Постанова

від 22.04.2021 по справі 755/662/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

22 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 755/662/19

провадження № 61-14442св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

стягувач (заявник) - акціонерне товариство Міжнародний Інвестиційний Банк ;

боржник - ОСОБА_1 ,

заінтересована особа - приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Баірова Наталія Михайлівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Баірової Наталії Михайлівни на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 14 лютого 2019 року у складі судді Шевченко В. М. та постанову Київського апеляційного суду від 13 червня 2019 року у складі колегії суддів: Савченка С. І., Верланова С. М., Мережко М. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст скарги

У січні 2019 року стягувач акціонерне товариство Міжнародний Інвестиційний Банк (далі - АТ Міжнародний Інвестиційний Банк ) звернувся до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Баірової Н. М., яка мотивована тим, що 17 травня 2018 року приватним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 56425255 на підставі виконавчого листа № 755/10895/17, виданого 13 жовтня 2017 року Дніпровським районним судом м. Києва, щодо стягнення із ОСОБА_1 на користь АТ Міжнародний Інвестиційний Банк боргу в розмірі 747 174,23 грн.

В межах виконавчого провадження постановою приватного виконавця від 04 червня 2018 року накладено арешт на належні боржнику корпоративні права у вигляді 51 % частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю Мисливське господарство ЕДЕЛЬВЕЙС-ТУР (далі - ТОВ МГ ЕДЕЛЬВЕЙС-ТУР ), однак постановою приватного виконавця від 04 січня 2019 року арешт знято у зв`язку із сплатою покупцем вартості 51 % частки у статутному капіталі товариства за договором купівлі-продажу від 04 січня 2019 року.

Заявник вважає, що постанова про зняття арешту є неправомірною, оскільки статтями 59, 61 Закону України Про виконавче провадження не передбачено такої підстави для зняття арешту з майна боржника, як продаж приватним виконавцем частки боржника у статутному капіталі юридичної особи за договором купівлі-продажу відповідно до статті 22 Закону України Про товариства з обмеженою відповідальністю . Згідно частини п`ятої статті 59 Закону України Про виконавче провадження зняття арешту в такому випадку здійснюється лише за рішенням суду.

У зв`язку з наведеним просив визнати неправомірними дії приватного виконавця Баірової Н. М. щодо винесення постанови ВП № 56425255 від 04 січня 2019 року про зняття арешту з майна боржника ОСОБА_1 у розмірі 51% у статутному капіталі ТОВ МГ ЕДЕЛЬВЕЙС-ТУР та зобов`язати приватного виконавця скасувати постанову про зняття арешту від 04 січня 2019 року.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 14 лютого 2019 року скарга задоволена, визнано оскаржувані дії приватного виконавця Баірової Н. М. щодо винесення постанови від 04 січня 2019 року про зняття арешту з частки боржника ОСОБА_3 у розмірі 51 % у статутному капіталі ТОВ МГ ЕДЕЛЬВЕЙС-ТУР неправомірними та зобов`язано приватного виконавця усунути порушення шляхом скасування оскаржуваної постанови.

Задовольняючи скаргу стягувача, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані дії приватного виконавця щодо винесення постанови про зняття арешту вчинені неправомірно, з порушенням вимог Закону України Про виконавче провадження , який не містить такої підстави для зняття арешту з майна боржника, як продаж частки боржника у статутному капіталі юридичної особи за договором купівлі-продажу, укладеним згідно статті 22 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю . Згідно статті 59 Закону України Про виконавче провадження зняття арешту з частки боржника у статутному капіталі юридичної особи, яка була відчужена в порядку, передбаченому статтею 22 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю , здійснюється за рішенням суду.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 13 червня 2019 року апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Баірової Н. М. залишено без задоволення, а ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 14 лютого 2019 року - без змін.

Апеляційний суд врахував, що електронні торги з реалізації майна боржника не проводилися і передбачені законом підстави для зняття арешту безпосередньо виконавцем були відсутні, тому зняття арешту в такому випадку можливе лише за рішенням суду, у зв`язку із чим суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив скаргу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У липні 2019 року приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Баірова Н. М. звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та закрити провадження у справі.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не мав розглядати справу за скаргою АТ Міжнародний Інвестиційний Банк на дії приватного виконавця в межах зведеного виконавчого провадження, оскільки на виконанні приватного виконавця перебувають виконавчі листи, видані Дніпровським районним судом міста Києва на підставі рішень Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, який розглядав справи за правилами різних юрисдикцій, цивільної та господарської. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та узагальнення його доводів

У жовтні 2019 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому АТ Міжнародний Інвестиційний Банк просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін, посилаючись на те, що третейські суди не здійснюють правосуддя, їх рішення не є актами правосуддя, а самі вони не входять до системи судів загальної юрисдикції. На виконанні у приватного виконавця знаходяться виконавчі документи, видані за правилами цивільного судочинства одним судом загальної юрисдикції, а саме: Дніпровським районним судом м. Києва, тому справа не може бути розглянута за правилами адміністративного судочинства.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 755/662/19 та витребувано її з Дніпровського районного суду м. Києва.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У жовтні 2019 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що Дніпровським районним судом м. Києва 13 жовтня 2017 року видано виконавчий лист у справі № 755/10895/17 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ Міжнародний інвестиційний Банк заборгованості в сумі 747 174,23 грн.

Вказаний виконавчий лист виданий на підставі ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2017 року про видачу виконавчого документа на виконання рішення третейського суду від 09 червня 2017 року у справі № 13/17.

На підставі вказаного виконавчого листа постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Баірової Н. М. від 17 травня 2018 року відкрите виконавче провадження № 56425255.

В межах виконавчого провадження постановою приватного виконавця від 04 червня 2018 року накладено арешт на належні боржнику ОСОБА_1 корпоративні права у вигляді 51 % частки у статутному капіталі ТОВ МГ ЕДЕЛЬВЕЙС-ТУР .

Постановою приватного виконавця від 04 січня 2019 року знято арешт у зв`язку із сплатою покупцем вартості 51 % частки у статутному капіталі товариства за договором купівлі-продажу від 04 січня 2019 року.

Також судом встановлено, що електронні торги щодо продажу 51 % частки у статутному капіталі ТОВ МГ ЕДЕЛЬВЕЙС-ТУР у порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження , не проводилися.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно із статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу ДВС усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.

Спірні правовідносини щодо зняття виконавцем арешту з майна боржника регулюються Законом України Про виконавче провадження , згідно зі статтею 59 якого підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у ч.6 ст.61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені п.1 2 розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення цього Закону.

Наведені у частині четвертій статті 59 вказаного Закону підстави зняття арешту з майна державним (приватним) виконавцем є вичерпними, розширеному тлумаченню не підлягають.

Відповідно до частини п`ятої статті 59 цього Закону у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що електронні торги з реалізації майна боржника не проводилися і передбачені законом підстави для зняття арешту безпосередньо виконавцем відсутні, а тому зняття арешту в такому випадку можливе лише за рішенням суду, у зв`язку із чим правильно задовольнили скаргу.

Також апеляційним судом вмотивовано відхилено доводи приватного виконавця, що скарга стягувача має розглядатися за правилами адміністративного судочинства, оскільки оспорювана постанова про зняття арешту винесена в межах зведеного виконавчого провадження, в якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених за правилами різних юрисдикцій, зокрема на підставі рішення третейського суду.

За правилами адміністративного судочинства розглядаються справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій (постанови від 14 березня 2018 року у справі № 660/612/16-ц (провадження № 14-19цс18), від 12 вересня 2018 року справа № 906/530/17 (провадження № 12-213гс18), від 17 жовтня 2018 року у справах № 927/395/13 (провадження № 12-189гс18) та № 5028/16/2/2012 (провадження № 12-192гс18)).

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 324/1018/17, якщо виконавче провадження відкрито і примусове виконання здійснюється державною виконавчою службою на підставі документів, передбачених у пунктах 1, 11, 2 частини першої статті 3 Закону України Про виконавче провадження , тобто на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України, а також судових наказів; ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом, то заяви та скарги розглядаються судом, який видав рішення, що перебуває на примусовому виконанні.

Враховуючи, що примусове виконання здійснюється приватним виконавцем за матеріалами зведеного виконавчого провадження № 56428547, відкритого відносно боржника ОСОБА_1 , за виконавчими листами, які відносно боржника видані за правилами цивільного судочинства одним судом загальної юрисдикції - Дніпровським районним судом м. Києва, в тому числі на підставі виконавчого листа, виданого за судовим рішенням (у вигляді ухвали) Дніпровського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2017 року про надання дозволу на виконання рішення третейського суду, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що скарга підвідомча загальним судам в порядку цивільного судочинства.

Апеляційним судом відхилено намагання приватного виконавця пов`язати розгляд справи третейським судом із розглядом справи в порядку господарського судочинства, оскільки розгляд справи третейським судом не пов`язаний і відповідно не є тотожним розгляду справи за правилами господарського судочинства.

Посилання приватного виконавця у касаційній скарзі на позицію Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у справі № 660/612/16-ц, та позицію Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеної у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 755/5026/17, відхиляються судом касаційної інстанції, оскільки у вказаних справах зведене виконавче провадження було відкрите за рішеннями судів різних юрисдикцій, зокрема, цивільного та господарського судочинства.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження судів попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Баірової Наталії Михайлівни залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 14 лютого 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Жданова

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко