Ухвала

від 15.01.2019 по справі 2-23/10

ХЕРСОНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-23/10

н/п 2-в/766/5/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2019 року Суддя Херсонського міського суду Херсонської області Прохоренко В.В. розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1, яка діє від імен ОСОБА_2 про відновлення втраченого провадження,

встановив:

Заявник звернулася до Херсонського міського суду Херсонської області із вказаною заявою, в якій просить відновити втрачене провадження по цивільній справі № 2-23/10 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності.

Згідно ч. 1 ст. 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Частиною четвертою статті 62 ЦПК України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Конституція України визначає Україну як правову державу, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Одним з основних фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність (legal certainty). Юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування.

Конституцією України проголошено, що утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (ч.2 ст.3 Конституції України).

Виходячи зі змісту ст.131-2 Конституції України, обов'язковою вимогою для здійснення представництва іншої особи у суді є те, що таке представництво може здійснювати виключно адвокат (за винятком випадків, встановлених законом).

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні регулюються Законом України від 05.07.2012 №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Частиною 1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" закріплено перелік документів, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги: - договір про надання правової допомоги; - довіреність; - ордер; - доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Частиною 3 ст.26 Закону встановлено, що повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

Жодна норма Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" не встановлює, що в довіреності, виданій на ім'я фізичної особи - адвоката, обов'язково зазначається про те, що такий представник є саме адвокатом. Не містить таких вимог ні Господарський процесуальний кодекс України, ні Цивільний кодекс України, яким врегульовано питання представництва за довіреністю.

В зазначеному аспекті важливим є, щоб особа, яка здійснює представництво за довіреністю, мала статус адвоката та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Тоді як довіреність визначає лише повноваження адвоката, межі наданих представникові прав та перелік дій, які він може вчиняти для виконання доручення.

Правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 12.10.2018 року у справі № 908/1101/17.

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про відновлення втраченого провадження, від імені ОСОБА_2, заява містить підпис ОСОБА_1, на підтвердження своїх повноважень надано нотаріально посвідчену довіреність від 14.12.2018 року, однак зі змісту довіреності вбачається, що ОСОБА_1 не уповноважена представляти інтереси та діяти від імені ОСОБА_2, подавати документи, підписувати будь-які документи від імені ОСОБА_2 в органах судової влади, а також не надано доказів, що ОСОБА_1, яка здійснює представництво за довіреністю, має статус адвоката та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно ч. 9 ст. 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Згідно п.1 ч.4 ст.185 ЦПК України, заява повертається у випадку коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано .

Керуючись ст. ст. 185, 259, 260 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1, яка діє від імен ОСОБА_2 про відновлення втраченого провадження - повернути заявнику.

Роз`яснити заявнику, що відповідно до ч.7 ст.185 ЦПК України повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.

Відповідно до Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Херсонський міський суд Херсонської області.

Суддя В.В.Прохоренко