Ухвала

від 18.02.2019 по справі 520/20497/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/169/19

Номер справи місцевого суду: 520/20497/18

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.2019 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючий суддя - ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретар судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Одеської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 18.01.2019 року про арешт майна у кримінальному провадженні №12018160480003404, внесеному до ЄРДР 31.08.2018 року за ч.ч. 2,4 ст.190, ст.366 КК України,

за участю представника власника майна - адвоката ОСОБА_7 ,

встановив:

Зміст оскаржуваного судового рішення.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 18.01.2019 року частково задоволено клопотання слідчого СВ Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 , погоджене прокурором Одеської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_6 , та накладено арешт на частину майна, вилученого 03.01.2019 року в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1 , в рамках кримінального провадження №12018160480003404, внесеному до ЄРДР 31.08.2018 року за ч.ч.2,4 ст.190, ст.366 КК України, а саме:

- теку сірого кольору, яка містить реєстр ТОВ «ТВА АГРО-ІНДАСТРІ», ТОВ «Юнікор» «Мерітайм» на 51 арк та ТТК у кількості 2 шт. за № 763728 від 06.11.2018 та №762728 від 06.11.2018;

- реєстр ТОВ «ТВА АГРО- ІНДАСТРІ ТОВ «Юнікор» та «Мерітайм» на 2арк та три копії ТТК, а саме: № 763680 від 24.11.18, № 763740 від 26.11.18, № 354229 від 01.12.18;

- реєстри шроту ТОВ «ТВА АГРО-ІНДАСТРІ на 14 арк;

- копію листа № ООЕ-0731508 від 26.07.2017 про відкриття в ПУМБ Гордієнко Вусалою рахунку для ТОВ «ДЕНІЗ» на 20 арк.

В решті клопотання відмовлено та зобов`язано слідчого повернути решту вилученого майна власнику.

Своє рішення про накладення арешту на вищезазначене майно слідчий суддя мотивував тим, що встановлена наявність правових підстав, передбачених ст. 170 КПК України, для арешту частини зазначеного у клопотанні майна, та накладення арешту необхідно для збереження речових доказів у кримінальному провадження та можливості призначення та проведення судових експертиз.

Разом з цим, слідчий суддя не встановив правових підстав для накладення арешту на решту вилученого в ході обшуку майна.

Зміст вимог апеляційної скарги.

В своїй апеляційній скарзі прокурор вказує, що вважає ухвалу незаконною, просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого про арешт майна в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційних вимог прокурор вказує, що слідчий суддя не врахував наявність правових підстав для накладення арешту на все вилучене в ході обшуку майно, оскільки воно має істотне значення для встановлення істини у кримінальному провадженні та є речовим доказом у справі.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Прокурор був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги, однак в судове засідання не з`явився, про причину неявки не повідомив, жодних заяв про відкладення судового засідання не надав, у зв`язку з чим апеляційний суд. з урахуванням думки представника власника майна, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі прокурора.

Заслухавши суддю-доповідача, думку представника власника майна, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін; дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку про таке.

Відповідно до положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Положеннями ст.ст. 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів. Одним з таких заходів є арешт майна у кримінальному провадженні.

Згідно з ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною другою статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення:1)збереження речовихдоказів; 2)спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майнаяк видупокарання абозаходу кримінально-правовогохарактеру щодоюридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною другоюст.173КПК Українивстановлено,що привирішенні питанняпро арештмайна слідчийсуддя,суд повиненвраховувати: 1)правову підставудля арештумайна; 2)можливість використаннямайна якдоказу укримінальному провадженні(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом1частини другоїстатті 170цього Кодексу); 3)наявність обґрунтованоїпідозри увчиненні особоюкримінального правопорушенняабо суспільнонебезпечного діяння,що підпадаєпід ознакидіяння,передбаченого закономУкраїни прокримінальну відповідальність(якщоарешт майнанакладається увипадках,передбачених пунктами3,4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 3-1)можливість спеціальноїконфіскації майна(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом2частини другоїстатті 170цього Кодексу); 4)розмір шкоди,завданої кримінальнимправопорушенням,неправомірної вигоди,яка отриманаюридичною особою(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 5)розумність таспіврозмірність обмеженняправа власностізавданням кримінальногопровадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд доходить висновку про те, що слідчий суддя розглянув клопотання повно, всебічно та об`єктивно, внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку про необхідність накладення арешту лише на частину майна, зазначеного у клопотанні слідчого, а у накладенні арешту на іншу частину майна відмовив.

У клопотанні слідчого зазначено, що Київським ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування в об`єднаному кримінальному провадженні №12018160480003404, внесеному до ЄРДР 31.08.2018 року, за фактом незаконного заволодіння шахрайським шляхом під приводом спільного розвитку бізнесу щодо постачання сільськогосподарської продукції громадянкою Грузії ОСОБА_10 грошовими коштами ОСОБА_11 у значних розмірах (ч.2 ст.190 КК України), грошовими коштами ОСОБА_12 та ОСОБА_13 в особливо великих розмірах (ч.4 ст.190 КК України), а також складання директором ТОВ «Дєніз» ОСОБА_10 завідомо підроблених документів товарно-транспортних накладних на товари сільськогосподарської продукції, які надходять до складських приміщень, та їх подальшого експорту, що спричинило тяжкі наслідки.

При цьому слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про те, що частина вилученого в ході обшуку майна може мати відношення до даного кримінального провадження, оскільки може містити відомості про вчинення особами кримінального правопорушення, внаслідок чого вірно наклав арешт на зазначене вище майно.

Згідно з нормами Глави 10 та Глави 17 КПК України, правові підстави, з яких слідчим вноситься клопотання про накладення арешту та, відповідно, накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситися з обставинами кримінального провадження.

Разом з цим, у відповідностідо ч.2ст.171КПК України,у клопотанніслідчого,прокурора проарешт майнаповинно бутизазначено: 1)підстави імету відповіднодо положеньстатті 170цього Кодексута відповіднеобґрунтування необхідностіарешту майна; 2)перелік івиди майна,що належитьарештувати; 3)документи,які підтверджуютьправо власностіна майно,що належитьарештувати,або конкретніфакти ідокази,що свідчатьпро володіння,користування чирозпорядження підозрюваним,обвинуваченим,засудженим,третіми особамитаким майном; 4)розмір шкоди,неправомірної вигоди,яка отриманаюридичною особою,у разіподання клопотаннявідповідно дочастини шостоїстатті 170цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Крім того, до матеріалів провадження не долучено жодних документів, які підтверджували би належність вилученого майна до даного кримінального правопорушення, у зв`язку з чим неможливо встановити відповідність такого майна критеріям, встановленим ст.98 КПК України.

В порушення вимог ч.2 ст.171 КПК України, у клопотанні слідчого про арешт майна не зазначені правові підстави, мета відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту вказаного майна.

Наведений у клопотанні слідчого перелік майна, на яке належить накласти арешт, не містить індивідуально-визначених ознак такого майна, що унеможливлює його ідентифікацію.

Так, зазначені у клопотанні слідчого скановані копії товарно-транспортних накладних, які були вилучені в ході обшуку, містять номери та дати їх видання, однак не містять вказівки на найменування вантажу, що перевозиться, а також відправника та отримувача відповідного вантажу, котрагентів відповідних угод.

Вказані у клопотанні слідчого контракти, інвойси, угода про виконання зобов`язанні зі сплати боргу містять аналогічні порушення.

Крім того, у клопотанні слідчого взагалі не розкрито, яке відношення наведені у клопотанні банківські картки, товарно-транспортні накладні, комп`ютерна техніка, мобільні телефони, блокноти, чорнові записи та інше майно мають саме до цього кримінального провадження, не визначений процесуальний статус зазначеного у клопотанні майна відповідно до вимог ст.98 КПК України.

Вищевикладені обставини були вірно враховані слідчим суддею при прийнятті оскаржуваного рішення, їм була надана належна правова оцінка, внаслідок чого слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для накладення арешту на частину майна, відношення якого до кримінального провадження не було доведено слідчим та прокурором.

Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що оскаржуване рішення слідчого судді постановлене у чіткій відповідності до положень кримінального процесуального Закону, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні апеляційного суду, у зв`язку з чим така апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала без змін.

Керуючись ст. ст. 170-173, 309, 376, 404, 405, 407,409, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу прокурора Одеської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 18.01.2019 року, якою частково задоволено клопотання слідчого СВ Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 , погоджене прокурором Одеської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_6 , та накладено арешт на частину майна, вилученого 03.01.2019 року в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1 , в рамках кримінального провадження №12018160480003404, внесеному до ЄРДР 31.08.2018 року за ч.ч.2,4 ст.190, ст.366 КК України, - залишити без змін.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4