Ухвала

від 04.02.2019 по справі 26/17-4058-2011

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 лютого 2019 року

м. Київ

Справа № 26/17-4058-2011

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Одеського обласного загальновійськового союзу "Інконт" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.12.2018 (головуючий суддя Аленін О.Ю., судді Мишкіна М.А., Поліщук Л.В.) та ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.06.2018 (суддя Погребна К.Ф.) у справі № 26/17-4058-2011

за заявою Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про повторне виселення Одеського обласного загальновійськового союзу "Інконт"

у справі № 26/17-4058-2011 Господарського суду Одеської області

за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

до Одеського обласного загальновійськового союзу "Інконт"

про розірвання договору та виселення,

ВСТАНОВИВ:

08.01.2019 Одеський обласний загальновійськовий союз "Інконт" подав безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.12.2018 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.06.2018 у справі № 26/17-4058-2011.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.06.2018 у справі № 26/17-4058-2011 задоволено заяву Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про повторне виселення Одеського обласного загальновійськового союзу "Інконт". Повторно виселено Одеський обласний загальновійськовий союз "Інконт" з нежилого приміщення підвалу загальною площею 250,2 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Гоголя, 9, та передано вказане приміщення Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, в рамках виконавчого провадження ВП № 36093465 з примусового виконання рішення Господарського суду Одеської області від 07.05.2012 у справі № 26/17-4058-2011.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.12.2018 залишено без змін ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.06.2018 у справі № 26/17-4058-2011.

Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі, виходячи з такого.

Частиною 3 статті 3 Господарського процесуального кодексу України у зазначеній редакції передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення .

Відповідно до частини 10 статті 66 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо особа самостійно вселилася у приміщення, з якого вона була примусово виселена, повторне її виселення може бути здійснено державним виконавцем на підставі ухвали суду, який прийняв рішення про виселення. Виконавче провадження у такому разі підлягає поновленню за постановою державного виконавця.

Так, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу , після їх перегляду в апеляційному порядку.

Ухвала суду першої інстанції про повторне виселення особи з приміщення не належить до переліку ухвал, на які учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі (якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки), мають право подати касаційну скаргу.

Отже, касаційну скаргу у даному випадку подано на судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню.

В контексті викладеного Суд вважає за необхідне зазначити, що Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до процесу правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики.

Зважаючи на викладене, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 26/17-4058-2011 за касаційною скаргою Одеського обласного загальновійськового союзу "Інконт" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.12.2018 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.06.2018.

При цьому, подана касаційна скарга Одеського обласного загальновійськового союзу "Інконт" викладена російською мовою.

Відповідно до частини 1 статті 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.

Положеннями частини 1 статті 10 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарське судочинство в судах здійснюється державною мовою.

Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України "Про судоустрій статус суддів" судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою.

Крім цього, як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 1999 року у справі № 10-рп/99, українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації, тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина 5 статті 10 Конституції України).

З огляду на зазначене, касаційна скарга має викладатися державною (українською) мовою.

Керуючись статтями 234, 255, 287, 293, 304 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 26/17-4058-2011 за касаційною скаргою Одеського обласного загальновійськового союзу "Інконт" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.12.2018 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.06.2018

2. Скаржнику надіслати копію даної ухвали разом з доданими до скарги матеріалами, іншим учасникам справи - копію ухвали.

3. Касаційну скаргу залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.