Рішення

від 31.01.2019 по справі 754/3147/18

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/1208/19

Справа №754/3147/18

РІШЕННЯ

іменем України

31 січня 2019 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

судді Саламон О.Б.

з участю секретаря судового засідання Вільховченко І.І.

представник позивача Лавріненко В.С.

представник відповідачів Нікітіна-Дудікова Г.Ю.

представника третьої особи ОСОБА_3

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації в особі Служби у справах дітей Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації до ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа: Центр допомоги дітям Місто щасливих дітей , про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, зустрічним позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Органу опіки та піклування Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації в особі Служби у справах дітей Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації, третя особа Центр допомоги дітям Місто щасливих дітей про скасування усиновлення, -

В С Т А Н О В И В:

Орган опіки та піклування Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації в особі Служби у справах дітей Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_6, ОСОБА_7про позбавлення батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_8 та стягнення на її утримання аліментів з кожного з батьків у розмірі ј частини заробітку (доходу) щомісячно з накладенням заборони на відчуження житла. (а.с.1-6,172-173)

Вимоги позову обґрунтовано тим, що 19.12.2006 р. рішенням Деснянського районного суду м. Києва ОСОБА_6 та ОСОБА_7оголошено усиновлювачами дитини ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, при цьому змінено прізвище, ім. я, по батькові та дату народження дитини на наступні дані: ОСОБА_8. У родині ОСОБА_6 померла рідна донька, тому вони вирішили усиновити дівчинку. З самого народження дитина проживала у новій родині, при цьому коли ОСОБА_8 виповнилося 2 роки, у батька ОСОБА_7 погіршився стан здоров я, що призвело до його інвалідності. Зі слів матері стосунки почали погіршуватися два роки тому, дитина стала дорослішати та не слухатися. Замість того, щоб в такі моменти налагоджувати стосунки з донькою, намагатися вирішувати конфлікти мирним шляхом, шукати компроміси, натомість, мати, ОСОБА_6, розповіла дитині, що вона є нерідною дитиною, а усиновленою. Відповідно до Актів Служби у Справах дітей, складених у вересні 2017 року, стосунки у сім ї складні, напружені, при цьому подружжя прийняло рішення про поміщення дитини до Центру соціально - психологічної реабілітації для дітей № 1 Служби у Справах дітей та сім ї Київської міської державної адміністрації. Враховуючи психологічний стан батьків та дитини, родині було рекомендовано провести роботу з психологом, пройти корекційні зайняття, проте у грудні 2017 року мати дитини звернулася до Служби у справах дітей із заявою про скасування усиновлення. У своїй заяві зазначила, що малолітня ОСОБА_8 не поважає батьків, знущається з чоловіка - інваліда, який не може навіть говорити, краде гроші, тікає на вулицю гуляти і гуляє до темна, в школі не хоче вчитися і виконувати домашнє завдання, фарбує волосся. На запитання, яким чином дитина знущається з чоловіка, ОСОБА_6 відповіла, що ОСОБА_8 його лоскоче. Служба, у свою чергу, звернулася до Міського центру дитини Служби у справах дітей та сім ї Київської міської державної адміністрації щодо проведення психологічного обстеження дитини з метою вивчення її емоційного стану та особливостей дитячо - батьківських відносин, прив'язаності дитини до батьків. Незважаючи на намагання Служби вирішити ситуацію, яка склалася у сім ї та допомогти родині, 28.12.2017 р. мати дитини зібрала речі дитини та вирішила віддати доньку, тому спеціалістами Служби у справах дітей дитину було влаштовано до Міського Центру Місто щасливих дітей . Психологом Міського Центру була проведена робота з родиною ОСОБА_6. Згідно з висновком психологічного обстеження від 15.01.2018 р. зроблено висновок, що ОСОБА_8 знаходиться на початковому етапі проходження кризи підліткового віку, у дівчинки спостерігається велика потреба в емоційній близькості та прийнятті, у дитини виявлені ознаки хронічної психологічної травми, виявлені ознаки психологічного насильства з боку ОСОБА_6 над ОСОБА_8. ОСОБА_8 адаптувалася до травмуючих умов життя, сформувавши виправдання та пояснення таких дій матері (використовує захисний механізм - раціоналізацію). У дитини до матері сформована амбівалентна прихильність. ОСОБА_6 має не інтегровані втрати, які заважають досягти емоційної стабільності. Центр рекомендує ініціювати питання позбавлення батьківських прав батьків, дитині пройти курс соціально - психологічної реабілітації, а ОСОБА_6 - курс кваліфікованої психотерапевтичної допомоги з метою інтеграції та проживання втрат. Проте мати дитини відмовляється від будь - якої допомоги психологів та не бажає врегулювання конфлікту та ситуації, яка склалась. З розповідей малолітньої вбачається, що вона не відчувала від батьків любові, ніжності, турботи та розуміння. Дівчинка розповідала, що у неї відсутні дитячі розваги, не давали кишенькових грошей, не знає, що таке обійми та поцілунки між дитиною та батьками, мати не приділяла їй достатньої уваги, материнської турботи та любові, вона постійно її сварила, ображала, поводилася жорстоко, розмовляла з нею у підвищеному тоні, не впускала додому за елементарні дитячі провини, а саме: запізнення зі школи на 5 хвилин, за затримку з прогулянки тощо. ОСОБА_8 неодноразово зазначала, що мати її ненавидить, а вона дуже хоче, щоб мама її любила. Незважаючи на те, що мати відмовилась від неї та віддала напередодні Нового року (28 грудня), ОСОБА_8 все ж виправдовує матір, пише їй листи, чекає та сподівається, що мама її забере. На даний час дитини проходить психологічну реабілітацію, оскільки зазнала великої психологічної травми по відношенню до себе від батьків, в першу чергу - від матері. Дитина не усвідомлює, що таке люблячі, турботливі та ніжні батьки. У розумінні батьки повинні бути жорстокими, так як інших прикладів у дитини не має. Батьки дитини були присутні на засіданні комісії з питань захисту прав дитини, підтвердили свої наміри відмовитись від дитини та категорично зазначили своє бажання не повертати ОСОБА_8 у свою родину. Мати дитини поводилася цинічно, не визнала своєї поведінки по відношенню до дитини, а батько дитини у всьому погоджується зі своєю дружиною. Комісія з питань захисту прав дитини дійшла висновку, що батьки свідомо нехтують своїми обов'язками, ухиляються від виховання дитини, не проявляють батьківської турботи, не цікавляться її життям та здоров ям, поводяться з дитиною жорстоко. Враховуючи інтереси дитини, беручи до уваги висновок психологічного обстеження Міського центру дитини Служби у справах дітей, Деснянська районна районна в м. Києві державна адміністрація, на яку покладені повноваження органу опіки та піклування, вважає за доцільне позбавити батьківських прав відповідачів. 06.02.2018р. Органом опіки та піклування Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації був наданий висновок про доцільність позбавлення батьківських прав батьків дитини.

До суду надійшов відзив, мотивований тим, що вимоги позову є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Позовні вимоги викладені таким чином, щоб ввести суд в оману та справити враження, що відповідачі ОСОБА_8 не любили та подали заяву лише б її позбавитись. Відносини почали погіршуватися близько двох років тому і з цього приводу ОСОБА_6 неодноразово зверталася до органу опіки та піклування, однак будь - яких дій на корегування вказаної ситуації позивачем вчинено не було. Ситуація, яка склалася, виникла саме у зв'язку з бездіяльністю органу опіки та піклування. Позивач, використовуючи гучні слова та категорії намагається штучно справити негативне враження про відповідачів та їх ставлення до малолітньої ОСОБА_8. Фактори зазначені в позові можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Відповідачі виховували та забезпечували дитину всім необхідним, при цьому дитина ніколи не була позбавлена любові до неї та дитячих радощів.

У відповіді на відзив зазначено, що батько дитини є інвалідом, при цьому у довідці МСЕК не зазначено, що він потребує постійного стороннього догляду і не здатний до самообслуговування. Факту навмисного доведення до критичного стану ОСОБА_7 саме дитиною, що спричиняло напади епілепсії, не підтверджено. Про знущання дитини над батьком та неповагу до нього проговорено лише ОСОБА_6 Батькам рекомендувалося відвідати дитячого психолога в центрі у справах сім ї та жінок Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації з залученням до вирішення проблем з дитиною шкільного психолога. З мамою і дитиною спілкувалися спеціалісти Служби, які здійснювали супровід родини і знали про їх проблеми. За рекомендацією Служби, ОСОБА_6 відвідала Центр, при цьому після спілкування з лікарем - психологом, сім ї ОСОБА_6 наполегливо рекомендована подальша робота з психологом для вирішення ситуації, яка склалася в родині, однак ОСОБА_12 до Центру більше не зверталася і свідомо ігнорувала рекомендації фахівця. Після відвідання родини 21.09.2017 р. встановлено, що дитина забезпечена усім необхідним для нормального проживання, розвитку та виховання. Водночас відчувається, що стосунки у с м"ї напружені, складні, дитина йде на контакт з осторогою, спілкується тихо, повільно, весь час потребує невербального дозволу . В той день подружжя наполягало на влаштуванні дитини до Центру соціально - психологічної реабілітації дітей. Дитина готова була до проходження реабілітації задля налагодження стосунків з матір ю, весь час виявляла прихильність до батьків, однак ОСОБА_12 була категорична та рішуча у своїх діях щодо скасування усиновлення та влаштування дитини до Центру реабілітації. 08.12.2017 р. ОСОБА_12 звернулася із заявою до Служби про скасування усиновлення у зв'язку з важкою ситуацією в сім ї, а саме дитина не поважає батьків, знущається над ними.

Протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями вказана цивільна справа розприділена судді Саламон О.Б.

15.03.2018 р. ухвалою Деснянського районного суду м. Києва по справі відкрито провадження, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

08.05.2018 р. до суду від ОСОБА_6 та ОСОБА_7 надійшла зустрічна позовна заява про скасування усиновлення, яку об'єднано з первісним позовом. (а.с.114-116,129-130)

Вимоги зустрічного позову щодо скасування усиновлення з мотивовано тим, що дитина зростала у доброзичливих умовах та батьківській любові, батьки приділяли багато уваги, була добре одягнена, нагодована, займалася в різноманітних гуртках, сприяли її навчанню у дошкільному закладі № 597 та спеціалізованій школі 1-3 ступенів № 189 з поглибленим вивченням англійської та німецької мов, приділяли багато часу навчанню та вихованню, проводили вільний час, відвідуючи кінотеатри, театри та інші культурно оздоровчі заклади, їздили на відпочинок, тому дитина не була позбавлена любові до неї та дитячих радощів. Однак протягом двох останніх років стосунки між дитиною та її усиновлювачами почали різко погіршуватися, тому що дівчинка почала красти гроші та речі у однокласників, погано себе поводила, вчитися не хотіла, не слухала батьків та тікала на вулицю. З цього приводу мати неодноразово зверталася до органу опіки та піклування, однак будь - яких дій, направлених на корегування вказаної ситуації відповідачем вчинено не було. В грудні 2017 року ОСОБА_6 звернулася до Служби із заявою про скасування усиновлення, в якій описала іпідстави для прийняття такого рішення, зокрема, що ОСОБА_8 не поважає батьків, знущається з ОСОБА_7, який має вади зі здоровям, краде гроші, тікає, в школі не бажає вчитися, фарбує волосся. ОСОБА_7 є інвалідом 2 групи, не може нормально розмовляти через порушення мовних центрів, тому йому важко присікти дії ОСОБА_8, а дівчинка закриває його в кімнаті і не дає змоги звідти вийти. Своєю поведінкою та діями, які направлені на ОСОБА_7 та вчиняються проти його волі, дівчинка неодноразово доводила його до нападу епілепсії. Оскільки мати постійно на роботі, а ОСОБА_7 перебуває в тому стані, коли не може сам собі раду дати, залишати їх вдвох з малолітньою стало небезпечно. Таким чином, батьки виконували свої батьківські обов'язки, при цьому між ними, усиновлювачами, і дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювачів, стосунки, які роблять неможливим їх спільне проживання і виконання усиновлювачами своїх батьківських обов'язків. (а.с.114-116)

Орган опіки та піклування Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації в особі Служби у справах дітей Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації надав відзив на зустрічну позовну вимогу, де просили відмовити у задоволенні позову про скасування усиновлення, оскільки усиновлення може бути скасоване, якщо між усиновлювачем і дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов'язків. При цьому виховання дитини - це складний і багатогранний процес формування особистості, створення оптимальних умов для її фізичного, психічного та соціального розвитку. Подружжя ОСОБА_6, не усвідомлюючи свої помилки, намагається перекласти свою вину неналежного виховання на дитину.

Сторонами зазначено, що ними подані всі докази, на які вони посилаються у позові, повідомлено всі обставини справи, які їм відомі, інших клопотань, заяв, крім тих які заявлені в підготовчому засіданні, не мають, не заперечували щодо закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 12 червня 2018 року закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду.

Представники Органу опіки та піклування Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації в судовому засіданні підтримали вимоги первісного позову щодо позбавлення батьківських прав, зазначивши, що позбавлення батьківських прав є в інтересах дитини. Зазначали, що відповідачі нехтують своїми батьківськими обов'язками. У задоволенні зустрічного позову щодо скасування усиновлення просили відмовити.

Відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_7, їх представник - адвокат Нікітіна - Дудікова Г.Є. в судовому засіданні зазначили, що належним чином виконували батьківські обов'язки, однак малолітня ОСОБА_8 не поважає батьків, знущається з чоловіка - інваліда, який не може навіть говорити, неодноразово його доводила до епілептичних нападів, краде гроші, тікає на вулицю гуляти і гуляє до темна, в школі не хоче вчитися і виконувати домашнє завдання, тому просили відмовити у задоволення позову про позбавлення батьківських прав. Зустрічний позов щодо скасування усиновлення підтримали, оскільки дитина зростала у доброзичливих умовах та батьківській любові.

Представник третьої особи - Центр допомоги дітям Місто щасливих дітей вимоги первісного позову щодо позбавлення батьківських прав підтримали, зазначаючи про те, що батьки належним чином не виконували своїх батьківських обовязків. При цьому вказала, що ОСОБА_7,прийшовши в Центр розповідав особисто про те, що все було добре, дівчинка росла, мама її доглядала, тато працював і забезпечував родину, однак, коли ОСОБА_8 виповнилося 2-3 роки, батько почав хворіти, у нього сталося 2 інсульти. Як результат, інвалідність, сім'ю утримувати більше не було змоги, працювала ОСОБА_6. Це дуже злило її і всю свою злість і безвихідь жінка зганяла на доньці - била її, ображала, обзивала, і навіть у пориві чергової злості розповіла дівчинці, що вона усиновлена, попрікаючи її і погрожуючи віддати назад. Це продовжувалось досить довго, декілька років. ОСОБА_8 навчилась пристосовуватись до такого життя, намагалась не дратувати маму, до ночі засиджувалась за уроками. ОСОБА_7, як міг захищав доньку, просив не віддавати ОСОБА_8, адже останні два роки ОСОБА_6 все частіше погрожувала віддати дівчинку до дитячого будинку. Впродовж року позиція ОСОБА_6 неодноразово кардинально мінялась, спочатку жінка стверджувала, що вона ні в якому разі не розглядає можливості повернення доньки в родину, її рішення відмовитись від дитини є остаточним, а згодом, місяців через 5-6 ОСОБА_6 повідомляла, що має намір повернути доньку в родину, про ці наміри жінка не побоялась повідомити і ОСОБА_8. При цьому жінку цікавило лише чи змінилась поведінка ОСОБА_8, жодних помилок у своїй поведінці мати так і не визнає. Заявляла, що в подальшому, коли дівчинка стане повнолітньою, вона зможе розраховувати на їх підтримку. На сьогодні позиція знову така ж: ОСОБА_8 мені не потрібна , тобто сьогодні ти мені не потрібна, мені байдуже де і як ти проживеш найближчі 6 років (до повноліття), а потім, можливо, не поєднуючись жодними юридичними вузами, ти можеш бути поруч з нами . Це лише вкотре підтверджує той факт, що ОСОБА_6 так і не усвідомлює роль відповідального батьківства, має щодо доньки лише претензійні, споживчі наміри, які в період спільного проживання в родині носили ще й характер агресії. Вважає, що у вчинках батьків ОСОБА_8 наявні законні підстави саме для позбавлення їх батьківських прав, передбачених п.п. 2,3 ст. 164 СК України, а саме ухилення від виконання своїх батьківських обов'язків та жорстоке поводження з дитиною, оскільки не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу. Жорстоке поводження полягає у фізичному або психічному насильстві, застосуванні недопустимих методів виховання, приниженні людської гідності дитини тощо. Доказів, що подружжю ОСОБА_6 щось заважало скористатись допомогою спеціалістів щодо налагодження стосунків у родині батьків з дитиною, не надано. Більше того, директор Центру на слова ОСОБА_6 про своє бажання повернути доньку пропонував звернутись до Служби у Справах дітей та ініціювати спільну зустріч по налагодженню взаємовідносин, однак слова залишились словами , що є свідомим ухиленням від виконання батьківських обов'язків і бажанням повністю уникнути будь-якої відповідальності, повністю нехтуючи інтересами своєї дитини. У звязку4 з вище викладеним, заперечують щодо задоволення зустрічного позову ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про скасування усиновлення малолітньої ОСОБА_8, оскільки ті стосунки, які роблять дійсно неможливими проживання дитини ОСОБА_8 в родині ОСОБА_6 та ОСОБА_7 склалися виключно з вини батьків.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, заслухавши пояснення сторін, третьої особи та заслухавши пояснення свідків ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, суд дійшов висновку про задоволення первісного позову щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та відмови у зустрічному позові щодо скасування усиновлення з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено.

19.07.1989 р. між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу. (а.с.9)

Малолітня ОСОБА_8 (на той час ОСОБА_8) буквально з перших днів після народження стала членом сім'ї ОСОБА_6, які втративши власну доньку, прийняли рішення усиновити дівчинку, яка б замінила їм доньку. Подружжя зібрало необхідний пакет документів, що свідчить про усвідомленість та виваженість своїх дій, адже це процес не одного дня. Крім того, подружжя ОСОБА_6 обрало саме маленьку дівчинку ОСОБА_8 (тобто знали про її стан здоров'я, визначились остаточно зі статтю, почули певну інформацію про жінку, яка народила і т.д.) і через невеличкий проміжок часу після народження дитини ОСОБА_6 вже була біля дитини у лікарні, подавши в подальшому необхідні документи про опікунство.

Розпорядженням Святошинської районної у місті Києві адміністрації від 10 жовтня 2006 року ОСОБА_6 було призначено опікуном над маленькою ОСОБА_8.

Тобто, з перших днів свого життя дитинка була біля родини ОСОБА_6. Від народження дитини до винесення розпорядження про призначення опікуна опіки пройшло всього два тижні.

В подальшому, подружжя ОСОБА_6 подали заяву до суду про усиновлення ОСОБА_8.

19.12.2006 р. рішенням Деснянського районного суду м. Києва ОСОБА_6 та ОСОБА_7оголошено усиновлювачами дитини ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, зі зміною прізвища, ім я, по батькові та дати народження дитини на наступні дані: ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Як зазначено в рішенні суду, заявники ОСОБА_6 та ОСОБА_7 подали до суду заяву про усиновлення у грудні 2006 року, тобто з моменту призначення опіки (10 жовтня) до подачі заяви пройшло два місяці і за цей час батьки чітко визначились зі своїми бажаннями та намірами взяти повну юридичну відповідальність, як усиновлювачі, детально вивчити стан здоров'я дитини (вказано, що заявники обізнані зі станом здоров'я дитини), яка два місяці проживає з ними і т.д.

Тобто, з народження дитина проживала у новій родині ОСОБА_6 і станом на день розгляду справи дитині виповнилося 12 років, при цьому дитина проживала у родині повних 11 років.

Зі слів матері ОСОБА_6 стосунки між батьками та дитиною почали погіршуватися два роки тому, дитина стала дорослішати та не слухатися.

Замість того, щоб налагоджувати стосунки з донькою, намагатися вирішувати конфлікти мирним шляхом, шукати компроміси, натомість, мати, ОСОБА_6, розповіла дитині, що вона є нерідною дитиною, а усиновленою.

Відповідно до Актів Служби у Справах дітей, складених у вересні 2017 року, стосунки у сім ї складні, напружені, при цьому подружжя прийняло рішення про поміщення дитини до Центру соціально - психологічної реабілітації для дітей № 1 Служби у Справах дітей та сім ї Київської міської державної адміністрації та враховуючи психологічний стан батьків та дитини, родині було рекомендовано провести роботу з психологом, пройти корекційні зайняття.

Проте вже 08 грудня 2017 року подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звернулися до Служби у справах дітей Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації з завою про скасування усиновлення, оскільки ОСОБА_6 турбується за життя чоловіка. Заяву мотивовано тим, що донька не поважає батьків, знущається з чоловіка-інваліда, який не може навіть балакати, краде гроші, тікає на вулицю гуляти і гуляє до темна, в школі не хоче вчитися і виконувати домашнє завдання, красить волосся (а.с.13)

Служба у Справах дітей, у свою чергу звернулася до Міського Центру дитини Служби у справах дітей та сім ї Київської міської державної адміністрації щодо проведення психологічного обстеження дитини з метою вивчення її емоційного стану та особливостей дитячо - батьківських відносин, прив'язаності дитини до батьків. Незважаючи на намагання Служби вирішити ситуацію, яка склалася у сім ї та допомогти родині, 28.12.2017 р. мати дитини зібрала речі дитини та вирішила віддати доньку, тому спеціалістами Служби у справах дітей дитину було влаштовано до Центру допомоги дітям Місто щасливих дітей для проходження соціально - психологічної реабілітації у зв'язку із написанням батьками заяви про скасування усиновлення.

Базою для проведення соціально-психологічної реабілітації будь-якої дитини є вивчення її соціальної історії, тобто детальне дослідження тих умов проживання, в яких перебувала дитина до влаштування до Центру. Таке вивчення відбувається під час спілкування, як з самою дитиною, так і людьми, які оточували її у період проживання в родині. У випадку малолітньої ОСОБА_8 - це в першу чергу, її батьки (усиновлювачі).

Психологом Міського Центру дитини була проведена робота з родиною ОСОБА_6.

Згідно з висновком психологічного обстеження № 007 від 15.01.2018 р. за підписом психолога ОСОБА_23 та директора міського центру дитини ОСОБА_24, малолітня ОСОБА_8 знаходиться на початковому етапі проходження кризи підліткового віку, у дівчинки спостерігається велика потреба в емоційній близькості та прийнятті. У дитини виявлені ознаки хронічної психологічної травми, ознаки психологічного насильства з боку ОСОБА_6 над ОСОБА_8. ОСОБА_8 адаптувалася до травмуючи умов життя, сформувавши виправдання та пояснення таких дій матері (використовує захисний механізм - раціоналізацію). У дитини до матері сформована амбівалентна прихильність. ОСОБА_6 має не інтегровані втрати, які заважають досягти емоційної стабільності. Центр рекомендує ініціювати питання позбавлення батьківських прав батьків, дитині пройти курс соціально - психологічної реабілітації, а ОСОБА_6 - курс кваліфікованої психотерапевтичної допомоги з метою інтеграції та проживання втрат. Проте мати дитини відмовлялася від будь - якої допомоги психологів та не бажає врегулювання конфлікту та ситуації, яка склалась. З розповідей малолітньої ОСОБА_8 вбачається, що вона не відчувала від батьків любові, ніжності, турботи та розуміння. Дівчинка розповідала, що їй не купляли солодощі, відсутні дитячі розваги, не давали кишенькових грошей, не знає, що таке обійми та поцілунки між дитиною та батьками, мати не приділяла їй достатньої уваги, материнської турботи та любові, вона постійно її сварила, ображала, поводилася жорстоко, розмовляла з нею у підвищеному тоні, не впускала додому за елементарні дитячі провини, а саме: запізнення зі школи на 5 хв, за затримку з прогулянки тощо. ОСОБА_8 неодноразово зазначала, що мати її ненавидить, а вона дуже хоче, щоб мама її любила. Незважаючи на те, що мати відмовилась від неї та віддала напередодні Нового року (28 грудня), ОСОБА_8 все ж виправдовує матір, пише їй листи, чекає та сподівається, що мама її забере. На даний час дитини проходить психологічну реабілітацію, оскільки зазнала великої психологічної травми по відношенню до себе від батьків, в першу чергу - від матері. Дитина не усвідомлює, що таке люблячі, турботливі та ніжні батьки. У розумінні батьки повинні бути жорстокими, так як інших прикладів у дитини не має. (а.с.16-17)

Батьки дитини були присутні на засіданні Комісії з питань захисту прав дитини, підтвердили свої наміри відмовитись від дитини та категорично зазначили своє бажання не повертати ОСОБА_8 у свою родину. Як зазначено, мати дитини поводилася цинічно, не визнала своєї поведінки по відношенню до дитини, а батько дитини у всьому погоджувався зі своєю дружиною. Комісія з питань захисту прав дитини дійшла висновку, що батьки свідомо нехтують своїми обов'язками, ухиляються від виховання дитини, не проявляють батьківської турботи, не цікавляться її життям та здоров ям, поводяться з дитиною жорстоко.

Службою проводилося обстеження умов проживання в помешканні ОСОБА_6 та встановлено, що в квартирі створено належні умови для проживання, розвитку та виховання дитини, що підтверджується Актом обстеження умов проживання. (а.с.15)

Орган опіки та піклування Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації 06.02.2018 р. надав висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відносно малолітньої доньки ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно з ч. 1 ст.164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

- не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

- ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини;

- жорстоко поводяться з дитиною;

- є хронічними алкоголіками або наркоманами;

- вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

- засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Підставою звернення з позовною вимогою до суду про позбавлення відповідачів батьківських прав, є ухилення відповідачів від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини .

У Постанові Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківський прав від 30 березня 2007р. зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема:

- не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання;

- не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення;

- не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей;

- не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі;

- не виявляють інтересу до її внутрішнього світу;

- не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

У відповідності до чинного законодавства, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Доводи відповідачів за первісним позовом ОСОБА_6 та ОСОБА_25, що донька не поважає батьків, знущається з чоловіка-інваліда, який не може навіть балакати, краде гроші, тікає на вулицю гуляти і гуляє до темна, в школі не хоче вчитися і виконувати домашнє завдання, красить волосся , доводить батька до епілептичних нападів не знайшли свого підтвердження.

В матеріалах справи наявні докази свідомого нехтування відповідачами своїми батьківськими обов'язками та їх винної поведінки.

За змістом ч. 8 ст.7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватись із максимально можливим урахуванням інтересів дитини , непрацездатних членів сім'ї.

Вирішуючи даний спір, судом першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, відповідно до Конвенції ООН Про права дитини ратифікованої Постановою ВР № 789-XII від 27.02.91.

Згідно зі ст. 12 Закону України Про охорону дитинства виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини.

На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Держава надає батькам або особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов'язків щодо виховання дітей, захищає права сім'ї, сприяє розвитку системи послуг з підтримки сімей з дітьми та мережі дитячих закладів.

Стаття 150 СК України встановлює обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини:

- батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

- батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

- батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

- батьки зобов'язані поважати дитину.

- передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.

- забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини.

- забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Статтею 152 СК України передбачено, що дитина має право противитися неналежному виконанню батьками своїх обов'язків щодо неї.

Зокрема ст.. 155 СК України закріплено:

- здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності;

- батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини;

- відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства;

- ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом;

- батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини .

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою , яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і дитини (ст. 166 СК України).

Позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

На думку суду, позбавлення батьківських прав слід розглядати як виключний і надзвичайний засіб впливу на недобросовісних батьків. Виходячи з характеру такого засобу, його не можна застосовувати тоді, коли це не викликано необхідністю.

В судовому засіданні не встановлено будь-яких обставин, які перешкоджають відповідачам виконувати обов'язки по вихованню неповнолітньої дитини.

У своєму зустрічному позові про скасування усиновлення позивачі посилаються на підп. 3 п. 1 ст. 238 СК України, а саме між усиновлювачами та дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювача , стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання своїх батьківських обов'язків.

Стосунки, які формувалися між усиновлювачами і дитиною буквально з перших днів після народження дитини не можна назвати незалежними від волі усиновлювача, адже ці стосунки на всі 100% визначалися, будувалися, корегувалися, планувалися, заявлялися, приймалися в суді з волі подружжя ОСОБА_6.

Впродовж 11 років проживання ОСОБА_8 в родині ОСОБА_6, як розповідала ОСОБА_6, ОСОБА_8 вона любила, робила все можливе, щоб дитина мала все необхідне, але обставини життя: хвороба чоловіка, велика зайнятість на роботі, необхідність допомагати старим батькам, особисте виснаження унеможливлюють подальше проживання доньки з ними. ОСОБА_6 стверджує, що ОСОБА_8 перестала слухатись, стала неконтрольованою, вчиняла крадіжки, часто ламала руки-ноги, пізно поверталась зі школи, ображала батька і навіть була причиною його епілептичних нападів. І вона, як мати, не має в собі жодного ресурсу продовжувати виконувати свої батьківські обов'язки відносно доньки. При цьому, жінка означує стан виконання своїх батьківських обов'язків, як матеріальне забезпечення доньки: нагодувати, одягнути, залучення до гуртків, належне медичне обслуговування, при цьому в судовому засіданні не зазначалося матір ю про стосунки, які формуються між мамою і донькою такі як: довіра, спілкування, проведення спільного часу (мама і донька), спільне приготування страв, інші домашні справи. Більше того, ОСОБА_6 перекладала свої обов'язки на дідусів/бабусь, пояснюючи це великою зайнятістю. Як вияснилось згодом, під час заслуховування свідків, займались вихованням ОСОБА_8 і ОСОБА_18, і ОСОБА_26, і ОСОБА_27

Взаємовідносини мама-донька з дитиною до 11 років має будувати мама, при цьому дитина, яка не навчена , не привчена просто не вміє проявляти ініціативу чи брати на себе відповідальність за ці взаємовідносини. Допитані в судовому засіданні як свідки ОСОБА_18 і ОСОБА_26 розповідали, що ОСОБА_8 була привітною, життєрадісною дівчинкою, легко йшла на контакт. Всі свідчили, що ОСОБА_8 їх слухалась, справно виконувала домашні завдання.

Підсумовуючи свідчення допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_16,ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_20, ОСОБА_15, ОСОБА_19 суд дійшов висновку, що всі вони були близькими знайомими чи друзями родини ОСОБА_6. Свідки також розповідали про ОСОБА_8 крадіжки, при цьому, одні лише чули зі слів мами ОСОБА_6, інші підозрюють, що ті гроші, які у них пропадали, могла взяти ОСОБА_8. Іншим сама ОСОБА_8 зізнавалась, що брала чужі речі, при цьому не могла ніяк пояснити чому вона це робила. Деякі свідчення були розбіжними, оскільки одна проговорила, що ОСОБА_8 тягнулась до дітей, які схильні до правопорушень, а іншого свідка такі свідчення щиро здивували, адже ні свою доньку, ні інших дітей, з якими товаришувала дівчинка, жінка не могла б віднести до такої категорії. Розповідали, що мама нібито працювала з 3-х річного віку дівчинки і мусила змінити роботу, коли дівчинці виповнилось 6 років, у зв'язку з необхідністю приділяти ОСОБА_8 - школярці більше уваги, а інший свідок наполягав, що мама не працювала, була вдома з дитиною до 6 років. У свідченнях витав дух недоцільності вкладання зусиль саме в усиновлену дитину, адже якби дитина була біологічна, то своїй, рідній, кровній….. і не таке пробачаєш, а від усиновленої можна чекати і ніж у спину , нібито біологічна мати за 9 місяців вагітності передає якусь інформацію дитині, яку не можна змінити за 11 років реального життя з батьками . Іншої причини такої поведінки ОСОБА_8 свідки пояснити не змогли. ОСОБА_6 до дитини - безумовна, оскільки любиш, приймаєш свою дитину, якою б вона не була, докладаєш всіх зусиль, щоб зробити її щасливою. А якщо ти бачиш в своїй дитині чужу і знаєш, що є законодавча можливість відмовитись від неї, не несучи при цьому жодної відповідальності, то знаходиться безліч причин на це.

Під час психологічних консультацій з ОСОБА_8 спеціалістами закладу встановлено, що про стосунки з батьком ОСОБА_8 згадує з теплотою та повагою. Дівчинка постійно жалкує, що тато втратив здоров'я і не може захищати її від мами, проводити з нею вільний час, як це було раніш, коли вона була маленькою і тато був здоровим. Також розповідала, що тато маму також боїться, допомагав доньці крадькома і потай від мами: давав гроші, жалів та вчив, як взаємодіяти з матір'ю. При розповідях про маму ОСОБА_8 ставала дуже напруженою, емоційний стан супроводжувався тривогою, плачем, скутістю: дівчинка піджимала плечі, потирала руки, гризла нігті. ОСОБА_8 розповідала, як навчилася уникати скандалів та бійок: вона вчила уроки до 10 вечора, а потім швидко милася і лягала спати. Намагалася знайти пояснення маминій агресії та жорстокості, адже коли ОСОБА_8 приходила зі школи всього на 15 хвилин пізніше ніж було домовлено, розгортався конфлікт, в ході якого мама могла обзивати її, виганяти з дому, виставляти за двері та дорікати тим, що вона не рідна, а прийомна дитина: я тебя отдам в приют , я жалею, что тебя взяла , я проклинаю тот день, когда я тебя взяла , ты ничтожество и неблагодарная тварь . Дівчина проговорює, що боялась маму і намагалась все робити, щоб догодити, але в неї не виходило. Тому думала, що це вона погана дитина. Дівчинка надзвичайно емоційно заплутана, вона водночас відчуває і радість і злість, любов і ненависть до мами, виправдовує батька і бере відповідальність на себе за те, що стосунки не склались.

Про заявлені факти крадіжки та брехні дівчинка пояснює, що брала гроші, щоб купити якісь смаколики. Під час подальшої бесіди та поглиблення в ті ситуації крадіжок , дівчинка розповідає, що було перед цим, що вона відчувала, про що думала, як це робила і що відбувалось згодом. Тобто, у дитини були потреби в увазі. Частіше за все вона боялася просити, а коли збиралася з силами, то отримувала відмову без пояснення або ігнорування своїх потреб. Приймаючи рішення взяти без дозволу гроші, ОСОБА_8 не думала про наслідки, а робила це скоріше імпульсивно і несвідомо, за що отримувала фізичне покарання та емоційне насилля (мама обзивала її різними словами, погрожувала віддати в інтернат, проклинала той день коли її взяла, шкодувала, що взяла ОСОБА_8, говорила, що краще, щоб ОСОБА_8 не було і т.ін.).

Дівчинка вміє підлаштовуватись під дорослих і намагається вгадувати потреби дорослих і ігнорувати власні, що може свідчити про такий характер стосунків дівчинки у родині. У родині ОСОБА_8 виконувала функції дорослого для матері (підтримувала її, жаліла та турбувалась про неї), а з іншого боку була контейнером для материних почуттів, з якими вона не справлялась (коли мати сердилася та не могла справитись зі своєю тривогою, то виміщала її на ОСОБА_8). Також ОСОБА_8 згадувала про такі епізоди, що мама могла дуже з нею посваритися, а потім плакати і миритися, або навпаки не розмовляти деякий час. А така поведінка була непередбачуваною, небезпечною, що не давало змогу дівчинці відчути захищеність дорослим та мати зовнішню опору, а мусила покладатися на власний досвід та способи справлятися з проблемами. У ОСОБА_8 зовсім мало згадувань про те, як і про що вони спілкувалися, лише ділилася про спільні поїздки в Карпати та до дідуся і бабусі. Такі спостереження викладені у Висновку психологічного обстеження, зробленими спеціалістами нашого Центру від 06.04.2018, де зазначено про підтверджені факти психологічного та фізичного насилля над дитиною (висновок є в матеріалах справи).

Важливим є те, що такі ж спостереження викладені і в Висновку психологічного обстеження Міського Центру дитини від 15.01.2018. Спеціалісти Центру працювали і з матір'ю і з дитиною за запитом Служби у справах дітей Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 11.12.2017, де прописано: проблеми у відносинах почалися два роки тому, коли ОСОБА_8 перестала слухатись і в пориві емоцій мама розповіла Надійці, що вона їм не рідна дитина. Як пам'ятає дівчинка цей період проживання в родині, слова записані цитатами зі слів дитини: Когда мама на меня начинает ругаться, я говорю ей мама, давай вспомним как хорошо было в горах. Почему мы так ссоримся, давай меняться, только не я одна, и ты поменяйся хотя бы немножко. А мама мне отвечает: Все хорошее я давно уже забыла, осталось все плохое , У меня уроки заканчиваются в 15.15 и я должна быть дома в 15.20-15.30. Если я опаздываю, мама звонит и ругает меня. Недавно, когда выпало много снега, я обманула маму и сказала, что я в школе, а на самом деле играла з друзьями в снежки. Как оказалось, мама за мной следила из-за угла дома. Когда я вернулась домой, она меня не пустила. Я долго сидела на коврике, но она меня все равно не пускала домой. Я пошла к своей подружке, чтобы высушиться и погреться. Когда я погрелась, мне пришлось ехать к дяде на Троещину, чтобы переночевать. На запитання психолога : Так ти тікаєш з дому чи мама тебе не пускає додому? , ОСОБА_8 відповіла: Ні, я з дому не тікаю, я просто невчасно приходжу, а мама мене не пускає. Я часто чекаю на коврику, коли можна зайти додому . Когда мы с мамой поссорились, мама разозлилась на меня, вытащила документы и сказала, что я не их дочь, что мое настоящее имя другое и что я им не родная. Хотя до 9 лет они мне говорили совсем другое. Мне не хватает внимания, я очень хочу, чтобы мама со мной хорошо разговаривала, она все время разговаривает со своими подружками, а не со мной! Мне этого не хватает, потому я хожу с игрушкой и разговариваю, а мама мне говорит, что это признак неполноценности! У мамы очень сложный характер и она злопамятная! Она долго помнит плохое, а хорошее бысто забывает. В школе я от нее отдыхаю! Я очень злюсь на маму, но не могу этого высказать, я маленькая! Я хочу, чтобы она меня любила, а не ненавидела. Она меня ненавидит . Зі слів дитини, мама на неї кричала: Чтоб ты сдохла, тварь. Проклинаю тот день, когда я тебя взяла. Ты не моя дочь. Иди отсюда, чмо. Наступит тот день, корда я тебя сдыхаюсь . На питання психолога: Як ти це витримуєш? , ОСОБА_8 відповіла Я уже привыкла. Это часто бывает. Просто маме тяжело, она много работает, приходит без настроения домой . То она мне говорит - уйди от меня, видеть тебя не могу, то, когда ехали в метро, она меня за ручку берет. Когда она меня за ручку берет, мне прямо легчает, я думаю, что все будет хорошо, а потом опять все повторяется . Що ж проговорювала мама: Я говорила в службе, что срываюсь, я не выдерживаю. Да, иногда я так говорю и что. Я же не просто так кричу, она заслуживает.

Як зазначила представник третьої особи - Центру допомоги дітям Місто щасливих дітей , розповіді дівчинки з грудня 2017 року по сьогоднішній день не змінюються, дитина не може фантазувати чи придумувати те ж саме такий довгий період. З такими подробицями і фактами можна розповідати про те, що ти дійсно пережив, що ти відчуваєш і що для тебе є вкрай важливим.

Як встановлено, дівчинка була забезпечена харчуванням, одягом, шкільним приладдям, медичним обслуговуванням, відвідувала додаткові заняття, гуртки, при цьому мама дозволяла собі бити ОСОБА_8, ображала і навіть у пориві чергової злості розповіла дівчинці, що вона усиновлена, погрожуючи віддати назад. Цим самим допускала недопустимі методи виховання, приниження людської гідності дівчинки. В такій поведінці ОСОБА_6 вбачаються винні дії. Адже хто, як не батьки, мають турбуватися не лише про матеріальне забезпечення дитини, а й, і це в першу чергу, про її душевну рівновагу, психоемоційний стан. Дитина не винна, що одна мама залишила її у пологовому будинку (хоча це чесніше, дати шанс дитині зразу після народження мати нову сім'ю, не експериментуючи своїм батьківським потенціалом та можливостями, та й законом це допускається).

Подружжя ОСОБА_6 вирішили усиновити дитину, прийнявши таким чином всю батьківську відповідальність (по законодавству до 18 років, а в людей - на все життя). Ні психоемоційний стан ОСОБА_6, ні її зайнятість на роботі, ні втомлюваність, ні навіть хвороба ОСОБА_7 та його інвалідність (він дієздатний, довідки про те, що він за станом здоров'я не може виконувати батьківські обов'язки не має) не дають підстав вважати дії батьків невинними.

За результатами досліджень відомого англійського психіатра і психоаналітика ОСОБА_28, який є основоположником теорії прив'язаності, який досліджував роль сім'ї в житті дитини, зв'язок відсутності материнської любові і психопатологічних відхилень в дитини, встановив, що моральний, емоційний стан дітей віком від 6 до 15 років безпосередньо пов'язаний з дитинством (особливо раннім) та якістю материнської опіки. Крадіжки, агресія, маніпуляція є свого роду компенсацією браку похвал і підтримки, нагород від мами.

Усиновивши дитину, подружжя ОСОБА_6 свідомо стали батьками ОСОБА_8. Дівчинка прожила в родині 11 років.

Дитина не страждає на недоумство, психічну чи іншу тяжку чи невиліковну хворобу. Скасування усиновлення повністю суперечить інтересам дитини, адже жодним чином не захищає її прав та інтересів. Немає жодних підстав вважати стосунки між батьками і дитиною і в період проживання однією родиною і протягом останнього року, коли дівчинка поза сім'єю, такими, що склалися незалежно від волі батьків. В родині їх формували батьки, протягом останнього року двері, як Центру, та і всіх соціальних чи державних служб були відкриті для взаємодії та налагодження взаємовідносин.

На сьогодні, малолітня ОСОБА_8 вже більше року перебуває поза сімейним оточенням та проходить соціально-психологічну реабілітацію. Адже дівчинці лише 12 років, у неї ще довге життя. Будучи двічі покинутою найріднішими людьми - батьками, почувши, що ось так просто можна взяти дитину, віддати її назад, як то кажуть без будь-якої відповідальності, дівчинка може остаточно втратити віру в дорослих людей. А без віри в дорослих, без їх підтримки та опори жодна дитина не побудує свого щасливого майбутнього.

Що стосується вимоги щодо стягнення аліментів, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 2 ст.166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини. Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.

Відповідно до ст.ст.182,183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватись як аліменти на дитину, визначається судом, та за жодних обставин мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно зі ст.191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову до досягнення дитиною повноліття.

Враховуючи зазначене та той факт, що відповідачі не мають намір та бажання спілкуватися з дитиною, приймати участь у вихованні доньки, враховуючи насамперед інтереси дитини, а також відносини, що склались між сторонами, суд вважає, що наявні виключні обставини та необхідність позбавлення відповідачів батьківських прав та стягнення з ОСОБА_6 на користь Органу опіки та піклування Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації в особі Служби у справах дітей Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації аліменти на утримання ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частини всіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 13.03.2018 р. і до досягнення дитиною повноліття. Враховуючи стан здоров я ОСОБА_7 та його інвалідність, суд постановляє стягнути з ОСОБА_7 на користь Органу опіки та піклування Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації в особі Служби у справах дітей Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації аліменти на утримання ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 13.03.2018 р. і до досягнення дитиною повноліття.

Згідно з ч. 4 ст. 17 Закону України Про охорону дитинства суд у разі позбавлення батьків батьківських прав одночасно накладає заборону на відчуження майна та житла дітей. Малолітня ОСОБА_8 зареєстрована та має право користування житлом за адресою: АДРЕСА_1.

Керуючись ст.ст.4-6, 10-12, 80-82, 258-265 ЦПК України, ст.ст. 164 - 166, 180-183 СК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Органу опіки та піклування Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації в особі Служби у справах дітей Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації до ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа: Центр допомоги дітям Місто щасливих дітей , про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів- задовольнити частково.

Позбавити ОСОБА_6, ОСОБА_7 батьківських прав відносно ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Стягувати з ОСОБА_6 на користь Органу опіки та піклування Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації в особі Служби у справах дітей Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації аліменти на утримання ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частини всіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 13.03.2018 р. і до досягнення дитиною повноліття.

Стягувати з ОСОБА_7 на користь Органу опіки та піклування Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації в особі Служби у справах дітей Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації аліменти на утримання ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/6 частини всіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 13.03.2018 р. і до досягнення дитиною повноліття.

Накласти заборону на відчуження АДРЕСА_1, де зареєстроване місце проживання ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2.

У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Органу опіки та піклування Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації в особі Служби у справах дітей Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації, третя особа Центр допомоги дітям Місто щасливих дітей про скасування усиновлення - відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. В разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили, якщо його не скасовано, після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Деснянський районний суд міста Києва.

Позивач Орган опіки та піклування Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації в особі Служби у справах дітей Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації - код ЄДРПОУ 37501695, м. Київ, пр. Маяковського, 21Г.

Відповідач ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_5, РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1.

Відповідач ОСОБА_7 - ІНФОРМАЦІЯ_6, РНОКПП НОМЕР_2, АДРЕСА_1.

Третя особа Центр допомоги дітям Місто щасливих дітей - код ЄДРПОУ 36632504, м. Київ, вул. Полярна, 7А.

Повний текст рішення суду складено 12.02.2019 р.

Суддя Деснянського районного суду м. Києва О.Б. Саламон