Постанова

від 11.06.2019 по справі 908/2719/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2019 м.Дніпро Справа № 908/2719/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач),

суддів Кузнецової І.Л., Подобєда І.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Долина-7» на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.02.2019 у справі №908/2719/18 (суддя Мірошниченко М.В., повний текст рішення складений 14.02.2019)

за позовом: Дочірнього підприємства «Побутторгсервіс» Товариства з обмеженою відповідальністю «Снабпромстрой ЛТД» , м. Запоріжжя

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Долина-7» , м.Запоріжжя

про стягнення 95 586 грн. 48 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Побутторгсервіс» Товариства з обмеженою відповідальністю «Снабпромстрой ЛТД» (надалі - ДП «Побутторгсервіс» ТОВ «Снабпромстрой ЛТД» ), з урахуванням уточнень позовних вимог, звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Долина-7» (надалі - ТОВ «Долина-7» ) на свою користь 7 416 грн. заборгованості з орендної плати, 222 грн. пені від суми заборгованості, 3 090 грн. штрафу, 52 560 грн. неустойки на підставі ч.2 ст. 785 Цивільного кодексу України та 21 900 грн. штрафу в розмірі 30 грн. за добу за несплату неустойки.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 12.02.2019 у справі №908/2719/18 позов задоволено частково; з ТОВ «Долина-7» на користь ДП «Побутторгсервіс» ТОВ «Снабпромстрой ЛТД» стягнуто 7 333 грн. 60 коп. основного боргу, 222 грн. неустойки (пені), 3 030 грн. штрафу, 51 976 грн. неустойки за несвоєчасне повернення орендованого майна, 1 294 грн. судового збору та 5 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, просить Центральний апеляційний господарський його скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апелянт зазначає, що:

- повернення речі, переданої у найм, оформлюється актом прийму-передачі, який є двостороннім документом, тобто і орендодавець, і орендар зобов`язані його підписати;

- за весь період з дати розірвання договору оренди позивач жодного разу не з`явився та не направив своїх представників для підписання акту прийому-передачі речі; вказані дії слід розцінювати, як прострочення кредитора, яке унеможливлює відповідальність боржника;

- під час виконання рішення щодо розірвання договору оренди позивач був повідомлений про те, що відповідач не володіє предметом найму, а передав його іншій особі Товариству з обмеженою відповідальністю Формула ;

- оскільки річ вже не перебуває у користуванні відповідача жодних санкцій у вигляді неустойки не може бути до нього застосовано.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав. Конверт з ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.04.2019 щодо відкриття апеляційного провадження у справі №908/2719/18, надісланий на його адресу, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернувся до суду з відміткою пошти про закінчення строку зберігання рекомендованої кореспонденції.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що між ДП «Побутторгсервіс» ТОВ «Снабпромстрой ЛТД» (орендодавець) та ТОВ «Долина-7» (орендар) укладений договір оренди нежитлового приміщення №1 від 01.12.2011 (надалі - договір) , за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в користування нежитлове приміщення в будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 42 кв.м.

Відповідно до п.п. 1.2, 1.3 договору строк оренди визначається з 01.12.2011 по 30.11.2012. Загальна сума договору складає 25 000 грн. орієнтовно.

Відповідно до п. 5.1 договору він вступає в силу з моменту його підписання і діє по 30.11.2012.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 26.10.2017 у справі №908/1719/17, яке набрало законної сили, позовні вимоги ДП «Побутторгсервіс» ТОВ «Снабпромстрой ЛТД» задоволено частково; договір оренди нежитлового приміщення №1 від 01.12.2011, загальною площею 42 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, бул. Будівельників, 7-А, укладений 01.12.2011 між ДП «Побутторгсервіс» ТОВ «Снабпромстрой ЛТД» та ТОВ «Долина-7» , розірвано; з ТОВ «Долина-7» на користь ДП «Побутторгсервіс» ТОВ «Снабпромстрой ЛТД» сягнуто 53 400 грн. основного боргу (за період: з 01.07.2015 по 01.08.2017), 272 грн. 35 коп. пені, 5 400 грн. штрафу за прострочення орендної плати, 133 грн. 78 коп. 3% річних, 7 259 грн. 48 коп. інфляційних втрат, 2 750 грн. 71 коп. судового збору та 4 674 грн. 74 коп. витрат на оплату послуг адвоката; в іншій частині позову відмовлено.

Згідно ст. ст. 6, 627, 628 Цивільного кодексу України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525, ст. 526 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.ч. 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Позивач, згідно з поданим уточненням, просив стягнути з відповідача 7 416 грн. заборгованості з орендної плати, яка виникла за період із 02.08.2017 по 13.11.2017.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Договір оренди нежилого приміщення від 01.12.2011 № 1 розірваний рішенням господарського суду Запорізької області від 26.10.2017 у справі №908/1719/17, яке набрало законної сили 13.11.2017.

Згідно п. 4.1 договору розмір орендної плати за приміщення складає 2 136 грн. У подальшому щомісячно договірна ціна в гривнях коригується з урахуванням індексу інфляції та зміни ринкової вартості на підставі рахунка.

Орендна плата перераховується орендарем до 5 числа поточного місяця (п. 4.2 договору).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Позивач нараховує орендну плату із розрахунку 72 грн. (орендна плата за добу (2 136 грн./30 діб) = 72 грн.) х 103 доби, що є помилковим, оскільки орендна плата за добу складає 71 грн. 20 коп.

Заборгованість з орендної плати у межах заявленого позивачем періоду (за 103 доби) складає 7 333 грн. 60 коп., доказів погашення якої відповідачем суду не подано.

Таким чином, місцевий господарський суд правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 7 333 грн. 60 коп. заборгованості з орендної плати; у стягненні суми 82 грн. 40 коп. заборгованості відмовив.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача, згідно з додатковим уточненням, 222 грн. пені від суми заборгованості, 3 090 грн. 00 коп. штрафу.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 4.4 договору сторонами узгоджено що при несплаті або простроченні платежу в строки, передбачені даним договором, орендар сплачує пеню в розмірі 3% за кожний день прострочення від суми боргу та штраф за кожний день прострочення 30 грн.

Факт порушення відповідачем умов договору щодо строків оплати підтверджується матеріалами справи, тому вимоги про стягнення пені заявлено позивачем правомірно. Проте, позивачем, як вірно зазначив місцевий господарський суд, при визначення розміру пені не враховано приписи ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» , згідно з якою розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановленої законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 ст. 343 Господарського кодексу України встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У свою чергу, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів визнає вимогу позивача про стягнення неустойки (пені) обґрунтованою, однак вважає необхідним розмір пені, яка підлягає стягненню, обмежити подвійною обліковою ставкою, оскільки законом встановлений граничний розмір пені за прострочення платежу - не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня (від суми простроченого платежу).

Отже пеня у межах строку, визначеного ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, становить 1 171 грн. 97 коп.

Враховуючи приписи ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України, не виходячи за межі позовних вимог, з відповідача на користь позивача слід стягнути 222 грн. неустойки (пені).

Перевіривши розрахунок штрафу за порушення умов договору щодо сплати орендної плати, судом встановлено, що його нарахування було здійснено наступним чином: 30 грн. (п. 4.4 договору) х 103 доби (з 02.08.2017 по 13.11.2017) = 3 090 грн.

Період нарахування штрафу визначений позивачем неправильно, оскільки за умовами договору (п. 4.2) орендна плата сплачується до 5 числа поточного місяця. Зробивши перерахунок штрафу за період з 05.08.2017 по 13.11.2017 (101 доба), місцевим господарським судом вірно встановлено, що штраф становить 3 030 грн., який належить стягнути з відповідача; у стягненні 60 грн. штрафу слід відмовити.

Окрім того, позивач просить стягнути на його користь, відповідно до ст.785 Цивільного кодексу України, 52 560 грн. неустойки, нарахованої із розрахунку: 72 грн. (орендна плата за один день) х 365 діб х 2.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Рішення господарського суду Запорізької області від 26.10.2017 у справі № №908/1719/17, яким розірвано договір оренди №1 від 01.12.2011, набрало законної сили 13.11.2017.

Таким чином, у орендаря (відповідача) виник обов`язок повернути орендоване майно згідно умов ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України.

За приписами ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Доказів повернення відповідачем позивачу майна (нежилого приміщення по Бульвару Будівельників, 7-А у м. Запоріжжі) матеріали справи не містять.

Перевіривши розрахунок неустойки позивача колегією суддів встановлено, що позивачем неправильно визначено орендну плату за один день - 72 грн., тоді як орендна плата за один день складає 71 грн. 20 коп., що було зазначено вище.

Неустойка, у межах заявленого позивачем періоду, складає 51 976 грн., яку належить стягнути з відповідача на користь позивача; у стягненні 584 грн. неустойки слід відмовити.

Позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення 21 900 грн. штрафу у розмірі 30 грн. за добу (за 365 діб) у зв`язку з несплатою неустойки.

Місцевий господарський суд правомірно відмовив у задоволенні зазначеної вимоги, оскільки договором та законом застосування такого засобу відповідальності не передбачено.

Також судом першої інстанції обґрунтовано судовий збір покладено на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та з відповідача на користь позивача стягнуто 5 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Доводи апелянта є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки:

- доказів повернення відповідачем позивачу майна (нежилого приміщення по Бульвару Будівельників, 7-А у м. Запоріжжі) матеріали справи не містять; також відповідачем не надано доказів, які б свідчили про вчинення ним дій щодо повернення об`єкту оренди за договором позивачу;

- апелянтом не доведено підстави, факту та правомірність передання орендованого приміщення ТОВ Формула .

Отже, Господарським судом Запорізької області обставини справи з`ясовані повно та всебічно; рішення у даній справі ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права; підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору, пов`язані з переглядом судового рішення в апеляційній інстанції, покладаються на ТОВ "«Долина-7» .

З огляду на викладене та керуючись ст. 129, ст. 276, ст. 282, ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Долина-7» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 12.02.2019 у справі №908/2719/18 залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя І.М. Подобєд

Суддя І.Л. Кузнецова