Рішення

від 12.02.2019 по справі 913/648/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

12 лютого 2019 року Справа № 913/648/18

Провадження № 5/913/648/18

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали позовної заяви

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вул.Б.Хмельницького, б.6, м.Київ, 01001)

до Комунального підприємства «Біловодськтепло» Біловодської селищної ради Луганської області (вул.Центральна, б.103, смт.Біловодськ Луганської області, 92800)

про стягнення 70989 грн 91 коп.

Суддя Господарського суду Луганської області Вінніков С.В.

Секретар судового засідання Романенко Т.М.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_1, адвокат, свідоцтво серія КС №6780/10 від 27.06.2018, довіреність № 14-215 від 19.11.2018;

від відповідача: представник не прибув.

С У Т Ь С П О Р У:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Комунального підприємства «Біловодськтепло» Біловодської селищної ради Луганської області про стягнення основного боргу за договором купівлі-продажу природного газу від 30.12.2014 № 2548/15-КП-20 в сумі 37625 грн 55 коп., пені в сумі 11455 грн 72 коп., 3% річних в сумі 3250 грн 84 коп., інфляційних втрат в сумі 18657 грн 80 коп., всього 70989 грн 91 коп.

На обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що за договором купівлі-продажу природного газу від 30.12.2014 № 2548/15-КП-20 протягом січня - квітня 2015 року та протягом листопада - грудня 2015 року передав відповідачу природний газ на загальну суму 44033 грн 49 коп., за який відповідач розрахувався частково на суму 6407 грн 94 коп., залишок боргу складає 37625 грн 55 коп. У зв'язку з простроченням оплати отриманого природного газу позивач відповідно до п.7.2 договору нарахував пеню в загальній сумі 11455 грн 72 коп., а відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України - 3% річних в загальній сумі 3250 грн. 84 коп. та інфляційні втрати в загальній сумі 18657 грн 80 коп.

Ухвалою господарського суду від 02.01.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на 22.01.2019.

Ухвалою господарського суду від 29.01.2019 розгляд справи відкладено на 12.02.2019.

У судове засідання 12.02.2019 відповідач не прибув.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав, участь свого представника у судове засідання не забезпечив, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (продавець, позивач) та Комунальним підприємством «Біловодськтепло» Біловодської районної ради Луганської області (покупець, відповідач) 30.12.2014 був укладений договір купівлі-продажу природного газу №2548/15-КП-20, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору (п.1.1 договору).

Згідно з п.1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ).

Відповідно до п.2.1 договору продавець передає покупцеві з 01.01.2015 по 31.12.2015 газ в обсязі до 6,5 тис.куб.м, у т.ч. по місяцях кварталів:

МісяцьОбсягМісяцьОбсягМісяцьОбсягМісяцьОбсяг Січень 1,4Квітень 0,3Липень -Жовтень 0,3 Лютий 1,3Травень 0Серпень -Листопад 1,0 Березень 1,0Червень 0Вересень -грудень 1,2 І кв. 3,7ІІ кв. 0,3ІІІ кв. - IV 2,5

Продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передач газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця. Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ (п.3.1 договору).

В п.3.3 договору сторони передбачили, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірника акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п.3.4 договору).

Відповідно до п.5.2 договору ціна за 1000 куб.м газу становить 5900 грн 00 коп. без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою - 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 366 грн 70 коп., крім того ПДВ - 20% - 73 грн 34 коп., всього з ПДВ - 440 грн 04 коп. До сплати за 1000 куб.м природного газу - 6384 грн 70 коп., крім того ПДВ - 20% - 1276 грн 94 коп., всього з ПДВ - 7661 грн 64 коп.

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п.6.1 договору).

В п.7.2 договору сторони передбачили, що у разі невиконання покупцем умов п.6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем п.6.1 умов цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно з п.11.1 договору він набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

23.02.2015 між сторонами була укладена додаткова угода №1, якою внесено зміни до п.5.2 договору в частині зміни ціни за газ.

10.03.2015 між сторонами була укладена додаткова угода №2, якою внесено зміни до п.5.2 договору в частині зміни ціни за газ.

15.04.2015 між сторонами була укладена додаткова угода №3, якою внесено зміни до п.5.2 договору в частині зміни ціни за газ.

15.05.2015 між сторонами була укладена додаткова угода №4, якою внесено зміни до п.5.2 договору в частині зміни ціни за газ.

05.06.2015 між сторонами була укладена додаткова угода №5, якою внесено зміни до п.5.2 договору в частині зміни ціни за газ.

20.07.2015 між сторонами була укладена додаткова угода №6, якою внесено зміни до п.5.2 договору в частині зміни ціни за газ.

30.07.2015 між сторонами була укладена додаткова угода №7, якою внесено зміни до п.5.2 договору в частині зміни ціни за газ.

15.10.2015 між сторонами була укладена додаткова угода №8, якою внесено зміни до п.5.2 договору в частині зміни ціни за газ.

22.10.2015 між сторонами була укладена додаткова угода №9, якою внесено зміни до п.5.2 договору в частині зміни ціни за газ.

02.11.2015 між сторонами була укладена додаткова угода №10, якою внесено зміни до п.5.2 договору в частині зміни ціни за газ.

25.11.2015 між сторонами була укладена додаткова угода №11, якою внесено зміни до п.5.2 договору в частині зміни ціни за газ.

На виконання вказаних умов договору та додаткових угод до нього протягом січня 2015 - квітня 2015 року та листопада 2015 - грудня 2015 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на суму 44033 грн 49 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, який останній оплатив частково в сумі 6407 грн 94 коп., внаслідок чого за ним виникла заборгованість в сумі 44033 грн 49 коп.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Згідно з ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст.222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно зі ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Факт поставки позивачем природного газу відповідачу за договором купівлі-продажу природного газу №2548/15-КП-20 від 30.12.2014 підтверджений матеріалами справи, в т.ч. актами приймання-передачі природного газу (а.с.33-38), на суму 44033 грн 49 коп.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В п.6.1 договору сторони передбачили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідач отриманий газ оплатив частково в сумі 6407 грн 94 коп., що підтверджується банківською випискою (а.с.39). Заборгованість складає 37625 грн 55 коп.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу №2548/15-КП-20 від 30.12.2014 за період січень 2015 - квітень 2015 року та листопад 2015 - грудень 2015 року в сумі 37625 грн 55 коп.

Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за період з 17.02.2015 по 14.07.2016 у сумі 11455 грн 72 коп. суд зазначає наступне.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В п.7.2 договору сторони передбачили, що у разі невиконання покупцем умов п.6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем п.6.1 умов цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Водночас, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

13.01.2015 було прийнято Закон України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» №85-VIІІ (далі - Закон №85-VIІІ), який був опублікований в газеті «Голос України» 06.02.2015 №21 та набрав чинності з 07.02.2015.

Відповідно до ст.1 Закону №85-VIІІ (в редакції станом на момент нарахування пені) метою цього Закону є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція. До 31 грудня 2015 року цим громадянам має бути погашена заборгованість із виплат заробітної плати, стипендій, пенсій, що утворилася внаслідок проведення антитерористичної операції, а також встановлено додаткові гарантії захисту житлових та майнових прав громадян, звільнених на підставі зазначених обставин, до моменту їх працевлаштування, за умови отримання ними статусу зареєстрованого безробітного.

Частиною 2 ст.2 Закону №85-VIІІ встановлено мораторій на час, визначений у ст.1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами-виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №747 від 25.05.1998 «Про визначення гарантованих постачальників природного газу» встановлено, що гарантованим постачальником природного газу є суб'єкти господарювання, що в установленому порядку отримали ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом та провадять діяльність на затвердженій Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, території з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом для споживачів України (крім промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , що у встановленому порядку отримала ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом.

У п.5 Статуту Публічного акціонерного товариства «Нафтогаз України» , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 №747, встановлено, що метою діяльності компанії є сприяння структурній перебудові нафтової, газової та нафтопереробної галузей, підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтового комплексу, більш повного задоволення потреб промислових і побутових споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах і отримання прибутку. Предметом діяльності компанії є, зокрема, постачання природного газу, організація виробництва і постачання електричної та теплової енергії (п.6 зазначеного Статуту).

Законом України «Про енергозбереження» визначено, що енергозбереження - це діяльність (організаційна, наукова, практична, інформаційна), яка спрямована на раціональне використання та економне витрачання первинної та перетвореної енергії і природних енергетичних ресурсів в національному господарстві і яка реалізується з використанням технічних, економічних та правових методів. Паливно-енергетичні ресурси в розумінні зазначеного Закону - це сукупність всіх природних і перетворених видів палива та енергії, які використовуються в національному господарстві.

Відповідно до п.1.5 ст.1 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» енергоносії - це кам'яне і буре вугілля, торф, інші види первинного твердого палива, кам'яновугільні брикети, інші види вторинного твердого палива, буровугільні і торф'яні брикети, газ нафтопереробки, нафтопродукти, природний газ, природні енергетичні ресурси (ядерна, гідравлічна та геотермальна енергія, інші природні ресурси), електрична і теплова енергія.

Враховуючи, що природний газ є енергетичним ресурсом, господарський суд приходить до висновку про те, що Публічне акціонерне товариство «Нафтогаз України» є енергопостачальною компанією.

Відповідно до абз.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 №1875-ІV, який діяв в спірний період, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Абзацом 5 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги.

Пунктом 1 ч.1 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води , водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

За інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом економічної діяльності відповідача є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.

Відповідно до п.1.2 договору №2548/15-КП-20 купівлі-продажу природного газу від 30.12.2014 газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ).

Господарський суд вважає, що в силу викладених обставин та приписів діючого законодавства Комунальне підприємство «Біловодськтепло» Біловодської селищної ради Луганської області є виробником житлово-комунальних послуг, місцем знаходженням та діяльності якого є м.Біловодськ Луганської області.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» №1669-VIІ від 02.09.2014 в редакції станом на момент нарахування пені (далі - Закон №1669-VIІ) моментом початку Антитерористичної операції є дата набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року №405/2014. Цей Указ набрав чинності 14.04.2014.

Статтею 2 Закону №1669-VIІ передбачено, що населені пункти, де проводилася антитерористична операція, визначаються у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку.

Розпорядженням №1275-р від 02.12.2015 Кабінету Міністрів України затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (надалі - Перелік).

Суд приймає до уваги, що на момент укладення договору купівлі-продажу природного газу від 30.12.2014 місцезнаходженням відповідача було: вул.П-Біловоди, 7, смт.Біловодськ Луганської області.

Наразі за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, отриманої на сайті https://usr.minjust.gov.ua місцезнаходженням відповідача є також смт.Біловодськ Луганської області.

Вказане місто було включено до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Таким чином, господарський суд приходить до висновку, що на правовідносини сторін щодо заборгованості за спожитий природний газ розповсюджується дія Закону №85-VIІІ, а відтак і мораторій на нарахування та стягнення пені за спожитий природний газ.

Правова позиція з вказаного питання викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.01.2019 у справі №913/66/18.

Також суд враховує, що Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування» №1365-VIII від 17.05.2016, який набув чинності 08.06.2016, були внесені зміни до ст.4 Закону №1669-VIІ від 02.09.2014, зокрема, доповнено частинами четвертою та п'ятою такого змісту: «Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію. Під час проведення антитерористичної операції в населених пунктах, розташованих на лінії зіткнення, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження, можливе проведення для юридичних осіб публічного права реєстраційних дій, пов'язаних із зміною складу засновників (учасників) та керівників, та для юридичних осіб приватного права реєстраційних дій, пов'язаних із зміною складу засновників (учасників) та керівників, за умови, що документи подаються у паперовій формі особисто засновниками (учасниками) та керівником такої юридичної особи приватного права» .

Таким чином, з огляду на вказані зміни ст.4 Закону №1669-VIІ було змінено і відповідний Перелік, внаслідок чого закінчився з 08.06.2016 мораторій на нарахування та стягнення пені з відповідача.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення пені, нарахованої позивачем за період прострочення з 17.02.2015 по 07.06.2016 у сумі 11128 грн 03 коп., в той час пеня, яка нарахована за період з 08.06.2016 по 14.07.2016 у сумі 327 грн 69 коп. підлягає стягненню з відповідача.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Судом було перевірено розрахунок 3% річних в сумі за період з 17.02.2015 по 16.04.2018, наданий позивачем (а.с.29-32) та встановлено, що він є арифметично правильним, зробленим у відповідності до умов договору та даних первинних документів, з огляду на що вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних за період з 17.02.2015 по 16.04.2018 в сумі 3250 грн 84 коп. підлягає задоволенню повністю.

Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат за період березень 2015 - березень 2018 року в сумі 18657 грн 80 коп. господарський суд зазначає наступне.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат (а.с.29-32), господарський суд прийшов до висновку про те, що позивачем не вірно визначено індекс інфляції за зобов'язаннями січня 2015 року.

Водночас, господарський суд вважає за необхідне навести власний розрахунок інфляційних втрат, зроблений за допомогою програми «Законодавство» :

Місяць надання послугСума боргу, грн.Період нарахування Індекс інфляції за весь період простроченняСума інфляції, грн. Січень 2015 9193,97Березень 2015-листопад 2015 131,08984357 2858,39 2786,03 (часткова оплата 28.12.2015 у сумі 6407,94)Грудень 2015-березень 2018 133,16688042 924,04 Лютий 2015 8974,38Квітень 2015-березень 2018 157,55257692 5164,99 Березень 2015 7536,87Травень 2015 - березень 2018 138,20401485 2879,39 Квітень 2015 2851,27Червень 2015 - березень 2018 135,22897734 1004,47 Листопад 2015 6025,81Січень 2016-березень 2018 132,24119207 1942,79 Грудень 2015 9451,19Лютий 2016-березень 2018 131,06163734 2935,69 Всього: 17709,76

З огляду на викладене з відповідача підлягають стягненню на користь позивача інфляційні втрати за період березень 2015 - березень 2018 року в сумі 17709 грн 76 коп.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню частково.

Судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно з ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Комунального підприємства «Біловодськтепло» Біловодської селищної ради Луганської області про стягнення 70989 грн 91 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Біловодськтепло» Біловодської селищної ради Луганської області, вул.Центральна, б.103, смт.Біловодськ Луганської області, 92800, ідентифікаційний код 34895168, на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , вул.Б.Хмельницького, б.6, м.Київ, ідентифікаційний код 20077720, заборгованість за поставлений природний газ в сумі 37625 грн 55 коп., пеню в сумі 327 грн 69 коп., 3% річних у сумі 3250 грн 84 коп., інфляційні втрати в сумі 17709 грн 76 коп., судовий збір у сумі 1462 грн 27 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У решті позову відмовити.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 Господарського процесуального кодексу України та порядку, визначеному пп.17.5 п.17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 15.02.2019.

Суддя С.В. Вінніков