Постанова
від 06.11.2019 по справі 191/283/18
КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

06 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 191/283/18

провадження № 61-4757 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Воробйової І. А.,

Гулька Б. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідачі : ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

треті особи : приватний нотаріус Новомиколаївського нотаріального округу Запорізької області Моргунов Олександр Володимирович, Миколаївська сільська рада Васильківського району Дніпропетровської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 січня 2019 року у складі колегії суддів: Деркач Н. М., Каратаєвої Л. О., Ткаченко І. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: приватний нотаріус Новомиколаївського нотаріального округу Запорізької області Моргунов О. В., Миколаївська сільська рада Васильківського району Дніпропетровської області, про визнання недійсними довіреності, договору встановлення емфітевзису та договору позики.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що їй на праві власності належить земельна ділянка площею 5,530 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ,кадастровий номер 1224884900:01:003:0119, яка розташована на території Миролюбівської сільської рада Синельниківського району Дніпропетровської області.

23 серпня 2017 року державним реєстратором Миколаївської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області було прийнято заяву про державну реєстрацію права власності № 23834576 та рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень за № 36756933, на підставі чого проведено державну реєстрацію іншого речового права, а саме права користування земельною ділянкою, що належить ОСОБА_1 , для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) на підставі договору встановлення емфітевзису від 23 серпня 2017 року, укладеного

між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ОСОБА_4 діяв від її імені

на підставі довіреності, яка була видана 20 листопада 2012 року.

Вказувала, що 10 грудня 2009 року між нею та ОСОБА_3 було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки, а 20 листопада

2012 року укладено договір позики, умовою якого було видання довіреності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на управління земельною ділянкою.

Зазначала, що вона не мала наміру укладати договір встановлення емфітевзису. У довіреності відсутні повноваження на укладення договору емфітевзису, а лише зазначено, що представники мають право вносити зміни до договору встановлення емфітевзису.

З урахуванням наведеного ОСОБА_1 просила суд : визнати недійсною довіреність від 20 листопада 2012 року, на підставі якої вона уповноважила ОСОБА_4 бути представником з питань управління належної їй земельної ділянки; визнати недійсним договір встановлення емфітевзису від 23 серпня 2017 року, укладений між ОСОБА_4 , який діяв від її імені на підставі довіреності від 20 листопада 2012 року та ОСОБА_3 , щодо земельної ділянки, яка належить їй; скасувати державну реєстрацію укладеного 23 серпня 2017 року договору встановлення емфітевзису; визнати недійсним договір позики від 20 листопада 2012 року, укладений між нею та ОСОБА_3 .

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 липня 2018 року у складі судді Кухара Д. О.

у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що підстави для визнання договору позики недійсним відсутні. Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що правочини вчинено під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах.

Договір встановлення емфітевзису від 23 серпня 2017 року є таким, що укладений на законних підставах, відповідно до вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 30 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 липня 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним договору встановлення емфітевзису та скасування його державної реєстраціїскасовано.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним договору встановлення емфітевзису та скасування його державної реєстрації задоволено.

Визнано недійсним договір встановлення емфітевзису від 23 серпня

2017 року, укладений між ОСОБА_4 , який діяв від імені

ОСОБА_1 на підставі довіреності від 20 листопада 2012 року,

та ОСОБА_3 , щодо земельної ділянки площею 5,530 га, кадастровий номер 1224884900:01:003:0119, яка розташована на території Миролюбівської сільської рада Синельниківського району Дніпропетровської області та належить ОСОБА_1

Скасовано державну реєстрацію укладеного 23 серпня 2017 року

між ОСОБА_4 , який діяв від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності від 20 листопада 2012 року, та ОСОБА_3 , договору встановлення емфітевзису щодо земельної ділянки площею 5,530 га, кадастровий номер 1224884900:01:003:0119, яка розташована на території Миролюбівської сільської рада Синельниківського району Дніпропетровської області та належить ОСОБА_1 , зареєстрованого 23 серпня 2017 року Миколаївською сільською радою Васильківського району Дніпропетровської області.

Стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 704,80 грн з кожного.

У решті рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 липня 2018 року залишено без змін.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про відсутність підстав для визнання договору встановлення емфітевзису від 23 серпня

2017 року недійсним та скасування його державної реєстрації. Позивачем було надано право представникам на укладання конкретних договорів,

а саме: правочинів щодо обміну земельних ділянок та оренди земельної ділянки. Повноваження повіреного на укладення від імені ОСОБА_1 договору емфітевзису щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1224884900:01:003:0119 довіреність не містить, а тому спірний договір укладено представником з перевищенням повноважень (статті 203, 215, 238, 241 ЦК України).

В іншій частині рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у березні 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 січня 2019 року в частині задоволених позовних вимоги ОСОБА_1 скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції у цій частині.

ОСОБА_4 судове рішення суду апеляційної інстанції не оскаржив.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 11 квітня 2019 року поновлено ОСОБА_3 строк на касаційне оскарження судового рішення, відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу № 191/283/18 із Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У квітні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що довіреність від 20 листопада 2012 року видана ОСОБА_1 на повне розпорядження земельною ділянкою, крім її відчуження, а тому відсутні підстави для задоволення позову про недійсність договору встановлення емфітевзису та скасування його державної реєстрації.

Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що позивач не володіла інформацією про укладення оспорюваного договору.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У травні 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , в якому вказується, що оскаржуване судове рішення є законними та обґрунтованими, просить залишити його без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно частини першої, третьої статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє; представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом (частина перша, третя статті 238 ЦК України) .

Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання (частина перша статті 241 ЦК України).

За змістом довіреності від 20 листопада 2012 року, посвідченої приватним нотаріусом Новомиколаївського районного нотаріального округу Запорізької області Моргуновим О. В., реєстраційний номер 873, ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_3 та ОСОБА_4 бути її представниками з питань управління належної їй земельної ділянки площею 5,530 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва , яка розташована на території Миролюбівської сільської рада Синельниківськ ого району Дніпропетровської області, у тому числі укладення договорів оренди, обробітку і таке інше, від її імені з будь-якою фізичною чи юридичною особою в порядку визначеному чинним законодавством на момент укладення цих договорів, а також вирішення будь-яких інших питань, крім відчуження щодо цієї земельної ділянки, крім того, уповноважені особи мають право вносити зміни до державного акту, виправляти помилки

в ньому, виготовити і зареєструвати в разі необхідності новий державний акт, а також вносити зміни до Договору встановлення емфітевзису (а. с. 9).

Відповідно до договору встановлення емфітевзису від 23 серпня 2017 року ОСОБА_4 на підставі довіреності, діючий від імені власника ОСОБА_1 , передав ОСОБА_3 право володіння та право цільового користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб площею 5,530 га, яка розташована на території Миролюбівської сільської рада Синельниківського району Дніпропетровської області (емфітевтичне право), зберігаючи за собою право розпорядження нею. Передача такого права відбулося за 100 000,00 грн, які власник отримав від емфітента згідно договору позики від 20 листопада 2012 року. Термін дії договору встановлено 100 років (а. с. 10-11).

Згідно копії відомостей про право власності/право постійного користування з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, встановлено, що 23 серпня 2017 року державним реєстратором Миколаївської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області здійснена державна реєстрація речових прав на нерухоме майно, а саме на спірну земельну ділянку, на підставі вказаного договору емфітевзису.

Таким чином, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які за довіреністю

від 20 листопада 2012 року є представниками ОСОБА_1 , уклали між собою оспорюваний договір встановлення емфітевзису.

Враховуючи вищевказане, встановивши, що довіреність, на підставі якої було вчинено оспорюваний правочин, не містить визначених повноважень повірених на укладення договору емфітевзису, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що укладаючи оспорюваний договір емфітевзису представник з власної ініціативи вийшов за межі наданих йому повноважень, що є підставою для визнання такого правочину недійсним

у силу положень статей 203, 215 ЦК України та скасування його державної реєстрації.

При цьому, у матеріалах справи відсутні докази схвалення

ОСОБА_1 договору встановлення емфітевзису від 23 серпня

2017 року.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Дніпровськогоапеляційного суду від 30 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Дата ухвалення рішення06.11.2019
Оприлюднено10.11.2019

Судовий реєстр по справі —191/283/18

Постанова від 06.11.2019

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Луспеник Дмитро Дмитрович

Ухвала від 11.04.2019

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Луспеник Дмитро Дмитрович

Ухвала від 14.03.2019

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Луспеник Дмитро Дмитрович

Постанова від 30.01.2019

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Деркач Н. М.

Ухвала від 24.10.2018

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Деркач Н. М.

Ухвала від 20.09.2018

Цивільне

Апеляційний суд Дніпропетровської області

Пищида М. М.

Ухвала від 20.09.2018

Цивільне

Апеляційний суд Дніпропетровської області

Пищида М. М.

Рішення від 20.07.2018

Цивільне

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Кухар Д. О.

Рішення від 20.07.2018

Цивільне

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Кухар Д. О.

Ухвала від 01.03.2018

Цивільне

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Кухар Д. О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні