Ухвала

від 02.04.2019 по справі 922/765/15

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

02 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 922/765/15

Судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Ткача І.В.

у справі №922/765/15

за позовом Фізичної особи - підприємця Гірчак Олени Миколаївни

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сур'я"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1) ОСОБА_4, 2) Фізична особа - підприємець Помазан Інга Євгеніївна

про витребування майна та стягнення 10 000,00 грн.

1. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.04.2019 у справі №922/765/15 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" залишено без задоволення. Ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 13.08.2018 змінено шляхом викладення мотивувальної частини в редакції постанови Верховного Суду. В іншій частині ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 13.08.2018 залишено без змін.

Предметом касаційного оскарження у справі №922/765/15 є ухвала Харківського апеляційного господарського суду від 13.08.2018, якою відмовлено у задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 02.04.2015 та відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

При цьому, Публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" звернулося з апеляційною скаргою як особа, яка не була залучена до участі у справі, однак суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки.

2. Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.04.2019 дійшла висновку, що станом на час постановлення судових рішень у справі №922/765/15 Господарський процесуальний кодекс України (у редакції, яка була чинною до 15.12.2017) не передбачав можливості повторного апеляційного чи касаційного перегляду судового рішення, в тому числі і за скаргою особи, яка не брала участі у справі, навіть якщо господарський суд вирішив питання про її права та обов'язки, оскільки відповідно до визначених ст. 101 цього Кодексу (в редакції, чинній до 15.12.2017) меж перегляду справи в апеляційній інстанції, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Разом з тим, розділ ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII) не передбачає повторного апеляційного перегляду судових рішень, які були переглянуті в апеляційному порядку за правилами Господарського процесуального кодексу України (у редакції, яка була чинною до 15.12.2017).

Відтак, здійснення перегляду судового рішення, яке набрало законної сили і є чинним, є порушенням принципу правової певності, оскільки таке рішення не може бути поставлено під сумнів, а здійснення перегляду цього рішення не є виправданим та обґрунтованим, оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов'язки протягом усього часу чинності цього рішення.

Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.04.2018 зауважила, що висновки суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" на підставі п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України є помилковими.

Оскільки апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню, апеляційний суд мав відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" на підставі п. 1 ч. 1 ст. 261 ГПК України.

3. З висновком Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №922/765/15 не погоджуюсь та відповідно до ч. 3 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України висловлюю окрему думку, суть якої полягає у такому.

3.1. Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 1 статті 129 Конституції України).

Частиною 1 ст. 17 ГПК України встановлено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Отже, особі гарантується право на апеляційний перегляд справи.

3.2. Згідно з частиною 1 статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Наведена норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення. Такі особи поділяються на дві групи: (1) учасники справи, (2) особи, які не брали участі у справі, але судове рішення стосується їхніх прав, інтересів та (або) обов'язків.

У справі, що розглядається, з апеляційною скаргою звернулася особа (Публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк"), яка не брала участі у справі.

Особа, яка не брала участі у справі, звертаючись з апеляційною скаргою, перш за все повинна довести, що оскаржуване судове рішення стосується її прав, інтересів та (або) обов'язків, і такий зв'язок має бути очевидним і безумовним.

3.3. На відміну від попередньої редакції Господарського процесуального кодексу України (яка була чинною до 15.12.2017), процесуальний закон у чинній редакції надає особі право звернутися до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою і після закінчення апеляційного розгляду справи.

Частиною 1 ст. 272 ГПК України визначено, що якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави.

При цьому, як зазначено у ч. 3 ст. 272 ГПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги суд приймає постанову відповідно до статті 282 цього Кодексу, а за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду апеляційної інстанції.

З апеляційною скаргою за правилами ст. 272 ГПК України може звернутися як учасник справи, так і особа, яка не брала участі у справі.

Отже, зважаючи на положення статей 254, 272 ГПК України, особа, яка не брала участі у справі, однак вважає, що рішенням суду першої інстанції вирішено питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, може звернутися з відповідною апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції і після закінчення апеляційного розгляду справи.

3.4. За загальним правилом, кожна процесуальна дія повинна здійснюватися згідно з процесуальним законом, який є чинним на момент її вчинення.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи .

Не погоджуюсь з висновком об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, що якщо Господарський процесуальний кодекс України (в редакції, яка була чинною до 15.12.2017) не передбачав можливості повторного апеляційного чи касаційного перегляду судового рішення, в тому числі і за скаргою особи, яка не брала участі у справі, навіть якщо господарський суд вирішив питання про її права та обов'язки, то це позбавляє особу права на апеляційне оскарження на підставі ст. 272 ГПК України.

Та обставина, що процесуальний закон не встановлював можливості повторного апеляційного чи касаційного перегляду справи, на що звертається увага у постанові об'єднаної палати, не може бути підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" згідно з п. 1 ч. 1 ст. 261 ГПК України.

Розділ ХІ "Перехідні положення" ГПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII) не містить імперативних приписів щодо неможливості повторного перегляду в порядку статей 254, 272 ГПК України рішень, які були переглянуті в апеляційному та касаційному порядку за правилами Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 15.12.2017.

Зважаючи на викладене, на моє переконання, особа, яка не брала участі у справі, однак вважає, що рішенням суду першої інстанції вирішено питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, і яка звертається з апеляційної скаргою після 15.12.2017, вправі очікувати застосування норм господарського судочинства (статей 254, 272 ГПК України) відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, а саме, на момент вирішення апеляційним судом питання щодо прийняття апеляційної скарги до розгляду.

У справі, що розглядається, зазначеним положенням й повинен керуватися апеляційний господарський суд, вирішуючи питання про прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі. Суд повинен застосувати норму Господарського процесуального кодексу України (статтю 272) в редакції, чинній на момент звернення особи з апеляційною скаргою.

3.5. Щодо застосування положень статті 272 ГПК України та принципу правової визначеності як складової верховенства права, слід зазначити таке.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України" (п. 46 рішення), зокрема, вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X).

Господарський процесуальний кодекс України допускає у певних випадках перегляд судом прийнятого ним судового рішення, що набрало законної сили. Прикладом може бути перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Стаття 272 ГПК України спрямована на те, щоб належним чином захистити права та законні інтереси особи та не допустити наявності декількох протилежних за змістом судових рішень.

Слід звернути увагу, що процесуальний закон містить особливі умови, що стосуються звернення з апеляційною скаргою після закінчення апеляційного розгляду справи.

Як уже зазначалося, особа, яка не брала участі у справі і яка звертається з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, передусім повинна довести, що судове рішення стосується її прав, інтересів та (або) обов'язків.

Крім того, суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу особи, яка звернулася після закінчення апеляційного розгляду справи, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи. Суд відмовляє у відкритті провадження за апеляційною скаргою, якщо суд розглянув наведені у ній доводи під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи (частини 4, 5 статті 272 ГПК України).

Отже, скасування судового рішення згідно з ст. 272 ГПК України може бути здійснено у виняткових випадках за наявності умов, встановлених процесуальним законом.

Відповідно до положень ст. 272 ГПК України повторний апеляційний перегляд справи здійснюється виключно в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного перегляду, що відбувся раніше.

Перегляд судових рішень на підставі ст. 272 ГПК України повинен відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положенням законодавства України, має бути збалансованим з реальністю правового захисту та ефективністю рішень судів усіх інстанцій як найважливішого аспекту реалізації принципу верховенства права.

Таким чином, передбачена Господарським процесуальним кодексом України (в редакції, чинній з 15.12.2017) процедура повторного апеляційного перегляду судового рішення сама по собі не суперечить принципу правової визначеності в тій мірі, в якій вона має використовуватися для виправлення помилок правосуддя за наявності виключних обставин.

3.6. Щодо висновку суду апеляційної інстанції за результатами розгляду справи №922/765/15.

Згідно з ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до ч. 2 ст. 261 ГПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків, зокрема, подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки.

Наведена процесуальна норма не містить безумовного обов'язку суду відкрити апеляційне провадження у випадку подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки.

Натомість, з системного аналізу положень процесуального закону можна зробити висновок, що суд у такому випадку надає оцінку наведеним апелянтом причинам пропуску строку апеляційного оскарження на предмет їх поважності на загальних підставах.

Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. В кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності причин пропуску строку.

Суд апеляційної інстанції у справі, що розглядається, встановив, що скаржник дізнався про існування спору 09.01.2018 та не навів жодних причин подання апеляційної скарги лише у квітні 2018 року. Зважаючи на це, суд відмовив у задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 02.04.2015 та відмовив у відкритті апеляційного провадження.

Зважаючи на викладене вважаю, що суд апеляційної інстанції вирішив справу правильно і дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" на підставі п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України. Відтак касаційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 13.08.2018 у справі №922/765/15 - без змін з підстав, які у ній зазначені.

3.7. Також слід звернути увагу на ту обставину, що процесуальні норми, які стосуються повторного перегляду справи апеляційним судом - аналогічні тим, які закріплені у статтях 3, 254, 273 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017), містяться і у процесуальних кодексах, згідно з якими розглядаються справи судами інших юрисдикцій, зокрема, у статтях 3, 293, 323 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15.12.2017).

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду переглянув у касаційному порядку справу №810/4438/16, в якій особа, яка не брала участі у справі, звернулася до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи.

Проаналізувавши статті 3, 323 Кодексу адміністративного судочинства України, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у справі №810/4438/16 дійшов висновку про те, що суд апеляційної інстанції правильно прийняв до розгляду і розглянув по суті за правилами Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, що є чинною з 15.12.2017, апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі і звернулася до апеляційного суду після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду справи №810/4438/16 (постанова від 06.03.2018) скасував постанову Київського окружного адміністративного суду від 25.01.2017, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2017 (яка була залишена без змін у частині позовних вимог, в задоволенні яких було відмовлено, згідно з постановою Вищого адміністративного суду України від 06.12.2017) та ухвалив нову постанову, якою адміністративний позов задовольнив повністю.

Відповідно до ч. 3 ст. 303 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об'єднаної палати передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду.

Отже, якщо колегія суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №922/765/15 вважала за необхідне відступити від висновку колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №810/4438/16, справу необхідно було передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду для забезпечення єдності застосування аналогічних норм процесуального права судами різних юрисдикцій.

Суддя Верховного Суду І. Ткач