Ухвала

від 12.02.2019 по справі 522/13231/17

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 522/13231/17

УХВАЛА

12 лютого 2019 року м. Одеса

У залі судових засідань № 33

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Балан Я.В.,

при секретарі судового засідання - Довгальової Г.Г.,

за участю сторін:

представника позивача - Ростомова Г.А.,

представника відповідача - Неруш А.Ю.,

представника третьої особи

Обслуговуючого кооперативу Вимпел-Південь - Демидової О.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні заяву про забезпечення адміністративного позову Споживчого кооперативу Автостоянка Вимпел-11 до Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Обслуговуючий кооператив Вимпел-Південь , про зупинення дії індивідуального акта, заборону вчиняти певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовною заявою Споживчого кооперативу Вимпел - 11 до Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову на стороні позивача Обслуговуючий кооператив Вимпел-Південь , про:

визнання протиправним та нечинним пункт 76 (Київський район) додатку 2 до рішення Одеської міської ради від 27.08.2014 року №5286-VІ Про затвердження переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси, у новій редакції ;

визнання протиправним та нечинним п.2 рішення Одеської міської ради від 27.08.2014 року №5286-VI Про затвердження переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси, у новій редакції , яким затверджено Додаток 2 перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси (спеціально відведені стоянки) - прийнято до свого провадження.

11 лютого 2019 року, через канцелярію Одеського окружного адміністративного суду, від представника Споживчого кооперативу Автостоянка Вимпел-11 , надійшла заява про забезпечення адміністративного позову (вх.№4735/19 від 11.02.2019 року) у якій позивач просить суд:

зупинити дію пункту 76 (Київський район) додатку 2 до рішення Одеської міської ради від 27.08.2014 року №5286-VI Про затвердження переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси, у новій редакції яким затверджена земельна ділянка за адресою м. Одеса, Люстдорфська дорога 146/4 до дати набрання законної сили рішенням суду по справі №522/13231/17;

заборонити Громадській організації Захист Одеса (65114, м. Одеса, вул. Левітана, буд. 117, код ЄДРПОУ 40013612) організовувати, провадити діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на місцях для паркування за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога 146/4 до дати набрання чинності рішенням суду по справі №522/13231/17.

У вищезгаданій заяві зазначено, що на думку представника позивача, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, майну, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у адміністративній справі №522/13231/17. Дана небезпека обґрунтована тим, що організація КП Одестранспарксервіс визначає Громадську організацію Захист Одеса оператором автостоянки за адресою : м. Одеса, Люстдорфська дорога 146/4 згідно договору №98/К-КР-2017/03-01 від 23.05.2017 року. Наголошувалося, що ГО Захист Одеса неодноразово намагалася захопити територію автостоянки, провокуючи конфлікти з учасниками кооперативу та використанням вогнепальної зброї, що призвело до відкриття кримінального провадження №12018161480000913.

Розглянувши заяву Споживчого кооперативу Автостоянка Вимпел-11 про забезпечення адміністративного позову, суд дійшов наступних висновків.

Частиною першою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Частиною першою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною другою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Таким чином, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Заходи забезпечення позову повинні відповідати критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності, забезпеченню збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин, запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів учасників даного судового процесу, а також відповідати змісту позовних вимог.

Згідно з частиною першою, третьою статті 152 КАС України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову. У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.

З аналізу зазначених положень слідує, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). При цьому, саме позивач повинен навести докази для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наступного: розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Судом встановлено, що пунктом 76 до додатку 2 до рішення Одеської міської ради №5286-VI від 27.08.2014 Про затвердження переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси, у новій редакції включено облаштовану автостоянку за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 146/4, на 114 місць для паркування, займаною площею 1425,00 кв.м., до Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси (спеціально відведені стоянки).

При цьому із оскаржуваних пунктів рішення №5286-VI від 27.08.2014, на переконання суду, неможливо зробити однозначний висновок про їх протиправність. Натомість, вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії пункту 76 додатку 2 рішення №5286-VI від 27.08.2014 та заборона Громадській організації Захист Одеса провадити діяльність на автостоянці за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 146/4 , може свідчити про передчасний висновок суду про протиправність рішення відповідача та призвести до обмеження прав Громадської організації Захист Одеси .

Крім того, суд зазначає, що офіційною адресою Споживчого кооперативу Автостоянка Вимпел - 11 зазначено: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 146/3, а не Люстдорфська дорога 146/4.

Питання, стосовно офіційної адреси автостоянки внесеної до переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси (спеціально відведені стоянки) буде досліджуватися під час розгляду судової справи.

Суд критично ставиться до тверджень позивача, про можливість протиправних дій з боку ГО Захист Одеса та можливість вчинення кримінальних правопорушень, які наразі можуть виникнути після визнання Господарським судом Одеської області недійсним розірвання договору №98/К-КР-2017/03-01, укладеного між ГО Захист Одеса та КП Одестранспарксервіс .

Суд зазначає, що згідно статті 5 КАС України, захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути тільки порушено у майбутньому і щодо якого невідомо буде воно порушено чи ні.

Відповідно до п. 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України" №2 від 06.03.2008 року, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13.09.1989 рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

Отже, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані стороною по справі для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, позов слід забезпечити саме у такий спосіб, про який просить позивач, а не якимось менш обмежувальним у правах способом для відповідача, такий спосіб є співмірним обсягу позовних вимог, позивач має легітимну мету забезпечити саме захист своїх прав та інтересів від неправомірних дій відповідача, а не завдати шкоди правам та інтересам відповідача. Вирішуючи клопотання про забезпечення позову суд має зважати на необхідний баланс процесуальних прав та обов'язків сторін та рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен врахувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Європейську Конвенцію "Про захист прав людини і основоположних свобод" та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював особливу важливість принципу рівності сторін, як складової концепції справедливого судового розгляду та який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (рішення у справах "Кресс проти Франції" (Kress v. France), "Ф.С.Б. проти Італії" (F.C.B. v. Italy), "Т. проти Італії" (Т. v. Italy) та "Кайя проти Австрії" (Kaya v. Austria).

Суд наголошує, що в адміністративних справах щодо оскарження індивідуально-правового акта, в даному випадку рішення відповідача про включення автостоянки за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога 146/4 до Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси, забезпечуючи такий позов шляхом зупинення дії вказаного акта, суд фактично втручається у діяльність органів місцевого самоврядування з відповідними наслідками. Таким чином, судом фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Отже, у даному випадку неможливо оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Забезпечуючи позов у такий спосіб суд виходить за межі підстав забезпечення позову, передбачених частиною першою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, що є неприпустимим.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що зазначене клопотання є необґрунтованим та наголошує, що суд не вправі вживати такі заходи забезпечення адміністративного позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач не довів необхідність вжиття відповідних заходів з урахуванням приписів частини 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому у суду відсутні законні підстави для постановлення судового рішення про забезпечення позову у спосіб, заявлений позивачем.

Керуючись статтями 150, 151, 154, 243, 248, 256, 295, підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII Перехідні положення КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову Споживчого кооперативу Автостоянка Вимпел-11 (65113, вул. Люстдорфська дорога, 146/3, код ЄДРПОУ 25948473, ) до Одеської міської ради (65004, м. Одеса, площа Думська 1, код ЄДРПОУ 26597691), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Обслуговуючий кооператив Вимпел-Південь (65113, м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога 146/3, код ЄДРПОУ 41781969), про зупинення дії пункту 76 (Київський район) додатку 2 до рішення Одеської міської ради від 27.08.2014 року №5286-VI Про затвердження переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси, у новій редакції яким затверджена земельна ділянка за адресою м. Одеса, Люстдорфська дорога 146/4 до дати набрання законної сили рішенням суду по справі №522/13231/17; заборону Громадській організації Захист Одеси (65114, м. Одеса, вул. Левітана, буд. 117, код ЄДРПОУ 40013612) організовувати, провадити діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на місцях для паркування за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога 146/4 до дати набрання чинності рішенням суду по справі №522/13231/17 - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали складено та підписано 13 лютого 2019 року.

Суддя Я.В. Балан