Ухвала

від 31.01.2019 по справі 908/117/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

31.01.2019 справа № 908/117/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя господарського суду Запорізької області Носівець Вікторія Вікторівна, розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Сонячне» про забезпечення позову у справі № 908/117/19

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сонячне» (52462, Дніпропетровська область, село Башмачка, вул. Центральна, буд. 113)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл» (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 25, кім. 207)

про стягнення 319608,29 грн.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області 14.01.2019 надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Сонячне» № 11/01 від 11.01.2019 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл» 319608,29 грн. за договором № 04/04-2017 від 04.04.2017, які складаються з 318508,78 грн. основного боргу та 1099,51 грн. 3% річних.

Одночасно з позовом подано заяву № 11/03 від 11.01.2019 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах суми заявлених позовних вимог – 319608,30 грн. та судового збору – 4794,12 грн. Ухвалою суду від 15.01.2019 заяву про забезпечення позову повернуто заявнику на підставі п. 6 ч. 1 ст. 139 ГПК України.

Ухвалою суду від 17.01.2019 позовну заяву про стягнення з ТОВ «Український Рітейл» 319608,29 грн. заборгованості залишено без руху, надано ТОВ «Сонячне» строк для усунення недоліків терміном 10 днів з дня отримання вказаної ухвали, але не пізніше 04.02.2019, шляхом надання суду – обґрунтованого розрахунку заявленої до стягнення суми основного боргу.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сонячне» 30.01.2019 повторно звернулось до господарського суду Запорізької області з заявою № 29/01 від 30.01.2019 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах заборгованості – 319608,30 грн., які обліковуються на розрахункових рахунках товариства з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл». Також заявник просить суд встановити позивачу спосіб та порядок, в який має бути реалізоване зустрічне забезпечення, запропонувавши власний спосіб зустрічного забезпечення у вигляді внесення на депозитний рахунок суду грошові кошти в сумі 500,00 грн.

В обґрунтування своєї заяви заявник зазначає про порушення відповідачем порядку розрахунку, встановленого договором поставки № 04/04-2017 від 04.04.2017, внаслідок чого з жовтня 2018 року по теперішній час у останнього існує заборгованість по сплаті за поставлений товар на загальну суму 318518,79 грн. На адресу відповідача в період з жовтня 2018 року по грудень 2018 року неодноразово направлялись акти звірки, в яких, зокрема, заявлялись вимоги про сплату заборгованості. Вказує, що вимогу від 27.12.2018 отримано представником відповідача, проте, жодних дій, направлених на погашення заборгованості боржником не здійснено. За доводами позивача, з урахуванням значної ціни позову та зважаючи на наявність численних рішень господарського суду Запорізької області лише за період з 09.11.2018 по 27.12.2018 про стягнення з ТОВ «Український Рітейл» суми понад 4 мільйони гривень, є підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання судового рішення у даній справі.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 140 ГПК України унормовано, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

За змістом норм чинного законодавства у вирішенні питання про забезпечення позову особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, а господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарем діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до ст. 74 ГПК України позивач зобов'язаний надати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.

В той же час, відповідно до матеріалів заяви про забезпечення позову позивачем жодними доказами не підтверджена наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Позивачем разом із заявою про забезпечення позову не надано до суду доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, такі як: реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації; укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання, тощо. Посилання у заяві про забезпечення позову на наявність винесених судом рішень про стягнення значної суми заборгованості з ТОВ «Український Рітейл» в якості обґрунтування підстави для забезпечення позову є безпідставним, оскільки наявність судових рішень не свідчить про ухилення від виконання зобов'язань перед позивачем. Крім того, як вбачається з Діловодства спеціалізованого суду, в провадженні господарського суду Запорізької області у зазначений позивачем період перебували також справи, в ході розгляду яких заборгованість ТОВ «Український Рітейл» повністю або частково погашено (908/2426/18, 908/2388/18, 908/2624/18, 908/1991/18).

Відсутність відповіді відповідача на направлену йому вимогу не є підставою для застосування заходів забезпечення позову, оскільки такі заходи застосовуються не в залежності від визнання чи невизнання відповідачем заборгованості, а в залежності від наявності належних та допустимих доказів того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Невиконання відповідачем зобов'язань за договором стало підставою для звернення позивача до суду і саме ці вимоги є предметом розгляду суду у даній справі.

Отже, не є підставою для забезпечення позову доводи позивача про ухилення відповідача від виконання зобов'язань за спірним договором, оскільки на час подання позову ці доводи не є достовірно встановленими фактами, вони потребують дослідження, перевірки та оцінки під час розгляду самої позовної заяви, а не заяви про забезпечення позову, оскільки є безпосереднім предметом позову. Тому, не можна розглядати твердження позивача як безспірні та такі, що обґрунтовують необхідність забезпечення позову, зокрема в сумі, що заявлена до стягнення.

Крім того, заявляючи вимогу про стягнення 318508,78 грн. основного богу, позивач посилався на існування у відповідача заборгованості станом на жовтень 2018 року в сумі 336925,04 грн., відвантаження товару з жовтня по листопад 2018 року на суму 419322,79 грн., перерахування покупцем постачальнику 400000,00 грн., зарахування взаємозаліком 32560,21 грн. та 5178,84 грн., проте, розрахунку основного боргу не надав, що і стало підставою для залишення позовної заяви без руху. На даний час обставини, що стали підставою для залишення позову без руху, позивач не усунув, обґрунтованого розрахунку основного боргу не надав.

Суду не надано доказів, які підтверджували б наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заявленого ТОВ «Сонячне» заходу до забезпечення позову у даній справі, у той час як саме лише посилання заявника на потенційну загрозу в ускладненні відновлення його порушених прав, без надання доказів здійснення ТОВ «Український Рітейл» будь-яких дій, направлених на невиконання або ускладнення виконання рішення суду, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Зважаючи на викладене суд, у відповідності до статті 140 ГПК України, дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви ТОВ «Сонячне» про забезпечення позову з огляду на її необґрунтованість.

Враховуючи положення статті 129 ГПК України та Закону України «Про судовий збір», оскільки заяву про вжиття заходів забезпечення позову судом розглянуто, витрати по сплаті судового збору в розмірі 960,50 грн., відшкодуванню та поверненню не підлягають.

Керуючись ст. 136, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю «Сонячне» у забезпеченні позову у справі № 908/117/19.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку, визначеному ст.ст. 255-257 ГПК України. Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалу підписано 31.01.2019

Суддя           В.В. Носівець