Ухвала

від 28.01.2019 по справі 520/20497/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/182/19

Номер справи місцевого суду: 520/20497/18 1-кс/520/620/19

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2019 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючий суддя - ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретар судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ТОВ «ТВА АГРО-ІНДАСТРІ» - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 16.01.2019 року про арешт майна у кримінальному провадженні №12018160480003404, внесеному до ЄРДР 31.08.2018 року за ч.ч. 2,4 ст.190, ст.366 КК України,

за участю:

прокурора ОСОБА_7

представника ТОВ «ТВА АГРО-ІНДАСТРІ» - адвоката ОСОБА_6 ,

встановив:

Зміст оскаржуваного судового рішення.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 16.01.2019 року задоволено клопотання слідчого СВ Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 , погоджене прокурором Одеської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_7 , та накладено арешт на майно, вилучене 03.01.2019 року в ході обшуку за адресою: м. Миколаїв, вул. Турбінна, 15, в рамках кримінального провадження №12018160480003404, внесеному до ЄРДР 31.08.2018 року за ч.ч.2,4 ст.190, ст.366 КК України.

Своє рішення про накладення арешту на вищезазначене майно слідчий суддя мотивував тим, що, встановлена наявність правових підстав, передбачених ст. 170 КПК України, для арешту зазначеного у клопотанні майна, та накладення арешту необхідно для збереження речових доказів у кримінальному провадження та можливості призначення та проведення судових експертиз.

Зміст вимог апеляційної скарги.

В своїй апеляційній скарзі представник ТОВ «ТВА АГРО-ІНДАСТРІ» - адвокат ОСОБА_6 вказує, що вважає ухвалу незаконною, просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує такими доводами:

- в порушення вимог ч.5 ст.27 КПК України, розгляд клопотання слідчого не фіксувався технічними засобами;

- долучені до клопотання слідчого копії матеріалів кримінального провадження не завірені належним чином;

- ТОВ «ТВА АГРО-ІНДАСТРІ» та вилучене у підприємства майно, на яке накладено арешт, не мають жодного відношення до кримінального провадження, а подальше зберігання вилученого майна призведе до його псування

- слідчий суддя дійшов передчасного висновку про необхідність накладення арешту на майно без наявних для цього правових підстав.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, виступ представника ТОВ «ТВА АГРО-ІНДАСТРІ» - адвоката ОСОБА_6 , який підтримав доводи апеляційної скарги і просив її задовольнити; думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін; дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку про таке.

Відповідно до положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Положеннями ст.ст. 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів. Одним з таких заходів є арешт майна у кримінальному провадженні.

Частиною другоюст.173КПК Українивстановлено,що привирішенні питанняпро арештмайна слідчийсуддя,суд повиненвраховувати: 1)правову підставудля арештумайна; 2)можливість використаннямайна якдоказу укримінальному провадженні(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом1частини другоїстатті 170цього Кодексу); 3)наявність обґрунтованоїпідозри увчиненні особоюкримінального правопорушенняабо суспільнонебезпечного діяння,що підпадаєпід ознакидіяння,передбаченого закономУкраїни прокримінальну відповідальність(якщоарешт майнанакладається увипадках,передбачених пунктами3,4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 3-1)можливість спеціальноїконфіскації майна(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом2частини другоїстатті 170цього Кодексу); 4)розмір шкоди,завданої кримінальнимправопорушенням,неправомірної вигоди,яка отриманаюридичною особою(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 5)розумність таспіврозмірність обмеженняправа власностізавданням кримінальногопровадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Перевіривши матеріали судової справи, апеляційний суд приходить до висновку про те, що розглянувши клопотання слідчого, слідчий суддя районного суду, не звернувши уваги на необґрунтованість та невідповідність клопотання вимогам ст. 171 КПК України, прийшов до помилкового висновку, що вказане в клопотанні майно відповідає критеріям визначеним в ч. 2 ст. 167 КПК України, фактично продублював непереконливі доводи клопотання про підстави накладення арешту на майно та безпідставно задовольнив клопотання слідчого.

Згідно з ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною другою статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення:1)збереження речовихдоказів; 2)спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майнаяк видупокарання абозаходу кримінально-правовогохарактеру щодоюридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У відповідностідо ч.2ст.171КПК України,у клопотанніслідчого,прокурора проарешт майнаповинно бутизазначено: 1)підстави імету відповіднодо положеньстатті 170цього Кодексута відповіднеобґрунтування необхідностіарешту майна; 2)перелік івиди майна,що належитьарештувати; 3)документи,які підтверджуютьправо власностіна майно,що належитьарештувати,або конкретніфакти ідокази,що свідчатьпро володіння,користування чирозпорядження підозрюваним,обвинуваченим,засудженим,третіми особамитаким майном; 4)розмір шкоди,неправомірної вигоди,яка отриманаюридичною особою,у разіподання клопотаннявідповідно дочастини шостоїстатті 170цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

З матеріалів провадження вбачається, що слідчим під час складання вищевказаного клопотання та слідчим суддею під час його розгляду не в повній мірі дотримані вимоги вищевказаних норм КПК України та Конвенції про захист прав та основоположних свобод.

Апеляційним судом встановлено, що клопотання про арешт майна не відповідає вимогам кримінального процесуального Закону, з огляду на таке.

Слідчим при складанні клопотання про накладення арешту на майно не дотримані вимоги ч.2 ст.171 КПК України, оскільки у клопотанні не зазначені підстави і мета відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.

Крім того, наведений у клопотанні слідчого перелік майна, на яке належить накласти арешт, не містить індивідуально-визначених ознак такого майна, що унеможливлює його ідентифікацію.

Так, зазначені у клопотанні слідчого товарно-транспортні накладні, які були вилучені в ході обшуку, містять номери та дати їх видання, однак не містять вказівки на найменування вантажу, що перевозиться, а також відправника та отримувача відповідного вантажу.

Акти прийому-передач виконаних робіт, рахунки-фактури містять аналогічні порушення.

Крім того, до матеріалів провадження не долучено жодних документів, які підтверджували би належність вилученого майна до даного кримінального правопорушення, у зв`язку з чим неможливо встановити відповідність такого майна критеріям, встановленим ст.98 КПК України.

У клопотанні слідчого взагалі не розкрито, яке відношення наведені у клопотанні товарно-транспортні накладні та інше майно мають саме до цього кримінального провадження, не визначений процесуальний статус зазначеного у клопотанні майна відповідно до вимог ст.98 КПК України.

Як слушно зазначає у своїй апеляційній скарзі адвокат, долучені до клопотання копії матеріалів не засвідчені слідчим, прокурором у належний спосіб.

В порушення вимог ч.2 ст.171 КПК України, у клопотанні слідчого про арешт майна не зазначені правові підстави, мета відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.

Згідно з нормами Глави 10 та Глави 17 КПК України, правові підстави, з яких слідчим вноситься клопотання про накладення арешту та, відповідно, накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситися з обставинами кримінального провадження.

Відповідно до ч.3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст.98цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

У клопотанні слідчого зазначено, що Київським ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування в об`єднаному кримінальному провадженні №12018160480003404, внесеному до ЄРДР 31.08.2018 року, за фактом незаконного заволодіння шахрайським шляхом під приводом спільного розвитку бізнесу щодо постачання сільськогосподарської продукції громадянкою Грузії ОСОБА_9 грошовими коштами ОСОБА_10 у значних розмірах (ч.2 ст.190 КК України), грошовими коштами ОСОБА_11 та ОСОБА_12 в особливо великих розмірах (ч.4 ст.190 КК України), а також складання директором ТОВ «Дєніз» ОСОБА_9 завідомо підроблених документів товарно-транспортних накладних на товари сільськогосподарської продукції, які надходять до складських приміщень, та їх подальшого експорту, що спричинило тяжкі наслідки.

З клопотання вбачається, що до вчинення даних кримінальних правопорушень можуть бути причетні громадянка Грузії ОСОБА_9 , невстановлена особа на ім`я ОСОБА_13 , посадові особи фірми «Атлант Груп» та фірми «Групптрейд».

При цьому у клопотанні слідчого вказано, що за наявною у органу досудового розслідування інформацією ОСОБА_14 зберігає сільськогосподарську продукцію у складських приміщеннях за адресою: м. Миколаїв, вул. Турбінна, 15.

Разом з цим, у клопотанні не зазначено, яке відношення може мати до кримінального провадження ТОВ «ТВА АГРО-ІНДАСТРІ» та його посадові особи. До клопотання не долучено жодних письмових доказів, з яких можна було би зробити висновок про причетність посадових осіб підприємства до даних кримінальних правопорушень, оскільки ніхто з них не встановлений та не допитаний.

У зв`язку із зазначеними вище недоліками зазначеного у клопотанні слідчого переліку майна, яке необхідно арештувати, також неможливо встановити, чи відноситься до матеріалів кримінального провадження вилучене у ТОВ «Агро-ІНДАСТРІ» майно, чи може воно бути доказом у кримінальному провадженні або предметом кримінального правопорушення.

За наявних недоліків клопотання та долучених до нього матеріалів слідчий суддя взагалі не мав можливості повно, всебічно та об`єктивно розглянути його, у зв`язку з чим апеляційний суд вважає, що висновок слідчого судді про наявність підстав для накладення арешту на майно, враховуючи вищезазначені порушення, допущені під час оформлення клопотання та додаткових матеріалів, є передчасним, необґрунтованим і не узгоджується з вищевказаними вимогами кримінального процесуального Закону та Конвенції.

Таким чином, клопотання та долучені до нього матеріали не відповідають вимогам ч.2 ст.171 КПК України, оскільки не підтверджують підстави, мету та відповідного обґрунтування необхідності арешту майна, а також розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Встановлений апеляційним судом факт невідповідності вимогам закону клопотання слідчого, яке слідчий суддя районного суду, маючи таку можливість, не повернув органу досудового розслідування, а прийняв його до розгляду та, більш того, безпідставно задовольнив, на переконання апеляційного суду, унеможливлює розгляд даного клопотання слідчого по суті.

Вищевказані обставини залишились поза увагою слідчого судді, клопотання слідчого було розглянуто неповно та однобічно, внаслідок чого слідчий суддя дійшов передчасного висновку про необхідність накладення арешту на майно, не мотивував своє рішення та в ухвалі не зазначив, чим саме зумовлена необхідність арешту майна та якими конкретно доказами вона підтверджується. Вищевикладені порушення є безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді.

На переконання апеляційного суду, слідчі судді не повинні формально підходити до розгляду таких клопотань та приймати рішення про задоволення невмотивованих клопотань слідчого, які не відповідають вимогам кримінального процесуального закону.

Разом з цим, апеляційний суд не погоджується з доводами апеляційної скарги адвоката щодо порушення слідчим суддею вимог ч.5 ст.27 КПК України, оскільки до матеріалів судового провадження долучено технічний запис судового засідання з розгляду клопотання слідчого про арешт майна.

Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний суд доходить висновку про обґрунтованість апеляційної скарги та вважає за необхідне її частково задовольнити, оскаржувану ухвалу слідчого судді - скасувати та постановити нову ухвалу, якою повернути клопотання прокурору для усунення недоліків, відповідно до вимог ч. 3 ст.172 КПК України.

Керуючись ст. ст. 170-173, 309, 376, 404, 405, 407,409, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу представника ТОВ «ТВА АГРО-ІНДАСТРІ» - адвоката ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 16.01.2019 року, якою задоволено клопотання слідчого СВ Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 , погоджене прокурором Одеської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_7 , та накладено арешт на майно, вилучене 03.01.2019 року в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , в рамках кримінального провадження №12018160480003404, внесеному до ЄРДР 31.08.2018 року за ч.ч.2,4 ст.190, ст.366 КК України, - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою повернути клопотання прокурору для усунення недоліків, зазначених в мотивувальній частині цієї ухвали протягом 72 (сімдесяти двох) годин з дня отримання повного тексту ухвали Одеського апеляційного суду.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4