Ухвала

від 23.01.2019 по справі 5015/2804/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

24.01.2019 р. Справа № 5015/2804/12

За заявою: Галицького відділу Державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області, м. Львів,про:зміну порядку виконання рішення.У справі за позовом: Першого заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі:позивача 1:Кабінету Міністрів України, м. Київ,позивача 2:Львівської обласної державної адміністрації, м. Львів,до відповідача 1:Львівської міської ради, м. Львів,до відповідача 2:товариства з обмеженою відповідальністю «АрхіБуд», м. Львів,за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:Відділу Держгеокадастру у м. Львові Львівської області, м. Львів,третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:Громадської організації «Правозахисний центр імені генерала УНР Володимира Сікевича», м. Львів,третьої особи 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1:Військової частини НОМЕР_1 , м. Львів,третьої особи 4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:Регіонального ландшафтного парку «Знесіння», м. Львів,про: визнання недійсним договору оренди землі від 11 грудня 2008 року та витребування з чужого незаконного володіння земельну ділянку площею 2,8939 га.Суддя Березяк Н.Є. Секретар судового засідання Кравець О.І.За участю представників:прокурор:Майорчак В.М. (службове посвідчення №051331),позивача 1:не з`явився,позивача 2:Карпин М.І. представник (довіреність №5/34-33/0/2-19-2 від 03.01.2019),відповідача 1:Піскун А.Й. представник (довіреність №2901-вих-68 від 18.01.2019),відповідача 2:Муха Р.В. представник (довіреність від 01.01.2019),третьої особи 1:не з`явився,третьої особи 2:Сікевич Н.В. керівник,третьої особи 3:не з`явився,третьої особи 4:Мекекечко М.В. представник (довіреність №2404/10 від 24.01.2019),ДВС:Грабовенська Л.О. (довіреність №В-4 від 24.01.2019).

Встановив.

На розгляд Господарського суду Львівської області Галицьким відділом Державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області подано заяву про зміну порядку виконання рішення.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.01.2019 подану заяву прийнято та призначено до розгляду у судовому засідання на 24.01.2019.

В судове засідання представник ДВС з`явився, подану заяву підтримав в повному обсязі та надав усні пояснення по суті заяви. Свої вимоги за заявою обґрунтовує тим, що станом на час розгляду поданої заяви виконавче провадження №53483574 залишається не виконаним.

27 грудня 2018 року державним виконавцем проведені виконавчі дії по вищезазначеному виконавчому провадженні за адресою: м. Львів, вул. Довбуша, 15 де при примусовому виконання державним виконавцем було складено акт згідно якого на зазначеній ділянці знаходяться окремі об`єкти, а саме: металевий паркан, уздовж усього периметру земельної ділянки, окремі металеві конструкції, бетонний котлаван, два біотуалети, походження яких та власність яких є невідома.

Окрім того, боржником повідомлено, що зазначеною земельною ділянкою він не володіє і не розпоряджається.

У зв`язку з зазначеними обставинами, що ускладнюють виконання рішення суду про витребувати земельну ділянку загальною площею 2,8939 га по вул. Довбуша, 15 у м. Львові кадастровий № 4610136600:01:009:0017 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України не містить вимог щодо звільнення земельної ділянки від майна, що перебуває на ній без відповідних дозволів та інших законних підстав, що перешкоджає повному фактичному виконанню виконавчого документу, керуючись ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» та з метою повного, своєчасного та неупередженного виконання рішення суду, державний виконавець просить задовольнити подану заяву та змінити порядок виконання рішення, зокрема: витребувати земельну ділянку загальною площею 2,8939 га по вул. Довбуша, 15 у м. Львові кадастровий № 4610136600:01:009:0017 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України, шляхом звільнення ділянки від будь-якого майна, що перебуває на ній без відповідних дозволів та інших законних підстав, демонтажу паркану (огорожі), металевих конструкцій, та іншого майна, що знаходяться на зазначеній земельній ділянці.

В судовому засіданні прокурор, позивач 2, відповідач 1, третя особа 2, третя особа 4 з`явились, усну підтримали подану заяву та просили її задовольнити.

В судовому засідання боржник з`явився, проти поданої заяви заперечив та подав клопотання про повернення поданої заяви, адже до матеріалів такої не долучено доказів надіслання такої з усіма додатками боржнику. А крім того, у випадку наявності таких доказів, надати ТзОВ «АрхіБуд» додатковий строк для підготовки та подання письмових пояснень.

Суд, розглянувши подане боржником клопотання, зазначає наступне.

Після прийняття рішення, а в подальшому і постанови у даній справі, а саме 15.12.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», відповідно до положень якого Господарський процесуальний кодекс України було викладено у новій редакції.

Згідно з пунктами 9, 11 частини 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не порушено на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 331 Господарського процесуального кодексу України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Так, проаналізувавши зазначені норми закону, розглянувши посилання боржника на постанову Пленуму ВГС України від 17.10.2012 №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», суд роз`яснює представнику боржника, що станом на момент розгляду даної заяви про зміну способу та порядку виконання рішення суду, суд керується нормами закону, а зокрема: Господарського процесуального кодексу України (в ред. від 15.12.2017) що є чинною на дату розгляду відповідної заяви, нормами закону не передбачено обов`язку заявника надсилати копію відповідної заяву з додатками іншій стороні.

Додатково суд роз`яснює боржнику, що постанова Пленуму ВГС України від 17.10.2012 №9 була постановлена з метою правильного і однакового застосування розділу XIV Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що втратила чинність), а тому посилання на відповідні розяснення є безпідставним. Відтак, в задоволенні клопотання в частині повернення відповідної заяви, без надання доказів надсилання іншій стороні, суд вважає за необхідне відмовити.

Щодо іншої частини поданого клопотання ТзОВ, суд відмовляє у задоволенні такого, адже статтею 331 ГПК України встановлено граничний строк для розгляду відповідних заяв, і такий не може бути продовженим.

В судовому засіданні 24.01.2019 оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Суд заслухавши пояснення представника ДВС, прокурора, представників сторін та третіх осіб, які були присутні у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

07 квітня 2017 року рішенням Господарського суду Львівської області у справі №5015/2804/12 позовні вимоги задоволено частково, визнано недійсним договір оренди землі від 11 грудня 2008 року укладений між Львівською міською радою в особі департаменту містобудування та ТзОВ «АрхіБуд», витребувано земельну ділянку загальною площею 2,8217 га по вул. Довбуша, 15 у м. Львові кадастровий № 4610136600:01:009:0017 на користь держави в особі Кабінету Міністру України за виключенням земельної ділянки площею 722,6 кв.м., що знаходиться під об`єктами нерухомості придбаними ТзОВ «АрхіБуд» 20.04.2006 року. Скасувано заходи забезпечення позову вжиті ухвалою господарського суду Львівської області від 20.02.2017 року у справі № 5015/2804/12.

19 вересня 2017 року постановою Львівського апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Львівської області від 07.04.2017 скасовано частково. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено: визнано недійсним договір оренди землі від 11 грудня 2008 року, укладений між Львівською міською радою в особі департаменту містобудування та ТзОВ «АрхіБуд»; витребувано земельну ділянку загальною площею 2,8939 га по вул. Довбуша, 15 у м. Львові кадастровий № 4610136600:01:009:0017 на користь держави в особі Кабінету Міністру України. В решті рішення залишено без змін.

28 вересня 2017 року на примусове виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 19.09.2017 та рішення Господарського суду Львівської області від 07.04.2017 видано відповідні накази.

21 лютого 2018 року головним державним виконавцем Галицького ВДВС м. Львова ГТУЮ у Львівській області Грабовенською Л.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 28.09.2017 у справі №5015/2804/12.

Заявою від 26.12.2018 боржник повідомив орган виконавчої служби, що не володіє земельною ділянкою загальною площею 2,8939 га по вул. Довбуша, 15 у м. Львові кадастровий № 4610136600:01:009:0017 і не розпоряджається. Крім того, дана земельна ділянка є комунальною власністю, що підтверджується даними із публічної кадастрової карти України.

Актом державного виконавця від 27.12.2018 при примусовому виконання наказу, за адресою: м. Львів, вул. Довбуша, 15 державним виконавцем було складено акт де зазначено, що ділянці знаходяться окремі об`єкти, а саме: металевий паркан, уздовж усього периметру земельної ділянки, окремі металеві конструкції, бетонний котлаван, два біотуалети, походження яких та власність яких є невідома.

Листом від 27.12.2018 Військова прокуратура Західного регіону України звернулась до начальника Галицького ВДВС м. Львова, в якому вказує, що державним виконавцем фактично невиконано рішення суду щодо витребування земельної ділянки за адресою: м. Львів, вул. Довбуша, 15. Відтак, прокурор звертає увагу на можливість звернення до суду із заявою про зміну способу та порядку виконання рішення суду, яке б дало можливість витребувати вказану земельну ділянку на користь держави в особі КМУ.

Так, Галицький ВДВС м. Львова звернувся до суду із даною заявою про зміну порядку виконання рішення суду у даній справі.

Боржник проти поданої заяви усно заперечив.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників ДВС, сторін та третіх осіб, присутніх у судовому засіданні, суд прийшов до висновку, що вимоги за заявою є обґрунтовані та підлягають до задоволення.

При постановленні ухвали, суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частин 1 та 2 статтею 18 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно з статтею 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Частиною 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частиною 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до частини 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Отже, законодавцем передбачено право суду за заявою особи, змінити спосіб виконання судового рішення, у разі неможливості його виконання у тому вигляді, який постановлено судовим рішенням.

Так, під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті. Звернення стягнення на кошти за відсутності у боржника майна здійснюється у випадку, коли стягувачу присуджено майно, визначене родовими ознаками.

В обґрунтування поданої заяви державний виконавець зазначив наступне. Здійснюючи виконавчі дії, спрямовані на виконання рішення (постанови) у справі №5015/2804/12, на підставі яких видано наказ про витребування земельної ділянки загальною площею 2,8939 га по вул. Довбуша, 15 у м. Львові кадастровий №4610136600:01:009:0017 на користь держави в особі Кабінету Міністру України, зазначає, що такий наказ неможливо виконати шляхом передбаченого у ньому порядку (витребування земельної ділянки), адже як встановлено у ході виконавчого провадження, на зазначеній земельній ділянці знаходяться окремі об`єкти, а саме: металевий паркан, уздовж усього периметру земельної ділянки, окремі металеві конструкції, бетонний котлаван, два біотуалети, походження яких та власники яких є невідомі, що унеможливлює виконання даного виконавчого документу, що унеможливлює витребування такої земельної ділянки разом із відповідними об`єктами.

Як встановлено із заяви боржника від 26.12.2018, вказана земельна ділянка є комунальною власністю (витяг із публічної кадастрової карти України за кадастровим номером земельної ділянки), відтак боржник не володіє та не розпоряджається такою, проте зазначає, що лише користується такою для забезпечення доступу до нерухомого майна та захисту права власності на таке майно.

Враховуючи наведене, виконавець просить суд змінити порядок виконання рішення суду про витребування земельної ділянки загальною площею 2,8939 га по вул. Довбуша, 15 у м. Львові кадастровий № 4610136600:01:009:0017 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України, шляхом звільнення ділянки від будь-якого майна, що перебуває на ній без відповідних дозволів та інших законних підстав, демонтажу паркану (огорожі), металевих конструкцій, та іншого майна, що знаходяться на зазначеній земельній ділянці.

Згідно з ч. 3 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому», мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Поряд із цим, у ГПК України та спеціальному законі, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, не встановлений вичерпний перелік обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, і на підставі яких суд може прийняти рішення про зміну способу і порядку виконання рішення.

Суд зазначає, що підставою для зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Таким чином, особа, яка подала заяву про зміну способу і порядку виконання рішення повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі. До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи ускладнення виконання рішення.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 25.11.2015 у справі № 6-1829цс15, поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого ст. 16 ЦК України. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений.

Відтак, проаналізувавши подану заяву про зміну способу та порядку виконання рішення суду, суд дійшов висновку, що зміна способу виконання судового рішення з витребування земельної ділянки загальною площею 2,8939 га по вул. Довбуша, 15 у м. Львові кадастровий № 4610136600:01:009:0017 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України на витребування земельну ділянку загальною площею 2,8939 га по вул. Довбуша, 15 у м. Львові кадастровий № 4610136600:01:009:0017 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України, шляхом звільнення ділянки від будь-якого майна, що перебуває на ній без відповідних дозволів та інших законних підстав, демонтажу паркану (огорожі), металевих конструкцій, та іншого майна, що знаходяться на зазначеній земельній ділянці, не призведе до зміни рішення суду по суті та відповідно зміни обраного позивачем при звернення з позовом до суду способу захисту, передбаченого статтею 16 ЦК України.

Згідно з статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 1 статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 76 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Враховуючи наведене, суд розглянувши подану заяву про зміну порядку виконання рішення суду, оцінивши наявні у матеріалах справи письмові докази, вважає за необхідне задовольнити подану заяву.

Керуючись ст., ст. 18, 74, 76, 77, 86, 234, 326, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

1.Заяву Галицького відділу державної виконавчої служби міста Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області про встановлення порядку виконання рішення (виконавчого документа від 28.09.2017) у справі №5015/2804/12 задовольнити.

2.Встановити порядок виконання рішення Господарського суду Львівської області від 07.04.2017 та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 19.09.2017 у справі № 5015/2804/12 ( виконавчий документ від 28.09.2017), а саме: витребувати земельну ділянку загальною площею 2,8939 га по вул. Довбуша, 15 у м. Львові кадастровий №4610136600:01:009:0017 на користь держави в особі Кабінету Міністру України, шляхом звільнення ділянки від будь-якого майна, що перебуває на ній без відповідних дозволів та інших законних підстав, демонтажу паркану (огорожі), металевих конструкцій та іншого майна, що знаходяться на зазначеній земельній ділянці.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки передбачені розділом IV Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст ухвали готовлено та підписано 28.01.2019.

Суддя Березяк Н.Є.