Рішення

від 01.02.2019 по справі 826/13558/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

01 лютого 2019 року №826/13558/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Огнивому Д.П., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Технік Ресурс" доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Технік Ресурс" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.06.2015 №0003442207.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.11.2016 №К/800/17830/16 скасовано: постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.10.2015 №826/13558/15 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2016 №826/13558/15 та направлено справу до суду першої інстанції на новий розгляд.

Розгляд справи здійснено із врахуванням частини п'ятої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві протиправно, на підставі хибних висновків акта перевірки від 08.06.2015 №22/26-58-22-07-11/36273496, прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.06.2015 №0003442207. Позивачем зазначено, що висновки акта перевірки є необґрунтованими, поверхневими, перевірку проведено без дослідження фактичних обставин та встановлення реальності господарських операцій між позивачем та контрагентом в особі приватного підприємства Білдінг Стаф

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акта перевірки від 08.06.2015 №22/26-58-22-07-11/36273496 та відповідно, податкового повідомлення-рішення від 26.06.2015 №0003442207, зазначивши при цьому, що у контрагента позивача - приватного підприємства Білдінг Стаф були відсутні об'єктивні можливості виконання робіт у задекларованих обсягах з огляду на наявність у останнього ознак фіктивних суб'єктів господарювання, а саме: відсутність трудових ресурсів, основних засобів, виробничих активів, необхідних для досягнення результатів відповідної господарської діяльності та виконання поставок.

Відповідно до пункту 10 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" № 2147-VIII від 03.10.2017, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Адміністративну справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Ресурс" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2014 по 31.03.2015 та податку на прибуток з 01.01.2014 по 31.12.2014 при взаємовідносинах з приватним підприємством Білдінг Стаф (код ЄДРПОУ 39071313).

Перевіркою встановлено, зокрема, порушення товариством з обмеженою відповідальністю "Технік Ресурс" пункту 198.1 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за квітень 2014 року на 249 32, 00 грн.

За наслідками перевірки Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 08.06.2015 №22/26-58-22-07-11/36273496 (далі за текстом - акт перевірки) та прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.06.2015 №0003442207, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 373 980, 00 грн., у тому числі: 249 320, 00 грн. - основний платіж, 124 660, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Технік Ресурс", не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням від 26.06.2015 №0003442207, звернувся до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що об'єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається з акта перевірки Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 08.06.2015 №22/26-58-22-07-11/36273496, висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на те, що в ході проведення аналізу інформації, наявної в Державній податкові інспекції в Приморському районі міста Одеси Головного управління Мінідоходів по приватному підприємству Білдінг Стаф , не можливо підтвердити здійснення господарських операцій між приватним підприємством Білдінг Стаф та його контрагентами-покупцями за період квітень-травень 2014 року, відтак операції між позивачем та приватним підприємством Білдін Стаф не є господарською діяльністю в розумінні підпункту 14.1.36 статті 14 Податкового кодексу України. У зв'язку з тим, що звіркою не встановлено факту реального здійснення господарських операцій приватним підприємством Білдінг Стаф за період квітень 2014 року, відсутні правочини між товариством з обмеженою відповідальністю Технік Ресурс та приватним підприємством Білдінг Стаф за перевіряєм період, як такі, що спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Матеріали справи свідчать, що між товариством з обмеженню відповідальністю Технікс ресурс (Замовник) та приватним підприємством Білдінг Стаф (Підрядник) було укладено договір підряду від 31.03.2014 №ОК-136, згідно з яким Замовник замовляє та зобов'язується оплатити, а Підрядник зобов'язується належним чином виконувати роботи з організації каналів зв'язку, визначені у відповідних Додатках та/або Додаткових угодах до даного Договору.

У Замовленнях, передбачених пунктом 1.2. Договору, визначається обсяг робіт, що мають бути виконані за відповідним Замовленням, загальна вартість таких робіт, строки виконання та інші відомості, що стосуються таких робіт.

Під роботами з організації каналів зв'язку, що виконуються згідно даного Договору та окремих Замовлень, може розумітись будь-який з наступних видів Робіт: роботи з організації наземного каналу зв'язку з доступу до мережі інтернет для SМВ; роботи з організації прокладання телефонної лінії для корпоративних клієнтів; роботи з організації наземного каналу зв'язку передавання даних для корпоративних клієнтів; роботи з організації базової станції супутникового зв'язку типу VSAT.

Матеріали справи містять Замовлення на виконання робіт від 01.04.2014 до Договору від 31.03.2014 №ОК-136, яке містить перелік адрес об'єктів та вид робіт.

За посиланням позивача, роботи з організації каналів зв'язку, отримані від приватного підприємства Білдінг Стаф , були замовлені на виконання позивачем власних зобов'язань перед приватним акціонерним товариством Датагруп на підставі договору підряду від 29.07.2011 №2911/ДГ.

На підтвердження виконання робіт позивачем надані копії договорів підряду, замовлення на виконання робіт, акти приймання-передачі виконаних робіт з організації каналів зв'язку, податкову накладну та копії платіжних доручень.

В свою чергу, контролюючим органом у додаткових поясненнях вказано, що у контрагента позивача - приватного підприємства Білдінг Стаф відсутні основні засоби та матеріальні активи, необхідні для виконання робіт та забезпечення доступу працівників до місця виконання робіт, відсутні і самі трудові ресурси.

Також, відповідачем наголошено про відсутність у контрагентів приватного підприємства Білдінг Стаф об'єктивної можливості виконати роботи у задекларованих обсягах з огляду на наявність ознак фіктивних суб'єктів господарювання.

Разом з тим, вивчивши наявні в матеріалах справи докази, суд зазначає наступне.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме, з наданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо приватного підприємства Білдінг Стаф , до видів діяльності, які мав право здійснювати контрагент позивача відносились, окрім іншого, будівельні та монтажні роботи, будівництво житлових та нежитлових будівель. Так, види діяльності приватного підприємства Білдінг Стаф дозволяли укладання договорів з позивачем.

Суд наголошує, що відповідачем не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Стосовно тверджень контролюючого органу про відсутність необхідних матеріальних та трудових ресурсів у контрагента позивача, необхідно відмітити, що згідно із позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 30.01.2018 №К/9901/921/18, від 27.02.2018 №К/9901/4256/17, від 06.02.2018 №К/9901/8403/18, від 30.01.2018 №К/9901/5786/18, відсутність у контрагента позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

При цьому, як власне зазначено в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 02.11.2016 під час касаційного провадження в даній справі, податковим органом не було доведено неможливість виконання приватним підприємством Білдінг Стаф наявними у нього силами та засобами відповідних господарських операцій. Зазначене не спростовано контролюючим органом і наразі під час нового розгляду справи по суті.

Також, суд зазначає, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Також, суд зазначає, що платник податків (покупець товарів) не має обов'язку, повноважень та можливості здійснювати контроль за дотриманням продавцем, відомості щодо реєстрації якого як юридичної особи містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та як платника податку на додану вартість - у Реєстрі платників податку на додану вартість, вимог законодавства щодо створення підприємства, ведення його господарської діяльності і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за вчинені підприємством (продавцем) або його посадовими особами порушення.

В даному випадку контролюючим органом не надано належних та допустимих доказів, які підтверджують фіктивність реєстрації контрагента позивача, доказів узгодженості дій позивача та його контрагента - приватного підприємства Білдінг Стаф , спрямованих виключно на штучне створення умов для виникнення податкової вигоди.

Враховуючи зазначене, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом". Так, наведені Інспекцією аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагентів, як і не доведено правомірності в повному обсязі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Також, суд наголошує, що контролюючим органом під час судового розгляду справи не було надано жодних доказів щодо порушення товариством з обмеженою відповідальністю "Технікс Ресурс" фіскальних інтересів держави чи доказів того, що позивач ухилявся від оподаткування, належної сплати податків, тощо.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки контролюючого органу в спірних правовідносинах базуються на припущеннях по ланцюгу контрагентів позивача. При цьому, акт перевірки не містить аналізу дотримання позивачем податкової дисципліни у спірних правовідносинах, з урахуванням того, що приписами частини другої статті 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Наведені обставини свідчать, що відповідач формально підійшов до встановлення правомірності формування позивачем податкових зобов'язань, а висновки, викладені у акті перевірки не ґрунтуються на дослідженні правочинів, які укладалися позивачем з приватним підприємством "Білдінг Стаф".

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено обґрунтованості винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 26.06.2015 №0003442207, а тому позовні вимоги щодо визнання його протиправним та скасування підлягають задоволенню.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Керуючись статтями 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 26.06.2015 №0003442207.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (03151, м. Київ, вул. Смілянська, 6, код ЄДРПОУ 39471390) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Технікс Ресурс (03067, м. Київ, вул. Івана Лепсе, буд. 4, код ЄДРПОУ 36273496) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 487, 20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.