Постанова

від 14.02.2019 по справі 917/1771/17

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.2019 року м. Дніпро Справа № 917/1771/17

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач ),

суддів: Кузнецової І. Л., Широбокової Л.П.

секретар судового засідання Пінчук Є.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват - Альянс"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2018 р.

( суддя Назаренко Н.Г., м. Дніпро, повний текст рішення складено 31.10.2018 р.)

у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Секур Інтеграція",

м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват - Альянс",

м. Дніпро

Третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на боці Відповідача:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЕНОМ СОЛЮШН",

м. Черкаси

про стягнення 171 236,60 грн. за договором № С/2016/08-15 від 08.08.2016 р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Секур Інтеграція" звернулося до господарського суду з позовом в якому просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват - Альянс" за договором № С/2016/08-15 від 08.08.2016 р. суму основного боргу у розмірі 131 300,00 грн., 3 % річних - 3 485,75 грн., пеню - 17 986, 30 грн., інфляційні втрати - 11 854,08 грн., 5 % від загальної вартості Договору згідно п. 11.2 даного договору - 6 565,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань за укладеним між Позивачем та Відповідачем договором щодо своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару та виконаних робіт Позивачем.

Провадження у справі зупинялося у зв'язку з призначенням експертизи.

Ухвалою господарського суду від 09.10.2018 р. поновлено процесуальні строки для подачі заяви про визнання судом при прийнятті рішення недійсним повністю правочину, пов'язаного з предметом спору як такого, що суперечить законодавству, в якій Позивач просить суд визнати недійсним повністю Договір №2-03 від 31.03.2017 р. про відступлення права вимоги, укладеного між ТОВ "Приват-Альянс" та ТОВ " ГЕНОМ СОЛЮШНЗ", а також підписаний від імені ТОВ "Секур Інтеграція" невстановленими третіми особами із прославленням печатки, аналогічної до печатки ТОВ "Секур Інтеграція".

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2018 р. позовні вимоги задовольнено частково - стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват - Альянс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Секур Інтеграція" суму основного боргу у розмірі 131 300,00 грн., 3 % річних - 3 327,61 грн., пеню - 17 974,19 грн., інфляційні втрати - 11 854,09 грн., 5% від загальної вартості - 6 565,00 грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 2 568,31 грн. Визнано недійсним Договір № 2-03 від 31.03.2017 р. про відступлення права вимоги, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Приват-Альянс", Товариством з обмеженою відповідальністю "ГЕНОМ СОЛЮШН" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Секур Інтеграція". В частині стягнення інфляційних втрат у сумі 2,30 грн., 3% річних - 1,30 грн. та пені - 12,11 грн. з Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват - Альянс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Секур Інтеграція" - відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Приват - Альянс" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В обгрунтування своїх доводів та заперечень, Скаржник посилається на те, що судом першої інстанції не повно досліджено умови договору № С/2016/08-15 від 08.08.2016 р. та надано оцінки доводам Відповідача, зазначеним у відзиві на позовну заяву, що призвело до прийняття протиправного рішення. Так, відповідно до п. 4.1 Договору , передача обладнання за кількістю та якістю здійснюється за актом приймання-передачі підписаного уповноваженими представниками . Однак, на сьогоднішній день відсутній акт приймання-передачі обладнання, підписаний з двох сторін. Тобто, зобов'язання ТОВ СЕКУР ІНТЕГРАЦІЯ по поставці обладнання належним чином не виконане.

При цьому Скаржник зазначає, що відповідно до п. 5.1 Договору Постачальник зобов'язаний після поставки обладнання у строк не пізніше 30 календарних днів виконати роботи, що включають в себе монтаж, налаштування, технологічний пуск та тестову експлуатацію Обладнання. П. 5.3 Договору передбачає підписання Сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт. Однак, на сьогоднішній день, відсутній Акт приймання-передачі , підписаний з двох сторін, що підтверджує виконання передбачених договором робіт, а саме: монтажу, налаштування, технологічного пуску та тестової експлуатації обладнання. Відповідно до п. 6.4 Договору Покупець здійснює оплату загальної суми Договору, визначеної в п. 6.3 говору, впродовж п'яти банківських днів після підписання Сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт на підставі отриманого від Постачальника рахунку.

Скаржник наголошує на тому, що відсутній Акт приймання-передачі, підписаний з двох Сторін, що підтверджує виконання передбачених договором робіт. Крім того, відповідний рахунок на адресу Відповідача не надходив.

Водночас, на думку Скаржника, суд першої інстанції, всупереч ст. ст. 184, 237 ГПК України поновив строк для подання заяви про визнання недійсним повністю чи у певній частині пов'язаного з предметом спору правочину, який суперечить закону, та прийняв її до розгляду. Позивачем не було додано докази сплати судового збору за подання такої заяви, у зв'язку з чим така заява повинна бути залишена без руху, що не було здійснено судом першої інстанції.

У відзиві на апеляційну скаргу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Секур Інтеграція" просить апеляційний суд залишити без задоволення апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват - Альянс" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2018 р. у справі № 917/1771/17, а рішення залишити без змін.

Зокрема, Товариство посилається на те, що матеріали справи містять докази виконання робіт, вартість яких, відповідно до Акту надання послуг повністю співпадає з вартістю робіт за Договором. Факт виконання робіт Апелянтом не спростовано, а всі аргументи зводяться до нібито відсутності підписання сторонами документів, що мають конкретну назву. Щодо посилання Апелянта на відсутність рахунку-фактури, то такі доводи Позивач вважає неспроможними, оскільки рахунок-фактура є інформаційним документом.

Крім того, у відзиві Товариство посилається на те, що зазначена заява не є і не могла бути позовною, що має довести сторона і, що було зроблено Позивачем, з огляду на обставини справи. Головним мотивом, є те, що Позивач взагалі не знав про існування укладеного невстановленими особами та визнаним внаслідок цього недійсним судом Договору про відступлення права вимоги, який міститься в матеріалах справи.

Товариство також вказує на те, що діюче законодавство не містить в собі заборони на поновлення відповідного строку. Таку ж позицію, як усталену, зазначає і Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду, зокрема у справах № №: 904/5995/16, 917/69/18. Отже, висновок, що згадуваний строк може бути поновлений є абсолютно доведеним, а висновки Апелянта - є хибними.

Автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду даної справи було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Кузнецова І.Л., Широбокова Л.П.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.12.2018 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват - Альянс" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2018 р. у справі № 917/1771/17 залишено без руху, та надано апелянту строк для усунення недоліків, а саме для надання доказів доплати судового збору.

Після усунення неділіків апеляційної скарги, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.12.2018 р. відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват - Альянс". Розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 29.01.2019 р.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.01.2019 р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 14.02.2019 р.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.02.2019 р. задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Секур Інтеграція" про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та ухвалено судове засідання у справі № 917/1771/17 провести в режимі відеоконференції 14.02.2019 р., із забезпеченням її проведення в Господарському суді м. Києва.

У судовому засіданні, яке відбулося 14.02.2019 р. в режимі відеоконференції була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно ст. 269 ГПК України, переглядаючи в апеляційному порядку судові рішення, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції саме в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до приписів ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець ) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві ), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 08.08.2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Секур Інтеграція" ( Постачальник ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Приват - Альянс" ( Покупець ) укладено Договір № С/2016/08-15, відповідно до п. 1.1. якого, Постачальник зобов'язується поставити (передати у власність) покупцеві систему відео спостереження та детекції номерних знаків (надалі - обладнання), а також виконати монтаж, налаштування та технологічний пуск обладнання (далі - роботи), а Покупець зобов'язується прийняти обладнання та роботи та здійснити їх оплату в порядку і на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з п. 3.1. договору, Постачальник зобов'язується поставити Покупцю обладнання на умовах DDP - склад покупця згідно з Міжнародними правилами тлумачення торгових термінів «Інкотермс» в редакції 2010 року, з урахуванням положень цього договору. Місце/пункт поставки обладнання - пункт технічного обслуговування покупця, що знаходиться за адресою: вул. Першотравнева, 90 б, смт. Машівка, Машівський район, Полтавська область.

П. 3.2. договору визначено, що дата/момент поставки ( та дата переходу права власності на обладнання від постачальника до покупця ) - дата підписання представниками сторін акту приймання -передачі обладнання ( видаткової накладної ) у місті поставки, Ризики пошкодження/псування/знищення ( в тому числі випадкового ) обладнання переходять від постачальника до покупця з дати підписання представниками сторін акту приймання -передачі обладання ( випадкової накладної ).

Приймання-передача обладнання за кількістю та якістю здійснюється за актом приймання-передачі обладнання, що підписується уповноваженим представника сторі в місці поставки ( п. 4.1. договору ).

Відповідно до п. 5.1. договору, Постачальник зобов'язаний після поставки обладнання у строк не пізніше 30 календарних днів виконати роботи, що включають в себе монтаж, налаштування, технологічний пуск та текстову експлуатацію обладнання.

У відповідності до п. 5.2. договору, вартість робіт визначається в п. 6.2. договору.

Розділом 6 договору встановлено, що вартість обладнання, що поставляється за цим договором, складає 101 300,00 грн. з урахуванням ПДВ. Вартість обладнання у національній валюті України є фіксованою впродовж усього строку дії договору та підлягає зміні лише у разі, якщо зміна курсу долару США, встановленого Національним Банком України на день поставки обладнання ( підписання сторонами акту приймання-передачі обладнання ), буде складати +/-5% по відношенню до курсу долару США, встановленого НБУ на 11.07.2016 р. ( на 11.07.2016 р. курс долару США, встановлений НБУ, складав 24,836822 гривень за один долар). В такому разі вартість обладнання підлягає пропорційному перерахуванню. При цьому, сторони дійшли згоди, що для перерахунку використовується курс долару США НБУ який діє на день поставки обладнання ( підписання сторонами акту приймання-передачі обладнання ). Сторони дійшли згоди, що інформація щодо курсу долару США по відношенню до гривні, розміщена на сайті http://www.bank.gov.ua/control/uk/index є взаємоприйнятою та обов'язковою в межах цього договору та специфікації.

Вартість робіт за цим договором складає 30 000,00 грн. з ПДВ, є фіксованою та не підлягає зміні в сторону збільшення під час всього строку дії договору.

Загальна вартість договору складає суму вартості обладнання та робіт, та на день підписання цього договору складає 131 300,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Покупець здійснює оплату загальної суми договору, визначеної в п. 6.3. договору, впродовж 5 банківських днів після підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт на підставі отриманого від постачальника рахунку ( п. п. 6.1-6.4. договору ).

08.08.2016 р. сторонами підписано специфікацію до договору № С/2016/08-15 від 08.08.2018 р. ( а. с. 21-22 ).

Відповідно до видаткових накладних № 310-2 від 03.10.2016 р. на суму 21 914,00 грн., № 2010-1 від 20.10.2016 р. на суму 79 386,00 грн. ( а. с. 23,26 ) та товарно - транспортної накладної № 0310-1 від 03.10.2016 ( а. с. 24-25 ), Постачальник на виконання умов укладеного договору, поставив, а Покупець прийняв товар на загальну суму 101 300,020 грн.

Актом надання послуг № 1011-5 від 10.11.2016 р. на суму 30 000,00 грн. підписаного сторонами без заперечень, підтверджується факт виконання Постачальником умов договору щодо монтажу та пусконалагоджувальних робіт.

У зв'язку з несплатою вартості поставленого товару та монтажу і пусконалагоджувальних робіт Покупцем, ТОВ "Секур Інтеграція" звернулось до господарського суду із позовом про її стягнення з ТОВ "Приват - Альянс". Крім того, разом із сумою основного боргу, яка складає 131 300,00 грн., у зв'язку з порушенням Відповідачем строків оплати вартості поставленого товару, Позивачем заявлено до стягнення: суму 3 % у розмірі 3 485,75 грн., суму пені у розмірі 17 986, 30 грн., інфляційні втрати у сумі 11 854,08 грн., суму 5 % від загальної вартості Договору згідно п. 11.2 даного договору у розмірі 6 565,00 грн.

Відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції подав відзив на позов в якому проти позову заперечив та зазначив, що відсутній акт приймання-передачі обладнання, підписаний з двох сторін. Тобто, зобов'язання Позивача по поставці обладнання належним чином не виконане.

Крім того, Відповідач зазначив, що 31.03.2017 р. між Позивачем, Відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЕНОМ СОЛЮШН» було укладено Договір № 2-03 про відступлення права вимоги відповідно до п. 1.1 якого первісний кредитор (ТОВ «СЕКУР ІНТЕГРАЦІЯ» ) передає новому кредиторові (ТОВ «ГЕНОМ СОЛЮШН» ), а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредиторові за Договором №С/2016/08-15 від 08.08.2016 року укладений між первісним кредитором та боржником (ТОВ «ПРИВАТ-АЛЬЯНС» ), та видатковими накладними та актами приймання-передачі обладнання, і стає кредитором за основним договором, в обсязі, визначеному в п. 1.2 Договору.

Відповідно до п.1.2 Договору № 2-03 про відступлення права вимоги від 31.03.2017 р. новий кредитор одержує право, замість первісного кредитора, вимагати від боржника належного виконання зобов'язання з оплати залишку заборгованості, з оплати обладнання та вартості робіт за основним договором в розмірі 131 300,00 грн., а також виконання інших зобов'язань боржника за основним договором.

Відповідно до п. 3.3 Договору № 2-03 з дати підписання сторонами даного Договору до нового кредитора переходить право вимоги первісного кредитора за основним договором в обсязі, визначеному в п.1.2 даного Договору, а Первісний кредитор втрачає зазначене право вимоги.

Таким чином, за твердженням Відповідача з підписанням Договору № 2-03 про відступлення права вимоги від 31.03.2017 р. Позивач втратив право вимагати від Відповідача виконання обов'язків щодо оплати за Договором № С/2016/08-15 від 08.08.2016.

Крім того, Відповідач зазначив, що ним було отримано від Позивача лист, відповідно до якого Позивач повідомив, що подальші розрахунки за Договором необхідно здійснювати згідно Договору № 2-03 про відступлення права вимоги, а саме ТОВ «ГЕНОМ СОЛЮШН» . 19.04.2017 р. Відповідач сплатив на користь ТОВ «ГЕНОМ СОЛЮШН» суму у розмірі 131 300,00 грн. за Договором, що підтверджується платіжним дорученням № НОМЕР_1 від 19.04.2017 р.

У зв'язку з наведеним, Відповідач вважав, що позовні вимоги ТОВ «СЕКУР ІНТЕГРАЦІЯ» є повністю безпідставними.

Під час розгляду срави судом першої інстанції, представник Позивача в судовому засіданні заперечив щодо укладення ним Договору № 2-03 про відступлення права вимоги.

Ухвалою суду першої інстанції було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на боці Відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЕНОМ СОЛЮШН".

Позивачем було нададо до господарського суду Дніпропетровської обасті клопотання про призначення експертизи, яке було задоволене, провадження у справі зупинене а справу направлено до Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Провадження у справі було поновлене після усунення обставин, що зумовили його зупинення - надходження висновку експертів за результатами проведення комплексної судової почеркознавчої та технічної експертизи документів № 3598/3599-18 від 10.09.2018 р.

У вказаному висновку експерта зазначено наступне:

- по першому питанню: Підпис від імені ОСОБА_1 в загальній графі «Первісний кредитор ТОВ «Секур Інтеграція» договору № 2_03 про відступлення права вимоги від 31.03.2017 (а.с. 90-91), - виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою з наслідуванням його справжнього підпису.

- по другому питанню: Підпис від імені ОСОБА_1 в графі «Директор ООО «Секур Інтеграція»» в листі, адресованому ОСОБА_2 (а.с. 92), - виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою з наслідуванням його справжнього підпису.

- по третьому питанню: Підписи, надані в якості вільних та експериментальних зразків підпису ОСОБА_1 - виконані однією особою.

- по четвертому питанню: Відтиск печатки ТОВ «Секур-інтеграція» на договорі № 2_03 про відступлення права вимоги від 31.03.2017 (а.с. 90А-91), нанесений не кліше круглої печатки ТОВ «Секур-інтеграція» , експериментальні зразки (а.с. 133-137) відтисків якої надані для порівняльного дослідження.

- по п'ятому питанню: Відтиск печатки ТОВ «Секур-інтеграція» на листі адресованого ОСОБА_2 (а.с. 92), нанесений не кліше круглої печатки ТОВ «Секур-інтеграція» , експериментальні зразки (а.с. 133-137) відтисків якої надані для порівняльного дослідження.

- по шостому питанню: Відтиски печатки ТОВ «Секур-інтеграція» на вільних зразках (а.с. 180-208), нанесені кліше круглої печатки ТОВ «Секур-інтеграція» , експериментальні зразки (а.с. 133-137) відтисків якої надані для порівняльного дослідження.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2018 р. поновлено провадження у справі № 917/1771/17, закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 09.10.2018 р.

В судовому засіданні 09.10.2018 р. представник Позивача надав заяву про визнання судом при прийнятті рішення недійсним повністю правочину, пов'язаного з предметом спору як такого, що суперечить законодавству, просив визнати недійсним повністю Договір № 2-03 від 31.03.2017 р. про відступлення права вимоги, що міститься в матеріалах справи, укладений між ТОВ "Приват-Альянс" та ТОВ " ГЕНОМ СОЛЮШНЗ", а також підписаний від імені ТОВ "Секур Інтеграція" невстановленими третіми особами із прославленням печатки, аналогічної до печатки ТОВ "Секур Інтеграція".

Також разом з зазначеною заявою Позивач надав клопотання про поновлення процесуального строку для подачі заяви про визнання судом при прийнятті рішення недійсним повністю правочину, пов'язаного з предметом спору як такого, що суперечить законодавству.

В обґрунтування свого клопотання Позивач пояснив, що до проведення комплексної судової почеркознавчої та технічної експертизи документів, він не мав належних доказів в обґрунтування зазначеної заяви.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2018 р. поновлено процесуальні строки для подачі заяви про визнання судом при прийнятті рішення недійсним повністю правочину, пов'язаного з предметом спору як такого, що суперечить законодавству. Зазначеною ухвалою, засідання відкладено до 18.10.2018 р.

Відповідач у судове засідання 18.10.2018 р. надав свої заперечення на заяву, в яких зазначив, що заява Позивача, подається до закінчення підготовчого провадження і є однією з позовних вимог. Така заява повинна бути залишена без руху, оскільки Позивачем не додано доказів сплати судового збору.

У відповідності до ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Ухвалюючи рішення у справі, суд за заявою позивача, поданою до закінчення підготовчого провадження, може визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору правочин, який суперечить закону, якщо позивач доведе, що він не міг включити відповідну вимогу до позовної заяви із незалежних від нього причин.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та, в разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Встановивши, на підставі експертного висновку, що спірна угода з боку Позивача не укладалась, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про визнання недійсним Договору № 2-03 від 31.03.2017 р. про відступлення права вимоги, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Приват - Альянс", Товариством з обмеженою відповідальністю "ГЕНОМ СОЛЮШН" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Секур Інтеграція".

Боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, згідно ст. 625 ЦК України зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок наданий Позивачем, судом першої інстанції встановлено, що сума 3% річних, що підлягає до стягнення за період з 18.11.2016 р. по 10.10.2017 р. становить 3 527,61 грн. В частині стягнення 3 % річних у сумі 1,30 грн. слід відмовити.

Перевіривши розрахунок наданий Позивачем щодо нарахування інфляційних втрат, судом першої інстанції встановлено, що інфляційні втрати, за період з грудня 2016 року по серпень 2017 року становлять 11 854,09 грн. В частині стягнення інфляційних втрат у сумі 2,30 грн. слід відмовити.

Ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 11.2 договору, у випадку порушення строків оплати загальної вартості Договору Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки ГБУ від суми боргу за кожний день прострочення. При простроченні оплати більше ніж на 20 (двадцять) робочих днів, Покупець окрім оплати пені сплачує Постачальнику штраф у розмірі 5% від загальної вартості Договору.

Перевіривши розрахунок наданий Позивачем, місцевим господарським судом встановлено, що сума пені за період з 18.11.2016 р. по 17.05.2017 р. становить 17 974,19 грн., отже в частині стягнення пені у сумі 12,11 грн. слід відмовити. 5 % відсотків штрафу у сумі 6 565,00 грн. нараховані вірно та підлягають до стягнення.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, ч. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом ( ст. 525 ЦК України ).

Ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином ( ст. 599 ЦК України ).

Враховуючи те, що Відповідач не надав до справи обґрунтованих заперечень з приводу нарахування Позивачем стягуваних сум, а також не представив жодних доказів сплати боргу, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача суму основного боргу у розмірі 131 300,00 грн., 3 % річних - 3 327,61 грн., пеню - 17 974,19 грн., інфляційні втрати - 11 854,09 грн., 5% від загальної вартості - 6 565,00 грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 2 568,31 грн.

Причиною подання апеляційної скарги стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення господарським судом заявленої до стягнення суми з посиланням на не належне виконання з боку Позивача зобов'язання по поставці обладнання у зв'язку з відсутністю акту приймання-передачі обладнання та акту приймання-передачі виконаних робіт, не отримання відповідного рахунку, порушення судом першої інстанції, приписів ст. ст. 184, 237 ГПК України стосовно поновлення строку для подання заяви про визнання недійсним пов'язаного з предметом спору правочину, та прийняття її до розгляду.

Колегія суддів апеляційної інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення вищезазначеної грошової суми та визнання недійсним договору, виходячи з наступного.

Позиція Відповідача щодо неможливості сплати ним узгоджених Договором платежів, у зв'язку з неподанням Позивачем актів є помилковою, оскільки Відповідач, вступивши у договірні відносини з Позивачем, взяв на себе обов'язок своєчасно та у повному обсязі сплатити вартість отриманого обладнання та виконаних робіт та повинен був цікавитись про стан розрахунків за Договором, а тому отримавши товар та відповідні роботи, ненадання Позивачем відповідних актів для узгодження, жодним чином не позбавляло Відповідача обов'язку сплатити їх вартість.

Водночас колегія суддів відзначає, що Відповідач не надав суду жодних доказів того, що він не отримав зазначене Обладнання, або звертався до Позивача із пропозицією щодо його повернення, у зв'язку з ненаданням Позивачем відповідних актів для проведення своєчасних розрахунків.

Разом з тим, місцевий господарський суд встановив, що за змістом п. 3.2. спірного Договору, під актом приймання-передачі обладнання розуміється також видаткова накладна. Враховуючи ті обставини, що обладнання було прийнято за видатковою накладною, копія якої міститься в матеріалах справи і дійсність якої не заперечується Апелянтом - суд першої інстанції обгрунтовано встановив доведеним факт поставки і виникнення боргу на суму вартості поставленого обладнання.

Також, слід зазначити, що матеріали справи містять Акт надання послуг, підписаний без заперечень Сторонами, на загальну суму 30 000,00 грн. Одна саме назва документу не може свідчити про нездійснення господарської операції чи невиконання умов Договору. Крім того, Апелянтом не заперечується факт виконання робіт. Апелянт заперечує лише факт підписання Сторонами документа, що має назву Акт приймання-передачі робіт .

Зважаючи на те, що Відповідач жодним чином не довів як суду першої, так і апеляційної інстанції те, що ним вживалися усі залежні від нього заходи для недопущення господарського правопорушення, тому він повинен нести відповідальність, встановлену договором та законом.

Щодо посилання Апелянта на відсутність рахунку-фактури, то як слушно зазначив Позивач такі доводи є неспроможними, оскільки рахунок-фактура є інформаційним документом.

Такої ж позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/19702/17, який зазначає, що за своєю природою рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку на оплату не є відкладальною умовою в розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України, а тому наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку сплатити поставлений йому товар.

Щодо доводів Скаржника про порушення суд першої інстанції, приписів ст. ст. 184, 237 ГПК України стосовно поновлення строку для подання заяви про визнання недійсним повністю чи у певній частині пов'язаного з предметом спору правочину, який суперечить закону, та прийняття її до розгляду, слід зазначити наступне.

Господарський суд вірно вказав на те, що при прийнятті рішення зобов'язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, які містяться в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Так відповідно до ч. 3 ст. 237 ГПК України ухвалюючи рішення у справі, суд за заявою Позивача, поданою до закінчення підготовчого провадження, може визнати недійсним повністю чи у певній частині повізаний з предметом спору правочин, який суперечить закону, якщо позивач доведе, що він не міг включити відповідну вимогу до позовної заяви із незалежних від нього причин.

З матеріалів справи вбачається, що Позивач звернувся до суду з відповідною заявою про визнання відповідного правочину недійсним. При цьому, обґрунтовуючи вказане клопотання, позивач посилався на те, що 05.10.2018 р. він отримав копію останньої сторінки висновку експерта за результатами проведення комплексної судової почеркознавчої та технічної експертизи документів № 3598/3599-18 від 10.09.2018, який надійшов від Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз на адресу суду.

Експертизою встановлено, що підпис та печатки на Договорі виконані (відповідно) не директором підприємства та з проставленням іншої печатки, ніж її використовує позивач.

Як слушно вказав суд першої інстанції, наведеним спростовуються доводи ТОВ «Приват-Альянс» про те, що заява Позивача є додатковими позовними вимогами.

Встановлені вище судом першої інстанції обставини зумовлюють висновок про задоволення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 311 ГПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Крім того, зазначені Скаржником порушення норм процесуального права, за умови їх наявності не можуть бути підставою для скасування або зміни рішення по цій справі, оскільки ці порушення не призвели до ухвалення незаконного рішення.

Ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд. Однак ця стаття не закріплює будь-яких правил допустимості доказів чи правил їх оцінки, а тому такі питання регулюються передусім національним правом і належать до компетенції національних судів.

Для того, щоб судовий розгляд був справедливим, як того вимагає п. 1 ст. 6 Конвенції, суд зобов'язаний належним чином вивчити та перевірити зауваження, доводи й докази, а також неупереджено їх оцінити на предмет того, чи будуть вони застосовуватися в рішенні суду.

І хоча Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях констатує, що п. 1 ст. 6 Конвенції дійсно вимагає, щоб суди мотивували висновки в рішеннях, однак ця вимога не означає обов'язку суду надавати детальну відповідь на кожен аргумент; таке питання вирішується виключно у світлі обставин конкретної справи.

Підсумовуючи вищевикладене, апеляційна скарга Позивача не підлягає задоволенню, а судове рішення, що ним оскаржується, підлягає залишенню без змін.

Враховуючи приписи чинного законодавства та встановлені обставини справи, судова колегія вважає доводи викладені в апеляційній скарзі непереконливими та такими, що не відповідають приписам законодавства та спростовуються встановленим судом першої інстанції обставинами справи.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника скарги.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват - Альянс" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2018 р. у справі № 917/1771/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 15.02.2019 р.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя І.Л. Кузнецова

Суддя Л. П. Широбокова