Рішення

від 04.02.2019 по справі 522/20826/18

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Провадження № 2/522/4418/19

Справа № 522/20826/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2019 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого - судді Домусчі Л.В.

при секретарі судового засідання - Вадуцкої В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Дитяча міська поліклініка №3 Одеської міської ради в особі директора ОСОБА_2 про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі та стягнення коштів за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 27.11.2018 р. звернулась до суду з позовом до КНП Дитяча міська поліклініка №3 ОМР в особі директора ОСОБА_2, в якому просила визнати незаконним її звільнення з роботи, поновити на попередній посаді та виплатити зарплатню за час вимушеного прогулу, посилаючись на те, що під час її звільнення у зв'язку зі скороченням штату внаслідок реорганізації Відповідачем порушені вимоги чинного трудового законодавства, і її звільнено незаконно.

14 грудня 2018 р. судом постановлено ухвалу про відкриття провадження і про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У судовому засіданні 14.01.2019 року позивачка ОСОБА_1 свій позов підтримала та просила суд задовольнити його у повному обсязі.

Представник Відповідача - адвокат ОСОБА_3 (по ордеру серії ОД №056918 від 09.01.2019 року) проти позову ОСОБА_1 заперечувала, посилаючись на його необґрунтованість та просила суд відмовити у його задоволенні. Надала суду відзив с додатком, які, на її думку, спростовують твердження позивачки про порушення вимог чинного трудового законодавства під час її звільнення (а.с.18-19).

Розгляд справи був відкладений на 04.02.2019 року

Після першого судового засідання, в якому Позивачка і представник Відповідача висловили свої думки,доводи та пояснення, Позивачка 04.02.2019 року надала заяву про подальший розгляд справи за її відсутністю, також надала відповідь на відзив.

Згідно вказаної відповіді на відзив від 22.01.2019 року, позивачка посилалась на те, що матеріали відзиву не містять доказів ліквідації посади лікаря загальної практики - сімейної медицини у термін її звільнення. Посилалась на те, що штатний розклад від 01.08.2018 року, наданий відповідачем, не стосується Комунального некомерційного підприємства Дитяча міська поліклініка №3 Одеської міської ради, з якого позивачку було звільнено. Вважає, що відповідачем не надано належних доказів щодо скорочення чисельності (штату) у медичному закладі. Посилалась на те, що її звільнено у зв'язку з реорганізацією закладу охорони здоров'я КУ ДМП №3 на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України у термін до перетворення закладу, що суперечить вимогам ст. 36 КзПП України.

Учасники справи в судове засідання 04.02.2019 року не з'явилися, про час, дату та місце судового розгляду були повідомлені належним чином. Позивачка та представник відповідача надали до суду заяви, згідно яких просили справу розглядати за їх відсутності.

У Рекомендації Комітету міністрів Ради Європи № R(84) 5 від 28.02.1984 щодо принципів цивільного судочинства, направлених на удосконалення судової системи, наголошується на тому, що судочинство зазвичай має складатися не більше, ніж з двох судових засідань: перше засідання має бути попереднім слуханням підготовчого характеру, а в ході другого засідання можуть досліджуватися докази, заслуховуватися доводи сторін і, якщо це можливо, ухвалюватися рішення.

З урахуванням викладеного суд вважає за можливим розглянути справу по суті на підставі наявних в матеріалах справи доказів, за відсутності не з'явившихся в судове засідання сторін та учасників розгляду справи.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ст.ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Крім того, на вимогу зазначених норм процесуального права, датою ухвалення судового рішення, ухваленого за відсутності осіб, які беруть участь у справі, є дата складення повного судового рішення.

У зв'язку з цим, датою складення цього судового рішення є 07.02.2019 року.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, із урахуванням пояснень сторін, наданих у минулому судовому засіданні та документах по суті справи, вважає позов ОСОБА_1 необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню на підставі встановлення фактичних обставин по справі.

Судом встановлено, що згідно копії трудової книжки серії БТ-І №2895427, позивачка 02.11.2015 року була зарахована до КУ Дитяча міська поліклініка №3 м. Одеса на посаду лікаря загальної практики - сімейної медицини в підлітковий кабінет.

06.11.2017 року позивачці було видано клопотання КУ ДМП №3 до Одеського державного медичного університету про зарахування ОСОБА_1 на передатестаційний цикл для отримання кваліфікаційної категорії (а.с.31).

Як встановлено із матеріалів справи, оскільки 27.11.2017 року строк дії сертифікату позивачки сплив, тому у відповідності до Наказу МОЗ України №359 від 19.12.1997 року, КУ ДМП №3 було винесено наказ №103-К від 27.11.2017 про переведення позивачки на посаду лікаря-стажиста загальної практики - сімейної медицини.

Витяг із наказу №103-к від 27.11.2017 року про переведення позивачки на посаду лікаря-стажиста загальної практики - сімейної медицини ОСОБА_1 було надано 09.08.2018 року та 22.08.2018 року.

Також, 29.01.2018 року адміністрація установи повідомляла позивачку як лікаря-стажиста про строк перебування на даній посаді згідно із наказом МОЗ України №359 від 19.12.1997 року під особистий підпис позивачки.

У період із 05.02.2018 року до 06.03.2018 року позивачка пройшла передатестаційний цикл Загальна практика - сімейна медицина , проте до відділу кадрів КУ ДМП №3 (правонаступником якого є КНП Дитяча міська поліклініка №3 Одеської міської ради) позивачка лише 10.07.2018 року надала посвідчення про закінчення курсів, при цьому відповідного сертифікату не надала.

У подальшому на підставі рішення Одеської міської ради від 18.07.2018 р. №3495 - VII «Про припинення КУ Дитяча міська поліклініка №3 шляхом перетворення у комунальне некомерційне підприємство Дитяча міська поліклініка №3№ ОМР та у відповідності до наказу Департаменту охорони здоров'я ОМР №304 від 24.07.2018 р, які в свою чергу базувалися на Законі України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства з питань діяльності закладів охорони здоров'я та постанові МОЗ України від 14.02.2018 р. Методичні рекомендації з питань перетворення закладів охорони здоров'я з бюджетних установ у комунальні некомерційні підприємства , та наказу головного лікаря КУ ДМП №3 від 27.07.2018р. №74, проводилась реорганізація КУ Дитячої міської поліклініки №3 шляхом перетворення у комунальне некомерційне підприємство Дитяча міська поліклініка №3 Одеської міської ради. У зв'язку з зазначеним працівники КУ ДМП №3 були попереджені про припинення установив та про їх можливе вивільнення згідно ч.1 ст.40 КЗпП України, в тому числі а позивачка, про що свідчить її підпис від 06.08.2018р. (а.с22 зв.).

Про припинення установити та можливе майбутнє вивільнення працівників Департамент охорони здоров'я Дитяча міська поліклініка повідомляв профспілкову організації КУ Дитяча міська поліклініка №3 листом за вих. №511 від 27.07.2018 року та первинна профспілкова організація згідно листа від 31.07.2018 року надала дозвіл на звільнення робітників, які можуть бути звільненні від займаних посад у зв'язку з виконанням рішення Одеської міської ради від 18.07.2018 р. №3495 - VII (а.с.29, 30).

Про заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці була також надана відповідна звітність від 21.08.2018 року (а.с.28).

Проведенню реорганізації передувало складання нового штатного розкладу, затвердженого та погодженого з Департаментом охорони здоров'я Одеської міської ради 01.08.2018р. (а.с.23-27), згідно якого посади, на які працювала позивачка, не має.

Згідно з п. 1.5, 3 Методичних рекомендацій з питань перетворення закладів охорони здоров'я з бюджетних установ у комунальні некомерційні підприємства заклад охорони здоров'я - комунальне некомерційне підприємство може провести звільнення працівників за п. 1 ст.40 КЗпП України через скорочення чисельності та штату працівників. Звільнення працівників за скороченням можна провести з моменту набрання чинності нового штатного розпису підприємства, що не передбачає посади працівників, які підлягатимуть звільненню .

Наказом КУ Дитяча міська поліклініка №3 Одеської міської ради №107-К від 05.11.2018 року позивачка була звільнена з посади лікаря-стажиста з загальної практики - сімейної медицини 14.11.2018 року у зв'язку з і скороченням посади лікаря загальної практики сімейної медицини зі штату працівників комунального некомерційного підприємства КУ Дитяча міська поліклініка №3 Одеської міської ради згідно ст. 40 п.1 КЗпП України.

Відповідно до ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Аналіз даної норми дає підстави дійти висновку про те, що вона передбачає декілька самостійних підстав для розірвання з ініціативи власника трудового договору з працівником, а саме: ліквідацію; реорганізацію; банкрутство; перепрофілювання підприємства, установи, організації; скорочення чисельності працівників; скорочення штату працівників.

Розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

У даній справі судом достовірно встановлено, що у Відповідача відбулась зміна в організації виробництва і праці, зокрема, проведено скорочення чисельності та штату працівників, що підтверджується допустимими і достатніми доказами.

За змістом приписів ч. 2 ст. 40, ч. 1, 3 ст. 492 КЗпПУ, вбачається, що звільнення з підстав, зазначених, зокрема, у пункт 1 статті 40, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

Аналізуючи дані норми закону, суд приходить до висновку, що роботодавець зобов'язаний пропонувати працівникові, якого планується звільнити за п. 1 ст. 40 КЗпПУ, не тільки ту роботу, яка відповідає його професії чи спеціальності та не тільки одночасно з попередженням про наступне вивільнення, а будь-яку роботу, яку може виконувати працівник в межах своєї кваліфікації та протягом усього строку з моменту попередження про наступне вивільнення до моменту фактичного звільнення працівника.

Суд вбачає, що про вивільнення у зв'язку з реорганізацією Позивачка ОСОБА_1 була попереджена під особистий підпис 06.08.2018 року, у підтвердження чого надано списки працівників КУ ДМП №3 станом на 01.08.2018 року, а звільнена з 14.11.2018р. згідно з наказом №107-К від 05.11.2018р.. У зв'язку з цим суд не приймає до уваги твердження Позивачки про порушення норм ст. 49 КЗпП України про персональне попередження про наступне вивільнення працівників не пізніше ніж за два місяці.

Суд також вважає виконаними відповідачем і вимоги ст.. 43 КЗпП України про необхідність отримання попередньої згоди первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, перед розірванням трудового договору з підстав, передбачених п. 1 ст. 40 КЗпП України.

В якості доказів вказаних обставин Відповідачем надано звернення до первинної профспілкової організації КУ ДМП №3 від 27.07.2018 р за №581 і згода профспілки на звільненні від 31.07.2018р..

Позивачкою не надано доказів в підтвердження своєї кваліфікації на дату звільнення та розгляду справи судом.

Станом на 14.11.2018 року минув рік після закінчення строку дії сертифікату спеціаліста №3122 від 28.11.2012р, який надає право працювати на посаді спеціаліста за спеціальністю Загальна практика - сімейна медицина . Також не доведено, що звільнення мало місце в період стажування Позивачки, тобто в період тимчасової професійної непрацездатності.

Відповідно до ч.2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтвердженні певним засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, під час розгляду справи Позивачка ОСОБА_1 не надала належні докази порушення вимог чинного трудового законодавства Відповідачем під час її звільнення у зв'язку зі скороченням штату внаслідок реорганізації установи.

При цьому, згідно листа КУ ДМП №3 № 25, позивачці було запропоновано місце роботи в КУ Міська студентська поліклініка №21 , де посада лікаря загальної практики - сімейної медицини була вакантною. Також з даного листа вбачається, що позивачці пропонувались і інші посади для роботи, проте остання відмовилась. Крім того, після скорочення позивачка також відмовилась отримати свою трудову книжку, що зафіксовано відповідним актом від 14.11.2018 року.

Отже, відповідачем і в цій частині вимоги законодавства були дотримані.

Також суд бере до уваги, що позивачка в судовому засіданні не навела будь-яких претензій відносно упередженого ставлення адміністрації установи до неї, у зв'язку з чим суд не вбачає підстав вважати, що рішення про звільнення ОСОБА_1 прийняте під впливом неприязного ставлення адміністрації підприємства до позивача чи будь-якої іншої зацікавленості у керівництва підприємства у звільненні саме позивача.

На час розгляду справи згідно наказу Міністерства охорони здоров'я України №189 від 24.01.2019 року Комунальне некомерційне підприємство Дитяча міська поліклініка №3 Одеської міської ради отримало ліцензію на провадження господарської діяльності.

Таким чином, з урахуванням викладеного, суд вважає, що правові підстави і повноваження у адміністрації установи при проведенні скорочення штатної чисельності працівників мали місце, оскільки це є правом самої установи самостійно визначати штатну чисельність своїх працівників з урахуванням економічних можливостей підприємства. А дії вчинені адміністрацією установи при вивільненні ОСОБА_1 із посади лікаря стажиста з загальної практики - сімейної медицини узгоджуються з вимогами закону.

Згідно з частинами 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до обґрунтованого висновку, що позов ОСОБА_1М щодо її незаконного звільнення та поновленні на роботі не підлягає задоволенню у зв'язку з недоведеністю.

Оскільки вимоги щодо виплати коштів за час вимушеного прогулу є похідними від первісних вимог про поновлення та роботі, тому суд також відмовляє в їх задоволенні.

Керуючись ст.43,55 Конституції України, ст.ст.. 40, 49-2, 232, 233, 237-1 КЗпП України, ст..ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 2, 3-13, 27, 44, 49, 64, 76, 81, 89, 95, 133, ст. 223, 241, 247, 256, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

У задоволені позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_1, корп.. 4, кв. 55) до Комунального некомерційного підприємства Дитяча міська поліклініка №3 Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 02774674, місцезнаходження м. Одеса, вул. Єврейська, 11) про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі та стягнення коштів за час вимушеного прогулу - відмовити .

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту цього рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, мають право на поновлення строку на апеляційне оскарження.

Повний текст рішення суду складено 07.02.2019 року.

Суддя Л.В. Домусчі