Постанова

від 31.01.2019 по справі 601/569/18

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 601/569/18Головуючий у 1-й інстанції Коротич І.А. Провадження № 22-ц/817/43/19 Доповідач - Ткач З.Є. Категорія - 39

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2019 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі колегії:

головуючого - Ткач З.Є.

суддів: Міщій О. Я., Шевчук Г. М.,

з участю секретаря Романюк Х.Ю.

з участю ОСОБА_1 та його представника - адвоката ОСОБА_2, ОСОБА_3 та його представника - адвоката ОСОБА_4,

представника Плосківська сільська рада- сільського голови Томчука А.Г.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №601/569/18 за апеляційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_2, на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 05 жовтня 2018 року, ухваленого суддею Коротич І.А., повний текст рішення складено 10 жовтня 2018 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання недійсним заповіту та свідоцтва про право на спадщину за заповітом, скасування реєстрації права власності на нерухоме майно та визнання права власності на 17/50 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель,-

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, треті особи, що не заявляють самостійних вимог Кременецьке районне комунальне бюро технічної інвентаризації, Плосківська сільська рада Кременецького району Тернопільської області та Кременецька державна нотаріальна контора, про визнання недійсним заповіту 14 грудня 2001 року та свідоцтва про право на спадщину за заповітом, скасування реєстрації права власності на нерухоме майно та визнання права власності на спадкове майно: 17/50 частин житлового будинку АДРЕСА_1

Позов обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його тітка (двоюрідна сестра його батька) ОСОБА_6

Після її смерті залишилося спадкове майно 17/50 частин житлового будинку АДРЕСА_1

Він є спадкоємцем на майно ОСОБА_6 відповідно до вимог статті 1268 Цивільного Кодексу України, оскільки на час її смерті проживав разом із нею.

Однак, у 2018 році йому стало відомо, що спадкове майно успадкував відповідач ОСОБА_3 на підставі заповіту ОСОБА_6 складеного 14 грудня 2001 року.

Вказала, що заповіт є недійсним, оскільки померла ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1, була переселенкою з Польщі, не володіла українською мовою, була не писемною, не вміла читати і заповіт посвідчено з порушеннями вимог закону та пунктів 5, 6, 8, 13 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів України затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 року №22/5 (яка діяла на момент складення та посвідчення заповіту).

Зокрема секретарем виконавчого комітету Плосківської сільської ради не було прочитано ОСОБА_6 тексту документу заповіту про, що свідчить відсутність відмітки на заповіті про прочитання його спадкодавцеві, тексти оформлюваних документів не були перекладені на мову, якою володіла спадкодавця ОСОБА_6, заповіт посвідчений о 19:00 годині по закінченні робочого дня, а тому не був посвідчений у сільській раді.

Крім того, зазначає, що спадщина на відповідача ОСОБА_3 була переоформлена на підставі дубліката про право власності на 17/50 частин житлового будинку АДРЕСА_1, оригіналу якого насправді не існувало.

У зв'язку з цим просив визнати недійсним заповіт ОСОБА_6 від 14 грудня 2001 року, посвідченого секретарем виконавчого комітету Плосківської сільської ради Кременецького району, Тернопільської області - ОСОБА_5 та зареєстрованого в реєстрі за №16; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 04 квітня 2007 року відносно ОСОБА_3, яким успадковано 17/50 частин житлового будинку АДРЕСА_1 скасувати реєстрацію права власності відносно ОСОБА_3, яким успадковано 17/50 частин житлового будинку АДРЕСА_1 визнати за ним право власності на 17/50 частин житлового будинку АДРЕСА_1

Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 05 жовтня 2018 року вирішено:

"В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3, де треті особи, що не заявляють самостійних вимог Кременецьке районне комунальне бюро технічної інвентаризації, Плосківська сільська рада Кременецького району Тернопільської області та Кременецька державна нотаріальна контора про визнання недійсним заповіту від 14 грудня 2001 року, посвідченого секретарем виконавчого комітету Плосківської сільської ради Кременецького району Тернопільської області - ОСОБА_5 та зареєстрованого в реєстрі за №16 та свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 04 квітня 2007 року відносно ОСОБА_3, яким успадковано 17/50 частин житлового будинку АДРЕСА_1 скасування реєстрації права власності відносно ОСОБА_3, яким успадковано 17/50 частин житлового будинку АДРЕСА_1 та визнання за ОСОБА_1 права власності на 17/50 частин житлового будинку АДРЕСА_1 відмовити."

Не погодившись із даним рішенням представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Вказала, що суд першої інстанції не дав належної оцінки тому факту, що ОСОБА_6 була не писемною та не володіла українською мовою.

Вказує, що секретарем виконавчого комітету Плосківської сільської ради- ОСОБА_5. не було прочитано ОСОБА_6 тексту заповіт про, що свідчить відсутність відмітки на заповіті про прочитання його спадкодавцеві.

Зазначає, що має сумніви, що заповіт посвідчений у Плосківській сільській раді о 19:00 годині, оскільки вона була в цей час закрита, робочий день закінчився.

Також зазначила, що позивач прийняв спадщину після померлої ОСОБА_6, оскільки на час відкриття спадщини проживав разом із нею.

Також зазначила, що суд не дав оцінки тим обставинам, на які позивач посилався в обґрунтування позову, зокрема тому, що ОСОБА_3 звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини без правоустановлюючих документів виданих ОСОБА_6 про право власності на 17/50 частин житлового будинку №79 з відповідною частиною надвірних будівель, що по АДРЕСА_1

Вказує, що відповідачем шляхом підробки документів та внесення недостовірних відомостей про втрату свідоцтва та видачу дублікату на право власності відносно ОСОБА_6 було незаконно отримано дублікат, що стало підставою для незаконного оформлення свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 04 квітня 2007 року.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зазначає, що позивачем не додано належних і допустимих доказів, які б свідчили, що ОСОБА_6 була не писемною, неграмотною, мала фізичні вади, які б завадили їй прочитати заповіт під час його складання 14 лютого 2001 року. А навпаки, як вбачається з копій погосподарських книг, ОСОБА_6 мала відповідну освіту, працювала на керівних посадах в колгоспі. Також зазначає, що ОСОБА_1 не є спадкоємцем після смерті ОСОБА_6 оскільки, по-перше, позивачем не додано до позовної заяви жодних доказів родинних відносин між ним та ОСОБА_6; по-друге, згідно довідок Плосківської сільської ради №14 та №15 від 04 січня 2019 року, з 25 травня 2004 року ОСОБА_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 однак фактично постійно проживає з листопада 2017 року.

ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції апеляційну скаргу підтримали і просили рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

ОСОБА_3 доводи апеляційної скарги не визнали і просили рішення суду залишити без зміни.

Представник Плосківської сільської ради Кременецького району вважає рішення суду законним і просив залишити його без зміни.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, вислухавши сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволення з наступних мотивів.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Судом першої інстанції установлено наступні обставини.

Згідно протоколу засідання виконкому Плосківської сільської ради № 8 від 28.08.2001 року та рішення №17 від 28 серпня 2001 року визнано за ОСОБА_6 право власності на 17/50 частин будинку АДРЕСА_1 (а.с. 33)

Також, свідоцтвом про право власності на житловий будинок від 20 вересня 2001 року підтверджується право власності за ОСОБА_6 на 17/50 частин будинку АДРЕСА_1 Зазначено, що цей дублікат посвідчено 08 лютого 2007 року сільським головою Плосківської сільської ради. (а.с. 56)

Також ОСОБА_6 належало право на земельну частку пай в КСП Правда с. Плоске Кременецького району Тернопільської області, розміром 2,82 умовних кадастрових гектара, що підтверджується сертифікатом від 02 березня 2000 року та майновий пай розміром 256,00 грн. в КСП Правда .

ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2, що стверджується свідоцтвом про смерть, виданого 04 листопада 2002 року серія НОМЕР_1, Плосківською сільською радою Кременецького району.

Також встановлено, що 14 лютого 2001 року ОСОБА_6 склала заповіт згідно якого все своє майно заповіла відповідачу ОСОБА_3, що стверджується заповітом посвідченим секретарем виконавчого комітету Плосківської сільської ради ОСОБА_5. Заповіт підписано ОСОБА_6 у присутності секретаря сільської ради. Даний заповіт не змінений та не відмінений.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 04 квітня 2007 року виданого Кременецькою державною нотаріальною конторою, ОСОБА_3 успадкував 17/50 частин будинку АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_6 В свідоцтві зазначено, що майно спадкодавцю належало на підставі дублікату свідоцтва на право власності на будинковолодіння.

Дублікат свідоцтва на право власності на будинковолодіння на 17/50 домоволодіння видався у 2007 році вже після смерті ОСОБА_6 після опублікування оголошення в газеті про втрату оригіналу свідоцтва про право власності на 17/50 частин будинку по АДРЕСА_1 Оплату 08 лютого 2007 року здійснив ОСОБА_3, що стверджується квитанцією від 08 лютого 2007 року.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що позивач не був спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_6 та позивачем не доведено, що заповіт складений з порушеннями вимог чинного на момент посвідчення заповіту законодавства.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Згідно із п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 року, правила книги шостої ЦК України застосовуються до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в абз. 3 п. 1 Постанови пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" та у п. 1 Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ про спадкування, викладеному у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року, норми п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України слід розуміти таким чином, що правила книги шостої ЦК України в редакції 2003 року може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 01 липня 2003 року і не була прийнята ніким із спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм статей 529-531 ЦК УРСР.

Оскільки спадщина після смерті ОСОБА_6 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_2 та була прийнята ОСОБА_3 до 01 січня 2004 року, то до правовідносин такої спадщини необхідно застосовувати правила розділу VІІ ЦК УРСР в редакції 1963 року.

А відтак, оспорюваний заповіт, який посвідчено 14 лютого 2001 року може бути визнаний недійсними лише з підстав, установлених законом, який був чинним на час посвідчення заповіту.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року №3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" (зі змінами), угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Згідно вимог ст. 545 ЦК УРСР, в редакції 1963 року, заповіт як угода, може бути визнаний недійсним на підставах, викладеними у статтях 48-58 цього Кодексу.

Так, ст. 48 ЦК УРСР передбачає недійсність угоди, яка не відповідає вимогам закону.

Статтею 541 ЦК УРСР 1963 року (в редакції, яка діяла на час складення заповіту) передбачено, що заповіт повинен бути укладений у письмовій формі з зазначенням місця і часу його укладення, підписаний особисто заповідачем і нотаріально посвідчений.

Відповідно до ст. 37 Закону від 2 вересня 1993 року N3425-XII "Про нотаріат", статей 38, 42, 59 Закону від 21 травня 1997 року N280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" та п. 2 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України (затверджена наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 року №22/5, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 1994 року за N 256/466; далі - Інструкція) у населених пунктах, де немає державних нотаріусів, нотаріальні дії вчиняють посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад, на яких такий обов'язок покладено рішенням виконавчого комітету відповідної ради.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Частинами 1, 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При зверненні з позовом до суду та поданні апеляційної скарги ОСОБА_1, вказуючи на недійсність заповіту від 14 лютого 2001 року посилався на те, ОСОБА_6 була неписьменною та не володіла українською мовою.

Також посилався на те, що секретарем виконавчого комітету Плосківської сільської ради - ОСОБА_5. не було прочитано ОСОБА_6 тексту заповіт про, що свідчить відсутність відмітки на заповіті про прочитання його спадкодавцеві.

При цьому вказував на порушення посадовою особою ОСОБА_5. пункту 13 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України від 25 серпня 1994 року №22/5.

Так відповідно до цієї Інструкції нотаріально посвідчувані заповіти, довіреності, заяви та інші документи підписуються у присутності посадової особи виконавчого комітету, яка вчиняє нотаріальну дію. Якщо заповіт, довіреність, заява чи інший документ підписано за відсутності цих посадових осіб, громадянин повинен особисто підтвердити, що документ підписаний ним. Посадова особа виконавчого комітету, яка вчиняє нотаріальні дії, може не вимагати кожного разу з'явлення відомих їй посадових осіб підприємств, установ і організацій, якщо вона має зразки підписів цих посадових осіб, одержані при особистому зверненні, а справжність їх підписів не викликає сумніву. Якщо громадянин внаслідок фізичної вади, хвороби або з інших поважних причин не може власноручно підписати заповіт, довіреність, заяву чи інший документ, за його довіреністю і в його присутності та в присутності посадової особи виконавчого комітету, яка вчиняє нотаріальні дії, заповіт, довіреність, заяву чи інший документ може підписати інший громадянин. Про причини, з яких громадянин, заінтересований у вчиненні нотаріальної дії, не міг підписати документ, зазначається у посвідчувальному написі. Заповіт чи довіреність не може підписувати особа, на користь якої їх посвідчено. Якщо громадянин, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії, неписьменний або сліпий, посадова особа виконавчого комітету, крім того, зобов'язана прочитати йому текст документа і зробити про це на документі відмітку.

Крім того, аргументуючи свої вимоги посилався на те, що має сумніви, що заповіт посвідчений у сільській раді о 19:00 годині, оскільки вона була в цей час закрита, робочий день закінчився.

Також вказує, що згідно абз. 3 ч. 2 ст. 1248 ЦК України (якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках).

Із змісту оспорюваного заповіту вбачається, що при його посвідченні секретарем Плосківської сільської ради дотримано вимог вищезазначеної Інструкції, зокрема зазначено час його складення - 14 лютого 2001 року, особу заповідача встановлено, дієздатність перевірено.

Заповіт власноручно підписано заповідачем ОСОБА_6, про що зазначено в посвідчувальному написі.

Заповіт зареєстровано в реєстрі за №16, стягнено держмито 0,85 грн.

Окрім того, в суді першої інстанції ОСОБА_5. підтвердила обставини щодо посвідчення оспорюваного заповіту та пояснила, що нею дотримано вимоги чинної на той час Інструкції щодо посвідчення заповіту. Зазначила, що заповіт було прочитано нею в голос, ОСОБА_6 сама заповіт в голос не читала.

Посилання на те, що ОСОБА_6 була неписьменною та не володіла державною мовою, не заслуговують на увагу, оскільки як вбачається з копій даних погосподарських книг Плосківської сільської ради ОСОБА_6 за національністю була українкою, мала початкову освіту та протягом життя працювала у колгоспі. Також в погосподарській книзі Плосківської сільської ради за 1955-1957 в графі грамотність вказано, що ОСОБА_6 пише.

Лише у двох випадках відповідно до Інструкції обов'язково має бути записано заповіт прочитано і записано вірно : коли громадянин, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії неписьменний або коли громадянин, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії сліпий.

Однак ні судом першої інстанції, ні судом апеляційної інстанції не здобуто доказів цього.

Безпідставними на думку колегії суддів є доводи позивача, що порушено порядок ст. 1248 ЦК України, так як заповіт повинен був посвідчений за відсутності двох свідків, оскільки до даних правовідносин підлягають застосування норми чинного на час складання заповіту цивільного законодавства.

Доводи апеляційної скарги, що заповіт не міг був посвідчений у Плосківській сільській раді о 19:00 годині, оскільки ОСОБА_6 із врахуванням зимового періоду часу не могла у вечірню пору сама добровільно звернутись у сільську раду для посвідчення такого заповіту, колегія суддів вважає припущеннями, оскільки не надано доказів протилежного. Окрім того, вищенаведені доводи спростовуються показами свідків ОСОБА_5. та ОСОБА_9, поданими ними в суді першої інстанції, які підтвердили факт присутності під час складення оспорюваного заповіту та пояснили, що він був посвідчений саме в приміщенні Плосківській сільській раді о 19:00 годині.

Щодо позовних вимог - визнання свідоцтва про права на спадщину за заповітом недійсним з підстав відсутності у ОСОБА_3 правоустановлюючих документів на частину будинку на момент його видачі, колегія суддів виходить з наступного.

Діяльність нотаріусів щодо видачі такого свідоцтва регулюється ЗУ "Про нотаріат" №3425-XII від 02 вересня 1993 року та Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України №20/5 від 03 березня 2004 (чинними на момент відкриття спадкової справи та видачі свідоцтва про право на спадщину).

Відповідно до пункту 214 вищенаведеної Інструкції нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом шляхом витребування відповідних доказів перевіряє: факт смерті спадкодавця, наявність заповіту, наявність та чинність спадкового договору, час і місце відкриття спадщини, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво; перевіряє коло осіб, які мають право на обов'язкову частку в спадщині. Перевірка наявності заповіту (секретного заповіту), спадкового договору, здійснюється за допомогою Спадкового реєстру у порядку, передбаченому Положенням про Єдиний реєстр заповітів, спадкових договорів та спадкових справ.

Згідно пункту 216 даної Інструкції видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання правовстановлювальних документів про належність цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Як вбачається з матеріалів спадкової справи №229 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6, 25 травня 2004 року ОСОБА_3 подав заяву про видачу свідоцтва про праву на спадщину за заповітом. При цьому в заяві написано, що відповідач прийняв майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_6

Спадкове майно складається з: права на земельну частку (пай) розміром 2,82 в умовних кадастрових гектарах, у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства "Правда" в селі Плоске, Кременецького району, Тернопільської області та права власності на майновий пай члена колективного колективного сільськогосподарського підприємства спілки власників земельних паїв "Правда" в селі Плоске, Кременецького району, Тернопільської області.

25 травня 2004 року ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право на спадщину на вказане майно на основі сертифікату на земельну частку (пай) серії НОМЕР_3 та свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії НОМЕР_2

04 квітня 2007 року відповідач повторно звертається із заявою про видачу свідоцтва про праву на спадщину за заповітом, але вже на 17/50 частин житлового будинку АДРЕСА_1 та надає дублікат реєстраційного напису на правовстановлюючому документі, дублікат свідоцтва про право власності та витяг з Реєстру права власності на нерухоме майно.

04 квітня 2007 року відповідач отримав свідоцтво про право на спадщину на дане майно.

Таким чином, нотаріус видав свідоцтва про право на спадщину за заповітом після отримання правовстановлюючих документів на вказане майно.

Також колегія суддів зазначає, що відповідно до абзацу 3 пункту 210 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, ніяким строком не обмежена.

Колегія суддів вважає недоведеним посилання позивача на те, що відповідачем шляхом підробки документів та внесення недостовірних відомостей про втрату свідоцтва та видачу дублікату на право власності відносно ОСОБА_6 було незаконно отримано дублікат, що стало підставою для незаконного оформлення свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 04 квітня 2007 року, оскільки вказані твердження ОСОБА_1 не підтверджені належними, допустимими та достовірними доказами у справі, а тому є такими що ґрунтуються на припущеннях та не можуть бути взяті судом до уваги.

Колегія суддів критично оцінює твердження апеляційної скарги, що оскільки ОСОБА_1 на час відкриття спадщини проживав разом із спадкодавцем, вважається таким, що прийняв спадщину. Оскільки як вбачається із копії запису будинкової книги №1 Плосківської сільської ради Кременецького району, позивач прибував на постійне місце проживання в с. Плоске з 25 квітня 2004 року. Також згідно довідок Плосківської сільської ради №14 та №15 від 04 січня 2019 року, з 25 травня 2004 року ОСОБА_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 однак фактично постійно проживає лише з листопада 2017 року.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, так як при складанні заповіту від 14 лютого 2001 року були дотримані передбачені законом вимоги щодо форми заповіту.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального права і процесуального права, а зводяться до переоцінки доказів, яким судом дана належна правова оцінка.

Таким чином, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду є обґрунтованими, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене та положення ст. 375 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_2, залишити без задоволення.

Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 05 жовтня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повна постанова складена 05 лютого 2019 року.

Головуючий: Ткач З.Є.

Судді: Міщій О.Я.

Шевчук Г.М.