Постанова

від 29.01.2019 по справі 805/1203/16-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

29 січня 2019 року

справа №805/1203/16-а

адміністративне провадження №К/9901/40203/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 липня 2016 року у складі судді Смагар С.В.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року у складі колегії суддів Компанієць І.Д., Блохіна А.А., Ястребової Л.В.,

у справі №805/1203/16-а

за позовом Публічного акціонерного товариства "Електропобутприлад"

до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області

за участі третіх осіб , які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Маріупольська міська рада,

Управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області

про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В :

29 квітня 2016 року, з урахуванням з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 5 липня 2016 року, Публічне акціонерне товариство "Електропобутприлад" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про зобов'язання податкового органу визнати грошові кошти, сплачені Товариством в якості орендної плати за земельні ділянки № 1 (розташована за адресою м. Маріуполь, вул. Карла Лібкнехта, 97, загальною площею 1,6852 га, кадастровий номер 1412300000:04:012:0195), № 2 (розташована за адресою м. Маріуполь, вул. Прибережна, 1, загальною площею 0,3975 га, кадастровий номер 1412300000:04:013:0048), № 3 (розташована за адресою м. Маріуполь, вул. Прибережна, 1, загальною площею 1,7260 га, кадастровий номер 1412300000:04:013:0048) за період з 14 квітня 2014 року по 31 квітня 2016 року, такими, що сплачені надмірно, визнання незаконною бездіяльності податкового органу, що виразилась у не здійсненні на заяву Товариства від 9 березня 2016 року № 304 підготовки та надання відповідного висновку (подання) до органу Державної казначейської служби України про повернення йому надміру сплачених сум орендної плати, а саме сплачених Товариством сум в рахунок орендної плати за вказані у пункті 1 земельні ділянки за період з квітня 2014 року по січень 2016 року, зобов'язання податкового органу не пізніше, ніж через 20 календарних днів після набрання рішенням суду у даній справі законної сили підготувати та надати висновок (подання) до Управління державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області про повернення Товариству надміру сплачених сум орендної плати за вказані у пункті 1 позовних вимог земельні ділянки за період з лютого по квітень 2016 року, зобов'язання податкового органу не пізніше, ніж через 20 календарних днів після набрання рішенням суду у даній справі законної сили підготувати та надати висновок (подання) до Управління державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області про повернення Товариству надміру сплачених сум орендної плати за вказані у пункті 1 позовних вимог земельні ділянки за період з квітня 2014 року по січень 2016 року.

28 липня 2016 року постановою Донецького окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою від 23 травня 2017 року Донецького апеляційного адміністративного суду, позов Товариства задоволено частково, визнано незаконною бездіяльність податкового органу, що виразилась у не здійсненні на заяви Товариства від 9 березня 2016 року № 304 та від 1 липня 2016 року № 682 підготовки та надання відповідного висновку (подання) до органу Державної казначейської служби України про повернення Товариству надміру сплачених сум орендної плати, а саме сплачених Товариством сум в рахунок орендної плати за земельні ділянки, а саме: № 1 (розташована за адресою м. Маріуполь, вул. Карла Лібкнехта, 97, загальною площею 1,6852 га, кадастровий номер 1412300000:04:012:0195), № 2 (розташована за адресою м. Маріуполь, вул. Прибережна, 1, загальною площею 0,3975 га, кадастровий номер 1412300000:04:013:0048), № 3 (розташована за адресою м. Маріуполь, вул. Прибережна, 1, загальною площею 1,7260 га, кадастровий номер 1412300000:04:013:0048) у загальній сумі 804411 грн. 77 коп. Зобов'язано податковий орган підготувати та надати висновок (подання) до Управління державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області про повернення Товариству надміру сплачених сум орендної плати за земельні ділянки, а саме: № 1 (розташована за адресою м. Маріуполь, вул. Карла Лібкнехта, 97, загальною площею 1,6852 га, кадастровий номер 1412300000:04:012:0195), № 2 (розташована за адресою м. Маріуполь, вул. Прибережна, 1, загальною площею 0,3975 га, кадастровий номер 1412300000:04:013:0048), № 3 (розташована за адресою м. Маріуполь, вул. Прибережна, 1, загальною площею 1,7260 га, кадастровий номер 1412300000:04:013:0048) у загальній сумі 804 411 грн. 77 коп. В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовлено.

06 листопада 2017 року податковим органом подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства відмовити в повному обсязі.

Товариством та третіми особами у справі заперечення або відзив на касаційну скаргу податкового органу до Суду не надавались, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги по суті.

11 грудня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребувано справу № 805/1203/16-а з Донецького окружного адміністративного суду.

11 січня 2018 року справа №805/1203/16-а надійшла до Вищого адміністративного суду України.

19 березня 2018 року справа №805/1203/16-а разом із матеріалами касаційного провадження К/9901/40203/18 передані до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 21 лютого 2006 року між третьою особою по справі Маріупольською міською радою як орендодавцем та позивачем як орендарем укладено договір оренди земельної ділянки відповідно до якого Маріупольська міська рада відповідно до рішення від 16 лютого 2005 року № 64/1 надає, а позивач приймає у строкове платне користування земельні ділянки, які знаходяться у Жовтневому районі м. Маріуполя, а саме: земельна ділянка № 1 розташована за адресою м. Маріуполь, вул. Карла Лібкнехта, 97, загальною площею 1,6852 га, кадастровий номер 1412300000:04:012:0195, № 2 розташована за адресою м. Маріуполь, вул. Прибережна, 1, загальною площею 0,3975 га, кадастровий номер 1412300000:04:013:0048 та № 3 розташована за адресою м. Маріуполь, вул. Прибережна, 1, загальною площею 1, загальною площею 7260 га, кадастровий номер 1412300000:04:013:0048.

7 липня 2015 року між третьою особою по справі Маріупольською міською радою як орендодавцем та позивачем як орендарем укладено договір оренди земельної ділянки відповідно до якого Маріупольська міська рада відповідно до рішення від 21 квітня 2015 року № 6/47-5386 надає, а позивач приймає у строкове платне користування земельні ділянки, які знаходяться у Жовтневому районі м. Маріуполя, а саме: земельна ділянка № 1 розташована за адресою м. Маріуполь, вул. Карла Лібкнехта, 97, загальною площею 1,6852 га, кадастровий номер 1412300000:04:012:0195, № 2 розташована за адресою м. Маріуполь, вул. Прибережна, 1, загальною площею 0,3975 га, кадастровий номер 1412300000:04:013:0048 та № 3 розташована за адресою м. Маріуполь, вул. Прибережна, 1, загальною площею 1, загальною площею 7260 га, кадастровий номер 1412300000:04:013:0048.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач та земельні ділянки, що орендує позивач, знаходяться в зоні проведення антитерористичної операції (далі - АТО), а саме м. Маріуполь Донецької області.

21 січня 2014 року Товариством подана до податкового органу податкова декларація з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності за 2014 рік, відповідно до якої позивач зобов'язаний щомісячно сплачувати по 26189 грн. 96 коп. нарахованої орендної плати за землі державної або комунальної власності на 2014 рік.

19 лютого 2015 року Товариством подана до податкового органу податкова декларація з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності за 2015 рік, відповідно до якої позивач зобов'язаний щомісячно сплачувати по 32711 грн. нарахованої орендної плати за землі державної або комунальної власності на 2015 рік.

2 лютого 2016 року Товариством подана до податкового органу податкова декларація з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності за 2016 рік, відповідно до якої позивач зобов'язаний щомісячно сплачувати по 46874 грн. 87 коп. нарахованої орендної плати за землі державної або комунальної власності на 2016 рік.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем, відповідно до поданих податкових декларацій з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності за 2014, 2015, 2016 року сплачена орендна плата за землю, що підтверджується платіжними дорученнями які долучені до матеріалів справи.

Суди попередніх інстанцій здійснили системний аналіз положень норм статті 67 Конституції України, Податкового кодексу України та Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції від 2 вересня 2014 року № 1669-VІІ (надалі - Закон № 1669-VII), зокрема положень підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14, пункту 54.1 статті 54, пункту 57.1 статті 57, пункту 58.3 статті 58, пункту 59.1 статті 59, пункту 286.2 статті 286, пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України та положень статті 6 Закону № 1669-VII, якою встановлено, що під час проведення АТО суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення АТО, звільняються від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Висновуючись на тому, що період проведення АТО, відповідно до абзацу першого статті 1 Закону України №1669, це час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення АТО або військових дій на території України (абзац перший статті 1 Закону № 1669), наведених норм Закону № 1669-VII та Податкового кодексу України, який зумовив висновок про те, що Законом №1669 встановлено пільги щодо орендної плати за землю, що сплачується на відповідній території, а саме щодо податку який сплачується суб'єктами господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення АТО.

Досліджуючи питання переліку земельних ділянок державної та комунальної власності, на які розповсюджуються пільги, встановлені статтею 6 Закону № 1669-VII, суди попередніх інстанцій встановили, що він визначається виходячи з переліку населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до вимог пункту 5 статті 11 Закону № 1669-VII.

Так, Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1053-р від 30 жовтня 2014 року, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

В подальшому, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція .

Відтак, зазначене розпорядження Кабінету Міністрів України було чинним та не скасовувалось, дію його було зупинено на відповідний час.

2 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України . Зазначене розпорядження опубліковано 8 грудня 2015 року на єдиному веб - порталі органів виконавчої влади України Урядовий портал . Пунктом 1 та 3 цього розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком та визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція ; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079 Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 , якими затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція з початку її проведення та на теперішній час, до яких належить місто Маріуполь, що зазначено додатками до розпоряджень Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р та № 1053-р від 30 жовтня 2014 року.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій основаних на тому, що землі, які позивач орендує, знаходяться в м. Маріуполі, на території якого здійснюється антитерористична операція, оскільки відповідач зареєстрований та здійснює свою господарську діяльність на адміністративній території м. Маріуполя Донецької області у населеному пункті, на території якого здійснювалась та здійснюється антитерористична операція, земельна ділянка також розташована в м. Маріуполь, період проведення антитерористичної операції триває, пільги, встановлені статтею 6 Закону № 1669-VII, поширюються на відповідача як платника орендної плати за землю, який перебував та перебуває на території проведення антитерористичної операції.

Оцінюючи спір у частині позовних вимог про визнання незаконною бездіяльності податкового органу щодо підготовки та надання висновку (подання) до органу Державної казначейської служби України про повернення Товариству надміру сплачених сум орендної плати, суди попередніх інстанцій здійснили системний аналіз положень підпункту 14.1.115 пункту 14.1 статті 14, пунктів 43.1, 43.4 статті 43 Податкового кодексу України, та встановили умови та порядок повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошового зобов'язання, які підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Предметом судового дослідження судами попередніх інстанцій стали також положення пункту 43.5 статті 43 Податкового кодексу України, щодо обов'язків та послідовності дій контролюючого органу, які належить здійснити в межах реалізації положень цієї статті за певних обставин.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач 9 березня 2016 року направив до відповідача заяву про повернення надміру сплачених коштів, яка отримана відповідачем у цей же день, якою платник податку просив підготувати та надати висновок до Державної казначейської служби України про повернення надміру сплачених сум орендної плати за земельні ділянки комунальної власності на загальну суму 675116 грн. 78 коп.

15 березня 2016 року листом від № 547210/05-81-12-02-13-1 відповідач відмовив у поверненні вищевказаної суми, посилаючись на те, що на даний час не розроблено порядок звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності згідно зі статтею 6 Закону № 1669-VII та відповідні зміни до Податкового кодексу України не внесені, тому податковим законодавством не передбачено звільнення від платежів землекористування.

1 липня 2016 року позивач звернувся до відповідача з заявою про повернення надміру сплачених коштів з проханням підготувати та надати висновок до Державної казначейської служби України про повернення надміру сплачених сум орендної плати за земельні ділянки комунальної власності на загальну суму 140 624 грн. 64 коп. за період з лютого по квітень 2016 року.

6 липня 2016 року за № 21257/05-81-12-00-11-3 відповідач відмовив позивачу у задоволенні наданої заяви про повернення надміру сплачених коштів за аналогічних підстав.

Аналізуючи приписи Порядку взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 січня 2014 року за № 146/24923 та затвердженого наказом Міністерством доходів і зборів України, Міністерством фінансів України 30 грудня 2013 року № 882/1188 (наказ був чинний на час звернення позивача із заявою), суди попередніх інстанцій зазначили, що повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються органом Міндоходів на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Абзацом другим пункту 7 цього Порядку, за платежами, належними державному бюджету, орган Міндоходів у строк не пізніше ніж п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви передає висновки згідно з Реєстром висновків за платежами, належними державному бюджету, для виконання відповідному органу Казначейства.

Позивач у заявах про повернення надміру сплачених коштів просить повернути надміру сплачені кошти орендної плати у сумі 675116 грн. 78 коп. (заява від 9 березня 2016 року) та у сумі 140624 грн. 64 коп. (заява від 1 липня 2016 року). Судом першої інстанції встановлено, що згідно з обліковою карткою позивача та довідкою про стан переплати позивача з орендної плати станом на 20 липня 2016 року, сума надміру сплачених коштів з орендної плати за земельні ділянки складає 804411 грн. 77 коп., відповідачем не було вчинено жодних дій, спрямованих на повернення позивачу надмірної сплати, відповідно до поданих заяв від 9 березня 2016 року та від 1 липня 2016 року, чим з боку відповідача допущена протиправна бездіяльність, що обумовило задоволення позову у цій частині.

Суд погоджується з виходом за межі позовних вимог судом першої інстанції з метою належного відновлення порушеного права Товариства та правомірність такого виходу частково за межі позовних вимог відповідно до частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції яка діяла до 15 грудня 2017 року, на час розгляду справи, що обумовило визнання бездіяльності відповідача щодо не вчинення дій, спрямованих на повернення надмірно сплачених позивачем коштів, по двом заявам позивача від 9 березня 2016 року та від 1 липня 2016 року, та визначенням суми надмірно сплачених коштів, що підлягає поверненню, яка підтверджується довідкою відповідача.

Суд визнає неприйнятним посилання податкового органу на відсутність сертифікату ТПП України у позивача про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) висновуючись на тому, що норми статей 6, 7 Закону № 1669, які регулюють питання звільнення суб'єктів господарювання від сплати, в тому числі орендної плати, є нормами прямої дії та не передбачають отримання сертифікату.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 липня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року у справі №805/1203/16-а залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер