Рішення

від 24.01.2019 по справі 569/3349/18

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/3349/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2019 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді - Кучиної Н.Г.

з участю: секретаря судового засідання - Ющук О.С.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальності Компанія Авангард - Янчука В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу № 569/3349/18 за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальності Компанія Авангард , третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Авангард про розірвання договору, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до Рівненського міського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальності Компанія Авангард , третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Авангард про розірвання договору, просить суд розірвати договір № 7-237 від 16 березня 1998 року, що укладений між малим колективним підприємством "Авангард", правонаступником якого являється товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Авангард" та ОСОБА_4. Крім того, просить стягнути з відповідача судові витрати понесені по оплаті судового збору та витрат на правничу допомогу, згідно підтверджуючих документів.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 16 березня 1998 року між малим колективним підприємством "Авангард" та ним укладений договір № 7-237 предметом якого було зобов'язання МКП "Авангард", як основного власника споруди гаражного комплексу в АДРЕСА_1, забезпечити експлуатацію гаражного комплексу, нести відповідальність за роботу енергозбереження та водопостачання, каналізації, телефонізації, систем пожежогасіння, а власник гараж-стоянки зобов'язався своєчасно сплачувати кошти за надані послуги та дотримуватись всіх вимог по експлуатації гаражного комплексу.

Пунктом 3.1.-3.5. укладеного договору визначено, що МКП "Авангард" забезпечує експлуатацію гаражного комплексу, несе відповідальність за роботу енергозбереження та водопостачання, каналізації, систем пожежогасіння.

МКП "Авангард" організовує та несе відповідальність за охорону гаражного комплексу, і автомобіля.

МКП "Авангард" несе відповідальність за якість під'їзних шляхів, чистоту загальних місць користування та прилеглої території.

МКП "Авангард" проводить поточний ремонт приміщень та системи інженерного забезпечення.

В свою чергу, він до 15 числа наступного місяця компенсує МКП "Авангард" витрати на експлуатацію місця-стоянки в гаражному комплексі вчасно сплачуючи суму затрат в касу МКП "Авангард", або перераховуючи кошти на його поточний рахунок.

Умовами укладеного договору від 16.03.1998 року № 7-237 МКП "Авангард" не надано права покладати виконання договору про надання послуг на іншу особу. Також, ним не було надано згоди на заміну боржника з обов'язку надання послуг за договорами про заміну боржника. Вказані норми матеріального права вказують, що належною зобов'язаною стороною з надання послуг на разі являється ТОВ "Компанія Авангард".

В свою чергу, ТОВ "Компанія Авангард" відчужило гаражний комплекс по АДРЕСА_1 для товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Авангард".

Також, 01 квітня 2013 року на підставі договору про відступлення права вимоги укладеного між ТОВ "Компанія Авангард" як первісним кредитором та ТОВ "Будівельна компанія Авангард" як новим кредитором, первісний кредитор передає новому кредитору, а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредитору, і стає кредитором за договором № 7-237 від 16 березня 1998 року.

Вказане товариство не є правонаступником МКП "Авангард" з яким був укладений договір № 7-237 від 16 березня 1998 року, а, відповідно, до нього не могли перейти обов'язки останнього, які визначені ним.

Вказані вище норми матеріального права, умови договору про відступлення права вимоги безумовно вказує на те, що обов'язок з надання йому послуг на підставі договору від 16 березня 1998 року від ТОВ "Компанія Авангард" до ТОВ "Будівельна компанія Авангард" не перейшло, а тому послуги за вказаним договором зобов'язане надавати саме ТОВ "Компанія Авангард".

За таких обставин, враховуючи що ТОВ "Компанія Авангард" своїх зобов'язань з надання послуг за спірним договором взагалі не виконує та в односторонньому порядку усунулось від виконання договору вважає, що договір має бути розірваний, а зобов'язання за ним припиненими. Просить позов задоволити.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, вказавши, що позовну заяву ОСОБА_4 вважає необґрунтованою і позов не визнає з підстав, наведених у відзиві, в якому вказує, що 16 березня 1998 року між ОСОБА_4 та МКП "Авангард" (правонаступниками якого згідно статутних документів виступили - ЗАТ "Авангард", а надалі - ТОВ "Компанія Авангард", було укладено Договір №7-237 про надання послуг , за умовами якого МКП "Авангард", як основний власник споруди гаражного комплексу несе відповідальність за роботу енергозабезпечення та водопостачання, каналізації, телефонізації, систем пожежогасіння, а власник гараж-стоянки своєчасно сплачує кошти за надання послуги, дотримується всіх вимог по експлуатації гаражного комплексу.

Відповідно до п.2.10 Договору власник до 15 числа наступного місяця зобов'язується компенсувати МКП" Авангард" всі понесені ним витрати за експлуатацію місця-стоянки в гаражному комплексі, вчасно оплачувати суму затрат в ощадкасу або перерахувати кошти на рахунок у банку.

Відповідно до п. 4.2 Договору реорганізація МКП "Авангард", а також зміна власника не є підставою для змін умов чи розірвання чинного договору.

Звертає суду увагу на те, що ОСОБА_4 самостійно, без будь-якого примусу підписано договір № 7-237 від 16.03.1998 року, будь-які його положення, які б суперечили чинному законодавству України в ньому відсутні, відсутні будь-які докази (рішення судів) щодо визнання окремих положень договору чи в цілому - недійсним.

01 квітня 2013 року між ТОВ "Компанія Авангард" та ТОВ "БК "Авангард" було укладено договір "Про відступлення права вимоги", згідно якого з 01.04.2013 року ТОВ "Компанія Авангард" передає, а ТОВ "БК "Авангард" приймає право вимоги оплати за надані послуги згідно укладених договорів про надання послуг, в тому числі і по договору № 7-237 від 16.03.1998 року. Згідно п.1.1 даного договору, ТОВ "БК "Авангард" одержує право вимагати від ОСОБА_4 належного виконання всіх зобов'язань за № 7-237 від 16.03.1998 року.

Противагу тверджень позивача стосовно того, що ТОВ "Будівельна компанія "Авангард" не є правонаступником МКП "Авангард" з яким ОСОБА_4 уклав Договір № 7-27 від 16.03.1998, а відповідно, до нього не могли перейти обов'язки останнього, які визначені ним, вважають безпідставними, оскільки Договір про відступлення права вимоги від 01 квітня 2013 року являється чинним, в ньому відсутні будь-які положення, які б суперечили чинному законодавству, відсутні будь-які докази (рішення судів) щодо визнанання окремих положень договору чи в цілому -недійсним.

Відтак, врахувавши відсутність у позивача будь-яких доказів, які б свідчили про те, що йому було завдано шкоду та внаслідок такої шкоди він значною мірою позбавився того, на що він розраховував при укладенні договору, вважають позовні вимоги ОСОБА_4 щодо розірвання договору №7-237 від 16 березня 1998 року безпідтавними та необгрунтованими.

Також, просять суд звернути увагу і на ту обставину, що в період з 16.03.1998 року до 15.03.2011 року позивача все влаштовувало, як в умовах договору, так і у відсутності "особистого рахунку", оскільки всі платежі по затверджених калькуляціях та рахунку, що незмінно були розміщені на в'їзді в гаражний комплекс, ним сплачувались добросовісно та своєчасно. Однак, починаючи з березня 2011 року ОСОБА_4 з невідомих причин перестав сплачувати будь-які платежі щодо обслуговування гараж-стоянки, яка розташована в гаражному комплексі за адресою: АДРЕСА_1.

Представник позивача подав до суду заперечення на відзив, вказавши, що не погоджується з позицією відповідача, оскільки МКП Авангард було реорганізовано в ТОВ Компанія Авангард , а тому з огляду на п. 4.2 зобов'язаною стороною з надання послуг за договором № 7-237 від 16 березня 1998 року являється саме ТОВ Компанія Авангард .

Також вказує, що його довірителем не було надано згоди на заміну боржника з обов'язку з надання послуг за договорами про заміну боржника. Вважає, що належною зобов'язаною стороною з надання послуг на разі являється ТОВ Компанія Авангард , а не МКП Авангард .

Ухвалою Рівненського міського суду від 05 березня 2018 року провадження відкрито у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Рівненського міського суду від 09 жовтня 2018 року підготовче провадження закрите та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові та запереченнях на відзив відповідача.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальності Компанія Авангард заперечив проти задоволення позову, з підстав викладених у відзиві.

Директор ТОВ "Будівельна Компанія "Авангард" надав суду клопотання про розгляд справи без участі представника, вказавши, що позовні вимоги ОСОБА_4 не підтримують та просять суд відмовити у задоволенні позову.

Суд, всебічно з'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно положень п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, однією із засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, 16 березня 1998 року між ОСОБА_4 та МКП "Авангард" (правонаступниками якого згідно статутних документів виступили - ЗАТ "Авангард", а надалі - ТОВ "Компанія Авангард", було укладено Договір №7-237 про надання послуг , за умовами якого МКП "Авангард", як основний власник споруди гаражного комплексу несе відповідальність за роботу енергозабезпечення та водопостачання, каналізації, телефонізації, систем пожежогасіння, а власник гараж-стоянки своєчасно сплачує кошти за надання послуги, дотримується всіх вимог по експлуатації гаражного комплексу.

Правонаступником ЗАТ Авангард згідно зі статутом, затвердженим загальними зборами учасників від 16 грудня 2013 року, стало ТОВ Компанія Авангард .

01 квітня 2013 року між ТОВ "Компанія Авангард" та ТОВ "БК "Авангард" було укладено договір "Про відступлення права вимоги", згідно якого з 01.04.2013 року ТОВ "Компанія Авангард" передає, а ТОВ "БК "Авангард" приймає право вимоги оплати за надані послуги згідно укладених договорів про надання послуг, в тому числі і по договору № 7-237 від 16.03.1998 року.

Судом не взято до уваги твердження позивача стосовно того, що ТОВ Будівельна компанія "Авангард" не є правонаступником МКП "Авангард" з яким ОСОБА_4 уклав Договір № 7-27 від 16.03.1998, а , відповідно, до нього не могли перейти обов'язки останнього, які визначені ним, та вважає безпідставними, оскільки договір про відступлення права вимоги від 01 квітня 2013рокуявляється чинним, в ньому відсутні будь-які положення, які б суперечили чинному законодавству, відсутні будь-які докази (рішення судів) щодо визнання окремих положень договору чи в цілому недійсним.

Надаючи правову оцінку положенню п. 4.2 Договору про надання послуг від 18 грудня 1996 року №7-315, суд приходить до висновку, що реорганізація малого колективного підприємства "Авангард ", а також зміна власника не є підставою для зміни умов чи розірвання чинного договору.

Таким чином, суд з'ясувавши належним чином фактичні обставини справи щодо заявлених вимог, а також те, які правовідносини сторін випливають з установлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, оцінивши зібрані у справі докази, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору , дійшов висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_4

При цьому суд враховує, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 листопада 2017 року у справі № 569/9293/16-ц за позовом ТОВ "Будівельна компанія "Авангард" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, якою рішення Рівненського міського суду від 26 жовтня 2016 року та ухвалу Рівненської області ід 14 лютого 2017 року залишено без змін, зазначено наступне:

Згідно з п. 1.2 договору від 01 квітня 2013 року окрім передачі права вимоги оплати за надані послуги за зобов'язанням за договором №7-237 до ТОВ "БК "Авангард" перейшло право вимоги стягнення усіх штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням ОСОБА_4 своїх зобов'язань за і договором від 16 березня 1998року.

Посилання відповідача на відсутність у ТОВ "БК "Авангард " права вимоги рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 15 квітня 2013 року №2-5359/11, рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 10 червня 2014 року у справі №569/5968/14-ц, рішенням Рівненського міського суду області від 16 червня 2015 року у справі № 569/20740/14-ц, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 15 червня 2016 року та ухвалою Вищого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 вересня 2016 року встановлено, що позивачем правомірно заявлені вимоги до відповідача щодо належного виконання зобов'язань за договором від 16 березня 1998 року №7-237. Доводи позивача про належне надання послуг та розрахунок заборгованості відовідачем у встановленому законом порядку не спростовані. "

Таким чином, зазначене вище спростовує доводи позивача щодо того, що ТОВ "Будівельна компанія "Авангард" не є правонаступником МКП "Авангард" з яким ОСОБА_4 уклав Договір № 7-27 від 16.03.1998, а відповідно, до нього не могли перейти обов'язки останнього, які визначені ним, суд вважає безпідставними, оскільки Договір про відступлення права вимоги від 01 квітня 2013 року являється чинним, в ньому відсутні будь-які положення, які б суперечили чинному законодавству, відсутні будь-які докази (рішення судів) щодо визнанання окремих положень договору чи в цілому -недійсним та відповідно підтверджується правомірність вимог нового кредитора у зобов'язанні.

Згідно п.1.1 даного договору, ТОВ "БК "Авангард" одержує право вимагати від ОСОБА_4 належного виконання всіх зобов'язань за № 7-237 від 16.03.1998 року.

Відповідно до п. 4.2 Договору реорганізація МКП "Авангард", а також зміна власника не є підставою для змін умов чи розірвання чинного договору.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір про відступлення права вимоги від 01 квітня 2013 року являється чинним, в ньому відсутні будь-які положення, які б суперечили чинному законодавству, відсутні будь-які докази (рішення судів) щодо визнання окремих положень договору чи в цілому -недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частиною 2 ст. 59 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п.2.10 Договору власник до 15 числа наступного місяця зобов'язується компенсувати МКП" Авангард" всі понесені ним витрати за експлуатацію місця-стоянки в гаражному комплексі, вчасно оплачувати суму затрат в ощадкасу або перерахувати кошти на рахунок у банку.

Судом встановлено та ніким не оспорювалося, що в період з 16.03.1998 року до 15.03.2011 року всі платежі по затверджених калькуляціях та рахунку, позивачем сплачувались добросовісно та своєчасно.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Отже, умови укладеного між сторонами договору на експлуатацію та обслуговування мають виконуватись належним чином.

Відповідно до постанови Верховного Суду у справі № 569/20740/14- ц від 16 травня 2018 року судом встановлено, що позивач ТзОВ "Будівельна компанія "Авангард" належним чином виконує взяті на себе зобов'язання, а саме забезпечує експлуатацію гаражного комплексу, несе відповідальність за роботу енергозбереження, водопостачання, каналізації, телефонізації та системи пожежогасіння. Натомість, відповідач ОСОБА_4 порушує умови вищезазначеного договору, не сплачуючи передбачені ним платежі. Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання; у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом.

Згідно з ч. 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Таким чином, вказаною постановою Верховного суду у справі № 569/20740/14-ц від 16 травня 2018 року встановлено ті обставини, що у ОСОБА_4 є зобов"язання перед ТОВ " Будівельна Компанія Ава нгард" на підставі договору про відсутплення права вимоги між ТОВ " Компанія Авангард" та ТОВ " БК"Авангард", що підтверджує правомірність вимог нового кредитора.

У відповідності зі ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом,не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільногозаконодавства .

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

У відповідності до ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Iстотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Отже, виходячи з аналізу норм цивільного законодавства, суд приходить до висновку, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Судом встановлено, що при підписанні договору № 7-237 від 16.03.1998 року, сторонами було досягнуто домовленості щодо умов правочину, ОСОБА_4 самостійно, без будь-якого примусу підписано договір, в якому чітко зазначено права та обов'язки сторін. Будь-які положення, які б суперечили чинному законодавству України в договорі відсутні. Позивачем у своїй позовній заяві не наведено жодного факту невиконання чи неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань.

Отже, судом не здобуто та в судовому засіданні представником позивача не наведено жодної підстави для розірвання договору, виникнення якої б унеможливило виконання ним своїх договірних зобов'язань, або стало надто обтяжливим для нього чи поставило б його в явно невигідне становище.

Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У ч. 3 ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 203 ЦК України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5); правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 6).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Згідно узагальнення Верховного Суду України Практики розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними , викладених у листі від 24.11.2008, правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману, на відміну від помилки, є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї.

В судовому засіданні не встановлено та судом не здобуто того, що ОСОБА_4 не самостійно, чи під будь-яким примусом підписано договір № 7-237 від 16.03.1998 року, та будь-які його положення, які б суперечили чинному законодавству України в ньому, та чи будь-які докази (рішення судів) щодо визнання окремих положень договору чи в цілому - недійсним.

Крім того, судом встановлено, що відповідач виконує всі істотні умови договору, укладеного між сторонами, позивач також з моменту укладення спірного договору умови договору виконував належним чином і тільки згодом, починаючи з березня 2011 року ОСОБА_4 з невідомих причин перестав сплачувати будь які платежі щодо обслуговування гараж -стоянки.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позивач не довів належними доказами жодної підстави для розірвання договору, виникнення якої б унеможливило виконання ним своїх договірних зобов язань.

Враховуючи вищевикладене, позові вимоги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, а тому задоволенню не підлягають.

Щодо клопотання відповідача про застосування строків позовної давності, то суд виходив з такого.

Згідно ст.267, ч.2-4 ЦК України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до абзацу 3 пункту 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року " про судове рішення у цивільній справі" зазначено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Авангард у клопотанні вказало на необхідність застосування судом строку позовної давності до даних правовідносин, однак суд відмовляє по суті заявлених позовних вимог у зв язку з їх недоведеністю.

Що стосується вимог представника позивача про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат та витрат, пов язаних із наданням правової допомоги, то в цій частині заявлених вимог також необхідно відмовити виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов язаних з розглядом справи. До останніх зокрема відносяться витрати на професійну правничу допомогу. Згідно ст.137 ч.1, ст.141 ч.2 ЦПК України, витрати, пов язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони. Судові витрати, пов язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

Оскільки, рішення по справі прийнято не на користь позивача, то вимога про стягнення судових витрат та витрат на правничу допомогу з відповідача задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.258,259,264,265,268,273,352,354 ЦПК України, суд, -

В И Р I Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальності Компанія Авангард , третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Авангард про розірвання договору відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Рівненський міський суд в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач - ОСОБА_4, адреса проживання: АДРЕСА_2.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальності Компанія Авангард , код ЄДРПОУ 13977148, адреса місцезнаходження:: м. Рівне, вул. Є.Коновальця, б. 7А.

Третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Авангард , код ЄДРПОУ 36565297, адреса місцезнаходження: м. Рівне, вул. Є.Коновальця, б. 7А.

Суддя Н.Г. Кучина