Постанова

від 04.07.2019 по справі 307/3455/18

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 307/3455/18

П О С Т А Н О В А

Іменем України

04 липня 2019 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

головуючої - судді Кожух О.А.,

суддів - Джуги С.Д., Куштана Б.П.,

з участю секретаря - Юрочко А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального закладу "Тячівська районна лікарня №1" на рішення Тячівського районного суду від 19 лютого 2019 року (головуючий суддя Ніточко В.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу охорони здоров`я Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області, Комунального закладу Тячівська районна лікарня №1 та Комунального закладу Тячівська районна поліклініка , про стягнення грошової компенсації за невикористані відпустки та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

У листопаді 2018 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відділу охорони здоров`я Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області, комунального закладу Тячівська районна лікарня №1 та комунального закладу Тячівська районна поліклініка про стягнення грошової компенсації за невикористані відпустки та стягнення моральної шкоди.

Позовні вимоги, уточнені у грудні 2018 року (а.с. 82), мотивовано тим, що з 22.08.1985 по 30.12.2011 вона працювала у Тячівській районні лікарні на посадах медсестри лікарні, старшої медсестри поліклінічного відділення.

Наказом головного лікаря Тячівської районної лікарні № 1 від 30.12.2011 № 494-к, ОСОБА_1 з 31.12.2011 звільнена з постійної посади старшої сестри медичної (поліклініки), в порядку переводу сестер медичних загального відділу поліклініки

Наказом головного лікаря комунального закладу Тячівська районна поліклініка від 03.01.2012 № 17-к ОСОБА_1 прийнята в порядку переводу з 01.01.2012 в КЗ Тячівська районна поліклініка на 1.0 постійної посади головної сестри медичної (поліклініки).

Вказувала, що у КЗ Тячівська районна поліклініка позивач працює і до часу пред`явлення позову.

Наказом начальника управління охорони здоров`я Тячівської районної державної адміністрації від 03.01.2012 № 01/а-о, головному лікарю Тячівської районної лікарні № 1 наказано виплатити переведеним працівникам з Тячівської районної лікарні №1 в КЗ "Тячівська районна поліклініка" грошову компенсацію за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Однак, на момент звільнення з Тячівської районної лікарні № 1, їй не було виплачено компенсацію за невикористані дні основної відпустки, а саме: за 2004 рік - 23 дні, за 2005 рік - 16 днів, за 2006 рік - 16 днів, за 2009 рік - 10 днів, за 2010 рік - 31 день, за 2011 рік - 31 день, з урахуванням індексу інфляції, в сумі 45 085 грн. 00 коп.

Діями відповідачів щодо невиплати їй компенсації за невикористані дні основної відпустки, позивачу спричинено моральну шкоду, яка полягає в тому, що нею були втрачені нормальні життєві зв`язки, що вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Моральну шкоду позивачем оцінено в сумі 100 000 грн. 00 коп.

Посилаючись на дані обставини, уточнивши позовні вимоги (а.с.82), позивач просила стягнути з відповідачів на свою користь, з урахуванням індексу інфляції, 45085 грн. 00 коп. грошової компенсації за невикористані дні основної щорічної відпустки та 100000 грн. 00 коп. у відшкодування моральної шкоди, а також 704 грн. сплаченого судового збору.

Рішенням Тячівського районного суду від 19 лютого 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з комунального підприємства Тячівська районна лікарня №1 на користь ОСОБА_1 заборгованість за компенсацію за невикористані дні відпустки, з урахуванням індексу інфляції, в сумі 26 664 грн. 30 коп. (сума зазначена без утримання із неї передбачених законом податків та зборів) та моральну шкоду в сумі 3000 грн. 00 коп.

Стягнуто з комунального підприємства Тячівська районна лікарня №1 в користь ОСОБА_1 1000 гривень 00 копійок сплаченого судового збору.

Стягнуто з комунального закладу Тячівська районна лікарня №1 в користь держави на рахунок спеціального фонду Державного бюджету України 768 гривень 40 копійок судового збору.

В інших позовних вимогах - відмовлено.

Дане рішення ОСОБА_1 , відділ охорони здоров`я Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області та комунальний заклад Тячівська районна поліклініка - не оскаржували.

На рішення подало апеляційну скаргу комунальне підприємство Тячівська районна лікарня №1 . Просить рішення місцевого суду змінити, задовольнивши позовні вимоги лише в частині стягнення компенсації за невикористані дні відпустки у розмірі 8867,99 грн.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що у 2003 та 2004 роках зарплата виплачувалася позивачу не КЗ Тячівська районна лікарня №1 , тому компенсація за невикористані дні відпустки за 2003 та 2004 роки стягненню з КЗ Тячівська районна лікарня №1 не підлягає, і тому вірним вважає розмір компенсації за невикористані дні відпустки у сумі 8867,99 грн., а не 10674,26 грн., як визначено місцевим судом; компенсація за невикористані дні відпустки індексації не підлягає; позивачем не доведено заподіяння їй моральної шкоди. Також апелянт вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду із даним позовом.

Представники відповідачів в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило. Судова колегія, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, розглянула справу за відсутності представників відповідачів.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та її представника, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Встановлено та з матеріалів справи вбачається, що з 22 серпня 1985 року ОСОБА_1 працювала медсестрою Тячівської центральної районної лікарні. Наказом директора Тячівського районного медичного об`єднання № 206-к від 05 листопада 2002 року ОСОБА_1 переведена на постійну посаду старшої медичної сестри поліклінічного відділення Тячівської РЛ (а.с.14), з якої з 31 грудня 2011 року звільнена наказом головного лікаря Тячівської районної лікарні № 1 від 30 грудня 2011 року № 494-к в порядку переводу сестер медичних загального відділу поліклініки (а.с.11), та наказом головного лікаря комунального закладу Тячівська районна поліклініка від 03 січня 2012 року № 17-к ОСОБА_1 прийнята в порядку переводу з 01 січня 2012 року в КЗ Тячівська районна поліклініка на 1.0 постійної посади головної сестри медичної (поліклініки) (а.с.13).

Згідно наказу начальника управління охорони здоров`я Тячівської районної державної адміністрації від 03 січня 2012 року № 01/а-о, головному лікарю Тячівської районної лікарні № 1 наказано виплатити переведеним працівникам з Тячівської районної лікарні №1 в КЗ "Тячівська районна поліклініка" грошову компенсацію за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей (а.с.12).

Також встановлено, що наказом головного лікаря Тячівської центральної лікарні від 22.08.2005 № 162-к ОСОБА_1 надано частину щорічної відпустки, тривалістю 8 календарних днів, з 23.08.2005 по 31.08.2005, за період роботи з 21.08.2003 по 20.08.2004 (а.с.109).

Наказом головного лікаря Тячівської центральної лікарні від 01 грудня 2006 року № 367-к, ОСОБА_1 надано частину щорічної відпустки, тривалістю 15 календарних днів, з 01.12.2006 року по 15.12.2006, за період роботи з 21.08.2004 по 20.08.2005 (а.с.110).

Наказом головного лікаря Тячівської центральної лікарні від 09 липня 2007 року № 190-к ОСОБА_1 надано частину щорічної відпустки, тривалістю 15 календарних днів, з 09 липня 2007 року по 23 липня 2007 року, за період роботи з 21 серпня 2005 року по 20 липня 2006 року (а.с.111).

Наказом в.о. головного лікаря Тячівської центральної лікарні від 14 серпня 2009 року № 234-к ОСОБА_1 надано частину щорічної відпустки, тривалістю 14 календарних днів, з 17 серпня 2009 року по 31 серпня 2009 року, за період роботи з 05 листопада 2008 року по 04 листопада 2009 року (а.с.114).

Наказом головного лікаря Тячівської центральної лікарні від 31 серпня 2009 року № 264-к ОСОБА_1 надано частину щорічної відпустки, тривалістю 6 календарних днів, з 01 вересня 2009 року по 06 вересня 2009 року, за період роботи з 05 листопада 2008 року по 04 листопада 2009 року (а.с.115).

Таким чином, судом встановлено, що позивачу, за період роботи у Тячівській районній лікарні з 21.08.2003 по 04.11.2009, надавались частини щорічних відпусток, а як вбачається з наказів про надання частин щорічних відпусток, такі накази видавались головним лікарем (в.о. головного лікаря) Тячівської центральної лікарні, відтак позивач у 2003 та 2004 роки працювала у Тячівській центральній лікарні.

Визначаючи розмір компенсації за невикористані дні відпустки, суд виходив з даних про заробітну плату позивача, які містяться у Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Компенсація стягнута судом за періоди роботи з 01.01.2004 по 31.12.2011.

Таким чином, доводи апелянта щодо неправомірності стягнення компенсації за невикористані дні відпустки у 2003 та 2004 роках є безпідставними і судом першої інстанції розмір такої компенсації в сумі 10674,26 грн. визначено вірно.

Судом першої інстанції на користь позивача стягнуто 26664,30 грн. Виходячи із розрахунку суду, така сума складається із компенсації за невикористані дні відпустки в сумі 10674,26 грн., та 15990,04 грн. - розмір компенсації позивачу частини грошових доходів у зв?язку з порушенням строків їх виплати.

Позивачем у позовній заяві та у заяві про уточнення позовних вимог не було зазначено правової підстави для врахування індексу інфляції. ОСОБА_1 погодилась з позицією суду першої інстанції, яким така компенсація була визначена відповідно до Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 Про затвердження порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати .

Проте такого висновку суд першої інстанції дійшов з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до п.3 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 Про затвердження порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.

Компенсація за всі не використані працівником дні щорічної відпустки виплачується зокрема, у разі звільнення працівника (ст. 24 Закону України Про відпустки ), а отже, носить разовий характер та не підлягає компенсації відповідно до Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати . Відтак, судом першої інстанції безпідставно стягнуто на користь відповідача компенсацію за невикористані відпустки з врахуванням індексу інфляції.

Щодо відшкодування моральної шкоди колегія суддів зазначає наступне.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом указаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із статтею 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як зазначено у Постанові Верховного Суду України від від 25 квітня 2012 року у справі № 6-23цс12, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин (ст. ст. 3, 4, 11, 31 ЦПК України).

КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин.

Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення.

Тобто за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.

Розмір відшкодування моральної шкоди позивачем не оскаржується. Колегія погоджується з визначеною судом першої інстанції та не вбачає підстав для зміни рішення в цій частині.

Щодо строку звернення позивача до суду.

Відповідно до Закону України Про оплату праці оплата щорічних відпусток є гарантією для працівників в оплаті праці, входить у структуру заробітної плати; компенсація за невикористану дні відпустки підлягала виплаті під час звільнення позивачки, а отже, відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України, звернення до суду з позовом про виплату компенсації зі дні невикористаної відпустки не обмежено будь-яким строком.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції слід змінити - стягнути на користь позивачки компенсацію за невикористані дні відпустки у сумі 10674 грн. 26 коп. та 3000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (ч. 10 ст. 141 ЦПК України).

Згідно ч. 9 ст. 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій КП Тячівська районна лікарня №1 стосовно невиплати позивачу компенсації за невикористані дні основної відпустки, враховуючи часткове задоволення позову за результатом розгляду апеляційної скарги (за подання якої КП "Тячівська районна лікарня №1" сплачено 2881,50 грн.), здійснений місцевим судом розподіл судових витрат (стягнення з КП "Тячівська районна лікарня №1" на користь ОСОБА_1 1000 грн. судового збору та на користь держави 768,40 грн. судового збору) колегія суддів вважає необхідним - змінити, залишивши за сторонами сплачені судові витрати.

Керуючись ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 376 ст. ст. 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Комунального закладу Тячівська районна лікарня №1 - задовольнити частково.

Рішення Тячівського районного суду від 19 лютого 2019 року - змінити, виклавши резолютивну частину рішення у такій редакції.

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства Тячівська районна лікарня №1 (90500, Закарпатська область, Тячівський район, м. Тячів, вул. Нересенська, 48, ідентифікаційний код юридичної особи 01992682) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) компенсацію за невикористані дні відпустки у розмірі 10674,76 грн. та 3 000 грн. 00 коп. у відшкодування моральної шкоди.

Сплачені судові витрати залишити за сторонами.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 12 липня 2019 року.

Головуюча:

Судді: