Постанова

від 31.01.2019 по справі 911/2817/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2019 р. Справа№ 911/2817/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Чорногуза М.Г.

Хрипуна О.О.

при секретарі судового засідання Мельничук О.С.,

прокурор Слабковська О.О.

позивач в особі не з'явився

відповідач 1 не з'явився

відповідач 2 Вітусєвич Я.Ф.

третя особа не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Барселона Ю Ей"

на рішення Господарського суду Київської області від 19.10.2017

у справі №911/2817/17 (суддя Кошик А.Ю.)

за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області

до 1) Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Барселона Ю Ей"

за участю третьої особи ОСОБА_3

про визнання недійсним рішення та витребування земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник прокурора Київської області (прокурор) в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області (Держгеокадастр) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Барселона Ю Ей" (ТОВ "Барселона Ю Ей") про визнання недійсним рішення Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 20.10.2010 №94 про передачу у власність ОСОБА_3 земельної ділянки загальною площею 0,5 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої на території села Софіївська-Борщагівка Києво-Святошинського району; витребування на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Київській області із незаконного володіння ТОВ "Барселона Ю ЕЙ" земельної ділянки, розташованої в с. Софїївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області, кадастровий номер НОМЕР_1 площею 0,5 га вартістю 17 410,65 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор, зокрема, посилається на норми статей 16, 326, 373, 388, 393 Цивільного кодексу України, статті 84, 116, 122, 141, 142, 155 Земельного кодексу України, зазначаючи, що спірна земельна ділянка передана у власність ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства з перевищенням повноважень за рахунок земель державної власності, що перебувають в постійному користуванні ДП "НДВА "Пуща-Водиця". У подальшому, зазначена земельна ділянка на підставі договору-купівлі продажу була відчужена на користь ТОВ "Барселона Ю ЕЙ". Прокурор вважає, що спірне рішення відповідача-1 про затвердження проекту із землеустрою та передачу у власність ОСОБА_3 земельної ділянки видано з порушенням вимог законодавства, прав дійсного власника вказаних земель та підлягає визнанню недійсним. З огляду на викладене, та те, що право власності ТОВ "Барселона Ю ЕЙ" на земельну ділянку зареєстровано у встановленому порядку, відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, відновити становище, яке існувало до порушення цього права, можливо лише шляхом визнання недійсним рішення про передачу земельної ділянки та її витребування з чужого незаконного володіння.

При зверненні з даним позовом до суду прокурор посилався на статтю 23 Закону України "Про прокуратуру", обґрунтовуючи звернення прокурора до суду в даних спірних правовідносинах тим, що позовна заява про витребування земельних ділянок сільськогосподарського призначення із приватної власності у державну власність безумовно становить суспільний інтерес.

Також, прокурором у позовній заяві було заявлено клопотання про визнання поважними причин пропуску строків позовної давності та їх поновлення.

Рішенням Господарського суду Київської області від 19.10.2017 у справі №911/2817/17 позовні вимоги задоволено в повному обсязі (т.1 а.с. 60).

Визнано недійсним рішення Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 20.10.2010 №94 про передачу у власність ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки площею 0,5 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої на території села Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району.

Вирішено витребувати на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Київській області із незаконного володіння ТОВ "Барселона Ю ЕЙ" земельну ділянку, розташовану в с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області, кадастровий номер НОМЕР_1 площею 0,5 га вартістю 17410,65 грн.

Присуджено до стягнення з Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області на користь прокуратури Київської області 1 600 грн. витрат по сплаті судового збору.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Барселона Ю Ей" на користь прокуратури Київської області 1 600 грн. витрат по сплаті судового збору.

В обґрунтування прийнятого рішення суд зазначив, що рішенням Апеляційного суду Київської області від 16.01.2013, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.03.2015 та підтримано постановою Верховного Суду України від 24.06.2015 у справі №6-254цс15, визнано недійсними та скасовано, зокрема, рішення Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 7 липня 2010 року "Про припинення права постійного користування земельними ділянками ДП "НДВА "Пуща-Водиця" та від 4 серпня 2010 року "Про затвердження технічної документації щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою ДП "НДВА "Пуща-Водиця". Водночас, рішенням Київського апеляційного адміністративного суду у справі №2а-35/12 визнано протиправними та скасовано, зокрема, рішення 39 сесії 5 скликання Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 04.08.2010 №307 про надання ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,5 га. Встановлені судами у вказаних справах обставини є преюдиціальними та не підлягають повторному доведенню. З огляду на встановлені у межах зазначених справ преюдиціальні обставини щодо незаконності вибуття земельної ділянки з постійного користування ДП "НДВА "Пуща-Водиця", суд дійшов висновку, що рішення Софіївсько-Борщагівської сільської ради про затвердження проекту із землеустрою та передачу у власність ОСОБА_3 земельної ділянки від 20.10.2010 №94 видане з порушенням вимог законодавства, прав дійсного власника вказаних земель, у зв'язку з чим підлягає визнанню недійсним. Оскільки судом встановлено незаконність передачі у власність ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки площею 0,5 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої на території села Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району, остання не набула права власності на спірну земельну ділянку і не мала повноважень щодо її відчуження на користь ТОВ "Барселона Ю ЕЙ", що свідчить про незаконність вибуття спірної земельної ділянки з державної власності, тобто поза волею власника, що є підставою для витребування такої земельної ділянки з чужого незаконного володіння в порядку статті 388 Цивільного кодексу України.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Барселона Ю Ей" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просило рішення Господарського суду Київської області від 19.10.2017 у справі №911/2817/17 скасувати та припинити провадження у справі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не прийняв пояснення відповідача-2, повно, всебічно та об'єктивно не дослідив матеріали справи, що призвело до прийняття незаконного рішення, а також безпідставно відмовив у застосуванні наслідків пропуску строків позовної давності.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2018 рішення Господарського суду Київської області від 19.10.2017 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсним рішення Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 20.10.2010 №94 про передачу у власність ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки площею 0,5 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої на території села Софіївська-Борщагівка Києво-Святошинського району.

Витребувано на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Київській області із незаконного володіння ТОВ "Барселона Ю ЕЙ" земельну ділянку, розташовану в с. Софїївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області, кадастровий номер НОМЕР_1 площею 0,5 га, вартістю 17 410,65 грн.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що місцевий суд розглянув дану справу за відсутності ТОВ "Барселона Ю Ей", яке не було належним чином повідомлене про дату, час і місце засідання суду, чим порушив норми процесуального права, що є безумовною підставою для скасування рішення місцевого суду. Водночас, розглянувши спір в порядку апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, пославшись на те, що оспорюване рішення Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 20.10.2010 №94 прийнято за відсутності повноважень на розпорядження спірною земельною ділянкою. При цьому, суд апеляційної інстанції в частині позовних вимог про визнання недійсним рішення Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 20.10.2010 №94 визнав поважними причини пропуску прокурором позовної давності.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2018 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Барселона Ю Ей" задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2018 у справі №911/2817/17 скасовано, справу №911/2817/17 передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Скасовуючи постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2018 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що вирішуючи питання щодо наявності підстав для застосування позовної давності до спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції обмежився лише посиланням на те, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів, однак не встановив, з якого ж моменту починається початок перебігу позовної давності щодо позовних вимог у даній справі та з якого моменту держава в особі уповноваженого органу мала можливість довідатись про порушення свої прав. Крім того, зазначивши щодо наявності поважних причин пропуску прокурором позовної давності щодо заявлених вимог, апеляційний суд обмежився лише посиланням на доводи прокурора у позовній заяві. Водночас, апеляційним судом не було враховано, що для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти. Крім того, суд апеляційної інстанції задовольнив клопотання прокурора про визнання поважними причин пропуску прокурором позовної давності, не зазначивши, жодних мотивів та не пославшись на жодний доказ наявності таких поважних причин.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.12.2018 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Барселона Ю Ей" у справі №911/2817/17 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів: Тищенко А.І., Скрипки І.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2018 задоволено заяву суддів : головуючий суддя Михальська Ю.Б. суддя Тищенко А.І. про самовідвід від розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Барселона Ю Ей" у справі №911/2817/17, який обґрунтований тим, що вони брали участь у розгляді справи №911/2817/17 у складі колегії суддів Київського апеляційного господарського суду Михальська Ю.Б. - головуючий суддя, судді: Тищенко А.І., Отрюх Б.В.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.12.2018 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Барселона Ю Ей" у справі №911/2817/17 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Агрикової О.В. суддів: Чорногуз М.Г., Хрипун О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2018 у справі №911/2817/17 апеляційну скаргу прийнято до провадження у визначеному складі суду та призначено до розгляду на 31.01.2019.

31.01.2019 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від прокурора надійшли пояснення по справі.

В судовому засіданні 31.01.2019 року представник відповідача 2 надав усні пояснення по суті спору, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу. Прокурор в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив залишити без змін оскаржуване рішення суду першої інстанції. Представники відповідача 1 та третьої особи в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Статтями 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із викладених у позовній заяві обставин, Прокуратурою Київської області за результатами вивчення матеріалів кримінального провадження №42016110000000045 встановлено ряд порушень вимог земельного законодавства під час передачі у власність громадян земельних ділянок за рахунок території Державного підприємства Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат Пуща-Водиця (далі, ДП НДВА Пуща-Водиця ).

Рішенням 38 сесії 5 скликання Софіївсько-Борщагівської сільської ради №2 від 07.07.2010 припинено право постійного користування ДП "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" (далі - ДП "НДВА "Пуща-Водиця") на земельні ділянки загальною площею 61,85 га (з них ділянка 1 площею 3,65 га та ділянка 2 площею 58,2 га), які знаходяться в південно-західній частині села Софіївська Борщагівка.

На 39 сесії 5 скликання Софіївсько-Борщагівської сільської ради прийнято рішення №4 від 04.08.2010, яким затверджено технічну документацію щодо припинення права постійного користування ДП "НДВА "Пуща-Водиця" на земельну ділянку площею 61,85 га (ріллі): з них ділянка 1 площею 3,65 га та ділянка 2 площею 58,2 га та передано дану земельну ділянку до земель запасу в межах села Софіївська Борщагівка.

Пунктом 3 зазначеного рішення ДП "НДВА "Пуща-Водиця" вирішено замовити в землевпорядній організації розробку технічної документації щодо внесення змін у Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою.

Також, на 39 сесії 5 скликання Софіївсько-Борщагівської сільської ради прийняті рішення про надання ряду громадян України дозволів на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства.

Так, на підставі рішення Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 04.08.2010 №307 ОСОБА_3 було надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,5 га за рахунок земель запасу Софіївсько-Борщагівської сільської ради, сформованих з земель Державного підприємства ДП "НДВА "Пуща-Водиця".

Рішенням Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 20.10.2010 №94 був затверджений проект землеустрою ОСОБА_3

На підставі вказаного рішення у власність ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства передано земельну ділянку площею 0,5 га, розташовану на території села Софіївська Борщагівка, про що ОСОБА_3 отримано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №385123 від 03.03.2011.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2013 у справі №2а-35/12 визнано протиправним та скасовано, зокрема, рішення Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 04.08.2010 №307, яким надано дозвіл ОСОБА_3 на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,5 га за рахунок земель запасу Софіївсько-Борщагівської сільської ради.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 11.12.2014 року у справі № 6-254цс15 ухвалено рішення, яким позовні вимоги заступника прокурора Києво-Святошинського району Київської області задоволено частково: визнано недійсними та скасовано рішення Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області: від 07.07.2010 року № 2 Про припинення права постійного користування земельними ділянками ДП НДВА Пуща-Водиця ; від 04.08.2010 року № 4 Про затвердження технічної документації щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою ДП НДВА Пуща-Водиця ; від 04.08.2010 року про надання дозволів на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам-відповідачам для ведення особистого селянського господарства; від 10.09.2010 року про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам-відповідачам для ведення особистого селянського господарства; визнано недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки та витребувано з незаконного володіння на користь ДП НДВА Пуща-Водиця земельні ділянки.

Зазначене судове рішення залишено без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.03.2015 року та підтримано згідно з постановою Верховного Суду України від 24.06.2015 року у справі № 6-254цс15.

В подальшому, ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 29.12.2015 №7135 відчужила належну їй земельну ділянку на користь ТОВ "Барселона Ю ЕЙ".

За ТОВ "Барселона Ю ЕЙ" на підставі рішення приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Федотової О.В. від 29.12.2015, індексний номер: 27659983 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,5 га, кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, розташовану за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вулиця Петрівська, земельна ділянка 15.

Посилаючись на незаконність вибуття земельної ділянки з постійного користування ДП "НДВА "Пуща-Водиця" прокурор зазначає про те, що рішення від 20.10.2010 №94, яким передано у власність ОСОБА_3 спірну земельну ділянку, має бути визнане недійсним, а земельна ділянка витребувана з чужого незаконного володіння ТОВ "Барселона Ю ЕЙ", оскільки майно, власником якого є держава, було передано поза волею останнього.

Статтею 373 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності на землю (земельну ділянку) набувається та здійснюється відповідно до закону.

Статтею 84 Земельного кодексу України визначається, що право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій відповідно до закону.

Згідно зі ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції закону, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від такого права; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом тощо.

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Згідно зі ст. 326 Цивільного кодексу України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Відповідно до ст. 141 Господарського кодексу України до державного майна у сфері господарювання належать цілісні майнові комплекси державних підприємств або їх структурних підрозділів, нерухоме майно, інше окреме індивідуально визначене майно державних підприємств, акції (частки, паї) держави у майні суб'єктів господарювання різних форм власності, а також майно, закріплене за державними установами і організаціями з метою здійснення необхідної господарської діяльності, та майно, передане в безоплатне користування самоврядним установам і організаціям або в оренду для використання його у господарській діяльності. Держава через уповноважені органи державної влади здійснює права власника також щодо об'єктів права власності Українського народу, зазначених у частині першій статті 148 цього Кодексу. Кабінет Міністрів України встановлює перелік державного майна, яке безоплатно передається у власність відповідних територіальних громад (комунальну власність). Передача об'єктів господарського призначення з державної у комунальну власність здійснюється в порядку, встановленому законом.

Так, судовими рішеннями у справах № 6-254цс15 та №2а-35/12 встановлено незаконність вибуття спірної земельної ділянки з постійного користування ДП "НДВА "Пуща-Водиця" та незаконність надання відповідачу дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,5 га, спірна земельна ділянка є такою, що перебуває у постійному користуванні ДП "НДВА "Пуща-Водиця" і щодо неї незаконно було видано відповідачу дозвіл на складання проекту землеустрою.

Норми статті 129-1 Конституції України визначають обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судового рішення у вказаній справі.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою №48553/99 Совтрансавто-Холдинг проти України , а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою №28342/95 Брумареску проти Румунії встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Аналогічна норма була закріплена в ст. 35 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017, діючої на момент прийняття рішення першої інстанції).

Таким чином, за відсутності законного дозволу на складання проекту землеустрою, відсутні підстави для затвердження такого проекту землеустрою, що відбулось за спірним рішенням Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 20.10.2010 року № 94. Крім того, відповідне рішення про затвердження проекту із землеустрою та передачу у власність ОСОБА_3 земельної ділянки видане з порушенням вимог законодавства, прав дійсного власника вказаних земель.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Акти органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина 10 статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ).

Відповідно до статті 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади акту, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності підстав для визнання недійсним рішення Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 20.10.2010 №94 про передачу у власність ОСОБА_3для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки площею 0,5 га, розташованої на території села Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району та задоволення позову прокурора в цій частині.

В той же час, як зазначалось вище, ОСОБА_3, на підставі договору купівлі-продажу від 29.12.2015 №7135, відчужила належну їй земельну ділянку на користь ТОВ "Барселона Ю ЕЙ".

Так, відповідний договір оформлено з урахуванням вимог, встановлених чинним законодавством, а тому ТОВ Барселона Ю ЕЙ є добросовісним набувачем. Доказів того, що покупець був обізнаний про зазначені обставини, сторонами суду надано не було.

Згідно зі статтею 330 Цивільного кодексу України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребувано у нього.

Відповідно до статті 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно, зокрема, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини 1 статті 388 Цивільного кодексу Українизалежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

Отже, якщо за відплатним договором із володіння власника або законного володільця вибуло майно, то витребувати його у добросовісного набувача можна тільки тоді, коли воно вибуло поза волею власника або законного володільця.

Положення статті 388 Цивільного кодексу України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

У разі встановлення, що відповідач є добросовісним набувачем суд повинен установити, чи вибуло майно з володіння власника поза його волею або було продане в порядку виконання судових рішень.

Судовими рішеннями у справах №2-2615/2011 та №2а-35/12 встановлено, що спірні земельні ділянки (в тому числі і земельна ділянка, яка є предметом даного спору) на час прийняття сільською радою рішення про припинення права постійного користування ними перебували в державній власності, а тому у першого відповідача були відсутні повноваження щодо прийняття відповідних рішень, оскільки зазначене питання повинне вирішуватись власником земельних ділянок - державою.

Так, держава в особі уповноважених органів державної влади не була стороною вищезазначених правочинів, тому має право на витребування майна в порядку передбаченому ст. 388 Цивільного кодексу України. Наведені правові висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 11.02.2015 у справі № 6-1цс15.

Постановою Кабінету Міністрів України №15 від 14.01.2015 затверджено Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі, Положення), відповідно до якого Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі, Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи (підпункт 31 пункту 4 Положення).

Відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру у Київській області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 17.11.2016 №308, Головне управління Держгеокадастру у Київській області є територіальним органом Держгеокадастру, завданням якого є реалізація повноважень Держгеокадастру на території Київської області.

Головне управління Держгеокадастру у Київській області відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Київської області (підпункт 13 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Київській області).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, беручи до уваги, що земельна ділянка була відчужена за відплатним договором, а майно, власником якого є держава, передано поза волею останнього, у зв'язку з чим власник на підставі частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України має право витребувати це майно у відповідача-2, вважає, що у даному випадку втручання держави в право особи на мирне володіння майном є законним, переслідує як суспільний, так і публічний інтерес та, на переконання колегії суддів, є пропорційним визначеним цілям.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги є обґрунтованими.

В той же час, ТОВ Барселона Ю ЕЙ заявлене клопотання про застосування строків позовної давності.

Зазначене клопотання мотивоване тим, що представники прокуратури з початку 2011 року приймали участь в судових засіданнях у справі щодо припинення права постійного користування ДП НДВА Пуща-Водиця та визнання недійсними рішень Софіївсько-Борщагівської сільської ради, у зв'язку з чим строк позовної давності слід рахувати саме з травня 2011 року - дати подання первинного позову про визнання недійсними, протиправними та скасування рішень сільської ради, визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, визнання недійсним договорів купівлі-продажу, повернення земельних ділянок у державну власність.

В свою чергу, як вбачається із матеріалів справи, прокурором у позовній заяві було заявлено клопотання про визнання поважними причин пропуску строків позовної давності та їх поновлення.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор звернувся з позовом до суду 20.09.2017 , що підтверджується відбитком штампу місцевого господарського суду на першому аркуші позовної заяви (а.с. 8).

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу (ч. 1 ст. 60 ЦК України).

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 ЦК України).

Разом з тим згідно із ч. 3,4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

В той же час, прокурор зазначає, що про наявні порушення вимог закону, інтересів держави та необхідність їх захисту в судовому порядку прокурору стало відомо лише у 2016 році під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні № 42016110000000045 за результатами опрацювання інформації різних органів державної влади, місцевого самоврядування установ та організацій отриманої під час досудового розслідування, а саме ДП НДВА Пуща-Водиця , Софіївсько- Борщагівської сільської ради, Головного управління Держгеокадастру в Київській області, що є об'єктивними обставинами, пов'язаними зі складнощами своєчасного виявлення порушень земельного законодавства та інтересів держави.

Зокрема, лише після опрацювання та співставлення правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку та землевпорядної документації щодо припинення права постійного користування ДП Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат Пуща-Водиця земельними ділянками загальною площею 61,85 га, виявилось можливим встановити, що спірна територія на підставі рішення апеляційного суду Київської області від 16.01.2013 року, залишеного без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.03.2015 року та постановою Верховного Суду України від 24.06.2015 року, повернута у державну власність.

Колегія суддів прийшла до висновку про необґрунтованість зазначених тверджень прокурора, оскільки наявність порушення права та підтвердження такого факту судовим рішенням є не тотожними поняттями, прокуратурі було відомо про наявність порушеного права на момент звернення з позовом про визнання недійсним та скасування рішень сільської ради у травні 2011 року, а відповідні судові рішення, на які посилається прокуратура у позовній заяві, лише підтвердили факт порушення права.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 Цивільного кодексу України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Щодо фізичної особи (громадянина) останніми можуть бути документально підтверджені тяжке захворювання, тривале перебування поза місцем свого постійного проживання (наприклад, за кордоном) тощо. Стосовно підприємства (установи, організації) зазначені обставини не можуть братися судом до уваги, оскільки за відсутності (в тому числі й з поважних причин) особи, яка представляє його в судовому процесі, відповідне підприємство (установа, організація) не позбавлене права і можливості забезпечити залучення до участі у такому процесі іншої особи; відсутність зазначеної можливості підлягає доведенню на загальних підставах (п.п.2.2 Постанови №10 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

При цьому, саме на позивача покладено обов'язок доказування, що строк було пропущено з поважних причин, проте, у даному випадку прокурором не доведено, а судом не встановлено обставин, що вказували б на поважність причин пропуску позовної давності.

В свою чергу, позивач, в інтересах якого подано позов, взагалі не надав пояснень щодо суті спору та щодо строків позовної давності.

Крім того, як на підставу для скасування рішення суду першої інстанції апелянт посилається на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, щодо належного повідомлення відповідача 2 про дату час та місце розгляду справи.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 277 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Згідно частини 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній станом на дату вирішення спору судом першої інстанції та прийняття оскарженого рішення, суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Згідно пункту 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , положення якої підлягали до застосування судом першої інстанції під час вирішення спору, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.09.2017 порушено провадження у справі №911/2817/17, розгляд справи призначено на 05.10.2017.

Ухвалу Господарського суду Київської області від 22.09.2017 про порушення провадження у справі направлено на адреси сторін 25.09.2017, про що свідчить штамп суду з відміткою про її відправлення на звороті ухвали.

Ухвала Господарського суду Київської області від 05.10.2017 про відкладення розгляду справи №911/2817/17 була направлена на адреси сторін 09.10.2017, про що на звороті ухвали міститься відповідна відмітка суду.

Відповідно до пункту 2.6.17. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 №28 повідомлення з відміткою про вручення процесуальних документів адресатові долучаються до матеріалів справи.

Проте, як вбачається з наявних в матеріалах справи повідомлень про вручення поштових відправлень (том 1, а.с. 7, 78), копії ухвал Господарського суду Київської області від 22.09.2017 про порушення провадження у справі та від 05.10.2017 про відкладення розгляду справи були отримані представником відповідача лише 20.10.2017 та 07.11.2017, тобто вже після судового засідання у справі №911/2817/17, призначеного на 19.10.2017, за результатами якого судом першої інстанції було прийнято рішення по суті спору.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що суд першої інстанції, розпочинаючи судовий розгляд, не встановив, чи було Товариство з обмеженою відповідальністю Барселона Ю Ей повідомлене про дату, час і місце судового розгляду, та після відкладення розгляду справи вказаної обставини також не перевірив, розглянувши справу у відсутності відповідача-2, який не був належним чином повідомлений про дату, час і місце засідання суду, рішення Господарського суду Київської області від 19.10.2017 підлягає скасуванню на підставі пункту 3 частини 3 статті 277 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із порушенням судом норм процесуального права.

Згідно з п.4 ст.267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи наведені обставини у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, в зв'язку з пропуском строків позовної давності.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення у відповідності до статті 277 Господарського процесуального кодексу України є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Барселона Ю ЕЙ" підлягає задоволенню. Рішення суду першої інстанції у даній справі підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову з підстав, викладених у мотивувальній частині постанови.

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Барселона Ю ЕЙ" на рішення Господарського суду Київської області від 19.10.2017 у справі №911/2817/17задовольнити.

2.Рішення Господарського суду Київської області від 19.10.2017 у справі №911/2817/17 скасувати.

3.Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

4.Стягнути з Прокуратури Київської області (01601, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 27/2, ідентифікаційний код 02909996) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Барселона Ю ЕЙ" (08130, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Велика Окружна, 4, ідентифікаційний код 39296673) 4 800 (чотири тисячі вісімсот) грн. судового збору за подання апеляційної скарги та 6400 (шість тисяч чотириста) грн. за подання касаційної скарги.

5.Доручити Господарському суду Київської області видати наказ.

6.Матеріали справи №911/2817/17 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст складено та підписано 01.02.2019.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді М.Г. Чорногуз

О.О. Хрипун