Постанова

від 25.09.2019 по справі 569/3349/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

25 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 569/3349/18

провадження № 61-12571св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Кривцової Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Авангард ,

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Авангард ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дяденчука Анатолія Івановича, на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 24 січня 2019 року у складі судді Кучини Н. Г. та постанову Рівненського апеляційного суду від 23 травня 2019 року у складі колегії суддів: Боймиструка С. В., Гордійчук С. О., Шимківа С. С.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) Компанія Авангард , третя особа - ТОВ Будівельна компанія Авангард , про розірвання договору.

Позовна заява мотивована тим, що 16 березня 1998 року між малим колективним підприємством (далі - МКП) Авангард (правонаступником якого є ТОВ Компанія Авангард ) та ним укладений договір № 7-237, предметом якого було зобов`язання МКП Авангард , як основного власника споруди гаражного комплексу у АДРЕСА_1 , забезпечити експлуатацію гаражного комплексу, нести відповідальність за роботу енергозбереження та водопостачання, каналізації, телефонізації, систем пожежогасіння, а він, як власник гараж-стоянки, зобов`язався своєчасно сплачувати кошти за надані послуги та дотримуватись всіх вимог по експлуатації гаражного комплексу.

Вказував, що умовами укладеного договору від 16 березня 1998 року МКП Авангард не надано право покладати виконання договору про надання послуг на іншу особу. Також, ним не було надано згоди на заміну боржника. Вказані норми матеріального права вказують, що належною зобов`язаною стороною з надання послуг на цей час є ТОВ Компанія Авангард .

ТОВ Компанія Авангард відчужило вказаний гаражний комплекс ТОВ Будівельна компанія Авангард .

Також, 01 квітня 2013 року на підставі договору про відступлення права вимоги укладеного між ТОВ Компанія Авангард , як первісним кредитором, та ТОВ Будівельна компанія Авангард , як новим кредитором, первісний кредитор передає новому кредитору, а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредитору, і стає кредитором за договором від 16 березня 1998 року № 7-237.

Вважав, що умови договору про відступлення права вимоги безумовно вказують на те, що обов`язок з надання йому послуг на підставі договору від 16 березня 1998 року від ТОВ Компанія Авангард до ТОВ Будівельна компанія Авангард не перейшов, тому послуги за вказаним договором зобов`язане надавати саме ТОВ Компанія Авангард .

ТОВ Компанія Авангард своїх зобов`язань з надання послуг за спірним договором взагалі не виконує та в односторонньому порядку усунулось від виконання договору.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд розірвати договір від 16 березня 1998 року № 7-237, що укладений між ним та МКП Авангард , правонаступником якого є ТОВ Компанія Авангард .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 24 січня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не довів належними доказами жодної підстави для розірвання договору, виникнення якої б унеможливило виконання ним своїх договірних зобов`язань.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Рівненського апеляційного суду від 23 травня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дяденчука А. І., залишено без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 24 січня 2019 року - без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи, встановивши всі фактичні обставини справи, необхідні для її вирішення, та з додержанням норм матеріального та процесуального праваправильно визначився із спірними правовідносинами та ухвалив законне й обґрунтоване рішення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Дяденчук А. І., подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не правильно встановили правову природу правовідносин сторін, безпідставно ототожнили відступлення права вимоги із зобов`язанням надати послугу.

Вказує, що суди не врахували, що відповідно до положень статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто, а він не надав згоди на заміну виконавця за спірним договором, як не передбачено такого права й самим договором.

При цьому, сам відповідач не заперечує того, що він не виконує жодних дій з надання йому послуг, посилаючи на те, що ним відчужено право вимоги за спірним договором.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні та вересні 2019 року ТОВ Компанія Авангард подало до Верховного Суду два ідентичні за змістом відзиви на касаційну скаргу, в яких вказує на те, що її доводи є безпідставними та не спростовують висновків судів попередніх інстанцій. Вказує, що правомірність надання послуг ОСОБА_1 ТОВ Будівельна компанія Авангард неодноразово було предметом розгляду судів, які стягували заборгованість на користь останнього.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

16 березня 1998 року між ОСОБА_1 та МКП Авангард (правонаступниками якого згідно зі статутними документами є ЗАТ Авангард , а в подальшому - ТОВ Компанія Авангард ) було укладено договір № 7-237 про надання послуг, за умовами якого МКП Авангард , як основний власник споруди гаражного комплексу несе відповідальність за роботу енергозабезпечення та водопостачання, каналізації, телефонізації, систем пожежогасіння, а власник гараж-стоянки своєчасно сплачує кошти за надання послуги, дотримується всіх вимог по експлуатації гаражного комплексу.

Правонаступником ЗАТ Авангард згідно зі статутом, затвердженим загальними зборами учасників від 16 грудня 2013 року, стало ТОВ Компанія Авангард .

01 жовтня 2009 року між ТОВ Компанія Авангард та ТОВ Будівельна компанія Авангард було укладено договір купівлі-продажу цілого гаражного комплексу у АДРЕСА_1, в якому знаходиться гараж-стоянка № НОМЕР_1 , що належить позивачу.

01 квітня 2013 року між ТОВ Компанія Авангард та ТОВ Будівельна компанія Авангард було укладено договір Про відступлення права вимоги згідно з яким з 01 квітня 2013 року ТОВ Компанія Авангард передає, а ТОВ Будівельна компанія Авангард приймає право вимоги оплати за надані послуги згідно з укладених договорів про надання послуг, у тому числі і за договором від 16 березня 1998 року № 7-237.

Згідно з пунктом 1.1 вказаного договору ТОВ Будівельна компанія Авангард одержує право вимагати від ОСОБА_1 належного виконання всіх зобов`язань за договором від 16 березня 1998 року № 7-237.

Відповідно до пункту 4.2 договору від 16 березня 1998 року №7-237 реорганізація МКП Авангард , а також зміна власника не є підставою для змін умов чи розірвання чинного договору.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Дяденчука А. І., підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що позивач не довів належними доказами жодної підстави для розірвання спірного договору.

При цьому, суд вказав, що ОСОБА_1 самостійно, без будь-якого примусу підписано договір від 16 березня 1998 року № 7-237, будь-які його положення, які б суперечили чинному законодавству України в ньому відсутні, відсутні будь-які докази (рішення судів) щодо визнання окремих положень договору чи в цілому - недійсним. Суд спростував тверджень позивача стосовно того, що ТОВ Будівельна компанія Авангард не є правонаступником МКП Авангард пославшись на договір про відступлення права вимоги від 01 квітня 2013 року.

Крім того, суди звернули увагу на пункт 4.2 договору від 16 березня 1998 року №7-237, відповідно до якого реорганізація МКП Авангард , а також зміна власника не є підставою для змін умов чи розірвання чинного договору.

Проте з такими висновками судів погодитися на можна.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Виконання обов`язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто . У цьому разі кредитор зобов`язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою (частина перша статті 527 ЦК України).

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

У статті 902 ЦК України визначено, що виконавець повинен надати послугу особисто .

У випадках, встановлених договором , виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій 16 березня 1998 року між ОСОБА_1 та МКП Авангард (правонаступниками якого згідно зі статутними документами є ЗАТ Авангард , а в подальшому - ТОВ Компанія Авангард ) було укладено договір № 7-237 про надання послуг.

Тобто, враховуючи вказані положення матеріального права, спочатку МКП Авангард , а на сьогодні його правонаступник - ТОВ Компанія Авангард , повинно особисто надавати передбачені спірним договором послуги ОСОБА_1 . При цьому, договором не встановлено випадків, за яких виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу без згоди останнього.

Частиною першою статті 82 ЦПК України визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Учасники справи, у тому числі й ТОВ Компанія Авангард , визнавали той факт, що вказане товариство, після укладення 01 квітня 2013 року з ТОВ Будівельна компанія Авангард договору про відступлення права вимоги, не надає передбачених спірним договором послуг ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 частини першої статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Статтею 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Оскільки ТОВ Компанія Авангард з квітня 2013 року припинило особисто надавати ОСОБА_1 послуги, які були визначені спірним договором від 16 березня 1998 року, при цьому не отримавши згоди останнього про надання послуг іншою особою, що є істотним порушень взятих на себе вказаним договором зобов`язань та, фактично, односторонньою відмовою від договору, то вимоги ОСОБА_1 про розірвання спірного договору є законними та обґрунтованими.

Суди попередніх інстанцій помилково послалися на укладений 01 квітня 2013 року між ТОВ Компанія Авангард та ТОВ Будівельна компанія Авангард договір про відступлення права вимоги, у тому числі й за договором від 16 березня 1998 року № 7-237, як на підставу для відмови у задоволенні позов у цій справі, оскільки за вказаним договором було відступлено саме право виконавця вимагати оплату за надані власнику гараж-стоянки послуги, а не покладено обов`язок виконання договору про надання послуг від 16 березня 1998 року.

Посилання судів попередніх інстанцій на судові рішення про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь ТОВ Будівельна компанія Авангард , є також безпідставними, оскільки у тих справах предметом позову було саме наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги на користь ТОВ Будівельна компанія Авангард , а не правомірність надання йому послуг вказаним товариством на виконання спірного договору.

Сам по собі факт надання ТОВ Будівельна компанія Авангард ОСОБА_1 певних послуг, не звільняє ТОВ Компанія Авангард від належного виконання своїх зобов`язань за спірним договором, а також не вказує на те, що послуги надаються саме на підставі цього договору.

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи відповідача, який заявляв у суді першої інстанції про те, що ОСОБА_1 пропустив строк позовної давності, оскільки між сторонами за спірним договором виникли триваючі правовідносини. Договором покладено на ТОВ Компанія Авангард та ОСОБА_1 обов`язки, які повинні виконуватися ними щомісячно, тому, враховуючи предмет спору та заявлені позовні вимоги, до правовідносин, які склалися у цій справі, не можуть бути застосовані наслідки спливу строку позовної давності.

Отже, висновки судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 у зв`язку із його недоведеністю є помилковими, оскільки ним було доведено, що його позовні вимоги є законними і обґрунтованими.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки обставини справи судами попередніх інстанцій були встановлені повністю та немає необхідності для встановлення нових, проте судом першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, було ухвалено рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, то колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування оскаржуваних судових рішень та ухвалення нового про задоволення позову ОСОБА_1 .

Щодо судових витрат

Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

ОСОБА_1 за подання позову було сплачено 704,8 грн, за звернення до суду з апеляційною скаргою - 1 057,2 грн та касаційною скаргою - 1 409,6 грн, а всього 3 171,6 грн, що підтверджується відповідними квитанціями в матеріалах справи, які підлягають стягненню з ТОВ Компанія Авангард на його користь, оскільки колегія суддів скасовує судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій та ухвалює нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 141, 400, 402, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дяденчука Анатолія Івановича - задовольнити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 24 січня 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 23 травня 2019 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Розірвати договір від 16 березня 1998 року № 7-237, укладений Малим колективним підприємством Авангард , правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Авангард , та ОСОБА_1 .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Авангард (код ЄДРПОУ 13977148) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) судові витрати за сплату судового збору у розмірі 3 171 (три тисячі сто сімдесят одна) гривня 60 (шістдесят) копійок.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Г. В. Кривцова Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк