7 , та його дії правильно кваліфіковані органом досудового слідства за ч.1 ст.125 КК України.

Обговорюючи позицію сторони захисту про відсутність в діях ОСОБА_11 складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України через розбіжності та неузгодженість в доказах, суд вважає, що ця позиція не підтверджена та спростовується сукупністю встановлених доказів, зокрема показами потерпілого ОСОБА_7 щодо обставин нанесення йому обвинуваченим тілесних ушкоджень, які цілком узгоджуються із показами свідків ОСОБА_21 та ОСОБА_22 , в присутності яких обвинувачений ОСОБА_17 наніс потерпілому ОСОБА_7 тілесне ушкодження, та висновком відповідної судово-медичної експертизи, який підтверджує зазначений потерпілим механізм спричинення йому обвинуваченим тілесного ушкодження.

Також, суд вважає, що дії ОСОБА_11 правильно кваліфіковані за ч. 4 ст. 358 КК України, оскільки об`єктивно встановлено, що будівництво садового будинку на земельній ділянці біля діл. АДРЕСА_2 розпочалось в 2016 р., про що свідчать покази свідків ОСОБА_25 , ОСОБА_24 , які зазначали, що будівництво на самовільно зайнятій земельній ділянці розпочалось в 2016 р. Зазначені покази узгоджуються з іншими доказами, зокрема, з протоколом огляду місця події від 14.10.2016 р., під час якого була оглянута ділянка місцевості, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , де зазначено, що на вказаній ділянці розташований фундамент, обмежений дерев`яною конструкцією. Пізніше, 27.10.2016 р. в ході огляду місця події під час огляду земельної ділянки за згодою ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_1 встановлено, що на даній ділянці знаходиться одноповерховий каркас будівлі з фанери, в якій встановлені металопластикові вікна, будівля обшита листами з дерева (ОСБ). На момент огляду проводиться встановлення вікна. Дані факти підтверджують обставини спорудження будинку в 2016 р. Проте в технічному паспорті, який був наданий ОСОБА_19 державному реєстраторові для здійснення державної реєстрації права власності на садовий будинок рік побудови садового будинку зазначений «1991 р.». Також об`єктивно встановлено, що ОСОБА_17 став членом СТ «Південне» 28.05.2016 р., проте надав державному реєстратору довідку, в якій вказані неправдиві відомості про те, що ОСОБА_17 є членом садового товариства «Південне» згідно рішення загальних зборів (зборів уповноважених) членів садового товариства №78 від 28.06.2014.

Крім того, суд не приймає до уваги позицію сторони захисту про необхідність визнання недопустимими доказами копії документів, що містяться в справі, оскільки в судовому засіданні були об`єктивно досліджені оригінали та належним чином завірені копії зазначених доказів, які містяться в матеріалах іншої справи відносно особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, яка була надана стороною обвинувачення та оглянута під час судового розгляду, а тому підстави ставити під сумнів їх автентичність у суду відсутні.

Судом врахована практика Європейського суду з прав людини. Зокрема, у справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд зазначав, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою» (п. 150, п. 253).

А в цілому позицію обвинуваченого суд розцінює як намагання уникнути кримінальної відповідальності за скоєні кримінальні правопорушення в повному обсязі, та вважає, що вина обвинуваченого у скоєнні злочинів, передбачених ч.1 ст. 125, ч.4 ст. 358 КК України доведена у судовому засіданні поза будь-яким розумним сумнівом.

Разом з тим, аналізуючи правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_11 за ч.2 ст. 197-1 КК України та доведеність належними доказами зазначеної кваліфікації суд враховує , що органом досудового слідства ОСОБА_17 обвинувачується в тому, що у період часу з 28.05.2016 по 14.11.2016, він, маючи умисел на самовільне зайняття земельної ділянки, що розташована біля садової ділянки № НОМЕР_1 по вул. Садова 61, у м. Києві (урочище «Осокорки») площею 195 кв.м., яка відноситься до земель в охоронних зонах, оскільки розташована на прибережній захисній смузі штучно створеної водойми озеро «Мартишів», що в свою чергу відповідно до ст. 112 Земельного кодексу України відноситься до земель в охоронних зонах, не маючи жодних рішень органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу йому у власність чи надання у користування вказаної земельної ділянки, вчинив самовільне зайняття земельної ділянки та в подальшому її використання у своїх цілях шляхом проведення будівельних робіт щодо огородження вказаної земельної ділянки металевим парканом з подальшим розміщенням на вищевказаній ділянці тимчасової споруди торговельного призначення « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

Внаслідок протиправних дій ОСОБА_12 , фактично обмежено право користування вказаною земельною ділянкою, яка перебуває у власності територіальної громади м. Києва, та відповідно до ст. 88 Водного кодексу України знаходиться у охоронній зоні та є прибережною смугою штучно створеної водойми озеро «Мартишів», що у Дарницькому районі м. Києва.

Дослідивши показання представника Київської міської ради ОСОБА_8 та оцінивши надані прокурором письмові докази на предмет їх належності, суд встановив відсутність належних доказів вчинення ОСОБА_19 інкримінованого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України з наступних мотивів.

Так, судом враховується, що об`єктивною стороною інкримінованого ОСОБА_20 органом досудового слідства злочину за ч.1 ст. 197-2 КК України є дії щодо самовільного зайняття земельної ділянки, щодо земель в охоронних зонах.

Відпвовідно до ст. 112 Земельного Кодексу України - охоронні зони створюються:

а) навколо особливо цінних природних об`єктів, об`єктів культурної спадщини, гідрометеорологічних станцій тощо з метою охорони і захисту їх від несприятливих антропогенних впливів;

б) уздовж ліній зв`язку, електропередачі, земель транспорту, навколо промислових об`єктів для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодження, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об`єкти.

Правовий режим земель охоронних зон визначається законодавством України.

Згідно із Класифікатором обмежень та обтяжень у використанні земельних ділянок, затв. Наказом Держкомзему від 29.12.2008р. за №643, код типу обмежень охоронних зон визначений 01.01 та до переліку охоронних зон (коди обмеження 01.01.01-01.01.09) не входять земельні ділянки у прибережній захисній смузі. Водоохоронні обмеження за іншім кодом типу обмеження 01.05 та є самостійною категорією обмеження у використанні земель.

Докази, які були надані стороною обвинувачення на пітвердження наявності в діях ОСОБА_11 складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 197-1 КК України, на думку суду, не є належними, оскільки вони прямо чи непрямо не підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме те, що дії ОСОБА_11 щодо самовільного зайняття земельної ділянки стосувались земель в охоронних зонах. Навпаки, під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_17 дійсно самовільно зайняв ділянку в прибережній захисній смузі вздовж штучно створеної водойми озера «Мартишів», що встановлено відповідними доказами, однак ця земельна ділянка не є охоронною зоною в розумінні ст. 112 Земельного Кодексу України.

Водночас, суд не може врахувати надані стороною захисту в судовому засіданні в якості доказів акт перенесення на місцевість меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисник зон і зон особливого режиму використання земель від 11.12.2017 р. разом із планом та витягом, заяву про надання доручення на відведення ОСОБА_20 земельної ділянки, договір по виготовленню комплексу робіт з технічної документації з встановлення меж земельної ділянки та розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва ОСОБА_20 , оскільки ці докази не є допустимими в розумінні положень ст. 86 КПК України, оскільки зазначені документи не були відкриті стороні обвинувачення в порядку, передбаченому ст. 290 КПК України. Крім того, зазначені докази не можуть бути визнані належними в розумінні ст. 85 КК України, оскільки зазначені відомості протирічать сукупності вищевикладених доказів та не свідчать про наявність законних підстав для користування земельною ділянкою, що також свідчить про самовільність зайняття ОСОБА_19 спірної земельної ділянки.

Також, судом не встановлено підстав для визнання недопустимим доказом лист ТОВ «Магістральбудпроект» від 24.04.2017 р. та схеми захвату \а.с.139, 140-141\, оскільки вісдутні відомості, що вказані докази отримані у порядок, не передбачений кримінальним процесуальним кодексом. Також не заслуговує позиція сторони захисту про те, що свідкам ОСОБА_27 та ОСОБА_28 не було відомо про обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, оскільки саме ці особи безпосередньо проводили вимір земельної ділянки, а також були очевидцями нанесення ОСОБА_19 тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_7 .

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчинені злочину (кримінального правопорушення) і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом, а відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на користь такої особи.

Згідно з вимогами ст. 6 Конвенції про захист прав людини, ст. 62 Конституції України, ст.17 КПК України кожна людина має право на справедливий розгляд справи, не може бути піддана кримінальному покаранню поки не буде визнана винним в законному порядку; обвинувачення не може ґрунтуватися на отриманих незаконним шляхом доказах чи припущеннях, а обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановлюється лише за умови, якщо під час судового розгляду вина підсудного у скоєнні конкретного злочину повністю доведена.

Суд зобов`язаний неухильно дотримуватися вимог Конституції України, міжнародних договорів, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, тобто з урахуванням рішень Конституційного Суду України та практики Європейського суду з прав людини, ст. 62 Конституції України (презумпція невинуватості) та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29 червня 1990 року "Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ" - недопустимим є обвинувальний ухил при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного. Коли зібрані докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.

За результатами судового розгляду, суд прийшов до висновку, що відносно ОСОБА_11 за його обвинуваченням за ч.2 ст. 197-1 КК України слід ухвалити виправдувальний вирок, оскільки прокурором під час судового розгляду не було надано належних доказів, що ОСОБА_17 вчинив дії щодо самовільного зайняття земельної ділянки саме в землях охоронної зони, виключний перелік яких наведений в ст. 112 Земельного Кодексу України. Матеріали справи містять відомості, що земельна ділянка біля буд. АДРЕСА_2 , якою користується ОСОБА_14 , частково відноситься до прибережної захисної смуги. Але висновок, що ця прибережна захисна смуга є охоронною зоною грунтується на припущеннях представника Київської міської ради ОСОБА_8 та не підтверджений відповдіними документами. Також, суд не може, користуючись повноваженнями, які надані суду відповідно до положень ч.3 ст. 337 КПК України, змінити правову кваліфікацію дій ОСОБА_11 з ч.2 ст. 197-1 КК України на менш тяжкий злочин, передбачений ч.1 ст. 197-1 КК України, оскільки обов`язковою ознакою об`єктивної сторони вказаного злочину є завдання значної шкоди її законному володільцю або власнику у разі самовільного зайняття земельної ділянки, проте в ході судового розгляду не було встановлено конкретного розміру шкоди, яка була завдана законному володільцю або власнику земельної ділянки біля буд. АДРЕСА_2 . Представник потерпілого ОСОБА_8 в судовому засіданні також підтвердив, що розмір шкоди, яка була завдана внаслідок самовільного зайняття ОСОБА_19 земельної ділянки, не був нарахований. Також, з листа Департаменту земельних ресурсів № 057022-3687 від 01.03.2017 р. вбачається, що шкода, яка була завдана внаслідок зайняття ОСОБА_19 прибережної захисної смуги, не була визначена, оскільки розрахунок збитків, заподіяній територіальній громаді внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки здійснює Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, а також Державна екологічна інспекція України \ т.3 а.с. 167\.

Відповідно до положень ч.7 ст. 284 КПК України - якщо обставини, передбачені пунктами 1, 2 частини першої ст. 284 КПК України виявляються під час судового розгляду, суд зобов`язаний ухвалити виправдувальний вирок. Однією із таких обставин, яка передбачена п. 2 ч.1 ст. 284 КПК України є встановлення відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 373 КПК України - виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Аналіз наведених обставин та положень закону дозволяє суду зробити висновок про те, що органом досудового розслідування не доведено, що в діях обвинуваченого ОСОБА_11 наявний склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 197-1 КК України, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про необхідність визнання невинуватим ОСОБА_11 у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ч.2 ст. 197-1 КК України у зв`язку з відсутністю в його діянні складу зазначеного кримінального правопорушення.

При призначенні покарання ОСОБА_20 за скоєння злочинів, передбачених ч.1 ст. 125, ч.4 ст. 358 КК України, суд враховує, що скоєні обвинуваченим вказані кримінальні правопорушення відповідно до ст.12 КК України відносяться до злочинів невеликої тяжкості.

Також суд враховує особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, за місцем проживання характеризується задовільно.

Обставин, які б помякшували та обтяжували покарання обвинуваченому, відповідно до ст.ст. 66,67 КК України, судом не встановлено.

Враховуючи особу обвинуваченого, характер та ступінь тяжкості скоєних кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 125, ч.4 ст. 358 КК України, суд приходить до висновку про те, що необхідною та достатньою мірою виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових злочинів має бути покарання за сукупністю злочинів відповідно до ч.1 ст. 70 КК України у виді обмеження волі зі звільненням обвинуваченого від відбування покарання з випробуваням на підставі положень ст.ст. 75, 76 КК України.

Питання щодо речових доказів підлягають вирішенню відповідно до ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.373, 374,375,376 КПК України суд, -

ЗАСУДИВ:

Визнати винним ОСОБА_12 ускоєнні злочинів,передбачених ч.1ст.125, ч. 4 ст. 358 КК України та призначити йому покарання:

-за ч.1 ст. 125 КК України 200 годин громадських робіт;

-за ч.4 ст. 358 КК України 1 рік обмеження волі;

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_29 покарання 1 \один\ рік обмеження волі.

На підставі положень ст.75 КК України звільнити ОСОБА_12 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 \ один\ рік.

На підставі положень ст.76 КК України покласти на ОСОБА_12 наступні обов`язки: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_29 рахувати з дня проголошення вироку.

ОСОБА_12 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст 197-1 КК України, та виправдати його у зв`язку з відсутністю в його діянні складу зазначеного кримінального правопорушення.

Речові докази: відповідь з Департаменту земельних ресурсів КМДА № 057022-3687 від 01.03.2017 р. щодо результатів проведення перевірки за запитом слідчого та надання інформації; копію технічного паспорту на садовий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , виготовлений ТОВ «Укртехексперт»; копія заяви ОСОБА_16 про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень; копію виписки з протоколу № 84 засідання членів правління СТ «Південне» від 28.05.2016 р.; копію квитка члена СТ «Південне» на ім`я ОСОБА_16 ; копію довідки, видану головою правління СТ «Південне» ОСОБА_13 на ім`я ОСОБА_16 про членство останнього у садовому товаристві залишити в матеріалах справи.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя ОСОБА_1