Ухвала

від 14.02.2019 по справі 755/662/19

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №:755/662/19

Провадження №: 4-с/755/30/19

"14" лютого 2019 р. Дніпровський районний суд міста Києва у складі:

судді Шевченко В.М.,

секретар судового засідання Сіренко Д.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 Дніпровського районного суду міста Києва

цивільну справу № 755/662/19

за скаргою Акціонерного товариства Міжнародний Інвестиційний Банк (стягувач у виконавчому провадженні),

на дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Баірової Наталії Михайлівни,

заінтересована особа - ОСОБА_3 (боржник у виконавчому провадженні),

учасники судового розгляду:

представник АТ Міжнародний Інвестиційний Банк - Грищенко О.М.,

приватний виконавець - Баірова Н.М.,

УСТАНОВИВ:

представник АТ Міжнародний інвестиційний банк звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва зі скаргою на дії приватного виконавця Баірової Наталії Михайлівни щодо винесення постанови ВП № 56425255 про зняття арешту з майна від 04.01.2019 відповідно до якої знято арешт з частки боржника - ОСОБА_5, у розмірі 51% у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Мисливське господарство ЕДЕЛЬВЕЙС-ТУР , ЄДРПОУ 35834661, неправомірними. На думку скаржника, положення Закону України Про виконавче провадження не містять такої підстави для зняття арешту повністю або частково з майна боржника, як продаж приватний виконавцем частки боржника у статутному капіталі юридичної особи відповідно до договору купівлі-продажу, який укладено в порядку ст. 22 Закону України Про товариства з обмеженою відповідальністю .

05.02.2019 від приватного виконавця Баірової Н.М. надійшов відзив на скаргу, в якому вважає її необгрнутованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки після реалізації арештованого майна чи його передачі стягувачу в рахунок погашення боргу всі арешти та заборони з такого майна знімаються не пізніше наступного робочого дня після отримання виконавцем документів, що підтверджують повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах або після його передачі стягувачу. Про повний розрахунок про придбане майно свідчить квитанція про оплату наявна в матеріалах провадження. Вважає, що в даному випадку юрисдикція судових рішень була не виключно цивільною, вважаю, що при вирішенні даного спору має застосовуватись положення ст. 287 КАС України дану справу слід розглядати за привалами адміністративного судочинства, у зв'язку з чим провадження за скаргою слід закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, як таке, що не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Представник стягувача АТ Міжнародний інвестиційний банк Грищенко О.М. у судовому засіданні підтримав скаргу з підстав викладених в ній, просив задовольнити. Подав відповідь на відзив, копія якого була направлена суб'єкту оскарження, що підтверджується відповідними доказами. У відзив представник стягувача зауважив, що однією з підстав зняття арешту, передбачених ч. 4 ст. 59 Закону України Про виконавче провадження , є отримання виконавцем документів, що підтверджують повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах. Зважаючи на те, що частка розміром 51% статутного капіталу ТОВ Мисливське господарство ЕДЕЛЬВЕЙС-ТУР , ЄДРПОУ 35834661, яка належала боржнику ОСОБА_5 на електронних торгах не продавалась, а була відчужена згідно із ст. 22 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю , то у приватного виконавця були відсутні підстави для зняття арешту із вказаної частки статутного капіталу ТОВ Мисливське господарство ЕДЕЛЬВЕЙС-ТУР . На виконанні у приватного виконавця знаходяться виконавчі документи, видані за правилами цивільного судочинства судом загальної юрисдикції, а не судами різних юрисдикцій, таким чином скарга підлягає розгляду за правилами цивільного законодавства.

Приватний виконавець Баірова Н.М. у судовому засіданні заперечила проти скарги, посилаючись на доводи викладені у відзиві на скаргу.

Боржник ОСОБА_5 був належним чином повідомлений про день, час та місце судового розгляду, проте в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив. Неявка боржника не є перешкодою для розгляду скарги, що відповідає вимогам ст. 450 ЦПК України.

Ухвалою суду від 18.01.2019 скаргу прийнято до провадження, призначено судове засідання та постановлено витребувати від приватного виконавця належним чином завірену копію матеріалів виконавчого провадження № 56425255.

01.02.2019 до суду від приватного виконавця Баірової Н.М. надійшла належним чином завірена копія матеріалів виконавчого провадження № 56425255, яке входить в склад зведеного виконавчого провадження ЗВП № 56428547.

Суд, вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, установив, що скарга підлягає задоволенню за таких підстав.

Згідно із статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

За приписами частини першої, другої статті 450 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Судом встановлено, що 21.06.2012 Дніпровським районним судом м. Києва видано виконавчий лист у справі № 755/10895/17 від 13.10.2017 про стягнення з ОСОБА_5 на користь АТ Міжнародний інвестиційний Банк заборгованості в сумі 747 174,23 грн.

На виконання цього виконавчого листа 17.05.2018 за заявою стягувача приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Баіровою Н.М. було відкрите виконавче провадження № 5642255 щодо примусового виконання вказаного виконавчого листа.

04.06.2018 приватним виконавцем була винесена постанова про арешт майна у ВП № 5642255, відповідно до якої приватним виконавцем накладено арешт на корпоративні права, що належать боржнику та складають 51% частки статутного капіталу ТОВ Мисливське господарство ЕДЕЛЬВЕЙС-ТУР , ЄДРПОУ 35834661.

04.01.2019 приватним виконавцем винесено постанову ВП № 56425255 про зняття арешту з майна, відповідно до змісту мотивувальної частини, 04.01.2019 покупцем сплачено вартість частки розміром 51% статутного капіталу ТОВ Мисливське господарство ЕДЕЛЬВЕЙС-ТУР , ЄДРПОУ 35834661, згідно договору купівлі-продажу від 04.01.2019.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу частини першої статті18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Відповідно до статті 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами ч. 1 ст. 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно зі ч. 1 ст. 5 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів"приватний виконавець під час здійснення професійної діяльності є незалежними, керується принципом верховенства права та діє виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 36 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" рішення, дії чи бездіяльність приватного виконавця можуть бути оскаржені у порядку, встановленому законом. Вказані положення також кореспондуються із ч. 1 ст. 74 Закону України Про виконавче провадження .

Права та обов'язки виконавця визначені в статті 18 Закону України Про виконавче провадження , за приписами якої виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; здійснювати, зокрема заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. В тому числі, виконавець зобов'язаний накладати арешт на кошти та інші цінності боржника.

Підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень (п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону).

Статтею 10 Закону України Про виконавче провадження передбачено заходи примусового виконання рішень.

Із постанови приватного виконавця від 04.01.2019 ВП № 564252255 про зняття арешту з майна убачається, що остання винесена із посиланням на ст.ст. 59, 61 Закону України Про виконавче провадження .

Порядок зняття арешту з майна боржника визначається ст. 59 Закону України Про виконавче провадження та підставами для цього є зокрема: 1) набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника (ч.ч. 2, 5 Закону); 2) за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого Законом (ч. 3 ст. 59 Закону); 3) з підстав, передбачених ч. 4 ст. 59 Закону, якими є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Наведені підстави є вичерпними, розширеному тлумаченню не підлягають.

Статтею 61 Закону України Про виконавче провадження визначається порядок реалізації майна, на яке звернено стягнення.

Убачається, що положення Закону України Про виконавче провадження не містять такої підстави для зняття арешту повністю або частково з майна боржника, як продаж приватним виконавцем частки боржника у статутному капіталі юридичної особи відповідно до договору купівлі-продажу, укладеного ст. 22 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю .

За змістом ст. 59 Закону України Про виконавче провадження , що регулює порядок зняття арешту з майна, убачається, що зняття арешту з частки боржника у статутному капіталі юридичної особи, яка була відчужена в порядку передбаченому ст. 22 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю , здійснюється за рішенням суду.

Щодо посилань приватного виконавця на п. 29 розділу VII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказ Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5, згідно із яким після реалізації арештованого майна чи його передачі стягувачу в рахунок погашення боргу всі арешти та заборони з такого майна знімаються не пізніше наступного робочого дня після отримання виконавцем документів, що підтверджують повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах або після його передачі стягувачу, то вказана норма встановлює порядок зняття арешту з майна боржника у випадку, якщо майно боржника було реалізоване з електронних торгів, і кошти від реалізації такого майна боржника на електронних торгах надійшли на рахунок приватного виконавця.

У даному випадку частка розміром 51% статутного капіталу ТОВ Мисливське господарство ЕДЕЛЬВЕЙС-ТУР , ЄДРПОУ 35834661, яка належить боржнику, була продана приватним виконавцем, гідно із договором купівлі-продажу від 04.01.2019 з посиланням на порядок визначений ст. 22 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю , на електронних торгах майно боржника не продавалось, що свідчить про відсутність підстав для зняття арешту приватним виконавцем із вказаної частки статутного капіталу ТОВ Мисливське господарство ЕДЕЛЬВЕЙС-ТУР в порядку ст. 59 Закону України Про виконавче провадження та п. 29 розділу VII Інструкції № 512/5.

Суд відхиляє доводи приватного виконавця Баірової про те, що дану скаргу слід розглядати за правилами адміністративної юрисдикції з огляду на таке.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття суд, встановлений законом передбачає, зокрема, й дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства між собою - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, суб'єктний склад та характер спірних матеріальних правовідносин. Таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Визначення юрисдикційності скарги (заяви) залежить від установлення судами таких обставин: чи вказана скарга є реалізацією учасником справи права на судовий контроль за виконанням судового рішення в конкретній справі, чи це є самостійним правом на оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів, їх посадових осіб, виконавця чи приватного виконавця як суб'єктів, наділених владними повноваженнями при вчиненні виконавчих дій.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах установленої компетенції.

Правила визначення компетенції судів щодо розгляду цивільних справ передбачені статтею 19 ЦПК України, згідно з якою суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

При визначенні юрисдикційності справи за заявою про заміну сторони виконавчого провадження, скаргою на рішення, дії чи бездіяльність органу державної виконавчої служби, приватного виконавця необхідно встановити,на підставі яких виконавчих документів здійснюється виконавче провадження.

Якщо виконавче провадження відкрито і примусове виконання здійснюється державною виконавчою службою на підставі документів, передбачених у пунктах 1, 11, 2 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII, тобто на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України, а також судових наказів; ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом, то заяви та скарги розглядаються судом, який видав рішення, що перебуває на примусовому виконанні.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 324/1018/17.

Крім цього, у постанові Великої палати Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 660/612/16-ц сформовано правовий висновок, в якому вказується, що оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства відповідно до частини першої статті 287 КАС України.

За нормою ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За матеріалами зведеного виконавчого провадження № 56428547, відкритого відносно боржника ОСОБА_5, що перебуває на виконанні приватного виконавця Баірової Н.М. , убачається всі виконавчі документи відносно боржника видані за привалами цивільного судочинства одним судом загальної юрисдикції - Дніпровським районним судом м. Києва, що свідчить про необґрунтованість посилань приватного виконавця щодо необхідності розгляду даної скарги за правилами адміністративного судочинства та відсутність правових підстав для закриття провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст 255 ЦПК України.

Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів скарги про неправомірність дій приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Баірової Наталії Михайлівни, що стосується винесення постанови про зняття арешту з майна від 04.01.2019 у виконавчому провадженні № 56425255, відповідно до якої знято арешт з частки боржника ОСОБА_3 у розмірі 51 % у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю ЕДЕЛЬВЕЙС-ТУР , ЄДРПОУ 35834661, а тому скарга на дії приватного виконавця є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

На підставі викладеного вище, керуючись статтями 19 Конституції України, Законом України Про виконавче провадження , Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", ст.ст. 258-261, 353, 354, 447-453, пп.15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

скаргу Акціонерного товариства Міжнародний Інвестиційний Банк на дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Баірової Наталії Михайлівни, заінтересована особа - боржник ОСОБА_3, - задовольнити.

Визнати дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Баірової Наталії Михайлівни, що стосується винесення постанови про зняття арешту з майна від 04.01.2019 у виконавчому провадженні № 56425255, відповідно до якої знято арешт з частки боржника ОСОБА_3 у розмірі 51 % у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю ЕДЕЛЬВЕЙС-ТУР , ЄДРПОУ 35834661, - неправомірними.

Зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Баірову Наталію Михайлівну усунути порушення шляхом скасування постанови про зняття арешту з майна від 04.01.2019 у виконавчому провадженні № 56425255, відповідно до якої знято арешт з частки боржника ОСОБА_3 у розмірі 51 % у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю ЕДЕЛЬВЕЙС-ТУР , ЄДРПОУ 35834661,

В силу статті 453 ЦПК України орган державної виконавчої служби зобов'язаний про виконання ухвали повідомити суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва у строки, встановлені статтею 354 ЦПК України.

Інформацію стосовно справи, що розглядається, можна отримати за адресою: м. Київ, вул. І. Сергієнка, 3, та на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/fair/sud2604.

Складення повного тексту ухвали 18.02.2019.

Суддя В. Шевченко