Рішення

від 14.01.2019 по справі 911/2062/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2019 р. Справа № 911/2062/18

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., при секретарі судового засідання Литовці А.С., розглянувши матеріали справи

за позовом заступника керівника Фастівської місцевої прокуратури

в інтересах держави в особі:

1. державного підприємства Фастівське лісове господарство

2. Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства

до: 1. Дмитрівської сільської ради

2. товариства з обмеженою відповідальністю Завод технічних масел Аріан

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 2 - ОСОБА_1

про визнання недійсними рішення та договору оренди земельної ділянки

за участю представників учасників справи:

прокурор: Буцмак А.Ю., службове посвідчення № 034564 видане 20.07.2015;

позивач 1: Закружний В.В. - предст. за дов. від 08.01.2019;

позивач 2: не з'явився;

відповідач 1: не з'явився;

відповідач 2: ОСОБА_3 - предст. за дов. від 26.10.2018;

третя особа: ОСОБА_3 - адвокат, (ордер, серія КС № 43067 від 26.10.2018).

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області звернувся заступник керівника Фастівської місцевої прокуратури (далі - прокурор) з позовом в інтересах держави в особі державного підприємства Фастівське лісове господарство (далі - позивач 1, ДП Фастівський лісгосп ) і Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства (далі - позивач 2) до Дмитрівської сільської ради (далі - відповідач 1) і товариства з обмеженою відповідальністю Завод технічних масел Аріан (далі - відповідач 2, ТОВ ЗТМ Аріан про:

- визнання недійсним рішення Дмитрівської сільської ради від 08.11.2004 № 3-17-ХХІV Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ Завод технічних масел Аріан для рибогосподарських потреб ;

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 2,0 га (кадастровий номер НОМЕР_2) для рибогосподарських потреб терміном на 25 років, який зареєстровано 13.02.2006 за № 04:06:032:00001, укладений між Дмитрівською сільською радою та ТОВ Завод технічних масел Аріан , яка розташована на території села Півні Дмитрівської сільської ради Фастівського району Київської області.

В обґрунтування позову прокурор посилається на те, що зазначене рішення Дмитрівської сільської ради прийнято поза межами компетенції ради, у зв'язку з чим передача в оренду спірної земельної ділянки ТОВ ЗТМ Аріан та в подальшому в суборенду фізичній особі відбулась з порушенням вимог земельного і лісового законодавства. Зокрема, прокурор зазначає, що спірна земельна ділянка частково накладається на земельну ділянку ДП Фастівський лісгосп , яка перебуває у постійному користуванні вказаного підприємства. Зважаючи, що ДП Фастівський лісгосп не надавало згоди на вилучення частини земельної ділянки, що перебуває у його постійному користуванні, прокурор стверджує про порушення вимог земельного і лісового законодавства при прийнятті оскаржуваного рішення Дмитрівської сільської ради та укладення оспорюваного договору оренди земельної ділянки.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.10.2018 відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 12.11.2018, до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача 2 - ОСОБА_1.

29.10.2018 на адресу суду від Дмитрівської сільської ради надійшов відзив на позовну заяву, яким відповідач 1 не погоджується із позовними вимогами та стверджує, що прокурором не надано доказів накладення спірної земельної ділянки, наданої в оренду відповідачу 2, на земельну ділянку, надану в постійне користування ДП Фастівський лісгосп . Крім того, відповідачем 1 заявлено про застосування наслідків пропуску позовної давності щодо вимог прокурора.

29.10.2018 через канцелярію суду ОСОБА_1 подано пояснення на позовну заяву, в яких останній зазначає про відповідність укладеного між ним та ТОВ ЗТМ Аріан договору № 1 суборенди земельної ділянки від 01.11.2016. Крім того, ОСОБА_1 стверджує, що у його фактичному землекористуванні відсутні лісові насадження.

29.10.2018 через канцелярію суду відповідачем 2 подано відзив на позовну заяву, яким відповідач 2 не погоджується з позовними вимогами та зазначає про відповідність законодавству укладеного між ним та відповідачем 1 договору оренди земельної ділянки від 02.02.2005 (№ 248), зареєстрованого 13.02.2006 за № 04:06:032:00001.

Крім того, відповідачем 2 подано заяву про застосування строків позовної давності, якою відповідач 2 стверджує про сплив трирічного строку позовної давності щодо позовних вимог прокурора. На думку відповідача 2, у разі належного виконання позивачами обов'язку щодо щорічного кількісного та якісного моніторингу лісів, останні могли довідатися про порушення прав держави шляхом прийняття спірних рішення та договору у 2004-2014 рр.

12.11.2018 прокурор подав до суду відповіді на відзиви відповідачів та на пояснення третьої особи щодо позову. Прокурор наголошує на тому, що часткове накладення спірної земельної ділянки на землі ДП Фастівський лісгосп підтверджується листом останнього за № 452 від 15.12.2017, а також в листах ВО Укрдержліспроект № 750 від 18.12.2017 та № 48 від 02.02.2017.

20.11.2018 через канцелярію суду надійшло клопотання відповідача 1, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог, а також просить суд здійснювати розгляд справи без участі уповноваженого представника Дмитрівської сільської ради. Судом задоволено клопотання відповідача 1 про розгляд справи за відсутності його представника з урахуванням поданого ним відзиву на позов.

З метою вирішення питань, визначених ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, підготовче засідання неодноразово відкладалось.

В підготовчому засіданні 26.11.2018 суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття підготовчого провадження, внаслідок чого постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 17.12.2018.

17.12.2018 позивач 1 подав через канцелярію суду письмові пояснення з додатковими доказами, які суд залучив до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 17.12.2018 розгляд справи по суті відкладено на 14.01.2019.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

В судовому засіданні 14.01.2019 прокурор заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи з метою подання додаткових доказів. Зазначене клопотання було підтримано з боку представника позивача 1, представник відповідача 2 і третьої особи проти задоволення усного клопотання прокурора заперечив.

Заслухавши усне клопотання прокурора про відкладення розгляду справи з урахуванням позиції представників сторін, суд відхилив клопотання з наступних підстав.

Частиною 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (ч. 2 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 4 т 80 Господарського процесуального кодексу України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Аналізуючи наведені вище правові норми та беручи до уваги обставини справи, які свідчать про наявність у прокурора достатнього часу для подання додаткових доказів у підготовчому провадженні, а також те, що прокурор письмово не повідомив та не підтвердив належним чином наявність поважних причин, які унеможливили подання додаткових доказів у підготовчому провадженні, усне клопотання прокурора про відкладення є необґрунтованим.

Крім того, зважаючи на те, що встановлений ч. 2 ст. 195 Господарського процесуального кодексу України тридцятиденний строк розгляду справи по суті спливає 15.01.2019 і можливість його продовження законом не встановлена, суд не вбачає підстав для задоволення усного клопотання прокурора про відкладення розгляду справи.

Заслухавши вступне слово представників сторін, з'ясувавши обставини, на які посилаються сторони, суд дослідив в порядку статей 209-210 Господарського процесуального кодексу України докази у справі.

Після закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд оголосив про перехід до судових дебатів. Представники сторін виступили з промовами (заключним словом), в яких посилалися на обставини і докази, досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГПК України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

14.01.2019, після виходу з нарадчої кімнати, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

Рішенням Дмитрівської сільської ради від 08.11.2004 № 3-17-ХХІV Про затвердження технічної документації із землеустрою та складання договору оренди земельної ділянки (далі - Рішення) затверджено технічну документацію із землеустрою, що посвідчує право оренди на земельну ділянку в АДРЕСА_1; надано на умовах оренди земельну ділянку, загальною площею 2,0000 га, в тому числі: сіножаті - 0,9028 га, під гідротехнічними спорудами - 0,0746 га, ставками - 1,0226 га ТОВ Завод технічних масел Аріан строком на 25 років для рибогосподарських потреб в межах існуючого ставка.

02.02.2005 на підставі зазначеного Рішення між Дмитрівською сільською радою (орендодавець) та ТОВ ЗТМ Аріан (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (далі - Договір оренди), згідно з п. 1.1., 1.3. якого орендодавець передає, а орендар приймає в довгострокове платне володіння і користування земельну ділянку загальною площею 2,0000 га (в тому числі: сіножаті - 0,9028 га, під гідротехнічними спорудами - 0,0746 га, ставками - 1,0226 га) для рибогосподарських потреб згідно кадастрового плану, яка знаходиться: АДРЕСА_1, в межах існуючого ставка.

Відповідно до пункту 2.3. Договору оренди його укладено терміном на 25 (двадцять п'ять) років.

Пунктом 3.3. Договору оренди передбачено право орендаря за згодою орендодавця передавати у володіння і користування орендовану Земельну ділянку або її частину іншій особі (суборенда) у випадках та на умовах, передбачених законом.

Згідно із розділом 9 Договору оренди цей договір у відповідності зі ст. 18 ЗУ Про оренду землі набирає чинності після підписання сторонами та реєстрації в державному реєстрі правочинів.

Договір оренди посвідчений 02.02.2005 нотаріусом Фастівського районного нотаріального округу Перепелицею Ж.П. та зареєстрований в реєстрі за № 248.

01.11.2016 між ТОВ ЗТМ Аріан (орендар) та ОСОБА_1 (суборендар) укладено договір суборенди земельної ділянки № 1 (далі - Договір суборенди), відповідно до п. 1.1. якого орендар передає, а суборендар приймає в довгострокове платне володіння і користування земельну ділянку розміром 2,0000 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в межах існуючого ставка.

Згідно з п. 1.3. Договору суборенди в суборенду передається земельна ділянка розміром 2,0000 га, в тому числі: сіножатей - 0,9028 га, під гідротехнічними спорудами - 0,0746 га, ставками - 1,0226 для рибогосподарських потреб в межах існуючого ставка згідно кадастрового плану КОАТУУ НОМЕР_2 (додається).

Відповідно до п. 2.4. Договору суборенди останній укладено на строк з 01.11.2016 по 01.02.2030.

Договір суборенди погоджений Дмитрівською сільською радою в особі сільського голови Стеблівського П.П.

Акт прийому-передачі земельної ділянки між сторонами Договору суборенди підписано 01.11.2016.

З викладених у позові обставин вбачається, що у 2017-2018 роках, за результатами системного аналізу інформацій різних органів державної влади, установ та організацій, зокрема інформації Дмитрівської сільської ради, Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, ВО Держліспроект , ДП Фастівське лісове господарство , звернення гр. ОСОБА_6 та опрацювання Публічної кадастрової карти України, Фастівській місцевій прокуратурі стало відомо про накладення земельної ділянки, наданої в оренду ТОВ ЗТМ Аріан , на земельну ділянку з кадастровим номеом НОМЕР_1, надану в постійне користування ДП Фастівський лісгосп .

За твердженнями прокурора, частина спірної земельної ділянки відноситься до земель державної власності лісогосподарського призначення та розташована на території Фастівського лісництва в кварталі 91 виділ 3 площею 4,5 га, що підтверджується фрагментами з публічної кадастрової карти України з нанесеними межами, зокрема, спірної земельної ділянки та кварталу 91 виділу 3 і його таксаційних виділів Дорогинського лісництва ДП Фастівське лісове господарство за матеріалами лісовпорядкування 2014 року, наданих Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об'єднанням (ВО Укрдержліспроект ) до листа № 750 від 18.12.2017 та листа ДП Фастівський лісгосп від 14.12.2018 за № 427.

Таким чином, прокурор вважає, що Дмитрівська сільська рада при прийнятті рішення щодо відведення в оренду земельної ділянки вийшла за межі визначених законом повноважень, оскільки вирішення питання вилучення земель лісового фонду державної власності та зміна їх цільового призначення не належало до компетенції Дмитрівської сільської ради.

Оскаржуваним рішенням і діями щодо передачі спірної земельної ділянки в оренду, як зазначено в позові, порушено право власності держави на землі лісового фонду, у зв'язку з чим прокурор і звернувся з даним позовом в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, яким здійснюється контроль за додержанням норм, правил та інших нормативно-правових актів з ведення лісового господарства, а також в особі ДП Фастівський лісгосп як постійного землекористувача земельної ділянки, на яку частково накладається спірна земельна ділянка.

В свою чергу відповідачі, заперечуючи проти позову, зазначають, що спірні рішення Дмитрівської сільської ради та Договір оренди відповідають вимогам законодавства, а позивачами не доведено належними та допустимими доказами накладення спірної Земельної ділянки на земельну ділянку, що перебуває в постійному користуванні ДП Фастівський лісгосп .

Також відповідач 1 окремо наголошує на тому, що відповідно до інформації Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання (ВО Укрдержліспроект ) межі лісових ділянок не накладаються на суміжні земельні ділянки.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що у позові слід відмовити в повному обсязі з наступних підстав.

За змістом правовідносин між сторонами виник спір щодо суб'єкта, якому належить право власності на частину спірної земельної ділянки, а також повноважень відповідних осіб щодо її розпорядженням. Відтак, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми земельного та суміжного (пов'язаного із земельним) законодавства.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14 Конституції України, ст. 1 Земельного кодексу України).

За приписами статті 2 Земельного кодексу України земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб'єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об'єктами - землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Оскільки земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, то незаконна передача у користування спірної земельної ділянки порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів.

В даному випадку, з викладених у позові обставин, вбачається, що звернення прокурора спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання передачі в користування земельної ділянки, що відповідно до статті 13 Конституції України є об'єктом права власності Українського народу та перебуває під особливою охороною держави, оскільки остання, на думку прокурора, була передана в користування відповідачу 2 з порушенням чинного законодавства. Дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес та безпосередньо належить до інтересів держави, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується учасниками справи, на виконання рішення Дмитрівської сільської ради від 08.11.2004 № 3-17-ХХІV, з метою передачі в оренду, було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо земельної ділянки, якій в подальшому присвоєно кадастровий номер НОМЕР_2.

Спірна земельна ділянка, загальною площею 2,0000 га (в тому числі: сіножаті - 0,9028 га, під гідротехнічними спорудами - 0,0746 га, ставками - 1,0226 га) знаходиться в АДРЕСА_1, в межах існуючого ставка. Спірна Земельна ділянка надана відповідачу 2 для рибогосподарських потреб.

Зі змісту ст. 19 Земельного кодексу України (тут і далі норми матеріального права - в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) вбачається, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісового фонду; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно із п. а), в) ч. 1 ст. 58 Земельного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 59 Земельного кодексу України землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

За результатами системного аналізу зазначених положень Земельного кодексу України, зважаючи на фактичні обставини та з огляду на докази, наявні в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що спірна Земельна ділянка належить до земель водного фонду та перебуває у комунальній власності територіальної громади, від імені якої діє Дмитрівська сільська рада Фастівського району Київської області.

Вказаний висновок суду підтверджується і відомостями Публічної кадастрової карти, які згідно із ст. 1, 2, 35, 36 Закону України Про Державний земельний кадастр є офіційними відомостями Державного земельного кадастру. Зокрема, згідно відомостей Публічної кадастрової карти, спірна Земельна ділянка, кадастровий номер НОМЕР_2, із призначенням для рибогосподарських потреб перебуває у комунальній власності.

З огляду на висновки суду доводи прокурора про належність частини спірної земельної ділянки до земель лісового фонду є необґрунтованими.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України Про місцеве самоврядування в Україні визначено систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Статтею 26 вказаного Закону встановлено, що виключною компетенцією сільських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин (п. 34 ч. 1 ст. 26 зазначеного Закону).

За приписами пунктів а та в статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських рад у галузі земельних відносин на території сіл належать, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 59 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Згідно із п. 12 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

За вказаних обставин, з огляду на місцезнаходження спірної земельної ділянки, її площу та її цільове призначення, суд зазначає, що розпорядження спірною земельною ділянкою шляхом передачі її в оренду здійснено в межах повноважень Дмитрівської сільської ради Фастівського району Київської області та відповідно до вимог закону.

Що стосується обґрунтувань прокурора про те, що зі змісту картографічних відомостей, які містяться у публічній кадастровій карті України вбачається, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_2 накладається на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1, надану в постійне користування ДП Фастівський лісгосп відповідно до державного акту серія НОМЕР_3 від 15.07.20014, суд зазначає, що вказані твердження ґрунтуються на припущеннях та суб'єктивному тлумаченні картографічних відомостей, які містяться у публічній кадастровій карті України.

Також судом критично оцінюються відповідні доводи прокурора із посиланням на листи Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання (ВО Укрдержліспроект ) № 48 від 02.02.2017 та № 750 від 18.12.2017, оскільки зі змісту зазначених листів вбачається, що межі лісових ділянок не накладаються на суміжні земельні ділянки.

За таких обставин суд дійшов висновку, що з наявних у справі доказів неможливо встановити, чи дійсно спірна земельна ділянка, яка перебуває в оренді у відповідача 2, накладається на земельну ділянку, що перебуває у постійному користуванні ДП Фастівське лісове господарство .

Суд зазначає, що саме на позивача покладений обов'язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що права та інтереси позивача дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Враховуючи викладені обставини, суд також не приймає відомості, надані ДП Фастівське лісове господарство до господарського суду Київської області від 14.12.2018 за № 427, оскільки такі відомості не підтверджені належними та допустимими доказами.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, враховуючи наведені положення норм чинного законодавства України та приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позовна вимога про визнання недійсним рішення Дмитрівської сільської ради від 08.11.2004 № 3-17-ХХІV Про затвердження технічної документації із землеустрою та складання договору оренди земельної ділянки задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 02.02.2005 (реєстровий № 248), зареєстрованого 13.02.2006 за № 04:06:032:00001, укладеного між Дмитрівською сільською радою та ТОВ ЗТМ Аріан , судом взято до уваги, що остання є похідною від вимоги, в задоволенні якої судом відмовлено. Як наслідок, зазначена вимога також не підлягає задоволенню.

Як вже було зазначено судом, відповідачами були заявлені клопотання про застосування строків позовної давності.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про відмову в позові прокурора з підстав його необґрунтованості, необхідність дослідження питання про застосування позовної давності до спірних правовідносин відсутня. З огляду на зазначене, заяви відповідачів про застосування позовної давності судом залишаються без розгляду.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на прокуратуру.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 129, 237, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

В задоволенні позову відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 01.02.2019.

Суддя О.В. Щоткін