Ухвала

від 03.04.2019 по справі 520/20497/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/554/19

Номер справи місцевого суду: 520/20497/18 1-кс/520/2741/19

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2019 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю: секретаря с/з ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

представників власника майна ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 , подану в інтересах ТОВ «ТВА Агро-Індастрі», на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 19 березня 2019 року про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12018160480003404 від 31 серпня 2018 року за ознаками злочинів, передбачених частинами 2,4 ст.190, ч.2 ст. 366 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 19 березня 2019 року було частково задоволено клопотання слідчого СВ Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 та накладено арешт на речі і документи, вилучені 03 січня 2019 року в ході проведення обшуку за адресою: м. Миколаїв, вул. Турбінна, 15, у кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР за №12018160480003404 від 31 серпня 2018 року за ознаками злочинів, передбачених ч.ч.2,4 ст.190, ч.2 ст. 366 КК України, а саме:

-лист з папером з написом «Шрот рапсовий» від 21.07.2018 на 1 арк.;

-лист з написом «Шрот ріпаковий» від 30.07.2018 на 1 арк.;

-довідка ТОВ «ТВА «Агро-Індастрі» за вих. №1 від 12.03.2018 на 1 арк.;

-відвантаження шроту соняшника з 19.06.2018 зі складу ТОВ «ТВА «Агро-Індастрі» на 5 арк.;

-технічний жмих, вагою 140 тон;

-рапсовий шрот, вагою 453 тони;

-технічний жмих, вагою 33 тони;

-технічний жмих, вагою 39 тон;

-технічний жмих, вагою 170 тон;

-технічний жмих, вагою 161 тона;

-технічний жмих, вагою 421 тона;

В іншій частині клопотання відмовлено.

Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді, представник власника майна - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що ухвала слідчого судді постановлена з недотримання норм кримінального процесуального законодавства України, а саме:

- слідчим суддею, в порушення вимог ч.6 ст. 173 КПК України, розглянуто клопотання слідчого з порушенням встановленого 72 годинного строку із дня надходження до суду клопотання;

- в порушення вимог ст. 170 КПК України слідчим суддею не враховано, що ТОВ «ТВА Агро-Індастрі» не є юридичною особою, щодо якої здійснюється кримінальне провадження;

- в порушення вимог ч.3 ст. 370 КПК України слідчий суддя не досліджував матеріалів клопотання слідчого під час судового розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які підтримали доводи апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечував проти її задоволення, дослідивши матеріали провадження за клопотанням слідчого, апеляційний суд дійшов до таких висновків.

Статтею 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Положення даної норми КПК України узгоджуються зі ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Відповідно до клопотання слідчого на теперішній час слідчим відділом Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12018160480003404 від 31 серпня 2018 року за ознаками злочинів, передбачених ч.ч.2,4 ст.190, ч.2 ст. 366 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що приблизно в червні 2016 року громадянка Грузії ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під приводом надання ОСОБА_11 послуг зі сприяння у пошуках клієнтів щодо постачання сільськогосподарської продукції, зловживаючи довірою останнього, заволоділа належними йому грошовими коштами в особливо великих розмірах.

За вказаним фактом СВ Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області, 31.08.2018 до ЄРДР були внесені відомості за №12018160480003404 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України.

Крім того, 31.08.2018 надійшла заява ОСОБА_12 про те, що ОСОБА_10 , у квітні 2018 року, під приводом надання послуг із сприянням у пошуку клієнтів щодо постачання сільськогосподарської продукції, зловживаючи довірою заволодів належними йому грошовими коштами у розмірі 113 452 гривень, чим завдав ОСОБА_12 майнову шкоду на вказану суму.

За вказаним фактом СВ Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області, 31.08.2018 до ЄРДР були внесені відомості за №12018160480003408 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України.

04.09.2018 надійшла заява ОСОБА_13 про те, що у період часу з липня по теперішній час, ОСОБА_10 , під приводом розвитку бізнесу, зловживаючи довірою ОСОБА_13 , незаконно заволодів грошовими коштами останнього в особливо великих розмірах.

За вказаним фактом СВ Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області, 04.09.2018 до ЄРДР були внесені відомості за №12018160480003456 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України.

Постановою прокурора Одеської місцевої прокуратури № 1 матеріали вищевказаних досудових розслідувань були об`єднані в одне кримінальне провадження №12018160480003404 від 31.08.2018 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2, 4 ст.190 КК України.

В ході проведення досудового розслідування по кримінальному провадженню № 12018160480003404 від 31.08.2018 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2 та 4 ст.190 КК України, було встановлено, що директор ТОВ "Дєніз" (ЄДРПОУ 41464466) ОСОБА_10 , в ході здійснення своєї господарської діяльності у сфері закупівлі та продажу сільського господарської продукції, складає завідомо підроблені документи - товарно-транспортні накладні на товар сільськогосподарської продукції, який надходить на складські приміщення та у подальшому здійснює їх експорт, що спричинило тяжкі наслідки.

За вказаним фактом СВ Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області, 04.09.2018 до ЄРДР були внесені відомості за №12018160480004859 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України.

Постановою прокурора Одеської місцевої прокуратури № 1 матеріали вищевказаних досудових розслідувань були об`єднані в одне кримінальне провадження №12018160480003404 від 31.08.2018 із встановленою правовою кваліфікацією ч.ч.2, 4 ст.190 та ч.2 ст.366 КК України.

03.01.2019 року на складських приміщеннях за адресою: АДРЕСА_1 , які ОСОБА_10 використовує для реалізації своєї підприємницької діяльності, був проведений обшук, в ході якого були виявлені та вилучені речі та документі, перелік яких міститься в клопотанні слідчого.

Ухвалою слідчого Київського районного суду м. Одеси від 19 березня 2019 року було частково задоволено клопотання про накладення арешту на майно:

-на частину документів з посиланням на те, що вони містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження,

-на ільськогосподарську продукцію у виді рапсового шроту та технічного жмиху - з посиланням на те, що це майно могло бути об`єктом кримінально протиправних дій або одержано внаслідок вчинення злочину, а тому відповідно до положень ст.96-2 КК України в подальшому підлягатиме спеціальній конфіскації.

Апеляційний суд не погоджується з такими висновками слідчого судді, оскільки вони не знайшли свого підтвердження в ході дослідження матеріалів провадження за клопотанням слідчого.

Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, яка встановлює, які об`єкти, у відповідності до положень КПК України, можуть бути визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.

Так, ст.98 КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Так, з мотивувальної частини клопотання слідчого вбачається, що об`єктивною стороною злочину, передбаченого ч.ч. 2, 4 ст.190 КК України, у кримінальному провадженні №12018160480003404 зазначено заволодіння шляхом зловживання довірою ОСОБА_10 грошовими коштами, які були передані їй ОСОБА_13 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .

Таким чином, предметом даних протиправних дій щодо неправомірного заволодіння, та майном, яке було одержано внаслідок вчинення злочинів, передбачених ч.ч. 2, 4 ст.190 КК України, являються грошові кошти у відповідних сумах.

Щодо обставин, за якими були внесені відомості до ЄРДР за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.366 КК України: в клопотанні слідчого зазначено про виявлення ознак «складання підроблених документів товаро-транспортних накладних на с/г продукції, яка надходить на складські приміщення і планується імпортувати», без зазначення кількісних та якісних характеристик такого майна та іншої інформації щодо нього, яка дозволила б ідентифікувати таке майно та встановити його відповідність критеріям, передбаченим ст.98 КПК України.

Враховуючи викладене, аналіз обставин, що характеризують у даному кримінальному об`єктивну складову злочинів, передбачених ч.ч. 2, 4 ст.190 та ч.2 ст.366 КК України, свідчить про невідповідність фактичним обставинам провадження висновку слідчого судді, що арештоване майно у виді рапсового шроту та технічного жмиху могло бути об`єктом кримінально протиправних дій або одержано внаслідок вчинення зазначених злочинів, а тому відповідно до положень ст.96-2 КК України в подальшому підлягатиме спеціальній конфіскації.

За відповідних підстав апеляційний суд вважає необґрунтованим і твердження про те, що арештоване майно у виді документів, що зазначені в резолютивній частині оскаржуваної ухвали слідчого судді, може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п.1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п.2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Також варто звернути увагу і на позицію Європейського суду з прав людини, що висловлена в рішенні по справі «Волохи проти України». В даному рішенні Суд наголошував на тому, що втручання органів виконавчої влади у права осіб має підлягати ефективному контролю, який зазвичай має здійснюватись судовим органом, щонайменше як останньою інстанцією, оскільки судовий контроль надає найбільші гарантії незалежності, безсторонності та здійснення належного провадження.

Статтями7,16 КПК Українивстановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.

Крім того, апеляційний суд приймає до уваги характеристики арештованого оскаржуваною ухвалою майна, а саме те, що даний вид сільськогосподарської продукції має відповідний термін зберігання та вимоги до умов зберігання (контроль температури, вологості тощо), недотримання яких може призвести до псування майна, що призведе до спричинення майнової шкоди власнику майна.

Також апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги представника ТОВ «ТВА Агро-Індастрі» щодо порушення слідчим суддею вимог кримінального процесуального закону при постановленні оскаржуваної ухвали, оскільки не було досліджено питання права власності на арештоване майно у виді сільськогосподарської продукції.

Відповідно до ч.2 ст.171 КПК України у клопотанні слідчого про арешт майна повинно бути зазначено, зокрема, документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.

З клопотання слідчого та доданих до нього матеріалів не вбачається, кому належить право власності на арештоване майно у виді рапсового шроту та технічного жмиху, або конкретні факти і докази щодо відношення до даного майна ОСОБА_10 , про яку зазначено в мотивувальній частині клопотання, як особи, яка заволоділа грошовими коштами шляхом зловживання довірою та складала підроблені документи. До того ж зазначена сільськогосподарська продукція не має індивідуально визначених ознак, що унеможливлює ідентифікацію такого майна.

Таким чином, все наведене підтверджує той факт, що арешт майна, зазначеного в клопотанні слідчого у кримінальному провадженні №12018160480003404 не відповідає принципу розумності та співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, оскільки застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження безпідставно спричиняє ризики перешкодити функціонуванню та блокуванню діяльності ТОВ «ТВА Агро-Індастрі», у складських приміщеннях якого знаходиться арештована сільськогосподарська продукція.

Оцінюючи все вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність достатніх та належних підстав, передбачених ст.170 КПК України, для накладення арешту на паперові листи, документи та сільськогосподарську продукцію, які були вилучені 03 січня 2019 року в ході проведення обшуку за адресою: м. Миколаїв, вул. Турбінна, 15, у вказаному кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.3 ст.172 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.

Частиною 3 ст.407 КПК України встановлено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право:

1) залишити ухвалу без змін;

2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Відповідно до п.п.1,2 ч.1 ст.409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення є неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам справи.

За таких обставин апеляційний суд визнає обґрунтованими доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_7 про відсутність підстав для накладення арешту на вилучене майно, а тому оскаржувана ухвала слідчого судді підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст.170-173, 309, 376, 405, 407, 409, 410, 411, 418, 419, 422 КПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 , подану в інтересах ТОВ «ТВА Агро-Індастрі» - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 19 березня 2019 року, якою частково задоволено клопотання слідчого СВ Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 та накладено арешт на речі та документи, вилучені 03 січня 2019 року в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12018160480003404 від 31 серпня 2018 року за ознаками злочинів, передбачених ч.ч.2,4 ст.190, ч.2 ст. 366 КК України скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого СВ Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 про накладення арешту на речі та документи, вилучені 03 січня 2019 року в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3