Рішення

від 22.01.2019 по справі 914/916/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.2019 Справа №914/916/18

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю ЕОН , м. Львів, до відповідача-1: до відповідача-2:комунального підприємства Адміністративно-технічне управління , м. Львів, Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів, про: відшкодування збитків та стягнення переплати.

Суддя Березяк Н.Є. Секретар судового засідання Кравець О.І. За участю представників: позивача:ОСОБА_1-адвокат, ОСОБА_2 -представник, відповідача-1: відповідача-2:ОСОБА_3- представник, ОСОБА_4 - представник. Суть спору: на розгляд Господарського суду Львівської області подано позов товариства з обмеженою відповідальністю ЕОН до комунального підприємства Адміністративно-технічне управління про стягнення 78981,82 грн збитків та 2305,06 грн переплати за договором.

Ухвалою суду від 22.05.2018 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.06.2018.

Рух справи відображено в ухвалах та протоколах суду.

Ухвалою суду від 30.07.2018 до участі в справі залучено Департамент економічного розвитку Львівської міської ради як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, а також закінчено підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду по суті на 20.08.2018.

22 серпня 2018 року до суду надійшло клопотання представника позивача про залучення до справи як співвідповідача Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради. Своє клопотання представник обґрунтовує тим, що він раніше не знав і не міг знати про підставу залучення Департаменту як третьої особи, адже про таке дізнався лише з пояснень відповідача, які останній надав у попередньому засіданні. А також просить врахувати, що згідно з Правилами, якими встановлено певний порядок і послідовність дій оператора (відповідача) при демонтажі зовнішньої реклами, зокрема у разі не виконання розповсюджувачем у вказаний термін вимог про демонтаж спеціальної конструкції, оператор звертається з поданням до робочого органу не пізніше ніж через 10 робочих днів з дати виявлення невиконання вимоги для підготовки наказу про примусовий демонтаж (п. 8.1.1. Правил).

На задоволення зазначеного клопотання ухвалою суду від 30.08.2018 Департамент економічного розвитку Львівської міської ради залучено до справи як співвідповідача. Розгляд справи відкладено до 11.09.2018 та зобов'язано позивача надіслати копію позовної заяви з додатками Департаменту, якому встановлений термін 15 днів для подачі відзиву на позовну заяву.

08 вересня 2018 року позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог згідно з якою позивач просить стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача 78981,82 грн відшкодування збитків, а також стягнути з відповідача КП Адміністративно-технічне управління 2305,06 грн переплати за договором. Судові витрати позивач просить покласти на відповідачів у справі.

Розгляд справи відкладався з підстав , викладених в ухвалах суду.

В судових засіданнях представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі і просили їх задовольнити з підстав і мотивів, викладених в позовній заяві та поданих уточненнях. В обґрунтування позовних вимог посилається на ті обставини, що в результаті демонтажу 8 рекламних конструкцій, встановлених на проспекті Свободи у місті Львові згідно виданих дозволів за № 1-11-05-056, № 1-11-05-057, № 1-11-05-0585, № 1-11-05-059, № 1-11-05-060, № 1-11-05-061, № 1-11-05-062, № 1-11-05-063 від 25.05.2011, проведеного у ніч з 24 на 25 серпня 2016 року КП Адміністративно-технічне управління та працівниками ТзОВ Благоустрій-Захід позивач зазнав збитків, що виявилися у витратах позивача, які він здійснив на відновлення свого пошкодженого майна, а також у витратах по оплаті вартості демонтажу рекламних конструкцій, їх транспортування і зберігання на складі КП Адміністративно-технічне управління . При цьому, як на підставу своїх вимог позивач посилається на норми ст.ст. 22, 623 ЦК України, ст.ст. 216, 217, 218, 224 ГК України. Позивач зазначає, що відповідальність за такі порушення господарських зобов'язань повинні нести відповідачі солідарно на суму 78981,82 грн, оскільки спільні дії працівників даних юридичних осіб, вказані у позовній заяві та в заяві про уточнення позовних вимог, заподіяли шкоду позивачу на таку суму. Окремо, у заяві про уточнення позовних вимог представник позивача вказав, що протиправна поведінка Департаменту полягає в тому, що він у порушення п. 3.6.10 Договору № 55, яким забезпечувалась можливість позивача самостійно демонтувати рекламні конструкції до 03.09.2016, і в супереч умовам договору 22.08.2016 видав неправомірний наказ №65Д про демонтаж цих рекламних конструкцій позивача до 24.08.2016, який був скерований разом з вимогами до позивача про здійснення ним демонтажу вказаних конструкцій самостійно. Отже, Департамент, незважаючи на строк, вказаний у вимогах для самостійного демонтажу - до 24.08.2016, 22 серпня 2016 видавши наказ про демонтаж цих рекламних конструкцій, фактично не надав і не мав наміру надавати строку для самостійного демонтажу конструкцій позивачу.

Відповідач-1 проти доводів позовної заяви заперечив з підстав і мотивів, викладених у відзиві на позов. В обґрунтування своїх заперечень посилається на ті обставини, що демонтаж рекламних конструкцій було здійснено на виконання наказу. Про ухвалу суду, якою було заборонено здійснювати демонтаж відповідач станом на час демонтажу не знав. Також заперечує проти розміру заявлених до стягнення збитків, посилаючись на відсутність належних доказів завдання збитків та відсутність обґрунтованого розміру заявленої до стягнення шкоди. Також відповідач 1 заперечує проти вимоги про стягнення переплати за договором посилаючись на те, що стягнення переплати вже було предметом розгляду в іншому спорі.

Відповідач-2 проти позову заперечив з підстав і мотивів, викладених у відзиві. Його заперечення є ідентичними із зазначеними у відзиві відповідача-1.

В судовому засіданні 22.01.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

31 грудня 2009 року між ТзОВ ЕОН та Департаментом економічної політики Львівської міської ради (надалі - Департамент), а також КП Адміністративно-технічне управління було укладено Договір на тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів № 55.

25 травня 2011 року позивачеві було видано дозволи № 1-11-05-056, № 1-11-05-057, № 1-11-05-0585, № 1-11-05-059, № 1-11-05-060, № 1-11-05-061, № 1-11-05-062, № 1-11-05-063 щодо місць розташування спеціальних конструкцій зовнішньої реклами відповідно у м. Львові на пр. Свободи, 3 (місце №8), пр. Свободи, 31 (місце №5), пр. Свободи, 37 (місце №7), пр. Свободи, 33 (місце №6), пр. Свободи, 27 (місце №4), пр. Свободи, 23 (місце №3), пр. Свободи, 21 (місце №2), пр. Свободи, 17 (місце №1). Строк дії вказаних дозволів неодноразово продовжувався. 21 вересня 2015 на виконання постанови Галицького районного суду міста Львова від 18.09.2012 (судова справа №2-а-1356/11) позивачеві були видані продовжені до 19.08.2016 дозволи, про що було вказано на зворотній стороні самих дозволів. 12.07.2016 позивач звернувся з заявою до Департаменту про продовження дії дозволів. На вказану заяву позивач отримав лист Департаменту від 21.07.2016 про відмову в продовженні строку дії дозволів. Вважаючи такі дії Департаменту протиправними, позивач звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, крім іншого, про визнання протиправною відмови Департаменту строку дії дозволів і зобов'язати Департамент та виконавчий комітет Львівської міської ради оформити продовження строку дії дозволів та видати ТзОВ ЕОН оновлені продовжені дозволи на строк до 19.08.2021.

19 серпня 2016 року Львівський окружний адміністративний суд у вказаній справі відкрив провадження (справа №813/2802/16), а 23.08.2016 постановив ухвалу про забезпечення вказаного позову шляхом заборони Департаменту, виконкому Львівської міської ради і КП Адміністративно-технічне управління вчиняти дії, спрямовані на демонтаж рекламних конструкцій, які належать позивачу та які розміщені згідно з дозволами на розміщення реклами № 1-11-05-056, № 1-11-05-057, № 1-11-05-0585, № 1-11-05-059, № 1-11-05-060, № 1-11-05-061, № 1-11-05-062, № 1-11-05-063 до набрання законної сили рішення у справі.

22 серпня 2016 року Департамент на адресу позивача надіслав вісім вимог про усунення порушень у формі самовільного встановлення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами на проспекті Свободи у місті Львові, в яких було встановлено строк до 24.08.2016 для самостійного демонтажу позивачем рекламних конструкцій. У цей самий день, 22.08.2016 Департамент видав наказ № 65 Д про демонтаж рекламних конструкцій ТзОВ ЕОН . Копія наказу позивачу не надсилалася. Наведені вимоги позивачем були отримані лише 25.08.2016.

Проте, незважаючи на ухвалу суду від 23.08.2016 про заборону демонтажу рекламних конструкцій, у ніч з 24 на 25 серпня 2016 о 00 год. 50 хвилин за вказівкою КП Адміністративно-технічне управління працівники ТзОВ Благоустрій-Захід в присутності інженера відділу оперативного реагування КП Адміністративно-технічне управління ОСОБА_5 демонтували усі вісім рекламних конструкцій, належних позивачу, що підтверджується актами проведення демонтажу спеціальних конструкцій.

25.08.2016 і 01.09.2016 позивач звертався з листами до директора КП Адміністративно-технічне управління про повернення рекламних конструкцій, надання позивачу рахунку за демонтаж, транспортування і зберігання демонтованих рекламних конструкцій. На дані звернення позивач відповіді не отримав, а натомість 18.10.2016 КП Адміністративно-технічне управління надіслало позивачу 8 претензій про відшкодування витрат на транспортування і зберігання 8 рекламних конструкцій. 27.10.2016 позивач оплатив вказані рахунки і 01.11.2016 позивач забрав вказані конструкції зі складу КП Адміністративно-технічне управління .

Як зазначає позивач, рекламні конструкції були істотно пошкоджені (знищені та пошкоджені металеві поверхні, зокрема наявні вм'ятини і здерта фарба). Оскільки до демонтажу вказані рекламні конструкції були у повністю справному стані, то виявлені пошкодження були спричинені під час демонтажу, транспортування і зберігання цих конструкцій КП Адміністративно-технічне управління , здійснених на підставі наказу Департаменту № 65Д.

За таких обставин позивач вважає, що КП Адміністративно-технічне управління та Департамент економічного розвитку Львівської міської ради повинні відшкодувати йому заподіяні збитки в сумі 78981,82 грн, оскільки у результаті неправомірного демонтажу належних ТзОВ ЕОН 8 рекламних конструкцій позивач зазнав збитків, що виявилися у витратах, які він здійснив на відновлення свого пошкодженого майна, а також у витратах по оплаті вартості КП Адміністративно-технічне управління на проведення демонтажу рекламних конструкцій, їх транспортування і зберігання на складі. При цьому як на підставу своїх вимог позивач посилається на норми ст.ст. 22, 623 ЦК України, ст.ст. 216, 217, 218, 224 ГК України та зазначає, що КП Адміністративно-технічне управління вчинив правопорушення у сфері господарювання, допустивши винне протиправне діяння, спричинення шкоди позивачу, наявність причинного зв'язку між діяннями і наслідками.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають до задоволення.

При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.

ОСОБА_6 з п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Частиною 1 ст. 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до визначення ч. 2 ст. 22 ЦК України до збитків відносяться, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Частина 1 статті 611 ЦК України встановлює, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Вищенаведені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із положеннями Господарського кодексу України, ст. 224, якого передбачає, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завданні цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ ЕОН звернулося з позовом до КП Адміністративно-технічне управління та Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про відшкодування збитків в сумі 81286,88 грн, в тому числі 11903,80 грн сплачених позивачем КП Адміністративно-технічне управління за демонтаж, транспортування та зберігання належних позивачу рекламних конструкцій; 2560,00 грн вартість перевезення демонтованих конструкцій із складу КП Адміністративно-технічне управління до складу ТзОВ ЕОН ; 64518,02 грн вартість відновлювальних робіт та монтажу рекламних конструкцій.

Відповідно до ст. 217 Господарського кодексу України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. (ч. 1, 2 ст. 224 ГК України).

Частина перша статті 225 ГК України встановлює, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі (ч. 1 ст. 226 ГК України).

Зі змісту наведених норм законодавства вбачається, що для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданням збитків, вини порушника.

Правовідносини, що виникли між сторонами щодо розміщення та демонтажу рекламних конструкцій регулюються Законами України Про рекламу , Про благоустрій населених пунктів , Типовими правилами про розміщення зовнішньої реклами, які затверджені Постановою КМУ №2067 від 29.12.2003, Правилами розміщення зовнішньої реклами у місті Львові, що затверджені рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №569 від 21.05.2010 (надалі - Правила) та Договором №55 на тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів від 31.12.2009, укладеним між позивачем та відповідачами у справі (надалі - Договір №55).

Як вже зазначалося раніше, 31.12.2009 між Департаментом економічної політики Львівської міської ради (робочим орган з регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами), комунальним підприємством Адміністративно-технічне правління (оператор) та товариством з обмеженою відповідальністю ЕОН (розповсюджувач реклами ) було укладено Договір на тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів №55.

Відповідно до п. 3.2.1 Договору, робочий орган зобов'язався надавати розповсюджувачу у тимчасове платне користування місця для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами за адресами і на терміни визначені у виданих дозволах на розміщення зовнішньої реклами у межах м. Львова, згідно із правилами розміщення зовнішньої реклами у м. Львові.

Відповідно до пунктів 3.1.2.4., 3.6.10, 5.5. Договору №55 робочий орган (Департамент) вправі доручити оператору (КП Адміністративно-технічне управління ) демонтувати рекламну конструкцію лише в тому випадку, якщо у встановлений робочим органом термін розповсюджувач (ТзОВ «ЕОН» ) не провів демонтаж добровільно , а також якщо такий строку не встановлений, то розповсюджувач має 15 календарних днів на самостійних демонтаж спеціальних рекламних конструкцій, що починає спливати з моменту закінчення терміну дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами.

Пукнт 8.1.1 Правил передбачає, що демонтажу підлягають самовільно встановлені рекламні засоби: а) власник, яких невідомий, у тому числі у разі відсутності маркування на рекламному засобі, б) власник, яких відомий, але вимоги про демонтаж не виконав . Відповідно до пункту 8.2 Правил - у випадку, зазначеному в пункті 8.1.1 «б» демонтаж рекламних засобів повинні провести власники (законні користувачі) рекламного засобу самостійно за власний рахунок у термін, вказаний у вимозі робочого органу про усунення порушень Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові. У разі невиконання розповсюджувачем у зазначений термін вимог про демонтаж спеціальної конструкції оператор звертається з поданням до робочого органу не пізніше ніж через 10 робочих днів з дати виявлення невиконання вимоги для підготовки наказу про примусовий демонтаж.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.05.2011 позивачеві було видано оновлені дозволи на розміщення зовнішньої реклами у м. Львові на пр. Свободи, а саме:

- дозвіл № 1-11-05-056, адреса місця розташування спеціальної конструкції зовнішньої реклами- пр. Свободи, 35 (місце №8),

- дозвіл № 1-11-05-057, адреса місця розташування спеціальної конструкції зовнішньої реклами- пр. Свободи, 31 (місце №5),

- дозвіл № 1-11-05-058, адреса місця розташування спеціальної конструкції зовнішньої реклами- пр. Свободи, 37 (місце №7),

- дозвіл № 1-11-05-059, адреса місця розташування спеціальної конструкції зовнішньої реклами- пр. Свободи, 33 (місце №6),

- дозвіл № 1-11-05-060 , адреса місця розташування спеціальної конструкції зовнішньої реклами- пр. Свободи, 27 (місце №4),

- дозвіл № 1-11-05-061, адреса місця розташування спеціальної конструкції зовнішньої реклами- пр. Свободи, 23 (місце №3),

- дозвіл № 1-11-05-062, адреса місця розташування спеціальної конструкції зовнішньої реклами- пр. Свободи, 21 (місце №2),

- дозвіл № 1-11-05-063, адреса місця розташування спеціальної конструкції зовнішньої реклами- пр. Свободи, 17 (місце №1).

Строк дії вказаних дозволів неодноразово продовжувався.

ОСОБА_6 постанови Галицького районного суду міста Львова від 18.09.2012 у справі № 2-а-1356/11 визнано незаконним та скасовано наказ Департаменту економічної політики Львівської міської ради від 18.11.2011 № 12Р Про тимчасове призупинення дії дозволів, виданих Товариству з обмеженою відповідальністю ЕОН на розміщення зовнішньої реклами на пр. Свободи у м. Львові ; визнано незаконними вимоги Департаменту економічної політики Львівської міської ради про демонтаж рекламних засобів Товариства з обмеженою відповідальністю ЕОН на пр. Свободи у м. Львові, а також зобов'язано Департамент економічної політики Львівської міської ради, Виконавчий комітет Львівської міської ради оформити та видати Товариству з обмеженою відповідальністю ЕОН дозволи на розміщення зовнішньої реклами у м. Львові на пр. Свободи 17, 21, 23, 27, 31, 33, 35, 37, строком дії від 19.08.2011 року до 19.08.2016 року.

21 вересня 2015 року на виконання цієї постанови Галицького районного суду міста Львова від 18.09.2012 позивачеві були видані продовжені до 19.08.2016 дозволи, про що було вказано на зворотній стороні самих дозволів.

12 липня 2016 року позивач звернувся з заявою до Департаменту про продовження дії дозволів. На вказану заяву позивач отримав лист Департаменту від 21.07.2016 про відмову в продовженні строку дії дозволів. Вважаючи такі дії Департаменту протиправними, позивач звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, крім іншого, про визнання протиправною відмову Департаменту строку дії дозволів і зобов'язати Департамент та виконавчий комітет Львівської міської ради оформити продовження строку дії дозволів та видати ТзОВ ЕОН оновлені продовжені дозволи на строк до 19.08.2021.

19 серпня 2016 року Львівський окружний адміністративний суд у вказаній справі відкрив провадження (справа № 813/2802/16), а 23.08.2016 постановив ухвалу про забезпечення вказаного позову шляхом заборони Департаменту, виконкому Львівської міської ради і КП АТУ вчиняти дії, спрямовані на демонтаж рекламних конструкцій, які належать позивачу та які розміщені згідно з дозволами на розміщення реклами № 1-11-05-056, № 1-11-05-057, № 1-11-05-0585, № 1-11-05-059, № 1-11-05-060, № 1-11-05-061, № 1-11-05-062, № 1-11-05-063 до набрання законної сили рішення у справі.

ОСОБА_6 з листами ТзОВ ЕОН від 25.08.2016 за № 20, № 21, № 22 копія ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 23.08.2016 про забезпечення позову скеровані Департаменту, виконавчому комітету Львівської міської ради, КП Адміністративно-технічне управління .

Оскільки 19.08.2016 строк дії дозволів на розміщення реклами у позивача завершився, 22.08.2016 Департамент на адресу позивача надіслав вісім вимог від 22.08.2016 № 23/Р-12-4086, 22.08.2016 № 23/Р-12-4087, 22.08.2016 № 23/Р-12-4088, 22.08.2016 № 23/Р-12-4089, 22.08.2016 № 23/Р-12-4090, 22.08.2016 № 23/Р-12-4091, 22.08.2016 № 23/Р-12-4092, 22.08.2016 № 23/Р-12-4093 про усунення порушень у формі самовільного встановлення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами на проспекті Свободи у місті Львові, в яких було встановлено строк до 24.08.2016 для самостійного демонтажу позивачем рекламних конструкцій.

У цей самий день, 22.08.2016 Департамент видав наказ № 65 Д про демонтаж самовільно встановлених рекламних конструкцій ТзОВ ЕОН , у якому з посиланням на п. 8.1.1. Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові , затверджених рішенням виконкому від 21.05.2010 № 569 та п. 5.5 Договору, враховуючи невиконання вимог департаменту економічної політики щодо добровільного демонтажу цих конструкцій наказав КП Адміністративно-технічне управління до 26.08.2016 демонтувати самовільно встановлені конструкції зовнішньої реклами.

Як вбачається з матеріалів справи, вісім листів-вимог Департаменту про усунення порушень у формі самовільного встановлення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, відповідно до яких він повинен був до 24.08.2016 самостійно демонтувати рекламні конструкції, позивач отримав 25.08.2016.

ОСОБА_6 з актом виявлення відсутності рекламних конструкцій за адресами: місто Львів, проспект Свободи, 17, 21, 23, 27, 31, 33, 35, 37 складеного ФОП ОСОБА_7, продавцем ОСОБА_8, юристом ПрАТ Пассаж Театральний Лозова підтверджено, що станом на 21 годину 24.08.2016 за вказаними адресами знаходилися рекламні конструкції-сіті-лайти, проте станом на ранок 25.08.2016 дані конструкції були відсутні.

ОСОБА_6 з актами № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6, № 7, № 8 від 25.08.2016 проведення демонтажу спеціальних конструкцій, складених представником КП Адміністративно-технічне управління встановлено, що 25.08.2016 о 00 годин 50 хвилин на замовлення цього підприємства силами ТзОВ Благоустрій-Захід за допомогою вантажного автомобіля (марка і реєстраційні номерні знаки не зазначені) на підставі наказу Департаменту №65 Д від 22.08.2016 проведено демонтаж рекламних конструкцій (спеціальних конструкцій) по адресах: місто Львів, проспект Свободи, 17, 21, 23, 27, 31, 33, 35, 37. Вказані акти підписані представником КП Адміністративно-технічне управління ОСОБА_5. При цьому, у цих актах зазначено, що відсутні зауваження з боку власника демонтованої конструкції та відсутні зауваження з боку представників інших організацій. У даному акті нічого не зазначено про присутність під час демонтажу власника демонтованих конструкцій чи його представника, відсутній підпис наприкінці акту в графі Від власника спеціальної конструкції , проте зазначено, що акт складений у двох примірниках, один з яких надсилається (вручається) власнику спеціальної конструкції, інший знаходиться у КП Адміністративно-технічне управління .

В обґрунтування протиправної поведінки відповідачів позивач посилається на ті обставини, що Департамент економічного розвитку Львівської міської ради в порушення п. 3.6.10 Договору, яким забезпечувалась можливість позивача самостійно демонтувати рекламні конструкції включно до 03.09.2016, завчасно 22 серпня 2016 року видав наказ №65Д про демонтаж рекламних конструкцій відповідача, з посиланням на невиконання вимог департаменту економічної політики щодо добровільного демонтажу цих конструкцій. Вимоги про добровільний демонтаж конструкцій були отримані позивачем вже після їх демонтажу КП Адміністративно-технічне управління .

В обґрунтування протиправної поведінки КП Адміністративно-технічне управління позивач посилається на ті обставини, що станом на 25.08.2016 - на момент проведення демонтажу КП Адміністративно-технічне управління рекламних конструкцій ТзОВ ЕОН , такі рекламні конструкції не відповідали ознакам самовільного встановленого рекламного засобу, відповідно до п. 2.1 Правил. На момент демонтажу рекламних конструкцій (25.08.2016) діяла заборона їх демонтажу встановлена ухвалою Львівського окружного адміністративного суду у справі № 813/2802/16 від 23.08.2016. Здійснюючи демонтаж КП Адміністративно-технічне управління діяв в порушення вимог п. 3.4.7, п. 8.1.1. Правил та п. 3.3.2 Договору.

Неправомірність дій КП Адміністративно-технічне управління щодо демонтажу вказаних рекламних конструкцій встановлена рішенням Господарського суду Львівської області від 28.02.2017 у справі № 914/135/17, що набрало законної сили, а отже є встановленим фактом, що не потребує доказування.

Є необґрунтованими і не заслуговують на вагу суду доводи відповідачів, що наказ №65Д Департаменту економічної політики від 22.08.2016 року є чинним і не скасований, а отже проведення демонтажу рекламних конструкцій на виконання чинного наказу є правомірним.

За своєю правовою природою наказ Департаменту економічної політики №65Д від 22.08.2016 є ненормативним актом індивідуальної дії, який вже був виконаний на час, коли позивачу стало про нього відомо. Скасування такого акту не забезпечує захисту порушеного права власника майна.

Так, у зв'язку з прийняттям суб'єктом владних повноважень ненормативного акту індивідуальної дії виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів. Зокрема відповідний ненормативний акт є підставою для виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб приватного права, в тому числі і виникнення права на відшкодування збитків.

Таким чином, визнання незаконним та скасування наказу Департаменту економічної політики №65Д від 22.08.2016, який є ненормативним актом, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути предметом судового розгляду, оскільки такий наказ вичерпав свою дію внаслідок його виконання, а відтак його скасування не породжує наслідків ні для власника рекламних конструкцій, ні для користувачів земельної ділянки, на якій вони були встановлені.

Що стосується розміру шкоди (збитків), завданої позивачу внаслідок неправомірної поведінки відповідачів, то матеріалами справи підтверджено факт пошкодження рекламних конструкцій внаслідок їх неправомірного демонтажу, неналежного перевезення та зберігання та надано докази оплати позивачем вартості робіт на їх відновлення та встановлення.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.10.2016 КП Адміністративно-технічне управління надіслало позивачу 8 претензій за № 2410-10-8472, 2410-10-8473, 2410-10-84744, 2410-10-8475, 2410-10-8476, 2410-10-8477, 2410-10-8478, 2410-10-8479 про відшкодування витрат на транспортування і зберігання 8 рекламних конструкцій. ОСОБА_9 оплати цих коштів, позивач був позбавлений можливості забрати із складу КП Адміністративно-технічне управління належні йому і неправомірно демонтовані рекламні конструкції.

27 жовтня 2016 року позивач оплатив КП Адміністративно-технічне управління рахунки, вказані у претензіях від 18.10.2016 в загальній сумі 11903,80 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1751 від 27.10.2016.

Вартість перевезення демонтованих рекламних конструкцій зі складу КП Адміністративно-технічне управління до складу ТзОВ ЕОН складала 2560,00 грн, що підтверджується актом № 01.11/2016/2 від 01.11.2016, складеним представником ТзОВ ЕОН і ФОП ОСОБА_10, рахунком-фактурою № 9/48-1 від 01.11.2016 та платіжним дорученням № 2072 від 29.09.2017.

Отже, сплачена позивачем сума в розмірі 11903,80 грн та 2560,00 грн є збитками позивача у вигляді додаткових витрат, понесених стороною, яка зазнала збитків, внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Як вже зазначалося раніше, рекламні конструкції, що належать позивачу зазнали пошкоджень під час їх демонтажу, перевезення та зберігання на складі КП Адміністративно-технічне управління . Докази пошкоджень містяться в матеріалах справи ( фотографії).

На відновлення пошкоджених конструкцій позивачем було понесено витрати, зокрема, згідно з актом № 18.11/2016/3 від 18.11.2016, складеного представником ТзОВ ЕОН та ФОП ОСОБА_10, останній провів роботи по ремонту рекламних конструкцій, вартість цих робіт сторони оцінили в сумі 17400 грн. В акті вказані роботи шліфування, шпаклювання та фарбування конструкцій та зазначено кількість цих конструкцій - 6. Платіжним дорученням № 2070 від 28.09.2017 ТзОВ ЕОН оплатило ФОП ОСОБА_10 17400 грн за ремонт рекламних конструкцій згідно з рахунком-фактурою № 9/45-1 від 20.10.2016.

ОСОБА_6 з рахункогм-фактурою № 9/55 від 19.11.2016, такий виставлений ФОП ОСОБА_10, одержувач ТзОВ ЕОН щодо виконаних робіт та придбання матеріальних цінностей на суму 10976,83 грн.

Актом № 19.11/2016/4 від 19.11.2016, складеним представником ТзОВ ЕОН та ФОП ОСОБА_10, останній провів роботи по заміні пластика зовнішнього - 12 штук, заміні пластика внутрішнього - 12 штук, придбання однієї труби, а всього виконаних робіт на суму 6012,03 грн.

На підставі платіжних доручень № 1767 від 23.11.2016 ТзОВ ЕОН оплатило ФОП ОСОБА_10 5136 грн і 5840,83 грн згідно рахунку-фактури № 9/55 від 19.11.2016.

ОСОБА_6 з актом виконаних робіт (без номера) від 18.11.2016, складеним представником ТзОВ ЕОН і ФОП ОСОБА_9, останній провів роботи по двох сіті-лайтах: ремонт рекламних конструкцій, шпаклювання пошкоджень та фарбування на загальну суму 5800грн.

ОСОБА_6 з рахунком № 1 від 19.11.2016, виставленого ФОП ОСОБА_9 щодо ремонту, шпаклювання пошкоджень, фарбування 2 сіті-лайтів на суму 5800 грн, ТзОВ ЕОН оплатило такий, що підтверджується платіжним дорученням № 1766 від 06.12.2016.

Відповідно до акту списання №СnТ-000025 від 22.11.2016, складеного ТзОВ ЕОН проведено списання матеріальних цінностей на суму 4661,19 грн, причина списання - заміна пластика в сіті-лайтах, послуга ФОП.

Докази оплати робіт по відновленню рекламних конструкцій є в матеріалах справи.

Є необґрунтованими і не заслуговують на увагу суду доводи відповідачів стосовно не підтвердження позивачем пошкодження рекламних конструкцій з посиланням на ті обставини, що при забиранні конструкцій зі складу позивач жодних претензій не пред'являв, а рахунки на ремонт рекламних конструкцій виставлені ще до їх забирання зі складу.

В ході розгляду справи судом було досліджено ряд документів, проведено допит свідка, який підтвердив факт пошкодження рекламних конструкцій, які ним були оглянуті на складі КП Адміністративно-технічне управління ще у вересні 2016 року і містили такі пошкодження, які не помітити було неможливо.

Що стосується відсутності документа, який би підтверджував пошкодження таких конструкцій при їх забиранні із складу КП Адміністративно-технічне управління , то позивач зазначив, що жодних документів на складі не підписував, а відтак не мав можливості десь відобразити свої претензії стосовно пошкодження конструкцій в інший спосіб, ніж їх сфотографувати.

Жодних доказів, які б спростовували доводи позивача стосовно вартості відновлювального ремонту пошкоджених конструкцій відповідачі суду не надали.

Крім того, позивач просить відшкодувати йому збитки у вигляді понесених витрат на монтаж рекламних конструкцій в місцях їх незаконного демонтажу.

ОСОБА_6 з актом № 25.10/2016/5 від 25.10.2016, складеним ТзОВ ЕОН і ФОП ОСОБА_10, останній у період з 19.09.2016 по 25.10.2016 провів роботи по встановленню шести сіті-лайтів на суму 25680 грн. ОСОБА_6 рахунку-фактури № 9/46-1 від 25.10.2016 даний рахунок виставлений ФОП ОСОБА_10, одержувач ТзОВ ЕОН щодо виконання робіт по встановленню шести сіті-лайтів на суму 25680 грн. На підставі платіжного доручення № 2071 від 29.09.2017 ТзОВ ЕОН оплатило ФОП ОСОБА_10 кошти в сумі 25680 грн на підставі рахунку-фактури № 9/46-1 від 25.10.2016 по встановленню шести сіті-лайтів.

ОСОБА_6 з актом № 19.11/2016/5 від 22.11.2016, складеного представником ТзОВ ЕОН і ФОП ОСОБА_10 останній провів роботи по монтажу та відновленню двох сіті-лайтів у період з 19.11.2016 по 22.11.2016 на проспекті Свободи на суму 4964,80 грн. Докази оплати в матеріалах справи.

Є необґрунтованими доводи відповідачів, стосовно того, що встановлення восьми демонтованих рекламних конструкцій без належних на це дозволів є протиправним, а відтак витрати на їх встановлення не є збитками.

Слід звернути увагу на ті обставини, що при розгляді справи № 813/2802/16 за позовом ТзОВ ЕОН до Департаменту економічної політики Львівської міської ради про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії, Львівським окружним адміністративним судом 23.08.2016 постановлено ухвалу про забезпечення позову, якою заборонено Департаменту економічної політики Львівської міської ради, виконавчому комітету Львівської міської ради та КП Адміністративно-технічне управління вчиняти дії, спрямовані на демонтаж рекламних конструкцій, які належать ТзОВ ЕОН .

В результаті розгляду справи № 813/2802/16 Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016 було зобов'язано Департамент економічної політики Львівської міської ради, Виконавчий комітет Львівської міської ради оформити продовження дозволів на розміщення зовнішньої реклами у м. Львові і видати оновлені продовжені дозволи ТзОВ ЕОН зі строком дії до 19 серпня 20121 року.

Таким чином, рішенням суду що набрало законної сили встановлено протиправність дій відповідача стосовно відмови у продовженні дозволів ТзОВ ЕОН на розміщення реклами і на момент демонтажу існувала заборона суду щодо такого демонтажу. З огляду на викладене, монтаж рекламних конструкцій на місцях їх демонтажу товариство провело на відновлення порушеного свого права, а , отже, вартість такого монтажу є збитками, які позивач поніс на відновлення свого порушеного права.

Що стосується вимог позивача про стягнення з КП Адміністративно-технічне управління 2305,06 грн переплати за договором згідно дозволу № 1-09-10-166 від 09.10.2009 за розміщення зовнішньої реклами за адресою: місто Львів, вулиця Куліша, 1, парна сторона, м.3 (біля скверу), то вони обґрунтовані і підлягають до задоволення.

При цьому, суд враховує, що дані обставини були встановлені в рішенні Господарського суду Львівської області від 28.02.2017 (справа № 914/135/17) та в постанові Львівського апеляційного господарського суду від 18.07.2017, які набрали законної сили. У вказаних судових рішеннях суди встановили, що оскільки рекламні конструкції розміщені позивачем згідно, в тому числі дозволу №1-09-10-166, були демонтовані не з ініціативи позивача, а за рішенням Департаменту, позивач фізично в період відсутності таких конструкцій не міг їх використовувати та реалізовувати свої права, передбачені умовами Договору № 55, а тому стягнув з КП Адміністративно-технічне управління кошти, що були проплачені позивачем за користування цим місцем для розміщення зовнішньої реклами. Оскільки, незважаючи на зазначені рішення суду, КП Адміністративно-технічне управління протягом січня - квітня 2017 року продовжило виставляти позивачу рахунки за користування місцем для розміщення зовнішньої реклами відповідно до дозволу № 1-09-10-166, які позивач оплатив, на загальну суму 2305,06 грн, то вказані кошти підлягають стягненню з КП Адміністративно-технічне управління як безпідставно набуті.

Не заслуговують на увагу суду доводи відповідача-1, що зазначені вимоги вже були предметом спору в іншій справі і не підлягають повторному розгляду.

Як вбачається із тексту рішення Господарського суду Львівської області у справі №914/135/17, вимоги про стягнення переплати за договором стосувалися іншого періоду, а отже зазначені вимоги про стягнення переплати за договором згідно дозволу № 1-09-10-166 від 09.10.2009 за розміщення зовнішньої реклами за адресою: місто Львів, вулиця Куліша, 1, парна сторона, м.3 (біля скверу) за період з січня по квітень 2017 року не були предметом іншого спору і підлягають до задоволення.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 13950,00 грн витрат, пов'язаних з наданням юридичної допомоги в зв'язку із розглядом справи в суді.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем (Клієнт) і Адвокатським бюро Вікторії Бойко 11.05.2018 було укладено договір про надання правової допомоги №15/18. Відповідно п. 1.1 договору, виконавець зобов'язується за замовленням Клієнта надавати йому правову допомогу відповідно до умов цього договору, а Клієнт зобов'язується оплатити надану правову допомогу у порядку і розмірі, що встановлені договором.

ОСОБА_6 з пунктом 2.2 зазначеного вище договору вартість наданих послуг складає 900,00 грн. за одну годину роботи адвоката. ОСОБА_6 виконаних робіт, Платіжним дорученням № 2179 від 06.06.2018 позивач оплатив вартість наданих послуг в розмірі 3600,00 грн, згідно платіжного доручення № 2239 від 09.11.2018 позивачем оплачено 6750,00 грн вартості наданої правової допомоги, платіжним дорученням № 2259 від 21.01.2019 позивачем оплачено 3600,00 грн вартості наданої правової допомоги, які просить стягнути з відповідачів.

Відповідно до частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Як вбачається з матеріалів справи, Ордер серія ЛВ №119004 від 14.05.2018 виданий ОСОБА_1, яка має свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Серія ЛВ № 000312 від 22 лютого 2016 року.

Відповідно до абз. 2, 3 п. 6.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України від 21 лютого 2013 року № 7, вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, вказано, що господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням матеріалів конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи . У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, розмір адвокатських витрат, які просить відшкодувати позивач, складає 13950,00 грн, що є співрозмірним до ціни позову і підлягає до стягнення з відповідачів.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається , як на підставу своїх вимог і заперечень.

ОСОБА_6 з положеннями ст. 13 ГПК України, судочинство у господарський судах здійснюються на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається , як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених законом.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

ОСОБА_6 із положеннями ст. 77 ГПК України, обставини , які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судові витрати на підставі статей 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак судовий збір підлягає стягненню з відповідачів.

Враховуючи наведене, виходячи з положень чинного законодавства, з'ясувавши всі обставини справи, повно і всебічно дослідивши наявні в справі докази, проаналізувавши практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований і підлягає до задоволення.

Керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 185, 191, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Комунального підприємства Адміністративно-технічне управління (79026, м. Львів, вул. Акад. Сахарова, буд. 42, ідентифікаційний код 13804591) та з Департамент економічного розвитку Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Ринок, буд. 1; ідентифікаційний код 34814859) на користь товариства з обмеженою відповідальністю ЕОН (79008, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 31589245) - 78981,82 грн - відшкодування збитків, 1762, 00 грн. - відшкодування витрат на оплату судового збору, 13950, 00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу.

3. 3. Стягнути з комунального підприємства Адміністративно-технічне управління (79026, м. Львів, вул. Акад. Сахарова, буд. 42; ідентифікаційний код 13804591) на користь товариства з обмеженою відповідальністю ЕОН (79008, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код 31589245) - 2305,06 грн - переплати за договором.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 18.02.2019.

Суддя Березяк Н.Є.