Ухвала

від 20.08.2019 по справі 307/3455/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

20 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 307/3455/18

провадження № 61-15353ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Сердюка В. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 19 лютого 2019 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 04 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відділу охорони здоров`я Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області, комунального закладу Тячівська районна лікарня № 1 , комунального закладу Тячівська районна поліклініка , про стягнення грошової компенсації за невикористані відпустки та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відділу охорони здоров`я Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області, комунального закладу Тячівська районна лікарня № 1 , комунального закладу Тячівська районна поліклініка , про стягнення грошової компенсації за невикористані відпустки та стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позову позивачка зазначала, що з 22 серпня 1985 року по

30 грудня 2011 року вона працювала в Тячівській районні лікарні на посадах медсестри лікарні, старшої медсестри поліклінічного відділення. 30 грудня

2011 року її звільнено з Тячівської районної лікарні в порядку переводу в комунальний заклад Тячівська районна поліклініка . 30 січня 2012 року вона, в порядку переводу, прийнята на роботу в комунальний заклад Тячівська районна поліклініка на посаду головної медичної сестри, де вона працює і по даний час. Однак, на момент її звільнення з Тячівської районної лікарні, їй не була виплачена компенсація за невикористані дні основної відпустки, а саме: за 2004 рік - 23 дні, за 2005 рік - 16 днів, за 2006 рік - 16 днів, за 2009 рік - 10 днів, за 2010 рік -

31 день, за 2011 рік - 31 день, з урахуванням індексу інфляції, в сумі 45 085 грн. Крім того вказує, що у зв`язку з незаконними діями відповідачів щодо невиплати їй компенсації за невикористані дні основної відпустки, їй спричинена моральна шкода, яка полягає в тому, що нею були втрачені нормальні життєві зв`язки, що вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Моральну шкоду, за спричинені їй моральні страждання, оцінює в сумі 100 000 грн. На підставі вищевказаного позивачка просила стягнути з відповідачів на свою користь, з урахуванням індексу інфляції, 45 085 грн - грошової компенсації за невикористані дні основної щорічної відпустки та 100 000 грн. - моральної шкоди.

Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 19 лютого

2019 року позов задоволено частково.Стягнуто з КП Тячівська районна лікарня № 1 на користь ОСОБА_1 заборгованість за компенсацію за невикористані дні відпустки, з урахуванням індексу інфляції, в сумі 26 664, 30 грн (сума зазначена без утримання із неї передбачених законом податків та зборів) та моральну шкоду в сумі 3 000 грн. В інших позовних вимогах відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

ПостановоюЗакарпатського апеляційного суду від 04 липня 2019 року рішенняТячівського районного суду Закарпатської області від 19 лютого 2019 року змінино, викладено резолютивну частину рішення у такій редакції. Позов

ОСОБА_1 задоволено частково.Стягнути з КП Тячівська районна лікарня № 1 на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні відпустки у розмірі

10 674,76 грн та 3 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.Сплачені судові витрати залишено за сторонами.

У серпні 2019 року ОСОБА_1 подано касаційну скаргу, в якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають

касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Для цілей цього Кодексу малозначними справами визнаються справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 1 частини шостої статті 19 ЦПК України).

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Ціна позову у цій справі становить 145 085 грн, тобто суму, яка станом на 01 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921, 00 грн * 100 = 192 100, 00 грн ).

Отже, справа, на судове рішення у якій подана касаційна скарга, є малозначною.

Касаційна скарга не містить посилань на наявність обставин,

які передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Обставин, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, Верховним Судом у цій справі не встановлено.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя -доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Разом з цим, не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимоги статтей 390 та 392 ЦПК України.

З урахуванням наведеного , оскільки ОСОБА_1 подано касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від

19 лютого 2019 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 04 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відділу охорони здоров`я Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області, комунального закладу Тячівська районна лікарня № 1 , комунального закладу Тячівська районна поліклініка , про стягнення грошової компенсації за невикористані відпустки та стягнення моральної шкоди - відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя В. В. Сердюк