Ухвала

від 12.02.2019 по справі 824/1/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 824/1/2019

Провадження № 6/824/21/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2019 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі:

судді: Гаращенка Д.Р.,

секретаря: Гавриленко М.А.

розглянувши заяву Акціонерного товариства Укрсоцбанк про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 21 березня 2016 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Приватного підприємства Техпромторг про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

04 січня 2019 року Акціонерне товариство Укрсоцбанк (далі - АТ Укрсоцбанк ) звернулася до суду із заявою про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду. Зазначила, що 30 липня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку Укрсоцбанк , правонаступником якого є АТ Укрсоцбанк , та ОСОБА_1 був укладений договір кредиту №284/36-САФ03.16-2, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 75 649,00 доларів США.

30 липня 2007 року з метою забезпечення належного виконання умов укладеного договору кредиту між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку Укрсоцбанк , правонаступником якого є АТ Укрсоцбанк , ОСОБА_2 та Приватним підприємством Техпромторг (далі - ПП Техпромторг ) було укладено договори поруки.

Свою заяву обґрунтували тим, що рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 21 березня 2016 року, ухваленим у складі одного третейського судді Мороз О.А. в справі №2084/15, було частково задоволено позов до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ПП Техпромторг про стягнення заборгованості.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ПП Техпромторг на користь АТ Укрсоцбанк заборгованість за договором кредиту в розмірі 1 965 504,30 грн., стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ПП Техпромторг на користь АТ Укрсоцбанк третейський збір в сумі 20 055,04 грн.

Рішення у добровільному порядку не виконано, тому заявник звернувся з заявою до суду на видачу виконавчого листа.

Учасники процесу в судове засідання не з'явились.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справ, належним чином повідомлених про дату, час, і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши доповідь судді доповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Суд встановив, що 30 липня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку Укрсоцбанк , правонаступником якого є АТ Укрсоцбанк , та ОСОБА_1 був укладений договір кредиту №284/36-САФ03.16-2, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 75 649,00 доларів США.

Пунктом 6.2 договору сторони передбачили, що у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, керуючись ст.5 Закону України Про третейські суди , спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошовцем Василем Миколайовичем Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою: 02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 15. У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею спір розглядається третейським суддею Мороз Оленою Анатоліївною або ОСОБА_3 у порядку черговості, вказаному у даному пункті. У разі, якщо спір не може бути розглянутий визначеними у даному пункті суддями, суддя призначається Головою Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків у відповідності до чинного Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків.

В забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов'язань за договором кредиту між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку Укрсоцбанк , ОСОБА_2 та ПП Техпромторг 30 липня 2007 року було укладено договори поруки.

ОСОБА_1 своїх зобов'язання за договором кредиту не виконав.

АТ Укрсоцбанк звернулось за захистом своїх прав до Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків про стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_1 та поручителів ОСОБА_2 і ПП Техпромторг .

Рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 21 березня 2016 року, ухваленим у складі одного третейського судді Мороз О.А. в справі №2084/15, позов АТ Укрсоцбанк до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ПП Техпромторг про стягнення заборгованості задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ПП Техпромторг на користь АТ Укрсоцбанк заборгованість за договором кредиту в розмірі 1 965 504,30 грн. та третейський збір в сумі 20 055,04 грн.

Провадження у справах про надання дозволу на примусове виконання рішень третейських судів визначено главою 4 розділу IX ЦПК України.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 485 ЦПК України при розгляді справи в судовому засіданні суд встановлює наявність чи відсутність підстав для відмови у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, передбачених статтею 486 цього Кодексу.

Статтею 486 ЦПК України визначено, що суд відмовляє у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, якщо: 1) на день ухвалення рішення за заявою про видачу виконавчого листа рішення третейського суду скасовано судом; 2) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 3) пропущено встановлений строк для звернення за видачею виконавчого листа, а причини його пропуску не визнані судом поважними; 4) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 5) третейська угода визнана недійсною; 6) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону; 7) рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, не передбачені законом; 8) постійно діючий третейський суд не надав на вимогу суду відповідну справу; 9) третейський суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі.

Так, відповідно до п.2 ч.1 ст.486 ЦПК України суд відмовляє у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, якщо справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону.

Статтею 5 Закону України Про третейські суди передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Згідно з ч.1 ст. 12 Закону України Про третейські суди третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

Статтею 6 Закону України Про третейські суди визначено категорії справ, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, розгляд яких заборонений третейськими судами.

Законом України Про внесення змін до ст. 6 Закону України Про третейські суди щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам , який набрав чинності 12 березня 2011 року, частину 1 ст. 6 Закону України Про третейські суди доповнено пунктом 14, згідно якого третейські суди не можуть розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, правовідносини між сторонами виникли з договору кредиту, який в силу його суб'єктного складу та цільового призначення використання грошових коштів, є споживчим.

Спори між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і під час виконання такого договору, відповідно до п.14 ч.1 ст. 6 Закону України Про третейські суди , незважаючи на наявність третейського застереження в договорі, не можуть бути предметом третейського розгляду, оскільки цим Законом України від 03 лютого 2011 року № 2983-VI Про внесення зміни до статті 6 Закону України Про третейські суди щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам виключено з компетенції третейського суду вирішення спорів щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

У Преамбулі Закону України Про захист прав споживачів зазначено, що він регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

У п.22 ст.1 Закону України Про захист прав споживачів у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Також визначена сфера дії цього Закону у ч.1 ст.1-1: цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

Отже, якщо договір, у тому числі кредитний, укладений на задоволення особистих потреб фізичної особи і не пов'язаний з підприємницькою діяльністю такої фізичної особи чи виконанням ним обов'язків як найманим працівником, такий договір є споживчим і наявність судового спору щодо цього договору не впливає на його характер, як споживчого, відтак і сам спір у будь-якому випадку стосується прав сторони договору, як споживача, а вирішення такого спору, незалежно від його ініціатора, має ґрунтуватися та враховувати і вимоги Закону України Про захист прав споживачів .

Тобто незалежно від предмета і підстав позову та незважаючи на те, хто звертається з позовом до суду (банк або інша фінансова установа чи споживач), на правовідносини, що виникають зі споживчого кредиту, поширюється дія Закону України Про захист прав споживачів .

Як вбачається з матеріалів справи, а саме договору кредиту від 30 липня 2007 року кредит надається позичальнику на наступні цілі: для оплати придбаного автомобіля марки Cadillac Escalade ESV, 2007 року випуску, чорного кольору, згідно з договором купівлі-продажу №02/07-1 від 02 липня 2007 року, укладеним з ПП Сфера-Авто .

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 21 березня 2016 року у частині стягнення із позичальника ОСОБА_1 на користь АТ Укрсоцбанк заборгованості.

Разом з тим слід зазначити наступне.

Споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України Про захист прав споживачів , є лише громадянин (фізична особа), котрий придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб. У Законі урегульовані відносини саме споживача.

Частиною 1 ст.11 Закону України Про захист прав споживачів визначено, що між кредитодавцем та споживачем укладається договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

У ч.ч.1, 2 ст.553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Зазначені норми розміщені у §1 Загальні положення про забезпечення виконання зобов'язання Глави 49 Забезпечення виконання зобов'язання Книги п'ятої Зобов'язальне право ЦК України. Можна зробити висновок, що договір поруки є додатковим, акцесорним зобов'язанням, який забезпечує належне виконання основного зобов'язання та виникає і існує лише за умови існування основного. Тобто не є споживчим договором, а сторона такого договору не є споживачем, оскільки вказаний договір не направлений на задоволення потреб поручителя.

Оскільки поручителі ОСОБА_2 та ПП Техпромторг є сторонами акцесорного зобов'язання, не є споживачами і Законом України Про захист прав споживачів не передбачено поширення на сторони акцесорних договорів його положень, на день розгляду заяви рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 21 березня 2016 року не скасовано, третейська угода недійсною не визнана, судом також не встановлено невідповідності складу третейського суду вимогам закону, заява АТ Укрсоцбанк в частині стягнення заборгованості з поручителів підлягає задоволенню.

В порядку розподілу судових витрат стягнути з ОСОБА_2 та ПП Техпромторг на користь АТ Укрсоцбанк 960,50 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 485, 486, 487 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву Акціонерного товариства Укрсоцбанк про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду задовольнити частково.

Видати виконавчий лист на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 21 березня 2016 року, ухваленого в складі одного третейського судді Мороз О.А., в справі №2084/15 про стягнення з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Укрсоцбанк заборгованість за договором кредиту в розмірі 1 965 504,30 грн. та третейський збір в сумі 20 055,04 грн.

Видати виконавчий лист на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 21 березня 2016 року, ухваленого в складі одного третейського судді Мороз О.А., в справі №2084/15 про стягнення з Приватного підприємства Техпромторг на користь Акціонерного товариства Укрсоцбанк заборгованість за договором кредиту в розмірі 1 965 504,30 грн. та третейський збір в сумі 20 055,04 грн.

У видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 21 березня 2016 року у частині стягнення із позичальника ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Укрсоцбанк заборгованості, відмовити.

Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_2 та Приватного підприємства Техпромторг на користь Акціонерного товариства Укрсоцбанк 960,50 грн. судового збору.

Дані сторін третейського спору:

Стягувач: Акціонерне товариство Укрсоцбанк (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29, 15, ЄДРПОУ 00039019);

Боржник: ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1, дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1);

Боржник: Приватне підприємство Техпромторг (місцезнаходження: 10009, Житомирська обл., м. Житомир, пров.Кондратюка, 7, кв. 21, ЄДРПОУ 32640899).

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення та оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 13 лютого 2019 року.

Суддя Д.Р.Гаращенко