Рішення

від 18.01.2019 по справі 910/10944/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.01.2019Справа № 910/10944/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., за участю секретаря судового засідання Зарудньої О.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "1+1 Інтернет" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, будинок 23; ідентифікаційний код 37726069)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телетранс" (04119, м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, будинок 15 А, офіс 502; ідентифікаційний код 39435038)

про стягнення 230 048, 50 грн.

Представники учасників справи:

від позивача: Мартиновська З.І. - представник

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

16.08.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю 1+1 Інтернет з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю Телетранс про стягнення 230048,50 грн., з яких 135000,00 грн основного боргу, 64448,68 грн. пені, 6664,41 грн. 3% річних, 23935,41 грн. інфляційних втрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Ліцензійного договору №IP0066 від 01.01.2016 не у повному обсязі сплатив позивачу винагороду (роялті), у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 135000,00 грн. Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 64448,68 грн. пені, 6664,41 грн. 3% річних, 23935,41 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2018 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю 1+1 Інтернет залишено без руху; встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

У встановлені судом строки позивачем були усунуті недоліки позовної заяви, у зв'язку з чим ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2018 було відкрито провадження у справі №910/10944/18, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.10.2018, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2018 відкладено підготовче засідання на 24.10.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2018 закрито підготовче провадження у справі №910/10944/18; справу призначено до судового розгляду по суті на 28.11.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2018 відкладено судове засідання на 12.12.2018.

11.12.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла заява відповідача про відвід судді Баранова Д.О. від розгляду справи № 910/10944/18.

Судове засідання 12.12.2018 не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Баранова Д.О. на лікарняному.

17.12.2018 після виходу з лікарняного суддею Барановим Д.О. досліджено заяву відповідача про відвід, яку було подано до суду 11.12.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2018 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Телетранс про відвід судді Баранова Д.О. від розгляду справи №910/10944/18 залишено без розгляду; розгляд справи призначено на 18.01.2019.

14.01.2018 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про зупинення провадження у справі №910/10944/18 до розгляду судом справи №910/16625/18 про визнання недійсним Ліцензійного договору №IP0066 від 01.01.2016.

Розглянувши у судовому засіданні 18.01.2019 вказану заяву відповідача, суд відмовив в її задоволенні, так як суд самостійно може встановити обставини, які входять до предмета доказування у справі №910/16625/18.

Представник позивача у судовому засіданні 18.01.2019 надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 18.01.2019 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0103048534523, з якого вбачається, що ухвала суду була отримана відповідачем 26.12.2018.

При цьому, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У судовому засіданні 18.01.2019 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Телетранс (ліцензіат) та Товариством з обмеженою відповідальністю 1+1 Інтернет (ліцензіар) укладено Ліцензійний договір про надання невиключного суміжного права №IP0066, відповідно до умов якого ліцензіар надає ліцензіату невиключне суміжне право на розповсюдження програм в цифровій мережі на території, а ліцензіат зобов'язується оплатити та використовувати надану йому невиключну ліцензію відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 2.2 Ліцензійного договору №IP0066 від 01.01.2016 використання невиключної ліцензії підтверджується двосторонніми актами між сторонами, що датуються останнім числом звітного місяця та підписуються сторонами за кожен звітний місяць у двох примірниках.

Відповідно до п. 4.1 Ліцензійного договору №IP0066 від 01.01.2016 щомісячна сума винагороди за надання невиключної ліцензії (роялті) становить в період з 01.01.2016 - 20000,00 грн., в період з 01.04.2016 по 30.06.2016 - 25000,00 грн., в період з 01.07.2016 по 30.09.2016 - 30000,00 грн., в період з 01.10.2016 по 31.12.2016 - 45000,00 грн.

Договір набирає чинності з 01.01.2016 та діє по 31.12.2016 включно, а в частині розрахунків - до повного виконання (п. 6.1 Ліцензійного договору №IP0066 від 01.01.2016).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1107 Цивільного кодексу України розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі ліцензійного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1109 Цивільного кодексу України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 1109 Цивільного кодексу України у ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір. Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.

Позивачем долучено до позовної заяви копію Акту прийому-передачі №00002540 від 31.10.2016 на суму 45000,00 грн (за жовтень 2016 року), копію Акту прийому-передачі №00002797 від 30.11.2016 на суму 45000,00 грн (за листопад 2016 року) та копію Акту прийому-передачі №00003054 від 31.12.2016 на суму 45000,00 грн (за грудень 2016 року).

Вказані акти не підписані представником відповідача та не містять відбитку печатки Товариства з обмеженою відповідальністю Телетранс .

Втім, позивачем долучено до позовної заяви копію опису вкладення у цінний лист, з якого вбачається, що 12.10.2017 позивач направив відповідачу вказані акти приймання-передачі разом з відповідними рахунками на оплату.

Як вбачається з долученої позивачем до позовної заяви копії довідки відділення поштового зв'язку від 27.10.2017, вказані документи були повернуті позивачу у зв'язку з закінченням встановленого строку зберігання.

Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

У п. 3.7.1 Ліцензійного договору №IP0066 від 01.01.2016 зазначено, що ліцензіат зобов'язаний протягом 2-х робочих днів з дня отримання підписати акти і повернути один примірник акту ліцензіару. Неповернення ліцензіатом підписаних актів протягом 20 календарних днів з дня отримання від ліцензіара є фактом визнання ліцензіатом повного виконання ліцензіаром договірних зобов'язань з надання невиключної ліцензії та відсутності претензій.

Таким чином, оскільки відповідачем не було повернуто позивачу надіслані останнім акти приймання-передачі за жовтень-грудень 2016 року, суд дійшов висновку, що відповідачем було визнано повне виконання позивачем договірних зобов'язань у жовтні - грудні 2016 року з надання невиключної ліцензії та претензії у відповідача відсутні (відповідно до умов п. 3.7.1 Ліцензійного договору №IP0066 від 01.01.2016).

При цьому, відповідачем не надано суду відзиву на позовну заяву, не висловлено будь-яких заперечень щодо невиконання позивачем договірних зобов'язань за Ліцензійним договором №IP0066 від 01.01.2016 у спірному періоді у повному обсязі (у жовтні - грудні 2016 року).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що за жовтень 2016 року відповідач повинен був сплатити позивачу винагороду у розмірі 45000,00 грн., за листопад 2016 року - винагороду у розмірі 45000,00 грн. та за грудень 2016 року - винагороду у розмірі 45000,00 грн., що відповідає сумі щомісячної винагороди (роялті), встановленої у п. 4.1 Ліцензійного договору №IP0066 від 01.01.2016.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 4.3 Ліцензійного договору №IP0066 від 01.01.2016 сплата винагороди за звітний місяць проводиться ліцензіатом ліцензіару до 20 числа місяця, наступного за звітним.

Доказів сплати грошових коштів у загальному розмірі 135000,00 грн станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наявність та розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю Телетранс за Ліцензійним договором №IP0066 від 01.01.2016 у сумі 135000,00 грн. (за жовтень - грудень 2016 року) підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю 1+1 Інтернет в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Телетранс суми основного боргу у розмірі 135000,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача пеню у загальному розмірі 64448,68 грн., а саме 22526,97 грн. пені за період з 21.11.2016 по13.08.2018 (за прострочення сплати винагороди за жовтень 2016 року), 21494,18 грн. пені за період з 21.12.2016 по13.08.2018 (за прострочення сплати винагороди за листопад 2016 року), 20427,53 грн. пені за період з 21.01.2017 по 13.08.2018 (за прострочення сплати винагороди за грудень 2016 року).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Згідно з статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 5.4 Ліцензійного договору №IP0066 від 01.01.2016 у випадку несвоєчасної виплати ліцензіару винагороди або її частини ліцензіар має право нарахувати, а ліцензіат зобов'язується на вимогу ліцензіара сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від розміру несвоєчасно виплаченої ліцензіару винагороди за кожний день прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку в його необґрунтованості, оскільки позивач нараховує пеню за період, що перевищує період нарахування пені, встановлений у ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане).

При цьому Ліцензійний договір №IP0066 від 01.01.2016 не містить умов, які б свідчили про те, що між сторонами досягнуто згоди про нарахування пені за більший період, ніж той, що встановлений у ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

За таких обставин, суд здійснив власний розрахунок пені за прострочення сплати відповідачем винагороди (роялті) за жовтень-грудень 2016 року з урахуванням положень ч 6 ст. 232 Господарського кодексу України та в межах заявленого позивачем періоду нарахування.

При цьому, при здійсненні розрахунку пені судом були враховані положення ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, відповідно до яких, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

За розрахунком суду, за прострочення сплати відповідачем винагороди за жовтень 2016 року обґрунтованим розміром пені є 6180,35 грн. (за період з 22.11.2016 по 22.05.2017), за прострочення сплати винагороди за листопад 2016 року - пеня у розмірі 6079,52 грн. (за період з 21.12.2016 по 20.06.2017), за прострочення сплати винагороди за грудень 2016 року - пеня у розмірі 5937,53 грн. (за період з 21.01.2017 по 20.07.2017).

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю 1+1 Інтернет в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Телетранс пені у розмірі 64448,68 грн. підлягають частковому задоволенню у розмірі 18197,40 грн.

Також, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 6664,41 грн. та інфляційні втрати у розмірі 23935,41 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку в їх обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю 1+1 Інтернет в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Телетранс 3% річних у розмірі 6664,41 грн. та інфляційні втрати у розмірі 23935,41 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання позову покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.. 129, ч. 2 ст. 178, ст.ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю 1+1 Інтернет задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Телетранс (04119, м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, буд. 15А, офіс 502; ідентифікаційний код: 39435038) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю 1+1 Інтернет (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 23; ідентифікаційний код: 37726069) суму основного боргу у розмірі 135000 (сто тридцять п'ять тисяч) грн 00 коп., пеню у розмірі 18197 (вісімнадцять тисяч сто дев'яносто сім) грн 40 коп., 3% річних у розмірі 6664 (шість тисяч шістсот шістдесят чотири) грн. 41 коп., інфляційні втрати у розмірі 23935 (двадцять три тисячі дев'ятсот тридцять п'ять) грн. 41 коп. та судовий збір у розмірі 2756 (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість) грн 96 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 29.01.2019

Суддя Д.О. Баранов