Рішення

від 19.02.2019 по справі 307/3455/18

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 307/3455/18

Провадження № 2/307/334/19

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19 лютого 2019 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Ніточко В.В., при секретарі Фера В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тячів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу охорони здоров'я Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області, комунального закладу "Тячівська районна лікарня №1" та комунального закладу "Тячівська районна поліклініка", про стягнення грошової компенсації за невикористані відпустки та стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

І. Виклад позиції сторін.

Позивач звернулася до суду з позовом до відділу охорони здоров'я Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області, комунального закладу "Тячівська районна лікарня №1" та комунального закладу "Тячівська районна поліклініка" про стягнення грошової компенсації за невикористані відпустки та стягнення моральної шкоди.

Позовні вимоги (уточнені) мотивує тим, що з 22 серпня 1985 року по 30 грудня 2011 року, вона працювала в Тячівській районні лікарні на посадах медсестри лікарні, старшої медсестри поліклінічного відділення. 30 грудня 2011 року її звільнено з Тячівської районної лікарні в порядку переводу в комунальний заклад "Тячівська районна поліклініка". 30 січня 2012 року вона, в порядку переводу, прийнята на роботу в комунальний заклад "Тячівська районна поліклініка" на посаду головної медичної сестри, де вона працює і по даний час. Однак, на момент її звільнення з Тячівської районної лікарні, їй не була виплачена компенсація за невикористані дні основної відпустки, а саме: за 2004 рік - 23 дні, за 2005 рік - 16 днів, за 2006 рік - 16 днів, за 2009 рік - 10 днів, за 2010 рік - 31 день, за 2011 рік - 31 день, з урахуванням індексу інфляції, в сумі 45 085 грн. 00 коп. Крім того зазначає, що у зв'язку з незаконними діями відповідачів щодо невиплати їй компенсації за невикористані дні основної відпустки, їй спричинена моральна шкода, яка полягає в тому, що нею були втрачені нормальні життєві зв'язки, що вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Моральну шкоду, за спричинені їй моральні страждання, оцінює в сумі 100 000 грн. 00 коп.

Просить стягнути з відділу охорони здоров'я Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області, комунального закладу "Тячівська районна лікарня №1" та комунального закладу "Тячівська районна поліклініка" в її користь, з урахуванням індексу інфляції, 45 085 грн. 00 коп. грошової компенсації за невикористані дні основної щорічної відпустки та 100 000 грн. 00 коп. моральної шкоди.

Представник відповідача - комунального закладу "Тячівська районна лікарня №1" подав відзив на позовну заяву позивача, в тому числі і на уточнену, в якому зазначив, що не погоджується з твердженнями позивача про те, що їй було відмовлено у видачі довідки про заробітну плату, оскільки вона за такою довідкою не зверталася. Крім цього зазначив, що не погоджується із визначеним позивачем розміром середньоденної заробітної плати на момент переводу в комунальний заклад "Тячівська районна поліклініка", оскільки даний розмір визначений з порушенням вимог п.2 та п.7 "Порядку обчислення середньої заробітної плати", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100. Також посилається на те, що у відповідача відсутні фактичні можливості для сплати визначеної позивачем суми, оскільки у фонді заробітної плати на це не передбачено коштів. Зазначив, що позивач не має прав на отримання моральної шкоди, оскільки жодної вини лікарів у невиплаті компенсації за невикористані відпустки не має. Крім цього, просив застосувати строк позовної давності, який вважає пропущеним позивачем.

Представники відповідачів - відділу охорони здоров'я Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області та комунального закладу "Тячівська районна поліклініка" не скористалися правом на подання відзиву на позовну заяву.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Позивач в судове засідання не з'явилася, однак подала суду заяву, в якій просить справу розглянути без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача - комунального закладу "Тячівська районна лікарня №1" в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був належно повідомлений

Представник відповідачів - відділу охорони здоров'я Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області та комунального закладу "Тячівська районна поліклініка" ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був належно повідомлений, однак через канцелярію суду подав клопотання, в якому просив у задоволенні позову відмовити у зв'язку з пропуском позовної давності.

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 31 січня 2019 року у даній справі закрито підготовче провадження і призначено судове засідання для розгляду по суті.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України в разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З огляду на викладене та те, що сторони в судове засідання не з'явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Згідно наказу головного лікаря Тячівської центральної районної лікарні № 539 від 22 серпня 1985 року, ОСОБА_3 призначена медсестрою Тячівської центральної районної лікарні (а.с.8).

Із наказу директора Тячівського районного медичного об'єднання № 206-к від 05 листопада 2002 року вбачається, що ОСОБА_1 переведена на постійну посаду старшої медичної сестри поліклінічного відділення Тячівської РЛ (а.с.14).

Згідно наказу головного лікаря Тячівської районної лікарні № 1 від 30 грудня 2011 року № 494-к, ОСОБА_1 з 31 грудня 2011 року звільнена з постійної посади старшої сестри медичної (поліклініки), в порядку переводу сестер медичних загального відділу поліклініки (а.с.11).

Із наказу головного лікаря комунального закладу "Тячівська районна поліклініка" від 03 січня 2012 року № 17-к вбачається, що ОСОБА_1 прийнята в порядку переводу з 01 січня 2012 року в КЗ "Тячівська районна поліклініка" на 1.0 постійної посади головної сестри медичної (поліклініки) (а.с.13).

Згідно наказу начальника управління охорони здоров'я Тячівської районної державної адміністрації від 03 січня 2012 року № 01/а-о, головному лікарю тячівської районної лікарні № 1 наказано виплатити переведеним працівникам з Тячівської районної лікарні №1 в КЗ "Тячівська районна поліклініка" грошову компенсацію за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей (а.с.12).

Із наказу головного лікаря Тячівської центральної лікарні від 22 серпня 2005 року № 162-к вбачається, що ОСОБА_1 надано частину щорічної відпустки, тривалістю 8 календарних днів, з 23 серпня 2005 року по 31 серпня 2005 року, за період роботи з 21 серпня 2003 року по 20 серпня 2004 року (а.с.109).

Відповідно до наказу головного лікаря Тячівської центральної лікарні від 01 грудня 2006 року № 367-к, ОСОБА_1 надано частину щорічної відпустки, тривалістю 15 календарних днів, з 01 грудня 2006 року по 15 грудня 2006 року, за період роботи з 21 серпня 2004 року по 20 серпня 2005 року (а.с.110).

Із наказу головного лікаря Тячівської центральної лікарні від 09 липня 2007 року № 190-к вбачається, що ОСОБА_1 надано частину щорічної відпустки, тривалістю 15 календарних днів, з 09 липня 2007 року по 23 липня 2007 року, за період роботи з 21 серпня 2005 року по 20 липня 2006 року (а.с.111).

Відповідно до наказу в.о. головного лікаря Тячівської центральної лікарні від 14 серпня 2009 року № 234-к, ОСОБА_1 надано частину щорічної відпустки, тривалістю 14 календарних днів, з 17 серпня 2009 року по 31 серпня 2009 року, за період роботи з 05 листопада 2008 року по 04 листопада 2009 року (а.с.114).

Із наказу головного лікаря Тячівської центральної лікарні від 31 серпня 2009 року № 264-к вбачається, що ОСОБА_1 надано частину щорічної відпустки, тривалістю 6 календарних днів, з 01 вересня 2009 року по 06 вересня 2009 року, за період роботи з 05 листопада 2008 року по 04 листопада 2009 року (а.с.115).

Відповідно до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, заробітна плата ОСОБА_1 складала: за 2003 рік в сумі 3 656 грн. 79 коп., за 2004 рік в сумі 4 883 грн. 51 коп., за 2005 рік в сумі 5 887 грн. 32 коп., за 2006 рік в сумі 8 330 грн. 73 коп., за 2007 рік в сумі 17 037 грн. 14 коп., за 2008 рік в сумі 27 220 грн. 94 коп., за 2009 рік в сумі 29 149 грн. 37 коп., за 2010 рік в сумі 40 271 грн. 80 коп., за 2011 рік в сумі 42 535 грн. 23 коп. (а.с.62-65).

V. Оцінка Суду.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 ст.13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.ч.1, 5-7 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Державні гарантії права на відпустки, умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи встановлені Законом України "Про відпустки", регулюються Конституцією України,Кодексом законів про працю України, іншими законами та нормативно-правовими актами України.

Згідно ч.1 ст.2 Закону України "Про відпустки", право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство).

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України "Про відпустки", щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Згідно Додатку № 2 до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці" від 17 листопада 1997 р. № 1290, молодші спеціалісти з медичною освітою та молодші медичні сестри з догляду за хворими, молодші медичні сестри мають право на отримання додаткової відпустки тривалістю 7 календарних днів.

Відповідно до ст.83 КЗпП України та ч.1 ст.24 Закону України "Про відпустки" у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Згідно з положеннями ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про оплату праці" структура заробітної плати складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати, а також заохочувальних та компенсаційних виплат. До останніх належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Тобто компенсація за невикористану відпустку входить до структури заробітної плати, тому звернення до суду за захистом такого права не обмежено будь-яким строком.

Статтею 79 КЗпП України та ст.10 Закону України "Про відпустки", передбачений порядок і умови надання щорічних відпусток. Відповідно до зазначених норм черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку. Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.

Відповідно до п.23 постанови Пленуму ВСУ №13 від 24.12.1999 р. "Про практику застосування судами законодавства про оплату працю", розглядаючи спори про виплату грошової компенсації за невикористану відпустку, необхідно виходити з того, що згідно зі ст.83 КЗпП вона може бути стягнена на вимогу працівника за всі дні невикористаної ним основної й додаткової щорічної відпустки та додаткової відпустки для працівників, які мають дітей (ст.182-1 КЗпП), тільки в разі звільнення його з роботи, а під час неї - лише за частину цих відпусток за умови, що тривалість наданих йому при цьому щорічної й додаткової відпусток становить не менше 24 календарних днів та що працівник не є особою віком до 18 років. Якщо працівник з не залежних від нього причин (не з його вини) не використав щорічну відпустку і за роки, що передували звільненню, суд на підставі ст.238 КЗпП має право стягнути грошову компенсацію за всі дні невикористаної відпустки. Розмір грошової компенсації за невикористану відпустку за попередні роки визначається виходячи із середнього заробітку, який працівник має на час її проведення.

Як було встановлено судом, позивач за період своєї роботи з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2011 року має невикористані дні відпустки (основні та додаткові), а саме: за 2004 рік - 23 дні, за 2005 рік - 16 днів, за 2006 рік - 16 днів, за 2009 рік - 10 днів, за 2010 рік - 31 день, за 2011 рік - 31 день.

Відповідно до абз.4 п.3 "Порядку обчислення середньої заробітної плати" (далі за текстом також Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08лютого 1995 року №100 передбачено, що при обчисленні середньої заробітної плати для оплати за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, крім зазначених вище виплат, до фактичного заробітку включаються виплати за час, протягом якого працівнику зберігається середній заробіток (за час попередньої щорічної відпустки, виконання державних і громадських обов'язків, службового відрядження тощо), та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

Пунктом 7 Порядку зазначено, нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

Підраховуючи середній заробіток позивача за весь відпрацьований період з 01 січня 2003 року по 31 грудня 2011 року, суд використовує дані Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, які видані Тячівським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 20 грудня 2018 року (а.с.62-65).

Отже, середня заробітна плата позивача за день роботи розраховується за формулою: сума заробітку за 12 місяців в яких повинна надаватись відпустка поділена на кількість календарних днів відпрацьованого періоду у році (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством):

- за період з 01 січня 2003 року по 31 грудня 2003 середній заробіток позивача складає 14 грн. 57 коп. (3 656 грн. 79 коп. : 251 день);

- за період з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2004 середній заробіток позивача складає 19 грн. 38 коп. (4 883 грн. 51 коп. : 252 дні);

- за період з 01 січня 2005 року по 31 грудня 2005 середній заробіток позивача складає 23 грн. 45 коп. (5 887 грн. 32 коп. : 251 день);

- за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 середній заробіток позивача складає 108 грн. 02 коп. (27 220 грн. 32 коп. : 252 дні);

- за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 середній заробіток позивача складає 116 грн. 13 коп. (29 149 грн. 37 коп. : 251 день);

- за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 середній заробіток позивача складає 160 грн. 44 коп. (40 271 грн. 80 коп. : 251 день).

Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

Тобто, за кожний рік праці позивач повинна була отримати наступну компенсацію за невикористані відпустки за винятком святкових та неробочих днів (із врахуванн я 31 календарного дня відпустки гарантованих позивачу за законом "Про відпустки" (24 дні) та постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці" від 17 листопада 1997 р. № 1290 (7 днів):

- за період з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2004 року - 335 грн. 11 коп. (14 грн. 57 коп. х 23 дні);

- за період з 01 січня 2005 року по 31 грудня 2005 року - 310 грн. 08 коп. (19 грн. 38 коп. х 16 днів);

- за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2006 року - 375 грн. 20 коп. (23 грн. 45 коп. х 16 днів);

- за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року - 1 080 грн. 20 коп. (108 грн. 02 коп. х 10 днів);

- за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року - 3 600 грн. 03 коп. (116 грн. 13 коп. х 31 день);

- за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року - 4 973 грн. 64 коп. (160 грн. 44 коп. х 31 день), всього, на загальну суму 10 674 грн. 26 коп.

Відповідно до статті 34 Закону України "Про оплату праці" компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Статтею 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" визначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 даного Закону встановлено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадяться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до п.3 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 "Про затвердження порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати" компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: заробітна плата (грошове забезпечення).

Отже, розмір компенсації позивачу втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, з суми боргу в розмірі 10674 грн. 26 коп., за період з 01 січня 2012 року по 13 листопада 2018 року, становить 15 990 грн. 04 коп., а саме:

Розраховується за формулою:

(Індекс інфляції) - добуток щомісячних індексів за відповідний період.

(Збитки від інфляції) = (Сума боргу) ? (Індекс інфляції) / 100% - (Сума боргу)

Зведена таблиця індексів споживчих цін з 2012 по 2019 рр. (%) січеньлютийберезеньквітеньтравеньчервеньлипеньсерпеньвересеньжовтеньлистопадгруденьЗа рік 2012 100,2 100,2 100,3 100,0 99,7 99,7 99,8 99,7 100,1 100,0 99,9 100,2 99,8 2013 100,2 99,9 100,0 100,0 100,1 100,0 99,9 99,3 100,0 100,4 100,2 100,5 100,5 2014 100,2 100,6 102,2 103,3 103,8 101,0 100,4 100,8 102,9 102,4 101,9 103,0 124,9 2015 103,1 105,3 110,8 114,0 102,2 100,4 99,0 99,2 102,3 98,7 102,0 100,7 143,3 2016 100,9 99,6 101,0 103,5 100,1 99,8 99,9 99,7 101,8 102,8 101,8 100,9 112,4 2017 101,1 101,0 101,8 100,9 101,3 101,6 100,2 99,9 102,0 101,2 100,9 101,0 113,7 2018 101,5 100,9 101,1 100,8 100,0 100,0 99,3 100,0 101,9 101,7 101,4 108,9

Загальний індекс інфляції за період з січня 2012 року по листопад 2018 року становить 249,8%.

Розмір збитків від інфляції становить: 15 990 грн. 04 коп. = 10674 грн. 26 коп. х 249,8/ 100% - 10 674 грн. 26 коп.

Відповідно до ч.1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням її прав.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Крім того, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що не проведення повного розрахунку при звільненні порушили трудові права позивача, зокрема, в частині належної оплати праці, що негативно вплинуло на психо-емоційний стан позивача і, як наслідок, спричинило моральну шкоду. Проте, суд не може погодиться з розміром компенсації такої шкоди, яка визначена позивачем в сумі 100 000 грн. 00 коп., оскільки суду не надано доказів на підтвердження того, яких змін у життєвих стосунках зазнала позивач через неналежне виконання роботодавцем свого обов'язку, яких зусиль для організації нормальних умов життя їй довелось докладати. У зв'язку з відсутністю таких фактичних даних, що свідчили б про наявність обставин, які мають істотне значення для вирішення питання щодо обґрунтованості заявленої вимоги про відшкодування моральної шкоди саме в розмірі, який визначений позивачем, суд приходить до висновку, що позов в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Визначаючи розмір грошової компенсації моральної шкоди, спричиненої невиплатою компенсації за невикористані відпустки, суд виходить з принципів розумності і справедливості та приходить до висновку, що 3 000 грн. 00 коп. буде справедливою і достатньою мірою компенсації моральної шкоди, яка була спричинена позивачу порушенням її конституційного права на належні умови праці, в тому числі на своєчасну виплату компенсації за невикористані відпустки.

Суд не бере до уваги посилання відповідачів на те, що до даного спору слід застосувати позовну давність, оскільки компенсація за невикористану відпустку входить до структури заробітної плати, тому звернення до суду за захистом такого права не обмежено будь-яким строком.

Крім цього, у Рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012у справі № 1-5/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу викладено наступний правовий висновок: в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався (пункт 1 резолютивної частини рішення).

Беручи до уваги вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а тому, з відповідача - комунального закладу "Тячівська районна лікарня №1" в користь позивач слід стягнути компенсацію за невикористані відпустки, з врахуванням індексу інфляції, 26 664 грн. 30 коп. (10674 грн. 26 коп. компенсації за невикористану відпустку + 15 990 грн. 04 коп. компенсації за втрату частини доходів) (без утримання із цієї суми передбачених законом податків та зборів) та 3 000 грн. 00 коп. моральної шкоди.

В позовних вимогах до відповідачів - відділу охорони здоров'я Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області та комунального закладу "Тячівська районна поліклініка" слід відмовити, оскільки після звільнення з комунального закладу "Тячівська районна лікарня №1", шляхом переводу в комунальний заклад "Тячівська районна поліклініка", грошова компенсація за не використані ОСОБА_1 дні щорічних відпусток не були перераховані на рахунок підприємства, на яке вона перейшла працювати, що вбачається з наказу начальника управління охорони здоров'я Тячівської районної державної адміністрації від 03 січня 2012 року № 01/а-о .

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч. 1, та ч.2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача - комунального закладу "Тячівська районна лікарня №1" в користь позивача понесені нею судові витрати - судовий збір в розмірі 1000 гривень 00 копійок. Крім цього, з відповідача - комунального закладу "Тячівська районна лікарня №1" в користь держави на рахунок спеціального фонду Державного бюджету України, слід стягнути 768 гривень 40 копійок судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.5, 10-13, 18, 133, 141, 247, 258-259, 263-265 ЦПК України, ст.23 ЦК України, ст.ст.79, 83, 233, 237-1 КЗпП України, ст.ст.2, 10, 24 Закону України "Про відпустки", ст.2 Закону України "Про оплату праці", ст.ст.1, 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100,суд, -

У Х В А Л И В :

Позов - задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства "Тячівська районна лікарня №1" в користь ОСОБА_1 заборгованість за компенсацію за невикористані дні відпустки, з урахуванням індексу інфляції, в сумі 26 664 (двадцять шість тисяч шістсот шістдесят чотири) грн. 30 коп. (сума зазначена без утримання із неї передбачених законом податків та зборів) та моральну шкоду в сумі 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп.

Стягнути з комунального підприємства "Тячівська районна лікарня №1" в користь ОСОБА_1 1000 (одна тисяча) гривень 00 копійок сплаченого судового збору.

Стягнути з комунального закладу "Тячівська районна лікарня №1" в користь держави на рахунок спеціального фонду Державного бюджету України 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок судового збору

В інших позовних вимогах - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Тячівський районний суд Закарпатської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин

Позивач: ОСОБА_1, проживає за адресою: 90500, Закарпатська область, Тячівський район, м. Тячів, вул. Свердлова, 2"а", реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1.

Відповідачі: відділ охорони здоров'я Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області, юридична адреса: 90500, Закарпатська область, Тячівський район, м. Тячів, вул. Незалежності, 30, ідентифікаційний код юридичної особи 38168046;

комунальний заклад "Тячівська районна лікарня № 1", юридична адреса: 90500, Закарпатська область, Тячівський район, м. Тячів, вул. Нересенська, 48, ідентифікаційний код юридичної особи 01992682;

комунальний заклад "Тячівська районна поліклініка", юридична адреса: 90500, Закарпатська область, Тячівський район, м. Тячів, вул. Голоші, 1, ідентифікаційний код юридичної особи 37799755.

Суддя В.В. Ніточко