Рішення

від 12.02.2019 по справі 908/2719/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 33/120/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2019 Справа № 908/2719/18

Суддя господарського суду Запорізької області Мірошниченко М.В.

При секретарі судового засідання Лінчук А.В.

Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/2719/18

За позовом: Дочірнього підприємства «Побутторгсервіс» Товариства з обмеженою відповідальністю «Снабпромстрой ЛТД» (69002, АДРЕСА_1)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Долина-7» (69123, м. Запоріжжя, вул. Будівельників, 7-А)

про стягнення суми

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1П, директор, протокол зборів засновників № 1 від 03.09.2018 р.;

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

В господарський суд Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № б/н від 14.12.2018 р.) Дочірнього підприємства «Побутторгсервіс» Товариства з обмеженою відповідальністю «Снабпромстрой ЛТД» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Долина-7» про стягнення суми основного боргу та штрафних санкцій у розмірі 10728,48 грн. та стягнення неустойки за несвоєчасне повернення орендованого майна у сумі 84858,00 грн.

ОСОБА_2 з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.12.2018 р. здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2719/18 та визначено до розгляду судді Мірошниченко М.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.12.2018 р. вказану позовну заяву залишено без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позовної заяви, вказаних в ухвалі.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.12.2018 р. заяву Дочірнього підприємства «Побутторгсервіс» Товариства з обмеженою відповідальністю «Снабпромстрой ЛТД» про накладення арешту на приміщення Товариства з обмеженою відповідальністю «Долина-7» загальною площею 156,30 кв.м., що розташоване в будинку № 7-А, бул. Будівельників, м. Запоріжжя, повернуто заявнику.

26.12.2018 р. до господарського суду від Дочірнього підприємства «Побутторгсервіс» Товариства з обмеженою відповідальністю «Снабпромстрой ЛТД» надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.12.2018 р. позовна заява прийнята до розгляду суддею Мірошниченко М.В., відкрите провадження у справі № 908/2719/18, якій присвоєно номер провадження 33/120/18, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 22.01.2019 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.01.2019 р., відповідно до ст. 216 ГПК України, судове засідання відкладалося на 12.02.2019 р.

У судове засідання 12.02.2019 р. з'явився представник позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу: програмно-апаратного комплексу «Оберіг» .

Представник позивача у судовому засіданні підтримав свої доводи, наполягав на задоволенні позову.

У судовому засіданні 12.02.2019 р. справу розглянуто, оголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Позовні вимоги мотивовані таким. 01.12.2011 р. позивачем було передано в оренду відповідачу нежиле приміщення площею 42,00 кв.м, що розташоване за адресою: м. Запоріжжя, бул. Будівельників, буд. 7-а. Встановлено, що дане приміщення фактично знаходиться у володінні відповідача до теперішнього часу. Рішенням господарського суду Запорізької області від 26.10.2017 р. у справі № 908/1719/17, яке набрало законної сили 13.11.2017 р., договір оренди № 1 від 01.12.2011 р., укладений між сторонами, був розірваний, вирішено стягнути суми орендної плати та штрафні санкції станом на 01.08.2017 р. За відповідачем залишилась заборгованість із орендної плати з 02 серпня до 13.12.2017 р. До теперішнього часу відповідач не здійснює заходів по поверненню орендованого ним майна та незаконно користується ним. Відтак, виникає необхідність вимоги до відповідача про сплату вартості користування орендованим майном за період із моменту набрання законної сили рішенням суду у справі № 908/1719/17 до теперішнього часу. ОСОБА_2 з позовною заявою просив стягнути з відповідача суму основного боргу та штрафних санкцій у розмірі 10728,48 грн. та неустойку за несвоєчасне повернення орендованого майна у сумі 84858,00 грн.

14.01.2019 р. до суду від позивача надійшло письмове додаткове уточнення до позовної заяви, в якому викладені додатки №№ 1, 2 до позовної заяви, згідно яких, як зазначив позивач, основна сума заборгованості з орендної плати (7416,00 грн.), неустойки (52560,00 грн.) та штрафних санкцій (21900,00 грн. (штраф у розмірі 30,00 грн. за добу) + 222,00 грн. (3% неустойки від суми заборгованості) + 3090,00 грн. (30,00 грн. штрафу за кожен день прострочення за 103 доби), що підлягає стягненню за один рік складає 85188,00 грн. Також зазначив, що з відповідача підлягають стягненню інфляційні витрати, пов'язані з несвоєчасною сплатою суми заборгованості з орендної плати у межах трирічного строку позовної давності за період із 02.08.2017 р. до 01.12.2018 р. - 4922,00 грн. Зазначено, що уточнена сума позовних вимог складає 90110,00 грн.

ОСОБА_2 п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

ОСОБА_2 ч. 3 даної статті до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Як слідує з додаткового уточнення до позовної заяви, яке надійшло від позивача до суду 14.01.2019 р., позивачем заявлено додаткову (нову) позовну вимогу про стягнення втрат від інфляції у сумі 4922,00 грн., яка раніше позивачем не заявлялася, та заявлено нову підставу позову.

Таким чином, суд відмовляє в прийнятті заяви позивача у частині стягнення втрат від інфляції у сумі 4922,00 грн., як такої, що подана з порушенням ч. 3 ст. 46 ГПК України.

Враховуючи, що додаткове уточнення до позовної заяви стосовно стягнення заборгованості з орендної плати у сумі 7416,00 грн., неустойки у розмірі 52560,00 грн. та штрафних санкцій у загальному розмірі 25212,00 грн., яке по суті є заявою про зменшення розміру позовних вимог, подане у строк, встановлений ст. 46 ГПК України, копія уточнення та розрахунку направлена на адресу відповідача, що підтверджується фіскальним чеком від 14.01.2019 р. та описом вкладення до цінного листа, уточнення у даній частині приймається судом до розгляду.

Таким чином, судом розглядаються позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 7416,00 грн. заборгованості з орендної плати, 222,00 грн. 3% неустойки від суми заборгованості, 3090,00 грн. штрафу (30,00 грн. штрафу за кожен день прострочення за 103 доби), 52560,00 грн. неустойки та 21900,00 грн. штрафу в розмірі 30,00 грн. за добу.

Представник відповідача у судові засідання не з'явиляся, причин неявки не повідомив. Про час та місце судового слухання справи відповідач повідомлений відповідно до вимог Господарськго процесуального кодексу України.

Ухвала про відкриття провадження у справі від 27.12.2018 р. отримана представником відповідача 05.01.2019 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштових відправлень.

Відзив на позов від відповідача до суду не надійшов.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд визнав можливим розглянути справу у відсутність представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.12.2011 року між Дочірнім підприємством «Побутторгсервіс» Товариства з обмеженою відповідальністю «Снабпромстрой ЛТД» (орендодавець за договором, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Долина-7» (орендар, відповідач) було укладено Договір № 1 оренди нежитлового приміщення, за умовами якого (п. 1.1 Договору), орендодавець передає, а орендар приймає в користування нежитлове приміщення в будинку № 7-А по вул. Бульвар Будівельників, загальною площею 42 кв.м.

Відповідно до п.п. 1.2, 1.3 Договору строк оренди визначається з 01.12.2011 р. по 30.11.2012 р. Загальна сума договору складає 25000,00 грн. орієнтовно.

Відповідно до п. 5.1 Договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє по 30.11.2012 р.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 26.10.2017 р. у справі № 908/1719/17, яке набрало законної сили 13.11.2017 р., вирішено: позовні вимоги Дочірнього підприємства «Побутторгсервіс» Товариства з обмеженою відповідальністю «Снабпромстрой ЛТД» задовольнити частково; розірвати договір № 1 оренди нежитлового приміщення, загальною площею 42 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, бул. Будівельників, 7-А, укладений 01.12.2011 р. між Дочірнім підприємством «Побутторгсервіс» Товариства з обмеженою відповідальністю «Снабпромстрой ЛТД» (69002, АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ 31255577) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Долина-7» (69123, м. Запоріжжя, вул. Будівельників, буд. 7-А, код ЄДРПОУ 34595115); стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Долина-7» на користь Дочірнього підприємства «Побутторгсервіс» Товариства з обмеженою відповідальністю «Снабпромстрой ЛТД» суму 53400 (п'ятдесят три тисячі чотириста) грн. 00 коп. основного боргу, суму 272 (двісті сімдесят дві) грн. 35 коп. - пені, суму 5400 (п'ять тисяч чотириста) грн. 00 грн. штрафу за прострочення орендної плати, суму 133 (сто тридцять три) грн. 78 коп. - 3% річних, суму 7259 (сім тисяч двісті п'ятдесят дев'ять) грн. 48 коп. інфляційних втрат, суму 2750 (дві тисячі сімсот п'ятдесят) грн. 71 коп. витрат зі сплати судового збору та суму 4674 (чотири тисячі шістсот сімдесят чотири) грн. 74 коп. витрат на оплату послуг адвоката; в іншій частині позову - відмовити.

Як встановлено вказаним рішенням суду, заборгованість відповідача з орендної плати у сумі 53400,00 грн. виникла за період з 01.07.2015 р. по 01.08.2017 р. (25 місяців). Судом встановлено, що з урахуванням суми 2136 грн. (суми боргу за один місяць оренди, на яку здійснено позивачем нарахування пені) та періоду заборгованості (з 10.04.2017 р. по 10.10.2017 р., що визначений позивачем, та відповідає п. 6 ст. 232 ГК України), сума пені становить 272,35 грн. і в цій сумі вимоги позивача про стягнення пені підлягають задоволенню. В решті заявлених вимог щодо стягнення пені суд відмовив з огляду на їх необґрунтованість. Перевіряючи розрахунок штрафу за порушення умов договору щодо сплати орендної плати, судом встановлено, що його нарахування було здійснено наступним чином: 30,00 грн. (п. 4.4 Договору) х 180 днів = 5400,00 грн. Таким чином, вимога позивача про стягнення суми 5400,00 грн. штрафу, нарахованого у розмірі 30,00 грн. за кожний день прострочення в межах 180 днів заявлена правомірно, а тому задовольняється у повному обсязі. Сума 3% річних у розмірі 133,78 грн. стягнута за період із 01.07.2015 р. по 01.08.2017 р.

На виконання зазначеного рішення господарським судом Запорізької області 16.11.2017 р. виданий відповідний наказ.

Як заявив представник позивача у судовому засіданні 22.01.2019 р., даний наказ був виконаний відповідачем у грудні 2018 р. Дане також зазначено у додатковому уточненні до позовної заяви, яке надійшло до суду 14.01.2019 р.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

ОСОБА_2 приписів статей 6, 627, 628 Цивільного кодексу України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою договір оренди нежилого приміщення від 01.12.2011 р. № 1, укладений між сторонами, є договором найму.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 523 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

ОСОБА_2 ч.ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Позивач, згідно з додатковим уточненням, просив стягнути з відповідача 7416,00 грн. заборгованості з орендної плати, яка виникла за період із 02.08.2017 р. по 13.11.2017 р.

Відповідно до приписів ч.ч. 2, 3 ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Як встановлено судом, договір оренди нежилого приміщення від 01.12.2011 р. № 1 розірваний рішенням господарського суду Запорізької області від 26.10.2017 р. у справі № 908/1719/17, яке набрало законної сили 13.11.2017 р.

ОСОБА_2 з п. 4.1 Договору розмір орендної плати за приміщення складає 2136,00 грн. У подальшому щомісячно договірна ціна в гривнях коригується з урахуванням індексу інфляції та зміни ринкової вартості на підставі рахунка.

Орендна плата перераховується орендарем до 5 числа поточного місяця (п. 4.2 Договору).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач нараховує орендну плату із розрахунку 72,00 грн. (орендна плата за добу (2136,00 грн./30 діб) = 72,00 грн.) х 103 доби, що є неправильним, оскільки орендна плата за добу складає 71,20 грн.

ОСОБА_2 з перерахунком суду, заборгованість з орендної плати у межах заявленого позивачем періоду (за 103 доби) складає 7333,60 грн.

Доказів погашення боргу в сумі 7333,60 грн. відповідачем суду надано не було.

Таким чином, з відповідача на користь позивача стягується сума 7333,60 грн. заборгованості з орендної плати. У стягненні суми 82,40 грн. заборгованості судом відмовляється.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача, згідно з додатковим уточненням, 222,00 грн. 3% неустойки від суми заборгованості, 3090,00 грн. штрафу за кожен день прострочення.

Представник позивача у судовому засіданні 22.01.2019 р. заявив, що сума 222,00 грн. неустойки є пенею, яка розрахована на підставі п. 4.4 Договору № 1.

ОСОБА_2 зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

ОСОБА_2 із ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4.4 Договору сторонами визначено, що при несплаті або простроченні платежу в строки, передбачені даним договором, орендар сплачує пеню в розмірі 3% за кожний день прострочення від суми боргу та штраф за кожний день прострочення 30,00 грн.

У даному випадку, факт порушення відповідачем умов Договору щодо строків оплати підтверджується матеріалами справи, тому вимоги про стягнення пені заявлено позивачем правомірно. Проте, позивачем при визначення розміру пені не враховано приписи ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» , згідно з якою розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановленої законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом.

ОСОБА_2 зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 ст. 343 ГК України встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У свою чергу, ч. 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, яким би способом не визначався у договорі розмір неустойки (пені) , він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний.

Зважаючи на вищенаведене, суд визнає вимогу позивача про стягнення неустойки (пені) обґрунтованою, однак вважає необхідним розмір пені, яка підлягає стягненню, обмежити подвійною обліковою ставкою, оскільки законом встановлений граничний розмір пені за прострочення платежу - не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня (від суми простроченого платежу).

ОСОБА_2 з перерахунком суду, пеня у межах строку, визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, становить 1171,97 грн.

Враховуючи приписи ч. 2 ст. 237 ГПК України, суд не виходить за межі позовних вимог, з відповідача на користь позивача стягується сума 222,00 грн. неустойки (пені).

Перевіряючи розрахунок штрафу за порушення умов договору щодо сплати орендної плати, судом встановлено, що його нарахування було здійснено наступним чином: 30,00 грн. (п. 4.4 Договору) х 103 доби (з 02.08.2017 р. по 13.11.2017 р.) = 3090,00 грн.

Період нарахування штрафу визначений позивачем неправильно, оскільки за умовами Договору (п. 4.2) орендна плата сплачується до 5 числа поточного місяця. Зробивши перерахунок штрафу за період з 05.08.2017 р. по 13.11.2017 р. (101 доба) судом встановлено, що штраф становить 3030,00 грн., який належить стягнути з відповідача. У стягненні 60,00 грн. штрафу судом відмовляється.

Позивач просив стягнути на його користь, відповідно до ст. 785 ЦК України, 52560,00 грн. неустойки, нарахованої із розрахунку: 72,00 грн. (орендна плата за один день) х 365 діб х 2.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

ОСОБА_2 ч. 2 ст. 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Як встановлено судом, рішення господарського суду Запорізької області від 26.10.2017 р. у справі № 908/1719/17, яким розірвано договір оренди № 1 від 01.12.2011 р., набрало законної сили 13.11.2017 р.

Таким чином, у орендаря (відповідача у справі) виник обов'язок повернути орендоване майно згідно умов ч. 1 ст. 785 ЦК України.

За приписами ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Доказів повернення відповідачем позивачу майна (нежилого приміщення по Бульвару Будівельників, 7-А у м. Запоріжжі) матеріали дійсної справи не містять.

Перевіривши розрахунок неустойки, зроблений позивачем, судом встановлено, що позивачем неправильно визначено орендну плату за один день - 72,00 грн., тоді як орендна плата за один день складає 71,20 грн., що було зазначено судом вище.

Здійснивши перерахунок неустойки судом встановлено, що неустойка, у межах заявленого позивачем періоду, складає 51976,00 грн., яку належить стягнути з відповідача на користь позивача. У стягненні 584,00 грн. неустойки судом відмовляється.

Позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення 21900,00 грн. штрафу у розмірі 30,00 грн. за добу (за 365 діб) у зв'язку з несплатою неустойки.

Суд відмовляє у задоволенні даної вимоги, оскільки відповідно до п. 4.4 Договору штраф сплачується за кожен день прострочки через несплату орендної плати.

Суд враховує, що неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

Таким чином, позов у цілому задовольняється судом частково.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

ОСОБА_2 з позовною заявою позивач просив стягнути з відповідача 5000,00 грн. витрат на правову допомогу адвоката.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

ОСОБА_2 частин 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність": адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 даного Закону, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У матеріалах справи № 908/2719/18 містяться копії: угоди про надання правової допомоги № 08/12/18 від 10.12.2018 р.; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 359, виданого ОСОБА_3; витягу з Єдиного реєстру адвокатів України, відповідно до інформації з якого адвокат ОСОБА_3 здійснює індивідуальну адвокатську діяльність.

За умовами угоди про надання правової допомоги № 08/12/18 від 10.12.2018 р., укладеної між адвокатом ОСОБА_3 та клієнтом: Дочірнім підприємством «Побутторгсервіс» Товариства з обмеженою відповідальністю «Снабпромстрой ЛТД» , адвокат за дорученням клієнта приймає на себе зобов'язання по наданню послуг по захисту законних інтересів клієнта, пов'язаних з стягненням заборгованості з орендної плати та штрафних санкцій, а також усунення перешкод в користуванні майном нежитлового приміщення, яке розташоване в м. Запоріжжя, бул. Будівельників, 7-а загальною площею 42,00 кв.м. Сторони погодили, що клієнт здійснює попередню сплату витрат, пов'язаних з підготовкою необхідних процесуальних документів у сумі 5000,00 грн., які є авансом. Дійсна угода не передбачає будь-яких актів виконання адвокатських послуг.

Абзацами 1, 2 ч. 8 ст. 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ст. 74 ГПК).

Відповідно, витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

ОСОБА_2 з квитанцією до прибуткового касового ордера № 11 від 10.12.2018 р., адвокатом ОСОБА_3 прийнято від позивача по договору № 08/12/2018 від 10.12.2018 р. суму 5000,00 грн.

Враховуючи наведене, оскільки позивачем документально доведено понесення витрат на професійну правничу допомогу, з відповідача на користь позивача стягується сума 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Дочірнього підприємства «Побутторгсервіс» Товариства з обмеженою відповідальністю «Снабпромстрой ЛТД» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Долина-7» задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Долина-7» (69123, м. Запоріжжя, бул. Будівельників, буд. 7-А, код ЄДРПОУ 34595115) на користь Дочірнього підприємства «Побутторгсервіс» Товариства з обмеженою відповідальністю «Снабпромстрой ЛТД» (69002, АДРЕСА_3, код ЄДРПОУ 31255577) суму 7333 (сім тисяч триста тридцять три) грн. 60 коп. основного боргу, 222 (двісті двадцять дві) грн. 00 коп. неустойки (пені), 3030 (три тисячі тридцять) грн. 00 коп. штрафу, 51976 (п'ятдесят одна тисяча дев'ятсот сімдесят шість) грн. 00 коп. неустойки за несвоєчасне повернення орендованого майна, 1294 (одна тисяча двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп. судового збору, 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині позову відмовити.

Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 14 лютого 2019 р.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя М.В. Мірошниченко