Постанова

від 18.02.2019 по справі 914/555/17

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

---

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "18" лютого 2019 р.                                                                 Справа №914/555/17                                                                                  м. Львів                                Західний апеляційний господарський суд у складі колегії: головуючого судді                                                                                 М.І. Хабіб суддів                                                                                                       Г.Т. Кордюк,                                                                                                      Г.В. Орищин, секретар судового засідання Карнидал Л.Ю., представники сторін не з'явилися, розглянувши апеляційну скаргу  Товариства з обмеженою відповідальністю “Свиспан Лімітед”  від 02.11.2018 №1062/1-13 на рішення  Господарського суду Львівської області від 18.09.2018, повний текст рішення складено 25.09.2018, у справі №914/555/17  (суддя Запотічняк О. Д.) за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Свиспан Лімітед”, м. Костопіль Рівненської області до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Інпук Інжиніринг”, м. Львів про: розірвання договору підряду та стягнення боргу      ВСТАНОВИВ:           У травні 2018 року ТОВ «Свиспан Лімітед» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до ТОВ «Інпук Інжиніринг» про розірвання договору на виконання підрядних робіт від 06.01.2017 №3-01/17 та стягнення 150   000,00грн боргу.           Позовні вимоги обгрунтовані тим,  що 06.01.2017  ТОВ «Свиспан Лімітед»  (замовник) та ТОВ «Інпук Інжиніринг» (підрядник) уклали договір на виконання підрядних робіт №3-01/17, за умовами якого відповідач взяв на себе зобов'язання виконати електромонтажні роботи згідно з робочим проектом  по «Реконструкції лісопильно-деревообробного виробництва по виготовленню пиломатеріалів в об'ємі 300 тис. м куб/рік на ТОВ «Українські лісопильні» в м. Костопіль Рівненської області». Відповідно до розділу 2 договору підряду договірна ціна становить 626   000,00грн, орієнтовний початок робіт – 10.01.2017, термін виконання робіт -7-8 тижнів за умови повної будівельної готовності об'єкта, наявності затвердженої виконавчої документації, всіх необхідних матеріалів і обладнання, і своєчасної плати. У розділі 3 договору підряду сторони визначили порядок розрахунків, зокрема, встановили, що замовник сплачує 150   000,00грн через 2 тижні від дати підписання договору та виставлення рахунку на оплату.           Позивач вказує, що платіжним дорученням від 19.01.2017 №833  він сплатив попередню оплату в сумі 150   000,00грн, однак відповідач  не приступив до виконання робіт. 22.02.2017 позивач надіслав  відповідачу вимогу №185/1-13 про розірвання договору підряду та повернення 150   000,00грн попередньої оплати,  яку відповідач отримав 27.02.2017, проте залишив  без відповіді. Посилаючись на ч. 3 ст. 612, ч.2 ст. 651, ст. 1212 ЦК України, позивач просив задоволити позов.           Рішенням Господарського суду Львівської області від 06.06.2017 у справі №914/555/17  позов  задоволено. Розірвано договір на виконання підрядних робіт від 06.01.2017 №3-01/17 та присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 150   000,00грн боргу(том 1,а.с. 216-223).           Постановою Львівського      апеляційного господарського суду від 05.10.2017      у справі №914/555/17 рішення місцевого суду скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено (том 2,а.с. 36-42).                      Постановою Верховного Суду від 22.03.2018 скасовано постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.10.2017   та рішення Господарського суду Львівської області від 06.06.2017, справу   №914/555/17 передано на новий розгляд до суду першої інстанції (том 2, а.с. 89-98).           Скасовуючи рішення судів попередніх інстанції, суд касаційної інстанції вказав, що суди не дослідили належним чином докази та не з'ясували чи є в даному випадку підстави для розірвання спірного договору за рішенням суду, чи він вже розірваний внаслідок односторонньої відмови позивача від договору; якщо він вже розірваний внаслідок односторонньої відмови позивача від договору, то на підставі якої саме норми Господарського або   Цивільного кодексів України   чи пункту спірного договору;         чи доведена фактична наявність в даному випадку вищевказаних нормативних чи договірних підстав для такої односторонньої відмови від договору; які наслідки такої односторонньої відмови в залежності від підстав відмови та відповідної норми законодавства чи договору.           Ухвалою  Господарського суду Львівської області від 21.05.2018 справу №914/555/17 прийнято до провадження.            02.07.2018 позивач подав заяву про відмову від частини позовних вимог на підставі ст. 46 ГПК України, в якій просив прийняти відмову від вимоги про розірвання договору на виконання підрядних робіт від 06.01.2017 №3-01/17 (том 2,а.с. 127).           За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду Львівської області від 18.09.2018 відмовлено у задоволенні позову.           Рішення суду мотивоване ст.ст. 611, 651, 653, 849, 851 ЦК України, ст. 320 ГК України.           З оскаржуваного рішення вбачається, що суд прийняв відмову позивача  від  вимоги про розірвання договору на виконання підрядних робіт та дійшов висновку, що в цій частині  провадження у справі належить закрити на підставі  п.4 ч.1 ст. 231 ГПК України.           Підставою відмови у задоволенні позову в частині стягнення 150   000,00грн, суд першої інстанції вказав ненадання позивачем  доказів забезпечення ним як замовником повної будівельної готовності об'єкта, наявності затвердженої виконавчої документації, доказів забезпечення підрядника необхідними матеріалами і обладнанням для виконання робіт та доказів відмови відповідача від виконання робіт.  Посилаючись на  ч. 1 ст. 851 ЦК України, якою встановлене право підрядника  не розпочинати роботу якщо замовник не надав матеріалу, устаткування або річ,    та лист  відповідача від 03.03.2017 №03-03/17, суд вказав, що відповідач не приступив до виконання  робіт не з власної вини і  сторони не дійшли взаємної згоди щодо розірвання договору підряду чи припинення його дії. На думку суду, позивачем не доведено, що  договір  припинив свою дію внаслідок відмови  замовника від нього в односторонньому порядку чи розірвання договору в судовому порядку.  Суд також зазначив, що позивач мав право відмовитися від договору на підставі ч. 4 ст. 849 ЦК України, однак не скористався таким правом. Суд відхилив посилання позивача на ст. 1212 ЦК України, оскільки  кошти в сумі 150   000,00 були сплачені  позивачем на виконання договірних відносин і не є безпідставно набутими. Відтак   суд дійшов висновку про відмову у  стягненні з відповідача 150   000,00грн попередньої оплати.           Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції,  оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального  права, а також невідповідність висновків  суду обставинам справи. Просить скасувати  рішення та прийняти нове,  яким  позов задоволити.           Позивач вказує, що  договір не передбачає передачу відповідачеві погоджених і затверджених планів кабельних трас та місць розташування обладнання,  а передбачає їх наявність, та стверджує, що такі   плани були наявними на час укладення договору   та після доопрацювання  були погоджені замовником  листом   від 21.01.2017 №50/1013. Зазначає, що згідно з п.5.2 договору на підрядника покладено обов'язок  по забезпеченню наявності інструментів, механізмів, витратних матеріалів, необхідних для виконання робіт, на місці виконання робіт.  З моменту укладення договору  і до  розгляду  даної справи судом відповідач жодного  разу не приїздив на місце виконання робіт, не направляв  письмових запитів щодо неможливості виконання робіт, не забезпечив завезення необхідних інструментів, механізмів, витратних матеріалів, необхідних для виконання робіт,  не відряджав працівників. Відтак вважає помилковими висновки суду  першої інстанції, що відповідач не приступив до виконання робіт не з своє вини.           Разом з тим, вказує, що у своїй  вимозі від 22.02.2017 №185/1013  він послався на ст. 849 ЦК України та повідомив відповідача  про одностороннє розірвання договору підряду від 06.01.2017 №3-01/17,  тому вважає, що договір підряду від 06.01.2017 №3-01/17 є розірваним (припиненим) з 27.02.2017 ( з дня отримання відповідачем вказаної вимоги). Оскільки договір підряду від 06.01.2017 є розірваним,   відповідач, який не виконав жодних робіт за договором,  безпідставно утримує кошти в сумі 150   000,00грн, перераховані йому як попередня оплата за договором, у зв'язку з чим на підставі ст. 1212 ЦК України скаржник вказує на обов'язок відповідача повернути йому попередню плату.           У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує доводи скаржника, просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу без задоволення.          Вказує, зокрема, що на день укладення договору ще не існувало планів кабельних трас та місць розташування обладнання, оскільки такі були затверджені замовником 21.01.2017, про вказує сам позивач в апеляційній скарзі. Стверджує, що позивач не звертався до нього щодо  односторонньої  відмови від договору підряду від 06.01.2017, оскільки у листі  №185/1-13 вказав, що направляє вимогу про розірвання договору та повернення суми передоплати  Вважає, що  звернувшись до суду  з вимогою про розірвання  договору від 06.01.2017, позивач сам  підтвердив, що цей договір продовжує діяти і ним не вчинялись дії, які можна трактувати як односторонню відмову від договору. Відповідач вказує на безпідставність вимоги про повернення коштів, оскільки договір не  розірваний.           Ухвалами Західного апеляційного господарського суду від 12.11.2018 у справі  №  №914/555/17 (колегія суддів у складі: головуючого судді Хабіб М.І., суддів   Кордюк Г.Т. та Плотніцького Б.Д. ) відкрито апеляційне провадження    за апеляційною скаргою    позивача  та призначено розгляд справи на 18.12.2018.           У зв'язку з перебуванням у відрядженні члена колегії судді Плотніцького  Б.Д.  у відрядженні автоматизованим розподілом (витяг з протоколу повторн6ого автоматизованого розподілу справи від 17.12.2018) до складу колегії замість судді Плотніцького Б.Д. введено суддю Орищин Г.В. У судовому засіданні 18.12.2018 оголошено перерву до 29.01.2019. 29.01.2019 оголошено перерву до 12.02.2019. У судове засідання 12.02.2019 сторони не забезпечили явки своїх представників. Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив наступне. 06.01.2017 ТОВ   «Свиспан Лімітед»   (замовник) та ТОВ   «Інпук Інжиніринг» (підрядник) уклали  договір №3-01/17 на виконання підрядних робіт ( том 1,а.с. 48-52). Відповідно до п.1.1 договору підрядник зобов'язується згідно з робочим проектом по   «Реконструкції лісопильно-деревообробного виробництва по виготовленню пиломатеріалів в об'ємі 300 тис м3/рік на ТОВ   «Українські лісопильні»в м. Костопіль Рівненської області   виконати електромонтажні роботи згідно з додатком №1 до даного договору на дільницях окорування, сухого сортування, сирого сортування, лісопильні, обрізування до рівня повної готовності для проведення пуско-налагоджувальних робіт з одночасною присутністю представників підрядника при пусконаладці для коригування робіт, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити зазначені роботи на умовах, передбачених цим договором.           Орієнтовний термін початку виконання робіт становить 10 січня 2017 року за умови погодження і затвердження планів кабельних трас та місць розташування обладнання відповідальними особами замовника і шеф -монтажної організації. Термін виконання робіт за договором становить 7-8 тижнів за умови повної будівельної готовності об'єкта, наявності затвердженої виконавчої документації та всіх необхідних матеріалів і обладнання, що забезпечується замовником, а також своєчасної оплати відповідно до умов договору (п.п. 2.2, 2.3 договору).           Умовами п.п. 3.1, 3.2 договору встановлено, що розрахунки за договором проводяться в безготівковому порядку шляхом перерахування відповідних коштів на рахунок підрядника. Розрахунок здійснюється у такому порядку: 150   000,00 грн через 2 тижні від дати підписання договору та виставлення рахунку на оплату; 80   000,00 грн через 4 тижні від дати підписання договору та виставлення рахунку на оплату; 80   000,00 грн через 5 тижні від дати підписання договору та виставлення рахунку на оплату. Остаточний розрахунок здійснюється замовником на підставі оформлених актів виконання робіт протягом десяти банківських днів після підписання сторонами актів їх виконання.           Відповідно до п. 5.1договору матеріально-технічне забезпечення виконання робіт за договором покладається на замовника.         Підрядник забезпечує наявність інструментів, механізмів, витратних матеріалів, необхідних для виконання робіт(п. 5.2 договору).                     Підрядник зобов'язаний  своєчасно повідомити замовника  (в письмовій формі)  про можливу затримку чи припинення робіт  як з вини замовника  так і з причин , залежних чи незалежних від нього (п.7.1.3 договору).           Договір набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін і є чинним до виконання його сторонами своїх обов'язків за ним ( п.12.1).           Договір може бути розірваний або припинений достроково за взаємною згодою сторін і на підставах, передбачених чинним законодавством( п.12.2).           Додатком № 1 до договору, сторони погодили перелік робіт, що підлягають виконанню згідно з договором (том 1,а.с. 53),а саме: 1-монтаж кабельних трас (лотків, кабелів); 2-встановлення та підключення шаф керування та проміжних коробок; 3-встановлення при потребі регульованого кріплення для датчиків; 4-монтаж ремонтних вимикачів; 5-монтаж та підключення місцевих пультів керування; 6-монтаж аварійних вимикачів; 7-монтаж датчиків; 8-прокладання кабелів паскування; 9-підключення кабелів у щитові до датчиків; 10-маркування кабелів; 11-заведення кабелів в електрощитові та підключення в шафах МСС (Motor control cabinet); 12-демонтаж (100м) та повторний демонтаж (60м) кабельної траси на дільниці сухого сортування (зміна проекту); 13-монтаж 250 м/п додаткових кабельних трас на дільниці сирого сортування (зміна проекту); 14-виготовлення 16-ти додаткових стійок-опор під пульти керування індивідуальним  запуском пил, фрез (зміна проекту-у зв'язку з виносом пультів за огородження); 15- монтаж 100м/п додаткових кабельних трас в лісопильному цеху (зміна проекту-у зв'язку з виносом пультів за огородження); 16-підключення маслостанції поз. 3001-3003 на лісопильній дільниці (відсутня в проекті); 17-підключення аспірації лісопильного цеху (зміна проекту-на період погодження робіт була відсутня); 18 -монтаж 6-м/п кабельної траси між щитовими №21 та центральною операторною для кабелів інтернет-зв'язку (відсутні в проекті).             На підставі договору №3-01/17 відповідач виставив позивачу рахунок –фактуру від 10.01.2017 №СФ-0000003 на суму 150   000,00грн, який позивач оплатив платіжним дорученням №833 від 19.01.2017 у повній сумі (том 1, а.с.54, 55).                 У зв'язку з тим, що станом на 22.02.2017 відповідач не  приступив до виконання підрядних робіт, позивач звернувся до відповідача на підставі  ч.2 ст. 849 ЦК України та ч.2   ст.320 ГК України    з вимогою №185/1-13 від 22.02.2017 про розірвання договору підряду та  повернення 150   000,00грн  попередньої оплати (т.1, а.с. 58).            Відповідач отримав вимогу 27.02.2017, що підтверджено повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення ( т.1, а.с. 60).           У відповідь на  вимогу позивача  відповідач надіслав лист від 03.03.2017 №03-03/17 (том 1,а.с. 68-69), в якому вказав на відсутність підстав для розірвання договору та повернення коштів, оскільки  станом на 03.03.2017 не було погоджених замовником та шеф-монтажною організацією планів кабельних трас та місць розташування обладнання і такі не надані підряднику, також не надано затвердженої технічної та виконавчої документації (проектної та дозвільної), інформації щодо повної будівельної готовності об'єкта та наявності у замовника всіх необхідних матеріалів та обладнання ( т.1,а.с. 68,69).           Дослідивши обставини справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.           Відповідно до   частин 1, 2 статті 837 ЦК України    одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.           Згідно з ч. 1 статті 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.            За договором підряду від 06.01.2017   №3-01/17 відповідач зобов'язався виконати електромонтажні роботи на об'єкті у термін7-8 тижнів ( орієнтовний термін початку робіт -10.01.2017), за умови наявності затвердженої виконавчої документації( планів кабельних трас та місць розташування обладнання відповідальними особами замовника і шефмонтажної організації) та всіх необхідних матеріалів і обладнання, що забезпечується замовником, а також своєчасної оплати   відповідно до умов договору.           Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до умов договору ( п.3.2) позивач сплатив відповідачу  19.01.2017  попередню оплату  в сумі 150   000,00грн, однак відповідач не приступив до виконання робіт ні 10.01.2017, ні станом  на 22.02.2017, у зв'язку з чим позивач надіслав вимогу  від 22.02.2017 про розірвання договору підряду та повернення попередньої оплати , яку відповідач отримав 27.02.2017.           За приписами ч.2   ст.849 ЦК України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим,   замовник   має право   відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.           Відповідно до ч.2   ст.320 ГК України у разі, якщо підрядник не береться своєчасно за виконання договору або виконує роботу настільки повільно, що закінчення її до строку стає явно неможливим,   замовник   має право   вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.           Суд першої інстанції дійшов висновку , що відповідач не приступив до виконання  робіт не з власної вини. У відзиві відповідач стверджує, що на день укладення договору ще не існувало планів кабельних трас та місць розташування обладнання, оскільки такі були затверджені замовником 21.01.2017.             Апеляційний суд           відхиляє доводи відповідача та вважає помилковими висновки суду з огляду на наступне.            В додатку №1 до договору визначений перелік робіт, що підлягають виконанню згідно з договором, яким передбачено виконання  18 видів робіт, з яких  по 5-ти видах робіт  ( пункти 12,13,14,15,17  додатку №1) передбачено внесення змін до проекту та 2-х видах робіт (пункти 16,18 додатку №1) доповнення проекту, оскільки такі роботи не передбачені проектом.           Відповідачем не доведено та не подано доказів  неможливості початку виконання робіт, визначених пунктами 1- 11 додатку №1 до договору,  до внесення змін та доповнень до проекту  щодо робіт, визначених пунктами 12-18 цього додатку.             З матеріалів справи вбачається, що  розробником проекту ТОВ «Блюменбекер» були внесені зміни та доповнення до проекту. Листом  від 24.01.2017 №50/1-13  позивач затвердив  проектну документацію (електричні принципові схеми, схеми розміщення кабельних трас, плани розташування електрообладнання) по об'єкту «Реконструкції лісопильно-деревообробного виробництва по виготовленню пиломатеріалів в об'ємі 300,0 тис м3/рік на ТОВ   «Українські лісопильні» (том 1,а.с. 190).           Отже, станом 24.01.2017 була наявною проектна документація із змінами та доповненнями на виконання  всіх робіт, передбачених  додатком №1  до договору, проте станом на 22.02.2017 відповідач не приступив до виконання робіт.         Договором не поставлено в залежність початок та строк виконання робіт від  умови надання підрядникові проектної документацію (електричні принципові схеми, схеми розміщення кабельних трас, плани розташування електрообладнання), а передбачено лише її наявність.           Пунктом  п.7.1.3 договору  встановлено, що підрядник зобов'язаний  своєчасно повідомити замовника  (в письмовій формі)  про можливу затримку чи припинення робіт  як з вини замовника  так і з причин , залежних чи незалежних від нього (п.7.1.3 договору).           Суду не надано доказів звернення відповідача до позивача  про неможливість   виконання робіт  у зв'язку з невиконанням позивачем своїх зобов'язань  за договором, зокрема, відсутністю документації чи наявністю інших обставин, які унеможливлюють виконання робіт.                Верховний Суд у постанові від 02.08.2018 у справі №      910/15645/17 вказав, що ч.2   ст.320 ГК України та ч.2   ст.849 ЦК України за однакових  умов, а саме, коли підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, передбачають різні повноваження замовника щодо такого договору підряду: - вимагати від замовника розірвання договору, а в разі відсутності згоди останнього звертатися до суду з позовом про таке розірвання (ч.2   ст.320 Господарського кодексу України); - відмовитися від договору підряду (ч.2   ст.849 ЦК України).           Разом з тим, обидві ці норми передбачають, що за наявності вищевказаної підстави, а саме, коли підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, саме замовник і саме з підрядника має право вимагати відшкодування збитків.         Матеріалами справи підтверджено, що у вимозі про розірвання договору (№185/1-13 від 22.02.2017) позивач посилався як на ч.2   ст.320 ГК України, так і  ч.2   ст.849 ЦК України та вимагав  повернення попередньої плати.        Надане законом  замовнику право відмовитися в односторонньому порядку від договору коли підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим,  не може бути   обмежене запереченнями підрядника.            Відтак колегія суддів погоджується з доводами скаржника та вважає, що договір на виконання підрядних робіт  від 06.01.2017 №3-01/17 припинив свою дію у зв'язку  відмовою позивача від договору в односторонньому порядку на підставі ч. 2 ст. 849 ЦК України та п.12.2 договору, а висновок суду першої інстанції про недоведеність позивачем припинення дії договору помилковим.        Посилання    відповідача на те, що позивач звернувся до суду з вимогою про розірвання договору не можуть братися до уваги, оскільки позивач в подальшому відмовився від позову в частині розірвання  договору та вимагав лише стягнення з відповідача  150   000,00грн  попередньої плати.                     Відповідно до частини 1   статті 1212 ЦК України   особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.           Верховний  Суд у постанові  від 11 листопада 2018 року у справі №      910/13332/17 вказав, що підставою виникнення зобов'язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала. До таких підстав відноситься також випадок, коли зобов'язання було припинено на вимогу однієї із сторін, якщо це допускається договором або законом.            Отже, відповідач зобов'язаний повернути позивачу  150   000,00грн  попередньої плати, оскільки відповідач не виконував жодних робіт за договором  і  позивач відмовився від договору.           На підставі викладеного апеляційний суд погоджується з доводами  позивача та вважає  його вимоги про стягнення  з відповідача 150   000,00грн  попередньої плати  законними і обґрунтованими, а рішення суду першої інстанції про відмову в позові  - неправомірним.           Крім того,  02.07.2018 позивач на підставі ст. 46 ГПК України подав суду першої інстанції заяву про відмову від частини позовних вимог, в якій просив прийняти відмову від вимоги про розірвання договору на виконання підрядних робіт від 06.01.2017 №3-01/17 (том 2,а.с. 127).       Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом. Відповідно до ч. 4 вказаної статті про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу.           За приписами ч. 5 статті 238 ГПК України у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема, висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог. З описової частини  оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції прийняв відмову позивача  від  вимоги про розірвання договору та дійшов висновку, що в цій частині  провадження у справі належить закрити на підставі  п.4 ч.1 ст. 231 ГПК України. Однак, ухвали про закриття провадження у справі в частині  вимоги про розірвання договору суд не постановив, в резолютивній частині оскаржуваного  рішення також не вказано  про закриття провадження в частині позовних вимог про розірвання договору, що є порушенням норм процесуального права. Згідно з ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.           Відповідно до ч.1 ст. 277 ГПК України    підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.           Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що внаслідок неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, суд першої інстанції не закрив провадження у справі в частині вимоги про розірвання договору та   дійшов помилкового висновку про відмову в позові в частині стягнення 150   000,00грн.  Отже, рішення суду першої інстанції  належить скасувати, прийняти  нове, яким позов задоволити частково  та стягнути з відповідача 150   000,00грн. В частині позовних вимог про розірвання договору на виконання підрядних робіт від 06.01.2017 №3-01/17, від яких позивач відмовився,  провадження у справі закрити. Згідно з ч. 3 ст. 130 ГПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним судові  витрати відповідачем не відшкодовуються. Отже, судовий збір за розгляд справи судом першої інстанції, перегляд рішення апеляційним судом та Верховним Судом  в частині задоволених позовних вимог про стягнення 150   000,00грн боргу на підставі ст.  129 ГПК України покладається на відповідача. В іншій частині судовий збір залишається за позивачем.           За приписами ч.5 ст.240 ГПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. Керуючись ст.ст. 86, 129, п. 4 ч. 1 ст. 231, 236, 254, 269, 270, 275, 277, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд                                                             ПОСТАНОВИВ: 1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Свиспан Лімітед”  від 02.11.2018 №1062/1-13 задоволити. 2.Рішення Господарського суду Львівської області від 18.09.2018 у справі №914/555/17 скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задоволити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю   «Інпук Інжиніринг», ідент. код 40989599, місцезнаходження:  79060, м.Львів, вул.Наукова, 7А, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю   «Свиспан Лімітед», ідент. код    32358806, місцезнаходження: 35000, Рівненська область, м.Костопіль, вул.Степанська, 9,  - 150   000,00грн боргу. В частині позовної вимоги про  розірвання договору на виконання підрядних робіт від 06.01.2017 №3-01/17 провадження у справі закрити. 3.  Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю   «Інпук Інжиніринг», ідент. код 40989599, місцезнаходження:  79060, м.Львів, вул.Наукова, 7А, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю   «Свиспан Лімітед», ідент. код    32358806, місцезнаходження: 35000, Рівненська область, м.Костопіль, вул.Степанська, 9,   -  2 250грн судового збору  за розгляд справи судом першої інстанції,  4500грн за перегляд рішення Верховним Судом та 3 375грн  за перегляд рішення судом апеляційної інстанції. Повний текст постанови складено 18.02.2019. Головуючий-суддя                                                                      М.І. Хабіб Судді                                                                                           Г.Т. Кордюк                                                                                                     Г.В. Орищин