Постанова

від 24.01.2019 по справі 913/293/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2019 р. Справа № 913/293/18

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В. , суддя Медуниця О.Є. , суддя Пелипенко Н.М.

за участю секретаря судового засідання Казакової О.В.

за участю представників:

позивача - Вдовиченка О.І. (ордер серії ДН № 063952 від 24.01.2019; договір про надання правової допомоги від 14.01.2019)

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Ровенькиантрацит , м. Сєвєродонецьк Луганської області (вх. №718 Л/3 від 29.10.2018) на рішення Господарського суду Луганської області від 05.09.2018 у справі № 913/293/18 (суддя Корнієнко В.В., повний текст рішення складено та підписано 11.09.2018 )

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-промислова компанія Ясинуватський машинобудівний завод , м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Ровенькиантрацит , м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 10120309,11 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Торгово-промислова компанія Ясинуватський машинобудівний завод , м. Київ звернулося до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Ровенькиантрацит м. Сєвєродонецьк Луганської області про стягнення заборгованості за договором поставки №1661-РА від 02.02.2015 у сумі 8600000,00 грн., 3% річних у сумі 305358,90 грн. та втрат від інфляції у сумі 1214950,21 грн. за прострочення платежу.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач послався на те, що за договором поставки від 02.02.2015 № 1661-РА (із специфікацією до нього від 09.09.2016) ним було поставлено відповідачу продукцію виробничо-технічного призначення (прохідницький комбайн КСП-35) вартістю 8600000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною від 29.12.2016 № 190, товарно-транспортними накладними від 29.12.2016 №№ 238, 239, 240 та залізничними накладними від 14.01.2017 №№ 53766226, 53766143, однак відповідач в порушення п. 5.4 цього договору та п. 4 специфікації вартість одержаної продукції до теперішнього часу не оплатив.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 05.08.2018 у справі №913/293/18 позов Товариство з обмеженою відповідальністю Торгово-промислова компанія Ясинуватський машинобудівний завод задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Ровенькиантрацит , м. Сєвєродонецьк Луганської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-промислова компанія Ясинуватський машинобудівний завод , м. Київ борг в сумі 8.600.000,00 грн., три проценти річних в сумі 305.358,90 грн, втрати від інфляції в сумі 1.214.950,21 грн., витрати на судовий збір в сумі 151804,64 грн.

Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що відповідач в порушення умов договору поставки №1661-РА від 02.02.2015 вартість одержаної продукції своєчасно позивачу не оплатив та допустив прострочення розрахунків з позивачем, в зв'язку з чим, на вимогу позивача, на підставі ст. 625 ЦК України, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

Відповідач із даним рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, порушення судом норм матеріального права, що призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого рішення, просить рішення Господарського суду Луганської області від 05.09.2018 по справі № 913/293/18 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги відповідач обґрунтовує тим, що:

- факт поставки товару у зв'язку з ненаданням позивачем товаросупровідної документації під час відвантаження товару та відсутності первинних документів у відповідача є недоведеним;

- внаслідок втрати доступу до свого майна, що знаходиться у місті Ровеньки, у тому числі й до договорів, бухгалтерських документів, через неправомірні дії третіх осіб (знаходження будівель, обладнання, офісної техніки, транспортних засобів, іншого рухомого майна у незаконному володінні та під контролем невідомих осіб), він не може підтвердити чи спростувати факти, викладені у позовній заяві щодо поставки продукції за договором;

- надані позивачем докази поставки прохідницького комбайну КСП-35 не узгоджуються з Наказом першого заступника керівника Антитерористичного центу при СБУ України № 415 від 12.06.2015, яким затверджений Тимчасовий порядок контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів (товарів) через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей. Такий вид товару, як прохідницький комбайн КСП-35 відсутній в переліку вантажу, який може перетинати лінію зіткнення;

- внаслідок насильницького захоплення підприємств, неможливість вести господарську діяльність і як наслідок, часткову втрату дієздатності щодо видобутку і реалізації вугілля, юридична особа ТОВ ДТЕК РОВЕНЬКИАНТРАЦИТ не відповідає вимогам статті 80 Цивільного Кодексу України щодо дієздатності, а отже не може бути належним відповідачем у суді;

- в даному випадку існують обставини непереборної сили (форс-мажору), які звільняють відповідача від виконання зобов'язань за договором.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.11.2018 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Ровенькиантрацит залишено без руху. Скаржнику встановлено строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання суду апеляційної інстанції доказів сплати судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 227706,96 грн. та клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду з обґрунтуванням причин пропуску такого строку, протягом 10 днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

На виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції та у встановлені строки Товариством з обмеженою відповідальністю ДТЕК Ровенькиантрацит 21.11.2018 направлено заяву про усунення недоліків, яка надійшла до суду 27.11.2018 за вх. 1588. До цієї заяви скаржником додано платіжне доручення № 2117272228 від 20.09.2018 про сплату судового збору в розмірі 227707,00 грн. за подачу апеляційної скарги на рішення у справі № 913/293/18 та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Луганської області від 05.09.2018 у справі № 913/293/18 з відповідним обґрунтуванням причин пропуску цього строку (отриманням повного тексту рішення лише 17.09.2018, про що свідчить роздруківка з сайту Укрпошти та копія поштового конверту).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.11.2018 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Ровенькиантрацит , м. Сєвєродонецьк Луганської області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Луганської області від 05.09.2018 у справі № 913/293/18. Поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю ДТЕК Ровенькиантрацит , м. Сєвєродонецьк Луганської області пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Луганської області від 05.09.2018 у справі № 913/293/18. Відкрито апеляційне провадження у справі № 913/293/18. Позивачу надано строк до 17.12.2018 для подачі відзиву на апеляційну скаргу в порядку, визначеному ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, з наданням доказів надсилання (надання) копії відзиву та доданих до нього документів скаржнику. Зупинено дію рішення Господарського суду Луганської області від 05.09.2018 у справі № 913/293/18 до закінчення апеляційного розгляду справи Східним апеляційним господарським судом.

17.12.2018, тобто у встановлені судом строки, позивач направив відзив на апеляційну скаргу (вх. № 2643), в якому вважає прийняте судом першої інстанції рішення у даній справі законним та обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому просить рішення Господарського суду Луганської області від 05.09.2018 у справі № 913/293/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, посилаючись на безпідставність наведених в ній доводів, оскільки товар був поставлений постачальником та прийнятий належним чином відповідачем без застережень щодо недоліків та відсутності необхідних товаросупровідних документів, а отже у відповідача відсутні підстави для неоплати поставленого товару. Крім того, не підписання сторонами акту приймання-передачі документів, жодним чином не підтверджує факту не передання вищевказаних документів разом з поставленим товаром. Відповідачем не надано доказів відмови від прийняття товару, відмови від договору, повернення позивачу товару, складання акту щодо ненадання позивачем разом з товаром товаросупровідної документації, а приймання відповідачем товару підтверджується підписами та штампами відповідача у відповідних накладних, тому позивач свої зобов'язання щодо поставки товару за договором виконав належним чином. Відтак відповідач не звільняється від обов'язку сплатити вартість отриманого товару. Також позивач зазначив, що якби відповідач мав намір виконати своє зобов'язання за договором та оплатити за поставлений товар, він мав змогу звернутися до позивача із запитом про повторне надання всіх товаросупровідних документів у зв'язку з їх втратою та сплатити заборгованість, однак відповідач таких дій не вчинив, що ще раз свідчить про його умисне ухилення від виконання своїх зобов'язань.

Позивач вважає посилання відповідача на захоплення підприємства ТОВ ДТЕК Ровенькиантрацит необґрунтованим, оскільки вказане не є загальновідомим фактом і не встановлено на загальнодержавному рівні, тому у відповідності до умов договору, відповідач зобов'язаний був повідомити про настання обставин непереборної сили позивача в розумний строк, а не через півтора роки після настання таких обставин, однак не скористався своїм правом, а тому у відповідності до п. 7.4. договору таке твердження позбавляє його права посилатися на настання обставин непереборної сили як на підставу для звільнення від виконання зобов'язань за договором та від відповідальності за невиконання зобов'язань за договором, оскільки суперечить вимогам законодавства та умовам укладеного договору.

Позивач наголошує, що обставини захоплення підприємства відповідача, не є тими обставинами, які підтверджують відсутність його вини в розумінні вимог діючого законодавства, для виконання сторонами договору своїх обов'язків, оскільки про велику імовірність їх настання вони усвідомлювали при його укладенні у лютому 2015 року. Також, виходячи із специфіки укладеного договору, предмет якого охоплює поставку товару з боку позивача, відповідач не був позбавлений можливості вимагати припинення дії цього договору або зміну його умов в порядку, передбаченому діючим законодавством. Крім того, сертифікат про обставини непереборної сили виданий 15.06.2017, тобто же після настання строку виконання зобов'язання - 05.04.2017.

Поряд із цим, позивач у відзиві на апеляційну скаргу посилається на те, що відповідач є юридичною особою, зареєстрований та внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у встановленому законом порядку, наділений цивільною право- та дієздатністю (протилежного відповідачем не доведено) та може бути позивачем та відповідачем у суді, тому твердження відповідача про відсутність підстав для звернення до суду з даним позовом є необґрунтованими, оскільки діяльність відповідача не припинена у відповідності до чинного законодавства, а обставини, на які посилається відповідач, свідчать лише про умисне ухилення від виконання своїх зобов'язань за договором.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.12.2018 справу №913/293/18 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Ровенькиантрацит , м. Сєвєродонецьк Луганської області на рішення Господарського суду Луганської області від 05.09.2018 призначено до апеляційного розгляду на 24.01.2019 о 12:30 год. Участь сторін у судовому засіданні 24.01.2019 визнана судом необов'язковою.

24.01.2019 відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції із клопотанням (вх. № 785), в якому просить розгляд справи відкласти на іншу дату та час, які потрібні відповідачу для укладення договору про надання правової допомоги з адвокатом та забезпечення його явки у судове засідання.

Розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Ровенькиантрацит про відкладення розгляду справи колегія суддів апеляційного господарського суду вважає його таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 11 статті 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

На підтвердження неможливості забезпечити явку представника у судове засідання відповідач посилається на те, що йому потрібен час для укладення договору про надання правової допомоги з адвокатом.

Однак враховуючи те, що відповідачу було надано достатньо часу для вирішення питання щодо представництва його інтересів у суді апеляційної інстанції адвокатом, явка представника відповідача у судове засідання 24.01.2019 не визнавалась обов'язковою, а суд апеляційної інстанції обмежений строком розгляду апеляційної скарги відповідно до статті 273 Господарського процесуального кодексу України, який спливає 28.01.2019, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про відкладення судового засідання.

Частинами першою та другою статті 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

При розгляді даної справи судом першої інстанції встановлено, що на підставі договору поставки від 02.02.2015 № 1661-РА (із специфікацією до нього від 09.09.2016), укладеному між сторонами у справі, позивач 29.12.2016 поставив відповідачу продукцію виробничо-технічного призначення, а саме, прохідницький комбайн КСП-35 вартістю 8600000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною від 29.12.2016 № 190, товарно-транспортними накладними від 29.12.2016 №№ 238, 239, 240, які підписані повноважними представниками сторін і скріплені печатками підприємств, та залізничними накладними від 14.01.2017 №№ 53766226, 53766143.

Згідно пункту 1.2. Договору покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію, що постачається у його власність у відповідності до умов Договору.

Відповідно до пункту 5.4. Договору та пункту 4 Специфікації розрахунки за поставлену продукцію здійснюються покупцем шляхом перерахунку грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5 (п'яти) робочих днів з 90 (дев'яностого) календарного дня з дати поставки відповідної продукції на підставі отриманого покупцем рахунку, та за умови надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної і документів, передбачених розділом 4 договору.

Проте в порушення умов договору відповідач вартість одержаного товару позивачу не оплатив, борг відповідача складає 8600000,00 грн.

У зв'язку з тим, що відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем, тому на підставі статті 625 Цивільного кодексу України він зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення в розмірі 1214950,21 грн. (за період прострочення квітень 2017 року - травень 2018 року) та три проценти річних від простроченої суми в розмірі 305358,90 грн. (за період прострочення з 06.04.2017 по 11.06.2018).

Зазначаючи про законність та обґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача боргу в сумі 8600000,00 грн., а також нарахованих за прострочення оплати вартості продукції на суму боргу інфляційних втрат в розмірі 1214950,21 грн. та 3% річних від простроченої суми в розмірі 305358,90 грн., суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Оскаржуючи зазначене рішення відповідач посилається на те, що суд першої інстанції не врахував, що факт поставки позивачем продукції (прохідницького комбайну КСП-35 вартістю 8600000,00 грн.) не підтверджується належними та допустимими доказами, а також не дослідив докази, підтверджуючі настання всіх визначених пунктом 5.4. умов Договору поставки: отримання рахунку, отримання податкової накладної, а також акту приймання-передачі документів, визначених пунктом 4.3. Договору для здійснення розрахунку за Договором.

Колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги в цій частині безпідставними, оскільки останні спростовуються матеріалами справи, а саме: видатковою накладною від 29.12.2016 № 190, товарно-транспортними накладними від 29.12.2016 №№ 238, 239, 240, які підписані повноважними представниками сторін і скріплені печатками підприємств; залізничними накладними від 14.01.2017 №№ 53766226, 53766143; податковою накладною від 29.12.2016, як у сукупності підтверджують факт поставки позивачем відповідачу прохідницького комбайну КСП-35 вартістю 8600000,00 грн.

Поряд із цим, заперечення відповідача щодо факту поставки товару у зв'язку з ненаданням позивачем товаросупровідної документації під час відвантаження товару та відсутності первинних документів у відповідача не узгоджуються із наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини першої статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язаний прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною першою статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтями 525, 526, 629 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини шостої статті 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно із частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Сторони у специфікації до договору поставки №1661-РА від 09.09.2016, що узгоджується з пунктом 5.4. Договору, визначили, що розрахунки за поставлену постачальником продукцію здійснюється покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний розрахунок у наступному порядку: протягом 5 (п'яти) робочих днів з 90 (дев'яностого) календарного дня з дати поставки відповідної продукції на підставі отриманого покупцем рахунку та за умови надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної і документів передбачених розділом 4 цього договору.

Пунктом 4.3. Договору сторони передбачили, що постачальник зобов'язаний надати покупцю по акту приймання-передачі, підписаним уповноваженими представниками сторін наступні документи: рахунок, податкову накладну, видаткову накладну, сертифікат якості заводу - виробника і/або паспорт сертифікат відповідності, дозвіл Держпромнадзору (у разі, якщо отримання даного документу обов'язково відповідно норм діючого законодавства) інструкцію по експлуатації.

Водночас, пунктом 4.4. Договору сторони передбачили, що у разі поставки продукції без товаросупровідної документації, що тягне за собою неможливість здійснення приймання продукції по кількості, якості, асортименту та комплектності, покупець має право відмовитися від приймання такої продукції.

Однак відповідач таким правом не скористався, товар прийняв без зауважень, що свідчить про наявність під час здійснення поставки усіх необхідних товаросупровідних документів.

При цьому, стаття 666 Цивільного кодексу України надає покупцю право встановити розумний строк для передання документів, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром, а також відмовитися від договору та повернути товар продавцеві, якщо такі документи не передані продавцем у встановлений строк.

Проте відповідач не скористався своїми правами, які закріплені у статті 666 Цивільному кодексу України.

Таким чином, під час апеляційного розгляду даної справи знайшли своє підтвердження встановлені судом першої інстанції факти поставки позивачем відповідачу продукції за Договором з оформленням відповідних первинних документів; прийняття продукції відповідачем без зауважень та без пред'явлення вимог про надання відповідних товаросупровідних документів.

З урахуванням положень пункту 5.4. Договору та умови щодо строку оплати поставленої продукції у специфікаціях, відповідач повинен був сплатити грошові кошти за поставлений товар у строк по 05.04.2017 включно.

Зважаючи на те, що відповідач під час всього розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій не довів обставини відсутності передачі йому позивачем необхідних документів, тому у відповідача відсутні правові підстави для неоплати вартості поставленої продукції, адже строк її оплати, у відповідності до умов договору є таким, що настав.

Посилання відповідача на те, що внаслідок втрати доступу до свого майна, що знаходиться у місті Ровеньки, у тому числі й до договорів, бухгалтерських документів, через неправомірні дії третіх осіб, він не може підтвердити чи спростувати факти, викладені у позовній заяві щодо поставки продукції за договором, є безпідставними, оскільки за всіма обставинами справи жодним чином не звільняють відповідача від обов'язку сплатити вартість отриманої продукції.

Так, колегія суддів апеляційної інстанції приймає до уваги доречні зауваження позивача з приводу вищевказаних доводів скаржника про те, що відповідач, маючи намір виконати своє зобов'язання за договором належним чином та оплатити за поставлений Товар, не був позбавлений можливості звернутися до позивача із запитом про повторне надання всіх товаросупровідних документів, у зв'язку з їх втратою та сплатити заборгованість. Однак відповідач таких дій не вчинив, тим самим ухилившись від добросовісного виконання своїх обов'язків, як покупець за Договором.

Крім того, згідно з пунктом 7.3. Договору сторона, для якої настала неможливість виконання зобов'язань за договором в умовах настання обставин непереборної сили, (передбачених пунктом 7.1. договору, зобов'язана протягом розумного строку письмово повідомити іншу сторону про настання таких обставин (лист, факс, телекс, телеграф).

Пунктом 7.4. Договору встановлено, що неповідомлення однією із сторін про можливість виконання прийнятих за даним договором зобов'язань, позбавляє таку сторону посилатися на вищевказану обставину, як на підставу для звільнення від відповідальності за невиконання зобов'язань.

Посилання відповідача на захоплення його підприємства окупантами не є загальновідомим фактом і не встановлено на загальнодержавному рівні, а тому у відповідності до умов Договору, відповідач зобов'язаний був повідомити про настання таких обставин позивача в розумний строк, однак таким правом не скористався, тому у відповідності до пункту 7.4. Договору таке твердження відповідача не звільняє його від відповідальності за невиконання зобов'язань за Договором, оскільки суперечить вимогам законодавства та умовам укладеного Договору.

Відповідач в апеляційній скарзі стверджує, що надані позивачем докази поставки прохідницького комбайну КСП-35 не узгоджуються з Наказом першого заступника керівника Антитерористичного центу при СБУ України № 415 від 12.06.2015, яким затверджений Тимчасовий порядок контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів (товарів) через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей. В пункті 4 цього Порядку Перелік суб'єктів господарювання, яким надано право перевозити визначені товари до неконтрольованої території ТОВ ДТЕК Ровенькиантрацит має право перевозити товари до неконтрольованої території. Проте такий вид товару, як прохідницький комбайн КСП-35 відсутній в переліку вантажу, який може перетинати лінію зіткнення.

Однак ці твердження скаржника є безпідставними з огляду на наступне.

У пункті 4.2. Договору сторони визначили умови поставки продукції - ЕХW, відповідно до ІНКОТЕРМС-2010 , з урахуванням умов та застережень, що містяться даному договорі та/або відповідних Специфікаціях до нього. При цьому, сторони мають право у відповідних специфікаціях передбачити інші умови поставки, окрім термінів DAT, DAP, DDP. Узгоджене місце призначення поставки вказується сторонами у відповідних специфікаціях до Договору. Постачальник несе усі витрати, пов'язані з поставкою продукції, до моменту її поставки в узгоджене місце призначення поставки.

Як вбачається з товарно-транспортних накладних від 29.12.2016 № 238, № 239, № 240 товар був навантажений на складі підприємства позивача у м. Ясинувата, вул. Артема, 31. Зазначений товар був отриманий експедитором Матринюк О.В на підставі наряду на отримання ТМЦ від 28.12.2016 № 398 (том 1 аркуші справи 53-58).

Товарно-транспортні накладні від 29.12.2016 № 238, № 239, № 240 підписані та скріплені печатками представників сторін. Вантажоодержувачем за вказаними ТТН є ТОВ ДТЕК РОВЕНЬКИАНТРАЦИТ , а пунктом розвантаження - м. Кіровське, ПрАТ ДТЕК ШАХТА КОМСОМОЛЕЦЬ ДОНБАСУ .

В подальшому, вантаж був доставлений до ПрАТ ДТЕК ШАХТА КОМСОМОЛЕЦЬ ДОНБАСУ на адресу вантажоодержувача (ТОВ ДТЕК РОВЕНЬКИАНТРАЦИТ ) залізничним транспортом, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії залізничних накладних (том 1 аркуші справи 36-37).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що свої зобов'язання з передачі товару на своєму складі позивач виконав у повному обсязі, передавши товар відповідачеві, тому в подальшому відповідальність за перевезення товару покладається саме на відповідача.

Окрім цього відповідач стверджує, що внаслідок насильницького захоплення підприємств, неможливість вести господарську діяльність і як наслідок, часткову втрату дієздатності щодо видобутку і реалізації вугілля, юридична особа ТОВ ДТЕК РОВЕНЬКИАНТРАЦИТ не відповідає вимогам статті 80 Цивільного Кодексу України щодо дієздатності, а отже не може бути належним відповідачем у суді.

Проте вказані доводи відповідача підлягають відхиленню з огляду на таке.

Відповідно до частини 4 статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення (тобто, з моменту державної реєстрації в силу положень частини 4 статті 87 цього ж Кодексу) і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, юридична особа як учасник цивільних правовідносин виникає з дня її державної реєстрації.

Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді (стаття 80 Цивільного кодексу України).

Товариство з обмеженою відповідальністю ДТЕК Ровенькиантрацит є юридичною особою (код ЄДРПОУ 37713861), що підтверджується витягом з ЄДРПОУ (том 1 аркуші справи 11-22).

Відтак, з 01.07.2011 (згідно даних з ЄДРПОУ) відповідач набув статусу юридичної особи, став учасником цивільних правовідносин та набув цивільної дієздатності.

Статтею 104 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

У зв'язку з відсутністю передбачених частиною четвертою статті 91 Цивільного кодексу України відомостей про припинення діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Ровенькиантрацит , останнє зберігає за собою цивільну правоздатність та дієздатність, а отже в силу частини другої статті 80 Цивільного кодексу України може бути позивачем та відповідачем у суді.

В це же час, відповідно до частин першої та третьої статті 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, між іншим, виконанням, проведеним належним чином.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом .

За змістом статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, визначених законом або договором.

Підстави припинення зобов'язання передбачені статями 202-205 Господарського кодексу України, статтями 599-601, 604-609 Цивільного кодексу України.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язань, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Однак відповідач не надав жодних доказів в підтвердження належного виконання ним зобов'язання за спірним Договором, а тому його обов'язок з оплати вартості отриманої продукції не припинився.

Що стосується доводів відповідача про настання обставин непереборної сили (форс-мажору), на підтвердження яких він надав сертифікат Торгово-промислової палати України від 15.06.2017 № 7600, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає те, що дійсно, відповідно до статті 10 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції №1669-VII протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Статтею 141 Закону № 1669-VІІ Торгово-промисловій палаті України надано право засвідчувати форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видавати сертифікати про такі обставини.

Однак сертифікат Торгово-промислової палати України від 15.06.2017 № 7600, на який посилається відповідач, не містить відомостей про договір поставки від 02.02.2015 № 1661-РА, невиконання якого відповідачем спричинило передання спору на вирішення господарського суду, а також не стосується неможливості виконання спірного Договору, оскільки вказаний Сертифікат стосується неможливості виконання концесійного договору від 01.12.2011 (концесійні платежі) та неможливості сплати податків і зборів).

За таких обставин, є вірними висновки суду першої інстанції про те, що наданий позивачем сертифікат Торгово-промислової палати України від 15.06.2017 № 7600 не може вважатися доказом на підтвердження дії обставин непереборної сили.

Більш того, настання вказаних обставин обставини непереборної сили не є підставою для звільнення особи від виконання свого обов'язку за договором.

Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України обставини непереборної сили є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, а не для звільнення від виконання самого зобов'язання.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У підпункті 4.1. пункту 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань роз'яснено, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми, так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, заявлені до стягнення сума 3% річних від простроченої суми в розмірі 305358,90 грн. (за період прострочення з 06.04.2017 по 11.06.2018) та інфляційні втрати за весь час прострочення в розмірі 1214950,21 грн. (за період прострочення квітень 2017 року - травень 2018 року) підлягають задоволенню повністю, оскільки вказані три проценти річних та інфляційні нарахування не є видами відповідальності за порушення зобов'язання і на них не можуть розповсюджуються наслідки настання обставин непереборної сили. Наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних визнаний судом першої інстанції арифметично правильним.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Підсумовуючи все вищезазначене, дослідивши надані сторонами під час розгляду справи докази, встановивши обставини неналежного виконання відповідачем зобов'язань з оплати переданого за Договором поставки товару, перевіривши правильність здійснених судом першої інстанції розрахунків, колегія суддів повністю підтримує висновки суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Матеріали справи свідчать про те, що господарський суд першої інстанції всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та правильно, з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права вирішив спір у даній справі.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Ровенькиантрацит , м. Сєвєродонецьк Луганської області без задоволення, а рішення Господарського суду Луганської області від 05.09.2018 у справі № 913/293/18 - без змін.

Оскільки апеляційна скарга відповідача залишена без задоволення, то згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Ровенькиантрацит , м. Сєвєродонецьк Луганської області залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Луганської області від 05.09.2018 у справі № 913/293/18 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 28.01.2019

Головуючий суддя С.В. Барбашова

Суддя О.Є. Медуниця

Суддя Н.М. Пелипенко