Постанова

від 24.01.2019 по справі 911/918/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2019 р. Справа№ 911/918/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Калатай Н.Ф.

ОСОБА_1

секретар судового засідання Цибульський Р.М.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 24.01.2019

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк»

на рішення Господарського суду Київської області

від 23.07.2018 (повне рішення складено 02.08.2018)

у справі №911/918/18 (суддя Янюк О.С.)

за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк

«Укргазбанк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Керчтранс»

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Керчтранс» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором №89/2013 від 07.06.2013, яка виникла станом на 03.05.2018 у сумі 1 484 531, 99грн, з яких: заборгованість по кредиту поточна - 22 752, 00грн; заборгованість по кредиту прострочена - 546 048, 00грн; заборгованість по процентах поточна - 12 384, 25грн; заборгованість по процентах прострочена за період з 04.05.2015 по 03.05.2018 - 380 853, 35грн; заборгованість по пені за несвоєчасну сплату кредиту - 133 152, 50грн; заборгованість по пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом - 121 780, 44грн; сума індексу інфляції простроченої заборгованості по кредиту - 93 789, 32грн; сума індексу інфляції простроченої заборгованості по нарахованим процентам 84 194, 12грн; штраф за невиконання відповідачем п.3.3.11 договору застави - 89 578, 00грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 6, 509, 525, 526, 530, 610-612, 625, 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.ст. 173, 193, 230, 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України), та вказує на порушення відповідачем зобов'язань за кредитним договором №89/2013 від 07.06.2013 в частині погашення заборгованості та процентів за користування кредитним коштами.

Рішенням Господарського суду Київської області від 23.07.2018 позов Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» - задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача основну заборгованість за кредитним договором у розмірі 546 048,00 грн.; проценти за користування кредитними коштами у розмірі 380 853,36 грн.; інфляційні втрати на основне зобов'язання у розмірі 93 789,32 грн.; інфляційні втрати за невчасно сплачені проценти за використання кредитних коштів 84 194,12 грн.; штраф 89 578,00 грн.; пеню за основним зобов'язанням у розмірі 3 097,96 грн.; пеню за невчасно сплачені проценти за використання кредитних коштів у розмірі 2 974,54 грн.; судовий збір 17 966,05грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач (Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» ) звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити резолютивну частину рішення Господарського суду Київської області від 23.07.2018 у справі №911/918/18, вказавши у ній наступне: «Позов Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» - задовольнити повністю, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Керчтранс» на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором №89/2013 від 07.06.2013, яка виникла станом на 03.05.2018 у сумі 1 484 531,99 грн. та судовий збір в сумі 22 267,98 грн.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а відтак, суд неправильно застосував положення ст.ст. 15, 530, 631, 1049 ЦК України, ст. 230 ГК України, що призвело до безпідставного зменшення частини позовних вимог позивача, зокрема розміру поточної заборгованості по тілу кредиту у сумі 22 752, 00 грн., поточної заборгованості по процентам за користування кредитними коштами у сумі 12 384, 25 грн., по пені за прострочення сплати кредиту за період нарахування (з 06.05.2017 по 03.05.2018) з 133 152, 50 грн. зменшено до 3 097, 96 грн., пені за прострочення сплати процентів за період нарахування (з 06.05.2017 по 03.05.2018) з 121 780, 44 грн. зменшено до 2 973, 54 грн. Таким чином, сума незадоволених судом першої інстанції позовних вимог склала 283 997, 69 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.08.2018 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» у справі №911/918/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Тищенко А.І., суддів Гончарова С.А., Яковлєва М.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2018 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» на рішення Господарського суду Київської області вiд 23.07.2018 у справі №911/918/18 - залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України, надано скаржнику строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків протягом 5 (п'яти) днів з моменту отримання даної ухвали.

20.09.2018 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду на виконання вимог ухвали суду від 03.09.2018 заявником подано докази сплати судового збору в сумі 2 129, 96 грн. (платіжне дорученням №11581-931 від 18.09.2018).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2018 відкрито апеляційне провадження, справу призначено до розгляду на 30.10.2018.

Указом Президента України «Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах» №454/2017 від 29.12.2017 ліквідовано Київський апеляційний господарський суд та утворено Північний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Київську, Сумську, Черкаську, Чернігівську області та місто Київ.

Згідно п. 8 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їх повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

25.06.2018 року в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про юридичну особу - Північний апеляційний господарський суд, ідентифікаційний код 42262953.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

03.10.2018 в газеті «Голос України» №185 (6940) опубліковано повідомлення голови Північного апеляційного господарського суду про початок роботи новоутвореного суду. Зважаючи на викладене Київський апеляційний господарський суд припинив здійснення правосуддя.

Частиною 5 статті 31 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.

На виконання п. 4 розділу ІІІ Плану заходів з ліквідації апеляційних судів, затвердженого наказом Державної судової адміністрації від 20.09.2018 №475, за актом прийняття-передачі судових справ від 02.10.2018 справу №911/918/18 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» передано до Північного апеляційного господарського суду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.11.2018 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» на рішення Господарського суду Київської області від 23.07.2018 у справі №911/918/18 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Мартюк А.І., Калатай Н.Ф.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2018 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 28.11.2018) прийнято справу №911/918/18 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» на рішення Господарського суду Київської області від 23.07.2018 до провадження колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Зубець Л.П., суддів: Калатай Н.Ф., Мартюк А.І. Розгляд справи призначено на 10.01.2019.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2019 в судовому засіданні оголошено перерву до 24.01.2019.

В судовому засіданні 24.01.2019 представник позивача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, змінити резолютивну частину рішення Господарського суду Київської області вiд 23.07.2018 у справі №911/918/18, вказавши у ній наступне: «Позов Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» - задовольнити повністю, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Керчтранс» на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк»заборгованість за кредитним договором №89/2013 від 07.06.2013, яка виникла станом на 03.05.2018 у сумі 1 484 531,99 грн. та судовий збір в сумі 22 267,98 грн.

Представник відповідача в судове засідання 24.01.2019 не з'явився. Про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

З метою належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання судом, ураховуючи лист УДППЗ «Укрпошта» від 04.04.2014 №33-20-606 та на виконання ст. 12 1 вищевказаного Закону, було розміщено відповідну інформацію на сторінці суду (у розділі «Новини та події суду» ) офіційного веб-порталу «Судова влада в Україні» в мережі Інтернет. За таких обставин, колегія суддів вважає відповідача належним чином повідомленим про час і місце розгляду даної справи.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Оскільки явка учасників апеляційного провадження в судові засідання не була визнана обов'язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення відповідача про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції вирішив розглядати дану справу за відсутності відповідача та його повноважного представника за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 24.01.2019 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані до матеріалів справи докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду встановила наступне.

07.06.2013 між АБ «Украгазбанк» (банк) та ТОВ «Керчтранс» (позичальник) укладено кредитний договір №89/2013 (далі - Договір) відповідно до п. 1.1 якого, банк на умовах цього Договору надає позичальнику кредит в сумі 682 560,00грн, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в межах строку кредитування, встановленого в п.1.3 цього Договору, в розмірі 19,3% річних (том 1, аркуші справи 27-31).

Пунктом 1.3 Договору визначено строк кредитування: кредит надається з 07.06.2013 по 06.06.2018; позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі у строки (терміни) та у сумі, які визначені у графіку погашення кредиту (додаток №1 до цього Договору).

Із змісту вказаного додатку вбачається, що позичальник зобов'язується виплачувати банку суму кредиту у період з 07.06.2013 по 06.06.2018 рівними частками у розмірі 11 376,00грн по 5-те число кожного місяця відповідного періоду.

Згідно п. 9.11 Договору, Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.

Так, на виконання умов Договору банком було надано позичальнику кредитні кошти у сумі 682 560,00грн, що підтверджується меморіальним ордером №3180_1 від 10.06.2013 (том 1, аркуш справи 43).

Тобто, як вбачається із матеріалів справи, позивач у повному обсязі виконав договірні зобов'язання, надавши відповідачу кредитні кошти в розмірі 682 560,00грн.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що у зв'язку із невиконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині вчасної та повної сплати кредитних коштів та відсотків за користування кредитними коштами, позивачем були нараховані відповідачу штрафні та фінансові санкції.

Зважаючи на те, що відповідач у добровільному порядку зазначену у позові заборгованість не оплатив, вказане стало підставою для звернення позивача із відповідним позовом до суду.

Розглянувши апеляційну скаргу позивача, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є кредитним договором, який недійсним у судовому порядку не визнавався, у зв'язку з чим в силу ст. 629 ЦК України він є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Колегією суддів встановлено, що позивач виконав взяті на себе договірні зобов'язання, що підтверджується наявним в матеріалах справи меморіальним ордером на загальну суму 682 560,00грн.

Водночас, відповідач взяті на себе зобов'язання з повернення кредитних коштів виконав лише частково у розмірі 113 760, 00 грн., доказів протилежного, матеріали справи не містять та відповідачем надано не було. З огляду на те, що своєчасне повернення кредитних коштів є одним з основних обов'язків відповідача, належне виконання якого вимагається законом та Договором, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми основної кредитної заборгованості у розмірі 546 048, 00грн (682 560, 00 грн. (загальна сума боргу за кредитним договором) - 113 760, 00 грн. (сума частково виконаних зобов'язань відповідача) - 22 752, 00 грн. (поточна заборгованість) = 546 048, 00 грн. за період з 05.05.2014 по 05.04.2018.

Колегія суддів відхиляє твердження скаржника в апеляційній скарзі, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача поточної заборгованості у розмірі 22 752, 00 грн, є правомірними, а висновок суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні про їх передчасність є помилковим та таким, що порушує право позивача на дострокове стягнення поточної заборгованості за кредитним договором, передбачене умовами п. 5.3.3. як на підставу зміни рішення в цій частині, з огляду на наступне.

Як вбачається зі змісту укладеного між позивачем та відповідачем договору, сторони погодили строк дії Договору - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором (п. 9.11 Договору), кінцевий строк повернення кредиту - до 06.06.2018 (п.п.1.3.1 Договору), а також і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів - щомісяця по 5-те число кожного календарного місяця для основної заборгованості (додаток №1 до Договору).

Проаналізувавши умови договору, колегія суддів дійшла висновку, що укладеним між сторонами договором передбачені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу.

Так, скаржник просить стягнути з відповідача поточну заборгованість у розмірі 22 752, 00 грн, за порушення строку, який починає свій відлік з 05.05.2018 та закінчується 06.06.2018. Проте, скаржник звернувся із позовною заявою до суду першої інстанції 04.05.2018, що підтверджується відповідними доказами наявними в матеріалах справи.

Згідно із ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як зазначалось вище, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (ст. 610 ЦК України). Одним з видів порушення зобов'язання є прострочення ? невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Водночас колегія суддів звертає увагу, що в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору» , так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (ст.ст. 530, 631 ЦК України).

Статтею 1049 ЦК України, зокрема, унормовано, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) та сплатити відсотки за користування коштами у строк та в порядку, що встановлені договором.

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, сторонами у Договорі було обумовлено строк повернення чергових платежів по 5-те число кожного календарного місяця для основної заборгованості, а відтак, колегія суддів дійшла висновку, що станом на день звернення позивача з позовом до суду першої інстанції, відповідачем не було порушено свого обов'язку щодо повернення кредитних коштів у встановлений Договором строк.

Водночас, як зазначено в позовній заяві, та не спростовано відповідачем, останнім не були сплачені 24,3% річних за користування кредитними коштами за період з 04.05.2015 по 03.05.2018 у розмірі 380 853,36 грн. З огляду на це колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1,3 ст. 1056 1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Пунктом 3.7 Договору передбачено, що за користування кредитними коштами, що не повернуті у строки/терміни, передбачені цим Договором (прострочена заборгованість), процентна ставка встановлюється в розмірі 24,3%.

Нарахування процентів за користування кредитними коштами, що не повернуті в строки/терміни, передбачені цим Договором (прострочена заборгованість), здійснюється на суму фактичного щоденного залишку простроченої заборгованості по кредиту, виходячи з процентної ставки, зазначеної в першому абзаці цього пункту Договору.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 24,3% річних у розмірі за користування кредитними коштами за період з 04.05.2015 по 03.05.2018 у розмірі 380 853,36грн, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про правильність та обґрунтованість даного розрахунку.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача поточної заборгованості по процентах у розмірі 12384,25грн (11 57,56 грн. у період з 01.04.2018 по 01.05.2018 та 1 126,69 грн. у період з 01.05.2018 по 03.05.2018), колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 3.4 Договору встановлено, що проценти сплачуються позичальником щомісячно, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем користування кредитом, а також в день закінчення строку, на який надано кредит у відповідності з п. 1.3 цього Договору, в день повного погашення заборгованості по кредиту, або в день дострокового розірвання цього Договору.

Отже, сума поточної заборгованості по процентам у розмірі 11 257,56 грн. підлягає сплаті з 05.05.2018, а сума поточної заборгованості по процентам у розмірі 1126,69 грн. - з 05.06.2018. Водночас, як зазначалось колегією суддів вище, позивач звернувся із позовом до суду першої інстанції 04.05.2018, а відтак колегія суддів приходить до висновку, що на день звернення позивача до суду, відповідачем не було порушено свого обов'язку щодо сплати процентів за користування кредитним коштами, а тому судом першої інстанції було правомірно відмовлено позивачу у задоволенні відповідної вимоги з огляду на її передчасність.

Водночас, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань, позивач просить стягнути з відповідача пеню, яка нарахована на основну суму кредитної заборгованості, у розмірі 133 152,50грн. З цього приводу суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Перевіривши розрахунок пені за період з 06.05.2017 по 03.05.2018, наданий позивачем, суд першої інстанції дійшов висновку, що останній є арифметично неправильним, оскільки позивачем здійснено розрахунок не на окремі прострочені платежі у розмірі 11 376,00грн, а на загальну суму кредитної заборгованості.

Розрахунок пені судом першої інстанції здійснювався за формулою: Сума пені = С х 2 х ОС НБУ : 100 х Д : 365/366, де С - сума заборгованості, ОС НБУ - облікова ставка НБУ за період прострочення, Д - кількість днів прострочення.

Отже, правильним розрахунком пені на чергові платежі у розмірі 11 376,00грн за період з 06.05.2017 по 03.05.2018 є:

1) з 06.05.2017 по 25.05.2017

11 376 х 2 х 13,0% : 100 х 20 : 365 = 162,06;

2) з 06.06.2017 по 05.07.2017

11 376 х 2 х 12,5% : 100 х 30 : 365 = 233,75;

3) з 06.07.2017 по 05.08.2017

11 376 х 2 х 12,5% : 100 х 31 : 365 = 241,54;

4) з 06.08.2017 по 05.09.2017

11 376 х 2 х 12,5% : 100 х 31 : 365 = 241,54;

5) з 06.09.2017 по 05.10.2017

11 376 х 2 х 12,5% : 100 х 30 : 365 = 233,75;

6) з 06.10.2017 по 05.11.2017

11 376 х 2 х 13,5% : 100 х 31 : 365 = 260,86;

7) з 06.11.2017 по 05.12.2017

11 376 х 2 х 13,5% : 100 х 30 : 365 = 252,45;

8) з 06.12.2017 по 14.12.2017

11 376 х 2 х 13,5% : 100 х 9 : 365 = 75,74;

з 15.12.2017 по 05.01.2018

11 376 х 2 х 14,5% : 100 х 22 : 365 = 198,85;

9) з 06.01.2018 по 25.01.2018

11 376 х 2 х 14,5% : 100 х 20 : 365 = 180,76;

з 26.01.2018 по 05.02.2018

11 376 х 2 х 16,0% : 100 х 11 : 365 = 109,71;

10) з 06.02.2018 по 01.03.2018

11 376 х 2 х 16,0% : 100 х 24 : 365 = 239,36;

11) з 02.03.2018 по 05.03.2018

11 376 х 2 х 17,0% : 100 х 4 : 365 = 42,38;

12) з 06.03.2018 по 05.04.2018

11 376 х 2 х 17,0% : 100 х 31 : 365 = 328,50;

13) з 06.04.2018 по 03.05.2018

11 376 х 2 х 17,0% : 100 х 28 : 365 = 296,71

ВСЬОГО: 3 097,96.

Скаржник у своїй апеляційній скарзі не погоджується із вищезазначеним розрахунком, вважає його арифметично невірним, вважає, що судом першої інстанції не наведено обґрунтування застосування ним саме такої методики.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів зазначає, що як вбачається зі змісту договору сторони встановили як строк дії договору - до моменту виконання сторонами в повному обсязі взятих на себе зобов'язань, так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів.

Таким чином, умовами договору погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання, згідно із ч.3 ст.254 ЦК України, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язаний його початок (ст.253 ЦК України).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач зобов'язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) у розмірі та в строки, визначені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6.3 Договору встановлено, що за порушення визначених в цьому Договорі строків (термінів) повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитними коштами та/або комісій позичальник зобов'язаний сплатити Банку неустойку (пеню), яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже, і початок нарахування пені починається з моменту порушення такого права саме на черговий платіж, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що загальна сума пені, яка є обґрунтованою і підлягає стягненню з відповідача складає 3 097, 96 грн., а тому твердження скаржника, що зменшення розміру пені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні до 3 097,96 грн., є безпідставним та не відповідає вимогам ст.. 549 ЦК України та п. 6.3 Кредитного договору колегією суддів залишаються поза увагою.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню, яка нарахована за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами, в розмірі 121 780, 44грн.

Перевіривши розрахунок пені за період з 06.05.2017 по 03.05.2018, наданий позивачем, суд першої інстанції дійшов висновку, що останній є арифметично неправильним, а правильним розрахунком пені за період з 06.05.2017 по 03.05.2018 є:

1) з 06.05.2017 по 25.05.2017

11 097,05 х 2 х 13,0% : 100 х 20 : 365 = 158,09;

з 26.05.2017 по 05.06.2017

11 097,05 х 2 х 12,5% : 100 х 11 : 365 = 83,61;

2) з 06.06.2017 по 05.07.2017

10 791,62 х 2 х 12,5% : 100 х 30 : 365 = 221,75;

3) з 06.07.2017 по 05.08.2017

11 199,91 х 2 х 12,5% : 100 х 31 : 365 = 237,81;

4) з 06.08.2017 по 05.09.2017

11 246,65 х 2 х 12,5% : 100 х 31 : 365 = 238,80;

5) з 06.09.2017 по 05.10.2017

11 246,65 х 2 х 12,5% : 100 х 30 : 365 = 231,10;

6) з 06.10.2017 по 26.10.2017

11 246,65 х 2 х 13,5% : 100 х 21 : 365 = 161,77;

з 27.10.2017 по 05.11.2017

10 931,86 х 2 х 13,5% : 100 х 10 : 365 = 80,87;

7) з 06.11.2017 по 05.12.2017

11 344,83 х 2 х 13,5% : 100 х 30 : 365 = 251,76;

8) з 06.12.2017 по 14.12.2017

11 025,37 х 2 х 13,5% : 100 х 9 : 365 = 73,40;

з 15.12.2017 по 05.01.2018

11 025,37 х 2 х 14,5% : 100 х 22 : 365 = 274,27;

9) з 06.01.2018 по 25.01.2018

11 441,45 х 2 х 14,5% : 100 х 20 : 365 = 181,81;

з 26.01.2018 по 05.02.2018

11 441,45 х 2 х 16,0% : 100 х 11 : 365 = 110,34;

10) з 06.02.2018 по 01.03.2018

11 485,08 х 2 х 16,0% : 100 х 24 : 365 = 241,66;

з 02.03.2018 по 05.03.2018

10 420,72 х 2 х 17,0% : 100 х 4 : 365 = 38,83;

11) з 06.03.2018 по 05.04.2018

11 257,56 х 2 х 17,0% : 100 х 31 : 365 = 335,57;

12) з 06.04.2018 по 03.05.2018

1 126,69 х 2 х 17,0% : 100 х 28 : 365 = 29,39

ВСЬОГО: 2 974,54.

Скаржник в своїй апеляційній скарзі не погоджується із даним розрахунком суду першої інстанції, з огляду на те, що судом першої інстанції бралась до уваги не загальна сума простроченого боргу по процентам, а окремі прострочені суми заборгованості по процентам, що не відповідає вимогам ч. 3 ст. 549 ЦК України та п. 6.3 Кредитного договору.

Колегією суддів дане твердження скаржника відхиляється, з огляду на те, що як зазначалось вище, позивачем здійснено розрахунок не на окремі прострочені суми заборгованості по відсоткам, а на загальну суму нарахованих відсотків, хоча умовами договору передбачені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що, загальна сума пені за несвоєчасну сплату процентів за відповідні періоди, яка є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача складає 2 974,54грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача сум індексу інфляції нарахованих на прострочену заборгованість по кредиту у розмірі 93 789,32 грн. та на прострочену заборгованість по процентам у розмірі 84 194,12 грн., колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних витрат, судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем визначений помилковий сукупний індекс інфляції за відповідні періоди прострочення. Колегія суддів зазначає, що у перерахунку, зазначені суми становлять значно більший розмір, ніж заявляє позивач, і враховуючи те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, судом першої інстанції правомірно задоволено інфляційні втрати саме у розмірі 93 789, 32 грн. та у розмірі 84 194, 12 грн.

Водночас, позивач просить стягнути з відповідача штраф за невиконання ТОВ «Керчтранс» п. 3.3.11 договору застави від 07.06.2013 (далі - Договір застави) у розмірі згідно 89 578, 00грн.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до п. 2.1 Договору, у забезпечення виконання зобов'язань за цим Договором прийнято заставу майна: транспортний засіб марки БАЗ, модель А079.25, тип Автобус-D, номер шасі (кузова, рами) Y7FA07925C0011143, колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_1 та транспортний засіб марки БАЗ, модель А079.25, тип Автобус-D, номер шасі (кузова, рами) Y7FA07925C0011141, колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_2, яке належить позичальнику на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу від 15.04.2013, укладеного між позичальником та ТОВ «Еталон-Крим» та знаходиться за адресою: АРК, м. Керч, вул. Ващенка, 7.

Згідно п.п.5.2.15-5.2.17 Договору, одночасно з укладенням цього Договору здійснити укладення договору(ів) страхування заставного майна, що передається в заставу (іпотеку), вказаного в п.2.1 цього Договору у відповідності до вимог Банку та надати Банку копію(ї) укладеного(их) договору(ів) страхування та доказів сплати страхових платежів, які підтверджують дію договору(ів) страхування на строк, не менший, ніж 1 рік.

Здійснювати страхування заставного майна на весь строк кредитування. При цьому у випадку укладення договору страхування терміном на 1 рік, забезпечити укладення наступних договорів страхування заставного майна таким чином, щоб страхове покриття за договорами страхування було безперервним та діяло протягом усього терміну користування кредитними коштами.

Позичальник зобов'язаний забезпечувати чинність договорів страхування, визначених у визначених у п. 5.2.16 цього Договору, зокрема, забезпечити вчасну сплату чергових страхових платежів на строк не менше ніж той, в межах якого позичальник виконає всі зобов'язання за цим Договором та забезпечувати надання Банку доказів таких сплат.

Аналогічні положення щодо обов'язку страхування предмету застави позичальником протягом усього терміну кредитування містяться у п. 3.3.11 Договору застави.

Приписами п. 4.3 Договору застави передбачено, що за кожний випадок невиконання чи неналежне виконання п. 3.3.11 цього Договору, заставодавець сплачує на користь заставодержателя штраф. Штраф встановлюється залежно від строку, протягом якого заставодавець порушував п. 3.3.11 цього Договору та становить 1,5% від заставної вартості предмета застави, вказаного в п. 2.2 цього Договору, який збільшується на 0,75 процентних пункти щомісячно наростаючим підсумком починаючи з 2-го календарного місяця, що слідує за місяцем порушення (у т.ч. враховуючи місяць у якому будуть виконані зобов'язання зі страхування). При цьому, сплата штрафу не звільняє заставодавця від виконання своїх зобов'язань за вказаними пунктами.

Пунктом 2.2 Договору застави встановлено, що за згодою сторін предмет застави оцінено в 853 200, 00 грн. та визначено сторонами його справедливою (ринковою) вартістю.

З огляду на те, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження страхування предмету застави з 04.05.2017 по 18.04.2018, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач порушив п. 3.3.11 Договору застави.

Перевіривши розрахунок штрафу, колегія суддів вважає його арифметично правильним та обґрунтованим, у зв'язку із чим погоджується із висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача штрафу за невиконання п. 3.3.11 договору застави від 07.06.2013 у розмірі 89 578, 00грн.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 ГПК України.

Частиною 1 статті 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Приписами ст.ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. (п. 58 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Серявін проти України"). Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни рішення Господарського суду Київської області від 23.07.2018 у справі №911/918/18 - відсутні.

Ч. 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати на підставі ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника (Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» ).

Керуючись ст. ст. 13, 14, 73, 74, 76, 129, 269, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» на рішення Господарського суду Київської області від 23.07.2018 у справі №911/918/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 23.07.2018 у справі №911/918/18 залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/918/18 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді Н.Ф. Калатай

ОСОБА_1

Повний текст постанови складено 06.02.2019