Рішення

від 15.01.2019 по справі 404/1081/17

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 404/1081/17

Номер провадження 2/404/294/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2019 року м. Кропивницький

Кіровський районний суд м. Кіровограда

в складі: головуючої судді - Панфілової А.В.

при секретарі - Проскурні О. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерне товариство Правекс банк , Приватного підприємства Дельта-Сервіс та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Антипової Ія Володимирівни треті особи Дочірнє підприємство Гарантія Маркет (теперішня назва Дочірнє підприємство Степсон Трейд , Дочірнє підприємство Маркет - Плазо , Дочірнє підприємство Продстор та ТОВ Ласка - Інвест про визнання договору іпотеки недійсним, виключення з Державного реєстру іпотек запису про обтяження права власності,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання договору іпотеки №531-003/09, укладеного 11.12.2009року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк Правекс -Банк та Приватним підприємством Дельта -Сервіс недійсним, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І. В. за р. № 4422 та виключити з Державного реєстру іпотек запис про обтяження прав власності на нежитлове приміщення загальною площею 8706,3 кв. м., розташованого за адресою АДРЕСА_3, реєстраційний номер обтяження 9341320, 11.12.2009 17:30:44; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_4.

В обґрунтування позову зазначено, що Приватне підприємство Дельта-Сервіс є приватним підприємством, що діє на основі приватної власності фізичної особи - Засновника. На час укладення Договору іпотеки ( 11.12.2009 року) Засновником підприємства був ОСОБА_4, зареєстрований: 28000, Україна, АДРЕСА_1; паспорт: серія НОМЕР_5, виданий Олександрійським МВ УМВС України в Кіровоградській обл. 25.02.1997р.; реєстраційний номер облікової картки платника податків № НОМЕР_1.

Позивачем стверджується , що представники банку зазначають, що ніби-то між ПАТ КБ Правекс - Банк та ПП Дельта-Сервіс в грудні 2009 року було укладено в м.Києві у нотаріуса договір іпотеки. На той час директором підприємства був її чоловік , який помер 16.06.2016 року , з яким спільно проживали в АДРЕСА_1 та за межі Кіровоградської області не виїзджали, а тому фізично ОСОБА_4 не міг бути присутнім на той час в м.Києві та укладати такий правочин. Вважає, що підпис чоловіка було підроблено з метою заволодінням чужим майном.

З посиланням на ч.2,3,4,5 ст. 203, ч.2 ст. 207, ч.1, 2 ст. 215 ЦК України, оскільки спірний договір іпотеки позивач, в особі ОСОБА_4 не підписував, тобто не виражав своєї волі на укладання вказаного договору, а тому спірний договір має бути визнаний недійсним.

Зазначається, що 19 березня 1993 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було укладено шлюб.

Відповідно до Конституції України засади регулювання шлюбу і сім'ї визначаються виключно законами України; шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка, кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї (частина перша статті 51, пункт 6 частини першої статті 92). У статті 3 Сімейного кодексу України встановлено, що сім'я створюється на підставі шлюбу та на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, серед яких визначено проживання жінки та чоловіка однією сім'єю.

Рівність прав і обов'язків у шлюбі та сім'ї включає в себе також їх рівність у майнових відносинах, які регулюються положеннями Сімейного кодексу України та Цивільного кодексу України.

Основою майнових відносин подружжя є положення про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України).

Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 СК України).

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентовано статтею 63 Кодексу, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

З наведених положень випливає, що власність у сім'ї існує у двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста приватна власність кожного з подружжя. Підставами набуття права спільної сумісної власності подружжя є юридично визначений факт шлюбних відносин або проживання чоловіка і жінки однією сім'єю.

Одним із видів розпоряджання власністю є право власника використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом; законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності (стаття 320 ЦК України).

В Україні залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного капіталу діють підприємства унітарні та корпоративні; унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний капітал, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства; унітарними є підприємства, засновані, зокрема, на приватній власності засновника (частини третя, четверта статті 63 Господарського кодексу України .

Матеріальну основу діяльності підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства; джерелами формування майна підприємства є: грошові та матеріальні внески засновників; доходи, одержані від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської діяльності; доходи від цінних паперів; кредити банків та інших кредиторів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів; майно, придбане в інших суб'єктів господарювання, організацій та громадян у встановленому законодавством порядку; інші джерела, не заборонені законодавством України (частини перша, друга статті 66 ГК України).

Вклад до статутного капіталу та виділене із спільної сумісної власності подружжя майно (кошти) передаються у власність приватного підприємства. Відповідно до статті 191 ЦК України підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності; до складу підприємства як, єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом; підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю; підприємство або його частина можуть бути об'єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів. Тобто зі змісту цієї статті вбачається, що стосовно підприємства як єдиного майнового комплексу або його частини можуть виникати цивільні права ї обов'язки.

Приватне підприємство (або його частина), засноване одним із подружжя, - це окремий об'єкт права спільної сумісної власності подружжя, до якого входять усі види майна, у тому числі вклад до статутного капіталу та майно, виділене з їх спільної сумісної власності.

За статтею 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації) а також: договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Отже, згода одного з подружжя на відчуження цінного спільного сумісного майна має бути надана в письмовій формі (правовий висновок ВСУ у справі №6-1587цс16).

Поряд з іншими правовими інститутами, реалізацію вказаного конституційного права забезпечує нотаріат. Пунктом 44 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року N20/5, передбачено, що договори щодо належного подружжю на праві спільної сумісної власності майна, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також правочини щодо іншого цінного майна можуть бути посвідчені нотаріусом за наявності письмової згоди другого з подружжя. Згода на укладення такого договору повинна бути посвідчена нотаріально. Про наявність згоди другого подружжя зазначається в тексті договору з посиланням на реєстровий номер, за яким ця згода посвідчена, та дату її посвідчення.

Відповідно до частини другої статті 65 Сімейного кодексу України дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

У Постановах від 27 січня і 30 березня 2016 року ВСУ йдеться про те, що укладення одним з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном "без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним в тому разі, якщо суд установить, що той з подружжя, хто уклав договір щодо спільного майна, та третя особа -контрагент за таким договором діяли недобросовісно, зокрема, що третя особа знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної власності і що той з подружжя, хто укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.

При укладенні 11 грудня 2009 року Договору іпотеки № 531-003/09 не було факту його підписання ОСОБА_4, як керівником ПП Дельта-Сервіс і відповідно не було волевиявлення учасника правочину та не було згоди дружини - ОСОБА_1, а тому просить задовольнити позов повністю.

В судовому засіданні позивач та її представники позов підтримали , зазначили про наявність порушеної кримінальної справи, в межах якої проведено експертизу , згідно якої встановлено, що ОСОБА_4 даний договір не підписував.

Представником відповідача АТ Правекс- Банк надано відзив на позовну заяву з посиланням, що 11.12.2009р. між ПАТ КБ ПРАВЕКС-БАНК (нинішня назва - АТ ПРАВЕКС БАНК ) та Дочірнім підприємством РЕГІОН-МАРКЕТ (код ЄДРПОУ 33239892) (позичальник) було укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 531-002/09. У подальшому до зазначеного договору сторонами були внесені зміни та доповнення шляхом укладення договорів від 03.03.2010р., від 25.05.10р., від 06.09.2010р., які є невід'ємною частиною Договору про відкриття кредитної лінії № 531-002/09 від 11.12.2009р.

Відповідно до п. 1.1 ст. 1 Предмет договору Банк надає Позичальнику кредитну лінію у національній валюті на загальну суму 10 000,00 (десять мільйонів) грн. для оплати по контракту чи поповнення обігових коштів.

Згідно із п. 3.1 ст. 3 Умови забезпечення кредиту у якості забезпечення виконання зобов'язань із повернення кредиту, зі сплати відсотків за користування кредитом, пені за несвоєчасну сплату відсотків та несвоєчасне повернення кредиту, штрафу за нецільове використання кредиту, а також із відшкодування збитків у зв'язку із порушенням даного договору Позичальник або його майновий поручитель передає у заставу банку майно, що належить йому на праві власності.

Відповідно до п. 3.2 ст. 3 Умови забезпечення кредиту умови передачі майна в заставу, звернення стягнення на заставлене майно обумовлюються договором застави, що укладається Банком з особою, що передає майно в заставу.

Згідно із п.п. 6.1.2 п. 6.1 ст. 6 Зобов'язання позичальника позичальник зобов'язався своєчасно повернути кредит та сплачувати відсотки за користування кредитом.

Згідно із п. 4.1 ст. 4 Умови повернення кредиту та сплати відсотків у редакції Договору від 06.09.2010р. про внесення змін та доповнень до Договору про відкриття кредитної лінії № 531-002/09 від 11.12.2009р. кредит у національній валюті підлягає поверненню у строк до 11.12.2011р.

У подальшому Дочірнє підприємство РЕГІОН-МАРКЕТ (код ЄДРПОУ 33239892) (позичальник за Договором про відкриття кредитної лінії № 531-002/09) було змінено назву на Дочірнє підприємство ПРОДСТОР , а також змінено місцезнаходження на: вул. Робоча, буд. 97, офіс 10, м. Дніпро, 49047.

11.12.2009р. між ПАТ КБ ПРАВЕКС-БАНК (нинішня назва - АТ ПРАВЕКС БАНК ) та Дочірнім підприємством ГАРАНТІЯ-МАРКЕТ (код ЄДРПОУ 32254181) (позичальник) було укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 531-003/09. У подальшому до зазначеного договору сторонами були внесені зміни та доповнення шляхом укладення договорів від 03.03.2010р., від 25.05.2010р,, від 06.09.2010р., від 02.12.2010р. які є невід'ємною частиною Договору про відкриття кредитної лінії № 531-003/09 від 11.12.2009р.

Відповідно до п. 1.1 ст. 1 Предмет договору Банк надає Позичальнику кредитну лінію у національній валюті на загальну суму 8 000,00 (вісім мільйонів) грн. для оплати по контракту чи поповнення обігових коштів.

Згідно із п. 3.1 ст. 3 Умови забезпечення кредиту у якості забезпечення виконання зобов'язань із повернення кредиту, зі сплати відсотків за користування кредитом, пені за несвоєчасну сплату відсотків - та несвоєчасне повернення кредиту, штрафу за нецільове використання кредиту, а також із відшкодування збитків у зв'язку із порушенням даного договору Позичальник або його майновий поручитель передає у заставу банку майно, що належить йому на праві власності.

Відповідно до п. 3.2 ст. 3 Умови забезпечення кредиту умови передачі майна в заставу звернення стягнення на заставлене майно обумовлюються договором застави, що укладається Банком з особою, що передає майно в заставу.

Згідно із п.п. 6.1.2 п. 6.1 ст. 6 Зобов'язання позичальника позичальник зобов'язався своєчасно повернути кредит та сплачувати відсотки за користування кредитом.

Згідно із п. 4.1 ст. 4 Умови повернення кредиту та сплати відсотків у редакції Договору від 02.12.2010р. про внесення змін та доповнень до Договору про відкриття кредитної лінії № 531-003/09 від 11.12.2009р. кредит у національній валюті підлягає поверненню у строк 11.12.2011р.

У подальшому Дочірнє підприємство ГАРАНТІЯ-МАРКЕТ (код ЄДРПОУ 32254181) (позичальник за Договором про відкриття кредитної лінії № 531-003/09) було змінено назву на Дочірнє підприємство СТЕЛСОН ТРЕЙД , а також змінено місцезнаходження на: вул. Героїв Сталінграда, буд. 28, приміщення 2, м. Дніпро, 49089.

11.12.2009р. між ПАТ КБ ПРАВЕКС-БАНК (нинішня назва - АТ ПРАВЕК БАНК ) та Дочірнім підприємством МАРКЕТ-ПЛАЗО (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 (позичальник) було укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 531-004/09. У подальшою до зазначеного договору сторонами були внесені зміни та доповнення шляхом укладена договорів від 03.03.2010р., від 25.05.010р., від 06.09.2010р., які є невід'ємною частиною Договору про відкриття кредитної лінії № 531-004/09 від 11.12.2009р.

Відповідно до п. 1.1 ст. 1 Предмет договору Банк надає Позичальнику кредитну лінію національній валюті на загальну суму 10 000,00 (десять мільйонів) грн. для оплати по контракт чи поповнення обігових коштів.

Згідно із п. 3.1 ст. 3 Умови забезпечення кредиту у якості забезпечення виконання зобов'язань із повернення кредиту, зі сплати відсотків за користування кредитом, пені несвоєчасну сплату відсотків та несвоєчасне повернення кредиту, штрафу за нецільову використання кредиту, а також із відшкодування збитків у зв'язку із порушенням даного договору Позичальник або його майновий поручитель передає у заставу банку майно, що належить йому на праві власності.

Відповідно до п. 3.2 ст. 3 Умови забезпечення кредиту умови передачі майна в заставу, звернення стягнення на заставлене майно обумовлюються договором застави, що укладається Банком з особою, що передає майно в заставу.

Згідно із п.п. 6.1.2 п. 6.1 ст. 6 Зобов'язання позичальника позичальник зобов'язався своєчасно повернути кредит та сплачувати відсотки за користування кредитом.

Згідно із п. 4.1 ст. 4 Умови повернення кредиту та сплати відсотків у редакції Договору від 06.09.2010р. про внесення змін та доповнень до Договору про відкриття кредитної лінії № 531-004/09 від 11.12.2009р. кредит у національній валюті підлягає поверненню у строк до 11.12.2011р.

11.12.2009р. між ПАТ КБ ПРАВЕКС-БАНК (іпотекодержатель)'(нинішня назва - АТ ПРАВЕКС БАНК ) та ПП Дельта-Сервіс (іпотекодавець, майновий поручитель ДП РЕПОН-МАРКЕТ - Позичальник № 1, ДП ГАРАНТІЯ-МАРКЕТ - Позичальник № 2, ДП МАРКЕТ-ПЛАЗО - Позичальник № 3) було укладено Договір іпотеки № 531-003/09, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І.В. та зареєстровано у реєстрі за № 1422.

ОСОБА_1, будучи дружиною ОСОБА_4, після його смерті успадкувала 1/4 частки у статутному капіталі ПП Дельта-Сервіс , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 31.01.2017р. (НОМЕР_10), виданого приватним нотаріусом Олександрійського МНО Кіровоградської області.

Стверджується, що ОСОБА_1 вважає, що до складу спільної сумісної власності подружжя належать не тільки успадковані нею корпоративні права, якими володів за життя її чоловік ОСОБА_4, а й майно, яке перебуває у приватній власності ПП Дельта-Сервіс .

З посиланням на ч. 1 ст. 60, ч.ч. 1,3 ст. 65 СК України , вважають, що для того, щоб договір був кваліфікований як такий, що укладений щодо спільного майна подружжя необхідною є наявність таких обставин: стороною договору є безпосередньо один із подружжя; предметом договору є майно, яке належить на праві власності одному із подружжя. У даному випадку із змісту Договору іпотеки № 531-003/09 від 11.12.2009р. вбачається, що: іпотекодавцем є ПП Дельта-Сервіс , а не фізична особа ОСОБА_4; предметом договору іпотеки є нерухоме майно - нежиле приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 8712,2 кв.м. (І та II поверхи), яке є власністю іпотекодавця - ПП Дельта-Сервіс , а не фізичної особи ОСОБА_4; предметом іпотеки є саме нерухоме майно, яке перебуває у власності та на балансі юридичної особи ПП Дельта-Сервіс , а не частка у статутному капіталі ПП Дельта Сервіс , яка належить на праві приватної власності безпосередньо ОСОБА_4

Посилається на ч. 1 ст. 115 ЦК України відповідно до якої господарське товариство є власником: майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу: продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

Стверджується, що відповідно до доказів, які містяться у матеріалах справи, зокрема Витягу із Реєстру прав власності на нерухоме майно за № НОМЕР_6, виданого 21.09.2009р. Обласним комунальним підприємством Кіровоградським обласним об'єднанням бюро технічної інвентаризації , нежиле приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (предмет іпотеки по Договору іпотеки № 531-003/09 від 11.12.2009р.) належало ПП Дельта-Сервіс на праві приватної власності (частка 1/1) відповідно до свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради 20.11.2007р

Тобто, власником майна, що передано у іпотеку є не фізична особа ОСОБА_4, а юридична особа - ПП Дельта-Сервіс .

Підписуючи договір іпотеки ОСОБА_4 виступав в якості фізичної особи та діяв відповідно до статуту ПП Дельта-Сервіс , а предмет іпотеки і є тим майном, яке не має статус спільної сумісної власності подружжя і не потребує письмової згоди позивача.

Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

У даному випадку, ОСОБА_4, укладаючи договір іпотеки виступав у якості директора ПП Дельта-Сервіс , тобто особи, яка має право виступати від імені підприємства без довіреності.

Відповідно до ч. 2 ст. 209 ЦК України нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину посвідчувального напису, а тому просить відмовити в задоволенні позову повністю.

До судового засідання відповідачем Приватним підприємством Дельта Сервіс надано відзив на позовну заяву з посиланням, що 19 березня 1993 року укладено шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4. З моменту реєстрації шлюбу і по день смерті ОСОБА_4 чоловік і дружина жили разом, вели спільне господарство, виховували дітей. Кожен з членів сім ї вносив свою частку за для досягнення достатку та сімейного благополуччя. Всі доходи одержані членами сім ї витрачались за обопільними рішеннями чоловіка та дружини.

18 березня 2002 року громадянином ОСОБА_4 було створено юридичну особу - Приватне підприємство Дельта Сервіс (код 31919933).

За рахунок спільних сімейних заощаджень 03 жовтня 2002 року створеним ОСОБА_4 підприємством було придбано у власність 1/50 частину цілого комплексу нежитлових будівель по вул.Волкова 2 у м.Кіровограді. Вказана 1/50 частина складалась з адміністративного корпусу №1 загальною площею 17557,9 кв.м. (Свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 03.10.2002 року).

За п.5.2.,5.3., Статуту - Майно Підприємства належить його засновнику за правом приватної трудової власності. Прибутки, які залишаються у підприємства після виплати податків та внесення інших обов'язкових платежів, поступають в повне розпорядження власника.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої, не забороненої законом, діяльності, зокрема, передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування іншим особам (ст.4 Закону Про власність ).

Власник має право використовувати належне йому майно для підприємницької діяльності. Результати господарського використання майна (виготовлена продукція, одержані доходи) належать власникові цього майна, якщо інше не встановлено законом або договором. Власник засобів виробництва та іншого майна має право створити у встановленому законом порядку підприємство, організацію, що є юридичною особою. Юридична особа здійснює право володіння, користування і розпорядження закріпленим за нею майном власника відповідно до свого статуту (положення) (ст.4 Закону Про власність ).

Суб'єктами права приватної власності в Україні є громадяни України, громадяни інших радянських республік, іноземні громадяни та особи без громадянства. Праця громадян є основою створення і примноження їх власності. Громадянин набуває права власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом (ст. 11,12 Закону Про власність ).

Підприємство - основна організаційна ланка народного господарства України. Підприємство - самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу). В Україні можуть діяти підприємства таких видів: приватне підприємство, засноване на власності фізичної особи (ст.1,2 Закону Про Підприємства в Україні ).

Об'єктами права приватної власності є жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, дачі, садові будинки, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, земельні ділянки, насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, грошові кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення (ст.13 Закону Про власність ).

Майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності. Здійснення ними цього права регулюється цим Законом і Кодексом про шлюб та сім'ю України. Майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними (ст.16,17 Закону Про власність ).

Майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку. Якщо майно, яке було власністю одного з подружжя, за час шлюбу істотно збільшилося у своїй цінності внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя або їх обох, воно може бути визнане судом спільною сумісною власністю подружжя. Речі професійних занять кожного з подружжя (музичні інструменти, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу, є спільною сумісною власністю подружжя (ст.22,25 Кодексу про шлюб та сім'ю України).

Вирішуючи спори про майно набуте подружжям у шлюбі, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. При цьому належить виходити з того, що відповідно до статей 22, 25, 27-1 КпШС спільною сумісною власністю подружжя є нажите ними в період шлюбу рухоме і нерухоме майно, яке може бути об'єктом права приватної власності (крім майна, нажитого кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу). Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним контрактом) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна й робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, вклади до кредитних установ; паєнагромадження в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; страхова сума, страхове відшкодування, сплачені за рахунок спільних коштів подружжя, страхові платежі, які були повернені при достроковому розірванні договору страхування або які міг би одержати один із подружжя в разі дострокового розірвання такого договору на час фактичного припинення шлюбу; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами. Якщо котрийсь із подружжя зробив вкладення у придбання спільного майна за рахунок майна, яке належало йому до одруження або було одержане ним під час шлюбу в дар, у порядку спадкування, надбане за кошти, що належали йому до шлюбу, або іншого роздільного майна, то ці вкладення (в тому числі вартість майна до визнання його спільною сумісною власністю на підставі ст. 25 КпШС) мають враховуватися при визначенні часток подружжя- у спільній сумісній власності (ст. 28 КпШС). Вартість майна визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (п.9 Постанови Пленуму ВСУ N 16 від 12.06.98 Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України .)

Виходячи з викладених обставин, пов'язаних із набуттям у власність нерухомого майна, норм Закону які діяли на час придбання цього нерухомого майна та відповідної судової практики можна констатувати той факт, що вказане нерухоме майно є спільною власністю подружжя.

В червні 2004 року засновником ПП Дельта-Сервіс прийнято рішення щодо реконструкції вказаного нерухомого майна (1/50 частини цілого комплексу нежитлових будівель по вул. Волкова 2 у м.Кіровограді адміністративного корпусу №1 загальною площею 17557,9 кв.м.)

За рішенням засновника після реконструкції нерухоме майно буде використовуватись під розміщення виробничих приміщень та торгово-виставкового центру. Реконструкції підлягали всі чотири поверхи 1/50 частини цілого комплексу нежитлових будівель.

Реконструкція проводилась почергово а саме:

а) Перша черга включала в себе реконструкцію першого та другого поверхів з площею 88649 кв.м. під розміщення торговельно-виставкового комплексу з оптово-роздрібним магазином Фуршет і виробничими приміщеннями. Роботи з реконструкції проводились за рахунок прибутку отриманого ОСОБА_4. Вартість будівельних робіт першої черги склала 590881,0 грн. Перша черга з реконструкції 1/50 частини цілого комплексу завершена в грудні 2006 року.(Акт приймальної комісії №41 від 4.07.2007 року).

б) Друга черга включала в себе встановлення системи противодимного захисту

пожежогасіння пожежної сигналізації торговельно-виставкового комплексу з оптово-

роздрібним магазином Фуршет і виробничими приміщеннями розташованими на першому

та другому поверсі 1/50 частини цілого комплексу. Роботи з реконструкції проводились за

рахунок прибутку отриманого ОСОБА_4. Вартість будівельних робіт другої черги

склала 1 140 534 грн (Один мільйон сто сорок тисяч п'ятсот тридцять чотири тисячі). Друга

черга з реконструкції 1/50 частини цілого комплексу завершена в грудні 2010 року.(Акі

готовності №612 від 30.12.2010 року).

в) Третя черга включала в себе реконструкцію третього та четвертого поверхів 1/50 частини цілого комплексу нежитлових будівель. Реконструкцію 3,4 поверхів закінчено в 2011 році і в тому ж році власником було прийнято рішення про виділення в натурі та в окрему одиницю з 1/50 частини цілого комплексу вбудоване в нежитлову будівлю ціле нежитлове приміщення площею 9475,6 кв.м. розташованих на першому, другому, третьому та четвертому поверхах 1/50 частини цілого комплексу. Відповідно до висновків складених ОКП КООБТІ від 27.01.2011 року та від 04.02.2011 року Свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 03.10.2002 року погашено.

За результатом виділення в натурі та в окрему одиницю - цілісний майновий комплекс ПП Дельта-Сервіс з 2011 року складається, в тому числі, із нерухомого майна площею 9475,8 кв.м на підставі Свідоцтва на право власності від 05.04.2011 року та нерухомого майна площею 8706,3 кв.м. на підставі Рішення реєстратора прав на нерухоме майно №3085991 від 12.06.2013 року.

Отже, в результаті проведеної реконструкції 1/50 частини цілого комплексу нежитлових будівель було створено два нових обєкта нерухомого майна, що є частиною цілісного майнового комплексу приватного підприємства. На реконструкцію було витрачено 1 731 415,0 грн. із власних прибутків ОСОБА_4

Звертається увага суду на те, що створення нових об 'єктів відбулось лише в 2011 році. До 2011 року до цілісного майнового комплексу входив об 'єкт нерухомого майна 1/50 частини цілого комплексу загальною площею 17557,9 кв.м. не виділеного в окремі частки.

Представник наголошує на тому, що виділені в 2011 році частки і на сьогодні неможливо використовувати як два обєкта нерухомого майна з огляду на спільність земельної ділянки, комунікацій, пожежної та охоронної сигналізації тощо.

Підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом. Підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю в розумінні ч.ч.1-3 ст.191 ЦК України.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, б'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя (ст. 60,61 СК України)

Посилається на позицію Конституційного Суду України, відповідно до якої приватне підприємство (або його частина), засноване одним із подружжя, - це окремий об'єкт права спільної сумісної власності подружжя, до якого входять усі види майна. (Рішення Конституційного Суду № 17-рп/2012 від 19.09.2012).

За судовою практикою якщо майно, яке є спільною частковою власністю, передано в іпотеку без згоди інших співвласників, то наявність цих обставин свідчить про невідповідність договору іпотеки актам цивільного законодавства, що є підставою для визнання такого правочину недійсним відповідно до положень частини першої статті 203, частини першої статті 205 ЦК України правова позиція Постанови Великої палати ВС від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17) (постанова судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 11 вересня 2013 року у справі № 6-69цс13).

ОСОБА_1 є належним позивачем у даній справі у розумінні ст. 3 ЦПК України в редакції до 15.12.2017 року (ст.4 ЦПК України в діючій редакції) так як оспорюваний договір порушив її права як співвласника нерухомого майна, переданого в заставу.

За наявності порушеного права позивача та відсутності його волевиявлення при укладенні зазначеного в позові договору, виходячи з норм ч.3 ст. 203, 215 ЦК України, ч. 2 ст. 6 Закону України Про іпотеку та ст. 6 ЗУ Про заставу договір іпотеки має бути визнаний недійсним в судовому порядку.

Окремо звертає увагу суду на обставини, які на думку ПП додатково свідчать про те, що договір не міг бути підписаний директором ПП Дельта-Сервіс .

а) За Свідоцтвом про право власності від 20.11.2007 року та Витягами з реєстру прав на нерухоме майно НОМЕР_8 від 13.03.2008 року та НОМЕР_9 від 22.10.2008 року

(реєстр. №21085084) за ПП Дельта - Сервіс зареєстровано нерухоме майно площею 8713,0кв.м. з яких на першому поверсі розміщено два торгівельні зали площами 187,2 кв.м. та 3113,4 кв.м., а на другому поверсі знаходився зал площею 3261,3 кв.м.

З такими площами нерухоме майно перебувало до введення в експлуатацію нерухомого майна після завершення другої черги будівництва (Акт готовності обєкта до експлуатації від 30.12.2010 року №612) тобто під час укладення договору іпотеки.

В тексті договору іпотеки 2009 року зазначається площа 8712,2 кв.м. з яких на першому поверсі розміщено один торгівельний зал площею 3312,9 кв.м., а на другому поверсі знаходиться зал площею 3221,7 кв.м.

Об 'єкт нерухомого майна, з такими характеристиками за яких загальна площа 8712,2 кв.м. з яких на першому поверсі розмішено один торгівельний зал площею 3312,9 кв.м., а на другому поверсі знаходиться зал площею 3221,7 кв.м., з явився лише 30.12.2010року тобто через рік після підписання договору іпотеки.

11.12.2009р. між Публічним акціонерним товариством комерційним банком "Правекс-Банк" та боржниками (позичальник за договором) укладено договори про відкриття кредитної лінії.

Згідно з пунктом 2.1. кредитного договору видача кредиту здійснюється шляхом перерахування коштів за реквізитами контракту, вказаними позичальником, або на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_7 в ПАТКБ ПРАВЕКС-БАНК після укладання договору застави та надання позичальником банку документа, що підтверджує страхування заставленого майна на користь банку, а також письмового повідомлення банку про намір позичальника скористатися кредитом або його частиною.

За ст. 13,14 ЗУ Про Заставу (в редакції станом на дату укладення вказану у договорі) Договір застави повинен бути укладений у письмовій формі. У випадках, коли предметом застави є нерухоме майно, космічні об'єкти, договір застави повинен бути нотаріально по свідчений на підставі відповідних правоустановчих документів. Нотаріальне посвідчення договору застави нерухомого майна здійснюється за місцезнаходженням нерухомого майна, договору застави космічних об'єктів - за місцем реєстрації цих об'єктів. Недотриман ня вимог щодо форми договору застави та його нотаріального посвідчення тягне за собою недійсність договору з наслідками, передбаченими законодавством України.

Договір застави (іпотеки) було укладено поза межами відповідного нотаріального округу за місцезнаходженням нерухомого майна з однією метою - уникнути розголосу факту підроблення документу.

Проте, особи які підробляли договір не знали про те, що станом на 2009 рік

реконструкція 1/50 частки комплексу будівель не була завершена (реконструкцію

завершено в 2011 році) як і не знали про те, що вказаний комплекс будівель є цілісним майновим комплексом, поділеним на частини тільки в 2011 році.

Зазначається, що засновник ПП Дельта-Сервіс не приймав рішення

щодо майнового поручительства за зобов'язання будь яких осіб. Згідно наказу від 04.12.2009 року, який нібито підписаний ОСОБА_4 (підпис явно підроблений і той хто його підробляв навіть не намагався наслідувати первинні зразки підпису) останній передавав у заставу нерухоме майно за договорами яких 04.12.2009 року не було навіть в проектах (кредитні договори, укладені тільки 11.12.2009 року).

В подальшому банк, без виконання боржниками умов п.2.1. основного договору(навіть щодо страхування майна яке в принципі не можливо було зробити без власника цього

майна), все ж таки надає грошові кошти (в чому теж є сумніви) позичальникам. Пізніше вже в 2014 році (чомусь тільки через три роки після надання коштів) банк звертається до суду до позичальників з приводу стягнення коштів за кредитним договором.

Представник вважає, що з метою безпідставного набуття права власності на частину цілісного майнового комплексу підприємства невідомими особами було підроблено договір іпотеки нерухомого майна якого не було в природі на час вказаний у договорі (підроблення відбувалось після 2011 року). Наявність такого договору дуже старанно приховувалось від ПП Дельта-Сервіс , тому твердження інших відповідачів про строки давності є безпідставними так як сама юридична особа не знала про наявність такого договору, а тому просить відмовити в задоволенні позову повністю.

Представником третьої особи надано пояснення , відповідно до яких зазначено, що предметом позову по даній справі є оскарження позивачем договору іпотеки стороною по якому позивач не являється. Вказаний договір іпотеки укладали юридичні особи - Приватне підприємство Дельта-Сервіс та АТ Правекс Банк .

У відповідності з вимогами частини 1 статті 4 Право на звернення до суду за захистом Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Отже, позивач в першу чергу повинна довести той факт, що укладений договір іпотеки порушує безпосередньо її права, свободи чи законні інтереси. При відсутності такого порушення, суд відмовляє позивачеві в задоволенні позову, незважаючи на наявність інших підстав для його задоволення.

Позицію позивача , що начебто нерухоме майно, яке є предметом оскаржуваного договору іпотеки, є спільною сумісною власністю подружжя - її та чоловіка, який являвся засновником і керівником ПП Дельта-Сервіс , а отже при укладенні договору іпотеки необхідно було отримати її письмову нотаріально посвідчену згоду ,вважає помилковою з посиланням на статті 60 та 61 Сімейного кодексу України .

Стверджується, що позивачем не надано жодного доказу в підтвердження того, що статутний капітал ПП Дельта-Сервіс та майно цього приватного підприємства, яке є предметом договору іпотеки, сформовані за рахунок спільної сумісної власності подружжя.

В матеріалах справи містяться докази, які навпаки підтверджують те, що майно не вносилося засновником до статутного капіталу ПП Дельта-Сервіс , а було придбано самим підприємством, отримано свідоцтво про право власності від 20.11.2007 року та передано в іпотеку АТ Правекс Банк . Згідно інформації про юридичну особу, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (витяг є в матеріалах справи та інформація міститься у відкритому доступі) розмір статутного капіталу ПП Дельта-Сервіс складає лише 50 000 гривень при вартості предмета іпотеки 44 999 000 гривень.

Таким чином, майно, що є предметом оскаржуваного договору іпотеки, не являється спільною сумісною власністю подружжя, що виключає факт порушення прав позивача укладенням даного договору та є самостійною підставою для відмови позивачеві в задоволенні її позовних вимог, незалежно від наявності інших підстав позову.

Стосовно правової позиції позивача про те, що оскаржуваний договір іпотеки не підписувався особисто директором ПП Дельта-Сервіс , а отже підлягає визнанню недійсним в силу положень статей 203, 215 ЦК України.

З'ясування тієї обставини чи виконаний підпис в договорі іпотеки певною особою потребує спеціальних знань у сфері іншій ніж право.

У відповідності з вимогами ч. 1 статті 103 ЦПК України, суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1)для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2)сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Згідно статті 106 ЦПК України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Позивачем надано в матеріали справи копію висновку експерта № 1824/1825/18-27 від 24.07.2018 року складеного за результатами проведеної почеркознавчої експертизи в кримінальному провадженні № 42017121010000103 від 02.10.2017 року.

Вважає, що даний висновок експерта не може бути взятий судом до уваги в якості доказу, оскільки не відповідає принципам допустимості, достовірності та достатності (статті 78, 79, 80 ЦПК України), з наступних підстав:

Порядок призначення судових експертиз в цивільному процесі врегульовано статтями 102-113 ЦПК України. Згідно вказаних норм закону учасники в цивільній справі наділені рівними процесуальними правами, зокрема, такими як, правом пропонувати експертну установу (ч. З статті 103 ЦПК України), пропонувати питання на експертизу (ч. 5 статті 103 ЦПК України), подавати документи для проведення експертизи, висловлювати свою думку про те, які саме матеріали необхідні для проведення експертизи (ч. 1 етапі 107 ЦПК України), клопотати про призначення повторної, додаткової експертизи тощо.

В даному випадку, висновок експерта складений у кримінальному провадженні, не на замовлення позивача, що вже є порушенням статті 106 ЦПК України. При цьому, учасники даної цивільної справи були позбавлені можливості реалізувати свої процесуальні права при призначенні експертизи, оскільки жоден з них, крім самого позивача, не є учасниками в кримінальному провадженні.

Згідно п. 1.4. Розділу 1 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України 08.10.98 N 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 N 1950/5), перед приєднанням вільних та умовно-вільних зразків до матеріалів справи орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), повинен(на) пред'явити їх особі, яка підлягає ідентифікації, а потім позначити кожний зразок, тобто указати, що це вільний зразок почерку (підпису) певної особи (указати * її прізвище, ім'я, по батькові), та посвідчити це своїм підписом. У разі неможливості пред'явити зазначені зразки (смерть виконавця, від'їзд тощо) як зразки слід надавати документи або інші папери, на яких рукописні тексти (підписи) достовірно виконані особою, щодо якої ставиться питання з ідентифікації її як виконавця досліджуваного рукопису (наприклад, заяву про отримання паспорта (форма N 1), паспорт, різного роду посвідчення, на яких є власноручний підпис, тощо).

Документи, які містять вільні зразки почерку та підписів ОСОБА_4, та були використані при проведені експертизи, не досліджувалися судом на предмет їх достовірності, думка учасників цивільної справи не бралася до уваги. Вказане є порушенням ч. 1 статті 107 ЦПК України та вимог вказаних Науково-методичних рекомендацій.

Також, в даному випадку, суд та учасники по даній справі позбавлені можливості з'ясувати обставини призначення експертизи слідчим у кримінальному провадженні на предмет відповідності вимогам Розділу 1 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України 08.10.98 N 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 N 1950/5).

Крім того, копія вказаного висновку експерта не зрозуміло ким завірена, оригінал висновку міститься в матеріалах кримінального провадження, яке ще не завершено, знаходиться на стадії досудового розслідування.

Звертають увагу суду на сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, що є підставою для відмови у позові згідно ч. 4 статті 267 ЦК України та на практику вирішення даної категорії спорів Верховним Судом України та Верховним Судом, а саме постанову від 16.11.2016 р. по справі № 6-2469цс16 Верховний Суд України , постанову Верховного Суду від 16 січня 2018 року по справі № 397/1402/15-ц та просить відмовити в задоволенні позову по суті.

Від приватного нотаріуса суду надано заяви про розгляд справи у її відсутність , без висловлення позиції щодо позовних вимог.

Інші треті особи до суду не з явились, поважні причини неявки суду не повідомлено, письмові пояснення суду від них не надходили.

Відповідно до ст.223 ЦПК України , суд вирішив справу розглядати за даної явки та наявних матеріалів у справи, відносно чого присутні представники сторін не заперечували.

Судом встановлено наступні факти.

11.12.2009р. між ПАТ КБ ПРАВЕКС-БАНК (нинішня назва - АТ ПРАВЕКС БАНК ) та Дочірнім підприємством РЕГІОН-МАРКЕТ (код ЄДРПОУ 33239892) (позичальник) було укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 531-002/09. У подальшому до зазначеного договору сторонами були внесені зміни та доповнення шляхом укладення договорів від 03.03.2010р., від 25.05.010р., від 06.09.2010р., які є невід'ємною частиною Договору про відкриття кредитної лінії № 531-002/09 від 11.12.2009р.

Відповідно до п. 1.1 ст. 1 Предмет договору Банк надає Позичальнику кредитну лінію у національній валюті на загальну суму 10 000,00 (десять мільйонів) грн. для оплати по контракту чи поповнення обігових коштів.

Згідно із п. 3.1 ст. 3 Умови забезпечення кредиту у якості забезпечення виконання зобов'язань із повернення кредиту, зі сплати відсотків за користування кредитом, пені за несвоєчасну сплату відсотків та несвоєчасне повернення кредиту, штрафу за нецільове використання кредиту, а також із відшкодування збитків у зв'язку із порушенням даного договору Позичальник або його майновий поручитель передає у заставу банку майно, що належить йому на праві власності.

Відповідно до п. 3.2 ст. 3 Умови забезпечення кредиту умови передачі майна в заставу, звернення стягнення на заставлене майно обумовлюються договором застави, що укладається Банком з особою, що передає майно в заставу.

Згідно із п.п. 6.1.2 п. 6.1 ст. 6 Зобов'язання позичальника позичальник зобов'язався своєчасно повернути кредит та сплачувати відсотки за користування кредитом.

Згідно із п. 4.1 ст. 4 Умови повернення кредиту та сплати відсотків у редакції Договору від 06.09.2010р. про внесення змін та доповнень до Договору про відкриття кредитної лінії № 531-002/09 від 11.12.2009р. кредит у національній валюті підлягає поверненню у строк до 11.12.2011р.

У подальшому Дочірнє підприємство РЕГІОН-МАРКЕТ (код ЄДРПОУ 33239892) (позичальник за Договором про відкриття кредитної лінії № 531-002/09) було змінено назву на Дочірнє підприємство ПРОДСТОР , а також змінено місцезнаходження на: вул. Робоча, буд. 97, офіс 10, м. Дніпро, 49047.

11.12.2009р. між ПАТ КБ ПРАВЕКС-БАНК (нинішня назва - АТ ПРАВЕКС БАНК ) та Дочірнім підприємством ГАРАНТІЯ-МАРКЕТ (код ЄДРПОУ 32254181) (позичальник) було укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 531-003/09. У подальшому до зазначеного договору сторонами були внесені зміни та доповнення шляхом укладення договорів від 03.03.2010р., від 25.05.2010р., від 06.09.2010р., від 02.12.2010р.. які є невід'ємною частиною Договору про відкриття кредитної лінії № 531-003/09 від 11.12.2009р.

Відповідно до п. 1.1 ст. 1 Предмет договору Банк надає Позичальнику кредитну лінію у національній валюті на загальну суму 8 000,00 (вісім мільйонів) грн. для оплати по контракту чи поповнення обігових коштів.

Згідно із п. 3.1 ст. 3 Умови забезпечення кредиту у якості забезпечення виконання зобов'язань із повернення кредиту, зі сплати відсотків за користування кредитом, пені за несвоєчасну сплату відсотків -та несвоєчасне повернення кредиту, штрафу за нецільове використання кредиту, а також із відшкодування збитків у зв'язку із порушенням даного договору Позичальник або його майновий поручитель передає у заставу банку майно, що належить йому на праві власності.

Відповідно до п. 3.2 ст. 3 Умови забезпечення кредиту умови передачі майна в заставу звернення стягнення на заставлене майно обумовлюються договором застави, що укладається Банком з особою, що передає майно в заставу.

Згідно із п.п. 6.1.2 п. 6.1 ст. 6 Зобов'язання позичальника позичальник зобов'язався своєчасно повернути кредит та сплачувати відсотки за користування кредитом.

Згідно із п. 4.1 ст. 4 Умови повернення кредиту та сплати відсотків у редакції Договору від 02.12.2010р. про внесення змін та доповнень до Договору про відкриття кредитної лінії № 531-003/09 від 11.12.2009р. кредит у національній валюті підлягає поверненню у строк 11.12.2011р.

У подальшому Дочірнє підприємство ГАРАНТІЯ-МАРКЕТ (код ЄДРПОУ 32254181) (позичальник за Договором про відкриття кредитної лінії № 531-003/09) було змінено назву на Дочірнє підприємство СТЕЛСОН ТРЕЙД , а також змінено місцезнаходження на: вул. Героїв Сталінграда, буд. 28, приміщення 2, м. Дніпро, 49089.

11.12.2009р. між ПАТ КБ ПРАВЕКС-БАНК (нинішня назва - АТ ПРАВЕК БАНК ) та Дочірнім підприємством МАРКЕТ-ПЛАЗО (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 (позичальник) було укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 531-004/09. У подальшою до зазначеного договору сторонами були внесені зміни та доповнення шляхом укладена договорів від 03.03.2010р., від 25.05.010р., від 06.09.2010р., які є невід'ємною частиною Договору про відкриття кредитної лінії № 531-004/09 від 11.12.2009р.

Відповідно до п. 1.1 ст. 1 Предмет договору Банк надає Позичальнику кредитну лінію національній валюті на загальну суму 10 000,00 (десять мільйонів) грн. для оплати по контракт чи поповнення обігових коштів.

Згідно із п. 3.1 ст. 3 Умови забезпечення кредиту у якості забезпечення виконанні зобов'язань із повернення кредиту, зі сплати відсотків за користування кредитом, пені несвоєчасну сплату відсотків та несвоєчасне повернення кредиту, штрафу за нецільову використання кредиту, а також із відшкодування збитків у зв'язку із порушенням даного договору Позичальник або його майновий поручитель передає у заставу банку майно, що належить йому на праві власності.

Відповідно до п. 3.2 ст. 3 Умови забезпечення кредиту умови передачі майна в заставу, звернення стягнення на заставлене майно обумовлюються договором застави, що укладається Банком з особою, що передає майно в заставу.

Згідно із п.п. 6.1.2 п. 6.1 ст. 6 Зобов'язання позичальника позичальник зобов'язався своєчасно повернути кредит та сплачувати відсотки за користування кредитом.

Згідно із п. 4.1 ст. 4 Умови повернення кредиту та сплати відсотків у редакції Договору від 06.09.2010р. про внесення змін та доповнень до Договору про відкриття кредитної лінії № 531-004/09 від 11.12.2009р. кредит у національній валюті підлягає поверненню у строк до 11.12.2011р.

Крім того, 11.12.2009р. між ПАТ КБ ПРАВЕКС-БАНК (іпотекодержатель)'(нинішня назва - АТ ПРАВЕКС БАНК ) та ПП Дельта-Сервіс (іпотекодавець, майновий поручитель ДП РЕПОН-МАРКЕТ - Позичальник № 1, ДП ГАРАНТІЯ-МАРКЕТ - Позичальник № 2, ДП МАРКЕТ-ПЛАЗО - Позичальник № 3) було укладено Договір іпотеки № 531-003/09, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І.В. та зареєстровано у реєстрі за № 1422.

Сторони не заперечують , що ОСОБА_1, будучи дружиною ОСОБА_4, після його смерті успадкувала 1/4 частки у статутному капіталі ПП Дельта-Сервіс , що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 31.01.2017р. (НОМЕР_10), виданого приватним нотаріусом Олександрійського МНО Кіровоградської області.

При цьому, ОСОБА_1 вважає, що до складу спільної сумісної власності подружжя належать не тільки успадковані нею корпоративні права, якими володів за життя її чоловік ОСОБА_4, а й майно, яке перебуває у приватній власності ПП Дельта-Сервіс .

Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Згідно ч. 1 ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Згідно із ч. 2 ст. 65 СК України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

Частиною 3 ст. 65 СК України встановлено, що для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Таким чином, у разі укладення одним із подружжя договору щодо майна, яке перебуває у спільній сумісній власності подружжя дійсно законом вимагається отримання згоди від іншого з подружжя на укладення такого правочину.

Тобто, враховуючи обставини справи, для того, щоб договір був кваліфікований як такий, що укладений щодо спільного майна подружжя необхідною є наявність таких обставин: стороною договору є безпосередньо один із подружжя; предметом договору є майно, яке належить на праві власності одному із подружжя. У даному випадку із змісту Договору іпотеки № 531-003/09 від 11.12.2009р. вбачається, що: іпотекодавцем є ПП Дельта-Сервіс , а не фізична особа ОСОБА_4; предметом договору іпотеки є нерухоме майно - нежиле приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 8712,2 кв.м. (І та II поверхи), яке є власністю іпотекодавця - ПП Дельта-Сервіс , а не фізичної особи ОСОБА_4; предметом іпотеки є саме нерухоме майно, яке перебуває у власності та на балансі юридичної особи ПП Дельта-Сервіс , а не частка у статутному капіталі ПП Дельта Сервіс , яка належить на праві приватної власності безпосередньо ОСОБА_4

В даному випадку , суд погоджується з позицією відповідача АТ Правекс Банк , відповідно до ч. 1 ст. 115 ЦК України господарське товариство є власником: майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу: продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до доказів, які містяться у матеріалах справи, зокрема Витягу із Реєстру прав власності на нерухоме майно за № НОМЕР_6, виданого 21.09.2009р. Обласним комунальним підприємством Кіровоградським обласним об'єднанням бюро технічної інвентаризації , нежиле приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (предмет іпотеки по Договору іпотеки № 531-003/09 від 11.12.2009р.) належало ПП Дельта-Сервіс на праві приватної власності (частка 1/1) відповідно до свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради 20.11.2007р

Тобто, власником майна, що передано у іпотеку є не фізична особа ОСОБА_4, а юридична особа - ПП Дельта-Сервіс .

Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

У даному випадку, ОСОБА_4 укладаючи договір іпотеки виступав у якості директора ПП Дельта-Сервіс , тобто особи, яка має право виступати від імені підприємства без довіреності.

Відповідно до ч. 2 ст. 209 ЦК України нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину посвідчувального напису.

Посвідчуючи договір іпотеки, приватний нотаріус Київською міського нотаріального округу Антипова Ія Володимирівна у посвідчувальному напису зазначила відповідно до вимог Закону України Про нотаріат , що: договір підписано у її присутності представників сторін, у тому числі і у присутносі директора ПП Дельта-Сервіс ОСОБА_4;особу громадян встановлено, правоздатність та дієздатність, наявність повноважень ; директора ПП Дельта-Сервіс ОСОБА_4 встановлено; встановлено факт того, що майно, яке передано у іпотеку належить на праві власності ПП Дельта-Сервіс .

Відповідно до частин 2 та 3 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З урахуванням положень статей 55, 124 Конституції України та відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду, проте лише за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, оскільки до предмету судового захисту входять саме порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні позову по суті повністю.

Суд розглядає справу в межах позовних вимог, тобто позивачем визначено дві підстави для визнання оскаржуваного договору недійсним, а саме недійсність пов язана з тим, що ОСОБА_4 не підписував даний договір , підтвердженням чого надається висновок експерта, проведений в межах кримінальної справи та передача в іпотеку майна , що є спільною сумісною власністю подружжя , вчиненою за відсутності згоди іншого з подружжя.

За вказаних обставин , суд не надає оцінку доводам відповідача ПП Дельта- Сервіс , які фактично пропонував розглянути представник відповідача як інші підстави для визнання договору іпотеки недійсним.

Всі договори, посвідчені Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І.В., містять зазначення про підписання ОСОБА_4 як директором ПП, а не як фізичною особою - одним із подружжя , а тому не підлягає застосуванню стаття 65 СК України , відповідно до якої для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також: договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово на яку посилається позивач, а тому , тому позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають до задоволенню з цих підстав.

Зі змісту нормативних положень глав 7 та 8 СК України , власність у сім ї існує у двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста приватна власність подружжя, залежно від якого регулюється питання розпорядження даним майном.

Підстави набуття права спільної сумісної власності , визначені в ст. 60 СК України. За змістом цієї норми, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить подружжю на праві спільної сумісної власності.

Тобто , належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу , але і спільною участю подружжя коштами або участю у набутті майна. Що свідчить про те, що суд повинен встановити не тільки факт придбання майна під час шлюбу , а й той факт , що джерелом його набуття є спільні кошти, спільна праця подружжя.

Згідно ст. 320 ЦК України , власник майна має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності. Жодних спеціальних умов чи обмежень використання фізичною особою , яка перебуває у шлюбі , свого майна для здійснення підприємницької діяльності законом не встановлюється.

На підставі норм ст.ст. 57,61 СК України можна дійти висновку , що майно фізичної особи - підприємця, чи ПП не є об єктом спільної власності подружжя. Інший з подружжя має право на частку одержаних доходів від діяльності та в порядку спадкування на частку в Статутному капіталі.

Результатом наділення юридичних осіб - приватних підприємств фізичних осіб-підприємців свободою господарської діяльності та підприємництва є застосування ними цивільних договорів як правової форми їх діяльності.

Встановивши у справі, що розглядається , факт оформлення приватної власності приватного підприємства та видачі йому свідоцтва про право власності на нежитлове приміщення, суд не має права своїм рішенням змінювати правовий режим майна приватного підприємства на режим спільного сумісного майна подружжя. Оскільки з моменту внесення майна до статутного фонду підприємство є єдиним власником майна і це майно не може перебувати одночасно у власності інших осіб.

Суд виходить з того, що навіть і в разі передачі подружжям свого спільного майна до статутного фонду приватного підприємства , заснованого одним із них, майно переходить у приватну власність цього підприємства , а в іншого з подружжя право власності на майно ( тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов язальне право) , суть якого полягає в праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна у разі поділу майна подружжя, (а не право власності на саме майно) або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства, або половини майна , що залишилось після ліквідації підприємства..

Тобто, майно фізичної особи , що здійснює підприємницьку діяльність, яке придбане та використовується в підприємницькій діяльності дати як його приватну власність, відповідно до ст.. 57 СК України , а не як об єкт спільної сумісної власності подружжя, який підпадає під регулювання ст..ст. 60,61 СК України.

Таким чином, укладаючи оспорюваний договір ОСОБА_4 , вирішуючи питання укладення договору діяв виключно як власник майна , як суб єкт господарювання в процесі здійснення ним господарської діяльності.

Що стосується зазначення, про не підписання договору ОСОБА_4, а іншою особою з посиланням на висновок експертизи , проведеної в межах кримінального провадження, суд повністю погоджується з позицією , яка була висловлена представником третьої особи.

Позивачем надано в матеріали справи копію висновку експерта № 1824/1825/18-27 від 24.07.2018 року, складеного за результатами проведеної почеркознавчої експертизи в кримінальному провадженні № 42017121010000103 від 02.10.2017 року.

Даний висновок експерта не може бути взятий судом до уваги в якості доказу, оскільки не відповідає принципам допустимості, достовірності та достатності (статті 78, 79, 80 ЦПК України), з наступних підстав:

Порядок призначення судових експертиз в цивільному процесі врегульовано статтями 102-113 ЦПК України. Згідно вказаних норм закону учасники в цивільній справі наділені рівними процесуальними правами, зокрема, такими як, правом пропонувати експертну установу (ч. З статті 103 ЦПК України), пропонувати питання на експертизу (ч. 5 статті 103 ЦПК України), подавати документи для проведення експертизи, висловлювати свою думку про те, які саме матеріали необхідні для проведення експертизи (ч. 1 етапі 107 ЦПК України), клопотати про призначення повторної, додаткової експертизи тощо.

В даному випадку, висновок експерта, складений у кримінальному провадженні, не на замовлення позивача, що вже є порушенням статті 106 ЦПК України. При цьому, учасники даної цивільної справи були позбавлені можливості реалізувати свої процесуальні права при призначенні експертизи, оскільки жоден з них, крім самого позивача, не є учасниками в кримінальному провадженні. Даний висновок не був оцінений судом в межах іншої справи, що позбавляє суд можливості послатись на обставини, досліджені судом в іншій справі.

Згідно п. 1.4. Розділу 1 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України 08.10.98 N 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 N 1950/5), перед приєднанням вільних та умовно-вільних зразків до матеріалів справи орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), повинен(на) пред'явити їх особі, яка підлягає ідентифікації, а потім позначити кожний зразок, тобто указати, що це вільний зразок почерку (підпису) певної особи (указати * її прізвище, ім'я, по батькові), та посвідчити це своїм підписом. У разі неможливості пред'явити зазначені зразки (смерть виконавця, від'їзд тощо) як зразки слід надавати документи або інші папери, на яких рукописні тексти (підписи) достовірно виконані особою, щодо якої ставиться питання з ідентифікації її як виконавця досліджуваного рукопису (наприклад, заяву про отримання паспорта (форма N 1), паспорт, різного роду посвідчення, на яких є власноручний підпис, тощо).

Документи, які містять вільні зразки почерку та підписів ОСОБА_4, та були використані при проведені експертизи, не досліджувалися судом на предмет їх достовірності, думка учасників цивільної справи не бралася до уваги. Вказане є порушенням ч. 1 статті 107 ЦПК України та вимог вказаних Науково-методичних рекомендацій.

Також, в даному випадку, суд та учасники по даній справі позбавлені можливості з'ясувати обставини призначення експертизи слідчим у кримінальному провадженні на предмет відповідності вимогам Розділу 1 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України 08.10.98 N 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 N 1950/5).

Крім того, копія вказаного висновку експерта не зрозуміло ким завірена, оригінал висновку міститься в матеріалах кримінального провадження, яке ще не завершено, знаходиться на стадії досудового розслідування.

В задоволенні позову суд відмовляє у зв язку з його безпідставністю та необґрунтованістю по суті позовних вимог, тому суд не застосовує норми , на які послалися представник відповідача АТ Правекс банк та представник третьої особи ТОВ Ласка-Інвест щодо застосування наслідків пропуску позовної давності.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справу в межах позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами.

Відповідно до ст. ст.134,142 ЦПК України , судові витрати залишити по фактичному їх понесенні сторонами.

Враховуючи наведене, ст. ст. 92,202, 203,209, 215, 320, ЦК України, ст.ст. керуючись ст.ст.57, 60,61 СК України. ст. ст.13,81,106,134-142, 263,268 ЦПК України,суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2, ІПН- НОМЕР_3 ) до Акціонерного товариства Правекс -Банк ( Кловський узвіз 9/2, м. Київ, 01021, код ЄДРПОУ- 14360920), Приватного підприємства Дельта -Сервіс ( вул. Волкова 2, м. Кропивницький, 25000, код ЄДРПОУ- 31919933 ) та приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Антипова Ія Володимирівна( АДРЕСА_4) треті особи Дочірнє підприємство Степсон Трейд , ( вул. Г. Сталінграда 28 приміщення 2 м. Дніпро ,49089, код ЄДРПОУ- 32254181) , Дочірнє підприємство Маркет - Плазо , ( вул. Вітрука 89-а м. Житомир, 100001 , код ЄДПРОУ- 32251573) ) та Дочірнє підприємство ПРОДСТОР , ( вул. Робоча 97 офіс 10 м. Дніпро,49047, код ЄДРПОУ- 33239892 ) ТОВ Ласка - Інвест ( ідентифікаційний код 42468152, 25014, вул. Руслана Слободянюка буд. 215, м. Кропивницький) про визнання договору іпотеки недійсним, виключення з Державного реєстру іпотек запису про обтяження права власності відмовити повністю.

Судові витрати залишити по фактичному їх понесенню сторонами.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення рішення .

Повний текст рішення виготовлено 25 січня 2019року.

Суддя Кіровського А. В. Панфілова

районного суду

м.Кіровограда