Постанова

від 03.04.2019 по справі 910/10944/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2019 р. Справа№ 910/10944/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Мартюк А.І.

Зубець Л.П.

при секретарі Рибчич А. В.

За участю представників:

від позивача: Мартиновська З.І. - адвокат

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Телетранс

на рішення Господарського суду міста Києва, ухваленого 18.01.2019, повний текст якого складений 29.01.2019

у справі № 910/10944/18 (суддя Баранов Д.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю 1+1 Інтернет

до Товариства з обмеженою відповідальністю Телетранс

про стягнення 230 048,50 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 135 000,00 грн. за надану за ліцензійним договором про надання невиключного суміжного права № ІР0066 від 01.01.2016 в період з жовтня по грудень 2016 року включно невиключну ліцензію, пені в сумі 64 448,68 грн., 3 % річних в сумі 6 664,41 грн. та інфляційних втрат в сумі 23 935,41 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва, ухваленим 18.01.2019, повний текст якого складений 29.01.2019, у справі № 910/10944/18 позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено основний борг в сумі 135 000,00 грн., пеню в сумі 18 197,40 грн., 3% річних в сумі 6 664,41 грн. та інфляційні втрати в сумі 23 935,41 грн., в іншій частині позову відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується факт надання позивачем відповідачу в період з жовтня по грудень 2016 року включно невиключної ліцензії та факт неоплати відповідачем суми винагороди за спірні періоди.

Часткове задоволення позовних вимог про стягнення пені зумовлено тим, що позивачем при їх розрахунку не враховано положень ч. 6 ст. 232 ГК України, згідно з якою нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано

Не погоджуючись з рішенням, 26.02.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю Телетранс звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2019 у справі № 910/10944/18 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

В апеляційній скарзі відповідач зазначив про те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

В обґрунтування вказаної позиції відповідач послався на те, що:

- спірний договір є недійсним з моменту його укладення, оскільки ретрансляція програм відбувається виключно на підставі ліцензії провайдера програмної послуги згідно до законодавства у сфері телебачення та радіомовлення, в той час як відповідач не є ліцензіатом Національної ради з питань телебачення та радіомовлення (провайдером програмної послуги), у зв'язку з чим спірний договір сторонами не виконувався, а невиключна ліцензія відповідачем не використовувалась, про що він повідомляв суд першої інстанції;

- акти на надання спірних послуг позивачем відповідачу були направлені після закінчення строку дії спірного договору, тобто позивачем протягом строку дії спірного договору відповідачу не направлялось жодних актів а у відповідача, відповідно, не виникало обов'язку здійснювати будь-які виплати на користь позивача, оскільки акт є єдиною підставою, що підтверджує надання спірних послуг;

- надані позивачем, на підтвердження факту надання спірних послуг, акти не підписані з боку відповідача та не містяться відбитку його печатки, а відтак, не є первинними документами та, відповідно, не можуть вважатися належними доказами надання спірних послуг;

- висновок суду першої інстанції про те, що обов'язок виплатити спірну заборгованість виник у відповідача з 12.10.2017, тобто з моменту направлення спірних актів, не ґрунтується на положеннях матеріального права, оскільки умовами спірного договору чітко передбачено строк направлення актів, рахунків на оплату та безпосередньо виконання грошових зобов'язань, а відтак, направлення актів та рахунків поза межами вказаного строку свідчить про те, що послуги відповідачем не споживались та не може вважатися пред'явленням вимоги до відповідача щодо виплати заборгованості, а такі дії не спричиняють виникнення у відповідача обов'язку сплатити заборгованість;

- суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили рішенням суду у справі № 910/16625/18, предметом розгляду у якій є вимоги про визнання недійсним спірного договору.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2019 справа № 910/10944/18 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Зубець Л.П., Мартюк А.І.

Ухвалою від 11.03.2019 колегією суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Зубець Л.П., Мартюк А.І.:

- Товариству з обмеженою відповідальністю Телетранс поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2019 у справі № 910/10944/18;

- відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Телетранс на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2019 у справі № 910/10944/18;

- встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 27.03.2019;

- роз'яснено учасникам процесу, що відповідно до приписів ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1); заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2);

- зупинено дію оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2019 у справі № 910/10944/18;

- призначено справу № 910/10944/18 до розгляду на 03.04.2019 о 15:00;

- сторони попереджено, що нез'явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою в розгляді апеляційної скарги.

29.03.2019 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (направлений до суду 27.03.2019 - примітка суду), в якому позивач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з посиланням на те, що відповідачем не висловлено будь-яких заперечень щодо невиконання позивачем своїх договірних зобов'язань за спірним договором у спірному періоді, відповідач не скористався своїм правом на участь в судових засіданнях в суді першої інстанції, та на те, що за наслідками розгляду справи № 910/16625/18, предметом розгляду у якій є вимоги про визнання недійсним спірного договору, судом першої інстанції 12.03.2019 винесено рішення, яким у задоволенні вказаного позову відмовлено.

01.04.2019 до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому відповідач, з посиланням на те, що єдиною особою, яка може представляти його інтереси, є директор Бутченко А.В., явку якого в судове засідання, що відбудеться 03.04.2019, відповідач забезпечити не може, просив відкласти розгляд справи № 910/10944/18.

За приписами ч. 11 ст. 270 ГПК України, яка встановлює порядок розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Порадившись на місці, колегія суддів не зійшла підстав для задоволення поданого відповідачем клопотання, оскільки відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження викладених в клопотанні обставин, а саме того, що директор відповідача Бутченко А.В. не може з'явитись в судове засідання, яке призначено на 03.04.2019, з поважних причин.

Станом на 03.04.2018 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.

Відповідач представників в судове засідання не направив.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників відповідача за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке.

01.01.2016 відповідач як ліцензіат та позивач як ліцензіар уклали ліцензійний договір про надання невиключного суміжного права № IP0066 (далі Договір) (а.с. 23-29), в п. 1.1 якого сторонами погоджено, що позивач надає відповідачу невиключне суміжне право на розповсюдження програм (поєднані єдиною творчою концепцією сукупності передач (телепередач), включаючи рекламні блоки, анонси, тощо, киї мають постійна назви (логотипи) - 1+1 , 2+2 , ТЕТ , ПлюсПлюс , Бігуді , Уніан , та Ukraine today , транслюються Телерадіоорганізаціями згідно з сіткою мовлення на підставі ліцензій на мовлення) в цифровій мережі на території (Україні), а відповідач зобов'язується оплатити та використовувати надану йому невиключну ліцензію відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 4.1 Договору щомісячна сума винагороди за надання невиключної ліцензії (роялті) становить в період з 01.01.2016 - 20 000,00 грн., в період з 01.04.2016 по 30.06.2016 - 25 000,00 грн., в період з 01.07.2016 по 30.09.2016 - 30 000,00 грн., в період з 01.10.2016 по 31.12.2016 - 45 000,00 грн.

Відповідно до п. 4.3 Договору сплата винагороди за звітний місяць проводиться ліцензіатом ліцензіару до 20 числа місяця, наступного за звітним.

Договір набирає чинності з 01.01.2016 та діє по 31.12.2016 включно, а в частині розрахунків - до повного виконання (п. 6.1 Договору).

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилається на те, що відповідач не платив йому суму винагороди за надання невиключної ліцензії за період з жовтня по грудень 2016 року.

Відповідно до п. 2.2 Договору використання невиключної ліцензії підтверджується двосторонніми актами між сторонами, що датуються останнім числом звітного місяця та підписуються сторонами за кожен звітний місяць у двох примірниках.

Позивачем до матеріалів справи додано копії актів прийому-передачі №00002540 від 31.10.2016 на суму 45 000,00 грн. (за жовтень 2016 року), №00002797 від 30.11.2016 на суму 45 000,00 грн. (за листопад 2016 року) №00003054 від 31.12.2016 на суму 45 000,00 грн. (за грудень 2016 року) та відповідні рахунки-фактури (а.с. 36-41).

З наданих позивачем копій опису вкладення, фіскального чеку № 7723 від 12.10.2017 та конверту (а.с. 42-43) слідує, що вищевказані акти та рахунки позивачем відповідачу були направлені для підписання 12.10.2017 за вказаною відповідачем у Договорі адресою: 04119, м. Київ, вул. Сімї Хохлових 15-А, офіс № 502, проте відповідачем отримані не були та повернулись з відміткою пошти: за закінченням встановленого строку зберігання .

Згідно з п. 3.7.1 Договору відповідач зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання підписати акти і повернути один примірник акту позивачу. Неповернення відповідачем підписаних актів протягом двадцяти календарних днів з дня отримання від позивача є фактом визнання відповідачем повного виконання позивачем договірних зобов'язань з надання невиключної ліцензії та відсутності претензій.

Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки відповідачем не було повернуто позивачу надіслані останнім акти приймання-передачі за жовтень-грудень 2016 року, відповідачем було визнано повне виконання позивачем договірних зобов'язань у жовтні - грудні 2016 року з надання невиключної ліцензії.

Щодо посилань відповідача на те, що Договір сторонами не виконувався, а невиключна ліцензія відповідачем не використовувалась, колегія суддів зазначає про те, що жодних доказів на підтвердження вказаного факту відповідачем як суду першої, так і суду апеляційної інстанції надано не було, в той час як сам лише факт направлення позивачем відповідачу для підписання актів після закінчення строку дії Договору таким доказом не є.

При цьому закінчення строку дії Договору не може звільнити сторони від обов'язку виконати зобов'язання, прийняті на себе за Договором, зокрема оплатити користування невиключною ліцензією.

При цьому слід врахувати, що п. 6.1 Договору встановлює, що Договір в частині розрахунків діє до повного виконання.

Слід зазначити і про те, що непідписання відповідачем актів свідчить лише про його недобросовісне виконання умов Договору.

З огляду на обставини, які викладені вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що за умовами Договору відповідач за період з жовтня 2016 року по грудень 2016 року включно мав сплатити позивачу винагороду у розмірі 135 000,00 грн. з розрахунку 45000,00 грн., що відповідає сумі щомісячної винагороди (роялті), встановленої у п. 4.1 Ліцензійного договору №IP0066 від 01.01.2016.

Доказів оплати вказаних коштів матеріали справи не містять.

Відповідач вказані кошти позивачу не перерахував, наслідком чого стало звернення позивача до суду з цим позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1107 ЦК України розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі ліцензійного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1109 ЦК України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 1109 ЦК України у ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір. Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

За правилами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов'язання з оплати винагороди на загальну суму 135 000,00 грн. в порядку та в строки, встановлені Договором, тому суд першої інстанції правомірно визнав законними вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу на зазначену суму.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 64 448,68 грн., 3 % річних в сумі 6 664,41 грн. та інфляційних втрат в сумі 23 935,41 грн. колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

В силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем обов'язку з оплати наданих за Договором у спірний період послуг, є підстави для застосування встановленої Договором та законодавством відповідальності.

Згідно з п. 5.4 Договору, у випадку несвоєчасної виплати позивачу винагороди або її частини позивач має право нарахувати, а відповідач зобов'язується на вимогу позивача сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від розміру несвоєчасно виплаченої ліцензіару винагороди за кожний день прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт несвоєчасного виконання відповідачем свого обов'язку оплатити надані позивачем послуги, позивач відповідно до умов Договору та приписів ст. 625 ЦК України має право нарахувати на прострочену суму грошових зобов'язань пеню, інфляційні втрати та 3 % річних та звернутися за їх стягненням до суду.

Водночас, як вірно встановлено судом першої інстанції, при розрахунку вказаних вимог позивачем допущено помилки.

Так, позивачем при розрахунку пені не враховано положення ч. 6 ст. 232 ГК України, згідно з якою нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, та те, що Договір не містить умов, які б свідчили про те, що між сторонами досягнуто згоди про нарахування пені за більший період, ніж той, що встановлений у ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги про стягнення пені частково за розрахунком суду в сумі 18 197,40 грн., а позовні вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат - за розрахунком позивача в сумі 6 664,41 грн. та в сумі 23 935,41 грн. відповідно. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили рішенням суду у справі № 910/16625/18, предметом розгляду у якій є вимоги про визнання недійсним Договору, оскільки суд самостійно може встановити обставини, які входять до предмета доказування у справі №910/16625/18.

При цьому колегія суддів зауважує відповідачу на тому, що з вказаним клопотання він звернувся на стадії розгляду справи по суті, в той час як за приписами ч. 3 ст. 195 ГПК України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1 - 3 ч. 1 ст. 227 та п. 1 ч. 1 ст. 228 цього Кодексу, до яких не віднесено об'єктивну неможливість розгляду справи до набрання законної сили рішенням суду в іншій справі (п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Телетранс задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2019 у справі № 910/10944/18 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам, матеріалам справи і залишається без змін, оскільки підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати за подачу апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 267-270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Телетранс на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2019 у справі № 910/10944/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2019 у справі № 910/10944/18 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2019 у справі № 910/10944/18.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/10944/18.

Повний текст постанови складено: 03.04.2019

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді А.І. Мартюк

Л.П. Зубець