Постанова

від 13.02.2019 по справі 903/389/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2019 року Справа № 903/389/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В. , суддя Грязнов В.В.

секретар судового засідання Ткач Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення Господарського суду Волинської області від 18.09.2018 р. у справі № 903/389/18 (суддя Войціховський В.А., повний текст рішення складено 20.09.2018 р.)

за позовом публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (м. Київ)

до відповідачів: 1) товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Аванта" (м.Луцьк); 2) товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Інвестиційна група "Глобус" (м. Луцьк)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державної організації (установа, заклад) "Фонд гарантування вкладів фізичних осіб" (м.Київ)

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - ОСОБА_1 (Львівська обл., Мостиський р-н., с. Волиця) та ОСОБА_2 (м. Львів)

про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та скасування державної реєстрації припинення записів про обтяження нерухомого майна

за участю представників сторін:

позивача - Микулик В.М., пр-к: дов. в справі;

відповідача - 1 - Пасенко С.А., пр-к: дов. в справі;

відповідача - 2 - не з'явився;

третіх осіб - ОСОБА_5, ОСОБА_6, пр-ки: дов. в справі;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Аванта" та товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Інвестиційна група "Глобус" про застосування до правовідносин сторін наслідків недійсності нікчемного правочину - договору про відступлення права вимоги від 10.07.2014р., шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення прав АТ "Дельта Банк", а саме шляхом:

- визнання АТ "Дельта Банк" кредитором за генеральним кредитним договором №699004013308012 від 29.10.2012 р., укладеним між ПАТ "Астра Банк" та ТОВ "Торговий Дім "Аванта";

- визнання АТ "Дельта Банк" стороною-іпотекодержателем за іпотечним договором №699004013308012/32, укладеним між ПАТ "Астра Банк" та ТОВ "Компанія з управління активами "Інвестиційна група "Глобус", посвідченим 29.10.2012р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Герилів М.Р. за реєстровим №2216, предметом іпотеки за яким є складське приміщення, (в літ: В-1), а саме: складські приміщення 1; з 3 по 30; з 44 по 58; з 72 по 76; загальною площею 3459,3кв.м., що знаходиться в будинку 355-4 на вул. Городоцькій у м. Львові;

- визнання АТ "Дельта Банк" заставодержателем за договором застави майнових прав №699004013308012/31 від 29.10.2012 р., укладеним між ПАТ "Астра Банк" та ТОВ "Компанія з управління активами "Інвестиційна група "Глобус", предметом якого є майнове право вимог орендної плати за договором №292-09А оренди нежитлового приміщення від 26.10.2009 р., а також:

- скасування державної реєстрації припинення записів про обтяження нерухомого майна, накладених згідно з договором іпотеки від 29.10.2012р. №950, а саме: запису про іпотеку №6284132 (спеціальний розділ), який припинено 07.11.2014р. за рішенням приватного нотаріуса КМНО Літвінова А.В., індексний номер рішення 17055323; записів про заборону нерухомого майна №7615899 (спеціальний розділ), які припинено 07.11.2014р. за рішенням приватного нотаріуса КМНО Літвінова А.В., індексний номер рішення 17055303.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на положення ст. ст. 3, 37, 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ст. ст. 47, 66 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ст. ст. 56 Закону України "Про Національний банк України", ст. ст. 4, 16, 203, 207, 215, 216, 236 ЦК України.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 18.09.2018 р. у справі №903/389/18 в задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції, посилаючись на положення ст. ст. 11, 202, 204, 207, 215, 216 ЦК України, ст. ст. 173-175 ГК України, ст. ст. 2, 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким задоволити позов у повному обсязі.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що ТОВ "ФК "Надбання" набуло права вимоги за генеральним кредитним договором №699004013308012 від 29.10.2012р. лише 02.09.2014р., тому будь-які платежі, що проводилися між відповідачами до цієї дати не доводять факту погашення заборгованості за кредитним договором.

Скаржник зазначає, що предметом спору у справі №903/407/14 було стягнення заборгованості згідно генерального кредитного договору №699004013308012 від 29.10.2012р., а предметом спору у справі №903/475/14 було звернення стягнення на предмет іпотеки. В свою чергу, предметом розгляду у даній справі є застосування наслідків нікчемного правочину, а саме повернення у первісне становище сторін та заінтересованих осіб, підставами звернення до суду з даним позовом не є наявність заборгованості за кредитним договором, а невідповідність при укладанні договору відступлення нормам закону.

На думку скаржника, суд першої інстанції неналежно дослідив банківські виписки за період 2013-2014 років, оскільки вказана сума відображена в розділі кредитових платежів, тобто ці кошти є поточною заборгованості ТОВ "ТД "Аванта" за вказаний період, тому ніякого доходу при відступлені права вимоги позивач не отримував.

Скаржник вважає, що немає законних підстав стверджувати, що іпотечний договір припинив свою дію в результаті продажу предмета іпотеки третій особі не в порядку, визначеному Законом України "Про іпотеку". Окрім того, скаржник вказує, що він не обмежений у праві в майбутньому подати позов про витребування майна чи визнання договору купівлі-продажу недійсним. Скаржник доводить суду, що відповідачами не надано належних доказів, що підтверджують погашення заборгованості, а також правомірності продажу предмета іпотеки, тому висновки суду першої інстанції передчасні.

Апелянт звертає увагу суду на те, що уклавши договір відступлення прав вимоги, ТОВ "ФК "Надбання" було надано переваги перед іншими кредиторами АТ "Дельта Банк", оскільки відступивши на користь останнього майнові права за кредитним договором тим самим мінімізовано можливі ризики не повернення грошових коштів ТОВ "ФК "Надбання", розміщених на рахунку АТ "Дельта Банк", оскільки останні відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не підлягають відшкодуванню Фондом, а задовольняються виключно в порядку задоволення вимог кредиторів на підставі ст. 52 вказаного Закону у 1 чергу задоволення.

Окрім того, скаржник вважає, що у зв'язку із введенням тимчасової адміністрації у банку, ним пропущено строк позовної давності на звернення до суду з даним позовом із поважних причини, тому просить суд залишити без задоволення заяву відповідачів про застосування строку позовної давності.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначено складу суду від 08.11.2018р. для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Грязнов В.В., суддя Мельник О.В.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.11.2018р. скаржнику поновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення суду; відкрито апеляційне провадження у справі та призначено розгляд скарги на 12.12.2018р. об 14:30 год.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.12.2018 р. замінено у справі третю особу - ОСОБА_9 його правонаступниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.12.2018 р. розгляд скарги відкладено на 10.01.2019 р. об 15:15 год.

Розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 10.01.2019 р. №01-04/14, у зв'язку з відпусткою судді-члена колегії Мельника О.В. 10.01.2019 р., відповідно до ст. 32 ГПК України, ст. 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", п.п. 18, 20 Розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено заміну судді-члена колегії у справі.

Відповідно до витягу з протоколу повторного розподілу судової справи між суддями від 10.01.2019 р. для розгляду даної апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Грязнов В.В., суддя Гудак А.В.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.01.2019 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження у новому складі суду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.01.2019 р. розгляд скарги відкладено на 13.02.2019 р. об 15:15 год.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Аванта" надіслало до суду відзив на апеляційну скаргу (вх. № 6942/18 від 29.11.2018 р.), в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідач зазначає, що відсутні підстави для застосування наслідків нікчемності правочину - договору про відступлення права вимоги від 10.07.2014р., оскільки не знайшли законодавчого та документального підтвердження посилання банку на нікчемність договору в силу п.п. 1-3 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", на які останній посилався у позовній заяві та посилається в апеляційній скарзі. Окрім того, враховуючи, що боржник позивача у спірних правовідносинах припинений (ліквідований), зобов'язання в спірних правовідносинах є також припиненими, що вказує на безпідставність вимог апелянта. Відповідач вказує, що спірні правовідносини сторін щодо заборгованості за кредитним договором №699004013308012 врегульовані в судовому порядку у зв'язку із погашенням боргу, а тому вимога позивача про поновлення його в статусі кредитора по кредитному договору №699004013308012 є безпідставною, та такою, що не підлягає задоволенню. Також, станом на дату подання позову банк пропустив строк позовної давності стосовно всіх заявлених ним позовних вимог, чого не зміг спростувати в суді першої інстанції.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб надіслав до суду відзив на апеляційну скаргу (вх. № 6954/18 від 29.11.2018 р.), в якому просить задоволити вимоги апеляційної скарги, скасувати рішення суду першої інстанції та задоволити позов в повному обсязі. Зазначає, що уповноваженою особою Фонду гарантування на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" було прийнято рішення щодо віднесення до нікчемних договору відступлення права вимоги від 10.07.2014р., укладеного між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Надбання" на підставі закону, у спосіб та у межах визначених чинним законодавством. Зважаючи на порушення судом першої інстанції матеріального права, неповне з'ясування останнім обставин справи, а також те, що відмова в задоволенні позовних вимог може призвести до незаконного виведення активів неплатоспроможного банку та порушення прав його кредиторів, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Інвестиційна група "Глобус" надіслало до суду відзив на апеляційну скаргу (вх. № 7209/18 від 30.11.2018 р.), в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначає, що апелянт стверджуючи, що відповідач-1 не надав належних доказів здійснення оплати по договору відступлення права вимоги від 10.07.2014р., сам протирічить собі, стверджуючи та надаючи відповідні докази оплати, що підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку ТОВ "ФК "Надбання". Відповідач вважає необґрунтованими доводи скаржника про те, що судові справи №903/407/14 та №903/475/14 не є тотожними з даною справою, оскільки вирішуючи питання про стягнення боргу та звернення стягнення на предмет іпотеки в будь-якому випадку повинен ставить перед собою завдання дослідити правомірність таких стягнень та реальної наявності кредиторського статусу, наявності права вимоги. В судових справах №903/407/14 та №903/475/14 скаржник, будучи новим кредитором, внаслідок придбання прав вимоги в ПАТ "Астра Банк" ставив питання перед судом про стягнення заборгованості, тобто суд зобов'язаний був перевірити правомірність статусу нового кредитора, і як результат звернути стягнення. Відповідач вважає необґрунтованими доводи скаржника про те, що договір іпотеки не є припиненим, оскільки відповідачі не надали доказів правомірності продажу предмета іпотеки. При цьому, поновленню в статусі іпотекодержателя має перебувати визнання договору купівлі-продажу недійсним, а після поновлення в статусі іпотекодержателя можливе витребування майна з чужого незаконного володіння. Апелянт стверджує, що він як позивач пропустив строк позовної давності з поважних причин, хоча жодним чином на може обґрунтувати ті обставини, які йому завадили звернутись вчасно з даним позовом.

Представник третіх осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подав до суду письмові пояснення (вх. №6584/19 від 13.02.2019 р.), в яких вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Доводить суду про відсутність підстав для застосування наслідків нікчемності правочину - договору про відступлення права вимоги від 10.07.2014р., оскільки позивачем не доведено обставин, визначених ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

В судовому засіданні 13.02.2019р. представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги, просить її задоволити, а рішення суду першої інстанції скасувати.

Представники відповідача-1 та третіх осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судовому засіданні 13.02.2019р. заперечили доводи апеляційної скарги, просять відмовити в її задоволенні, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідач-2 та інші треті особи в судове засідання не забезпечили явку повноважних представників в судове засідання, хоча про день, час та місце судового розгляду повідомлялися належним чином.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду скарги, беручи до уваги строк розгляду апеляційної скарги на рішення суду, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як встановлено апеляційним судом, 29.10.2012р. між публічним акціонерним товариством "Астра Банк" (кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Аванта" (позичальник) було укладено генеральний кредитний договір №699004013308012 з договорами про внесення змін та доповнень до нього від 29.10.2012р. №1, від 29.10.2012р. №2, від 18.12.2012р. №3, від 29.04.2013р. №3, від 29.08.2013р. №4 (т. 1, а. с. 24-36), у відповідності до умов якого кредитор - ПАТ "Астра Банк" відкрив позичальнику - ТОВ "Торговий дім "Аванта" відновлювальну кредитну лінію з кредитним лімітом в сумі 5 220 000 грн.

Пунктом 1.3. договору встановлено строк кредиту з 29.10.2012р. по 29.10.2015р.

Договір підписано сторонами та скріплено відтисками печаток господарюючих суб'єктів.

29.10.2012р. між публічним акціонерним товариством "Астра Банк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Аванта" було укладено договір про внесення змін та доповнень №1 до генерального кредитного договору №699004013308012, у відповідності до умов якого позичальнику надано відновлювальний кредитний транш в розмірі 1044 000 грн. на строк з 29.10.2012р. по 25.10.2013р. включно (т. 1, а. с. 31).

29.10.2012р. між публічним акціонерним товариством "Астра Банк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Аванта" було укладено договір про внесення змін та доповнень №2 до генерального кредитного договору №699004013308012, у відповідності до умов якого позичальнику було надано відновлювальний кредитний транш в розмірі 4176 000 грн. на строк з 29.10.2012р. по 29.10.2015р. включно (т. 1, а. с. 32).

29.10.2012р. між публічним акціонерним товариством "Астра Банк" (іпотекодержатель) та товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Інвестиційна група "Глобус" (іпотекодавець) було укладено іпотечний договір №699004013308012/32, який посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Герилів М.Р. та зареєстрований в реєстрі за №2216 з договором про внесення змін до нього від 29.04.2013р. (т. 1, а. с. 37-41), у відповідності до умов якого цей договір забезпечує виконання позичальником зобов'язань за генеральним кредитним договором №699004013308012 від 29.10.2018р. з будь-якими змінами та доповненнями до нього. У відповідності до Закону України "Про іпотеку" та інших нормативно-правових актів України, іпотекодавець передав іпотекодержателю в іпотеку складське приміщення (в. літ. В-1) площею 3459,3 кв.м., а саме складські приміщення 1, з 3 по 30, з 44 по 58, з 72 по 76, що знаходиться в будинку 355-4 на вулиці Городоцькій у місті Львові.

Згідно іпотечного договору №699004013308012/32 накладено заборону на відчуження зазначеного в договорі майна. Заборону зареєстровано в реєстрі 29.10.2012р. за №2217 (т. 1, а. с. 40).

29.10.2012р. між публічним акціонерним товариством "Астра Банк" (кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Інвестиційна група "Глобус" (заставодавець) було укладено договір застави майнових прав №699004013308012/31 з договором про внесення змін та доповнень до нього від 29.04.2013р. (том 1, а. с. 42-43, 45).

Згідно п. 1.1. договору застави майнових прав №699004013308012/31, заставодавець передає заставодержателю в повному обсязі майнове право, що виникло у заставодавця на підставі договору №292-09А оренди нежитлового приміщення від 26.10.2009р., укладеного між ТОВ "Компанія з управління активами "Інвестиційна група "Глобус" (орендодавець) та ТОВ "Торговий дім "Аванта" (орендар), а саме право вимоги орендної плати за оренду складського приміщення (в. літ. В-1) площею 3459,3 кв.м., а саме: складські приміщення 1, з 3 по 30, з 44 по 58, з 72 по 76, що знаходиться в будинку 355-4 на вулиці Городоцькій у місті Львові.

02.12.2013р. між публічним акціонерним товариством "Астра Банк" (продавець) та публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновою Т.В., реєстровий номер 1533 з договором про внесення змін до нього №1 від 19.12.2013р. (т. 2, а. с. 13-18).

Згідно п.п. 1.1., 2.1. договору купівлі-продажу прав вимоги від 02.12.2013р., продавець продав (відступив) та передав покупцю всі права (як існуючі, так і майбутні, як наявні, так і умовні) продавця у якості кредитора до позичальників за кредитними договорами, а також всі права вимоги продавця до осіб, які надали забезпечення за договорами забезпечення, включаючи будь-які та всі права вимоги та засоби захисту прав, які доступні продавцю.

Відповідно до додатку №1 до договору купівлі-продажу прав вимоги від 02.12.2013р. купівельна ціна прав вимоги до ТОВ "Торговий дім "Аванта" згідно генерального кредитного договору №699004013308012 склала 3 788 593, 31 грн. (т. 2, а. с. 20).

Тобто, публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" стало новим кредитором відносно товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Аванта" та товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія управління активами "Інвестиційна група "Глобус".

07.05.2014р. Господарським судом Волинської області було порушено провадження у справі № 903/407/14 за позовом публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Аванта" про стягнення 5 635 882, 12 грн., з них: 4 176 000 грн. - строкова заборгованість за кредитом; 960 721,18 грн. - прострочена заборгованість за кредитом; 68 355, 97 грн. - заборгованість по пені за несвоєчасне повернення кредиту; 84 017, 05 - строкова заборгованість по відсотках за користування кредитними коштами; 336 068, 21 грн. - прострочена заборгованість по відсотках за користування кредитними коштами; 10 719, 69 грн. - заборгованість по пені за несвоєчасне повернення відсотків за користування кредитом та судових витрат по справі.

23.05.2014 р. Господарським судом Волинської області було порушено провадження у справі № 903/475/14 за позовом публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія управління активами "Інвестиційна група "Глобус" про звернення стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно - складське приміщення (в літ: В-1), а саме: складське приміщення 1; з 3 по 30; з 44 по 58; з 72 по 76, загальною площею 3459,3 м.кв., що знаходиться в будинку 355-4 на вул. Городоцькій у місті Львові та належить ТзОВ "Компанія управління активами "Інвестиційна група "Глобус", яке знаходиться в іпотеці згідно іпотечного договору від 29.10.2012р. в розмірі 5136721,18грн. заборгованості за кредитом, 34559,64грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 198840,37грн. відсотків, 1973,60грн. пені за несвоєчасне повернення відсотків.

10.07.2014р. між публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (первісний кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надбання" (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В., реєстровий номер 950 (т. 1, а.с. 46-47).

Згідно п.1.1 договору про відступлення права вимоги від 10.07.2014р., первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги щодо виконання зобов'язань боржника за генеральним кредитним договором № 699004013308012 від 29.10.2012р., із змінами та доповненнями внесеними: договором про внесення змін та доповнень № 1 від 29.10.2012р. до генерального кредитного договору № 699004013308012 від 29.10.2012р., договором про внесення змін та доповнень №2 від 29.10.2012р. до генерального кредитного договору № 699004013308012 від 29.10.2012р., договором про внесення змін та доповнень №3 від 18.10.2012р. до генерального кредитного договору № 699004013308012 від 29.10.2012р., договором про внесення змін та доповнень № 3 від 29.04.2013р. до генерального кредитного договору № 699004013308012 від 29.10.2012р., договором про внесення змін та доповнень №4 від 29.08.2013р. до генерального кредитного договору № 699004013308012 від 29.10.2012р., надалі - основний договір, а саме право вимоги щодо всього розміру заборгованості на суму 5668829,17 грн.

Пунктом 1.4. договору про відступлення права вимоги від 10.07.2014р., сторони домовились, що ціна відступлення права вимоги за основним договором, що підлягає сплаті новим кредитором на користь первісного кредитора становить 3 500 000 грн. без ПДВ.

Пунктом 1.5. договору про відступлення права вимоги від 10.07.2014 р., визначено, що новий кредитор зобов'язаний сплатити на користь первісного кредитора ціну відступлення права вимоги за основним договором, зазначену в п. 1.4. цього договору, в наступному порядку: 1 050 000 грн. - в день підписання цього договору відступлення прав вимоги та 2 450 000 грн. - не пізніше 01.09.2014р.

11.07.2014р., 27.08.2014р., 28.08.2014р. товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надбання" здійснило оплату в користь публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в сумі 1 050 000 грн., 450 000 грн., 2 000 000 грн. згідно договору про відступлення права вимоги від 10.07.2014 р. (т. 2, а.с. 85, 86, 87).

Поряд з тим, товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Аванта" здійснило погашення заборгованості перед товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надбання" оплативши 10.07.2014 р. - 900 000 грн., згідно платіжного доручення №15397 та 400000 грн., згідно платіжного доручення №15315, 13.08.2014р. - 48 829,17 грн., згідно платіжного доручення №18193 та 1270 000 грн., згідно платіжного доручення №17547 та 27.08.2014 р. - 1050 000 грн., згідно платіжного доручення №19616 та 28.08.2014р. - 2 000 000 грн., згідно платіжного доручення №19654 (т. 1, а. с. 113-118).

02.09.2014р. між публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надбання" було підписано акт приймання передачі документів до договору купівлі-продажу прав вимоги від 10.07.2014р., яким було передано один кредитний договір (оригінал) №699004013308012 від 29.10.2012р., 5 додаткових договорів до кредитного договору (оригінали), 2 договори забезпечення (оригінали), 2 додаткові договори до договорів забезпечення (оригінали) (т. 1, а. с. 48).

08.09.2014р. Господарським судом Волинської області у справі №903/475/14 було постановлено ухвалу про припинення провадження у справі у зв'язку з тим, що до вирішення спору по суті позивач - ПАТ "Дельта Банк", звернувся до суду з заявою про відмову від позову в повному обсязі, у зв'язку з відступленням позивачем на користь ТОВ "Фінансова Компанія "Надбання" прав вимоги за генеральним кредитним договором № 699004013308012 від 29.10.2012р., укладеним між ПАТ "Астра Банк" та ТОВ "Торговий дім "Аванта" і відсутністю у позивача жодних претензій до відповідача та проханням позивача у зв'язку з цим припинити провадження по справі № 903/475/14.

11.09.2014р. Господарським судом Волинської області у справі №903/407/14 було постановлено ухвалу про припинення провадження у справі у зв'язку з відмовою від позову, у зв'язку з відступленням позивачем на користь ТОВ "Фінансова компанія "Надбання" прав вимоги за генеральним кредитним договором №699004013308012 від 29.10.2012р., укладеним між ПАТ "Астра Банк" та ТОВ "Торговий Дім "Аванта" та відсутністю у позивача жодних претензій до відповідача (том 1 а.с. 119).

Зазначені судові ухвали постановлені Господарським судом Волинської області 11.09.2014р. у справі № 903/407/14 та 08.09.2014р. у справі № 903/475/14 набрали законної сили та не були оскаржені.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №51 від 02.03.2015р. "Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товариству "Дельта Банк"" було розпочато процедуру виведення публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на три місяці з 03.03.2015р. по 02.06.2015р. включно (т. 1, а.с. 54).

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №147 від 03.08.2015р. "Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк"" було продовжено строк здійснення тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" по 02.10.2015р. включно (т. 1, а.с. 56).

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надбання" (код ЄДРПОУ 37357105, місцезнаходження 03057, м. Київ, вул. Олександра Довженка, буд. 3) припинено - 17.09.2015р.; номер запису: 10741110017053767 (т. 1, а.с. 123).

24.09.2015р. протоколом №61 засідання комісії з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями, призначеної наказом №67 від 11.03.2015р. договір про відступлення права вимоги, посвідчений 10.07.2014р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В., реєстровий номер 950, укладений між ПАТ "Дельта Банк" (первісний кредитор) та ТОВ "Фінансова компанія "Надбання" (новий кредитор) віднесено до нікчемних, у розумінні п. п. 1, 2, 3 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (т. 1, а. с. 49-51). Підставою для віднесення вказаного правочину до нікчемних стало відступлення права вимоги згідно договору відступлення в розмірі 5 688 829, 17 грн. за ціною 3 500 000 грн., яка більше ніж на 38% відрізняється від розміру (вартості) права вимоги.

Постановою Національного Банку України №664 від 02.10.2015р. було відкликано банківську ліцензію та розпочато ліквідацію АТ "Дельта Банк" (т. 1, а.с. 57).

Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішенням від 20.02.2017р. №619 продовжила строк здійснення процедури ліквідації у публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" до 04.10.2019р. включно (т. 1, а.с. 59).

12.04.2017р. товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія управління активами "Інвестиційна група "Глобус" здійснило продаж на користь ОСОБА_9 складського приміщення (в літ В-1) площею 3459,3 кв.м., а саме: складські приміщення 1, з 3 по 30, з 44 по 58, з 72 по 76, що знаходиться в будинку 355-4 на вулиці Городоцькій у місті Львові, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових права на нерухоме майно (т. 1, а.с. 60).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9, залучений до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, помер (свідоцтво про смерть від 08.05.2018р. серія НОМЕР_1 та витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть №00020103720 від 08.05.2018р.) (т.1, а.с. 164-165).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.12.2018 р. замінено у справі третю особу - ОСОБА_9 його правонаступниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Позивач звернувся до суду з даним позовом про застосування до відносин сторін наслідків недійсності нікчемного правочину - договору про відступлення права вимоги від 10.07.2014р.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає, що згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Підпунктом 2.5.2 п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що за змістом ч. 2 ст. 215 ЦК України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним.

Спори про визнання нікчемних правочинів недійсними підлягають вирішенню господарськими судами в загальному порядку. З'ясувавши, що оспорюваний правочин є нікчемним, господарський суд зазначає в резолютивній частині рішення про його недійсність або, за відсутності підстав для такого визнання, відмовляє в задоволенні позову.

Враховуючи положення ст.ст. 207, 215 ЦК України, господарський суд зазначає, що нікчемний правочин є таким, якщо його недійсність встановлена законом, і останній є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду.

Згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Пунктом 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз'яснено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним законом у даних правовідносинах.

Так, п. 16 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом гарантування вкладів фізичних осіб стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ст. 38 Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

З огляду на викладене, правочини, перевірка яких здійснюється в порядку ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", можуть вважатись нікчемними лише з підстав, передбачених цим законом, в справі про застосування наслідків нікчемних правочинів суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує їх нікчемність і настання певних юридичних наслідків. При цьому, суд керується нормами ст.ст. 215, 203 ЦК України, ст. 207 ГК України з огляду на те, що правовідносини мають господарсько-правовий характер.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом вважає, що договір про відступлення права вимоги від 10.07.2014р. є нікчемним в силу п.п. 1-3, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", тому просить суд застосувати наслідки недійсності правочину.

Досліджуючи обставини, з якими позивач пов'язує нікчемність договору про відступлення права вимоги від 10.07.2014р., суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як встановлено апеляційним судом, договір про відступлення права вимоги від 10.07.2014р. не є договором про безоплатне відчуження майнових прав, а умовами вказаного договору (п. 1.4. договору) визначено оплату за відступлене право вимоги в сумі 3 500 000 грн. без ПДВ, тобто умови і порядок виконання договору про відступлення права вимоги від 10.07.2014р. не передбачали ні безоплатного відчуження майна, ні відмови від власних майнових вимог.

З огляду на викладене, суд вважає безпідставними посилання позивача, як підставу для нікчемності договору, на положення п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що 02.12.2013р. між ПАТ "Астра Банк" (продавець) та ПАТ "Дельта Банк" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги.

Так, згідно п. п. 1.1., 2.1. даного договору, ПАТ "Астра Банк" продав (відступив) та передав ПАТ "Дельта Банк" права вимоги до ТОВ "Торговий дім "Аванта" за генеральним кредитним договором від 29.10.2012р. №699004013308012.

Окрім того, додатком №1 до договору купівельна ціна прав вимоги до ТОВ "Торговий дім "Аванта" згідно генерального кредитного договору №699004013308012 склала 3 788 593,31 грн.

Таким чином, беручи до уваги викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач став новим кредитором відносно ТОВ "Торговий Дім "Аванта", сплативши при цьому 3 788 593, 31 грн.

В свою чергу, 10.07.2014р. між ПАТ "Дельта Банк" (первісний кредитор) та ТОВ "ФК "Надбання" (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги, згідно п. 1.1 якого ПАТ "Дельта Банк" передало, а ТОВ "ФК "Надбання" прийняло на себе право вимоги щодо виконання зобов'язань ТОВ "ТД "Аванта" згідно генерального кредитного договору №699004013308012 від 29.10.2012р. (основний договір).

Пунктом 1.4. даного договору, сторони домовились, що ціна відступлення права вимоги за основним договором, що підлягає сплаті новим кредитором на користь первісного кредитора становить 3 500 000 грн.

На виконання умов даного договору, ТОВ "ФК "Надбання" здійснило оплату в користь ПАТ "Дельта Банк" в розмірі 3 500 000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 11.07.2014р. на суму 1 050 000 грн., від 27.08.2014р. на суму 450 000 грн., від 28.08.2014р. на суму 2 000 000 грн.

Таким чином, судом встановлено, що позивач відступив дане право вимоги вказаних прав ТОВ "ФК "Надбання" на суму 3500000 грн., яка була сплачена новим кредитором позивачу, тобто різниця між сумою купівлі та сумою відступлення прав вимоги становить - 288 593,31 грн., що у відсотковому співвідношенні -7,6% від первісної ціни.

Окрім того, як встановлено апеляційним судом, в період з 02.12.2013р. по 10.07.2014р., ТОВ "ТД "Аванта" було сплачено на користь ПАТ "Дельта Банк" в рахунок погашення кредиту 1 247 259,75 грн. за генеральним кредитним договором від 29.10.2012р. №699004013308012.

Таким чином, загальна сума отриманих коштів ПАТ "Дельта Банк" в погашення кредиту становить 4 747 259,75 грн. (1 247 259,75 грн. + 3 500 000 грн.), тобто, різниця між купівельною ціною права вимоги та продажною ціною права вимоги становить 958 666,44 грн., тобто прибутковість операцій склала 958 666,44 грн.

Отже, беручи до уваги викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем не доведено того, що вартість прав, які були відчужені на користь ТОВ "ФК "Надбання" відрізняється від звичайної вартості на 20 та більше відсотків, або укладення договору про відступлення права вимоги від 10.07.2014р. зумовило неплатоспроможність банку або неможливість виконання грошових зобов'язань банку перед кредиторами, адже цей договір не був збитковою господарсько-фінансовою операцією, тому суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що посилання позивача на п. п. 2, 3 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" необґрунтовані.

Окрім того, позивачем не доведено, що ПАТ "Дельта Банк", уклавши спірний договір, надав пільги будь-яким кредиторам банку, що зумовлює безпідставність позовних вимог про нікчемність спірного правочину на підставі п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Суд апеляційної інстанції також приймає до уваги, що позивач, заявляючи вимоги про застосування наслідків нікчемного правочину, не врахував той факт, що визнаний виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб правочин нікчемним напряму стосується ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Надбання". Двосторонність даного договору свідчить про те, що відповідачі у даній справі ніяким чином не впливали на умови цього правочину, але в силу ст. ст. 512-517 ЦК України змушені були виконати заявлені вимоги нового кредитора ТОВ "ФК "Надбання", на підставі вказаного правочину.

В свою чергу, подальше припинення діяльності ТОВ "ФК "Надбання" та внесення 17.09.2015р. відповідних відомостей в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зумовлює відсутність правових підстав, в силу ст. ст. 112, 609 ЦК України, для звернення як позивача, так і відповідачів з позовами до ТОВ "ФК "Надбання" про повернення другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання у разі недійсності правочину.

Окрім того, суд апеляційної інстанції враховує те, що іпотечний договір №699004013308012/32 не може набрати чинності шляхом заявлення позовної вимоги про визнання АТ "Дельта Банк" стороною-іпотекодержателем за іпотечним договором №699004013308012/32, укладеним між ПАТ "Астра Банк" та ТОВ "Компанія з управління активами "Інвестиційна група "Глобус", оскільки 12.04.2017р. ТОВ "Компанія управління активами "Інвестиційна група "Глобус" здійснило продаж на користь ОСОБА_9 складського приміщення (в літ В-1) площею 3459,3 кв.м., а саме складські приміщення 1, з 3 по 30, з 44 по 58, з 72 по 76, що знаходиться в будинку 355-4 на вулиці Городоцькій у місті Львові, що підтверджується інформаційною довідною з Державного реєстру речових права на нерухоме майно (т. 1, а. с. 60).

Позивач жодним чином не спростовує недійсність договору купівлі-продажу вказаного нерухомого майна, який нотаріально засвідчений 12.04.2017р., не заявляє відповідної позовної вимоги, а тим більше не надає належних та допустимих доказів щодо визнання в будь-який інший спосіб цього договору недійсним.

Отже, оскільки станом на дату розгляду цієї справи складське приміщення (в літ В-1) площею 3459,3 кв.м., що знаходиться в будинку 355-4 на вулиці Городоцькій у місті Львові, не належить на праві власності ТОВ "Компанія з управління активами "Інвестиційна група "Глобус", що виключає можливість набрання чинності іпотечним договором №699004013308012/32 шляхом визнання АТ "Дельта Банк" стороною-іпотекодержателем.

Поруч з цим, вибуття із власності ТОВ "Компанія управління активами "Інвестиційна група "Глобус" даного нерухомого майна, зумовлює припинення договору №292-09А оренди нежитлового приміщення від 26.10.2009р., укладеного між ТОВ "Компанія з управління активами "Інвестиційна група "Глобус" (орендодавець) та ТОВ "Торговий дім "Аванта" (орендар).

Згідно п.1.1. договору застави майнових прав №699004013308012/31, заставодавець передає заставодержателю в повному обсязі майнове право, що виникло у заставодавця на підставі договору №292-09А оренди нежитлового приміщення від 26.10.2009 р.

Позивачем не додано до матеріалів справи самого договору №292-09А в т.ч. належних та допустимих доказів того, що договір №292-09А є якимось чином продовжений у зв'язку із вибуття із власності ТОВ "Компанія з управління активами "Інвестиційна група "Глобус" нерухомого майна.

Як вже зазначалось, ТОВ "Компанія з управління активами "Інвестиційна група "Глобус" не є власником майна - складських приміщень, а отже предмет, як обов'язкова складова договору найму (оренди) відсутній, що зумовлює втрату чинності (припинення) договору №292-09А оренди нежитлового приміщення від 26.10.2009р., що відповідає положенням ст. 291 ГК України, згідно якої договір оренди припиняється у разі викупу об'єкта оренди.

Таким чином, вищезазначені обставини, щодо припинення договорів іпотеки, застави майнових прав, оренди зумовлюють відсутність правових підстав для скасування державної реєстрації припинення записів про обтяження нерухомого майна, накладених згідно з договором іпотеки від 29.10.2012р., р.№950, а саме: 1) запису про іпотеку №6284132 (спеціальний розділ), який припинено 07.11.2014р. за рішенням приватного нотаріуса КМНО Літвінова А.В., індексний номер рішення 17055323 та записів про заборону нерухомого майна №7615899 (спеціальний розділ), які припинено 07.11.2014р. за рішенням приватного нотаріуса КМНО Літвінова А.В., індексний номер рішення 17055303.

Також, аналізуючи заявлені позовні вимоги, місцевий господарський суд звернув увагу на наступну позицію Верховного Суду у справі № 910/14617/16, відображену у постанові від 14 червня 2018 року: "4.34. При цьому господарські суди дійшли обґрунтованого висновку, що вимога про застосування наслідків недійсності договору застави цінних паперів є похідною вимогою від вимоги про визнання недійсним даного договору…".

Заявлені Позивачем позовні вимоги містять лише вимоги щодо застосування наслідків нікчемного правочину, проте ніяким чином Позивач не ставить вимогу про визнання Договору про відступлення права вимоги від 10.07.2014 року недійсним.

Зазначене відповідає правовій позиції висловленій в постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 906/1180/16, в якій зазначено: "Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як самостійно, так і може бути об'єднана з вимогою повернути одержане за цим правочином у натурі або про відшкодування його вартості (якщо повернення у натурі неможливе). Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним".

Окрім того, суд приймає до уваги, що ТОВ "Компанія управління активами "Інвестиційна група "Глобус" здійснило продаж на користь ОСОБА_9 складського приміщення (в літ В-1) площею 3459,3 кв.м., а саме складські приміщення 1, з 3 по 30, з 44 по 58, з 72 по 76, що знаходиться в будинку 355-4 на вулиці Городоцькій у місті Львові, що підтверджується інформаційною довідною з Державного реєстру речових права на нерухоме майно (т. 1, а. с. 60).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.12.2018 р. замінено у справі третю особу - ОСОБА_9 його правонаступниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Господарський суд зобов'язаний забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи, в даному випадку спадкоємців громадянина ОСОБА_9. Будь-яке втручання державного органу на мирне володіння майном повинно бути зумовлено досягненням правомірної цілі.

Як вже зазначалось судом, до правочину щодо купівлі-продажу складських приміщень 1, з 3 по 30, з 44 по 58, з 72 по 76, що знаходиться в будинку 355-4 на вулиці Городоцькій у місті Львові, слід застосувати презумпцію правомірності правочину, так як його недійсність прямо не передбачена законом і не встановлена будь-яким судовим рішенням.

Таким чином, всі заявлені позовні вимоги, що стосуються забезпечення виконання зобов'язань так чи інакше стосуються нерухомого майна, яке вибуло з володіння заставодавця і перебуває у мирному користуванні на даний момент спадкоємців ОСОБА_9.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову позивачу в задоволенні позову про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та скасування державної реєстрації припинення записів про обтяження нерухомого майна.

Окрім того, судом першої інстанції вірно не застосовано строк позовної давності, оскільки при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст. 267 ЦК України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

Враховуючи те, що судом відмовлено в задоволенні позову з підстав його необґрунтованості, тому відсутні підстави для розгляду заяви відповідачів про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності.

Колегія суддів апеляційного суду вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними та документально необґрунтованими, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не може бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені в ній доводи не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що суд першої інстанції постановив рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, з урахуванням усього вищевказаного у апеляційного суду немає правових підстав для його скасування.

За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення Господарського суду Волинської області від 18.09.2018 р. у справі № 903/389/18 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" - без задоволення.

Витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення Господарського суду Волинської області від 18.09.2018 р. у справі № 903/389/18 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Волинської області.

Повний текст постанови складено 18 лютого 2019 року

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Грязнов В.В.