Постанова

від 20.05.2019 по справі 914/916/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2019 р. Справа № 914/916/18

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача) Якімець Г.Г.,

Суддів: Матущак О.І., Хабіб М.І.,

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» , б/н від 15 березня 2019 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 22 січня 2019 року (підписане 18.02.2019 року), суддя Березяк Н.Є.

у справі №914/916/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕОН» , м. Львів

до відповідача-1 Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» , м. Львів

до відповідача-2 Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів

про стягнення збитків в сумі 78 981, 82 грн. та переплати в сумі 2 305, 06 грн.

в с т а н о в и в :

22 травня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕОН» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» про стягнення збитків в сумі 78 981, 82 грн. та переплати за договором в сумі 2 305, 06 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.07.2018 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Департамент економічного розвитку Львівської міської ради.

Надалі ухвалою суду першої інстанції від 30.08.2018 Департамент економічного розвитку Львівської міської ради залучено до участі у справі в якості співвідповідача.

06.09.2018 позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, в яких він просив стягнути солідарно з обох відповідачів 78 981, 82 грн збитків та з КП «Адміністративно-технічне управління» (відповідача 1) 2 305, 06 грн переплати за договором.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 22 січня 2019 року у справі №914/916/18 позовні вимоги задоволено в повному обсязі: присуджено до стягнення солідарно з Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» та Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕОН» 78 981, 82 грн збитків, 1 762 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору та 13 950 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Присуджено до стягнення з Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕОН» 2 305, 06 грн переплати за договором.

Суд у рішенні дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено понесені позивачем збитки, які виникли внаслідок видачі відповідачем 2 неправомірного наказу про демонтаж рекламних конструкцій позивача та їх демонтаж відповідачем 1, пошкодження рекламних конструкцій внаслідок демонтажу, неналежного перевезення та зберігання, що підтверджується доказами оплати вартості робіт на їх відновлення та встановлення. Вказав, що такі дії суперечать умовам п. 3.6.10 договору на тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів, укладеного сторонами у справі, яким забезпечувалась можливість позивача самостійно демонтувати рекламні конструкції до 03.09.2016, в той час, як такі були демонтовані 25.08.2016. Також суд врахував, що неправомірність дій відповідача 1 про демонтаж спірних рекламних конструкцій встановлена рішенням Господарського суду Львівської області від 28.02.2017 у справі № 914/135/17; наказ відповідача 2 про демонтаж рекламних конструкцій є ненормативним актом індивідуальної дії, отже визнання його незаконним та скасування не може бути предметом судового розгляду, оскільки такий наказ вичерпав свою дію внаслідок його виконання; ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 23.08.2016 у справі № 813/2802/16 забезпечено позов шляхом заборони Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, виконавчому комітету Львівської міської ради та Комунальному підприємству «Адміністративно-технічне управління» вчиняти дії, спрямовані на демонтаж рекламних конструкцій, які належать ТзОВ ЕОН до набрання законної сили рішенням у справі. Також суд визнав обґрунтованими вимоги про стягнення переплати за договором згідно з дозволом № 1-09-10-166 від 09.10.2009 на розміщення зовнішньої реклами, оскільки в рішенні Господарського суду Львівської області від 28.02.2017 у справі № 914/135/17 встановлено, рекламні конструкції демонтовано не з ініціативи позивача, а за рішенням відповідача 2, тому позивач не міг їх використовувати та реалізовувати свої права, передбачені умовами договору. Відтак суд стягнув проплачені позивачем кошти за користування місцем, на якому розміщена рекламна конструкція, однак відповідач 1 протягом січня-квітня 2017 року продовжував виставляти позивачу рахунки, які останній оплатив. Відтак сплачені позивачем кошти підлягають стягненню з відповідача 1 як безпідставно набуті.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, КП «Адміністративно-технічне управління» звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 22 січня 2019 року у справі №914/916/18 та прийняти нове рішення про відмову в позові. Зокрема вказує про безпідставність висновку суду першої інстанції, що рішенням Господарського суду Львівської області від 28.02.2017 у справі № 914/135/17 встановлено неправомірність дій КП «Адміністративно-технічне управління» щодо демонтажу спірних рекламних конструкцій, оскільки вказане рішення не містить таких тверджень. Відтак вважає, що його вина в межах даної справи не вивчена і не доведена. Звертає увагу, що наказ відповідача 2 про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами є чинним, тому вважає доводи суду першої інстанції, що такий вичерпаний виконанням безпідставними. Стверджує, що на час проведення демонтажу (25.08.2016) КП «Адміністративно-технічне управління» не знало та не могло знати про існування ухвали суду про забезпечення позову від 23.08.2016 у справі № 813/2802/16, оскільки в Єдиному державному реєстрі судових рішень станом на 25.08.2016 не було опубліковано вказаної ухвали, лист, яким позивач інформував його про існування вказаної ухвали датований 25.08.2016, а оригінал ухвали про забезпечення позову з суду надійшов ще пізніше; у накладній № 330 від 01.11.2016 про отримання демонтованих конструкцій відсутні зауваження щодо їх стану, цілісності; світлини конструкцій, що містяться в матеріалах справи не відображають наявність будь-яких пошкоджень, окрім незначних подряпин, і не свідчать, що такі з`явились після демонтажу, а не до його проведення; вважає, що понесені позивачем витрати по незаконному встановленню нових конструкцій є його особистими витратами, не грунтуються на вині відповідача 1 та не мають причинно-наслідкового зв`язку між такими діями та витратами позивача; звертає увагу, що рахунок на оплату датований 25.10.2016, а конструкції зі складу представник позивача отримав 01.11.2016, тобто за 5 днів до отримання і виявлення нанесених (на думку позивача) пошкоджень; стверджує, що висновки суду з посиланням на свідчення ФОП Коренчука О.В. не можуть братись до уваги, оскільки жодних інших доказів, з яких можливо визначити розмір витрат, характер пошкоджень рекламних конструкцій, матеріали справи не містять, а ФОП Коренчук О ОСОБА_1 В. є матеріально зацікавленою особою; питання щодо стягнення переплати за договором в сумі 2 305, 06 грн розглядалось в мажах справи № 914/135/17, відтак вважає, що судовий спір між тими ж сторонами і з тих же питань, щодо якого існує чинне рішення суду не підлягає повторному розгляду в межах іншої судової справи.

04.04.2019 відповідачем 2 подано суду відзив на апеляційну скаргу, в якому він підтримує доводи апеляційної скарги, просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 22.01.2019 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Оскільки ціна позову в даній справі становить 81 286, 88 грн, що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то враховуючи ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про розгляд цієї справи в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши наявні в справі матеріали, давши оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення рішення Господарського суду Львівської області від 22.01.2019 у справі №914/916/18 без змін, а апеляційної скарги КП «Адміністративно-технічне управління» без задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 31 грудня 2009 року Департаментом економічної політики Львівської міської ради (робочий орган з регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами, надалі - Департамент), КП Адміністративно-технічне управління (у тексті договору - оператор) з однієї сторони та ТзОВ ЕОН (в тексті договору - розповсюджувач) укладено Договір на тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів № 55.

25 травня 2011 року Львівська міська рада видала позивачеві дозволи № 1-11-05-056, № 1-11-05-057, № 1-11-05-0585, № 1-11-05-059, № 1-11-05-060, № 1-11-05-061, № 1-11-05-062, № 1-11-05-063 на розміщення зовнішньої реклами у м. Львові на пр. Свободи, 3 (місце №8), пр. Свободи, 31 (місце №5), пр. Свободи, 37 (місце №7), пр. Свободи, 33 (місце №6), пр. Свободи, 27 (місце №4), пр. Свободи, 23 (місце №3), пр. Свободи, 21 (місце №2), пр. Свободи, 17 (місце №1) відповідно.

Строк дії вказаних дозволів неодноразово продовжувався. 21 вересня 2015 на виконання постанови Галицького районного суду міста Львова від 18.09.2012 у справі №2-а-1356/11 позивачеві видано продовжені дозволи з строком дії до 19.08.2016.

12.07.2016 позивач звернувся до Департаменту з заявою про продовження дії дозволів, однак отримав лист від 21.07.2016 про відмову.

Позивач оскаржив відмову Департаменту в продовженні дії договорів до Львівського окружного адміністративного суду та просив також зобов`язати Департамент та виконавчий комітет Львівської міської ради оформити продовження строку дії дозволів та видати ТзОВ ЕОН оновлені продовжені дозволи на строк до 19.08.2021.

19 серпня 2016 року Львівський окружний адміністративний суд у вказаній справі відкрив провадження (справа №813/2802/16), а 23.08.2016 постановив ухвалу про забезпечення вказаного позову шляхом заборони Департаменту, виконкому Львівської міської ради і КП Адміністративно-технічне управління вчиняти дії, спрямовані на демонтаж рекламних конструкцій, які належать позивачу та які розміщені згідно з дозволами на розміщення реклами № 1-11-05-056, № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № 1-11-05-059, № 1-11-05-060, № НОМЕР_3 , № НОМЕР_3 , № 1-11-05-063 до набрання законної сили рішення у справі.

22 серпня 2016 року Департамент на адресу позивача надіслав вісім вимог про усунення порушень у формі самовільного встановлення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами на проспекті Свободи у місті Львові, в яких було встановлено строк до 24.08.2016 для самостійного демонтажу позивачем рекламних конструкцій. У цей самий день, 22.08.2016 Департамент видав наказ № 65 Д про демонтаж рекламних конструкцій ТзОВ ЕОН . Копія наказу позивачу не надсилалась. Вказані вимоги отримані позивачем лише 25.08.2016.

У ніч з 24 на 25 серпня 2016 о 00 год. 50 хвилин за вказівкою КП Адміністративно-технічне управління працівники ТзОВ Благоустрій-Захід в присутності інженера відділу оперативного реагування КП Адміністративно-технічне управління А. Штибеля демонтували усі вісім рекламних конструкцій, належних позивачу, що підтверджується актами проведення демонтажу спеціальних конструкцій.

25.08.2016 і 01.09.2016 позивач звертався з листами до директора КП Адміністративно-технічне управління про повернення рекламних конструкцій, надання позивачу рахунку за демонтаж, транспортування і зберігання демонтованих рекламних конструкцій, однак відповіді не отримав

Натомість 18.10.2016 КП Адміністративно-технічне управління надіслало позивачу 8 претензій про відшкодування витрат на транспортування і зберігання 8 рекламних конструкцій.

27.10.2016 позивач оплатив вказані рахунки, що підтверджується платіжним дорученням № 1751 на суму 11 903, 80 грн.

01.11.2016 позивач забрав вказані конструкції зі складу КП Адміністративно-технічне управління , про що свідчить накладна № 330.

Позивач стверджує, що рекламні конструкції були істотно пошкоджені (знищені та пошкоджені металеві поверхні, зокрема наявні вмятини і здерта фарба). Оскільки до демонтажу вказані рекламні конструкції були у повністю справному стані, то виявлені пошкодження були спричинені під час демонтажу, транспортування і зберігання цих конструкцій КП Адміністративно-технічне управління , здійснених на підставі наказу Департаменту № 65Д.

За таких обставин позивач з посиланням на ст.ст. 22, 623 ЦК України, ст.ст. 216-218, 224 ГК України вважає, що КП Адміністративно-технічне управління та Департамент повинні відшкодувати йому заподіяні збитки в сумі 78 981, 82 грн, оскільки у результаті неправомірного демонтажу належних ТзОВ ЕОН 8 рекламних конструкцій позивач зазнав збитків, що виявилися у витратах, які він здійснив на відновлення свого пошкодженого майна, а також у витратах по оплаті вартості КП Адміністративно-технічне управління на проведення демонтажу рекламних конструкцій, їх транспортування і зберігання на складі.

Згідно з ч.1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з вимогами ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. При цьому, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) порушення зобов`язання; 2) збитки; 3) причинний зв`язок між порушенням зобов`язання та збитками; 4) вина.

Договором, укладеним сторонами 21.12.2009 передбачено, що робочий орган (Департамент) вправі доручити оператору (КП Адміністративно-технічне управління ) демонтувати рекламну конструкцію лише в тому випадку, якщо у встановлений робочим органом термін розповсюджувач (ТзОВ ЕОН) не провів демонтаж добровільно, а також якщо такий строк не встановлений, то розповсюджувач має 15 календарних днів на самостійний демонтаж спеціальних рекламних конструкцій, що починає спливати з моменту закінчення терміну дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами (п. 3.1.2.4., 3.6.10, 5.5. Договору №55 ).

21 вересня 2015 року на виконання постанови Галицького районного суду міста Львова від 18.09.2012 позивачеві видано продовжені дозволи на розміщення зовнішньої реклами зі строком дії - до 19.08.2016.

Слід зазначити, що в продовженні строку дії дозволів Департамент відмовив позивачу, такий оскаржив відмову до Львівського окружного адміністративного суду. Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправною відмову Департаменту у продовженні строку дії дозволів і зобов`язання Департаменту та виконавчого комітету Львівської міської ради видати ТзОВ ЕОН оновлені продовжені дозволи на строк до 19.08.2021.

19 серпня 2016 року Львівський окружний адміністративний суд у вказаній справі відкрив провадження (справа № 813/2802/16), а 23.08.2016 постановив ухвалу про забезпечення вказаного позову шляхом заборони Департаменту, виконкому Львівської міської ради і КП АТУ вчиняти дії, спрямовані на демонтаж рекламних конструкцій, які належать позивачу та які розміщені згідно з дозволами на розміщення реклами № НОМЕР_3 , № НОМЕР_1 , № 1-11-05-0585, № 1-11-05-059, № НОМЕР_3 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_3 , № 1-11-05-063 до набрання законної сили рішення у справі.

Згідно з листами ТзОВ ЕОН від 25.08.2016 за № 20, № 21, № 22 копія ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 23.08.2016 про забезпечення позову скеровані Департаменту, виконавчому комітету Львівської міської ради, КП Адміністративно-технічне управління .

Оскільки 19.08.2016 строк дії дозволів на розміщення реклами у позивача завершився, 22.08.2016 Департамент на адресу позивача надіслав вісім вимог від 22.08.2016 № 23/Р-12-4086, 22.08.2016 № 23/Р-12-4087, 22.08.2016 № 23/Р-12-4088, 22.08.2016 № 23/Р-12-4089, 22.08.2016 № 23/Р-12-4090, 22.08.2016 № 23/Р-12-4091, 22.08.2016 № 23/Р-12-4092, 22.08.2016 № 23/Р-12-4093 про усунення порушень у формі самовільного встановлення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами на проспекті Свободи у місті Львові, в яких було встановлено строк до 24.08.2016 для самостійного демонтажу позивачем рекламних конструкцій.

У цей самий день, 22.08.2016 Департамент видав наказ № 65 Д про демонтаж самовільно встановлених рекламних конструкцій ТзОВ ЕОН , у якому з посиланням на п. 8.1.1. Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові , затверджених рішенням виконкому від 21.05.2010 № 569 та п. 5.5 Договору, враховуючи невиконання вимог департаменту економічної політики щодо добровільного демонтажу цих конструкцій, наказав КП Адміністративно-технічне управління до 26.08.2016 демонтувати самовільно встановлені конструкції зовнішньої реклами.

Як вбачається з матеріалів справи, вісім листів-вимог Департаменту про усунення порушень у формі самовільного встановлення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, відповідно до яких він повинен був до 24.08.2016 самостійно демонтувати рекламні конструкції, позивач отримав 25.08.2016.

Актом виявлення відсутності рекламних конструкцій за адресами: місто Львів, проспект Свободи, 17, 21, 23, 27, 31, 33, 35, 37 складеного ФОП Кіт А.А., продавцем ОСОБА_2 , юристом ПрАТ Пассаж Театральний Лозовою підтверджено, що станом на 21 годину 24.08.2016 за вказаними адресами знаходилися рекламні конструкції-сіті-лайти, проте станом на ранок 25.08.2016 дані конструкції були відсутні.

25.08.2016 о 00 годин 50 хвилин на підставі наказу Департаменту №65 Д від 22.08.2016 на замовлення КП Адміністративно-технічне управління , силами ТзОВ

Благоустрій Захід проведено демонтаж рекламних конструкцій за адресами: місто Львів, проспект Свободи, 17, 21, 23, 27, 31, 33, 35, 37, що підтверджується актами № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6, № 7, № 8 від 25.08.2016. Названі акти складено за відсутності власника демонтованих конструкцій чи його представника.

Пункт 8.1.1 Правил розміщення зовнішньої реклами у місті Львові, затверджених рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №569 від 21.05.2010 передбачає, що демонтажу підлягають самовільно встановлені рекламні засоби: а) власник, яких невідомий, у тому числі у разі відсутності маркування на рекламному засобі, б) власник, яких відомий, але вимоги про демонтаж не виконав. Відповідно до пункту 8.2 Правил у випадку, зазначеному в пункті 8.1.1 б демонтаж рекламних засобів повинні провести власники (законні користувачі) рекламного засобу самостійно за власний рахунок у термін, вказаний у вимозі робочого органу про усунення порушень Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові. У разі невиконання розповсюджувачем у зазначений термін вимог про демонтаж спеціальної конструкції оператор звертається з поданням до робочого органу не пізніше ніж через 10 робочих днів з дати виявлення невиконання вимоги для підготовки наказу про примусовий демонтаж.

Згідно з п. 3.6.10 договору розповсюджувач зобов`язується демонтувати у 15-денний термін спеціальні конструкції після закінчення терміну дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами при його скасуванні, розірванні або закінченні терміну дії цього договору, а також у 7-денний термін у разі виникнення нагальної потреби для реконструкції, ремонту чи будівництва на місці розташування спеціальної конструкції або зміни містобудівної ситуації, про що повідомити оператора у письмовій формі з долученням фотофіксації місця розміщення рекламного засобу до і після монтажу.

Однак в порушення п. 8.1.1 вищевказаних Правил та п. 3.6.10 договору, укладеного сторонами у справі, не врахувавши нормативів і нормативних строків пересилань поштових відправлень, відповідач 2 не надав позивачу можливість самостійно демонтувати спірні конструкції впродовж 15 днів та не переконався, що такий повідомлений про вимогу демонтажу рекламних конструкцій. Таким чином, позивач з незалежних від нього причин об`єктивно не міг самостійно демонтувати рекламні конструкції у строк до 24.08.2016 з вини відповідачів. Крім того, відповідач 2 прийняв наказ про демонтаж 22.08.2016, в той час, як Правила встановлюють, що оператор звертається з поданням до робочого органу не пізніше ніж через 10 робочих днів з дати виявлення невиконання вимоги для підготовки наказу про примусовий демонтаж. Тобто наказ видано до моменту виявлення невиконання вимоги (24.08.2016).

Доводи скаржника щодо чинності наказу Департаменту економічної політики №65Д від 22.08.2016 не заслуговують на увагу, відтак правомірність дій щодо демонтажу рекламних конструкцій судом першої інстанції обґрунтовано відхилено та вказано, що за своєю правовою природою наказ Департаменту є ненормативним актом індивідуальної дії, який вже був виконаний на час, коли позивачу стало про нього відомо.

Отже, визнання незаконним та скасування наказу Департаменту економічної політики №65Д від 22.08.2016, який є ненормативним актом, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути предметом судового розгляду, оскільки такий наказ вичерпав свою дію внаслідок його виконання, а відтак його скасування не породжує наслідків ні для власника рекламних конструкцій, ні для користувачів земельної ділянки, на якій вони були встановлені.

18.10.2016 КП Адміністративно-технічне управління надіслало позивачу 8 претензій за № 2410-10-8472, 2410-10-8473, 2410-10-84744, 2410-10-8475, 2410-10-8476, 2410-10-8477, 2410-10-8478, 2410-10-8479 про відшкодування витрат на транспортування і зберігання 8 рекламних конструкцій. Без оплати цих коштів, позивач був позбавлений можливості забрати із складу КП Адміністративно-технічне управління належні йому і неправомірно демонтовані рекламні конструкції.

Позивач оплатив витрати з демонтажу та перевезення, що підтверджується платіжним дорученням №1751 від 27.10.2016 на суму 11 903, 80 грн та платіжним дорученням № 2072 від 29.09.2017 на суму 2 560 грн.

Отже, суд дійшов правильного висновку, що сплачені позивачем суми 11 903, 80 грн та 2 560, 00 грн є збитками у вигляді додаткових витрат, понесених стороною, яка зазнала збитків, внаслідок порушення зобов`язання другою стороною.

Також судом встановлено, що рекламні конструкції, належні позивачу, зазнали пошкоджень під час їх демонтажу, перевезення та зберігання на складі КП Адміністративно-технічне управління .

Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи заявою свідка - Коренчука ОСОБА_3 , в якій вказано, що ним на складі КП Адміністративно-технічне управління візуально оглянуто рекламі конструкції, на яких були явні пошкодження (вм`ятини, обтерта фарба, потрісканий пластик) та фотографіями.

Відхиляються як необґрунтовані доводи скаржника щодо неналежності вказаних доказів та зацікавленості ФОП Коренчука О ОСОБА_4 у даній справі, оскільки свідок ознайомлювався із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та такий допитаний судом першої інстанції в судовому засіданні 15.01.2019. Відтак заява свідка ОСОБА_5 в сукупності з фотографіями та іншими матеріалами даної справи, є належним та достовірним доказом, що підтверджує факт пошкоджень демонтованих рекламних конструкцій.

На відновлення пошкоджених конструкцій позивачем було понесено витрати, зокрема, згідно з актом № 18.11/2016/3 від 18.11.2016, складений представником ТзОВ ЕОН та ФОП ОСОБА_5 , останній провів роботи по ремонту рекламних конструкцій, вартість яких сторони оцінили в сумі 17 400 грн. В акті вказані роботи шліфування, шпаклювання та фарбування конструкцій та зазначено кількість цих конструкцій - 6. Платіжним дорученням № 2070 від 28.09.2017 ТзОВ ЕОН оплатило ФОП ОСОБА_5 вказані кошти в сумі 17 400 грн.

Згідно з рахунком-фактурою № 9/55 від 19.11.2016, такий виставлений ФОП Коренчуком О.В., одержувач ТзОВ ЕОН щодо виконаних робіт та придбання матеріальних цінностей на суму 10 976, 83 грн.

Актом № 19.11/2016/4 від 19.11.2016, складеним представником ТзОВ ЕОН та ФОП Коренчуком О.В., останній провів роботи по заміні пластика зовнішнього - 12 штук, заміні пластика внутрішнього - 12 штук, придбання однієї труби, а всього виконаних робіт на суму 6 012, 03 грн.

На підставі платіжних доручень № 1767 від 23.11.2016 ТзОВ ЕОН оплатило ФОП ОСОБА_5 . 5136 грн і 5840,83 грн згідно рахунку-фактури № 9/55 від 19.11.2016.

Згідно з актом виконаних робіт від 18.11.2016, складеним представником ТзОВ ЕОН і ФОП Бевз ОСОБА_6 .М., останній провів роботи по двох сіті-лайтах: ремонт рекламних конструкцій, шпаклювання пошкоджень та фарбування на загальну суму 5 800 грн, які оплачено позивачем платіжним дорученням № 1766 від 06.12.2016.

Відповідно до акту списання №СnТ-000025 від 22.11.2016, складеного ТзОВ ЕОН проведено списання матеріальних цінностей на суму 4 661, 19 грн, причина списання заміна пластика в сіті-лайтах, послуга ФОП.

Доводи скаржника стосовно непідтвердження позивачем пошкодження рекламних конструкцій з посиланням на ті обставини, що при забиранні конструкцій зі складу позивач жодних претензій не пред`являв, а рахунки на ремонт рекламних конструкцій виставлені ще до їх забирання зі складу також були предметом дослідження в суді першої інстанції та обґрунтовано відхилені з посиланням на те, що факт пошкодження рекламних конструкцій виявлено ще у вересні 2016 року, а відсутність документа, який би підтверджував пошкодження таких конструкцій при їх забиранні із складу КП Адміністративно-технічне управління , пояснюється тим, що жодних документів на складі позивач не підписував, відтак не мав можливості десь відобразити свої претензії стосовно пошкодження конструкцій в інший спосіб, ніж їх сфотографувати.

Крім того, позивач просить відшкодувати йому збитки у вигляді понесених витрат на монтаж рекламних конструкцій в місцях їх незаконного демонтажу.

Згідно з актом № 25.10/2016/5 від 25.10.2016, складеним ТзОВ ЕОН і ФОП Коренчук О.В., останній у період з 19.09.2016 по 25.10.2016 провів роботи по встановленню та ремонту шести сіті-лайтів на суму 25 680 грн. Позивач оплатив надані послуги, що підтверджується платіжним дорученням № 2071 від 29.09.2017.

Оскільки впродовж 3 місяців спірні рекламні конструкції перебували у відповідача 1, позивач для відновлення своїх порушених прав в період з 19.09.2016 по 25.10.2016 встановив 6 сіті-лайтів, які знаходились в його розпорядженні.

Також ФОП Коренчуком О.В. згідно з актом № 19.11/2016/5 від 22.11.2016 проведено роботи по монтажу та відновленню двох сіті-лайтів у період з 19.11.2016 по 22.11.2016 на проспекті Свободи на суму 4 964, 80 грн, які також оплачені позивачем.

Слід зазначити, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016 у справі № 813/2802/16 зобовА'язано Департамент економічної політики Львівської міської ради, Виконавчий комітет Львівської міської ради оформити продовження дозволів на розміщення зовнішньої реклами у м. Львові і видати оновлені продовжені дозволи ТзОВ ЕОН зі строком дії до 19 серпня 20121 року.

Отже, враховуючи те, що спірні рекламні конструкції неправомірно демонтовано відповідачами, без надання можливості позивачу самостійно впродовж встановленого договором строку їх демонтувати, монтаж конструкцій з одночасним оскарженням відмови в продовженні строку дії дозволів та подальшого задоволення таких позовних вимог, дає підстави для висновку щодо правомірності таких дій позивача.

Також суд першої інстанції правомірно звернув увагу на те, що при розгляді справи № 813/2802/16 за позовом ТзОВ ЕОН до Департаменту економічної політики Львівської міської ради про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії, Львівським окружним адміністративним судом 23.08.2016 постановлено ухвалу про забезпечення позову, якою заборонено Департаменту економічної політики Львівської міської ради, виконавчому комітету Львівської міської ради та КП Адміністративно-технічне управління вчиняти дії, спрямовані на демонтаж рекламних конструкцій, які належать ТзОВ ЕОН .

Таким чином, на момент демонтажу існувала заборона суду щодо такого демонтажу. З огляду на викладене, монтаж рекламних конструкцій на місцях їх демонтажу товариство провело на відновлення порушеного свого права, а отже, вартість такого монтажу є збитками, які позивач поніс на відновлення свого порушеного права.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з КП Адміністративно-технічне управління 2 305, 06 грн переплати за договором згідно дозволу № 1-09-10-166 від 09.10.2009 за розміщення зовнішньої реклами за адресою: місто Львів, вулиця Куліша, 1, парна сторона, м.3 (біля скверу).

Такі вимоги є обґрунтованими та підставно задоволені судом першої інстанції, оскільки в рішенні Господарського суду Львівської області від 28.02.2017 (справа № 914/135/17) та в постанові Львівського апеляційного господарського суду від 18.07.2017, які набрали законної сили встановлено, що оскільки рекламні конструкції розміщені позивачем згідно, в тому числі дозволу №1-09-10-166, були демонтовані не з ініціативи позивача, а за рішенням Департаменту, позивач фізично в період відсутності таких конструкцій не міг їх використовувати та реалізовувати свої права, передбачені умовами Договору № 55, а тому стягнув з КП Адміністративно-технічне управління кошти, що були проплачені позивачем за користування цим місцем для розміщення зовнішньої реклами.

Незважаючи на зазначені рішення суду, КП Адміністративно-технічне управління протягом січня - квітня 2017 року продовжило виставляти позивачу рахунки за користування місцем для розміщення зовнішньої реклами відповідно до дозволу № 1-09-10-166, які позивач оплатив, на загальну суму 2 305, 06 грн, вказані кошти підлягають стягненню з КП Адміністративно-технічне управління як безпідставно набуті.

Судом першої інстанції відхилено доводи скаржника, що зазначені вимоги вже були предметом спору в іншій справі і не підлягають повторному розгляду, оскільки у справі № 914/135/17 стягнення коштів стосувалися іншого періоду.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Беручи до уваги наведені вище обставини, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позову та стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача 78 981, 82 грн збитків та з відповідача-1 2 305, 06 грн переплати за договором.

Відтак, беручи до уваги все наведене вище, доводи апеляційної скарги є безпідставними та такі не спростовують висновків місцевого господарського суду про підставність та обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. ч. 13 ст. 8, ст.ст. 12, 86, 129, 236, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

постановив:

Рішення Господарського суду Львівської області від 22 січня 2019 року у справі №914/916/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Матеріали справи №914/916/18 повернути до Господарського суду Львівської області .

Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.

Суддя Матущак О.І.

Суддя Хабіб М.І.