Постанова

від 13.06.2019 по справі 755/662/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 755/662/19 Головуючий 1 інстанція- Шевченко В.М.

Проваження № 22-ц/824/7031/2019 Доповідач апеляційна інстанція- Савченко С.І.

П О С Т А Н О В А

іменем України

13 червня 2019 року м.Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Верланова С.М., Мережко М.В.,

за участю секретаря Вергелес О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Баірової Наталії Михайлівни на ухвалу Дніпровського районного суду м.Києва від 14 лютого 2019 року у справі за скаргою Акціонерного товариства Міжнародний Інвестиційний Банк на дії Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Баірової Наталії Михайлівни щодо зняття арешту, стягувач: Акціонерне товариство Міжнародний Інвестиційний Банк ; боржник: ОСОБА_1 ,-

в с т а н о в и в:

У січні 2019 року стягувач АТ Міжнародний Інвестиційний Банк звернувся до суду із скаргою на дії Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Баірової Н.М., яку мотивував тим, що 17 травня 2018 року приватним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 56425255 на підставі виконавчого листа №755/10895/17, виданого 13 жовтня 2017 року Дніпровським районним судом м.Києва, щодо стягнення із ОСОБА_1 на користь АТ Міжнародний Інвестиційний Банк боргу в розмірі 747174,23 грн.

Вказував, що в межах виконавчого провадження постановою приватного виконавця від 04 червня 2018 року накладено арешт на належні боржнику корпоративні права у вигляді 51 % частки у статутному капіталі ТОВ Мисливське господарство ЕДЕЛЬВЕЙС-ТУР , однак постановою приватного виконавця від 04 січня 2019 року арешт знято у зв`язку із сплатою покупцем вартості 51 % частки у статутному капіталі товариства за договором купівлі-продажу від 04 січня 2019 року.

Вважає, що постанова про зняття арешту є неправомірною, бо ні ст.59, ні ст.61 Закону України Про виконавче провадження не містять такої підстави для зняття арешту з майна боржника, як продаж приватним виконавцем частки боржника у статутному капіталі юридичної особи за договором купівлі-продажут відповідно до ст.22 Закону України Про товариства з обмеженою відповідальністю . Згідно ч.5 ст.59 Закону України Про виконавче провадження зняття арешту в такому випадку здійснюється лише за рішенням суду. У зв`язку із наведеним, просив визнати неправомірними дії приватного виконавця Баірової Н.М. щодо винесення постанови ВП № 56425255 від 04 січня 2019 року про зняття арешту з

- 2 -

майна боржника ОСОБА_1 у розмірі 51% у статутному капіталі ТОВ Мисливське господарство ЕДЕЛЬВЕЙС-ТУР та зобов`язати приватного виконавця скасувати постанову про зняття арешту від 04 січня 2019 року.

Ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 14 лютого 2019 року скарга стягувача задоволена, визнано оскаржувані дії приватного виконавця Баірової Н.М. щодо винесення постанови від 04 січня 2019 року про зняття арешту з частки боржника ОСОБА_1 у розмірі 51 % у статутному капіталі ТОВ Мисливське господарство ЕДЕЛЬВЕЙС-ТУР неправомірними та зобов`язано приватного виконавця усунути порушення шляхом скасування оскаржуваної постанови.

Не погоджуючись із ухвалою, приватний виконавець Баірова Н.М. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції у повному обсязі,посилаючись на порушення судом правил юрисдикції та неправильне застосування норм матеріального права. Суд не врахував, що оспорювана стягувачем постанова про зняття арешту винесена в межах зведеного виконавчого провадження, в якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених за правилами різних юрисдикцій, зокрема на підставі рішення третейського суду, яке ухвалено за правилами господарської юрисдикції. Окрім того, суд не звернув уваги, що реалізація частки боржника ОСОБА_1 у розмірі 51 % у статутному капіталі ТОВ ЕДЕЛЬВЕЙС-ТУР виконана відповідно до ст.22 Закону України Про товариства з обмеженою відповідальністю , згідно якої виконавець зобов`язаний запропонуавти іншим учасникам товариства скористатися переважним правом придбання частки перед її продажем на електронних торгах, що ним і було зроблено, а відтак арешт знято правомірно.

Стягувач АТ Міжнародний Інвестиційний Банк подав відзив на апеляційну скаргу, де вказав, що суд першої інстанції прийняв законне і обгрунтоване рішення і правомірно задоволив скаргу банку, а доводи апеляційної скарги приватного виконавця Баірової Н.М. є безпідставними і надуманими, не грунтуються на вимогах закону, не спростовують висновків суду про неправомірність її дій по зняттю арешту.

Приватний виконавець Баірова Н.М. належним чином повідомлена про час розгляду справи, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки, до суду не з`явилася, причин неявки не повідомила, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Представник стягувача АТ Міжнародний Інвестиційний Банк Грищенко О.М. в суді апеляційної інстанції проти задоволення апеляційної скарги заперечувава, посилаючись на законність і обгрунтованість судової ухвали та відсутність підстав для її скасування.

Боржник ОСОБА_1 належним чином повідомлявся судом про розгляд справи, до суду не з`явився.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.129 1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до приписів ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при

- 3 -

проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Згідно ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ст.451 ЦПК України у разі встановлення обгрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу ДВС усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.

Задовольняючи скаргу стягувача, суд обгрунтовував свої висновки тим, що оскаржувані дії приватного виконавця щодо винесення постанови про зняття арешту вчинені неправомірно, з порушенням вимог Закону України Про виконавче провадження , який не містить такої підстави для зняття арешту з майна боржника, як продаж частки боржника у статутному капіталі юридичної особи за договором купівлі-продажу, укладеним згідно ст.22 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю .

При цьому суд виходив з того, що згідно ст.59 Закону України Про виконавче провадження зняття арешту з частки боржника у статутному капіталі юридичної особи, яка була відчужена в порядку передбаченому ст. 22 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю , здійснюється за рішенням суду.

Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Спірні правовідносини щодо зняття виконавцем арешту з майна боржника регулюються Законом України Про виконавче провадження , згідно ст.59 якогопідставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у ч.6 ст.61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені п.1 2 розділу XIII Прикінцеві та

- 4 -

перехідні положення цього Закону.

Наведені у ч.4 ст.59 Закону підстави зняття арешту є вичерпними, розширеному тлумаченню не підлягають.

Згідно ч.5 ст.59 цього Закону у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Судом встановлено, що Дніпровським районним судом м.Києва 13 жовтня 2017 року видано виконавчий лист у справі № 755/10895/17 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ Міжнародний інвестиційний Банк заборгованості в сумі 747 174,23 грн.

Вказаний виконавчий лист виданий на підставі ухвали Дніпровського районного суду м.Києва від 02 жовтня 2017 року про видачу виконавчого документа на виконання рішення третейського суду від 09 червня 2017 року у справі № 13/17.

На підставі вказаного виконавчого листа постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Баірової Н.М. від 17 травня 2018 року відкрите виконавче провадження № 56425255.

В межах виконавчого провадження постановою приватного виконавця від 04 червня 2018 року накладено арешт на належні боржнику ОСОБА_1 корпоративні права у вигляді 51 % частки у статутному капіталі ТОВ Мисливське господарство ЕДЕЛЬВЕЙС-ТУР .

Постановою приватного виконавця від 04 січня 2019 року арешт знято у зв`язку із сплатою покупцем вартості 51 % частки у статутному капіталі товариства за договором купівлі-продажу від 04 січня 2019 року.

Також судом встановлено, що електронні торги щодо продажу 51 % частки у статутному капіталі ТОВ Мисливське господарство ЕДЕЛЬВЕЙС-ТУР . у порядку встановленому Законом України Про виконавче провадження не проводилися.

За таких обставин з огляду на те, що електронні торги з реалізації майна боржника не проводилися і передбачені законом підстави для зняття арешту безпосередньо виконавцем відсутні, а відтак зняття арешту в такому випадку можливе лише за рішенням суду, суд обгрунтовано задоволив скаргу.

Доводи скарги про те, що скарга стягувача має розглядатися за правилами адміністративного судочинства, оскільки оспорювана постанова про зняття арешту винесена в межах зведеного виконавчого провадження, в якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених за правилами різних юрисдикцій, зокрема на підставі рішення третейського суду, безпідставні.

Суд першої інстанції вірно відхилив такі доводи з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 324/1018/17, де Велика Палата вказала, що якщо виконавче провадження відкрито і примусове виконання здійснюється виконавцем на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України, то заяви та скарги розглядаються судом, який видав рішення, що перебуває на примусовому виконанні.

Враховуючи, що примусове виконання здійснюється приватним виконавцем за матеріалами зведеного виконавчого провадження № 56428547, відкритого відносно боржника ОСОБА_1 , за виконавчими листами, які відносно боржника видані за правилами цивільного судочинства одним судом загальної юрисдикції - Дніпровським районним судом м. Києва, в тому числі на підставі виконавчого листа, виданого за судовим рішенням (у вигляді ухвали) Дніпровського районного суду м.Києва від 02 жовтня 2017 року про надання дозволу на виконання рішення третейського суду, то скарга підвідомча

- 5 -

загальним судам в порядку цивільного судочинства.

Намагання приватного виконавця пов`язати розгляд справи третейським судом із розглядом справи в порядку господарського судочинства безпідставні, оскільки розгляд справи третейським судом ніяк не пов`язаний і відповідно не є тотожним розгляду справи за правилами господарського судочинства.

Колегія суддів відхиляє як необгрунтовані доводи скарги про те, що, реалізація частки боржника ОСОБА_1 у розмірі 51 % у статутному капіталі ТОВ ЕДЕЛЬВЕЙС-ТУР виконана відповідно до ст.22 Закону України Про товариства з обмеженою відповідальністю , згідно якої виконавець зобов`язаний запропонувати іншим учасникам товариства скористатися переважним правом придбання частки перед її продажем на електронних торгах, що ним і було зроблено, а відтак арешт знято правомірно.

По-перше, предметом розгляду за даною скаргою є правомірність зняття арешту з майна боржника, а не правомірність укладення виконавцем договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі, як помилково вважає приватний виконавець.

Оспорення правомірності договору має відбуватися у позовному повадженні.

По-друге, як вище вказувалося згідно п.3 ч.4 ст.59 Закону України Про виконавче провадження підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є в тому числі отримання виконавцем документів, що підтверджують повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах.

В даному випадку електронні торги не проводился, а відтак зняття арешту має відбуватися за рішенням суду (ч.5 ст.59 Закону України Про виконавче провадження ), а не за рішенням державного виконавця, що вірно установив суд першої інстанції.

Це ж стосується посилань приватного виконавця на п.29 розділу VII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказ Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року № 512/5, який передбачає зняття арешту з майна боржника після його реалізації не пізніше наступного робочого дня після отримання виконавцем документів, що підтверджують повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах або після його передачі стягувачу.

Дана норма встановлює порядок зняття арешту з майна боржника у випадку, якщо майно боржника було реалізоване з електронних торгів, чого не відбувалося.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалена з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст.259, 374, 376, 381 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Баірової Наталії Михайлівни залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпровського районного суду м.Києва від 14 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий

Судді: