Постанова

від 29.01.2019 по справі 748/3478/15-к

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

іменем України

29 січня 2019 року

м. Київ

справа № 748/3478/15-к

провадження № 51- 5190км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

представників ТОВ «Білорусь» адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 і

ОСОБА_9

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_10 на вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 21 лютого 2017року та вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 17 січня 2018 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014270270000719, за обвинуваченням

ОСОБА_11 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Нове місто Монастирищенського району Черкаської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі КК).

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 21 лютого 2017року ОСОБА_11 засуджено за ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк вісім років.

Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів.

Апеляційний суд Чернігівської області скасував вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_11 в частині призначеного покарання та 17 січня 2018 року ухвалив свій вирок, яким визнав його винним за ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 186 КК та призначив покарання у виді позбавлення волі на строк вісім років з конфіскацією всього належного йому майна, крім житла.

У решті вирок місцевого суду залишив без змін.

Згідно з вироком ОСОБА_11 визнано винуватим у тому, що він 26 вересня 2014року в день з метою протиправного заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах приїхав на поле, що розташоване на території Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області поблизу автодороги КиївГомель та на правах оренди належить ТОВ «Білорусь», де неправдиву інформацію про належність йому вказаної земельної ділянки та необхідність збору на ній урожаю кукурудзи на площі 235 га повідомив найманим робітникам, які за його вказівкою приступили до роботи та зібрали 14,730 тонн кукурудзи. Незважаючи на те, що такі дії ОСОБА_11 були помічені охоронцями ТОВ «Білорусь», він продовжував надавати вказівки щодо подальшого збору врожаю, проте з причин, що не залежали від його волі, оскільки збір урожаю був зупинений охороною та керівництвом ТОВ «Білорусь», не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для протиправного заволодіння 1914,01тоннами кукурудзи, вартість якої згідно з висновком експерта № 1-14/1 від 14 листопада 2016 року становила 2354232,3 грн.

Вимоги касаційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_10 просить судові рішення щодо ОСОБА_11 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає, що повідомлення про підозру його підзахисному було здійснено неуповноваженою особою прокурором Чернігівської області ОСОБА_12 , який не входив до складу групи прокурорів. Відтак, на думку захисника, звернення сторони обвинувачення з обвинувальним актом щодо особи, яка не набула статусу підозрюваного, суперечить вимогам ст. 283 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК), та обумовило позбавлення ОСОБА_11 права на справедливий суд. Зазначає, що судове засідання суду першої інстанції від 24 січня 2017 року, під час якого прокурором змінювалось обвинувачення, було проведено незаконним складом суду. Посилається на порушення місцевим судом вимог ч. 3 ст. 373 КПК, вказуючи, що вирок ґрунтується на припущеннях, оскільки не встановлено експертним шляхом розміру завданої шкоди, що має значення для кваліфікації дій ОСОБА_11 . На думку захисника, вирок суду першої інстанції не містить формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, та не відповідає приписам ст. 374 КПК. Стверджує, що судом не було враховано обставин, які стали передумовою вчинення ОСОБА_11 злочину та тих, що пом`якшують покарання. Вважає, що апеляційний суд залишив поза увагою допущені місцевим судом істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та всупереч приписам п. 1 ч. 2 ст. 412 КПК за наявності підстав для закриття кримінального провадження, справу не закрив. Крім того, захисник посилається на порушення апеляційним судом вимог ст. ст. 374, 404, 405, 407, 418 КПК, мотивуючи тим, що судом не було з`ясовано відомості про особу ОСОБА_11 , дані про наявність пом`якшуючих обставин, внаслідок чого вважає необґрунтованим призначення ОСОБА_11 додаткового покарання у виді конфіскації майна.

Представник ТОВ «Білорусь» адвокат ОСОБА_7 подав заперечення на касаційну скаргу захисника, в якій не погоджується з її доводами та просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Захисником ОСОБА_6 подано відгук на заперечення представника ТОВ«Білорусь» адвоката ОСОБА_7 на касаційну скаргу та зазначено про його необґрунтованість.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_5 вважав касаційну скаргу необґрунтованою, просив судові рішення залишити без зміни.

Захисник ОСОБА_6 підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити в повному обсязі.

Представники ТОВ «Білорусь» адвокати ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 вважали доводи касаційної скарги необґрунтованими, просили відмовити в її задоволенні.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , представників ТОВ «Білорусь» адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 433КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин.

У п.1 ч. 1 і ч. 2 ст. 438 КПК передбачено, що підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 414 цього Кодексу.

Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).

Доводи касаційної скарги захисника ОСОБА_10 про ухвалення судового рішення незаконним складом суду та здійснення письмового повідомлення про підозру неуповноваженою особою є безпідставними.

Зокрема, покликаючись на журнал судового засідання від 24 січня 2017 року, захисник ОСОБА_10 стверджує, що в той день судове засідання, під час якого прокурором змінювалось обвинувачення, було проведено незаконним складом суду, а саме за участю лише судді ОСОБА_13 , а судді ОСОБА_14 і ОСОБА_15 не брали участі в цьому судовому засіданні.

Однак, як слідує з аудіозапису судового засідання 24 січня 2017 року, на початку судового засідання головуюча-суддя ОСОБА_13 оголосила, що розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_11 продовжується в тому ж складі суду, і питання про необхідність відкладення судового засідання на обговорення учасників судового провадження не ставилось. Наведене свідчить, що це судове засідання, як й інші, що зафіксовані на компакт-диску з робочою копією фонограми судових засідань Чернігівського районного суду Чернігівської області, в кримінальному провадженні щодо ОСОБА_11 здійснювалось колегіально у складі трьох суддів ОСОБА_13 , ОСОБА_14 і ОСОБА_15 .

Крім того, із матеріалів кримінального провадження вбачається, що оскільки ОСОБА_11 був обраний депутатом місцевої ради, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 481 КПК письмове повідомлення йому про підозру здійснювалося прокурором Чернігівської області ОСОБА_12 (а.п. 225, т. 1).

Повноваження ж керівника регіональної прокуратури (прокурора області) на проведення процесуальних дій, передбачених п. 1 ч. 1 ст.481 КПК, а саме здійснення письмового повідомлення про підозру депутату місцевої ради, виникають на підставі вказаної норми закону і не потребують окремого процесуального рішення про включення його до складу групи прокурорів, які беруть участь у тому ж провадженні.

А тому твердження захисника про здійснення письмового повідомлення про підозру неуповноваженою особою є необґрунтованими.

Водночас інші доводи касаційної скарги захисника ОСОБА_10 про допущенні судом апеляційної інстанції порушення вимог кримінального процесуального закону колегія суддів вважає слушними.

Згідно зі ст. 370 і ч. 2 ст. 418 КПК судове рішення суду апеляційної інстанції повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 420 КПК вирок суду апеляційної інстанції повинен відповідати загальним вимогам до вироків. Крім того, у вироку суду апеляційної інстанції зазначаються зміст вироку суду першої інстанції, короткий зміст вимог апеляційної скарги, мотиви ухваленого рішення, рішення по суті вимог апеляційної скарги.

Виходячи з положень указаних статей закону, суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у кримінальному провадженні та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, дати вичерпну відповідь на вказані у ній доводи щодо оцінки покладених в основу вироку доказів з точки зору їх належності, допустимості й достовірності, а також зазначити мотивиухваленого рішення.

При розгляді даного кримінального провадження наведених вище вимог закону апеляційним судом не дотримано.

Так, на вирок місцевого суду обвинувачений ОСОБА_11 подавав апеляційну скаргу та доповнення до неї, в яких просив вирок суду першої інстанції скасувати і закрити кримінальне провадження. Вказував на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Посилався на порушення судом вимог ст. 91 КПК, зазначаючи, що не надано об`єктивної оцінки доказам, які доводять його не винуватість. Заперечував наявність у нього умислу на збір урожаю з усієї земельної ділянки площею 235 га та стверджував, що мав намір зібрати врожай лише з земельних паїв, що орендував у власників в 2014 році як фізична особа. Стверджував, що судом не надано оцінки тому, що значна частина земельних ділянок ТОВ «Білорусь» перебувала в оренді ТОВ «Авангард ім. Скачка І.І.». Вважав, що розмір земельної ділянки ТОВ «Білорусь» не встановлено документально, а в протоколі огляду місця події зазначено про приблизні розміри як цієї ділянки, так і його, де він мав намір зібрати врожай. Крім того, обвинувачений заперечував висновки суду про те, що він намагався продовжити дії по зброю врожаю після того, як з`явились представники ТОВ «Білорусь». Вказував на порушення судом вимог ч. 3 ст. 373 КПК, зазначаючи, що не встановлено експертним шляхом розміру заподіяної шкоди. Вважав, що бухгалтерську довідку ТОВ «Білорусь» щодо кількості зібраного зерна кукурудзи не може бути визнано доказом, оскільки її надано потерпілою стороною, яка зацікавлена в доведеності його винуватості, а наведені в ній відомості суперечать даним, що містяться в протоколі огляду місця події. Крім того, обвинувачений ОСОБА_11 оспорював дані висновку судової товарознавчої експертизи.

Переглядаючи вирок місцевого суду щодо ОСОБА_11 в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції скасував вирок місцевого суду в частині призначеного покарання та ухвалив в цій частині новий вирок, яким призначив ОСОБА_11 додаткове покарання, а в решті погодився з висновком місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_11 у незакінченому замаху на відкрите викрадення майна ТОВ «Білорусь» в особливо великих розмірах.

Проте апеляційний суд в повній мірі не перевірив доводи апеляційної скарги обвинуваченого, докладних мотивів для їх спростування не навів, при цьому не провів належного аналізу обставин кримінального провадження та не дав оцінки кожному доказу за критеріями ст. 94 КПК, а сукупності доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, не звернув уваги, що прийняття одних і відхилення інших доказів повинно бути мотивовано.

Із змісту вироку апеляційного суду вбачається, що на спростування доводів обвинуваченого ОСОБА_11 , викладених у його апеляційній скарзі, суд послався на те, що він не надав доказів на підтвердження своєї позиції про недоведеність його вини у вчиненні злочину.

Однак, зазначені мотиви апеляційного суду суперечать положенням ст. 17 КПК, відповідно до яких ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Водночас суд апеляційної інстанції не перевірив доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_11 про порушення судом вимог ст. 91 КПК та нез`ясування обставин, що підлягали доказуванню, зокрема, розміру заподіяної шкоди; неповноту судового розгляду та ненадання об`єктивної оцінки доказам, які доводять, як він вважає, його невинуватість.

Крім того, залишилися неперевіреними доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_11 про те, що розмір земельної ділянки ТОВ «Білорусь» не встановлено документально, а в протоколі огляду місця події зазначено про приблизні розміри як цієї ділянки, так і тієї, на якій він мав намір зібрати врожай.

Апеляційний суд не проаналізував та не спростував доводи обвинуваченого ОСОБА_11 і про відсутність у його діях умислу на заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах та про те, що після прибуття представників ТОВ«Білорусь» він не продовжував дії по збору врожаю.

Залишилися поза увагою апеляційного суду й доводи обвинуваченого ОСОБА_11 про те, що частина земельних ділянок на площі 235 га перебуває в оренді іншого товариства і цю обставину не було з`ясовано місцевим судом.

Також обвинувачений ОСОБА_11 вказував на порушення судом ч. 3 ст. 373 КПК та вважав безпідставним посилання у вироку на бухгалтерську довідку ТОВ «Білорусь» щодо кількості зібраного зерна кукурудзи (оскільки наведені в ній відомості, на його думку, не підтверджуються даними протоколу огляду місця події) та не погоджувався з даними висновку судової товарознавчої експертизи. Однак вказані доводи апеляційної скарги обвинуваченого, як і доводи про неможливість визнання доказом бухгалтерської довідки ТОВ «Білорусь», поданої потерпілою стороною, у зв`язку з її зацікавленістю у підтвердженні обвинувачення, апеляційним судом не перевірялись та відповідей на них не дано.

Отже, апеляційний суд усіх зазначених в апеляційній скарзі доводів обвинуваченого ОСОБА_11 не перевірив та не проаналізував, докладних мотивів прийнятого рішення не навів.

Враховуючи наведене, вирок суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам ст.ст.370 і 420 КПК, наведені порушення є істотними і такими, що перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

За таких обставин, вирок суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_11 підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.

При новому апеляційному розгляді суд має перевірити всі доводи, викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_11 , зокрема, щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповноти судового розгляду, оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку, а за наявності для цього підстав шляхом повторного дослідження обставин кримінального провадження, після чого ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441442 КПК України, Суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_10 задовольнити частково.

Вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 17 січня 2018 року щодо ОСОБА_11 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3