Окрема думка

від 15.02.2019 по справі 347/331/15-ц

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

"15" лютого 2019 р.

Справа № 347/331/15-ц

Провадження № 22-ц/4808/3/19

Головуючий у І інстанції Крилюк М.І.

Суддя-доповідач Матківський Р.Й.

О К Р Е М А Д У М К А

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виділ в натурі нежитлового приміщення та земельної ділянки як об'єктів права із спільної часткової власності за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Косівського районного суду від 27 грудня 2016 року.

Суть даної справи у тому, що у лютому 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із даним позовом та просив поділити в натурі нежитлове приміщення-магазин загальною площею 242, 9 кв.м, що знаходиться по АДРЕСА_1, та визнати за ним право власності на відокремлені частини нежитлового приміщення у розмірі 2/3 частки у спільному майні та земельної ділянки, площею 0,0700 га, кадастровий номер НОМЕР_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, на якій розміщені нежитлові приміщення.

Заявлені вимоги позивач обґрунтував тим, що є власником 2/3 частин нежитлового приміщення та земельної ділянки по АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на 1/3 нежитлового приміщення від 16 грудня 2014 року та договору купівлі-продажу від 14 грудня 2011 року 1/3 частини нежитлового приміщення. Інша 1/3 частина нежитлового приміщення та земельної ділянки знаходиться у власності ОСОБА_3

Зазначає, що він неодноразово звертався до відповідача з пропозицією укласти договір про поділ в натурі нежитлового приміщення та земельної ділянки як об'єктів права спільної часткової власності, однак така пропозиція була проігнорована відповідачкою, яка стверджує, що позивач не має права власності на нежитлове приміщення та земельну ділянку.

Оскільки між сторонами не досягнуто домовленості про поділ (виділ) в натурі житлового будинку та земельної ділянки, що призвело до неможливості вчинити договір про поділ цього майна в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 367 ЦК України.

Рішенням Косівського районного суду від 27 грудня 2016 року позов задоволено частково. Виділено в натурі із спільної часткової власності в окремий об'єкт нерухомого майна належні ОСОБА_2 2/3 частини нежитлового приміщення, що знаходиться в АДРЕСА_1 за варіантом № 3 висновку судової будівельно-технічної експертизи № 368 від 12 червня 2015 року, загальною площею 157,80 кв.м, що становить 65 % ідеальної долі та складаються з приміщень першого поверху: 1-1 магазин площею 65,20 кв.м, вартістю 17048 грн, 1-2 склад площею 28,00 кв.м, вартістю 7322 грн, 1-3 кочегарка площею 9,00 кв.м, вартістю 2353 грн, 1-5 санвузол площею 2,60 кв.м, вартістю 680 грн, 1-7 частину складу площею 31,80 кв.м, вартістю 8315 грн, 1-8 частину магазину площею 21,20 кв.м, вартістю 5543 грн. Виділено в натурі із спільної часткової власності в окремий об'єкт нерухомого майна належну ОСОБА_3 1/3 частину нежитлового приміщення, що знаходиться в АДРЕСА_1 (варіант № 3 висновку експертизи № 368 від 12.06.2015), загальною площею 85,10 кв.м, що становить 35 % ідеальної долі та складається з приміщень першого поверху: 1-4 кочегарка площею 9,00 кв.м, вартістю 2353 грн, 1-6 санвузол площею 2,60 кв.м, вартістю 680 грн, 1-71 частину складу площею 7,40 кв.м, вартістю 1935 грн, 1-81 частину магазину площею 21,20 кв.м, вартістю 5543 грн, 1-9 магазин площею 44,90 кв.м, вартістю 11740 грн. Зобов'язано ОСОБА_2, ОСОБА_3 здійснити переобладнання приміщень згідно варіанту № 3 висновку експертизи № 368 від 12.06.2015. Виділено в натурі із спільної часткової власності належні ОСОБА_2 2/3 частини земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_2, призначеної для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, що знаходиться в АДРЕСА_1, загальною площею 0,0374 га, що становить 53,43 % ідеальної долі. Виділено в натурі із спільної часткової власності належні ОСОБА_3 1/3 частини земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_2, призначеної для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, що знаходиться в АДРЕСА_1, загальною площею 0,0326 га, що становить 46,57 % ідеальної долі. Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 в загальному 14 392,29 гривень компенсації за перевищення ідеальних часток в нежитловому приміщенні та земельної ділянки, що складає: 1 080 гривень за перевищення ідеальної частки в нежитловому приміщенні (4,13 кв.м) та 12 232,29 гривень за перевищення 93 кв.м від ідеальної долі земельної ділянки.

На дане рішення ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, просить його змінити, виділити в натурі із спільної часткової власності як окремий об'єкт нерухомого майна належні йому 2/3 частин нежитлового приміщення (за варіантом розподілу №2 висновку повторної будівельно-технічної експертизи від 12 липня 2016 року) загальною площею 161,9 кв.м., що відповідає його ідеальній частці та складається з приміщень першого поверху:1-1 магазин площею 65,2 кв.м; 1-2 склад площею 28, 0 кв.м; 1-3 кочегарка площею 9,0 кв.м; 1-5 санвузол площею 2,6 кв.м; 1-8 частина приміщення магазину площею 12,2 кв.м; 1-9 магазин площею 44,9 кв.м. Виділити в натурі частину земельної ділянки НОМЕР_1 2/3 частин земельної ділянки, що знаходиться в АДРЕСА_1 з наступними геометричними розмірами по периметру від точки А (за годинниковою стрілкою): 31,47; 8,92; 4,17;11,86; 4,05;3,28; 4,13;1,00;2,60;3,78;12,40;22,56; м.п., що становить 0,0467 га.

Апелянт у скарзі зазначає, що судом першої інстанції при ухваленні рішення порушено норми матеріального і процесуального права.

Суд не врахував, що висновок експертизи від 12 червня 2015 року у процесі розгляду справи з причин невідповідності його вимогам законодавства визнано необґрунтованим, та неправильним,тому було призначено повторну судову інженерно-технічну експертизу.

Однак, в оскаржуваному рішенні суд вказав, що повторна експертиза була призначена через недосягнення сторонами згоди щодо реального поділу нежитлової будівлі. Апелянт вважає, що висновок експерта від 12 червня 2015 складений без урахування Державних будівельних норм та Правил пожежної безпеки всупереч Методиці проведення будівельно-технічних експертиз.

Згідно Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна від 18 червня 2007 № 55, розташовані на одній земельній ділянці об'єкти нерухомого майна можуть бути поділені на самостійні об'єкти за умов, передбачених будівельними нормами. При обранні варіанту № 3 експертизи № 368 від 12 червня 2015 року суд керувався тільки тим, що для обох сторін передбачено вхід у торгові зали із центральної вулиці. Однак, суд не врахував, що запропонований експертом розподіл нежитлової будівлі із втручанням у конструкцію несучих стін може завдати будівлі непоправної шкоди. У іншому висновку експертом Львівського НДІСЕ від 12 липня 2016 року запропоновано найменш затратні варіанти поділу, які відповідають будівельним нормам і не потягнуть втручання в конструкцію приміщення. Варіант № 2 цієї експертизи передбачає поділ приміщень без відхилення від ідеальних часток власників. Суд першої інстанції зазначив у рішенні недоліки виконаного експертом висновку, однак з питань, які вважав не дослідженими не допитав його, а зіслався на результати експертизи № 368 від 12 червня 2015 року, за якою сторони не досягли згоди щодо реального поділу нежитлової будівлі. Суд ухилився від обов'язку сприяти всебічному та повному з'ясуванню обставин справи, тому фактично не вирішив спір по суті заявлених позовних вимог.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 бажає виділити 2/3 частини з майна, що є у спільній частковій власності. Така вимога позивача відповідає положенням ст. 364 ЦК України та ст. 88 ЗК України. Обираючи варіанти виділу в натурі в окремі об'єкти нерухомого майна, належні сторонам частини нежитлового приміщення та земельної ділянки, суд першої інстанції взяв до уваги варіант №3 висновку судової будівельно-технічної експертизи СП Західно-Український експертно-консультативний центр від 12 червня 2015 року №368, оскільки він більш реальний та відповідає інтересам сторін.

Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 20 квітня 2017 року рішення Косівського районного суду від 27 грудня 2016 року в частині визначення вартості нежитлового приміщення і земельної ділянки, компенсації за відхилення від відхилення від ідеальних частин скасовано. У цій частині ухвалено нове рішення та залишено варіанти поділу нежитлового приміщення (магазину) та земельної ділянки без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 06 грудня 2017 року рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 20 квітня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (а.с.198-203, том 2).

Касаційною інстанцією встановлено по даній справі, що під час реконструкції будинків та споруд торгівлі необхідно додержуватися вимог ДБН В.2.2-9, ДБН В.1.1-7, НАПБ Б.01.005, санітарних правил, а також передбачати елементи та пристрої для потреб інвалідів. У вбудовано-прибудованих до житлового будинку магазинах слід забезпечувати ізоляцію руху покупців і машин, які доставляють товари, від потоків руху мешканців цього житлового будинку, а на земельній ділянці передбачати зону для покупців і зону для під'їзду та розвантаження автомобілів, майданчики для стоянки легкових автомобілів покупців (п. п. 4.2, 4.3, 5.3 ДБН В.2.2-23:2009).

У матеріалах справи міститься затверджений позитивний висновок від 17 листопада 2010 року № 09-00575-10 комплексної державної експертизи щодо робочого проекту реконструкції частини 1-го поверху житлового будинку по АДРЕСА_1 з необхідними дозволами контролюючих органів.

Вищевказані вимоги ДБН при реконструкції будинку дотримано, що дозволяє ФОП ОСОБА_3 займатись підприємницькою діяльністю, у той час як ОСОБА_2 згідно з акта Яблунівської селищної ради від 02 березня 2017 року є лікарем-стоматологом Яблунівської районної лікарні.

Судом першої інстанції обрано варіант розподілу № 3 висновку СП Західно-Український ЕКЦ від 12 червня 2015 року № 368, за яким доступ з центральних входів до відокремлених торгових приміщень мають обидві сторони.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що висновком Львівського НДІСЕ від 12 липня 2015 року № 993/994 вищевказаного варіанту не передбачено, тому запропонований апелянтом варіант № 2 цієї експертизи фактично позбавить ОСОБА_3 можливості займатись підприємницькою діяльністю.

Крім того, такий варіант розподілу з пропозицією експерта влаштувати дверний проріз у приміщенні 1-8 (з правої західної сторони від центральних входів у будинок) є неможливим з огляду на спорудження у тому місці спеціальної закритої системи водовідведення (водостоку) для запобігання потраплянню до будинку ґрунтових і дощових вод (т. 1 а. с. 117), високий рівень яких підтверджено висновком № 65 від 14 жовтня 2010 року щодо вибору (відведення) земельної ділянки під реконструкцію житлового будинку та рішенням Яблунівської селищної ради від 03 квітня 2017 року № 22-14/2017 про надання дозволу ОСОБА_3 на перепланування та реконструкцію частини нежитлового приміщення у АДРЕСА_1 згідно з яким у разі перепланування заборонено проведення будь-яких будівельних робіт в межах охоронної зони, враховуючи розміщення вздовж житлової будівлі із західної сторони системи водовідведення.

Поділ на самостійні об'єкти нерухомого майна повинен відповідати умовам, що передбачені чинними будівельними нормами.

Згідно з п. 2.23 Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України від 30 грудня 2014 року № 1417, кількість та розміри евакуаційних виходів з будівель і приміщень, їхні конструктивні й планувальні рішення, повинні відповідати вимогам будівельних норм за видами будинків та споруд.

За змістом п. 8.5 ДБН В.2.2-23:2009 у підприємствах роздрібної торгівлі торговельною площею до 150 кв. м, які розміщуються у вбудовано-прибудованих приміщеннях будинків іншого призначення, допускається використовувати як другий евакуаційний вихід із торговельної зали вихід через групу неторговельних приміщень, за винятком комор і розвантажувальних приміщень. Із неторговельних приміщень з одночасним перебуванням не більше як 50 осіб, якщо відстань від найвіддаленішої точки підлоги до виходу з цих приміщень не перевищує 25 м, допускається влаштовувати один евакуаційний вихід.

Відповідно до п. 2.21 Правил пожежної безпеки в Україні у разі відсутності у будівельних нормах даних для розрахунку площі, що припадає на одну особу, місткість залу приймається з розрахунку не менше 1 кв м. на одну особу, а згідно з 2.26 цих Правил у приміщенні, яке має один евакуаційний вихід, дозволяється одночасно розміщувати (дозволяється перебування) не більше 50 осіб.

Як видно з графічного зображення (таблиця № 3), приміщення 1-9 магазин , яке передається ОСОБА_3, має площу 44,9 кв. м, що відповідає вимогам п. п. 2.21, 2.23 Правил пожежної безпеки в Україні, п. 8.5 ДБН В.2.2-23:2009.

З метою визначення варіантів можливого виділу нежитлового приміщення та земельної ділянки в натурі, за клопотанням сторони судом першої інстанції призначено будівельно-технічну та земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Західно-Українського Експертно-консультативного центру .

Висновок експерта від 12 червня 2015 року № 368, наданий вказаною установою, з об'єктивних причин, а саме з причин невідповідності його вимогам чинного законодавства України, визнано судом необґрунтованим, таким, що суперечить іншим матеріалам справи та викликає сумніви у його правильності.

У зв'язку з цим, на підставі ст. 150 ЦПК України призначено повторну судову інженерно-технічну експертизу, яку доручено проводити фахівцям Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Неможливість проведення виділу часток нежитлового приміщення за варіантами поділу №1-3, що визначені в експертному висновку № 368 від 12 червня 2015 року, також підтверджується висновком судового експерта ОСОБА_4 від 08 вересня 2015 року. Даним висновком встановлено, що будівельні роботи, які будуть здійснюватись в разі реконструкції за варіантами № 1-3, завдадуть будівлі непоправної шкоди та потребують додаткового будівельно-технічного обстеження.

Пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року № 8 Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах встановлено що у випадках, коли в справі щодо одного й того ж предмета проведено декілька експертиз, у тому числі комплексну, комісійну, додаткову чи повторну, суд повинен дати оцінку кожному висновку з точки зору всебічності, повноти й об'єктивності експертного дослідження. Такій оцінці підлягають також окремі висновки експертів - членів комісійної чи комплексної експертизи, які не підписали спільний висновок. Не повинна віддаватись перевага висновку експертизи лише тому, що вона проведена комісійно, повторно, експертом авторитетної установи або таким, який має більший досвід експертної роботи, тощо.

Однак, у супереч викладеному, ні суд першої інстанції, ні апеляційний суд не звернули уваги на вказані обставини. Крім того, суд апеляційної інстанції у своєму рішенні вказав, що проведення будівельних робіт в разі обрання варіанта № 3 не завдасть шкоди будівлі, що суперечить висновку експерта.

Разом з тим суди не дали оцінки висновку експерта з точки зору всебічності, повноти й об'єктивності експертного дослідження, не звернули уваги на наявність технічних недоліків, які перешкоджають здійсненню поділу (експерт у варіанті № 3 також не вказав розмірів (ширини) стіни, яку необхідно прокласти для поділу приміщення, так само як і не вказав ширини дверного прорізу, який потрібно зробити в новоутвореному приміщенні).

У свою чергу висновок експерта від 12 липня 2016 року № 993/994 надає ті варіанти поділу приміщення та земельної ділянки, які є найменш затратними, відповідають будівельним нормам та реалізація яких не потягне за собою руйнівне втручання в конструкцію нежитлового приміщення і не пов'язані із проведенням додаткових будівельно-технічних досліджень. Окрім цього, варіант № 2 передбачає поділ приміщень, при якому відсутні відхилення від ідеальних частин власників.

Отже, суди не взяли до уваги висновки експерта щодо поділу спільного майна щодо належних їм часток. Не зазначили, чому прийняли саме варіант висновку експерта № 3, який протирічить правоустановчим документам і по суті змінює частки сторін.

Виходячи з вищевикладеного, нежитлову будівлю АДРЕСА_1 необхідно поділити таким чином, щоб позивачу та відповідачу було виділено у власність відокремлену частину нежитлових приміщень, яка б відповідала розміру їх 2/3 та 1/3 частки у праві спільної часткової власності. В тому випадку, якщо відповідно до ідеальної 2/3 та 1/3 частки кожного із співвласника поділити у натурі є неможливим, але при цьому виділ технічно допустимий з відхиленням від розміру часток кожного співвласника, поділ може бути здійснений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації учаснику спільної власності, частка якого зменшилась.

У випадку виділу в натурі частки земельної ділянки, співвласнику якому вона виділяється, надається право на ту частину землі, на якій розташована відокремлена частина нежитлового приміщення, що виділяється співвласнику.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд має сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, сприяти здійсненню особам, які беруть участь у справі, в реалізації їхніх прав. Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційної гарантією (ст. 129 Конституції України).

Отже, апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 212-214, 303, 316 ЦПК України доводів сторін по суті позовних вимог не перевірив; фактичні обставини справи, від яких залежить правильне вирішення спору, належним чином не встановив; не повно дослідив докази у справі, не сприяв встановленню об'єктивних обставин у справі, ухваливши рішення пославшись на висновок експертизи, за якої сторони не досягли згоди щодо реального поділу між ними нежитлової будівлі. У свою чергу, суд апеляційної інстанції не дослідив висновки експерта з точки зору всебічності, повноти та об'єктивності експертного дослідження та не викликав експерта для дачі пояснень. Суд по суті змінив частини спільної часткової власності, збільшивши частку відповідача та зменшивши частку позивача, чим фактично вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивачем не ставилось питання про зміну часток сторін у праві спільної часткової власності та стягнення компенсації за відхилення від ідеальних частин у нежитловому приміщенні, не зазначивши при цьому обґрунтовані підстави для зміни ідеальних часток, а тому не вирішив спір по суті заявлених позовних вимог.

Разом з цим судом апеляційної інстанції не перевірено, чи складався порядок користування спільною частковою власністю. Отже, рішення суду ґрунтується на суперечливих висновках експертизи.

Відповідно до вимог ст. 417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи. Постанова суду касаційної інстанції не може містити вказівок для суду першої або апеляційної інстанції про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, ка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.

Тому з врахуванням вказівок касаційного суду та з метою дотримання принципу верховенства права, справедливого та неупередженого вирішення цієї цивільної справи апеляційним судом ухвалою від 31 січня 2018 року призначено додаткову судову інженерно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Звертаючись до суду у позовній заяві позивач зазначив, що поділ необхідно провести відповідно до вимог ст. 183, 358, 364 ЦК України.

Одночасно позивач у позовній заяві вказав, що у випадку, якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, з урахування конкретних обставин виділ (поділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Отже, позивач у позовній заяві (а.с.3) свідомо розумів, що поділ може бути проведений за технічної можливості та допускав, що з врахуванням такої можливості ідеальні частки можуть бути змінені з присудженням грошової компенсації.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні одних і тих самих норм права - ч. 2 ст. 183, чч. 1, 2 ст. 364, ст. 358 ЦК України Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у Постанові від 03 квітня 2013 року (справа № 6-12цс13) виходила із такого.

Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у ст. 317 ЦК України.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

Поняття спільної часткової власності викладено в ч. 1 ст. 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Отже, право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому.

Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дробовому виразі.

Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов'язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.

Виходячи з аналізу зазначеної правової норми слід дійти висновку, що ця норма регулює саме порядок здійснення права часткової власності, тобто порядок користування спільною частковою власністю без її поділу в натурі, наслідком якого є припинення права спільної часткової власності. Зокрема, при встановленні порядку користування будинком кожному зі співвласників передається в користування конкретна частина будинку з урахуванням його частки в праві спільної власності на будинок. Разом із тим виділені в користування приміщення можуть бути і неізольовані, і не завжди точно відповідати належним співвласникам часткам, оскільки встановлення порядку користування майном не припиняє право спільної часткової власності на це майно.

Таким чином, установлення співвласниками порядку користування будинком з виділенням конкретних приміщень у натурі не припиняє право спільної часткової власності, тому що такі частини не перетворюються в об'єкт самостійної власності кожного з них.

Відтак домовленість співвласників про порядок володіння і користування майном, що є їхньої спільною частковою власністю, оформлена нотаріально посвідченим договором, є обов'язковою для майбутніх співвласників при здійсненні ними правомочностей володіння й користування спільним майном. Що стосується існуючої в співвласника правомочності розпорядження спільним майном, то вони передбачені в ст. ст. 364, 367 ЦК України як способи реалізації цієї правомочності, при здійсненні якої передбачена ч. 4 ст. 358 ЦК України умова не є обов'язковою.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності.

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч. 2 ст. 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання (ч. 2 ст. 364 ЦК України).

Таким чином, у разі виділу співвласник отримує свою частку у майні в натурі і вибуває зі складу учасників спільної власності. За всіма іншими співвласниками спільна власність при виділі частки зберігається.

На відміну від виділу, за якого право власності припиняється лише для того співвласника, частка якого виділяється із спільної власності у разі поділу (ст. 367 ЦК України) спільна часткова власність припиняється для всіх її учасників.

За таких обставин суд дійшов правильного висновку про те, що правовідносини сторін регулюються нормою ст. 364 ЦК України.

У ч. 2 ст. 364 ЦК України передбачено, що виділ в натурі частини неподільної речі є юридично неможливим. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (ч. 2 ст. 183 ЦК України). Річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення, є подільною (ч. 1 ст. 183).

Виходячи з аналізу змісту норм ст. ст. 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України слід дійти висновку, що виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.

Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Відтак визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.

Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі. Під неспівмірною шкодою господарського призначення слід розуміти суттєве погіршення технічного стану жилого будинку, перетворення в результаті переобладнання жилих приміщень у нежитлові, надання в рахунок частки приміщень, які не можуть бути використані як житлові через невеликий розмір площі або через неможливість їх використання (відсутність денного світла тощо).

У тих випадках, коли в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина жилого будинку, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на будинок.

Саме таких висновків дійшов суд касаційної інстанції у своїх ухвалах від 15 лютого 2012 року, від 25 квітня 2012 року, від 30 травня 2012 року, від 5 листопада 2012 року, від 21 листопада 2012 року, від 6 листопада 2011 року.

Відповідно до ч.1-2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Визначаючи варіанти поділу нежитлового приміщення апеляційний суд поряд з іншим повинен був врахувати наявність у матеріалах даної цивільної справи наступні докази:

1) додаток до позитивного висновку 09-00575-10 комплексної державної експертизи щодо робочого проекту реконструкції частини житлового будинку першого поверху під магазин смт. Яблунів по вул. І.Франка Косівського району, погодженого п'ятьма експертами. У даному архітектурно-планувальному рішенні експертами зазначено, що загально-об'ємно-планувальним вирішенням будівлі є об'єкт громадського призначення. Споруда магазину знаходиться в двоповерховій будівлі житлового будинку, який розділений між власниками на 3 житлові квартири. В житловій квартирі №1 першого поверху пропонується провести реконструкцію під магазин. На першому поверсі розміщуються два торгові зали, два складських приміщення, два санвузли. Набір приміщень відповідає вимогам завдання на проектування. Евакуація з приміщень торгового залу та офісу передбачена згідно нормативних вимог. Об'ємно-планувальне рішення і архітектура будинку поєднується з існуючою забудовою центр смт. Яблунів. Вхід до торгових залів магазину здійснюється зі сторони існуючої селищної вулиці І.Франка (а.с. 113, т.1). Отже, визначальним для предмету спору у зазначеному документі є те, що об'єкт є громадського призначення, він поєднується з існуючою забудовою центру населеного пункту та вхід до торгових залів передбачено тільки з існуючої селищної вулиці І.Франка;

2) рішенням 14 сесії 7 демократичного скликання від 03 квітня 2017 року Яблунівської селищної ради вирішено дати дозвіл громадянці ОСОБА_3, тобто відповідачу у даній справі, на перепланування та реконструкцію частини нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Згідно Генплану селища Яблунів по території земельної ділянки вздовж нежитлової будівлі із західної сторони проходить закрита система водовідведення (водостік). В разі перепланування та реконструкції вищевказаної будівлі, враховувати розміщення системи водовідведення, і не проводити будь-яких будівельних робіт у межах охоронної зони, згідно діючих ДБН. Громадянці ОСОБА_3 звернутися в державну архітектурно-будівельну інспекцію для виготовлення технічної документації (а.с.119, т.2).

3) відповідно до технічного висновку щодо можливості влаштування прорізів в існуючій стіні будинку, що знаходиться у АДРЕСА_1, який приєднаний до матеріалів даної цивільної справи як додаток, виготовленого експертом та інженером-проектувальником Івано-Франківської філії ДП УДНДІПМ Дніпромісто встановлено, що:

- по ділянці, на якій знаходиться приміщення магазину, проходить колектор каналізації з бетонною трубою діаметром 400 мм;

- територія підтоплюється водами суміжних ділянок та з вулиці І.Франка;

- по осі А стіна має наскрізні тріщини і знаходиться в незадовільному стані, осідання основи із-за затоплення поверхневими водами, прогресуючі наскрізні тріщини шириною розкриття до 3-5 мм, послаблення і часткове руйнування кладки, помітне викривлення стін, що зображено на фототаблиці 1 та 15;

- обміри та обстеження будинку, що знаходиться у АДРЕСА_1, проводилися з метою можливості влаштування прорізів в існуючій стіні та подальшої безпечної та надійної експлуатації як будівельних конструкцій, так і будівлі в цілому. Критерієм оцінки технічного стану конструкції послужили Нормативні документи з питань обстеження, паспортизації, безпечної і надійної експлуатації житлових і громадських будівель і споруд ;

- у розділі 3 (результати обстеження) зазначено, що стіни цоколя мають місцями по осі А прогресуючі наскрізні тріщини. Стіни на 1 поверсі по осі А мають наскрізні тріщини шириною 3…5 мм, послаблення і часткове руйнування кладки, помітне викривлення стін (фото №3 і №6);

- висновок. Частини конструкції (фундаменти, стіни, перекриття над поверхами, покрівля) в задовільному стані. Стіна і фундамент з бічної сторони будинку по осі А мають деформації у вигляді наскрізних тріщин. Пошкодження, в тому числі, категорії А несучих конструкцій, фундаменту і стіни по осі А, які вимагають термінового підсилення. Є істотні деформації з зовнішньої бічної цегляної стіни, наявність наскрізних похилих тріщин, що свідчить про нерівномірні осадки слабких ґрунтів основи фундаментів. Загального граничного стану ще не досягнуто. Загальний технічний стан конструкції будинку придатний до нормальної експлуатації, можна оцінити як - задовільно. Тому можна запобігти шляхом виконання капітальних ремонтних робіт по підсиленню фундаменту. Необхідно зберегти існуючу конструктивну схему будинку з існуючими виходами з вул. І.Франка, фактично буде збережена жорсткість існуючої будівлі.

Виконавши обстеження будинку по АДРЕСА_1 в загальному, враховуючи опис стану несучих конструкцій і визначивши несучу здатність фундаментів, дозволяє зробити наступний технічний висновок про неможливість влаштування прорізу в бічній несучій зовнішній стіні по осі А . Влаштування прорізу в бічній існуючій стіні по осі А є неможливим із-за втрати нормальних захисних функцій конструкцій стіни і фундаменту, що є безпосередня загроза руйнуванню будинку в цілому. А також необхідно прийняти до уваги, що слід забезпечити ізоляцію руху покупців та машин від мешканців житлового будинку враховуючи розміщення сходів до житлової квартири по осі А , яка розташована на другому поверсі будинку, унеможливлює влаштування входу в приміщення магазину. При реконструкції частини житлового будинку 1-го поверху під магазин були видані містобудівні умови обмеження земельної ділянки, в яких в п.10 передбачено вимоги до організації в'їздів та входів, вантажопотоків, місць паркування тощо, для об'єктів масового відвідування відносно елементів планувальної структури, де чітко вказано, що вхід до приміщення магазину передбачити з існуючої вул. І.Франка, що фактично виконано забудівником.

4) актом земельної комісії Яблунівської селищної ради від 26 липня 2017 року, розглядаючи заяву ОСОБА_3 зазначено, взявши до уваги документи землевпорядної документації та генерального плану забудови селища Яблунів, Комісія не рекомендує створювати та облаштовувати вхід до магазину з вищевказаної сторони у зв'язку з тим, що в даному провулку та за словами жителів по частині земельної ділянки за адресою по АДРЕСА_1 проходить закрита система водовідведення, а саме водовідвід, який проходить по провулку вулиці Франка знаходиться у аварійному стані, а водовідвід, який проходить по частині земельної ділянки по АДРЕСА_1 в робочому стані. На думку комісії будівельні роботи на даній території можуть призвести до руйнації даного водостоку, що призведе до підтоплення частини вулиці. До даного акту подано топографічний план будівель та інших споруд, погоджений головою селищної ради, на якому зображено приміщення магазину та проходження по земельній ділянці вздовж західної частини магазину, який є предметом поділу між сторонами, каналізації, яка виконує роль системи водовідведення та зображено водостік, який є недіючий (а.с. 187-189, т.2).

5) Відповідно до листа районного архітектора Косівської РДА від 18 січня 2018 року повідомлено, що при візуальному обстеженні із виїздом на місце об'єкту нежитлового приміщення магазину по АДРЕСА_1, який належить двом співвласникам:ОСОБА_3 та ОСОБА_2 встановлено, що з бічної сторони будівлі магазину існують просадкові явища основи фундаменту у вигляді тріщин. Враховуючи довідку Яблунівської селищної ради за №498 від 13 квітня 2017 року з бічної сторони будівлі проходить закрита система водовідведення селища, в якій вказано, що проведення будь-яких будівельних робіт може призвести до руйнації інженерних мереж. Прийнявши до уваги висновок Косівської Рай СЕС від 14 червня 2010 року №65 про високий рівень ґрунтових вод біля будівлі магазину. Згідно ДБН 2.2-23:2009 про те, що у магазинах вбудовано-прибудованих слід забезпечувати ізоляцію руху покупців і машин від мешканців цього житлового будинку - а з бічної сторони будівлі розміщена сходова до житлової квартири, яка розміщена на 2 поверсі будинку, що унеможливлює влаштування додаткового входу у будівлю магазину. 15 травня 2010 року за №17 видані містобудівні умови обмеження забудови будівельної ділянки при проектуванні вищезгаданої будівлі магазину, в яких п. 10 передбачено вимоги до організації в'їздів (входів) вантажопотоків, місць паркування тощо, для об'єктів масового відвідування відносно елементів планувальної структури, де чітко вказано, що вхід до будівлі магазину передбачити з існуючої вулиці І. Франка, що фактично виконано забудівниками, влаштувавши два головні входи шириною 1,5 м. Також врахувавши кількість прорізів (дверей та вікон) в несучих зовнішніх стінах будівлі районний архітектор вважав про неможливість влаштування додаткового входу в нежитлове приміщення магазину по вул. І.Франка в с. Яблунів із бічної стороні будівлі в зовнішній несучій стіні. Районний архітектор рекомендує ОСОБА_3 звернутися до спеціалізованого сертифікованого інституту для проведення експертизи та лабораторних досліджень щодо визначення проекту зносу конструкції, несучої здатності зовнішньої стіни та основи фундамента, збереження жорсткості існуючої будівлі магазину;

6) відповідно до довідки виконкому Яблунівської селищної ради від 13 квітня 2017 року №498, виданої відповідачу ОСОБА_3, виконавчим комітетом Яблунівської селищної ради зазначено, що на належній їй частині земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 згідно Генплану селища вздовж нежитлової будівлі із західної сторони проходить закрита система водовідведення (водостік). В разі перепланування та реконструкції вищевказаної будівлі врахувати розміщення системи водовідведення і не проводити будь-яких будівельних робіт у межах охоронної зони згідно діючих ДБН.

Відповідно до довідки виконкому Яблунівської селищної ради від 05 травня 2017 року №541, виданої позивачу ОСОБА_2 встановлено, що біля будинку АДРЕСА_1, де він має 2/3 власності, є провулок, який заасфальтований. На ньому знаходиться відділення Нової пошти , пункт обміну валют. Під дорогою проходить водовідведення, яке не торкається прибудинкової території будинку по вул. АДРЕСА_1 (а.с.161, т.2).

Тобто обом сторонам видано протилежні довідки про наявність та відсутність закритої системи водовідведення (водостоку) на спільній земельній ділянці, на якій розміщений предмет спору.

Однак представниками відповідача ОСОБА_3 подано довідку виконавчого комітету Яблунівської селищної ради від 03 грудня 2018 року №1809 про те, що в довідці №541, виданої виконкомом 05 травня 2017 року відповідачу ОСОБА_2 йде мова про водовідведення, яке знаходиться в зруйнованому стані та не використовується з 1998 року. А у довідці №498 від 13 квітня 2017 року, тобто виданої відповідачу ОСОБА_3 йде мова про діючу систему водовідведення, яка використовується з 1998 року по даний час (а.с. 78, т.3).

Як додаток до даної довідки подано копію топографічної зйомки місцевості, де чітко вказано два водостоки. Також на топографічній зйомці позначено, що система водовідведення, яка проходить під провулком, знаходиться в зруйнованому стані, а інша, яка проходить безпосередньо вздовж нежитлової будівлі із західної сторони, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та є діючою (а.с. 83, т.3).

7) допитані апеляційним судом свідки ОСОБА_7 - землевпорядник селищної ради та ОСОБА_8 - головний архітектор Косівського району підтвердили, що із західної сторони приміщення магазину вздовж стіни через земельну ділянку сторін проходить діюча система водовідведення відповідно до топографічного плану, яким керується селищна рада.За межами земельної ділянки співвласників ОСОБА_3 також проходить закрита система водовідведення згідно топографічного плану, однак вона зруйнована, а діючою є тільки та, яка проходить через земельну ділянку співвласників ОСОБА_3. Головний архітектор ОСОБА_8 також пояснив, що за заявою ОСОБА_3 двічі обстежував стіну магазину із західної сторони, у якій було виявлено значні тріщини, а на земельній ділянці за просіданням ґрунту візуально видно як вздовж стіни проходить закрита система водовідведення, тому вважає що влаштування входу у магазин на даній стіні є технічно неможливим, суперечить будівельним нормам та безпеці громадян.

8) за ухвалою суду експертами Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз 27 липня 2018 року проведено додаткову судову будівельно- технічну, земельно-технічну та оціночно-будівельну експертизу №849/850/851/852. У дослідницькій частині експертизи на а.с. 7 (зворот) зазначено, що згідно генплану селища Яблунів по території земельної ділянки вздовж нежитлової будівлі із західної сторони проходить закрита система водовідведення (водостік). В разі перепланування та реконструкції вищевказаної будівлі, враховувати розміщення системи водовідведення, і не проводити будь-яких будівельних робіт в межах охоронної зони, згідно діючих ДБН. Положенням п. 8.56 ДБН 360-90 Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень передбачено, що відстані по горизонталі (у світлі) від найближчих підземних інженерних мереж до будинків і споруд слід приймати за додатком 8.1, таблиця 1. Вимогами додатку 8.1, таблиця 1, ДБН 360-92 Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень встановлено, що відстань по горизонталі (у світлі) від фундаментів будинків та споруд до самопливної каналізації (побутової і дощової) повинна становити не менше 3 м.

Отже, враховуючи наведене, а також наявність згідно рішення №22-14/2017 від 03 квітня 2017 року по території земельної ділянки на АДРЕСА_1 вздовж нежитлової будівлі закритої системи водовідведення (водостоку), проведення реконструкції даної будівлі в частині облаштування входу у приміщення піл літ.1-8 суперечитиме вимогам додатку 8.1 Таблиці 1 ДБН 360-92 Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень , а відтак є неможливим.

9) у зв'язку з необхідністю надання усних пояснень щодо висновку від 27 липня 2018 року №849/850/851/852, в судове засідання апеляційного суду викликано експертів ОСОБА_9, ОСОБА_10 Експерт ОСОБА_9 письмово роз'яснила, що у разі наявності на території земельної ділянки вздовж нежитлової будівлі західної сторони закритої сторони водовідведення (водостоку), розподіл нежитлового приміщення - магазину у запропонованих у висновку експертизи №993/994 від 12 липня 2016 року варіантах, як і у кінцевому варіанті зробив суд, суперечить вимогам додатку 8.1 Таблиці 1 ДБН 360-92 Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень в частині облаштування входу у приміщення під літ.1-8 (а.с. 46, т.3).

Експерт у засіданні апеляційного суду також відповіла, що інших варіантів поділу магазину не встановлено.

Тому, за наявності такої кількості письмових висновків спеціалістів у суду не було переконливих підстав для виділення позивачу приміщень з двома входами і не тільки тому, що такий поділ позбавляє двох підприємців у певній мірі роботи, а в першу чергу уникнення реально-можливої небезпеки для громадян-покупців магазину.

У цілому позивач жодним переконливим і допустимим доказом не спростував розміщення вздовж західної сторони магазину закритої системи водовідведення-водостоку, яка призначена запобіганню підтоплення у гірському населеному пункті.

Відповідно до довідки виконкому Яблунівської селищної ради від 05 травня 2017 року №541, виданої позивачу ОСОБА_2, встановлено, що біля будинку АДРЕСА_1, де він має 2/3 власності, є провулок, який заасфальтований. На ньому знаходиться відділення Нової пошти , пункт обміну валют. Під дорогою проходить водовідведення, яке не торкається прибудинкової території будинку по вул. АДРЕСА_1 (а.с.161, т.2).

Однак представниками відповідача ОСОБА_3 подано довідку виконавчого комітету Яблунівської селищної ради від 03 грудня 2018 року №1809 про те, що в довідці №541, виданої виконкомом 05 травня 2017 року позивачу ОСОБА_2, йде мова про водовідведення, яке знаходиться в зруйнованому стані та не використовується з 1998 року. А у довідці №498 від 13 квітня 2017 року, тобто виданої відповідачу ОСОБА_3, йде мова про діючу систему водовідведення, яка використовується з 1998 року по даний час (а.с. 78, т.3).

Поданий позивачем висновок експерта ОСОБА_11, складеного 20 листопада 2018 року, також є неналежним доказом. У даному висновку зазначено про звернення позивача ОСОБА_2 щодо встановлення наявності інженерних мереж (комунікацій), що проходять через земельну ділянку, на якій розташована квартира №2 у будинку по АДРЕСА_1 та належить йому, тобто позивач просив встановити наявність інженерних мереж, що перетинають земельну ділянку зі сторони квартири №2, яка знаходиться на 2 поверсі над частиною приміщень магазину, яку він займає з протилежної сторони від наявного водостоку згідно топографічної схеми, тому експерт у висновку і зазначив, що зі сторони квартири №2 ОСОБА_2 згідно викопіювання з Генерального плану смт. Яблунів прокладення інженерних мереж не вбачається. Тобто позивач ОСОБА_2 поставив перед експертом питання наявності інженерних мереж на земельній ділянці зі сторони власної квартири №2, а не їх наявність на частині земельної ділянки із західної сторони приміщення магазину по АДРЕСА_1, який є предметом поділу.

Встановивши, що виділ тільки в ідеальних частках є неможливим, про що свідчать вищеперелічені докази, суд повинен був провести поділ зі зміною ідеальних часток та присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Така можливість поділу визначена варіантами експертизи від 27 липня 2018 року №849/850/851/852.

Позивач наполягав на поділі магазину, використовуючи своє право співвласника, а представники відповідача погоджувалися на будь-який варіант поділу згідно останньої експертизи №849/850/851/852від 27 липня 2018 року.

При цьому, обидві сторони пояснювали, що варіант №1 розподілу нежитлового приміщення є для них вкрай невигідним і затратним, оскільки їхні квартири у даний час знаходяться над приміщеннями, які вони займають, тому, якщо обмінятись приміщеннями вони будуть знаходитись над квартирами, які перебувають не у їх власності. Системи газопостачання, електропостачання, водопостачання, опалення влаштовано так, що приміщення кожного знаходяться над і під приміщеннями, які перебувають у користуванні на даний час. Така зміна господарських приміщень є вкрай невигідною для кожного.

За відсутності технічної можливості поділити магазин тільки згідно ідеальних часток без відступлення від них, якщо позивач на це згоди не дає, не може у даному разі бути визначальним, як це вважав суд. Також не можна вважати, що відступлення від ідеальних часток при можливості отримати справедливу компенсацію за перевищення нівелює принцип наближення до часток чи непорушності права власності.

Отримання грошової компенсації у разі зменшення частки не можна вважати позбавленням права на законну ідеальну частку, оскільки така частка компенсується грошима за ринковими цінами. У висновку останньої експертизи зазначено, що за обома варіантами розподілу ідеальна частка відповідача як власника 1/3 частини є більшою і він повинен сплатити позивачу грошову компенсацію у розмірі 239 974 чи 100 024 гривень відповідно для кожного варіанту. Закон забороняє компенсацію без згоди співвласника тільки за всю ідеальну частку, а не компенсацію її частини через неможливість поділу у рівних ідеальних частках.

Суд обрав варіант поділу, при якому відхилення від ідеальних частин відсутні, однак такий вид поділу явно суперечить ДБН.

Суд повинен брати до уваги не тільки розмір часток співвласників, а і технічну можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.

Порушення ДБН при вибраному судом варіанті №2 таблиці №2 висновку №993/994 з влаштуванням у західній стороні будинку входу у магазин при наявності водостоку, може призвести до його руйнації, неможливості використання приміщення за призначенням, створенням небезпеки для покупців, тобто шкода від такого поділу для одного із співвласників може бути непоправною.

При цьому, за обраним судом варіантом відповідачу залишено приміщення 1-8 площею 42, 4 кв.м відповідної конфігурації для торговельної діяльності без жодного віконного прорізу.

Згідно ст.5 Закону України Про основи містобудування при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені: розробка містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил; розміщення і будівництво об'єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об'єктів; раціональне використання земель та територій для містобудівних потреб, підвищення ефективності забудови та іншого використання земельних ділянок.

Статтею 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суддя Івано-Франківського

апеляційного суду Р.Й. Матківський