Постанова

від 30.01.2019 по справі 191/283/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1616/19 Справа № 191/283/18 Суддя у 1-й інстанції - Кухар Д.О. Суддя у 2-й інстанції - Деркач Н. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2019 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Деркач Н.М.

суддів - Каратаєвої Л.О., Ткаченко І.Ю.

при секретарі - Лященко С.Г.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 липня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Приватний нотаріус Новомиколаївського нотаріального округу Запорізької області Моргунов Олександр Володимирович, Миколаївська сільська рада Васильківського району Дніпропетровської області про визнання недійсними довіреності, договору встановлення емфітевзису, договору позики, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Приватний нотаріус Новомиколаївського нотаріального округу Запорізької області Моргунов О.В., Миколаївська сільська рада Васильківського району Дніпропетровської області про визнання недійсними довіреності, договору встановлення емфітевзису, договору позики.

В обґрунтування позову посилалась на те, що їй належить земельна ділянка площею 5,530 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

28.08.2017 року отримавши витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, вона дізналась про проведення 23.08.2017 року державної реєстрації іншого речового права на свою земельну ділянку. Згоди та заяви на проведення таких дій позивач не надавала. Звернувшись до державного реєстратора Миколаївської сільської ради, було з'ясовано, що 23.08.2017 року державним реєстратором Миколаївської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області було прийнято заяву про державну реєстрацію права власності № 23834576 і прийнято рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень за № 36756933 від 23.08.2017 року. На підставі даного рішення було проведено державну реєстрацію іншого речового права, а саме право користування земельною ділянкою, що належить ОСОБА_1, для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) на підставі договору встановлення емфітевзису від 23.08.2017 р., укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3. Від власника земельної ділянки ОСОБА_1 - ОСОБА_4 діяв на підставі довіреності виданої 20.11.2012 року. У період з 2003 року по 2012 рік, позивач знаходилась у скрутному матеріальному становищі. 10.12.2009 року між нею та ОСОБА_3 було укладено договір оренди земельної ділянки площею 5,530 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Оскільки, їй потрібно було повертати позичені гроші, вона звернулася до ОСОБА_3 з проханням позичити кошти, а в подальшому не сплачувати орендну плату за землю. 20.11.2012 року між нею та ОСОБА_3 було укладено договір позики, умовою якого сторони ОСОБА_3 було видання довіреності йому та ОСОБА_4 на управління земельною ділянкою, який вона підписала під впливом тяжкої для неї обставини, а саме в обмін на матеріальну допомогу,оскільки вона з сином перебувала у крайній нужденності, без житла та будь-якої допомоги. Вказує, що вона не мала наміру укладати договір встановлення емфітевзису на 100 років, та в довіреності відсутні повноваження на укладення договору емфітевзису, лише зазначено, що представники мають право вносити зміни до Договору встановлення емфітевзису. Вважає, що договір встановлення емфітевзису було вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, оскільки відповідачі навмисно поставили умову надання їй коштів - саме видання довіреності на управління землею. Тобто, з самого початку відповідачі мали намір позбавити її власності. Договір встановлення емфітевзису вчинено на вкрай невигідних умовах. Так, у договорі зазначається, що передача емфітевзичного права відбувається за 100 000,00 гри. Для неї, як власника земельної ділянки, така умова договору є вкрай невигідною, оскільки оренда земельної ділянки (якщо рахувати по договору оренди, який було укладено між нею та ОСОБА_3) більш ніж у три рази перевищує вартість вказану у договорі встановлення емфітевзису. Позивач зазначила, що договір встановлення емфітевзису має посилання на договір позики від 20.11.2012 року, але даний договір потрібно визнати також недійсним, як вчинений особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, оскільки вона перебувала в дуже скрутному фінансовому положенні, без житла, тому для отримання грошових коштів від ОСОБА_3 і підписала договір позики на край невигідних умовах, а саме п. 4 договору передбачає сплату відсотків у розмірі - 40% річних. Вважає, що такий розмір відсотків є край не вигідним, і якщо б не тяжкі обставини, в яких вона опинилась, то я ніколи б не підписала такий договір. Оскільки у неї були довірительні відносини з ОСОБА_3, вона і підписала всі документи, які він їй надав. За попередньою домовленістю договір оренди повинен був діяти сім років, і починаючи з моменту отримання нею коштів, ОСОБА_3 не сплачував орендну плату, як і було домовлено.

Враховуючи вищевикладені обставини просила суд, визнати недійсною довіреність від 20.11.2012 року,на підставі якої ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_3 та ОСОБА_4 бути представниками з питань управління належної їй земельної ділянки площею 5,530 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Визнати недійсним договір встановлення емфітевзису від 23.08.2017 р., укладений між ОСОБА_4, який діяв від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності від 20.11.2012 року та ОСОБА_3, щодо земельної ділянки площею 5,530 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, та яка належить ОСОБА_1 Скасувати Державну реєстрацію укладеного 23.08.2017 року договору встановлення емфітевзису. Визнати недійсним договір позики від 20.11.2012 р., укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 липня 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі, оскільки вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно копії державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 від 14.07.2000 року ОСОБА_1 на підставі рішення ХІІ сесії ХХІІІ скликання Миролюбівської сільської Ради народних депутатів від 27.04.2000 року № 22788 належить земельна ділянка площею 5,530 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ( а.с. 21).

10.12.2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір оренди землі площею 5,530 га, на термін 5 років, з орендною платою за земельну ділянку у розмірі 3019 гривень 22 копійки (а.с. 13).

Згідно договору позики від 20.11.2012 року реєстраційний № 874 укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 - позикодавець передає у власність позичальникові грошові кошти у сумі 100 000 гривень, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів та сплатити проценти за весь час фактичного користування грошовими коштами 40 відсотків річних. Відсотки виплачуються під час остаточного розрахунку за весь період фактичного користування позиченими коштами ( а.с. 8).

Відповідно до договору купівлі - продажу від 18.09.2012 року ОСОБА_1 придбала квартиру у місті Дніпропетровську за ціною 79 507 гривень 00 копійок (а. с. 15).

Згідно довіреності від 20.11.2012 року реєстраційний номер 873 ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_3 та ОСОБА_4 бути її представниками з питань управління належної їй земельної ділянки площею 5,530 га, що розташована на території КСП Миролюбівське Миролюбівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в тому числі укладення договорів оренди, обробітку і таке інше, від її імені з будь - якою фізичною чи юридичною особою в порядку визначеному чинним законодавством на момент укладення цих договорів, а також вирішення будь - яких інших питань, крім відчуження щодо цієї земельної ділянки, крім того, уповноважені особи мають право вносити зміни до державного акту, виправляти помилки в ньому, виготовити і зареєструвати в разі необхідності новий державний акт, а також вносити зміни до Договору встановлення емфітевзису. Довіреність видана терміном на двадцять років і дійсна до двадцятого листопада дві тисячі тридцять другого року без права передоручень повноважень іншим особам ( а.с.9 ).

Відповідно до договору встановлення емфітевзису від 23 серпня 2017 року ОСОБА_4 на підставі довіреності, діючий від імені власника ОСОБА_1 передав ОСОБА_3 право володіння та право цільового користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевтичне право) зберігаючи за собою право розпорядження нею площею 5,53 га, яка знаходиться на території КСП Миролюбівське Миролюбівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області. Передача емфатичного права відбулося за 100 000 гривень, які власник отримав від емфітента згідно договору позики від 20.11.2012 року. Термін дії договору встановлено 100 років ( а. с. 10-11).

Згідно копії відомостей про право власності / право постійного користування з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, вбачається, що 23.08.2017 року державним реєстратором Миколаївської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області здійснена державна реєстрація речових прав на нерухоме майно, а саме на земельну ділянку, на підставі договору емфітевзису.

Відповідно до висновку спеціаліста, щодо вартості права користування земельною ділянкою від 08.02.2018 року - вартість права користування земельною ділянкою площею 5,530 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, на правах емфітевзису строк на 100 років з 23.08.2017 року складає 594 627 гривень 00 копійок.

Довідка видана начальником відділу у Синельниківському районі Головного управління держгеокадастру у Дніпропетровські області свідчить, що вартість земельного паю по Миролюбівській сільській раді 6,13 умовних кадастрових га станом на 01.01.2013 року становила 140 350 гривень 76 копійок.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання недійсними договору позики та довіреності від 20.11.2012 року, суд першої інстанції правильно виходив з того, що договір позики укладено відповідно до чинного законодавства, обов'язки встановленні договором позики позикодавцем виконані у повному обсязі, позивачка отримала кошти у сумі 100 000 гривень, за які придбала квартиру.

Крім того, суд вважав, що свідоцтво про смерть матері та копія рішення про розірвання шлюбу є неналежними доказами у справі, а копія трудової книжки спростовує посилання позивача на наявність скрутного матеріального становища в період укладання позивачем договору позики від 20.11.2012 року та довіреності від 20.11.2012 року, оскільки була в цей період офіційно працевлаштована.

Суд дійшов також вірного висновку про те, що позивачкою не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що правочини вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах. Особи, які його уклали, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення сторін при укладенні договору було вільним та відповідало їх внутрішній волі, тому вимоги позивачки з приводу визнання недійсним довіреність від 20.11.2012 року та договір позики від 20.11.2012 року є необґрунтованими.

Між тим, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання недійсним договору встановлення емфітевзису та скасування його державної реєстрації, суд першої інстанції виходив з того, що договір емфітевзису від 23.08.2017 року є таким, що укладений на законних підставах, відповідно до вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства. Правових підстав для визнання даного договору недійсним у межах заявлених позивачем вимог та підстав для скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно від 23.08.2017 року при розгляді справи не встановлено.

Проте з таким висновком суду погодитись не можна.

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 237 ЦК України зазначено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 12, 13, 244 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд у межах, наданих їй договором або законом, як сама особисто, так і через свого представника.

Представництво, яке ґрунтується на договорі, здійснюється за довіреністю, форма якої повинна відповідати формі, в якій згідно із законом повинен вчинятися правочин (ч. 1 ст. 244, ч. 1 ст. 245 ЦК України).

Згідно зі статтею 1003 ЦК України у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному.

Повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення (частина перша статті 1004 ЦК України).

Метою договору доручення є здійснення повіреним прав довірителя, набуття, зміна і припинення для нього прав та обов'язків шляхом здійснення угод, тому повірений має діяти в тих межах, які встановлені довірителем відповідно до змісту наданого йому доручення.

Представник є особою, яка уповноважена вчиняти лише ті правочини від імені довірителя, якого він представляє, право на вчинення яких має особа, яку він представляє, ці дії повинні бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Проте, як вбачається з довіреності від 20.11.2012 року, у повірених відсутні повноваження на укладення договору емфітевзису(а.с. 9). В тексті довіреності зазначено повноваження на внесення змін до договору встановлення емфітевзису, тобто до вже існуючого договору емфітевзису, що не може вважатися одним і тим же повноваженням.

Більш того, згідно з ч. 2, 3 ст. 238 ЦК України, представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту можу бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Однак, всупереч вказаної вимоги закону, відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які за довіреністю від 20.11.2012 року є представниками ОСОБА_1, уклали між собою договір встановлення емфітевзису.

Відповідно до ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

В матеріалах справи відсутні відомості схвалення договору встановлення емфітевзису ОСОБА_1, укладеного між представниками 23.08.2017 року.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Вирішуючи спір в цій частині, суд першої інстанції вказані обставини справи та вимоги закону не врахував, не перевірив повноважень представників за довіреністю та помилково дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позову в частині визнання недійсним договору встановлення емфітевзису та скасування його державної реєстрації.

Враховуючи наведене, а також те, що договір встановлення емфітевзису суперечить нормам цивільного законодавства, колегія суддів вважає за необхідне рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору встановлення емфітевзису та скасування його державної реєстрації скасувати та ухвалити нове в цій частині про задоволення цих позовних вимог.

В решті рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому, колегія суддів, з урахуванням кількості задоволених позовних вимог, вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витати по сплаті судового збору по 704,80 грн. з кожного.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, ч.ч.3-6 ст.147 ЗУ Про судоустрій і статус суддів , колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 липня 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору встановлення емфітевзису та скасування його державної реєстрації - скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору встановлення емфітевзису та скасування його державної реєстрації - задовольнити.

Визнати недійсним договір встановлення емфітевзису від 23.08.2017 р., укладений між ОСОБА_4, який діяв від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності від 20.11.2012 р., та ОСОБА_3, щодо земельної ділянки площею 5,530 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, та яка належить ОСОБА_1.

Скасувати Державну реєстрацію укладеного 23.08.2017 р. між ОСОБА_4, який діяв від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності від 20.11.2012 р., та ОСОБА_3, договору встановлення емфітевзису щодо земельної ділянки площею 5,530 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, та яка належить ОСОБА_1, зареєстрованого 23.08.2017 р. Миколаївською сільською радою Васильківського району Дніпропетровської області.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витати по сплаті судового збору по 704,80 грн. з кожного.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Судді: Н.М. Деркач

Л.О. Каратаєва

І.Ю. Ткаченко