Постанова

від 05.02.2019 по справі 347/331/15-ц

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 347/331/15-ц

Провадження № 22-ц/4808/3/19

Головуючий у 1 інстанції Крилюк М.І. М. І.

Суддя-доповідач Матківський

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2019 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючого Матківського Р.Й.

суддів: Василишин Л.В., Максюти І.О.

секретаря Турів О.М.

з участю апелянта ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2, представників відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про виділ в натурі нежитлового приміщення та земельної ділянки як об'єктів права із спільної часткової власності, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Косівського районного суду від 27 грудня 2016 року,

в с т а н о в и в:

У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_5, обґрунтовуючи вимоги тим, що є власником 2/3 частин нежитлового приміщення та земельної ділянки по АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на 1/3 нежитлового приміщення від 16 грудня 2014 року та договором купівлі-продажу від 14 грудня 2011 на 1/3 частини нежитлового приміщення. Інша 1/3 частина нежитлового приміщення та земельної ділянки знаходиться у власності ОСОБА_5 Він неодноразово звертався до відповідача з пропозицією укласти договір про поділ в натурі нежитлового приміщення та земельної ділянки як об'єктів права спільної часткової власності, однак така пропозиція була нею проігнорована. Відповідач заперечує його (позивача) право власності на нежитлове приміщення та земельну ділянку. Між сторонами не досягнуто домовленості про поділ (виділ) в натурі житлового будинку та земельної ділянки, що призвело до неможливості вчинити договір про поділ цього майна в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 367 ЦК України. Просив поділити в натурі нежитлове приміщення загальною площею 242, 9 кв.м, що знаходиться по АДРЕСА_1, передати та визнати за ним право власності на відокремлені частини нежитлового приміщення у розмірі 2/3 частки у спільному майні та земельної ділянки, площею 0,0700 га, кадастровий номер НОМЕР_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, на якій розміщена передана йому відокремлена частка нежитлового приміщення (а.с.2-3, том 1).

Рішенням Косівського районного суду від 27 грудня 2016 року позов задоволено частково. Виділено в натурі із спільної часткової власності в окремий об'єкт нерухомого майна належні ОСОБА_1 2/3 частини нежитлового приміщення, що знаходиться в АДРЕСА_1 за варіантом № 3 висновку судової будівельно-технічної експертизи № 368 від 12 червня 2015 року, загальною площею 157,80 кв.м, що становить 65 % ідеальної долі та складаються з приміщень першого поверху: 1-1 магазин площею 65,20 кв.м, вартістю 17048 грн, 1-2 склад площею 28,00 кв.м, вартістю 7322 грн, 1-3 кочегарка площею 9,00 кв.м, вартістю 2353 грн, 1-5 санвузол площею 2,60 кв.м, вартістю 680 грн, 1-7 частину складу площею 31,80 кв.м, вартістю 8315 грн, 1-8 частину магазину площею 21,20 кв.м, вартістю 5543 грн. Виділено в натурі із спільної часткової власності в окремий об'єкт нерухомого майна належну ОСОБА_5 1/3 частину нежитлового приміщення, що знаходиться в АДРЕСА_1 (варіант № 3 висновку експертизи № 368 від 12.06.2015), загальною площею 85,10 кв.м, що становить 35 % ідеальної долі та складається з приміщень першого поверху: 1-4 кочегарка площею 9,00 кв.м, вартістю 2353 грн, 1-6 санвузол площею 2,60 кв.м, вартістю 680 грн, 1-71 частину складу площею 7,40 кв.м, вартістю 1935 грн, 1-81 частину магазину площею 21,20 кв.м, вартістю 5543 грн, 1-9 магазин площею 44,90 кв.м, вартістю 11740 грн. Зобов'язано ОСОБА_1, ОСОБА_5 здійснити переобладнання приміщень згідно варіанту № 3 висновку експертизи № 368 від 12.06.2015. Виділено в натурі із спільної часткової власності належні ОСОБА_1 2/3 частини земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1, призначеної для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, що знаходиться в АДРЕСА_1, загальною площею 0,0374 га, що становить 53,43 % ідеальної долі. Виділено в натурі із спільної часткової власності належні ОСОБА_5 1/3 частини земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1, призначеної для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, що знаходиться в АДРЕСА_1, загальною площею 0,0326 га, що становить 46,57 % ідеальної долі. Стягнуто із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 в загальному 14 392,29 гривень компенсації за перевищення ідеальних часток в нежитловому приміщенні та земельної ділянки, що складає: 1080 гривень за перевищення ідеальної частки в нежитловому приміщенні (4,13 кв.м) та 12 232,29 гривень за перевищення 93 кв.м від ідеальної долі земельної ділянки (а.с.42-45, том 2).

Не погодившись з рішенням суду, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на незаконність та необгрунтованість рішення, не встановлення судом обставин, які мають значення для справи, ухвалення рішення без повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі, з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Зазначає, що визнавши висновок експертизи від 12 червня 2015 року необґрунтованим, суд призначив повторну судову інженерно-технічну експертизу, однак в оскаржуваному рішенні вказав, що повторна експертиза була призначена через недосягнення сторонами згоди щодо реального поділу нежитлової будівлі. Висновок експерта від 12 червня 2015 складений без урахування Державних будівельних норм та Правил пожежної безпеки, всупереч Методиці проведення будівельно-технічних експертиз. Згідно Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна від 18 червня 2007 № 55, розташовані на одній земельній ділянці об'єкти нерухомого майна можуть бути поділені на самостійні об'єкти за умов, передбачених будівельними нормами. При обранні варіанту № 3 цього висновку суд керувався тільки тим, що у ньому для обох сторін передбачено вхід у торгові зали із центральної вулиці. Однак, розподіл нежитлової будівлі із втручанням у конструкцію несучих стін може завдати будівлі непоправної шкоди. Експертом Львівського НДІСЕ від 12 липня 2016 року запропоновано найменш затратні варіанти поділу, які відповідають будівельним нормам і не потягнуть втручання в конструкцію приміщення. Варіант № 2 цієї експертизи передбачає поділ приміщень без відхилення від ідеальних часток власників. Суд експерта не допитав, а послався на результати тієї експертизи, за якою сторони не досягли згоди щодо реального поділу нежитлової будівлі.

З цих підстав просить змінити рішення суду, виділити в натурі із спільної часткової власності як окремий об'єкт нерухомого майна належні апелянту 2/3 частин нежитлового приміщення (за варіантом розподілу №2 висновку повторної будівельно-технічної експертизи від 12 липня 2016 року) загальною площею 161,9 кв.м., що відповідає його ідеальній частці та складається з приміщень першого поверху:1-1 магазин площею 65,2 кв.м; 1-2 склад площею 28, 0 кв.м; 1-3 кочегарка площею 9,0 кв.м; 1-5 санвузол площею 2,6 кв.м; 1-8 частина приміщення магазину площею 12,2 кв.м; 1-9 магазин площею 44,9 кв.м. Виділити в натурі 2/3 частини земельної ділянки, що знаходиться в АДРЕСА_1 з наступними геометричними розмірами по периметру від точки А (за годинниковою стрілкою): 31,47; 8,92; 4,17;11,86; 4,05;3,28; 4,13;1,00;2,60;3,78;12,40;22,56; м.п., що становить 0,0467 га (а.с.55-57, том 2).

Оскаржуване рішення Косівського районного суду від 27 грудня 2016 року переглядалося в апеляційному та касаційному порядку.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 06 грудня 2017 року рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 20 квітня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (а.с.198-203, том 2).

Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 31.01.2018 року по даній справі призначалася додаткова судова інженерно-технічна експертиза (а.с.230-236, том 2).

Вислухавши пояснення апелянта та його представника, представників відповідача, доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає її обґрунтованою, виходячи з таких підстав.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 23 листопада 2011 року, виданого згідно рішення виконавчого комітету Яблунівської селищної ради № 38 від 04.11.2011 року належить 1/3 частина приміщення магазину (а.с. 8 т.1, 32, том 2), та згідно договору купівлі-продажу частини нежитлової будівлі від 14 грудня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Косівського нотаріального округу Тонюк М.М., зареєстрованого у реєстрі за № 1274, набуто ним у власність ще 1/3 частина магазину (а.с.6, том 1). Таким чином він є власником 2/3 частин нежитлового приміщення по АДРЕСА_1, площею 242,9 кв.м.

Також згідно витягу з Державного земельного кадастру позивачу належить 2/3 частини земельної ділянки в АДРЕСА_1 площею 0,0700 га, кадастровий номер НОМЕР_1 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (а.с.14-16, том 1). При тому 1/3 частина земельної ділянки набута позивачем у власність за договором купівлі-продажу частини земельної ділянки від 14 грудня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Косівського нотаріального округу Тонюк М.М., зареєстрованого у реєстрі за № 1541 (а.с.9-10 том 1).

Інша 1/3 частина нежитлового приміщення та земельної ділянки знаходиться у власності відповідача ОСОБА_5, що підтверджується витягом про Державну реєстрацію прав від 01 грудня 2011 року (а.с. 8 т.1; 33, том 2) та витягом з Державного земельного кадастру від 01 грудня 2014 року (а.с.14-16, том 1).

Спірні нежитлове приміщення (магазин), розташоване за адресою АДРЕСА_1, площею 242,9 кв.м та земельна ділянка, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 площею 0,0700 га, кадастровий номер НОМЕР_1, є спільною частковою власністю сторін по справі, які не досягли згоди щодо користування цим майном.

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з положень ст.ст. 364, 119 ЦК України та ст. 88 ЗК України того, враховуючи наміри ОСОБА_1 на виділення 2/3 частини з майна, що є у спільній частковій власності, обрав варіант №3 виділу в натурі в окремі об'єкти нерухомого майна - частини нежитлового приміщення та земельної ділянки, запропонований у висновку судової будівельно-технічної експертизи, виконаної СП Західно-Український експертно-консультативний центр від 12 червня 2015 року №368, вважаючи його більш реальним та таким, що відповідає інтересам сторін.

З таким висновком суду першої інстанції щодо обрання варіанту поділу нежитлового приміщення не погоджується апеляційний суд, виходячи з такого.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини про міжнародно-правові механізми захисту права власності, до основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини 1948 р. та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод 1950р. (основоположні принципи здійснення правомочностей власника сформульовані у статті 1 Першого Протоколу).

Усі суб'єкти права власності є рівними перед законом. Відповідно до ст. 41 Конституції України та п. 2 ч. 1 ст. 3, ст. 321 ЦК України, ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом. Право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві (ч. 1 ст. 20 ЦК України, ст. 3, 4 ЦПК України).

Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно (частина четверта статті 355 ЦК), тобто діє презумпція спільної часткової власності.

Поняття спільної часткової власності визначено в частині першій статті 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності.

Отже, право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.

Згідно зі статтею 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

Відповідно до статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

За змістом цих норм виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.

Вид майна, що перебуває у спільній частковій власності, впливає на порядок виділу з нього частки.

Оскільки після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, то при цьому власнику, що виділяється, та власнику, що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого співвласника, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об'єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 цього Кодексу та пункту 10 Порядку присвоєння об'єкту нерухомого майна реєстраційного номера, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.12.2010 № 1117 "Про ідентифікацію об'єктів нерухомого майна для державної реєстрації прав на них".

Порядок проведення таких робіт та розрахунок часток визначається Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженою наказом МЖКГ України від 18.06.2007 № 55.

Виходячи з аналізу змісту норм статей 183, 358, 364 ЦК України можна дійти висновку, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності.

Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий поділ (виділ) можна провести зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Отже, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників, а не можливість у майбутньому використовувати майно для заняття відповідною професійною діяльністю у тому ж обсязі та на тих самих умовах, як до поділу (виділу) чи порядок користування майном.

Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна.

Якщо в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина нерухомого майна, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на це майно.

Зазначене відповідає правовому висновку, викладеному Верховним Судом України при розгляді справи № 6-1443цс16 від 16.11.2016 р. .

Статтею 88 ЗК України передбачено, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

З матеріалів справи встановлено, що згідно витягу про державну реєстрацію прав від 01 грудня 2011 року № 32272750 (а.с.33, том 2), нежитлова будівля (магазин), який знаходиться за адресою АДРЕСА_1, на праві власності належить: ОСОБА_5 - 1/3 частки на праві спільної часткової власності, на підставі свідоцтва про право власності (НОМЕР_2 від 23.11.2011 року), виданого виконавчим комітетом Яблунівської селищної ради на підставі рішення від 04.11.2011 року № 38; ОСОБА_1 - 1/3 частки на праві спільної часткової власності, на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_2 від 23.11.2011 року), виданого виконавчим комітетом Яблунівської селищної ради на підставі рішення від 04.11.2011 року № 38; ОСОБА_7 - 1/3 частки на праві спільної часткової власності, на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_2 від 23.11.2011 року), виданого виконавчим комітетом Яблунівської селищної ради на підставі рішення від 04.11.2011 року № 38.

Із договору купівлі-продажу частини нежитлової будівлі від 14 грудня 2011 року встановлено, що ОСОБА_1 купив 1/3 частини нежитлової будівлі, яка згідно з правовстановлюючим документом визначена як магазин, що розташований по АДРЕСА_1. За домовленістю сторін продаж нерухомого майна здійснено за 54920 грн (а.с.6-7, том 1).

Відповідно до договору купівлі-продажу частини земельної ділянки від 14 грудня 2011 року, ОСОБА_1 купив у ОСОБА_7 1/3 частини земельної ділянки площею 0,1300 га, що знаходиться по АДРЕСА_1. Продаж вчинено за 6487,21 грн (а.с.9-10, том 1).

Згідно свідоцтва про право власності від 01.02.2014 року, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить 2/3 частки земельної ділянки в АДРЕСА_1, площею 0,0700 га, кадастровий номер НОМЕР_1 (а.с. 29, том 2)

На підставі свідоцтва про право власності від 01.02.2014 року, ОСОБА_5 на праві приватної власності належить 1/3 частки земельної ділянки, яка знаходиться в АДРЕСА_1, площею 0,0700 га, кадастровий номер НОМЕР_1 (а.с. 30, том 2).

Судом безспірно встановлено, що земельна ділянка, на якій розміщений об'єкт поділу нерухомого майна, має всі ознаки спільної часткової власності, належить сторонам по справі відповідно до їх часток та не поділена в натурі. На першому поверсі нежитлового приміщення, яке підлягає поділу, розміщений згідно норм ДБН В.2.2-23:2009 вбудовано-прибудований магазин (крамниця). Сторони займаються підприємницькою діяльністю, для чого використовують торгові приміщення, в які з центральної вулиці є два входи до торгових залів. Згідно технічного паспорта приміщення магазину складається із: літ.1-1 магазин площею 65,2 кв.м, під літ.1-2 склад площею 28,0 кв.м , під літ.1-3 кочегарка площею 9,0 кв.м, під літ. 1-4 кочегарка площею 9,0 кв.м, під літ. 1-5 санвузол площею 2,6 кв.м , під літ. 1-6 санвузол площею 2,6 кв.м, під літ. 1-7 склад площею 39,2 кв.м, під літ 1-8 магазин площею 42, 4 кв.м., вартістю 53 495,17 грн, під літ 1-9 магазин площею 44,9 кв.м.

Загальна площа нежитлового приміщення складає 242,9 кв.м., в тому числі основна площа 152,5кв.м., допоміжна - 90.4 кв.м.

У нежитловому приміщенні наявне інженерне обладнання: електрика, водопровід, каналізація, газопровід та повітряне опалення. Фактично нежитлове приміщення використовується як приміщення магазину одягу та побутової техніки. Поруч наявні місця для паркування автомобілів.

На другому поверсі будівлі розташовані дві квартири (два житлові приміщення), які належать сторонам по справі.

У суді апеляційної інстанції позивач вимагав поділу майна (нежитлового приміщення та земельної ділянки) відповідно до варіанту № 2, запропонованого у висновку експерта від 12 липня 2016 року за № 993/994. При тому позивач категорично не дав згоди на отримання компенсації від відповідача за відхилення від ідеальної частки.

Представники відповідача у суді апеляційної інстанції, не погоджуючись із варіантом поділу нежитлового приміщення, обраного позивачем, висловили свою згоду на обрання будь-якого варіанту поділу з виплатою компенсації за відхилення від ідеальної частки на користь позивача, за умови, що такий варіант поділу буде передбачати вхід у приміщення магазину з центральної вулиці, що забезпечить відповідачу здійснення підприємницької діяльності у майбутньому.

Обгрунтовуючи свою позицію, представники відповідача зазначили, що під час реконструкції будинків та споруд торгівлі необхідно додержуватися вимог ДБН В.2.2-9, ДБН В.1.1-7, НАПБ Б.01.005, санітарних правил, а також передбачати елементи та пристрої для потреб інвалідів. У вбудовано-прибудованих до житлового будинку магазинах слід забезпечувати ізоляцію руху покупців і машин, які доставляють товари, від потоків руху мешканців цього житлового будинку, а на земельній ділянці передбачати зону для покупців і зону для під'їзду та розвантаження автомобілів, майданчики для стоянки легкових автомобілів покупців (п. п. 4.2, 4.3, 5.3 ДБН В.2.2-23:2009).

В матеріалах справи міститься затверджений позитивний висновок № 09-00575-10 від 17 листопада 2010 року комплексної державної експертизи щодо робочого проекту реконструкції частини 1-го поверху житлового будинку в смт. Яблунів по вул. І.Франка Косівського району з необхідними дозволами контролюючих органів (а.с.112-126, том 1).

Вищевказані вимоги ДБН при реконструкції будинку дотримано, що дозволяє ФОП ОСОБА_5 займатись підприємницькою діяльністю, а позивач ОСОБА_1 в той же час згідно акту Яблунівської селищної ради від 02 березня 2017 року є лікарем-стоматологом Яблунівської районної лікарні (а.с.120, том 2).

Крім того, відповідач зазначає, що за обраним судом першої інстанції варіантом розподілу № 3 висновку СП Західно-Український ЕКЦ № 368 від 12 червня 2015 доступ з центральних входів до відокремлених торгових приміщень мають обидві сторони. Висновком Львівського НДІСЕ № 993/994 від 12 липня 2015 такого варіанту не передбачено, тому запропонований апелянтом варіант № 2 цієї експертизи фактично позбавить ОСОБА_5 можливості займатись підприємницькою діяльністю.

Також такий варіант розподілу з пропозицією експерта влаштувати дверний проріз у приміщенні 1-8 (з правої західної сторони від центральних входів у будинок) є неможливим з огляду на спорудження спеціальної закритої системи водовідведення (водостоку) для запобігання потрапляння до будинку грунтових і дощових вод (т. 1 а. с. 117), високий рівень яких підтверджено висновком № 65 від 14.10.2010 щодо вибору (відведення) земельної ділянки під реконструкцію житлового будинку (а.с.122, том 2) та рішенням Яблунівської селищної ради від 03.04.2017 № 22-14/2017 про надання дозволу ОСОБА_5 на перепланування та реконструкцію частини нежитлового приміщення в АДРЕСА_1 (а.с.119, том 2), згідно якого у разі перепланування заборонено проведення будь-яких будівельних робіт в межах охоронної зони, враховуючи розміщення вздовж житлової будівлі із західної сторони системи водовідведення.

Вирішуючи даний спір, пріоритет слід надавати конвенційним та конституційним положенням про право власності, виходячи із розміру ідеальних часток у майні та технічної можливості поділу об'єкта. Всі інші обставини, як то порядок фактичного користування нерухомим майном, здійснення у майбутньому підприємницької діяльності на тих самих умовах, що і до поділу тощо є супутніми і враховуються судом при можливості дотримання при поділі загального принципу непорушності права власності.

Як зазначено в постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року (справа № 6-12цс13), оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі. Під неспівмірною шкодою господарського призначення слід розуміти суттєве погіршення технічного стану жилого будинку, перетворення в результаті переобладнання жилих приміщень у нежитлові, надання в рахунок частки приміщень, які не можуть бути використані як житлові через невеликий розмір площі або через неможливість їх використання (відсутність денного світла тощо).

У тих випадках, коли в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина жилого будинку, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на будинок та про припинення права спільної часткової власності на це майно.

Поділ на самостійні об'єкти нерухомого майна повинен відповідати умовам, що передбачені чинними будівельними нормами.

В силу статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Висновок судової будівельно-технічної і земельно-технічної експертизи №368 від 12.06.2015 року, наданий СП Західно-Український Експертно-консультативний центр (а.с.38-76, том 1), вірно визнаний судом необґрунтованим та таким, що суперечить іншим матеріалам справи та викликає сумніви з причин його невідповідності вимогам чинного законодавства України, оскільки невірно встановлена вартість об'єкта, вартість земельної ділянки, не враховані всі норми ДБН, не зазначені точні розміри під час виконання перепланування та спосіб їх здійснення .

Неможливість проведення виділу часток нежитлового приміщення за варіантом поділу №1-3, визначених в експертному висновку №368 від 12.06.2015р., також підтверджується висновком судового експерта Боднар О.З. № 1/09/15 від 08.09.2015 року (а.с.131-146, том 1), представленим стороною позивача у якості контраргументу на висновок №368 від 12.06.2015р. Даним висновком встановлено, що будівельні роботи, які будуть здійснюватися в разі реконструкції за варіантами № 1-3, завдадуть будівлі непоправної шкоди та потребують додаткового будівельно-технічного обстеження.

У зв'язку з цим судом правильно призначено повторну судову інженерно-технічну експертизу, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз, але помилково прийнято до уваги висновок судової будівельно-технічної і земельно-технічної експертизи №368 від 12.06.2015 року, наданий СП Західно-Український Експертно-консультативний центр , при ухваленні оскаржуваного рішення.

В свою чергу, висновок експерта від 12 липня 2016 року за № 993/994 надає ті варіанти поділу приміщення та земельної ділянки, які є найменш затратними, відповідають будівельним нормам та реалізація яких не потягне за собою руйнівне втручання в конструкцію нежитлового приміщення (а.с.199-216, том 1).

Відповідно до висновків зазначеної експертизи, ринкова вартість нежитлового приміщення, що знаходиться по АДРЕСА_1, станом на час проведення дослідження, становить 1 065 080 грн.

Згідно варіанту розподілу № 2 висновку, співвласнику 2/3 ідеальних частин пропонуються наступні приміщення (зелений колір Таблиці №2 додатку №1 до висновку): магазин під літ. 1-1 площею 65,2 кв.м, вартістю 285 892,22 грн; склад під літ. 1-2 площею 28,0 кв.м вартістю 122 775,80 грн; кочегарка під літ. 1-3 площею 9,0 кв.м вартістю 39463,65 грн; санвузол під літ.1-5 площею 2,6 кв.м вартістю 11400,61 грн; частина приміщення магазину під літ. 1-8 площею 12,2 кв.м , вартістю 53495,17 грн; магазин під літ. 1-9 площею 44,9 кв.м, вартістю 196879,76 грн.

Загальна площа приміщень, які пропонується надати співвласнику 2/3 ідеальних частин, становить 161,9 кв.м, що відповідає його ідеальній частці. Всього загальна вартість частин нежитлових приміщень становить 709 907 гривень.

Співвласнику 1/3 ідеальних частин пропонуються наступні приміщення (жовтий колір Таблиці №2 додатку №1 до висновку): кочегарка під літ. 1-4 площею 9,0 кв.м вартістю 39463,65 7грн; санвузол під літ. 1-6 площею 2,6 кв.м вартістю 11400,61 грн; склад під літ. 1-7 площею 39,2 кв.м вартістю 171886,12 грн; частина приміщення магазину під літ. 1-8 площею 30,2 кв.м вартістю 132422,47 грн.

Загальна площа приміщень, які пропонується надати співвласнику 1/3 ідеальних частин, становить 81,0 кв.м, що відповідає його ідеальній частці. Всього загальна вартість частини нежитлових приміщень становить 355173 грн.

При даному варіанті розподілу відхилення від ідеальних частин по нежитловому приміщенню відсутні.

При варіанті №2 розподілу нежитлового приміщення необхідно виконати наступні ремонтно-будівельні роботи (Таблиця №2 додатку №1 до висновку): закласти дверний проріз між приміщеннями магазину під літ. 1-9 магазину під літ. 1-8; влаштувати дверний проріз замість віконного у приміщенні магазину під літ. 1-8; влаштувати перегородку у приміщенні магазину під літ. 1-8, відокремивши площу 12,2 кв.м.

Ринкова вартість земельної ділянки, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1, станом на час проведення дослідження становить 92 071 грн.

Варіант виділу 2/3 частки земельної ділянки, яка розміщена в АДРЕСА_1, наступний.

При варіанті №2 розподілу нежитлового приміщення, що на АДРЕСА_1, співвласнику 2/3 частки пропонується виділити частину земельної ділянки за даною адресою з наступними геометричними розмірами по периметру від точки А (за ходом годинникової стрілки): 31,47; 8,92; 4,17; 11,86; 4,05; 3,28; 4,13; 1,00; 2,60; 3,78; 12,40; 22,56 м.п., що становить 0,0467 га (зелений колір Таблиці №4 додатку №1 до висновку).

Співвласнику 1/3 частки частки пропонується виділити частину земельної ділянки за даною адресою, що становить 0,0233 га (Таблиця №4 додатку №1 до висновку).

Суд не приймає до уваги варіанти поділу, запропоновані у висновку експертів № 849/850/851/852 додаткової судової будівельно-технічної, земельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи від 27 липня 2018 року (а.с.244-259 том 2), оскільки вони не є наближеними до ідеальних часток співвласників у нерухомому майні, що нівелює принципи непорушності права власності та невтручання у здійснення права власності, є занадто витратними, передбачають великий розмір компенсації за відхилення від ідеальної частки, на яку позивач взагалі не погоджується.

Також судом не приймаються до уваги і представлені представниками відповідача висновки експертиз від 20 листопада 2018 року, складені експертом ОСОБА_9 (а.с.50-59 т.3), від 18.12.2018р., експертом ОСОБА_10 (а.с.84-116 т.3), експертом Боднар О.З. від 08.09.2015 року (а.с. 131-146 т.1), оскільки вони не є повними та не враховують усіх обставин справи, які необхідно прийняти до уваги при вирішенні даної справи.

Доводи представників відповідача про неможливість облаштування окремого бокового входу замість віконного у приміщенні магазину під літ. 1-8 згідно варіанту розподілу № 2 висновку експерта від 12 липня 2016 року за № 993/994 не приймаються судом з огляду на те, що наявність закритої системи водовідведення саме на земельній ділянці, яка підлягає поділу, не підтверджена належними та допустимими доказами.

Так, генеральний план селища Яблунів, на який міститься посилання у рішенні селищної ради від 03 квітня 2017 року (а.с.119 т. 2) суду не представлений, у висновку № 65 від 14 червня 2010 року щодо вибору (відведення) земельної ділянки під забудову (а.с.122 т.2) не зазначено будь-яких містобудівних обмежень, в тому числі і щодо закритої системи водовідведення, а також немає відомостей про знаходження її на балансі будь-якої юридичної особи та на кого покладений обов'язок її обслуговування. Інші докази, зокрема і показання свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 про фактичне розміщення системи водовідведення без документального її оформлення не дають підстав безспірно стверджувати, що бетонна труба проходить під шаром грунту через земельну ділянку сторін, а не по-під прилеглою поверхнею розташованої поряд дороги.

Із письмових пояснень судового експерта Ю.В. Панасюк на питання, поставлені у судовому засіданні (а.с.42-46 том 3), встановлено, що для з'ясування наявності чи відсутності закритої системи водовідведення необхідно провести додаткове дослідження, а також дослідити нові документи, тому відповідь на це питання не надається експертом.

Враховуючи ті обставини, що представниками відповідача не заявлялося клопотання про призначення додаткової експертизи на предмет дослідження зазначеного питання, тому апеляційний суд приходить до висновку, що безспірних доказів про відсутність технічної можливості облаштування входу у виділене приміщення замість віконного прорізу у зв'язку із наявністю закритої системи водовідведення, немає.

Наявність затвердженого позитивного висновку № 09-00575-10 від 17 листопада 2010 року комплексної державної експертизи щодо робочого проекту реконструкції частини 1-го поверху житлового будинку в смт. Яблунів по вул. І.Франка Косівського району з необхідними дозволами контролюючих органів (а.с.112-126, том 1) не дає підстав вважати, що цей висновок матиме суттєве значення після поділу лише для відповідача, оскільки він стосується усієї площі приміщення магазину, проект був виконаний на замовлення усіх трьох первісних співвласників і для здійснення підприємницької діяльності після поділу приміщення за будь-яким варіантом поділу такий висновок не може використовуватися обома співвласниками.

Згідно п. 2.23 Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України від 30.12.2014 № 1417 (а.с. 108, том 2), кількість та розміри евакуаційних виходів з будівель і приміщень, їхні конструктивні й планувальні рішення, повинні відповідати вимогам будівельних норм за видами будинків та споруд.

За змістом п. 8.5 ДБН В.2.2-23:2009 у підприємствах роздрібної торгівлі торговельною площею до 150м2, які розміщуються у вбудовано-прибудованих приміщеннях будинків іншого призначення, допускається використовувати як другий евакуаційний вихід із торговельної зали вихід через групу неторговельних примі¬щень, за винятком комор і розвантажувальних приміщень. Із неторговельних приміщень з одночасним перебуванням не більше як 50 осіб, якщо відстань від найвіддаленішої точки підлоги до виходу з цих приміщень не перевищує 25 м, допускається влаштовувати один евакуаційний вихід.

Відповідно до п. 2.21 Правил пожежної безпеки в Україні у разі відсутності у будівельних нормах даних для розрахунку площі, що припадає на одну особу, місткість залу приймається з розрахунку не менше 1 м2 на одну особу, а згідно 2.26 цих Правил у приміщенні, яке має один евакуаційний вихід, дозволяється одночасно розміщувати (дозволяється перебування) не більше 50 осіб.

Як видно з графічного зображення (таблиця № 2 до висновку судової від 12.07.2016р.) (а.с.212 т. 2), площа приміщення, яке передається ОСОБА_5, складає 81,0 кв.м, що відповідає вимогам до площі п. п. 2.21, 2.23 Правил пожежної безпеки в Україні, п. 8.5 ДБН В.2.2-23:2009, у другому залі передбачено два віконних прорізи, що дає можливість облаштування евакуаційного виходу при виготовленні відповідного проекту на об'єкт нерухомого майна після його поділу. Крім того, приміщення містить ще один вихід із кочегарки під літ. 1-4 (а.с.70, том 1).

Отже, з врахуванням усіх обставин справи, вимог закону щодо поділу майна (виділу частки у майні) між співвласниками, знаходження земельної ділянки та нежитлового приміщення комерційного призначення, які підлягають поділу у спільній частковій власності відповідно до часток 2/3 у позивача та 1/3 у відповідача, можливість поділу будівлі відповідно до ідеальних часток співвласників без необхідності стягнення компенсації за відхилення від частки, конструкції будівлі в цілому з урахуванням розташованих квартир сторін по стороні за 2 варіантом поділу зазначеного висновку експертизи, відсутністю необхідності при обранні такого варіанту поділу перепланування та переобладнання внутрішніх комунікаційних систем, уникнення значних витрат на переобладнання обох приміщень, з урахуванням фактичного порядку користування приміщеннями, який склався між співласниками по приміщеннях, апеляційний суд дійшов висновку, що зазначений варіант поділу у найбільшій мірі відповідає вимогам закону та інтересам сторін.

Крім того, суттєве значення має той факт, що позивач не дає згоди на отримання компенсації за відхилення від ідеальної частки і є можливість дотримання поділу відповідно до ідеальних часток співвласників.

Також суд зауважує, що обраний судом варіант поділу нерухомого майна жодним чином не може бути для відповідача перешкодою у здійсненні підприємницької діяльності.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції під час розгляду неповно з'ясовано обставини справи, в чому полягає порушення норм процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права щодо поділу нерухомого майна, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

З урахуванням наведеного,відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України підлягає зміні розподіл судових витрат та стягненню з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 10 796, 92 гривень сплаченого судового збору за розгляд справи у суді першої та касаційної інстанцій.

З урахуванням ухвали апеляційного суду Івано-Франківської області від 22.06.2017 року про повернення ОСОБА_1 помилково сплачених 8 485,77 грн судового збору (а.с.143, том 2), слід стягнути з ОСОБА_5 8 485, 77 гривень судового збору в дохід держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374, 376, 382-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Косівського районного суду від 27 грудня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про виділ в натурі нежитлового приміщення та земельної ділянки як об'єктів права із спільної часткової власності задовольнити.

Виділити в натурі із спільної часткової власності в окремий об'єкт нерухомого майна належні ОСОБА_1 2/3 частини нежитлового приміщення (магазину), що знаходиться в АДРЕСА_1 за варіантом розподілу № 2 висновку судової будівельно-технічної експертизи № 993/994/ від 12 липня 2016 року наступні приміщення: магазин літ.1-1 площею 65,2 кв.м вартістю 285 892, 22 гривень, склад під літ.1-2 площею 28,0 кв.м вартістю 122 775, 80 гривень, кочегарку під літ.1-3 площею 9,0 кв.м вартістю 39 463, 65 гривень, санвузол під літ. 1-5 площею 2,6 кв.м вартістю 11 400, 61 гривень, частина приміщення магазину під літ 1-8 площею 12, 2 кв.м., вартістю 53 495,17 грн, магазин під літ 1-9 площею 44,9 кв.м., вартістю 196 879, 76 грн.

Загальна площа приміщень для співвласника ОСОБА_1 2/3 ідеальних частин становить 161,9 кв.м, що відповідає його ідеальній частці.

Всього загальна вартість частини нежитлових приміщень ОСОБА_1 становить 709 907 гривень.

Виділити в натурі із спільної часткової власності належні ОСОБА_1 2/3 частини земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1, призначеної для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться в АДРЕСА_1, загальною площею 0,0467 га, що відповідає його ідеальній частці за варіантом розподілу № 2 висновку судової будівельно-технічної експертизи № 993/994/ від 12 липня 2016 року, зображеного зеленим кольором в таблиці № 4 додатку № 1 до висновку.

Виділити в натурі із спільної часткової власності в окремий об'єкт нерухомого майна належні ОСОБА_5 1/3 частину нежитлового приміщення (магазину), що знаходиться в АДРЕСА_1 за варіантом розподілу № 2 висновку судової будівельно-технічної експертизи № 993/994/ від 12 липня 2016 року наступні приміщення: кочегарку під літ. 1-4 площею 9,0 кв.м вартістю 39 463, 65 гривень, санвузол під літ. 1-6 площею 2,6 кв.м вартістю 11 400,61 гривень, склад під літ. 1-7 площею 39,2 кв.м вартістю 171 886, 12 гривень, частина приміщення магазину під літ. 1-8 площею 30,2 кв.м вартістю 132 422, 47 гривень.

Загальна площа приміщень для співвласника ОСОБА_5 1/3 ідеальних частин становить 81,0 кв.м, що відповідає її ідеальній частці.

Всього загальна вартість частини нежитлових приміщень ОСОБА_5 становить 355 173 гривень.

Виділити в натурі із спільної часткової власності належні ОСОБА_5 1/3 частини земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1, призначеної для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться в АДРЕСА_1, загальною площею 0,0233 га, що відповідає її ідеальній частці за варіантом розподілу № 2 висновку судової будівельно-технічної експертизи № 993/994/ від 12 липня 2016 року зображеного в таблиці № 4 додатку № 1 до висновку.

Зобов язати ОСОБА_1 за даним варіантом розподілу нежитлового приміщення за власний рахунок закласти дверний проріз між приміщеннями магазину літ. 1-9 і літ. 1-8; влаштувати перегородку у приміщенні магазину під літ. 1-8, відокремивши площу 12, 2 кв. м..

Зобов язати ОСОБА_5 за даним варіантом розподілу нежитлового приміщення за власний рахунок влаштувати дверний проріз замість віконного у приміщенні магазину під літ. 1-8.

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на нежитлове приміщення та земельну ділянку, що знаходяться в АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 10 796, 92 гривень сплаченого судового збору за розгляд справи у суді першої та касаційної інстанцій.

Стягнути з ОСОБА_5 8 485, 77 гривень судового збору в дохід держави.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст постанови складено 15 лютого 2019 року.

Головуючий: Матківський Р.Й.

Судді: Василишин Л.В.

Максюта І.О.