Ухвала

від 14.02.2019 по справі 922/765/15

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

14 лютого 2019 року

м. Київ

Справа № 922/765/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Кушніра І. В.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 13.08.2018 про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі

за позовом Фізичної особи - підприємця Гірчак Олени Миколаївни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сур'я", треті особи, які не заявляють самостійних вимог, на стороні відповідача - 1. ОСОБА_5, 2. Фізична особа - підприємець Помазан Інга Євгеніївна, про витребування майна та стягнення 10 000,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець (далі - ФОП) позивач Гірчак Олена Миколаївна звернулася до Господарського суду Харківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сур'я" (далі - ТОВ "Сур'я") про витребування із чужого незаконного володіння квартири АДРЕСА_1.

Позивач також просила суд стягнути з відповідача на її користь моральну (немайнову) шкоду в сумі 10 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 02.04.2015 (суддя Макаренко О. В.) позов задоволено, витребувано із чужого незаконного володіння ТОВ "Сур'я" у володіння ФОП Гірчак О. М. квартиру АДРЕСА_1 шляхом виселення ТОВ "Сур'я" із приміщення квартири АДРЕСА_1, стягнуто з ТОВ "Сур'я" у дохід Державного бюджету України судовий збір у сумі 24 000,00 грн. В решті позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.05.2015 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.07.2015 судові рішення попередніх судових інстанцій залишено без змін.

Публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" 16.04.2018 (далі - ПАТ "ПУМБ") звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, в якій просило прийняти письмові докази порушення прав та інтересів скаржника, не подані до Господарського суду Харківської області в рамках справи № 922/765/15 у зв'язку із неможливістю їх подання з причин, що об'єктивно не залежали від скаржника; рішення Господарського суду Харківської області від 02.04.2015 у справі № 922/765/15 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог ФОП Гірчак О. М. до ТОВ "Сур'я" про витребування майна із чужого незаконного володіння шляхом виселення із приміщення відмовити в повному обсязі. Заявник вважає судове рішення таким, що порушує його права та майнові інтереси як іпотекодержателя та власника нерухомого майна.

Одночасно в апеляційній скарзі заявник просив визнати поважними причини пропуску та поновити ПАТ "ПУМБ" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 02.04.2015 у справі № 922/765/15.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 13.08.2018 (колегія суддів у складі: Тихий П. В., Сіверін В. І., Терещенко О. І.) відмовлено у задоволенні клопотання ПАТ "ПУМБ" про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 02.04.2015 та відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ПАТ "ПУМБ".

Ухвала мотивована відсутністю підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки про існування даного спору скаржник дізнався ще 09.01.2018 та не навів жодних причин подання апеляційної скарги лише у квітні 2018 року.

ПАТ "ПУМБ" у касаційній скарзі просить ухвалу апеляційного господарського суду скасувати, справу передати до Харківського апеляційного господарського суду для подальшого розгляду.

Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судом норм чинного законодавства, зокрема статей 254, 256, 258 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а також неправильним визначенням судом моменту, коли скаржник дізнався про оскаржувані судові рішення.

Відзивів від позивача, відповідача та третьої особи не надійшло.

Статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства, зазначено зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно зі статтею 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Не допускається касаційне оскарження судового рішення суду першої інстанції без його перегляду в апеляційному порядку.

Відповідно до статті 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права чи інтереси.

За умовами частини 1 статті 253 ГПК України судом апеляційної інстанції здійснюється перегляд судового рішення, ухваленого місцевим господарським судом.

Частиною 1 статті 254 ГПК України встановлено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 91 ГПК (в редакції, чинній до 15.12.2017) сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Проте якщо апеляційну скаргу було подано на рішення чи ухвалу місцевого господарського суду, яку вже було переглянуто в апеляційному (касаційному) порядку, то відповідні обставини виключали перегляд судових актів суду першої інстанції апеляційним господарським судом. У таких випадках суди відмовляли у прийнятті апеляційної скарги і виносили з цього приводу відповідну ухвалу: щодо апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції - з посиланням на статті 97, 98 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017), а щодо апеляційних скарг на ухвали суду - на статті 91, 98 і 106 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017).

Як уже зазначалося, рішення Господарського суду Харківської області від 02.04.2015 переглянуто в апеляційному порядку та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.05.2015 залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 15.07.2015 судові рішення попередніх судових інстанцій переглянуто в касаційному порядку та залишено без змін.

Отже, постанова касаційної інстанції набрала законної сили та є чинною з липня 2015 року.

ПАТ "ПУМБ" 16.04.2018 звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, тобто майже через три роки після набрання законної сили постановою суду касаційної інстанції, який перевірив у касаційному порядку законність оскаржуваного в апеляційному порядку рішення суду.

Станом на час прийняття судових рішень у справі ГПК України (у редакції, яка була чинною до 15.12.2017) не передбачав можливості повторного апеляційного чи касаційного перегляду судового рішення, в тому числі і за скаргою особи, яка не брала участі у справі, якщо господарський суд вирішив питання про її права та обов'язки.

15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів".

Розділом ХІ "Перехідні положення" ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) не передбачено можливості повторного апеляційного чи касаційного перегляду судових рішень, перегляд яких у касаційному порядку було здійснено Вищим господарським судом України відповідно до розділу ХІІ-І ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017).

Слід також зазначити, що згідно частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (рішення у справі "Мельник проти України" (974_037) (Melnyk v. Ukraine), № 23436/03, пункти 22-23, від 28 березня 2006 року).

У рішеннях у справах "Совтрансавто-Холдінг" проти України" та "Христов проти України" ЄСПЛ зазначив, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований частиною 1 статті 6, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів ("Брумареску проти Румунії", параграф 61). У вищевказаній справі Брумареску Суд констатував порушення права заявника на справедливий судовий розгляд у зв'язку з тим, що Верховний Суд на основі скарги, поданої Генеральним прокурором, закрив провадження у справі, в результаті якого було винесено остаточне рішення суду, і скасував це рішення (див. справу "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania) [GC], № 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata (див. там же, пункт 62), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. ріш. у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), N 52854/39, п. 52, ECHR 2003-IX). Отже, у справі, що розглядається, Суд має визначити, чи органи влади здійснювали свої повноваження порушити та провести екстраординарну процедуру перегляду судової постанови таким чином, щоб забезпечити, наскільки це можливо, справедливу рівновагу між інтересами відповідної особи та необхідністю підтримання ефективності системи судочинства (див., mutatis mutandis, справи "Нікітін проти Росії" (Nikitin v. Russia), № 50178/99, п. 57, ECHR 2004-VIII, та "Савінський проти України" (974_089) (Savinskiy v. Ukraine), № 6965/02, п. 23, від 28.02.2006).

Отже здійснення перегляду судового рішення, що набрало законної сили та є чинним майже три роки, було б порушенням принципу правової певності, який вимагає поваги до остаточного рішення суду, і таке порушення не виправдовується необхідністю відновлення прав та охоронюваних законом інтересів особи, яка звернулася до суду про такий перегляд, оскільки ця особа може відновити свої права шляхом використання передбачених законом інших способів захисту.

Згідно положень ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) апеляційна інстанція у процесі перегляду справи за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядала справу, тобто рішення суду першої інстанції переглядалось в повному обсязі.

Таким чином, здійснення перегляду судового рішення, яке набрало законної сили, є чинним, а його законність перевірена судами апеляційної та касаційної інстанції з прийняттям відповідних постанов, через три роки після його прийняття є порушенням принципу правової певності, оскільки таке рішення не може бути поставлено під сумнів, а здійснення перегляду цього рішення не є виправданим та обґрунтованим, оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов'язки протягом усього часу чинності цього рішення.

При цьому слід зазначити, що скаржник не позбавлений можливості звернутися за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів в окремому провадженні.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційний суд мав відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ПАТ "ПУМБ" на підставі пункту 1 частини 1 статті 261 ГПК України, оскільки апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню.

У постанові Верховного Суду від 06.08.2018 у справі № 910/14369/16 з посиланням на статті 254, 261, 272 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017), висловлена позиція, що особа, яка не брала участі у справі, однак вважає, що рішенням суду першої інстанції вирішено питання про її права, інтереси та (або) обов'язки і яке вже було переглянуто судом апеляційної та касаційної інстанції і залишено без змін, може звернутися з відповідною апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції. У цій справі рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2016 було переглянуто в апеляційному порядку Київським апеляційним господарським судом, а в подальшому Вищим господарським судом України (в період дії редакції, чинної до 15.12.2017) та за результатами такого перегляду залишено без змін.

Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України передбачають можливість перегляду тих судових рішень, які не були переглянуті у передбаченому попередньою редакцією процесуального кодексу порядку.

Однак наведеними положеннями не передбачено можливості перегляду в апеляційному порядку тих судових рішень, які вже були переглянуті у касаційному порядку.

Відповідно до частини 2 статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.

Оскільки колегія судів у цій справі вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати від 06.08.2018 у справі № 910/14369/16, а також для формування за наведених вище обставин єдиної правозастосовчої практики справу № 922/765/15 відповідно до вимог частини 2 статті 302 ГПК України необхідно передати на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Керуючись статтями 234, 235, 302, 303 ГПК України, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду

УХВАЛИВ:

Справу № 922/765/15 разом із касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 13.08.2018 у даній справі передати на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. Краснов

Суддя Г. Мачульський

Суддя І. Кушнір